Якщо отримали запит від податкових органів:
алгоритм дій платника податку
Податковий кодекс України наділив податкові органи широкими повноваженнями, зокрема звертатись до платників податків з письмовим запитом. Тож, володіючи цілим арсеналом можливостей, контролюючи органи не залишають без уваги платників податків навіть в періоди між податковими перевірками.
Як показує практика, у більшості випадків відповідати на подібні запити припадає саме бухгалтеру. І саме він (бухгалтер) стоїть перед вибором: подавати контролюючому органу інформацію і документи, або не подавати, так як не надання запитуваних даних потенційно може вплинути на відносини з контролерами, аж до призначення позапланової перевірки. У той же час, і виконання вимоґ не виключає можливості ініціювання такої перевірки.
Не відповідати на письмовий запит про надання податкової інформації можливо лише у випадку якщо він оформлений з порушенням вимог абзацу 1 та 2 п. 73.3 ст. 73 пп. 7 розд. II ПК України.
Пропонуємо розглянути ці вимоги, розібратися як виглядає законний запит органів ДФСУ та взагалі обґрунтованість направлення запитів від контролюючих органів, бо майже 99 % з них незаконні або складені з порушеннями!
Вимоги до письмового запиту, який надсилається платнику податків
Як правило, запити контролюючих органів структуровані наступним чином:
- вступна (описова) частина;
- нормативне обґрунтування вимог (найчастіше некоректне або помилкове);
- формулювання суті вимог;
- загрози (санкції) за невиконання вимог запиту (як правило, не відповідають дійсності).
На законодавчому рівні вимоги до форми запиту містяться в п. 73.3 ст. 73 гл. 7 розд. II ПК України, а також у пунктах 9 та 10 Порядку N 1245.
Запит повинен бути підписаний керівником (заступником керівника) контролюючого органу і містити:
1) підстави для надіслання запиту із зазначенням інформації, яка це підтверджує;
2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;
3) печатку контролюючого органу.
Оформлений відповідно до наведених вище вимог запит надсилається поштою листом із повідомленням про вручення на податкову адресу платника чи надається під розписку платнику податків або його посадовій особі.
В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв’язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної фіскальної служби.
Про кожну з вимог далі детальніше.
Підстави для надіслання запиту
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб’єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зазначених у п. 73.3 ст. 73 гл. 7 розд. II ПК України:
1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених ст. 39 розд. І ПК України;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;
4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:
- податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов’язкових реквізитів податкової накладної, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в ЄРПН;
- акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;
5) у разі проведення зустрічної звірки;
6) в інших випадках, визначених ПК України.
Наведені в переліку перша та остання є найпоширенішими та найсуперечливішими підставами для надсилання запиту контролюючих органів.
Часто запит на підставі пп. 1 п. 73.3 ст. 73 гл. 7 розд. II ПК України надсилають у разі виявлення фактів, що нібито-то свідчать про ймовірні порушення. Хоча, є суттєва різниця між фактами, що свідчать про порушення, і фактами, які про це свідчать ймовірно. І формулювання у запиті "...виявлено ймовірність недекларування (неповного декларування) податкових зобов’язань..." є неможливим.
На такий запит необхідно підготувати відповідь, в якій вказати на необхідність пояснення з боку контролюючого органу про ті ймовірні порушеннях, які допущені.
ДФСУ сама "віщала", що контролюючий орган зобов’язаний спершу провести аналіз податкової інформації, що отримана і міститься в його базах даних. І лише у разі виявлення фактів, що свідчать про факт порушення платником законодавства, може надіслати запит.
Тобто одні лише підозри податківців, не мають бути підставою для його надіслання (Лист N 24065/6/99-99-22-04-02-15). Шкода тільки, що багатьма місцевими податковими їх "голова" залишилася не почутою...
Також спираючись на факт порушенням податкового законодавства контролери просто зазначають у запиті, що декларації платника містять недостовірні дані, а тому, мовляв, вимагаємо пояснення розбіжностей. Смішно, але деякі розбіжності самі контролери й створили...
Почастішали запити відносно надання пояснення розбіжностей показників розрахованої податкової та бухгалтерської амортизації необоротних активів.
Зокрема, податкові органи беруть із фінансової звітності дані з рядка 2515 Звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (форма N 2) і порівнюють їх з даними рядка 1.1.1 "Сума нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (пункт 138.1 статті 138 розділу III Податкового кодексу України)" Додатку РІ до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств.
На думку податківців дані рядка 1.1.1 Додатку РІ до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств цих показників повинні співпадати з рядком 2515 Звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (форма N 2), до якого входить нарахована амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів, що стосується операційної діяльності.
