ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ПОСТАНОВА
23.05.2017 р. N 826/9835/16
Про визнання незаконним наказу Міністерства регіонального
розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства
України N 169 від 06.11.2007 р.
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі колегії суддів під головуванням судді - Добрянської Я. І., суддів: Кузьменка В. А., Федорчука А. Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу: за позовом ОСОБА_1 до відповідача Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України про визнання незаконним наказу N 169 від 06.11.2007 р., встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України про визнання незаконним наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України N 169 від 06.11.2007 р.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято в порушення ст. 41 Конституції України, ст. 319 Цивільного кодексу України та ст. 24 Закону України "Про теплопостачання", зокрема, без врахування інтересів власників окремих житлових приміщень та, з порушенням їх прав щодо вільного користування та розпорядження майном.
В судове засідання позивач не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. До суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив.
Згідно наданих письмових заперечень проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні. Обґрунтовуючи свої заперечення представник відповідача зазначає, що система опалення відноситься до сантехнічного обладнання, власник квартири не має право змінювати систему опалення та здійснювати відключення від мереж централізованого опалення. Крім того, будь-яке втручання в систему опалення шляхом зміни гідравлічного опору порушує права інших мешканців оскільки зачіпає їхні конституційні права та інтереси.
Зважаючи на неявку в судове засідання сторін, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, а подальший розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши наявні у справі документи та матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року N 1268 " Про внесення змін до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" та на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 10.04.2007 N 45445/7/1-06 з метою впорядкування питань, що виникають під час надання дозволів на влаштування індивідуального опалення, та запобігання виникненню надзвичайних ситуацій у житловому фонді прийнято наказ "Про затвердження Змін до наказу Мінбуду України від 22.11.2005 N 4", затверджений наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 06.11.2007 N 169, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2007 р. за N 1320/14587.
Позивач, вважаючи, що прийнятим наказом порушено його право на вільне володіння, користування та розпорядження об'єктом його права власності, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною другою ст. 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку (ч. 2 цієї статті).
Як вбачається із оскаржуваного наказу, зміни було внесено з метою впорядкування питань, що виникають під час надання дозволів на влаштування індивідуального опалення та, з метою запобігання надзвичайних ситуацій у житловому фонді.
Таким чином, відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання проводиться у разі: згоди всіх власників житлового будинку; затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту; технічної можливості влаштування індивідуального опалення; відповідність такого проекту вимогам чинних нормативних документів.
Так, на думку позивача, оскаржуваним наказом порушується його право на вільне та незалежне від будь-якого користування та розпорядження належним його майном, оскільки дає право на відключення від мереж централізованого опалення лише за згодою інших співвласників багатоквартирного будинку.
Однак, суд не може погодитися із такої позицією позивача, оскільки, як вбачається із фактичних обставин справи, наявних в матеріалах справи доказів та змісту позовних вимог, будинок в якому проживає позивач не належить йому на праві власності, позаяк останній проживає в багатоквартирному будинку, а, отже, його право користування своєю власністю обмежується правами інших власників квартир в цьому ж будинку.
Таким чином, здійснення власником квартири своїх прав обмежується правами власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та санітарно-технічними вимогами, правилами експлуатації будинку, оскільки останні розробляються спеціалістами у галузі теплопостачання з урахуванням відповідних будівельних норм та правил.
Водночас, тому числі, і втручання в систему опалення шляхом зміни гідравлічного опору (від'єднання від системи централізованого опалення) вочевидь може порушити права інших мешканців будинку на отримання належної якості послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Виходячи із наведеного, слід дійти висновку що оскаржуваний наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року N 169 "Про затвердження Змін до наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року N 4" прийнятий у відповідності до вимог чинного законодавства, із врахуванням інтересів та для забезпечення дотримання прав інших власників квартир в багатоквартирному будинку, а також запобігань виникненню надзвичайних ситуацій у житловому фонді.
Крім того, вирішуючи дану справу, суд враховує, що постановами Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2009 року у справі N 8/498 за позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, від 03 жовтня 2008 року у справі N 8/271 за позовом ОСОБА_4 до Кабінету Міністрів України, Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, від 28 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, які набрали законної сили, позивачам відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу від 06 листопада 2007 року N 169 з підстав відсутності порушень оскаржуваним наказом прав власників квартир в багатоквартирному будинку на вільне володіння та користування своєю власністю згідно ст. 319 ЦК України.
Аналогічна позиція викладена в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2011 р. по справі N 2/34 (Постанова N 2/34). Рішення набрало законної сили.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено підстави для звільнення від доказування.
Так, згідно ч. 4 вказаної статті визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (ч. 2).
Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч. 3).
Згідно з вимогами ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Також згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність його дій. Водночас, позивачем не доведено обставини в обґрунтування заявлених позовних вимог з огляду на що останні не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищенаведене в сукупності та керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158 - 163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва постановив:
У позові ОСОБА_1 відмовити.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 КАС України.
Головуючий суддя Я. І. Добрянська
Судді:
В. А. Кузьменко
А. Б. Федорчук