НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ
КОНСТИТУЦІЙНЕ ПОДАННЯ
23.05.2017 N 04-03/6-330
Конституційному Суду України
(01033, м. Київ, вул. Жилянська, 14)
Суб'єктам права на конституційне подання N 49
народних депутатів України
Уповноважені за дорученням народні депутати України:
Долженков Олександр Валерійович
01008, Україна, м. Київ,
вул. Грушевського, 5
Німченко Василь Іванович
01008, Україна, м. Київ,
вул. Грушевського, 5
Щодо невідповідності Конституції України (неконституційності) окремих положень
Указу Президента України від 15 травня 2017 року N 133/2017 "Про рішення
Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року "Про
застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних
заходів (санкцій)" в частині введення в дію пунктів 271, 272, 273, 274, 275,
276, 287, 422, 423, 424, 425, 434, 435 Додатка 2 рішення Ради національної безпеки і
оборони від 28 квітня 2017 року "Про застосування персональних спеціальних
економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"
Відповідно до статей 147 і 150 Конституції України, пункту першого статті 13, статей 39 і 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 року N 422/96-ВР звертаємося до Конституційного Суду України з клопотанням про визнання такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі положення Указу Президента України від 15 травня 2017 року N 133/2017 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (далі - Указ Президента України N 133/2017) в частині введення в дію пунктів 271, 272, 273, 274, 275, 276, 287, 422, 423, 424, 425, 434, 435 Додатка 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони від 28 квітня 2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (далі - Рішення РНБО).
Так, положенням пунктів 271, 272, 273, 274, 275, 276, 287, 422, 423, 424, 425, 434, 435 Додатка 2 до Рішення РНБО, які введені в дію пунктом 1 Указу Президента України N 133/2017, до юридичних осіб: Акціонерне товариство "Лабораторія Касперського" (акционерное общество "Лаборатория Касперского") адреса: 125212, Російська Федерація, м. Москва, Ленінградське шосе, 39-а, стр. 3, Бізнес-Центр "Олімпія парк"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Лабораторія Касперського Україна" м. Київ, вул. Шолуденка, 3, оф. 312, ЄДРПОУ 37027604; Товариство з обмеженою відповідальністю "Доктор Веб" (Общество с ограниченой ответственностью "Доктор Веб") адреса: 125124, Російська Федерація, м. Москва, вул. Ямського поля, 2, корпус 12-а; Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр технічної підтримки "Доктор Веб" (ЄДРПОУ 33602079, зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Пирогова, 4/26, мансарда, літера А); Товариство з обмеженою відповідальністю "Яндекс" (Общество с ограниченой ответственностью "Яндекс"), адреса: 111033, м. Москва, вул. Льва Толстого, 16 та вул. Самокатная, д. 1 стр. 21; Товариство з обмеженою відповідальністю "Яндекс.Україна", адреса: 04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5, ЄДРПОУ 33942824; Товариство з обмеженою відповідальністю "Абі Україна ЛТД" (м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 31, ЄДРПОУ 31111574); ТОВ "Мэйл.РУ ГРУП" (ООО "Мэйл.РУ ГРУП"), м. Москва, пр-кт Ленінградський, б. 39, стр. 79, ИНН 7714789489, ОГРН 1097746572813; ТОВ "Вконтакте" (ООО "Вконтакте"), м. Санкт-Петербург, вул. Херсонська, 12 - 14, літер А, пом. 1-н, ИНН: 7842349892, ОГРН: 1079847035179; ТОВ "В Контакті" м. Київ, вул. Червоноармійська, 5, оф. 32, код ЄДРПОУ 38004331; ТОВ "Мейл.РУ Україна" м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 20, код ЄДРПОУ 36001370; Товариство з обмеженою відповідальністю "1С" (общество с ограниченой ответственностью "1С"), ИНН 7709860400, м. Москва, ул. Покровская, д. 14/2, пом. 6; Товариство з обмеженою відповідальністю (представництво в Україні) "1С Мультимедіа Україна", ЄДРПОУ 33144586, 04111, м. Київ, вул. Щербакова, буд. 53, передбачається застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) строком на три роки, а саме:
- блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном;
- обмеження торговельних операцій;
- запобігання виведенню капіталів за межі України;
- зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань;
- обмеження або припинення надання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування;
- заборона здійснення державних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також державних закупівель у інших суб'єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом;
- припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;
- заборона передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності;
- заборона Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до відповідних ресурсів сервісів.
