ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
05.12.2016
Справа N 800/636/16
Про визнання частково нечинним та скасування
Закону України "Про внесення змін до
Конституції України (щодо правосуддя)"
N 1401-VIII від 02 червня 2016 року
Суддя Вищого адміністративного суду України - Приходько І. В., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Президента України Порошенка Петра Олексійовича, третя особа: Конституційний Суд України про визнання частково нечинним та скасування Закону України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" N 1401-VIII від 02 червня 2016 року, встановив:
30 листопада 2016 року ОСОБА_1 надіслала до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції, позовну заяву до Верховної Ради України, Президента України Порошенка Петра Олексійовича, третя особа: Конституційний Суд України, в якій просила визнати частково нечинним та скасувати Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" N 1401-VIII від 02 червня 2016 року в частині: доповнення Конституції України частиною 4 статті 131-2, згідно якої "Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення"; доповнення Конституції України частиною 5 статті 131-2, згідно якої "Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена."; доповнення підпунктом 11 пункту 16-1 "Перехідних положень", згідно яких "представництво відповідно до статті 131-2 цієї Конституції виключно адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних правовідносинах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню".
Відповідно до частини четвертої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів передбачені статтею 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з частиною першою якої правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) актів Вищої ради юстиції; 3) дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції; 4) рішень, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, в порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені лише рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.
Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
За змістом статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.
Верховна Рада України, реалізовуючи повноваження по здійсненню законодавчої влади, розглядає і вирішує питання державного і суспільного життя, що потребують врегулювання законами України, тобто реалізує законодавчі повноваження, а також здійснює установчі та контрольні повноваження, передбачені Конституцією України.
Гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України згідно зі статтею 2 Закону України "Про Конституційний Суд України" є завданням Конституційного Суду України. Тому саме цей орган судової влади наділений повноваженнями приймати рішення та давати висновки у справах щодо конституційності, зокрема, законів та інших правових актів Верховної Ради України (пункт 1 статті 13 Закону України "Про Конституційний Суд України")
Крім того, у Рішенні від 27.03.2002 N 7-рп/2002 (у справі за конституційним поданням Вищої ради юстиції щодо офіційного тлумачення положень абзаців другого, третього пункту 1 частини першої статті 150 Конституції України) Конституційний Суд України зазначив, що як свідчить зміст положень статей 85, 91 Конституції України, Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші правові акти, які є юридичною формою реалізації повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні та відповідно до частини другої статті 147, частини першої статті 150 Конституції України є об'єктом судового конституційного контролю.
Відповідно до статті 152 Конституції України, статті 15 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 року N 422/96-ВР виключно до юрисдикції Конституційного Суду України відносяться справи щодо конституційності законів та інших правових актів.
При цьому, як зазначено у статті 152 Конституції, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, питання відповідності законодавчого акта Конституції України, дотримання процедури розгляду, ухвалення та набрання ним чинності, встановлені Основним Законом та віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.
Крім того, повноваження Президента України визначені виключно Конституцією України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 94 Конституції України прийнятий Верховною Радою України закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України. Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду.
Пунктами 29, 30 частини 1 статті 106 Конституції України встановлюються повноваження Президента України підписувати закони, прийняті Верховною Радою України, або здійснювати право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України.
У Рішенні Конституційного Суду України від 11.03.2003 року N 6-рп/2003 "У справі за конституційним поданням 73 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) здійсненого Президентом України права вето стосовно прийнятого Верховною Радою України Закону України "Про внесення змін до статті 98 Конституції України" та пропозицій до нього (справа щодо права вето на закон про внесення змін до Конституції України)" зазначено, що відповідно до частини 2 статті 94 Конституції України в разі, якщо Президент України не підписує закон, він повертає його зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. Тобто, Президент України здійснює право вето і повертає закон на повторний розгляд Верховної Ради України з відповідними пропозиціями. Зазначені пропозиції Президента України не можуть розглядатися як указ чи розпорядження Президента України, а саме як акти, що видаються ним згідно з частиною 3 статті 106 Конституції України. Президент України здійснює право вето стосовно прийнятого Верховною Радою України закону після одержання його для підписання на відповідній стадії законодавчого процесу. Це є конституційно-правовою формою участі Президента України в законодавчому процесі. Підписання або повернення закону на повторний розгляд Верховної Ради України - виключне конституційне право Президента України.
З аналізу вищезазначених положень вбачається, що Президент України при підписанні законів чи при утриманні від їх підписання не виконує владних управлінських функцій, а реалізовує свої повноваження щодо законодавчої діяльності, що дає підстави дійти висновку про те, що юрисдикція адміністративних судів, зокрема Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції, не поширюється на спірні правовідносини.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 20.01.2015 року.
З огляду на зазначене, згідно з пунктом 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим позивачу необхідно відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовом до Верховної Ради України, Президента України Порошенка Петра Олексійовича, третя особа: Конституційний Суд України про визнання частково нечинним та скасування Закону України N 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року.
Керуючись статтями 18, 24, 109, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Президента України Порошенка Петра Олексійовича, третя особа: Конституційний Суд України про визнання частково нечинним та скасування Закону України N 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про її перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано, та підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Суддя Вищого адміністративного суду України І. В. Приходько