Але ж нарахована за звітний період амортизація може нараховуватися не лише по об’єктам, що пов'язані з операційною діяльністю, а й тими, що приймають участь у капітальних інвестиціях і відносяться до інвестиційної діяльності.
Мова йде зокрема про нараховану амортизацію основних засобів, що використовуються для будівництва (спорудження) об’єктів господарським способом (така амортизація відноситься в дебет субрахунку 151 "Капітальне будівництво").
Звичайно, що така амортизація не буде відображатися в рядку 2515 Звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (форма N 2) та ніяким чином не впливає на фінансовий результат до оподаткування.
Але вимога п. 138.1 ст. 138 розд. ІІІ ПК України щодо збільшення фінансового результату до оподаткування на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності стосується всієї амортизації цих активів та не залежить від виду діяльності (операційної чи інвестиційної).
Більш того, у ст. 138 розд. ІІІ ПК України мова йде про підрахунок різниць, на які збільшується або зменшується фінансовий результат, але тільки по основних засобах і нематеріальних активах.
Натомість у самій формі Додатка AM до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої Наказом N 897, наведені не тільки основні засоби, але також і інші необоротні матеріальні активи, тобто всі 16 груп об’єктів з пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 розд. ІІІ ПК України. Насправді це не відповідає положенням ПК України, оскільки залучає до перерахунку не той перелік об’єктів. Зокрема в рядках А10 - А16 Додатку AM до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств передбачено місце для відображення:
- бібліотечних фондів (А10);
- МНМА (А11);
- тимчасових (нетитульних) споруд (А12);
- природних ресурсів (А13);
- інвентарної тари (А14);
- предметів прокату (А15);
- інших необоротних матеріальних активів (А16).
Активи, що зазначені в рядках А10 - А16 Додатку AM до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств не відносяться до основних засобів, так як представляють собою інші необоротні активи.
На це звертала увагу ДФСУ у Листі N 15392/6/99-99-15-02-02-15, де, зокрема, зазначила, що МНМА не належать до основних засобів, то й різниці, які визначаються у відповідності зі ст. 138 розд. ІІІ ПК України, за такими активами у платника не виникають.
Тож, щоб зрозуміти які рядки Додатка AM до Податкової декларації з податку на прибуток потрібно заповнювати, а які ні, необхідно визначитись з переліком матеріальних активів, які вважаються основними засобами для цілей податкового обліку. Тоді без додаткових зусиль можна довести правильність розрахунку своїх показників.
Але навіть це не допоможе платникам податку на прибуток від виникнення розбіжностей. Адже бухгалтерська амортизація основних засобів і нематеріальних активів (навіть без інших необоротних матеріальних активів), що відображена по кредиту субрахунків 131 "Знос основних засобів", 133 "Накопичена амортизація нематеріальних активів" і 135 "Знос інвестиційної нерухомості" за рахунок капітальних інвестицій може перевищувати дані, що відображені у рядку 2515 Звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (форма N 2).
Перевищення суми у рядку 1.1.1 Додатку РІ до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств над показником рядку 2515 Звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (форма N 2) потішить податківців, але не надасть гарантії від неотримання запиту. Якщо цей показник попав у поле зору податківців, то, більш всього, що всі розбіжності вони будуть з’ясовувати.
В цій ситуації платник податку на прибуток постає перед вибором, показувати чи ні суму нарахованої амортизації, яка віднесена у звітному періоді в дебет субрахунку 151 "Капітальне будівництво", в рядках 1.1.1 та 1.2.1 AM Додатку РІ до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств.
З одного боку ПК України вимагає коригування всієї амортизації необоротних активів (без інших необоротних матеріальних активів). Якщо такі суми амортизації в бухгалтерському та податковому обліку співпадають, то й проблем немає. Але ж амортизація може відрізнятися і це призведе до помилкового результату з визначенням об'єкту оподаткування як в більшу, так і меншу сторону.
Бухгалтерам прийдеться вирішувати цю проблему самим. Ускладнює ситуацію форма Додатка AM до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, в якій передбачено відображення балансової вартості необоротних активів і нарахованої на них амортизації. Якщо суму нарахованої амортизації відкоригувати (зменшити) можна, то з балансовою вартістю все набагато складніше, тому що вона не може зменшуватися в пропорційному відношенні чи іншим способом, не пов’язаним з рухом необоротних активів та нарахованою амортизацією.
