Порушення законодавства про працю: наслідки для роботодавців
Суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (ч. 3 ст. 5 гл. 1 розд. І ГК України).
Пересвідчитись, що суб’єкти господарювання дійсно дотримуються в повній мірі чинного законодавства, можливо лише шляхом проведення перевірок. Отже цілком виключити спілкування з органами контролю та нагляду суб’єктам господарювання неможливо.
Державний контроль та нагляд за господарською діяльністю
Загальні засади державного контролю та нагляду за господарською діяльністю визначені в ст. 19 гл. 2 розд. І ГК України.
Так, органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами (ч. 4 ст. 19 гл. 2 розд. І ГК України).
Отже суб’єктів господарювання будуть перевіряти і в цьому немає нічого незвичайного, але питання лише в тому, як часто, та наскільки ретельно.
Чим менше за обсягом доходу та кількістю найманих працівників суб'єкт господарювання, тим рідше його повинні перевіряти. Це закономірно.
Адже численні перевірки можуть призвести до того, що малому суб’єкту господарювання взагалі ніколи буде працювати. Його керівник буде займатися тільки тим, що зустрічати та проводжати перевіряючих, яких у нас досить багато (податкова служба, служба з надзвичайних ситуацій, фонд соціального страхування, служба з питань праці, санітарно-епідеміологічна служба, Пенсійний фонд, фонди захисту інвалідів, фінансова інспекція, служба з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, служба статистики, архітектурно-будівельна інспекція, екологічна інспекція, інспекція з питань захисту прав споживачів, Антимонопольний комітет України тощо).
Виключні випадки, коли здійснюється державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб - підприємців (ФОП) та юридичних осіб встановлені Законом N 4448.
Дія Закону N 4448 поширюється на ФОПів, які не зареєстровані платниками ПДВ, діяльність яких не віднесена до високого ступеня ризику, та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, що передбачає включення ПДВ до складу єдиного податку, діяльність яких не віднесена до високого ступеня ризику.
Зокрема Закон N 4448 дозволяє органам державного нагляду (контролю), їх посадовим особам проводити планові та позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю.
Якщо діяльність ФОПів та юридичних осіб віднесена до середнього ступеня ризику, то проводити планові та позапланові перевірки мають право органи Пенсійного фонду України.
В нашій публікації ми розглянемо лише один вид перевірок, що пов'язаний з дотриманням законодавства про працю. У зв’язку з цим нагадаємо читачам:
- хто має право проводити перевірки щодо дотримання суб’єктами господарювання законодавства про працю;
- діє чи ні мораторій на проведення таких перевірок у 2016 році;
- які питання можуть бути предметом такої перевірки;
- яка передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю.
Право на перевірку
Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра соціальної політики.
Держпраці утворена Постановою N 442, в результаті реорганізації шляхом злиття Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці, а також передачі Держсанепідслужбою функцій з реалізації державної політики у сфері гігієни праці та дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників.
На сьогоднішній день згідно з Положенням N 96 Держпраці здійснюватиме, зокрема, функції державного нагляду (контролю) за:
1) дотриманням законодавства про працю юридичними особами та ФОПами, які використовують найману працю;
2) якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці;
3) дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині:
- дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи;
- використання праці іноземців та осіб без громадянства;
- наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця;
- дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню;
- провадження діяльності з надання послуг із посередництва та працевлаштування;
4) дотриманням вимог законодавства про рекламу щодо реклами про вакансії (прийняття на роботу);
5) дотриманням законодавства про охорону праці та інші.
На місцях контроль за дотриманням наведених вищу функцій здійснюють територіальні органи Держпраці.
Звертаємо увагу на те, що департаменти соціального захисту населення обласних держадміністрацій, управління соціального захисту населення місцевих держадміністрацій (органів місцевого самоврядування), не мають ніякого відношення до Держпраці, не є контролюючими органами і не мають права на проведення перевірок роботодавців з питань дотримання законодавства про працю.
Діє чи ні мораторій на проведення таких перевірок у 2016 році
Мораторій на перевірки було введено Законами N 71 та N 76. Зокрема, п. 3 розд. II "Прикінцеві положення" Закону N 71, який набрав чинності 1 січня 2015 року, встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, ФОПів з обсягом доходу до 20 млн грн за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу КМУ, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами КПК України.
