КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
Департамент податків і зборів з фізичних осіб
Управління адміністрування майнових податків
і зборів з фізичних осіб
Відділ адміністрування податку на майно фізичних осіб
Податок на нерухоме майно, відмінне від
земельної ділянки, з фізичних осіб
Установлення податку на нерухоме майно,
відмінне від земельної ділянки, на тій
чи іншій території України
За пунктом 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах своїх повноважень ухвалюють рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Питання щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) вирішують місцеві ради в межах повноважень, визначених Кодексом (п. 10.3 ст. 10 Кодексу).
Місцеві податки та збори встановлюють у порядку, визначеному Кодексом (пп. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 Кодексу).
Отже, рішення щодо встановлення на тій чи іншій території України податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ухвалюють місцеві ради в порядку, визначеному Кодексом.
Визначення місцевими радами громадян,
які отримають пільги з податку на нерухоме
майно, відмінне від земельної ділянки
За підпунктом 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 Кодексу сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, установлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення), яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їхнього майнового стану та рівня доходів. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їхньої діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення несення ними витрат (п. 30.2 ст. 30 Кодексу).
Кодексом (пп. 12.3.7 п. 12.3 ст. 12) сільським, селищним, міським радам та радам об'єднаних територіальних громад, створеним згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не дозволяється встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.
Отже, пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб установлюються місцевими радами виходячи з майнового стану, рівня доходів таких осіб, залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування, та з урахуванйям вимог пп. 12.3.7 п. 12.3 ст. 12 Кодексу.
Надання пільги з податку на нерухоме майно,
відмінне від земельної ділянки
Базою обкладання податком є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Кодексу).
За підпунктом 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Кодексу база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їхніх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується для квартири/квартир незалежно від їхньої кількості - на 60 кв.м; для житлового будинку/будинків незалежно від їхньої кількості - на 120 кв.м; для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їхніх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їхніх часток), - на 180 кв.м.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Згідно з пп. «б» пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Кодексу за наявності у власності платника податку більш ніж одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їхніх часток, податок обчислюється з огляду на сумарну загальну площу таких об'єктів, зменшену відповідно до пп. «а» або «б» пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Кодексу, та відповідну ставку податку.
Отже, за на'явності у власності фізичної особи - платника податку більш ніж однієї квартири або їхніх часток пільга з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у вигляді зменшення бази оподаткування об'єктів житлової нерухомості, надається на сумарну загальну площу таких об'єктів, а надавати таку пільгу за окремою квартирою або її часткою на вибір платника Кодексом не передбачено.
Нарахування фізичній особі податку
на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки,
після 1 липня року, що настає за попереднім
(звітним) роком, у разі звернення такого
платника до контролюючого органу
Згідно з підпунктом 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Кодексу контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, передбачених Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, є контролюючий орган.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їхніх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Кодексу).
Податкові повідомлення-рішення про сплату сум податку, обчисленого згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Кодексу, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості надсилаються (вручаються) платникові податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Кодексу).
За підпунктом 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Кодексу платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних, зокрема, щодо об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їхніх часток, що перебувають у власності платника податку, та нарахованої суми податку.
Отже, в разі подання фізичною особою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) письмової заяви для проведення звірки даних щодо об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їхніх часток, що перебувають у його власності, нормами Кодексу передбачено можливість нарахування таким контролюючим органом сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за попередній податковий (звітний) рік.
Відповідальність за своєчасність і повноту
нарахування податку на нерухоме майно,
відмінне від земельної ділянки,
за об'єкти житлової нерухомості
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості (пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Кодексу).
Якщо сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити таку суму в порядку, встановленому Кодексом (п. 54.5 ст. 54 Кодексу).
Отже, відповідальність за своєчасність і повноту нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, покладається на контролюючий орган.
Якщо платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання впродовж строків, визначених Кодексом, такий платник податків притягується, до відповідальності у вигляді штрафу:
у разі затримання до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошорого зобов'язання, - в розмірі 10% погашеної суми податкового боргу;
у разі затримання на більш як 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - в розмірі 20% погашеної суми податкового боргу (ст. 126 Кодексу).
Оподаткування об'єктів житлової
нерухомості на території АР Крим
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Кодексу).
Згідно зі ст. 3 Закону України від 15.04.2014 p. № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207) тимчасово окупованою територією визначається територія АР Крим та м. Севастополя.
За статтею 1 Закону № 1207 тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється чинність Конституції Та законів України.
Також Законом України від 12.08.2014 p. № 1636-VII «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1636) запроваджено вільну економічну зону Криму (далі - ВЕЗ «Крим»), визначено особливості провадження економічної діяльності на тимчасово окупованій частині території України згідно зі ст. 13 Закону № 1207.