Отже чинні норми ПК України передбачають некоректний спосіб коригування амортизацій як по об’єктам, так і за видами діяльності (операційна, інвестиційна тощо).
Остання наведена причина надсилання запиту - "в інших випадках, визначених ПК України", зовсім в руках контролерів стає "гумовою". За допомогою цієї підстави контролери вимагають будь-що.
Якщо податковий орган вказує на підставу надання інформації (наприклад, виявлення розбіжностей в податковій і фінансовій звітності), то він повинен вказати конкретний пункт ПК України (крім пп. 20.1.2. п. 20.1 ст. 20 розд. І ПК України), який давав би йому право вимагати відповідну інформацію. Якщо посилання на такий пункт не буде, то такий запит направлений безпідставно, отже, інформацію по ньому надавати не потрібно.
Вирішивши надати відписку контролерам на такий отриманий запит, радимо в цьому випадку вказати, що після того, як контролюючий орган вкаже конкретний пункт ПК України, відповідно до якого виникло зобов’язання надати інформацію, вами запит буде розглянуто заново.
Отже, головне правило законності направлення контролерами запитів - будь-який запит контролюючого органу повинен бути обґрунтованим.
Так в Ухвалі N 826/20835/15 Київський апеляційний суд визнав, що для обґрунтування письмового запиту контролюючі органи, крім цитування норм ПК України щодо права на отримання інформації, повинні навести конкретну підставу чи привід для отримання такої інформації від платника.
В той же час п. 73.3 ст. 73 гл. 7 розд. II ПК України не зобов’язує контролюючий орган підтверджувати зазначену в запиті підставу чи надавати платникові копії документів, що стали приводом для направлення запиту. Досить лише вказати на таку підставу.
В підтвердження є Ухвала N 9104/25450/12 Львівського апеляційного адміністративного суду, де зазначено, що у контролюючого органу відсутній обов’язок надсилати платникам податків отриману ним від інших органів ДФС податкову інформацію (листи), яка стала підставою для скерування запиту, а тому посилання позивача (платника податку) на відсутність у нього листів, про які йдеться у запиті, як на підставу для відмови у наданні запитуваної інформації і документів є безпідставним та не узгоджується з нормами податкового законодавства.
Тож, у розглянутому випадку сформований запит повинен лише містити підставу для його скерування "..проводиться зустрічна звірка за запитом іншої ДФС (ініціатора запиту).." без додавання копії такого листа ДФС-ініціатора.
Але, згідно з Листом N 2463/7/99-99-22-02-04-17 до підстав для надіслання запиту ДФСУ вважає обов'язковим зазначення:
- фактів, що свідчать про порушення платником податків законодавства, з наведенням конкретних норм податкового та іншого законодавства, яке порушено;
- відомостей, які є джерелом інформації щодо конкретних фактів порушення платником податків податкового та іншого законодавства та підтверджують підстави для направлення запиту.
Орієнтиром для цього можуть бути матеріали перевірок або зустрічних звірок інших платників податків, інша податкова інформація, отримана та опрацьована контролюючим, органом у встановленому статтями 72 - 74 гл. 7 розд. II ПК України порядку (наприклад, дані ЄРПН, податкових декларацій та додатків до них, інша інформація, що міститься в інформаційних базах контролюючого органу).
Перелік інформації та документів, які пропонується надати
Тож що можуть витребувати контролюючі органи?
Зазвичай своє право на направлення письмового запиту, а точніше пояснень, документів "з розшифровкою сум і контрагентів за проведеними операціями.." фіскали базують на пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 розд. І ПК України, який надає право контролюючим органам отримувати безоплатно від платників податків у порядку, визначеному законодавством:
- довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків;
- іншу інформацію, пов’язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи;
- фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.
На наш погляд, цей перелік надто загальний. Та й саме поняття інформації про фінансово- господарську діяльність широке та неконкретне. При цьому, згідно з п. 10 Порядку N 1245 документи повинні вимагатись тільки "у разі потреби".
Тож, у цьому ключі контролери повинні зазначати конкретні назви документів, які їм потрібні, а також період, за який вони були складені. і зазначені документи повинні відповідати суті запитуваної інформації.
Печатка контролюючого органу
Усталена практика свідчить, що за наявності вихідного номера і дати документа, оформленого на бланку органу виконавчої влади, печатка, як правило, не проставлена.
На відсутність печатки (за наявності всіх інших реквізитів оформленого на бланку органу документа), як правило, закривають очі.
Але при гострому небажанні відповідати на запит контролюючого органу по суті, як крайній захід можна привести зазначену вище норму, тобто підставу за пп. 3 п. 73.3 ст. 73 гл. 7 розд. II ПК України. Проте слід розуміти, що даний контрзахід не є основним, а тим більше - панацеєю.