Таким чином, окремі положення Указу Президента України N 133/2017, яким введену в дію пункти 271, 272, 273, 274, 275, 276, 287, 422, 423, 424, 425, 434, 435 Додатка 2 до Рішення РНБО, не відповідають статті 8, частині третій статті 15, статті 34, частині першій статті 41, статті 64 Конституції України (є неконституційними), адже обмежують зміст та обсяг існуючих прав, свобод і гарантій громадян.
На виконання вимог пункту 4 частини другої статті 39 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 року N 422/96-ВР наводимо правове обґрунтування та правові аргументи невідповідності Конституції України (неконституційності) окремих положень Указу Президента України N 133/2017, якими введену в дію пункти 271, 272, 273, 274, 275, 276, 287, 422, 423, 424, 425, 434, 435 Додатка 2 до Рішення РНБО.
Правове обґрунтування
I. Щодо невідповідності частині третій статті 15 та статті 34 Конституції України (неконституційності) окремих положень Указу Президента України N 133/2017, яким введену в дію пункти 271, 272, 273, 274, 275, 276, 287, 422, 423, 424, 425, 434, 435 Додатка 2 до Рішення РНБО
Як вже зазначалося, положенням пунктів 271, 272, 273, 274, 275, 276, 287, 422, 423, 424, 425, 434, 435 Додатка 2 до Рішення РНБО, які введені в дію пунктом 1 Указу Президента України N 133/2017, до вищезазначеного переліку юридичних осіб передбачається застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), серед яких заборона інтернет-провайдерам надавати послуги з доступу користувачам мережі Інтернет до відповідних ресурсів даних сервісів.
Тобто громадяни України позбавляються права вільного та безперешкодного доступу до інформації, обміну інформацією у зв'язку із блокуванням ряду інформаційних Інтернет-ресурсів/сервісів.
Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Статтею 3 Конституції України визначається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно із частиною третьою статті 15 Конституції України цензура заборонена.
Дана заборона більш повно розкривається у частині першій статті 24 Закону України "Про інформацію" від 02 жовтня 1992 року N 2657-XII, відповідно до якої забороняється цензура - будь-яка вимога, спрямована, зокрема, до журналіста, засобу масової інформації, його засновника (співзасновника), видавця, керівника, розповсюджувача, узгоджувати інформацію до її поширення або накладення заборони чи перешкоджання в будь-якій іншій формі тиражуванню або поширенню інформації.
Таким чином, застосована у пунктах 271, 272, 273, 274, 275, 276, 287, 422, 423, 424, 425, 434, 435 Додатка 2 до Рішення РНБО, які введені в дію пунктом 1 Указу Президента України N 133/2017, заборона Інтернет-провайдерам надавати послуги з доступу користувачам мережі Інтернет до відповідних ресурсів сервісів не відповідає Конституції України (є неконституційною).
Відповідно до статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Однією з гарантій реалізації конституційних прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації є законодавче закріплення права кожного на доступ до інформації, яке згідно зі статтею 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року N 2939, забезпечується систематичним та оперативним оприлюдненням інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах та будь-яким іншим способом, а також шляхом надання інформації на запити.
Відповідно до статті 19 Загальної декларації прав людини 1948 року, затвердженої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року ("Офіційний вісник України" від 15.12.2008, N 93), кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів.
Таке конституційне та законодавче регулювання права особи вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію узгоджується і з Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року, затвердженого Генеральною Асамблеєю ООН від 16 грудня 1966 року, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19 жовтня 1973 року яким визначено, що кожна людина має право на вільне вираження свого погляду; це право включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір (пункт 2 статті 19).
