КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Департамент заробітної плати та умов праці
Про додаткові відпустки держслужбовця
ПИТАННЯ: Працівникові під час звільнення з переведенням (29 листопада 2016 р.) не було виплачено (не перераховано) грошову компенсацію за дев’ять днів додаткової оплачуваної відпустки за 13-річний стаж держслужби (11 серпня 2016 р.), при цьому надано довідку про це до органу, куди його переведено. Чи може він отримати цю відпустку в органі, до якого його перевели?
ВІДПОВІДЬ: За статтею 58 Закону України від 10.12.2015 р. № 889-VІІІ "Про державну службу" (далі - Закон), що набрав чинності з 1 травня 2016 р., за. кожний рік державної служби після досягнення п’ятирічного стажу такої служби державному службовцеві надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.
Порядок надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.20І6 р. № 270 (далі - Порядок).
Пунктом 3 Порядку передбачено, що додаткова відпустка конкретної тривалості надається державним службовцям після досягнення відповідного стажу державної служби.
Тобто виникнення в державних службовців права на додаткову оплачувану відпустку та її тривалість залежить не від відпрацьованого в році часу, а лише від наявності відповідного стажу державної служби.
За частиною 1 ст. 24 Закону України "Про відпустки" в разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки. У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток на його бажання має бути перерахована на рахунок підприємства, куди перейшов поацівник.
Додаткова відпустка, яка надається державним службовцям, належить до щорічних відпусток (п. 4 Порядку).
Ураховуючи викладене, під час звільнення 29 листопада 2016 р. державного службовця, в якого дата за 13 років стажу державної служби припала на 11 серпня 2016 р., йому мала бути виплачена (перерахована за його заявою на рахунок іншої установи) грошова компенсація за дев’ять календарних днів додаткової відпустки.
Під час звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум, за відсутності спору про їхній розмір, підприємство повинне виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку (ст. 116, 117 КЗпП).
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.99 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" суд на підставі ст. 117 КЗпП, установивши під час розгляду справи про стягнення заробітної плати через затримку розрахунку під час звільнення, що працівникові не було виплачено належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення (якщо він у цей день не був на роботі, то наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок), стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - до дня ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
У разі непроведення розрахунку у зв’язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Віталіна КОРКУШКО, завідувач сектору;
Олена УСЕНКО, головний спеціаліст
"Праця i зарплата" N 42 (1054), 15 листопада 2017 р.
Передплатний iндекс: 30214