За пунктом 5.10 ст. 5 Закону № 1636 фізична особа, яка має податкову адресу на іншій території України, ніж ВЕЗ «Крим», зобов'язана задекларувати об'єкти житлової нерухомості, що перебувають у її власності та знаходяться на території ВЕЗ «Крим», з метою визначення загальної бази обкладання податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та отримання пільг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Отже, в разі перебування у власності фізичної особи - платника податків, крім об'єктів нерухомості на материковій території України, об'єктів житлової нерухомості на території АР Крим, такий платник зобов'язаний звернутися до контролюючого органу за місцем свого проживання (реєстрації), з оригіналами документів на право власності на такі об'єкти, з метою виконання обов'язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Обчислення податку на нерухоме майно,
відмінне від земельної ділянки,
фізичним особам - нерезидентам
Пунктом 266.7 ст. 266 Кодексу визначено, порядок обчислення сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб - платників такого податку.
Податок з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їхніх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючими органами.
За абзацом четвертим пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Кодексу нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату такого податку фізичним особам - нерезидентам провадять контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких, нерезидентів.
Отже, обчислюють податок та надсилають (вручають) податкові повідомлення-рішення про сплату цього податку фізичним особам - нерезидентам контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їхніх часток, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Вручення податкових повідомлень-рішень
з податку на нерухоме майно, відмінне
від земельної ділянки, особам, які переселилися
з тимчасово окупованої території або району
проведення антитерористичної операції
За статтею 2 Закону України від 11.12.2003 р. № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382) громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір мїсця проживання на її території, за винятком обмежень, установлених законом.
Згідно зі ст. 6 Закону № 1382 громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані впродовж 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
Відповідно до п. 1 розділу IX Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.12.2013 р. № 779 (далі - Положення № 779), фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), впродовж місяця з дня виникнення таких змін через подання Заяви за формою № 5ДР (додаток 11 до Положення № 779) або за формою № 5ДРП (додаток 12 до Положення № 779) відповідно.
Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 р. № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб».
Наказом МВС України від 26.09.2014 р. № 997 «Про затвердження зразка та Порядку видачі довідки, що підтверджує місцеперебування громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території або переселилися з неї, та зразка письмової заяви» затверджено Порядок видачі довідки, що підтверджує місцеперебування громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території або переселилися з неї (далі - Довідка), в якій зазначається повна поштова адреса, за якою громадянинові може бути вручено офіційну кореспонденцію. Під час видачі Довідки до паспорта не вноситься запис про зміну місця проживання. У Довідці зазначається місце тимчасового перебування особи (місце переміщення з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції). У заявах особи, які переміщуються з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, в даних про місце проживання зазначають адресу місцеперебування відповідно до Довідки. У разі відсутності Довідки фізична особа у заяві зазначає, що Довідку не отримувала, та подає відомості про реєстрацію місця проживання, внесені в паспорт.
Отже, податкові повідомлення-рішення про сплату сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, надсилаються (вручаються) контролюючим органом за місцем тимчасового перебування фізичних осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції.
Обкладення податком на нерухоме майно,
відмінне від земельної ділянки, будівель
промисловості (пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2
ст. 266 Кодексу), що належать фізичним особам,
які провадять підприємницьку діяльність
Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.
Фізичні й юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати (ст. 325 Цивільного кодексу України).
Власник має право використовувати своє майно для провадження підприємницької діяльності, крім випадків, установлених законом (п. 1 ст. 320 Цивільного кодексу України).
Об'єктом обкладення податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Кодексу).
Згідно з пп. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу об'єкти нежитлової нерухомості - це будівлі, приміщення, не віднесені законодавством до житлового фонду, зокрема будівлі промислові.
За підпунктом «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу не є об'єктами оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Отже, об'єкти нерухомості фізичних осіб, у тому числі тих, які провадять підприємницьку діяльність, не визначені пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу як об'єкти нерухомості, не є об'єктами обкладення податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Обкладення податком на нерухоме майно, відмінне
від земельної ділянки, будівлі ринку, що належить
фізичній особі - підприємцю, який використовує
таку будівлю в підприємницькій діяльності
Згідно з пп. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу в нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування.
За підпунктом «е» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу не є об'єктами оподаткування об'єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб'єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність у малих архітектурних формах та на ринках.
Згідно зі ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які провадять господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
До суб'єктів господарювання належать, зокрема громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які провадять господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Суб'єкти господарювання залежно від числа працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб'єктів малого підприємництва, в тому числі до суб'єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва, зокрема фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, в яких середня чисельність працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суми, еквівалентної 10 млн євро, визначеної за середньорічним курсом Національного банку України, є суб'єктами малого підприємництва.
Отже, нежитлова будівля, шо згідно з документами на право власності є будівлею ринку, належить фізичній особі - суб'єктові господарювання малого або середнього бізнесу та використовується такою особою для провадження своєї діяльності, не є об'єктом обкладання податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Головні державні ревізори-інспектори
Володимир ГУЦУЛЯК і
Петро КОВАЛЕВСЬКИЙ
"Праця i зарплата" N 45 (1009), 07 грудня 2016 р.
Передплатний iндекс: 30214