У частині першій статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 11 вересня 1997 року, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.
Дана вимога відображається і у статті 19 Конституції України, відповідно до якої правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 34 Конституції України здійснення прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Відповідно до положення пункту 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, затвердженої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року ("Офіційний вісник України" від 15.12.2008, N 93), в яких зазначено, що при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Таким чином, Конституцією України визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких законами України може передбачатися обмеження прав особи на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації, оскільки реалізація цих прав не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Статтею 4 базового Закону України "Про санкції" від 14 серпня 2014 року N 1644-VII не встановлено такого виду санкцій як "заборона Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів/сервісів". Закони України не містять подібного виду санкцій.
Враховуючи, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного, втручання у свободу вираження поглядів (обмеження) шляхом незаконного встановлення будь-яких вимог становить собою нехтування загальноприйнятими міжнародними нормами і зобов'язаннями, які на себе взяла Україна та не відповідає положенням Конституції України, норми якої є нормами найвищої дії.
Отже, застосовані у пунктах 271, 272, 273, 274, 275, 276, 287, 422, 423, 424, 425, 434, 435 Додатка 2 до Рішення РНБО, які введені в дію пунктом 1 Указу Президента України N 133/2017, персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до ряду юридичних осіб обмежують права громадян на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір, запроваджують цензуру, адже вводиться заборона Інтернет-провайдерам надавати послуги з доступу користувачам мережі Інтернет-громадянам України до відповідних ресурсів сервісів.
Дані заходи введені врозріз з принципом пропорційності, спрямовані на обмеження політичних свобод громадян, не відповідають вимогам частини третьої статті 34 Конституції України, коли права громадян можуть бути обмежені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, а не Рішенням РНБО, яке вводиться в дію Указом Президента України без підтвердження порушень інтересів національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку інформацією, що розміщується на відповідних ресурсах сервісів юридичних осіб, визначених у пунктах 271, 272, 273, 274, 275, 276, 287, 422, 423, 424, 425, 434, 435 Додатка 2 до Рішення РНБО, які введені в дію пунктом 1 Указу Президента України N 133/2017, до яких застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суб'єкти конституційного подання вважають, що оспорювані окремі положення Указу Президента України N 133/2017, якими введену в дію пункти 271, 272, 273, 274, 275, 276, 287, 422, 423, 424, 425, 434, 435 Додатка 2 до Рішення РНБО, яким до вищезазначеного переліку юридичних осіб передбачається застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), - безпосередньо порушують конституційні права громадян, не відповідають приписам частини третьої статті 15, статті 34 Конституції України (є неконституційними).
II. Щодо невідповідності частині першій статті 41 Конституції України (неконституційності) окремих положень Указу Президента України N 133/2017 в частині введення в дію пунктів 271, 272, 273, 274, 275, 276, 287, 422, 423, 424, 425, 434, 435 Додатка 2 Рішення РНБО
Як вже зазначалося, положенням пунктів 271, 272, 273, 274, 275, 276, 287, 422, 423, 424, 425, 434, 435 Додатка 2 до Рішення РНБО, які введені в дію пунктом 1 Указу Президента України N 133/2017, встановлюється, що до юридичних осіб: Акціонерне товариство "Лабораторія Касперського" (акционерное общество "Лаборатория Касперского") адреса: 125212, Російська Федерація, м. Москва, Ленінградське шосе, 39-а, стр. 3, Бізнес-Центр "Олімпія парк"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Лабораторія Касперського Україна" м. Київ, вул. Шолуденка, 3, оф. 312, ЄДРПОУ 37027604; Товариство з обмеженою відповідальністю "Доктор Веб" (Общество с ограниченой ответственностью "Доктор Веб") адреса: 125124, Російська Федерація, м. Москва, вул. Ямського поля, 2, корпус 12-а; Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр технічної підтримки "Доктор Веб" (ЄДРПОУ 33602079, зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Пирогова, 4/26, мансарда, літера А); Товариство з обмеженою відповідальністю "Яндекс" (Общество с ограниченой ответственностью "Яндекс"), адреса: 111033, м. Москва, вул. Льва Толстого, 16 та вул. Самокатная, д. 1 стр. 21; Товариство з обмеженою відповідальністю "Яндекс.