КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Сектор режимів праці, відпочинку та норм праці
Застосування підсумованого обліку робочого часу
ПИТАННЯ: Чи має право керівник підрозділу підприємства під час складання графіка виходу на роботу працівників на весь обліковий період (наприклад, рік), за недостатньої кількості змінного персоналу ще на початку облікового періоду поступово використовувати 120 год на рік, дозволених ст. 65 КЗпП, тобто, чи можна продовжити на 120 год річну норму робочого часу в графіку змінності, тим самим плануючи надурочні роботи на початку року (розробляти графік на рік на 2106 замість 1986 год)?
ВІДПОВІДЬ: Згідно зі ст. 7 Закону України "Про колективні договори і угоди" в колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, зокрема щодо встановлення режиму роботи, тривалості робочого часу й відпочинку.
За статтею 142 КЗпП трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.
Тобто режим роботи, тривалість робочого часу і часу відпочинку встановлюються роботодавцем самостійно в правилах внутрішнього трудового розпорядку або в колективному договорі з дотриманням норм законодавства про працю.
За змінних робіт працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку (ст. 58 КЗпП).
Згідно зі ст. 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год на тиждень.
Чинним законодавством не передбачено встановлення єдиної норми тривалості робочого часу для працівників на рік чи будь-який інший період. Ця норма може бути відмінна залежно від того, який робочий тиждень установлений на підприємстві (п’ятиденний чи шестиденний), яка тривалість щоденної роботи, коли встановлені вихідні дні, а тому на підприємствах, в установах і організаціях рішення щодо встановлення норми тривалості робочого часу на відповідний період ухвалюється самостійно за умови дотримання вимог ст. 50-53, 67 і 73 КЗпП.
Мінсоцполітики України розраховує і публікує в засобах масової інформації норми робочого часу на відповідний робочий рік, які не є нормативно-правовим актом і носять рекомендаційний характер.
Статтею 61 КЗпП передбачена лише можливість запровадження підсумованого обліку робочого часу, при цьому не регламентовано порядку і умов його застосування, тому Міністерство праці та соціальної політики України розробило і наказом від 19.04.2006 р. № 138 затвердило Методичні рекомендації щодо застосування підсумованого обліку робочого часу (далі - Методичні рекомендації), які також не реєструються в Міністерстві юстиції України і не є нормативно-правовим актом.
Загальна кількість надурочних годин за обліковий період визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом і нормою годин (визначеною графіком змінності працівника) за цей період.
Пунктом 13 Методичних рекомендацій визначено, якщо за характером виробництва нембжливе додержання законодавчої норми робочого часу в установленому обліковому періоді і неминуча потреба надурочного часу, графіки роботи (змінност) і повинні розроблятися з таким розрахунком, щоб норма надурочного часу не перевищувала 120 год на рік (ст. 65 КЗпП).
Зазначені в графіку змінності 120 год надурочної роботи мають бути оплачені в подвійному розмірі наприкінці облікового періоду.
Віталіна КОРКУШКО,
завідувач сектору
"Праця i зарплата" N 27 (1039), 19 липня 2017 р.
Передплатний iндекс: 30214