ДЕРЖАВНА РЕГУЛЯТОРНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
26.01.2017 N 17
Про відмову в погодженні проекту регуляторного акта
Державною регуляторною службою України відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" розглянуто проект наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України "Про затвердження Інструкції з проведення технічного нагляду за суднами флоту рибної промисловості України, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства" (далі - проект наказу), а також документи, що додаються до проекту наказу, подані листом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12.12.2016 N 37-30-7/20565.
За результатами проведеного аналізу проекту наказу та відповідного аналізу регуляторного впливу (далі - АРВ) на відповідність вимогам статей 4, 5, 8 і 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (далі - Закон про регуляторну політику) встановлено:
проектом наказу пропонується затвердити Інструкцію з проведення технічного нагляду за суднами флоту рибної промисловості України, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства (далі - проект Інструкції).
Згідно преамбули проекту наказу, його розроблено відповідно до статті 8 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" (далі - Закон про рибне господарство).
Щодо преамбули до проекту наказу та змістовного наповнення проекту Інструкції зауважуємо наступне
У вищезазначеній статті Закону про рибне господарство зазначено, зокрема, повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, а саме, ствердження спеціальних правил експлуатації та обліку, інструкції і положення про комісію з проведення технічного нагляду за суднами рибної промисловості, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства.
Вважаємо за доцільне, у преамбулі проекту наказу додати також посилання на статтю 48 Закону про рибне господарство, якою визначено норми щодо класифікації суден флоту рибної промисловості та технічний нагляд за ними, оскільки, частиною дев'ятою статті 48 Закону про рибне господарство визначено положення стосовно технічного нагляду за рибальськими суднами, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства та які здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства.
Абзацом третім пункту 2 розділу III проекту Інструкції передбачено, зокрема, процедуру погодження з Держрибагентством номенклатури і кількості предметів постачання власником, судновласником (фрахтувальником), виходячи з умов експлуатації судна і фактичного району плавання.
Зауважуємо, що абзац третій пункту 2 розділу III проекту Інструкції необхідно виключити, оскільки він не є предметом даного регулювання.
Крім того, положеннями розділу IX проекту Інструкції передбачено здійснення перевірки протипожежного захисту судна посадовими особами Державного агентства рибного господарства України.
У свою чергу, пунктом 1 розділу IX проекту Інструкції передбачається, зокрема, що перевірка протипожежного захисту суден здійснюється відповідно до нормативно-правових актів та нормативних документів з пожежної безпеки, технічної експлуатації судна і охорони праці з метою визначення стану засобів протипожежного захисту та відповідності конструкції судна і його елементів протипожежній безпеці.
Водночас, статтею 47 Кодексу цивільного захисту України визначено, що державний нагляд (контроль) з питань цивільного захисту здійснюється за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах техногенної та пожежної безпеки, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій природною і техногенного характеру, за діяльністю аварійно-рятувальних служб, а також у сфері промислової безпеки та гірничою нагляду, поводження з радіоактивними відходами відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", цього Кодексу та інших законодавчих актів.
З іншої сторони, відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 N 1052, Державна служба України з надзвичайних ситуацій є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері пожежної та техногенної безпеки.
Отже, у посадових осіб Державного агентства рибного господарства України відсутні повноваження на здійснення перевірки протипожежного захисту судна.
Також в запропонованій редакції розділу X проекту Інструкції, визначено положення щодо здійснення перевірки дотримання вимог правил охорони праці.
Разом з тим, частиною першою статті 259 Кодексу законів про працю України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавстві про працю.
При цьому відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 N 96, Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері охорони праці.
Отже, у посадових осіб Державного агентства рибного господарства України відсутні повноваження на здійснення перевірки дотримання вимог правил охорони праці.
Аналогічні зауваження також стосуються пунктів 4, 5 Акта технічного огляду судна (додаток 2 проекту Інструкції).
Окрім вищезазначеного, наданий розробником АРВ до проекту наказу не відповідає вимогам Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 N 308, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 N 1151, (далі - Методика).
Так, у розділі 1 "Визначення проблеми" АРВ згідно з вимогами Методики розробник повинен чітко визначити проблему, яку пропонується розв'язати шляхом державного регулювання, зокрема:
- визначити причини її виникнення;
- оцінити важливість зазначеної проблеми, зокрема навести дані у цифровому чи кількісному вимірі, що доводять факт існування проблеми і характеризують її масштаб;
- обґрунтувати, чому проблема не може бути розв'язана за допомогою ринкових механізмів та діючих регуляторних актів.
