ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ПОСТАНОВА
20.04.2017
Письмове провадження N 826/1724/16
Про визнання нечинним та скасування рішення
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого, судді - Арсірія Р. О., суддів: Кузьменка В. А., Огурцова О. П., розглянув в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання нечинним та скасування рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Міністерства оборони України (далі по тексту - відповідач) про визнання нечинним Тимчасовий порядок встановлення розміру щомісячної премії військовослужбовцям Збройних Сил України, затверджений Міністром оборони України 26.01.2016 р. та доведений до підпорядкованого особового складу телеграмою НР 248/11/43-т від 26.01.2016 р.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваного рішення.
Позивачем було подано клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача через канцелярію суду подав заперечення, відповідно до яких заперечує проти задоволення позовних вимог та крім того, зазначає, що оскаржуване рішення вже скасовано Тимчасовим порядком щомісячного розміру премії військовослужбовцям Збройних Сил України, який затверджений Міністром оборони України від 17.02.2016 р. та доведений телеграмою від 17.02.2016 р. N 248/3/11/112.
На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, суд прийшов до переконання про можливість розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року N 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 р. N 260, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 року за N 638/15329, Департаментом фінансів Міністерства оборони України розроблений Тимчасовий порядок щомісячного розміру премії військовослужбовцям Збройних Сил України, який затверджено Міністром оборони України від 26.01.2016 р. та доведений телеграмою від 26.01.2016 року НР 248/3/11/43-т (далі - Тимчасовий порядок від 26.01.2016 р.).
Вказаним Тимчасовим порядком для забезпечення якісного виконання військовослужбовцями своїх обов'язків, додержання порядку і правил несення служби, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, недопущення вживання військовослужбовцями алкогольних напоїв (наркотичних речовин) командирам (начальникам) надано право встановлювати підлеглим військовослужбовцям премію за старанність, розумну ініціативу та сумлінне виконання службових (посадови,) обов'язків, а також встановлювати її у зменшеному розмірі або не встановлювати у разі вчинення військовослужбовцями правопорушень. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 р. N 406/2011, Міністерство оборони України (Міноборони України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. N 671, Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва.
Міноборони є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили.
Відповідно до п. 3 Положення основними завданнями Міноборони є:
1) забезпечення формування та реалізація державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва, зокрема: формування та реалізація політики у галузі оборонного планування, військової освіти та науки; формування військово-технічної політики у сфері оборони; формування військової кадрової політики;
2) здійснення військово-політичного та адміністративного керівництва Збройними Силами;
3) здійснення в установленому порядку координації діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування щодо підготовки держави до оборони.
Згідно з пп. 108 п. 4 Положення Міноборони відповідно до покладених на нього завдань готує та подає Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо умов оплати праці працівників Збройних Сил та грошового забезпечення і заохочення військовослужбовців Збройних Сил, військовозобов'язаних та резервістів, розмірів посадових окладів військовослужбовців і працівників Збройних Сил з урахуванням складності, відповідальності і специфіки їх роботи та умов служби, встановлює порядок виплати грошового забезпечення.
Пунктом 9 Положення передбачено, що Міноборони очолює Міністр, якого призначає на посаду за поданням Президента України і звільняє з посади Верховна Рада України.
Відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року N 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Вказаною постановою Кабінету Міністрів України затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців та курсантів навчальних закладів, схеми посадових окладів осіб рядового і начальницького складу, схеми окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
В той же час, в оскаржуваному Тимчасовому положенні зазначено, що максимальний розмір премії для відповідних категорій військовослужбовців встановлюється рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України на відповідний рік.
Окрім того, п. 5 та 6 оскаржуваного Тимчасового положення визначено, що критеріями для встановлення розміру премії військовослужбовцям є: бездоганне і неухильне додержання порядку і правил, встановлені військовими статутами та іншим законодавством України; сумлінне виконання своїх службових (посадових) обов'язків.
