ДЕРЖАВНА РЕГУЛЯТОРНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
08.12.2016 N 546
Про відмову в погодженні проекту регуляторного акта
Державною регуляторною службою України відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" здійснено розгляд проекту наказу Міністерства соціальної політики України "Про внесення змін до Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів" (далі - проект наказу), а також документи, що додаються до проекту наказу, надіслані Держпраці листом від 09.11.2016 року N 11111/1/ 5.2-ДП-16.
За результатами розгляду проекту наказу та аналізу його регуляторного впливу на відповідність вимогам статей 4, 5, 8 і 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (далі - Закон) встановлено:
як вбачається з аналізу регуляторного впливу, проект наказу спрямований на приведення Правил повністю у відповідність до вимог чинного законодавства.
Для досягнення вказаної цілі розробник пропонує внести зміни до Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів (далі - проект змін).
Однак, проект регуляторного акта не може бути погоджений у запропонованій редакції та потребує доопрацювання з урахуванням наступних зауважень.
Як вбачається із документів, доданих до проекту наказу, деякі нормативно-правові акти, зокрема, проект змін розроблено у зв'язку з тим, що вони не відповідають умовам соціально-економічного розвитку України, ряд їх положень є зайвим, дублюють одне одного або не узгоджуються одне з одним або з іншими законодавчими актами.
Однак, розробником регуляторного акта не наведено жодних нормативно-правових актів, на підставі яких виникла необхідність розроблення проекту змін, і, як наслідок, викладення Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів у новій редакції.
Також наявність проблеми, яка зазначена розробником в АРВ не обґрунтована, що у свою чергу не відповідає вимогам статті 4 Закону, зокрема, принципу доцільності державної регуляторної політики.
Крім того, підпункт 1 пункту 7 проекту змін розробник пропонує викласти у такій редакції: "Облік вантажопідіймальних кранів і машин".
Проте, частиною третьою статті 21 Закону України "Про охорону праці", зокрема встановлено, що на застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки виробник або постачальник устаткування підвищеної небезпеки отримує дозвіл до прийняття зобов'язань на постачання. Одержання дозволу не вимагається у разі експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, яке прийнято в експлуатацію з видачею відповідного сертифіката або щодо якого зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації, а також у разі реєстрації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.
Також підпунктом 11 пункту 7 проекту змін визначається, що рішення про можливість експлуатації вантажопідіймальних кранів і машин, які обліковують територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері промислової безпеки та охорони праці, приймається посадовими особами цих органів.
Із змісту зазначеного положення є незрозумілим механізм прийняття рішення про можливість експлуатації вантажопідіймальних кранів і машин, які вже обліковані.
Також наданий розробником аналіз регуляторного впливу до проекту наказу не відповідає вимогам Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 N 308 "Про затвердження методик проведення аналізу впливу та відстеження результативності регуляторного акта", зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 N 1151 (далі - Методика).
Відповідно до пункту 13 Методики результати проведення аналізу виливу регуляторного акта, викладаються письмово згідно з додатком 1 цієї Методики.
Так, у розділі I "Визначення проблеми" АРВ згідно з вимогами Методики розробник повинен чітко визначити проблему, яку пропонується розв'язати шляхом державного регулювання, зокрема:
- визначити причини її виникнення;
- оцінити важливість зазначеної проблеми, зокрема навести дані у цифровому чи кількісному вимірі, що доводять факт існування проблеми і характеризують її масштаб;
- визначити основні групи, на які вона справляє вплив;
- обґрунтувати, чому проблема не може бути розв'язана за допомогою ринкових механізмів та діючих регуляторних актів.
Разом з тим, в АРВ до проекту наказу розробником не проаналізовано існуюче правове регулювання господарських та адміністративних відносин щодо яких склалась проблема, не доведено чому існуючі регулювання не вирішують проблему та потребують вдосконалення. При визначенні проблеми, яку передбачається розв'язати шляхом державного регулювання, розробник обмежився лише словесним описом проблеми. Не наведено жодних даних у числовій формі, які б обґрунтовували наявність проблеми, визначали її масштаб та важливість, а також не охарактеризовано та не оцінено сфери життя та діяльності, на які проблема має найбільший негативний вплив.