Разом з тим, в АРВ до проекту наказу розробником не проаналізовано існуюче правове регулювання господарських та адміністративних відносин щодо яких склалась проблема, не доведено, чому існуючі регулювання не вирішують проблему та потребують вдосконалення. При визначенні проблеми, яку передбачається розв'язати шляхом державного регулювання, розробник обмежився лише формально-декларативним описом проблеми, що виникає у сфері проведення технічного нагляду за суднами флоту рибної промисловості України, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства. Не наведено жодних даних у числовій формі, які б обґрунтовували наявність проблеми, визначали її масштаб та важливість, а також не охарактеризовано та не оцінено сфери життя та діяльності, на які проблема має найбільший негативний вплив.
Таким чином, зазначене не відповідає вимогам статті 4 Закону про регуляторну політику, зокрема, принципу доцільності - оскільки розробником не поведена обґрунтована наявність проблеми, що потребує державного втручання, та не обґрунтована необхідність державною регулювання господарських відносин з метою її вирішення.
Щодо необхідності зазначення розрахунків витрат у Тесті малого підприємництва (М-Тест) зауважуємо наступне.
У розділі III АРВ "Оцінка впливу на сферу інтересів суб'єктів господарювання" розробником наведені цифрові дані щодо кількості суб'єктів малого підприємництва, що складає 21,6 % від загальної кількості суб'єктів господарювання.
Водночас, у додатку 1 до Методики зазначено, якщо питома вага суб'єктів малого підприємництва (малих та мікропідприємств разом) у загальній кількості суб'єктів господарювання, на яких поширюється регулювання, перевищує 10 відсотків, необхідно здійснити розрахунок витрат на запровадження державного регулювання для суб'єктів малого підприємництва згідно з додатком 4 до Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта (Тест малого підприємництва).
Таким, чином, відсутність розрахунків витрат у М-Тесті не дозволять оцінити вплив регулювання на суб'єктів малого підприємництва, оцінити витрати, які вони понесуть внаслідок провадження регулювання, та, як наслідок унеможливлює визначення необхідності вирівнювання питомої вартості навантаження між суб'єктами великого, середнього та малого підприємництва шляхом запровадження компенсаторних механізмів для суб'єктів малого підприємництва.
У розділі V АРВ "Механізми та заходи, які забезпечать розв'язання визначеної проблеми" розробником не описано механізм дії запропонованого регулювання з урахуванням основних бізнес-процесів, які потрібно буде забезпечити суб'єктам господарювання для реалізації його вимог. При цьому розробником не враховано, що механізм реалізації регуляторного акта має бути безпосередньо пов'язаний із цілями та очікуваними результатами регуляторного акта, тобто, необхідно встановити, яким чином будуть діяти норми проекту наказу, та якою прогнозується ситуація після набрання регуляторним актом чинності.
У розділі VI АРВ "Оцінка виконання вимог регуляторного акта залежно від ресурсів, якими розпоряджаються органи виконавчої влади чи органи місцевою самоврядування, фізичні та юридичні особи, які повинні проваджувати або виконувати ці вимоги" розробником не обраховано витрати органів виконавчої влади на виконання вимог регуляторного акта згідно з Додатком 3 до Методики, що не дозволяє зробити висновок щодо забезпечення балансу інтересів суб'єктів господарювання та держави, та чи є обраним спосіб регулювання оптимальним з позиції мінімізації витрат держави. Також не обраховано витрат на одного середнього підприємництва, які виникають внаслідок дії регуляторного акта згідно з Додатком 2 до Методики, то не дозволяє зробити висновок стосовно визначення грошового еквіваленту витрат, які будуть виникати внаслідок запровадження регуляторного акта для суб'єктів великого підприємництва.
Зазначені обставини унеможливлюють надання об'єктивного висновку стосовно забезпечення балансу інтересів суб'єктів господарювання та держави.
У розділі VIII АРВ "Визначення показників результативності дії регуляторного акта" розробником не враховано вимоги пункту 10 Методики.
Так, розробником наведено недостатню кількість обов'язкових показників та не зазначено випалі додаткових показників результативності регуляторного акта, які безпосередньо характеризують результативність регуляторного акта. Відповідно до вимог Методики ці показники мають бути не описовими, а кількісними та вимірювальними.
Крім того, розробником не наведено всіх прогнозованих показників результативності дії регуляторного акта у кількісному виразі.
Враховуючи вищевикладене, за результатами розгляду положень проекту наказу та аналізу його регуляторного впливу, встановлено, що проект розроблено без дотримання ключових принципів державної регуляторної політики доцільності, ефективності, збалансованості, визначених статтею 4 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", а також вимог статті 8 у частинні підготовки АРВ з урахуванням вимог Методики проведення аналізу регуляторного впливу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 N 308 (зі змінами).
Ураховуючи викладене, керуючись частиною п'ятою статті 21 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", Державною регуляторною службою України вирішено:
відмовити в погодженні проекту наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України "Про затвердження Інструкції з проведення технічного нагляду за суднами флоту рибної промисловості України, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства".
Голова Державної регуляторної служби України К. Ляпіна