Премія встановлюється наказами командирів (начальників, керівників) військових частин (установ) у таких розмірах від максимальної суми премії:
100 % - за старанність, розумну ініціативу та сумлінне виконання службових (посадових) обов'язків і за умови, якщо військовослужбовець немає дисциплінарних стягнень;
90 % - у разі, якщо військовослужбовець має не зняте одне дисциплінарне стягнення "догана";
80 % - у разі, якщо військовослужбовець має не зняте одне дисциплінарне стягнення "сувора догана" "сувора догана";
60 % - у разі, якщо військовослужбовець має не зняті два дисциплінарні стягнення "догана" ("сувора догана");
50 % - у разі, якщо військовослужбовець має не зняті три дисциплінарні стягнення "догана" ("сувора догана").
Вказані норми Тимчасового порядку узгоджуються з нормами постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року N 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", відповідно до якої керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надано право здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.
Провівши системний аналіз вищезазначених норм права, суд приходить до висновку, що Міністр оборони України, як очільник центрального органу виконавчої влади Міноборони, у межах наданих йому повноважень Затвердив Тимчасовий порядок встановлення розміру щомісячної премії військовослужбовцям Збройних Сил України.
Суд зазначає, що твердження позивача про те, що вказаний Тимчасовий порядок не затверджений наказом Міністра оборони України, не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки, як вбачається із копії вказаного Тимчасового порядку, останній затверджений Міністром оборони України 26.01.2016 року, про що свідчить його особистий підпис.
Окрім того, щодо тверджень про те, що оскаржуваний Тимчасовий порядок не проходив антикорупційну експертизу та державну реєстрацію, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 р. N 731, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов'язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), антикорупційної експертизи, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
В той же час, згідно п. 5 вказаного Положення на державну реєстрацію не подаються акти:
а) персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо);
б) дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших, що містять правові норми;
в) оперативно-розпорядчого характеру (разові доручення);
г) якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення вищестоящих органів;
д) спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм;
е) рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз'яснення, у тому числі податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).
Таким чином, суд приходить до висновку, що вказаним Тимчасовим положенням жодних нових норм не створено, а розроблено його для уточнення існуючих положень постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року N 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 р. N 260, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 року за N 638/15329.
Окрім того, як пояснив відповідач у письмових запереченнях, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 р. N 1294 був розроблений новий Тимчасовий порядок щомісячного розміру премії військовослужбовцям Збройних Сил України, який затверджений Міністром оборони України від 17.02.2016 р. та доведений телеграмою від 17.02.2016 р. N 248/3/11/112.
Пунктом 13 Тимчасового порядку від 17.02.2016 р. визначено, що Тимчасовий порядок встановлення розміру щомісячної премії військовослужбовцям Збройних Сил України, затверджений 26.01.2016 р. вважати таким, що втратив чинність.
Крім того, відповідач в письмових запереченнях вказує, що Департаментом фінансів опрацьовано та подано на підпис Міністру оборони України проект наказу Міністерства оборони України "Про затвердження Змін до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам".
Зміни, що передбачені проектом наказу направлені на вдосконалення нормативно-правової бази щодо виплати військовослужбовцям Збройних Сил України грошового забезпечення та порядку їх преміювання.
Відповідач зазначає, що після проходження державної реєстрації та видання зазначеного наказу, Тимчасовий порядок від 17.02.2016 буде визнано таким, що втратив чинність.
Судом встановлено, що на момент розгляду справи та винесення рішення по суті наказом Міністерства оборони України від 11.08.2016 р. N 420 затверджено зміни до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року N 260 та врегульовано питання преміювання військовослужбовців командиром військової частини.
З огляду на зазначене, враховуючи те, що Тимчасовий порядок, який оскаржував позивач, станом на час розгляду справи втратив чинність, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку визнання його нечинним не буде спрямовано на захист прав позивача.
Дана правова позиція також викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08.02.2017 р. у справі N К/800/3073/17.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням викладеного, системно проаналізувавши положення чинного законодавства України та надавши оцінку доказам, які є у справі, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.
Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.
Керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, постановив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий, суддя Р. О. Арсірій
Судді:
В. А. Кузьменко
О. П. Огурцов