КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
Департамент доходів і зборів з фізичних осіб
Оподаткування доходу, одержаного
у вигляді нерухомого майна
ПИТАННЯ: Як оподатковується дарунок у вигляді квартири, одержаний у 2016 р. від рідної тітки, яка була платникові податків за матір?
Якщо в подальшому ця квартира продаватиметься, чи потрібно буде сплачувати якісь податки?
ВІДПОВІДЬ: Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV «Податок на доходи фізичних осіб» Податкового кодексу України (далі - Кодекс).
За підпунктами «в» та «е» пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 розділу І «Загальні положення» Кодексу дохід з джерелом його походження з України - це будь-який дохід, одержаний резидентами, в тому числі від будь-яких видів їхньої діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, в тому числі, але не виключно доходи від продажу нерухомого майна та доходи у вигляді подарунка відповідно.
Згідно з ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України (далі - Цивільний кодекс) до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їхнього знецінення та зміни їхнього призначення.
При цьому відповідно до пп. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 розділу І Кодексу об'єкти житлової нерухомості - це. зокрема, будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, до яких згідно з пп. 14.1.129 «в» пп. 14.1.129 п. 14.1 ст 14 розділу І Кодексу включаються квартири, тобто ізольовані помешкання в житловому будинку, призначені та придатні для постійного в ньому проживання.
За підпунктом 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 розділу IV Кодексу платником податку на доходи Фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка одержує доходи з джерела їхнього походження в Україні.
Відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 розділу IV Кодексу об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, платника податку включаються, зокрема:
дохід у вигляді вартості одержаного в дарунок майна в межах, що оподатковується згідно з розділом IV (пп. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164) Кодексу);
частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст. 172 Кодексу (пп. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 розділу IV Кодексу).
Отже, обкладанню податком на доходи з фізичних осіб підлягає як вартість нерухомого майна, подарованого платникові податку, так і операції з продажу такого об'єкта нерухомості (з урахуванням особливостей, установлених розділом IV Кодексу).
Розглянемо порядок оподаткування цих доходів у хронологічному порядку їхнього одержання.
За частиною 1 ст. 717 Цивільного кодексу за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Договір дарування нерухомої речі укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 719 Цивільного кодексу).
Згідно з ч. 1 ст. 722 Цивільного кодексу право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їхнє виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
За частиною 4 ст. 334 Цивільного кодексу право на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Особливості оподаткування доходу, одержаного платником податку, зокрема в результаті прийняття ним у дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав, регулюється ст. 174 розділу IV Кодексу.
Так, згідно з п. 174.6 ст. 174 розділу IV Кодексу кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, одержані платником податку як дарунок (або в результаті укладення договору дарування) від фізичних осіб, оподатковуються згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини.
Водночас ст. 174 розділу IV Кодексу, яка регулює також оподаткування доходів, одержаних платниками податку в результаті прийняття ними спадщини, встановлено кілька ставок для оподаткування таких доходів залежно від ступеня споріднення спадкоємця/обдаровуваного із спадкодавцем/дарувальником та їхнього резидентського статусу.
Відповідно до пп. «а» п. 174.1 ст. 174 розділу IV Кодексу об'єктом оподаткування є, зокрема, об'єкт нерухомості.
Згідно з пп. 174.2.2 п. 174.2 ст. 174 розділу IV Кодексу в разі отримання спадщини/дарунка спадкоємцями/обдаровуваними. які не є членами сім'ї спадкодавия/дарувальника першого ступеня споріднення, вартість будь-якого об'єкта спадщини/дарунка обкладається за ставкою податку, визначеною п. 167.2 ст. 167 Кодексу, тобто 5% будь-якого об'єкта спадщини/дарунка.
За підпунктом 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 розділу І Кодексу членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, в тому числі всиновлені. Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.
Засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права й обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та всиновлених, інших членів сім'ї та родичів визначає Сімейний кодекс України (далі - Сімейний кодекс).
Так, згідно з ч. 4 ст. 3 розділу І «Загальні положення» глави 1 «Сім'я. Регулювання сімейних відносин» Сімейного кодексу сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, всиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом, і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Усиновленням є прийняття всиновлювачем усвою сім'ю особи на правах дочки чи сина на підставі рішення суду (ч. 1 ст. 207 глави 18 «Усиновлення» розділу IV «Влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» Сімейного кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 208 глави 18 розділу IV Сімейного кодексу всиновленою може бути дитина.
Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття, тобто до 18 років (ч. 1 ст. 6 розділу І Сімейного кодексу).
Згідно з ч.2 ст. 208 глави 18 розділу IV Сімейного кодексу у виняткових випадках суд може ухвалити рішення про всиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування.
У цьому разі суд бере до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема відсутність у нього своїх дітей, та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 глави 18 розділу IV Сімейного кодексу всиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про всиновлення.
Як випливає з листа, офіційного всиновлення платника податку не відбулося, тому законодавчі підстави вважати платника податку - обдаровуваного і його рідну тітку - дарувальника членами сім'ї першого ступеня споріднення з метою оподаткування відсутні. Отже, отриманий обдаровуваним - платником податку на доходи фізичних осіб, який не є членом сім'ї дарувальника першого ступеня споріднення, дарунок у вигляді нерухомого майна. - квартири обкладається за ставкою податку, визначеною п. 167.2 ст. 167 розділу IV Кодексу, тобто 5% вартості такої нерухомості.
Згідно з п. 174.3 ст. 174 розділу IV Кодексу особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці/обдаровувані, які отримали спадщину/дарунок.
Відповідно до п. 174.3 ст. 174 та п. 179.1 ст. 179 розділу IV Кодексу з урахуванням положень п. 179.2 ст. 179 розділу IV Кодексу та вимог пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 розділу II Кодексу платник податку, який одержав дохід у вигляді вартості подарованого нерухомого майна в межах, що підлягає оподаткуванню, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) до 1 травня року, що настає за звітним, за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року (крім спадкоємців - резидентів, які сплатили податок на доходи фізичних осіб до нотаріального оформлення об'єктів спадщини/дарування).
Форму податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкцію щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи затверджено наказом Мінфіну України від 02.10.2015 p.N 859, зареєстрованим у Мін'юсті України 26.10.2015 р. за № 1298/27743 (із змінами та доповненнями).
При цьому за підпунктом «а» п. 176.1 ст. 176 розділу IV Кодексу платник податку, який відповідно до цього розділу Кодексу зобов'язаний подавати декларацію, також зобов'язаний вести облік доходів і витрата обсягах, потрібних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.
Форму Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядок ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 11.12.2013 р. № 794, зареєстрованим у Мін'юсті України 26.12.2013 р. за № 2217/24749.
За пунктом 179.7 ст. 179 розділу IV Кодексу фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Відповідно до пп. 1.2 з урахуванням норм пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу доходи, одержані платником податку як дарунок (або в результаті укладення договору дарування), підлягають обкладенню військовим збором за ставкою 1,5%.
За підпунктом 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету провадиться в порядку, встановленому ст. 168 розділу IV Кодексу, тобто в разі одержання платником податку доходів від особи, яка не є податковим агентом, зокрема у вигляді дарунка від фізичної особи, такий платник зобов'язаний сплатити військовий збір з таких доходів за результатами річного декларування.
Ці особи є відповідальними за нарахування та сплату військового збору до бюджету (пп. 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Фізичні особи, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, в тому числі квартир, відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 розділу XII «Податок на майно» Кодексу є платниками податку на нерухомість.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 розділу XII Кодексу).
Згідно з пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 розділу XII Кодексу базою для оподаткування є загальна площа об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток
При цьому за пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 розділу XII Кодексу база для оподаткування об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їхніх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Пунктом 266.4 ст. 266 розділуXII Кодексу визначаються пільги зі сплати податку на нерухомість.
Так, відповідно до пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 розділу XII Кодексу база для оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їхніх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:
для квартири/квартир незалежно від їхньої кількості - на 60 кв.м (пп. «а»);
для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їхніх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їхніх часток), - на 180 кв.м (пп. «в»).
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
При цьому згідно з пп. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 розділу XII Кодексу пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб не надаються:
на об'єкт/об'єкти оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, затвердженої рішенням органів місцевого самоврядування;
об'єкти оподаткування, що використовуються їхніми власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються в підприємницькій діяльності).
Ставки податку на нерухомість для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, установлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, створених згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості в розмірі, що не перевищує 3% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м бази оподаткування (пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 розділу XIІ Кодексу).
