КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Департамент заробітної плати та умов праці
Про соціальний і правовий захист військовослужбовців,
призваних на військову службу в особливий період
ПИТАННЯ 1: Чи є можливість використання військовослужбовцем Збройних Сил України (учасником бойових дій) додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 14 календарних днів відповідно до п. 12 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"?
ВІДПОВІДЬ 1: У зв'язку з різким ускладненням внутрішньополітичної обстановки та з метою підтримання бойової й мобілізаційної готовності в Україні Указом Президента України від 17.03.2014 р. № 303/2014 "Про часткову мобілізацію", затвердженим установленим порядком, було оголошено рішення про часткову мобілізацію.
За інформацією Управління правового забезпечення Генерального штабу Збройних Сил України у зв’язку з цим в Україні настав особливий період, що діє донині. Скасування особливого періоду буде проведено окремим Указом Президента України після стабілізації обстановки на сході України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців щодо прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців щодо прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Демобілізація - це комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких ухвалює Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу й функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
Особливості надання відпусток військовослужбовцям в особливий період визначено ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту ухвалення рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Військовослужбовцям щорічні основні відпустки із збереженням грошового забезпечення надаються за умови одночасної відсутності не більш як 30% загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
Надання військовослужбовцям в особливий період інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям - жінкам у зв’язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв’язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
ПИТАННЯ 2: У 2015 р. працівників підприємства було призвано на військову службу під час мобілізації до Збройних Сил України. У подальшому ці працівники уклали контракти з військовими частинами на подальше проходження військової служби з відповідним грошовим забезпеченням, передбаченим Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Який саме державний орган, військова частина чи підприємство повинні сплачувати грошове забезпечення за призваних працівників?
Чи є факт укладання контракту з військовою частиною на подальше проходження військової служби підставою для підприємства щодо розірвання трудового договору та подальшого звільнення таких працівників?
Який державний орган повинен відшкодовувати підприємству витрати за виплату середнього заробітку таким працівникам, якщо вони не підлягають звільненню?
ВІДПОВІДЬ 2: За частиною 3 ст. 119 КЗпП (із змінами, внесеними Законом України від 06.12.2016 р. № 1769-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби") за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу. військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі через укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності й у фізичних осіб - підприємців, де вони працювали на час призову.
Таким працівникам провадиться виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон).
Ці норми передбачають, що таким працівникам провадиться виплата грошового забезпечення, як військовослужбовцям, за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, відповідно до Закону.
Між працівником, прийнятим на військову службу на особливий період та роботодавцем, зберігаються трудові відносини, а він лише увільняється від виконання обов’язків. Така категорія працівників не підлягає звільненню. За працівниками, прийнятими на військову службу в особливий період, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення.
На строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення проводиться нарахування і виплата середнього заробітку за рахунок роботодавця та грошове забезпечення за місцем проходження військової служби.
Щодо компенсації роботодавцям витрат за виплату середнього заробітку працівникам, прийнятим на військову службу в особливий період, за 2016-2017 рр. за рахунок коштів Державного бюджету України, то Законом України від 24.12.2015 р. № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було внесено зміни до ст. 119 КЗпП, відповідно до яких, починаючи з 1 січня 2016 р. компенсацію роботодавцям з Державного бюджету України за виплату середнього заробітку працівників, прийнятих на військову службу в особливий період, не передбачено.
Головний спеціаліст,
Інна ФЕДОРОВА
"Праця i зарплата" N 27 (1039), 19 липня 2017 р.
Передплатний iндекс: 30214