Україна", адреса: 04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5, ЄДРПОУ 33942824; Товариство з обмеженою відповідальністю "Абі Україна ЛТД" (м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 31, ЄДРПОУ 31111574); ТОВ "Мэйл.РУ ГРУП" (ООО "Мэйл.РУ ГРУП"), м. Москва, пр-кт Ленінградський, б. 39, стр. 79, ИНН 7714789489, ОГРН 1097746572813; ТОВ "Вконтакте" (ООО "Вконтакте"), м. Санкт-Петербург, вул. Херсонська, 12 - 14, літер А, пом. 1-н, ИНН: 7842349892, ОГРН: 1079847035179; ТОВ "В Контакті" м. Київ, вул. Червоноармійська, 5, оф. 32, код ЄДРПОУ 38004331; ТОВ "Мейл.РУ Україна" м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 20, код ЄДРПОУ 36001370; Товариство з обмеженою відповідальністю "1С" (общество с ограниченой ответственностью "1С"), ИНН 7709860400, м. Москва, ул. Покровская, д. 14/2, пом. 6; Товариство з обмеженою відповідальністю (представництво в Україні) "1С Мультимедіа Україна", ЄДРПОУ 33144586, 04111, м. Київ, вул. Щербакова, буд. 53, передбачається застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) строком на три роки, серед яких блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; заборона передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності.
Таким чином, окремими положеннями Указу Президента України N 133/2017 в частині введення в дію пунктів 271, 272, 273, 274, 275, 276, 287, 422, 423, 424, 425, 434, 435 Додатка 2 Рішення РНБО фактично обмежується й право на володіння, користування і розпорядження своєю власністю, право на об'єкти права інтелектуальної власності.
Відповідно до частини першої статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
У статті 317 Цивільного кодексу України зазначається, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно із частинами першою - третьою статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до частини третьої статті 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Законом можуть бути встановлені винятки та обмеження в майнових правах інтелектуальної власності за умови, що такі обмеження та винятки не створюють істотних перешкод для нормальної реалізації майнових прав інтелектуальної власності та здійснення законних інтересів суб'єктів цих прав (частина друга статті 424 Цивільного кодексу України).
Отже, запровадження обмежувальних заходів для юридичних осіб окремими положеннями Указу Президента України N 133/2017 в частині введення в дію пунктів 271, 272, 273, 274, 275, 276, 287, 422, 423, 424, 425, 434, 435 Додатка 2 Рішення РНБО, суб'єкти конституційного подання вважають обмеженням конституційних права громадян на володіння, користування і розпорядження своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, чим грубо порушується припис частини першої статті 41 Конституції України, а тому є неконституційним.
Щодо невідповідності статті 64 Конституції України
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених частиною другою статті 64 Конституції України, згідно якої в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень, однак низка конституційних прав і свобод, навіть за таких обставин, не може бути обмежена.
На день прийняття (15 травня 2017 року) та на день набрання чинності (16 травня 2017 року) Указом Президента України N 133/2017 в частині введення в дію пунктів 271, 272, 273, 274, 275, 276, 287, 422, 423, 424, 425, 434, 435 Додатка 2 Рішення РНБО, воєнний чи надзвичайний стан в Україні не вводились, а тому зазначені вище обмеження конституційних прав і свобод окремими положеннями Указу Президента України N 133/2017 в частині введення в дію пунктів 271, 272, 273, 274, 275, 276, 287, 422, 423, 424, 425, 434, 435 Додатка 2 Рішення РНБО, не відповідає статті 64 Конституції України (є неконституційним).
Щодо невідповідності частині другій статті 8 Конституції України
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
У Рішенні від 02 листопада 2004 року N 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Таким чином, конституційний принцип верховенства права вимагає від органів державної влади, суб'єктів владних повноважень, Президента України у своїй правотворчій діяльності додержуватись, зокрема, встановлених Конституцією України загальних засад конституційного ладу Україні та основних прав і свобод людини і громадянина.