Закон N 71 направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів.
При цьому відповідно до п. 41.1 ст. 41 гл. 1 розд. II ПК України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування ЄСВ, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати ЄСВ, його територіальні органи.
Отже ДФСУ та її територіальні органи є органами доходів і зборів.
Пунктом 8 розд. ІІІ "Прикінцеві положення" Закону N 76, який набрав чинності 1 січня 2015 року, було встановлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, ФОПів контролюючими органами (крім ДФСУ та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу КМУ або за заявкою суб’єкта господарювання щодо його перевірки.
Зокрема, Мін’юст України в Листі N 2112/14157-0-4-15/8.1 зазначив, що перевірочний мораторій, передбачений до кінця 2016 року п. 3 розд. ІІ Закону N 71, стосується тільки врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів.
Решти "неподатковозбірних" органів стосувався інший "короткий" мораторій, передбачений Законом N 76, але його дія закінчилася 30 червня 2015 року.
Таким чином, органи Держпраці мають право проводити перевірку суб'єктів господарювання у звичайному режимі з 1 липня 2015 року.
Організаційні питання проведення перевірок
Перевірки Держпраці поділяються на планові та позапланові (п. 3 Порядку N 390). їх можуть проводити як за місцем ведення діяльності суб'єктом господарювання (виїзна перевірка), так і в приміщенні органу Держпраці (невиїзна перевірка).
Регулярність планових перевірок залежить від того, до якої групи ризику в частині дотримання вимоги законодавства про працю належить той чи інший суб’єкт господарювання (роботодавець).
Так, роботодавців (п. 6 Постанови N 1059):
- з високим ступенем ризику планово перевірити можуть не частіше ніж один раз на рік;
- з середнім - не частіше ніж один раз на 2 роки;
- з незначним - не частіше ніж один раз на 5 років.
Визначити, до якої групи ризику належить суб’єкт господарювання, допоможуть пункти 3-5 Постанови N 1059.
Органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб’єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за 10 днів до дня здійснення цього заходу (ч. 4 ст. 5 Закону про держнагляд).
Строк здійснення планового заходу не може перевищувати 15 робочих днів, а для суб’єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, якщо інше не передбачено законом (ч. 5 ст. 5 Закону про держнагляд).
Строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати 10 робочих днів, а щодо суб’єктів малого підприємництва - 2 робочих днів, якщо інше не передбачено законом (ч. 4 ст. 6 Закону про держнагляд).
Чинне законодавство не передбачає можливості продовження та перенесення термінів проведення планових та позапланових перевірок, а також припинення їх проведення з подальшим поновленням.
Однак з 1 січня 2015 року норми Закону про держнагляд не поширюються на державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення. Такі зміни в ч. 2 ст. 2 Закону про держнагляд (яка є неконституційною, тобто визнана такою, що не відповідає Конституції України) були внесені Законом N 77.
Отже ми маємо ситуацію, коли законодавці у 2014 році внесли зміни в частину другу ст. 2 Закону про держнагляд, яка Конституційним Судом України визнана неконституційною з 22.05.2008 р.
Таким чином питання щодо письмового повідомлення суб’єкта господарювання про проведення планового заходу залишається відкритим.
Порядок N 390, який встановлює процедуру проведення Держпраці та її територіальними органами перевірок щодо додержання роботодавцями законодавства з питань праці, й досі посилається на норми Закону про держнагляд та не враховує зміни, що внесені Законом N 77.
Така неузгодженість може привести до того, що планові перевірки Держпраці буде проводити без попередження. Адже нормативно-правового акту, який би передбачав попереднє попередження роботодавців щодо перевірок питань з дотримання законодавства про працю не існує.
Під час проведення планової перевірки, як правило, перевіряється період з часу останньої перевірки або останній календарний рік.
Під час проведення позапланового заходу з’ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього-заходу, з обов’язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).
Право проводити перевірку мають посадові особи Держпраці, які мають повноваження державного інспектора з питань праці (п. 2 Порядку N 390).
Але таке право вони повинні підтвердити, пред’явленням керівнику (уповноваженій особі) суб’єкта господарювання:
- службового посвідчення;
- направлення на перевірку (та надати його копію).
