КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Департамент заробітної плати та умов праці
Додержання законодавства про працю щодо працівників,
прийнятих на військову службу в особливий період
ПИТАННЯ 1: Працівник підприємства (солдат без ступеня спеціаліста чи магістра) у перший рік проходження строкової військової служои уклав контракт про проходження військової служби (навчання) курсантом вищого військового навчального закладу Збройних Сил України.
Чи зберігається у підприємства обов’язок щодо забезпечення працівника гарантіями, передбаченими ст. 119 КЗпП?
ВІДПОВІДЬ 1: За статтею 2 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" строкова військова служба та військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, - це окремі види військової служби.
Згідно з ч. 3 ст. 119 КЗпП під час особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом.
Збереження місця роботи, посади і середнього заробітку за курсантами вищих військових навчальних закладів. а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки ст. 119 КЗпП не передбачено.
ПИТАННЯ 2: Чи поширюються гарантії, визначені ч. 3 ст. 119 КЗпП, на осіб рядового і начальницького складу державної установи (виправна колонія), які підписали контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України в особливий період?
ВІДПОВІДЬ 2: За частиною 3 ст. 119 КЗпП за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі через укладення нового контракту на проходження військової служби, під час особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності й у фізичних осіб - підприємців, де вони працювали на час призову.
Ці норми передбачають, що між роботодавцем та працівником зберігаються трудові відносини, а працівник лише увільняється від виконання виробничих або службових обов’язків за ст. 119 КЗпП.
Особи рядового і начальницького складу правоохоронних органів, яким присвоєно військові (спеціальні) звання, не перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору з установами, а проходять службу й одержують грошове забезпечення, а не заробітну плату, у зв’язку з чим їхній правовий і соціальний статус регулюється окремим законодавством про ці органи, а не нормами цивільного законодавства (роз’яснення Верховного Суду України від 23.03.98 р. № 1-4/83, постанова Пленуму Верховного Суду від 24.12.99 р. № 13).
Ураховуючи викладене, гарантії, визначені ч. 3 ст. 119 КЗпП. поширюються лише на осіб, які працюють за трудовим законодавством.
ПИТАННЯ 3: Працівника бюджетної установи призвано на військову/ службу за поизовом осіб офіцерського складу на 18 місяців. За Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" йому виплачується грошове забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України.
Чи зобов’язана бюджетна установа виплачувати середній заробіток призваному офіцеру впродовж 18 місяців служби? Якщо зобов’язана, то за рахунок яких коштів, адже з державного бюджету не передбачено компенсації?
ВІДПОВІДЬ 3: За частиною 3 ст. 119 КЗпП (із змінами, внесеними Законом України від 06.12.2016 р. № 1769-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби") за працівниками, призваними на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, під час особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності й у фізичних осіб - підприємців, де вони працювали на час призову.
Таким працівникам виплачується грошове забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Ці норми передбачають, що таким працівникам виплачують грошове забезпечення як військовослужбовцям за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Між працівником, прийнятим на військову службу на особливий період, та роботодавцем, зберігаються трудові відносини, а він лише увільняється від виконання обов’язків. На строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення проводиться нарахування та виплата середнього заробітку за рахунок роботодавця і грошове забезпечення за місцем проходження військової служби за рахунок державного бюджету.
За статтею 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників і провадять фактичні видатки на заробітну плату, включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати. затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Згідно зі ст. 265 КЗпП посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні в порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Так, юридичні особи, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України "Пр`о військовий обов’язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - в 10-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.
Головний спеціаліст,
Інна ФЕДОРОВА
"Праця i зарплата" N 1 (1061), 10 січня 2018 р.
Передплатний iндекс: 30214