ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ПОСТАНОВА
24.03.2017
Справа N 826/10370/16
Про оскарження Порядку виплати щомісячної надбавки
за вислугу років прокурорам та іншим працівникам прокуратури,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 09 грудня 2015 року N 1090
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого, судді - Кузьменка В. А., суддів: Арсірія Р. О., Огурцова О. П., за участю секретаря - Калужського Д. О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про оскарження нормативно-правового акта, обставини справи:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Кабінету Міністрів України (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати підпункт 6 пункту 6 Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам прокуратури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року N 1090.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі N 826/10370/16; закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 14 вересня 2016 року представник відповідача проти позову заперечив; позивач до суду не прибув, попередньо подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, у зв'язку із чим на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив:
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року N 1090 "Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам прокуратури" затверджено Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури.
Позивач зазначає про протиправність підпункт 6 пункту 6 вказаної постанови, вважаючи, що лише робота може зараховуватись до трудового стажу для виплати відповідних надбавок, оскільки лише особи, які працюють за трудовим договором, сплачують страхову внески.
Відповідач подав до суду письмові заперечення проти позову, в яких вказав на відповідність постанови від 09 грудня 2015 року N 1090 "Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам прокуратури" вимогам чинного законодавства.
Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, звертає увагу на наступне.
Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень визначено статтею 171 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
У пункті 21 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року N 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" Вищий адміністративний суд України вказав, що судам слід мати на увазі, що за правилами частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи - суб'єкти правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто, особа (позивач) повинна довести факт застосування до неї оскаржуваного нормативно-правового акта або те, що вона є суб'єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього акта.
Таким чином, у даному випадку право на захист виникає за умови доведення факту застосування до нього норм оскаржуваного акта, та/або того, що позивач є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт, тобто Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість оскарження нормативно-правового акта не лише під час безпосереднього його застосування, але й на майбутнє - щоб запобігти такому застосуванню.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що його норми визначають механізм встановлення прокурорам та іншим працівникам органам прокуратури розміру щомісячної надбавки за вислугу років та обчислення періоду проходження служби (стажу роботи), що дає право на одержання такої надбавки; дія оскаржуваного порядку поширюється на прокурорів, військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури (державних службовців, службовців та інших працівників), а також на слідчих органів прокуратури - початку діяльності Державного бюро розслідувань.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працює у військовій частині В1688 на посаді помічника командира з правової роботи, що підтверджується довідкою Військової частини В1688 від 30 березня 2016 року.
Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Частина четверта статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Разом з тим, позивачем не надано жодного доказу, який міг би підтвердити, що норми підпункт 6 пункту 6 оскаржуваної постанови застосовувались або можуть бути застосовані до позивача.
Суд зауважує, що можливість оскаржити нормативно-правовий акт відповідно до статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України повинна бути документально підтвердженою та не може базуватись на припущеннях.
Враховуючи викладене, на думку суду, позивачем не доведено права на оскарження підпункту 6 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року N 1090 "Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам прокуратури", що, у свою чергу, виключає необхідність перевіряти законність оскаржуваного нормативно-правового акта в цій частині.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконними положень постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року N 1090 "Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам прокуратури" нормативно та документально не підтверджуються.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, у межах спірних правовідносин позивачем не доведено права на оскарження нормативно-правового акта, тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий, суддя
В. А. Кузьменко
Судді:
Р. О. Арсірій
О. П. Огурцов