На вимогу суб’єкта господарювання інспектор вносить запис до Журналу перевірок (якщо такий є) із зазначенням номера свого службового посвідчення, П. І. Б. та дати.
Перевірка має відбуватися у робочий час суб’єкта господарювання, встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку (ч. 6 ст. 19 гл. 2 розд. І ГК України).
Інспектору на час проведення перевірки надається робоче місце, обладнане належним чином, право користування телефонним зв’язком, розмножувальною технікою, іншими послугами технічного характеру, необхідними для реалізації повноважень під час перевірки, оформлення матеріалів перевірки, спілкування з працівниками (у разі необхідності одержання пояснень) (п. 5 Порядку N 390).
Виділяють чотири етапи перевірки (п. 6 Порядку N 390):
1) робота інспектора з наданими йому документами;
2) оформлення документів за результатами перевірки;
3) ознайомлення роботодавця з оформленими за підсумками перевірки документами;
4) проведення інспектором роз’яснювальної роботи з роботодавцем, який перевіряється.
За результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю, вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.
Акт перевірки складають у двох примірниках. Один - залишається у Держпраці (його територіального органу), другий - передається під підпис роботодавцю, який перевіряється. В акті відображають стан дотримання вимог законодавства на підприємстві (у ФОПів), а в разі виявлення порушень - їх детальний опис.
Якщо суб’єкт господарювання не згоден з результатами перевірки, то необхідно зазначити свої заперечення у відповідному розділі акта.
Припис також складають у двох примірниках (для роботодавця та для Держпраці). Про виконання припису роботодавець повідомляє контролюючий орган. Після закінчення встановленого приписом строку інспектор проводить повторну контрольну перевірку його виконання. Результати перевірки на кожну вимогу припису фіксують в акті. Якщо порушення не усунені, то роботодавець отримає новий припис.
Які питання можуть бути предметом перевірки
дотриманням вимог законодавства про працю
Найбільш поширеними питаннями для перевірок є:
- фактичний допуск працівника до роботи та оформлення трудового договору (контракту);
- правомірність оформлення працівника на неповний робочий час;
- дотримання встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю та виплата їх в повному обсязі;
- дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці;
- дотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених Законом про військовий обов’язок, Законом про альтернативну службу, Законом про мобілізаційну підготовку;
- дотримання інших вимог трудового законодавства (наприклад, своєчасне надання найманим працівникам на їх вимогу документів стосовно трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у ФОПа, необхідних для призначення пенсії, про стаж, заробітну плату тощо).
Порядок накладення штрафів працівниками Держпраці
За порушення законодавства про працю можуть бути накладені фінансові санкції (штрафи) на суб’єктів господарювання (роботодавців) та адміністративні штрафи на посадових осіб (ФОП).
Порядок накладення фінансових санкцій та їх розмір встановлені ст. 265 КЗпП України, а адміністративних штрафів - ст. 41 КУпАП.
Фінансові санкції, які сплачують суб’єкти господарювання
Статтею 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та ФОПи, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
- фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати ЄСВ та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
- порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;
- недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
- недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених Законом про військовий обов'язок, Законом про альтернативну службу, Законом про мобілізаційну підготовку, - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
- порушення інших вимог трудового законодавства - у розмірі мінімальної заробітної плати.
Звертаємо увагу, що в багатьох випадках перевіряючі намагаються виплату заробітної плати не в повному обсязі кваліфікувати як недотримання суб’єктом господарювання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, щоб збільшити розмір фінансових санкцій (штрафів).
Нагадаємо, що правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначає Закон N 2017.
Державні соціальні гарантії - це встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму (ст. 1 розд. І Закону N 2017).
Отже, ненарахування компенсації за невикористану відпустку або не проведення індексації заробітної плати - це буде не що інше як виплата заробітної плати не в повному обсязі, що тягне за собою накладення штрафу (фінансової санкції) в трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
Кваліфікувати таке порушення як недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці у органів Держпраці підстав немає.
Вказані штрафи - є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених гл. 27 розд. V ГК України.
Питання щодо терміну, за який можуть перевіряти роботодавця та накладати фінансові санкції, чинним законодавством не врегульоване.
Механізм накладення на суб’єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 КЗпП України та частинами 2-7ст. 53 Закону про зайнятість визначає Порядок N 509.
Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи) (п. 2 Порядку N 509).
Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.
Штрафи можуть бути накладені на суб’єкта господарювання (роботодавця) на підставі:
- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;
- акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Форма постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Держпраці затверджена Наказом N 67. Отримує таку постанову представник суб’єкта господарювання, роботодавця, який підтверджує своїм підписом факт її отримання. Також постанова про накладення штрафу може бути надіслана листом з повідомленням про вручення суб’єкту господарювання, роботодавцю.
Штраф потрібно сплатити протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення. Про сплату цього штрафу суб’єкт господарювання або роботодавець повідомляють Держпраці чи її територіальному органу - надсилаючи документ про оплату на зазначену в постанові адресу.
У разі незгоди з рішенням контролерів постанова може бути оскаржена в судовому порядку.
Адміністративні штрафи, що сплачують посадові особи
Накладення адміністративних штрафів за порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці визначає ст. 41 КУпАП.
По перше, порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплата її не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та ФОПами працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у ФОПа, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом про звернення громадян, або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та ФОПів від 30 до 100 НМДГ (від 510 грн до 1700 грн).
Повторне протягом року вчинення аналогічного порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, або ті самі діяння, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та ФОПів від 100 до 300 НМДГ (від 1700 до 5100 грн).
По-друге, фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, ФОПів, які використовують найману працю, від 500 до 1000 НМДГ (від 8500 грн до 17 000 грн).
Повторне протягом року вчинення аналогічного порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, ФОПів, які використовують найману працю, від 1000 до 2000 НМДГ (від 17 000 грн до 34 000 грн).
Порушення встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених Законом про військовий обов'язок, Законом про альтернативну службу, Законом про мобілізаційну підготовку, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та ФОПів, які використовують найману працю, від 50 до 100 НМДГ (від 850 грн до 1700 грн).
Список використаних документів
ГК України - Господарський кодекс України
КЗпП України - Кодекс законів про працю України
КПК України - Кримінальний процесуальний кодекс України
КУпАП - Кодекс України про адміністративні правопорушення
ПК України - Податковий кодекс України
Закон N 71 - Закон України від 28.12.2014 р. N 71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України (щодо податкової реформи)"
Закон N 76 - Закон України від 28.12.2014 р. N 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України"
Закон N 77 - Закон України від 28.12.2014 р. N 77-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати"
Закон N 2017 - Закон України від 05.10.2000 р. N 2017-ІІІ "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії"
Закон N 4448 - Закон України від 23.02.2012 р. N 4448-VI "Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності"
Закон про альтернативну службу - Закон України від 12.12.1991 р. N 1975-ХІІ "Про альтернативну (невійськову) службу"
Закон про військовий обов’язок - Закон України від 25.03.1992 р. N 2232-ХІІ "Про військовий обов’язок і військову службу" в редакції від 04.04.2006 р. N 3597-IV
Закон про держнагляд - Закон України від 05.04.2007 р. N 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"
Закон про зайнятість - Закон України від 05.07.2012 р. N 5067-VI "Про зайнятість населення"
Закон про звернення громадян - Закон України від 02.10.1996 р. N 393/96-ВР "Про звернення громадян"
Закон про мобілізаційну підготовку - Закон України від 21.10.1993 р. N 3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"
Наказ N 67 - Наказ Мінсоцполітики України від 02.02.2016 р. N 67 "Про затвердження форми постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Державної служби України з питань праці"
Положення N 96 - Положення про Державну службу України з питань праці, затверджене Постановою КМУ від 11.02.2015 р. N 96
Порядок N 390 - Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджений наказом Мінсоцполітики України від 02.07.2012 р. N 390
Порядок N 509 - Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю і зайнятість населення, затверджений Постановою КМУ від 17.07.2013 р. N 509
Постанова N 442 - Постанова КМУ від 10.09.2014 р. N 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади"
Постанова N 1059 - Постанова КМУ від 17.11.2010 р. N 1059 "Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності суб'єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)"
Лист N 2112/14157-0-4-15/8.1 - Лист Мін’юста України від 04.12.2015 р. N 2112/14157-0-4-15/8.1 "Щодо мораторію на проведення перевірок підприємств, осіб-підприємців контролюючими органами"
Людмила Волинець
"Консультант бухгалтера" N 19 (815) 10 жовтня 2016 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)