Хоча ДФСУ у Листі N 635/3/99-99-11-04-04-11 чітко висловилась, що: "Відсутність печатки контролюючого органу на запиті про надання інформації, незазначення у останньому підстав для направлення та/або зазначення підстав, не передбачених Кодексом, недотримання інших вимог є порушенням порядку його оформлення (складання), що у свою чергу призводить до виникнення у платника податків права не надавати запитувану інформацію".
Більше того, не вбачають контролери й обов’язку "відписуватись" на запроси, складені із порушенням. Тобто, право платника податків на ненадання запитуваної контролюючим органом інформації виникає в силу самого факту неналежного оформлення письмового запиту та не вимагає письмового повідомлення контролюючого органу.
Окремо зазначимо, що з введенням на законодавчому рівні у 2017 році "Електронного кабінету платника податку", як засобу листування з контролюючими органами, скоріш за все збільшиться кількість саме електронних запитів.
Тож, пам’ятайте про обов’язкове у такому разі згідно з п. 9 Порядку N 1245 накладання електронного цифрового підпису органу ДФСУ.
Алгоритм дій у разі отримання письмового запиту
Отримавши запит платник податку не повинен одразу бити на сполох, а треба уважно вивчити отриманий запит. Повірте, помилки знайдуться.
Тож, одразу необхідно звернути увагу на головні реквізити складеного запиту (номер, дату, наявність підпису і печатки на документі).
Доцільно звернути увагу на підпис під документом (найменування посади особи, яка підписала документ, П.І.Б., та навіть відповідність підпису вказаним ініціалам). Часто запити підписують не уповноважені на те особи або особи, в межі компетенції яких не входить підписання таких документів. Запит підписується тільки керівником або заступником керівника контролюючого органу.
Крім цього у нормативно-обґрунтованій частині запиту доцільно перевірити всі посилання на нормативно-правові акти, наведені у запиті, як юридичне обґрунтування вимог запиту.
Найчастіше наведені посилання не мають ніякого відношення до суті запиту. їх нагромадження покликане лише створити ілюзію правомірності сформульованих вимог.
Після цього необхідно зробити правовий аналіз кожної, зазначеної в запиті, норми і вказати на помилковість або некоректність її приведення у конкретному випадку витребування оригіналів або копій документів.
Пам’ятайте, що платник не зобов’язаний надавати відповідь на запит, якщо в отриманому запиті не зазначено підставу його надання, або не зазначено вичерпного (конкретного) переліку запитуваної інформації, або запит не підписано керівником (заступником керівника) органу ДФС.
Проте взагалі не надавати відповідь завжди небезпечно, адже "мовчання" ДФСУ розцінить як підставу для позапланової перевірки. Звичайно, вона буде незаконною, але щоб довести це, доведеться звернутися до суду. Тож проблему в цьому випадку вирішувати доведеться самостійно.
Але треба мати на увазі, що накликати собі позапланову документальну перевірку, не відповівши на отриманий запит, можливо лише у випадку:
- виявлення контролюючим органом факту недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків (пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 гл. 7 розд. II ПК України);
- порушення платником податків неподаткового законодавства, тобто валютного або іншого не врегульованого ПК України законодавства (пп. 78.1.1 п. 78.1);
- отримання контролюючим органом скарг від інших платників податків відносно податкових або акцизних накладних (пп. 78.1.9 п. 78.1 ст. 78 гл. 7 розд. II ПК України).
В інших випадках ігнорування запиту не призводить безпосереднього документальної позапланової перевірки. Тож на підставі п. 81.1 ст. 81 гл. 8 розд. II ПК України платники податку, які проігнорували отриманий запит та не мають вказаних порушень, вправі не допускати контролюючі органи до зазначеної перевірки.
Тож у платника податку є декілька варіантів поведінки у разі отримання запиту.
По-перше, ігнорування. Тобто, займаємо "очікувальну позицію" і вижидаємо чи контролери знов запитають, чи прийдуть з позаплановою документальною перевіркою, а може взагалі - пощастить.
По-друге, надіслати відмову на запит, посилаючись у ній на те, що запит складено з порушенням вимог, викладених у п. 73.3 ст. 73 гл. 7 розд. II ПК України, з зазначенням конкретної вимоги, яка порушена, або з вказівкою на те, що запитувана інформація або витребуване обґрунтування певних дій є незаконним і неможливим.
