ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
РІШЕННЯ
15.12.2016
Справа "Чорна проти України"
Заява N 1661/08
Стислий виклад
09 червня 2004 року заявниця отримала поранення обличчя з пневматичної зброї. Того ж дня вона звернулась до Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області (далі - міліція) зі каргою на отримання вогнепального поранення, зазначивши конкретну квартиру у будинку в центрі міста, з якої було зроблено постріл. Пізніше заявницю було оглянуто медичним експертом, який дійшов висновку, що вона отримала легке тілесне ушкодження, можливо спричинене внаслідок пострілу зі зброї.
22 березня 2005 року та в подальшому міліція неодноразово відмовляла в порушенні кримінальної справи у зв’язку з неможливістю встановити винних осіб та безпідставністю тверджень заявниці про місце, звідки було зроблено постріл. Ці рішення були скасовані вищестоящою прокуратурою та судами через поверховість та неповноту проведеного розслідування. Зокрема, 21 серпня 2007 року Дзержинським районним судом м. Харкова матеріали справи було направлено до прокуратури на додаткове розслідування, яке в подальшому проведено не було. Через два роки прокуратура Дзержинського району м. Харкова повідомила заявницю про втрату матеріалів справи щодо вказаної події. Подальша інформація про хід справи відсутня.
07 листопада 2009 року заявниця померла.
До Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) заявниця скаржилася за статтями 2 та 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) на непроведения ефективного розслідування обставин події 09 червня 2004 року, та за статтею 13 Конвенції на відсутність ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з її скаргою. Європейський суд вирішив розглянути скаргу заявниці за статтею 3 Конвенції.
Європейський суд констатував порушення процесуального аспекту статті 3 Конвенції та вказав, що проведене розслідування у цій справі не було повним та об'єктивним, та що органи влади втратили матеріали справи і не вчинили жодних дій для розслідування обставин події, яка сталася 09 червня 2004 року.
Розглянувши скаргу заявниці за статтею 13 Конвенції, Європейський суд дійшов висновку, що немає потреби розглядати скаргу заявниці за цією статтею.
За цих підстав Суд одноголосно
"1. Вирішує, що син заявниці, пан Є.В. Чорний, має право брати участь у цій справі замість заявниці;
2. Оголошує заяву прийнятною;
3. Постановляє, що було порушення процесуального аспекту статті 3 Конвенції;
4. Постановляє, що немає необхідності розглядати скаргу за статтею 13 Конвенції;
5. Постановляє, що:
(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити сину заявниці 7 500 (сім тисяч п’ятсот) євро відшкодування моральної шкоди та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватись; ця сума має бути конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу,
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на вищезазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;
6. Відхиляє решту вимог заявниці щодо справедливої сатисфакції".