Зазначене не відповідає вимогам статті 4 Закону, зокрема, принципу доцільності - оскільки розробником не доведена наявність проблеми, що потребує державного втручання, та не обґрунтована необхідність державного регулювання господарських відносин з метою її вирішення.
У розділі II "Цілі державного регулювання" АРВ розробник повинен чітко визначити мету державного регулювання, що має бути безпосередньо пов'язана з розв'язанням проблеми.
Натомість, в ньому розділі розробником зазначено, що проект постанови розроблено з метою приведення Правил у відповідність до вимог чинного законодавства.
Задекларовані розробником цілі державного регулювання:
- не відповідають проблемі, визначеній у попередньому розділі АРВ.
- викладені не чітко і лаконічно та не є вимірюваними.
Зокрема, розробником не визначено індикаторів зменшення масштабів проблеми, що характеризувало б досягнення мети регулювання, а тому зробити висновок чи є цілі реально досяжними не вбачається можливим.
У розділі III "Визначення та оцінка альтернативних способів досягнення цілей" розробник повинен визначити всі можливі альтернативні способи вирішення існуючої проблеми, з яких обрати не менше двох альтернатив, стисло описати їх та оцінити вигоди і витрати держави, населення та суб'єктів господарювання від застосування кожній з них.
Однак, розробник при визначенні альтернативних способів досягнення цілей не проаналізував вигоди і витрати держави, населення та суб'єктів господарювання від застосування кожного з них. Крім того, під час проведення оцінки впливу на сферу інтересів суб'єктів господарювання великого і середнього підприємництва окремо кількісно розробником не визначено витрати, які будуть виникати внаслідок запровадження кожного з альтернативних способів, у грошовому еквіваленті відповідно до Додатка 2 до Методики.
У зв'язку з неналежним опрацюванням попередніх розділів АРВ, у розділі IV "Вибір найбільш оптимального альтернативного способу досягнення цілей" розробником не доведено вибір оптимального альтернативного способу з урахуванням системи бальної оцінки ступеня досягнення визначених цілей, не проаналізовано причини відмови від застосування того чи іншого способу та аргументи на користь обраного, що є порушенням принципу ефективності забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів.
У розділі V АРВ "Механізми та заходи, які забезпечать розв'язання визначеної проблеми" розробником не описано механізм дії запропонованого регулювання з урахуванням основних бізнес-процесів, які потрібно буде забезпечити суб'єктам господарювання для реалізації його вимог При цьому, розробником не враховано, що механізм реалізації регуляторного акта має бути безпосередньо пов'язаний із цілями та очікуваними результатами регуляторного акта, тобто яким чином будуть діяти норми проекту постанови та якою прогнозується ситуація після набрання регуляторним актом чинності.
При заповненні розділу VI АРВ "Оцінка виконання вимог регуляторного акта залежно від ресурсів, якими розпоряджаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, які повинні проваджувати або виконувати ці вимоги" розробником розрахунок витрат органів виконавчої влади на виконання вимог регуляторного акта згідно з Додатком 3 до Методики проведено формально, не враховано всі можливі витрати держави на забезпечення виконання регулювання. Зазначене ставить під сумнів точність цього розрахунку та не дозволяє зробити висновок щодо забезпечення балансу інтересів суб'єктів господарювання та держави.
Розділ VIII АРВ "Визначення показників результативності дії регуляторного акта" заповнено з порушенням вимог пункту 10 Методики. Так, розробником не в повному обсязі наведено обов'язкові показники результативності регуляторного акта.
При цьому, додаткові показники, які безпосередньо характеризують результативність регуляторного акта, розробником не були визначені та охарактеризовані. Відповідно до вимог Методики ці показники повинні бути не описовими, а кількісними та вимірювальними.
Крім того, розробником не наведено прогнозних показників результативності дії регуляторного акта у кількісному виразі.
Враховуючи викладене, керуючись частиною четвертою статті 21 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", Державною регуляторною службою України вирішено:
відмовити в погодженні проекту наказу Міністерства соціальної політики України "Про внесення змін до Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів".
Голова Державної регуляторної служби України К. М. Ляпіна