Враховуючи вищезазначене обґрунтування щодо невідповідності окремих положень Указу Президента України N 133/2017 в частині введення в дію пунктів 271, 272, 273, 274, 275, 276, 287, 422, 423, 424, 425, 434, 435 Додатка 2 Рішення РНБО частині третій статті 15, статті 34, частині першій статті 41 статті 64 Конституції України, можна констатувати, що при прийнятті цього положення також порушено принцип частини другої статті 8 Конституції України, оскільки прийнято нормативно-правовий акт, окремі норми якого суперечать Конституції України.
Беручи до уваги все вищевикладене, вважаємо, що окремі положення Указу Президента України N 133/2017 в частині введення в дію пунктів 271, 272, 273, 274, 275, 276, 287, 422, 423, 424, 425, 434, 435 Додатка 2 Рішення РНБО не відповідають статті 8, частині третій статті 15, статті 34, частині першій статті 41, статті 64 Конституції України (є неконституційним) та не узгоджуються з нормами міжнародного права, які в силу статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Зважаючи на те, що йдеться про конституційність положень, які стосуються реалізації громадянами своїх конституційних прав і свобод, відповідно до статті 57 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 року N 422/96-ВР, просимо провадження у справі визнати невідкладним.
На підставі викладеного, керуючись статтями 147 і 150 Конституції України, статтями 39, 40, 57 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 року N 422/96-ВР, просимо:
1. Відкрити конституційне провадження у справі за конституційним поданням щодо невідповідності Конституції України (неконституційності) окремих положень Указу Президента України від 15 травня 2017 року N 133/2017 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 квітня 2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" в частині введення в дію пунктів 271, 272, 273, 274, 275, 276, 287, 422, 423, 424, 425, 434, 435 Додатка 2 рішення Ради національної безпеки і оборони від 28 квітня 2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".
2. Визнати провадження за цим конституційним поданням невідкладним і розглянути його у місячний строк, визначений частиною другою статті 57 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 року N 422/96-ВР.
3. Визнати окремі положення Указу Президента України від 15 травня 2017 року N 133/2017 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" в частині введення в дію пунктів 271, 272, 273, 274, 275, 276, 287, 422, 423, 424, 425, 434, 435 Додатка 2 рішення Ради національної безпеки і оборони від 28 квітня 2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним).
4. Залучити до участі в конституційному провадженні уповноважених представників суб'єкта права на конституційне подання за дорученням народних депутатів України Долженкова Олександра Валерійовича та Німченка Василя Івановича.
Конституційне подання і додатки подаються в 3-х примірниках.
Додатки:
1. Витяг із Конституції України від 28.06.96 року N 254к/960-ВР, із змінами, на 2-х аркушах.
2. Витяг із Закону України "Про Конституційний Суд України" від 16.10.96 року N 422/96-ВР на 2-х аркушах.
3. Указ Президента України від 15 травня 2017 року N 133/2017 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" на 2-х аркушах.
4. Витяг із Додатка 2 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" введеного в дію Указом Президента України від 15 травня 2017 року N 133/2017 на 19-ти аркушах.
5. Витяг із Цивільного кодексу України на 1-му аркуші.
6. Витяг із Закону України "Про інформацію" від 02 жовтня 1992 року N 2657-XII на 1-му аркуші.
7. Витяг із Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року N 2939 на 1-му аркуші.
8. Витяг із Закону України "Про санкції" від 14 серпня 2014 року N 1644-VII на 2-х аркушах.
9. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року N 15-рп/2004 на 9-ти аркушах.
10. Витяг із Загальної декларації прав людини, затвердженої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року на 1-му аркуші.
11. Витяг із Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 11 вересня 1997 року на 1-му аркуші.
12. Витяг із Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, затвердженого Генеральною Асамблеєю ООН від 16 грудня 1966 року, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19 жовтня 1973 року на 1-му аркуші.