КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Департамент заробітної плати та умов праці
Додержання законодавства про працю щодо
працівників, прийнятих на строкову
військову службу в особливий період
ПИТАННЯ 1: Упродовж якого часу з моменту звільнення в запас працівники, які були призвані на військову службу, мають стати до роботи?
З якої дати припиняється збереження наданих законодавством гарантій щодо збереження місця роботи, посади та середнього заробітку?
Які заходи слід уживати до осіб, які порушили встановлений строк?
ВІДПОВІДЬ 1: За працівником, призваним на строкову військову службу в особливий період, за весь час проходження служби зберігаються гарантії, передбачені ст. 119 КЗпП.
За частиною 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день вилучення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини в порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Тобто днем фактичного звільнення вважається день вилучення зі списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби. До дня фактичного звільнення працівникові проводяться нарахування та виплата середнього заробітку відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП.
Згідно з Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 р. № 1153, громадяни, звільнені з військової служби, у п'ятиденний строк після вилучення зі списків особового складу військової частини зобов'язані прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття їх на військовий облік.
За статтею 21 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України для виконання обов’язків, пов'язаних із узяттям на військовий облік, звільняються від роботи на час, потрібний для виконання таких обов’язків, із збереженням за ними місця роботи, обійманої посади і середньої заробітної плати.
За ці дні середній заробіток працівникові також зберігається (з урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100) і нараховується з тієї самої середньої заробітної плати, за якою провадилася оплата періоду військової служби.
Працівник повинен прибути на роботу після звільнення його з військової служби, взяття на військовий облік та проїзду (за потреби) до місця проживання (перебування).
Після прибуття працівника на робоче місце потрібно засвідчити той факт, що він стає до виконання своїх обов'язків. Роботодавцеві слід видати наказ про допуск працівника до роботи у зв'язку зі звільненням з військової служби.
Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
У разі невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку (у тому числі нез'явлення на роботі), до нього застосовуються положення, передбачені КЗпП.
ПИТАННЯ 2: Чи має право працівник, звільнений у запас після проходження строкової військової служби, на отримання відпустки?
ВІДПОВІДЬ 2: Після звільнення з військової служби працівник має право на щорічну основну відпустку за період прохбдження військової служби на підприємстві, в установі, організації, де він працював.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про відпустки" до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку ст. 6 цього Закону), зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково.
ПИТАННЯ 3: Чи правомірно переводити працівника на іншу роботу за час проходження військової служби?
ВІДПОВІДЬ 3: Переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згоди працівника, за винятком випадків, передбачених ст. 33 КЗпП, та в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до ст. 33 КЗпП тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згоди.
Власник або уповноважений ним орган має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров’я, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою виконаної роботи, але не нижчою за середній заробіток за попередньою роботою.
Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому самому підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій самій місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті в межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.
У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці в разі продовження роботи за тією самою спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці (систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад тощо) працівник має бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п. 6 ст. 36 КЗпП (відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці).
ПИТАННЯ 4: Які є додаткові права та гарантії щодо залишення на роботі?
ВІДПОВІДЬ 4: За статтею 42 КЗпП у разі скорочення чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне браво на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
За рівних умов продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:
учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - впродовж двох років з дня звільнення їх зі служби.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
ПИТАННЯ 5: Чи надається матеріальна допомога військовослужбовцям, звільненим з військової строкової служби?
ВІДПОВІДЬ 5: Особи, звільнені із строкової військової служби, впродовж місяця з дня взяття на військовий облік за місцем проживання мають право на матеріальну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати за останнім місцем роботи за рахунок коштів державного бюджету.
Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати матеріальної допомоги військовослужбовцям, звільненим з військової строкової служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2015 р. № 185.
Відповідно до цього Порядку громадянам України, які звільнилися з військової строкової служби, надається матеріальна допомога в розмірі середньої заробітної плати на день призову, але не меншому від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року.
Матеріальну допомогу виплачують органи соціального захисту населення впродовж місяця з дня взяття відповідної особи на військовий облік за місцем проживання.
Військові комісаріати впродовж 10 днів з дати взяття особи на військовий облік звертаються до органів соціального захисту населення з поданням про виплату матеріальної допомоги, до якого додаються такі документи, подані заявником:
довідка з місця роботи про одержувану середню заробітну плату;
копія трудової книжки, завірена за останнім місцем роботи;
заява про перерахування матеріальної допомоги на рахунок у банку.
Органи соціального захисту населення перераховують нараховану ними суму матеріальної допомоги на рахунок, зазначений заявником.
Головний спеціаліст,
Інна ФЕДОРОВА
"Праця i зарплата" N 38 (1050), 11 жовтня 2017 р.
Передплатний iндекс: 30214