Порядок обчислення суми податку на нерухомість з об єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, визначений пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 розділу XII Кодексу і залежить від кількості та типів/видів житлової нерухомості у власності платника податку, його обчислення провадиться контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості в такому порядку:
за наявності у власності платника податку на нерухомість одного об'єкта житлової нерухомості - квартири, в тому числі його частки, податок обчислюється виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до пп. «а» пп. 266.4.1 п. 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
за наявності у власності платника податку на нерухомість більш ніж одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їхніх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної, зокрема, відповідно до пп. «а» пп. 266.4.1 п. 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
за наявності у власності платника податку на нерухомість об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їхніх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до пп. «в» пп. 266.4.1 п. 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
сума податку, обчислена з урахуванням пп. «б» і «в» пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 246 розділу XII Кодексу, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості;
за наявності у власності платника податку на нерухомість об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, в тому числі його частки, що перебуває у власності такої фізичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 кв.м (для квартири) та/або 500 кв.м (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до пп. «а»-«г» пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 розділу XII Кодексу, збільшується на 25000 грн на рік за кожний такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
Відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 розділу XII Кодексу податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку на нерухомість, обчисленого згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платникові податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
При цьому контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в 10-денний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платникові податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку на нерухомість.
Порядок обчислення сум податку в разі зміни власника об'єкта обкладення податком на нерухомість установлений п. 266.8 ст. 266 розділу XII Кодексу.
Так, згідно з пп. 266.8.1 цього пункту в разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого впродовж календарного року податок на нерухомість обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він утратив право власності на такий об'єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому виникло право власності.
Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власникові після отримання інформації про перехід права власності (пп. 266.8.2 п. 266.8 ст. 266 розділу XII Кодексу).
Податкове зобов'язання за звітний рік з податку на нерухомість сплачується фізичними особами впродовж 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (пп. «а» пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 розділу XIІ Кодексу).
Водночас відповідно до пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 розділу XII Кодексу платники податку на нерухомість мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних:
щодо об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їхніх часток, що перебувають у власності платника податку;
розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;
права на користування пільгою із сплати податку;
розміру ставки податку;
нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на нерухомість на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку на нерухомість і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Згідно з пп. 266.9.1 п. 266.9 ст. 266 розділу XII Кодексу податок на нерухомість сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Фізичні особи можуть сплачувати податок у сільській та селищній місцевості через каси сільських (селищних) рад або рад об'єднаних територіальних громад, створених згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про прийняття податків.
Згідно з чинним податковим законодавством платник податку, який одержав дохід у вигляді дарунка нерухомого майна від особи, яка не є членом його сім'ї першого ступеня споріднення, зобов'язаний включити суму такого доходу (вартість майна) до загального річного оподатковуваного доходу, подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року та сплатити податок на доходи фізичних осіб за ставкою 5% вартості такого майна і військовий збір у розмірі 1,5% вартості. Крім того, такий платник починаючи з місяця, в якому виникло право власності на об'єкт житлової нерухомості, є платником податку на нерухомість щодо такої нерухомості.
На бажання платника податку податок на доходи фізичних осіб та військовий збір можуть бути сплачені ним до вчинення нотаріальної дії - посвідчення договору дарування нерухомого майна.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.99 р. № 1-рп/99 надано офіційне тлумачення положенню ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів). Так, відповідно до п. 2 цього Рішення за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з утратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, оскільки дохід у вигляді дарунка (в результаті укладення договору дарування) одержано платником податку у 2016 p., інформація щодо оподаткування надається згідно з нормами Податкового кодексу України, що був чинним на той час.
Щодо наступного, продажу подарованої квартири, то порядок оподаткування операцій з продажу об'єктів нерухомого майна провадитиметься відповідно до норм податкового законодавства, що буде чинним на момент одержання такого доходу, отже, надання вичерпної та змістовної відповіді можливе лише після фактичного продажу.
Водночас сьогодні оподаткування операцій з продажу об'єктів нерухомого майна регулюється ст. 172 розділу IV Кодексу.
Відповідно до п. 172.10 ст. 172 розділу IV Кодексу продаж резидентом одержаного в подарунок об'єкта нерухомості підлягає оподаткуванню згідно з положеннями цієї статті.
За пунктом 172.1 ст. 172 розділу IV Кодексу дохід, одержаний платником податку від продажу не частіше від одного разу впродовж звітного податкового року житлового будинку, квартири або їхньої частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.
При цьому умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не поширюється на майно, одержане таким платником у спадщину.
Отже, розділом IV Кодексу чітко визначено, що вимога щодо володіння, користування та розпорядження платником податку нерухомим майном (тобто права власності на таке майно) понад три роки не поширюється лише на успадковане майно, а не на майно, яке оподатковується згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини, тобто подароване платникові податку.
Таким чином, згідно з п. 172.2 ст. 172 розділу IV Кодексу під час продажу платником податку впродовж звітного податкового року об'єкта нерухомості, одержаного в подарунок, який перебував у його власності менш як три роки, дохід, одержаний таким платником від цього продажу, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 розділу IV Кодексу, тобто 5%.
Дохід від продажу об'єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижчої від оціночної вартості такого об'єкта, розрахованої органом, уповноваженим провадити таку оцінку відповідно до закону (п. 172.3 ст. 172 розділу IV Кодексу).
Згідно з пунктом 172.4 ст. 172 розділу IV Кодексу під час проведення операцій з продажу об'єкта нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.
За підпунктом «а» п. 172.5 ст. 172 розділу IV Кодексу сума податку визначається та самостійно сплачується через банківські установи особою, яка продає іншій фізичній особі нерухомість, до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Фізична особа зобов'язана відобразити дохід від такого відчуження в річній податковій декларації.
Згідно з пп. «б» пп. 168.4.5 п. 168.4 ст. 168 розділу IV Кодексу фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього розділу за нарахування та утримання податку в разі нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу майна резидентами, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету за місцем нотаріального посвідчення таких договорів.
За пунктом 179.2 ст. 179 розділу IV Кодексу відповідно до цього розділу обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку одержував доходи, зокрема, від операцій продажу (обміну) майна, дарування, під час нотаріального посвідчення договорів, за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу.
При цьому водночас з п. 172.4 ст. 172 розділу IV Кодексу, якщо стороною договору купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна є юридична особа чи фізична особа - підприємець, така особа є податковим агентом платника податку щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходів, одержаних платником податку від такого продажу (п. 172.7 ст. 172 розділу IV Кодексу).
Відповідно до п. 172.6 ст. 172 розділу IV Кодексу в разі невчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору купівлі-продажу, за яким сплачено податок, платник податку має право на повернення надміру сплаченої суми податку на підставі податкової декларації, поданої в установленому порядку та підтвердних документів про фактичну сплату податку.
Дохід від продажу об'єкта нерухомого майна, зокрема квартири, також є об'єктом обкладанням військовим збором (ставка 1,5%).
У разі переходу права власності на житлову нерухомість від одного власника до іншого впродовж календарного року податок на нерухомість обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він утратив право власності на такий об'єкт обкладання податком на нерухомість, з урахуванням особливостей, визначених розділом XII Кодексу для податку на нерухомість.
Крім того, Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.93 р. № 7-93 «Про державне мито» (з відповідними змінами і доповненнями, далі - Декрет) регулюється справляння державного мита в Україні. Порядок обчислення та сплати державного мита встановлений Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Мінфіну України від 07.07.2012 р. № 811, зареєстрованим у Мін'юсті України 20.09.2012 р. за № 1623/21935.
Статтею 1 Декрету визначено, що платниками державного мита на території України є, зокрема, фізичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.
Відповідно до п. 3 ст. 2 Декрету державне мито справляється, зокрема, за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами.
Водночас згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон) за вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито в розмірах, установлених чинним законодавством.
За підпунктом «а» п. 3 ст. 3 Декрету за нотаріальне посвідчення договорів відчуження житлових будинків, квартир, кімнат, дач, садових будинків, гаражів, а також інших об'єктів нерухомого майна, які перебувають у власності громадянина, що відчужує таке майно, державне мито справляється в розмірі 1% суми договору, але не менш ніж один неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Статтею 4 Декрету встановлено пільги щодо сплати державного мита.
Державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до бюджету місцевого самоврядування (ст. 6 Декрету).
Відповідно до ст. 9 Декрету платники державного мита несуть відповідальність за правильність його стягнення, а також за своєчасність і повноту зарахування до бюджету, передбачену законодавством.
Водночас згідно з ч. 1 ст. 31 Закону приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою.
При цьому слід зазначити, що Указом Президента України від 10.07.98 р. № 762/98 «Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій» установлено, що розмір плати, яка справляється за пчмиаит нотаріальних дій приватними нотаріусами, не може бути меншим від розміру ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії.
Таким чином, за нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу квартири фізична особа повинна сплатити державне мито або внести плату за вчинення нотаріальних дій приватним нотаріусом.
Головний державний інспектор
Наталія ГОРМАКОВА
"Праця i зарплата" N 11 (1023), 22 березня 2017 р.
Передплатний iндекс: 30214