ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
РІШЕННЯ
20.10.2016
Справа "Русин проти України"
Заява N 5462/10
Стислий виклад
29 січня 2007 року заявника було затримано за підозрою у вчиненні вбивства. 1 лютого 2007 року Шевченківським районним судом м. Львова (далі - суд першої інстанції) заявнику було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці. Пізніше строк тримання заявника під вартою було продовжено у зв'язку з необхідністю проведення значної кількості слідчих дій і відсутністю підстав для зміни запобіжного заходу.
У липні 2007 року щодо заявника було порушено ще одну кримінальну справу за фактом вчинення іншого злочину та об’єднано в одне провадження із раніше порушеною кримінальною справою. У той же час Апеляційний суд Львівської області (далі - апеляційний суд) продовжив строк тримання заявника під вартою до шести місяців, який в подальшому неодноразово продовжувався судами різних інстанцій без наведення обгрунтування такого рішення та встановлення строку тримання заявника під вартою.
15 червня 2010 року апеляційний суд визнав заявника винним у вчиненні злочину та обрав йому покарання у виді позбавлення волі строком на тринадцять років, а 29 січня 2016 року заявника було звільнено відповідно до Закону України "Про амністію".
До Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) заявник скаржився за пунктами 1, 3 та 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) на незаконне та надмірно тривале досудове тримання його під вартою, а також на відсутність належного і оперативного судового перегляду законності тримання його під вартою.
Розглянувши скарги заявника Європейський суд, посилаючись на свою попередню практику у справах проти України, зазначив, що він неодноразово встановлював порушення пунктів 1, 3 та 4 статті 5 Конвенції в ситуаціях аналогічних цій справі та констатував порушення відповідних пунктів статті 5 Конвенції.
За цих підстав Суд одноголосно
"1. Оголошує заяву прийнятною;
2. Постановляє, що було порушення пункту 1 статті 5 Конвенції;
3. Постановляє, що було порушення пункту 3 статті 5 Конвенції;
4. Постановляє, що було порушення пункту 4 статті 5 Конвенції;
5. Постановляє, що;
(a) у продовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику 5 000 (п'ять тисяч євро) відшкодування моральної шкоди та додатково суму будь-якого, що може нараховуватись; ця сума має бути конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу,
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на вищезазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;
6. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції".