КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Сектор режимів праці, відпочинку та норм праці
Щодо застосування підсумованого обліку робочого часу
Питання: Чи є Методичні рекомендації щодо застосування підсумованого обліку робочого часу (наказ Мінпраці від 19.04.2006 р. N 138) підзаконним актом, що уточнює порядок застосування ст. 61 КЗпП?
У разі неможливості додержання законодавчої норми робочого часу а установленому обліковому періоді й неминучої потреби надурочного часу чи можна розробляли графіки роботи (змінності), щоб норма надурочного часу не перевищувала 120 год на рік, тобто з відображенням потрібних надурочних годин (до 120) безпосередньо в конкретному графіку роботи (змінності)?
Відповідь: Згідно зі ст. 7 Закону України "Про колективні договори і угоди" в колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, зокрема щодо встановлення режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку.
За статтею 142 КЗпП трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.
Тобто режим роботи, тривалість робочого часу і часу відпочинку встановлюються роботодавцем самостійно у правилах внутрішнього трудового розпорядку або колективному договорі з дотриманням норм законодавства про працю.
Під час змінних робіт працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку (ст. 58 КЗпП).
Згідно зі ст. 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год на тиждень.
Чинним законодавством не передбачено встановлювати єдину норму тривалості робочого часу для працівників на рік чи будь-який інший період. Ця норма може бути відмінною залежно від того, який робочий тиждень установлений на підприємстві (п'ятиденний чи шестиденний), яка тривалість щоденної роботи, коли встановлено вихідні дні, а тому на підприємствах, в установах й організаціях рішення щодо встановлення норми тривалості робочого часу на відповідний період ухвалюється самостійно за умови дотримання вимог ст. 50-53, 67 і 73 КЗпП.
Мінсоцполітики України розраховує і публікує в засобах масової інформації норми робочого часу на відповідний робочий рік, які не є нормативно-правовим актом і мають рекомендаційний характер.
Статтею 61 КЗпП передбачено лише можливість запровадження підсумованого обліку робочого часу, при цьому не регулюються порядок й умови його застосування.
У зв'язку із цим Міністерством праці та соціальної політики України було розроблено і наказом від 19.04.2006 р. N 138 затверджено Методичні рекомендації щодо застосування підсумованого обліку робочого часу (далі - Методичні рекомендації), які також не реєструються в Мін'юсті України і не є нормативно-правовим актом.
Загальна кількість надурочних годин за обліковий період визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом і нормою годин (визначеною графіком змінності працівника) за цей період.
Пунктом 13 Методичних рекомендацій визначено: якщо за характером виробництва неможливе додержання законодавчої норми робочого часу в установленому обліковому періоді і неминуча потреба надурочного часу, графіки роботи (змінності) мають розроблятися з таким розрахунком, щоб норма надурочного часу не перевищувала 120 год на рік (ст. 65 КзпП).
Віталіна КОРКУШКО,
завідувач сектору
"Праця i зарплата" N 23 (1035), 21 червня 2017 р.
Передплатний iндекс: 30214