Наприклад, відписку на запит контролюючих органів щодо надання пояснень розбіжностей показників декларації з ПДВ та податку на прибуток можна обґрунтувати різною методологією розрахунку цих податків.
Тобто, вказати на те, що податкове зобов’язання з ПДВ виникає за правилом першої події (п. 187.1 ст. 187 розд. V ПК України), в свою чергу, показники доходу для розрахунку податку на прибутку - за правилами бухгалтерського обліку, а саме за методом нарахування (п. 8 П(С)БУ 15).
Найобережніші платники податку можуть обрати третій варіант - покірно листуватись (повірте так воно й станеться - одним запитом не обійдеться) з контролерами та надавати всю запитувану інформацію.
Відповідь на запит надається письмово. Скласти відповідь можна в довільній формі, оскільки конкретної форми для такої відповіді законодавством не встановлено. Проте відповідь на запит повинна містити ряд обов’язкових відомостей (п. 15 Порядку N 1245).
А саме - у відповіді на запит необхідно:
- зазначити номер і дату запиту органу ДФС, на який дається відповідь;
- чітко і по суті викласти запитану інформацію;
- навести перелік підтвердних документів, що додаються до відповіді.
Це необхідно зробити для того, щоб надалі можна було підтвердити, які саме документи передавались органу ДФС, і уникнути можливих претензій із приводу неповноти поданої інформації.
За загальним правилом, установленим п. 73.3 ст. 73 гл. 7 розд. II ПК України, платник податку повинен відповісти протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту. Але для деяких запитів є винятки.
Зокрема, у разі виявлення контролюючими органами недостовірних відомостей, зазначених у декларації, на запит податківців треба відповісти протягом 10-ти робочих днів із дня отримання запиту (пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 гл. 7 розд. II ПК України).
Той же самий термін відведено й для випадків отримання контролюючими органами скарг відносно податкових та акцизних накладних (пп. 78.1.9 п. 78.1 ст. 78 гл. 7 розд. II ПК України). Ще цей термін на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 гл. 7 розд. II ПК України контролери використовують й для запитів щодо порушення платником податків неподаткового законодавства, у тому числі валютного, ЗЕД, РРО тощо.
Важливо! Відлік строку для надання відповіді на запит повинен розраховуватись згідно зі ст. 253 ЦК України. Отже, початок перебігу строку настає з наступного дня після відповідної календарної дати чи настання події, із якою пов'язано його початок.
У разі якщо ж строк визначається місяцем, закінчення строку рахуємо згідно з частинами 3 і 5 ст. 254 ЦК України:
- строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку;
- у разі якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця;
- у разі якщо останній день строку припадає на вихідні, святкові або інші неробочі дні, визначені відповідні до закону в місці (території) вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший після них робочий день.
Список використаних документів
ПК України - Податковий кодекс України
ЦК України - Цивільний кодекс України
Наказ N 897 - Наказ Мінфіну України від 20.10.2015 р. N 897 "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств"
П(С)БУ 15 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затверджене наказом Мінфіну України від 29.11.1999 р. N 290
Порядок N 1245 - Порядок періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затверджений Постановою КМУ від 27.12.2010 р. N 1245
Лист N 2463/7/99-99-22-02-04-17 - Лист ДФСУ від 28.01.2015 р. N 2463/7/99-99-22-02-04-17 "Про окремі питання проведення перевірок у 2015 - 2016 роках"
Лист N 24065/6/99-99-22-04-02-15 - Лист ДФСУ від 11.11.2015 р. N 24065/6/99-99-22-04-0215 "Про надання податкової консультації щодо вимог до складання письмового запиту платнику податків про надання інформації"
Лист N 635/3/99-99-11-04-04-11 - Лист ДФСУ від 30.06.2016 р. N 635/3/99-99-11-04-04-11 "Про запити контролюючих органів"
Лист N 15392/6/99-99-15-02-02-15 - Лист ДФСУ від 18.07.2016 р. N 15392/6/99-99-15-02-02-15 "Щодо права коригування фінансового результату до оподаткування на суму нарахованої амортизації на малоцінні необоротні матеріальні активи"
Ухвала N 9104/25450/12 - Ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 р. N 9104/25450/12 "Про визнання протиправним дій щодо проведення перевірки" (http://reyestr.court.gov.ua./Review/30156928)
Ухвала N 826/20835/15 - Ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016 р. N 826/20835/15 "Про визнання протиправними дій та скасування наказу" (http://reyestr.court.gov.ua/Review/59193372)
Ірина Бубирь
"Консультант бухгалтера" N 19 (815) 10 жовтня 2016 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)