ВЕРХОВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
26.03.2018
Про зобов'язання Президента України утворити
Вищий антикорупційний суд як суд першої інстанції
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого, судді - Мороз Л. Л., суддів: Берназюка Я. О., Бучик А. Ю., Гімона М. М., Гриціва М. І., за участю: секретаря судового засідання - Коцюрби В. М., позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу N 800/428/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до Президента України П. П. О. про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, встановив:
25 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовною заявою, у якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність Президента України П. П. О., яка полягає у протиправному неутворені Указом Президента України Вищого антикорупційного суду як суду першої інстанції;
- зобов'язати Президента України П. П. О. в строк до 01 грудня 2017 року утворити Указом Президента України Вищий антикорупційний суд як суду першої інстанції.
Позов умотивований тим, що антикорупційний суд повинен бути створений в граничний строк, визначений пунктом 16 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Отже, Президент України П. П. О. в строк до 30 вересня 2017 року зобов'язаний був Указами Президента України створити два спеціалізовані суди: Вищий суд з питань інтелектуальної власності та Вищий антикорупційний суд.
Однак, не створивши Вищий антикорупційний суд, Президент України П. П. О., на думку позивача, створив перешкоди для реалізації гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право на справедливий і публічний розгляд його справ Вищим антикорупційним судом України, як незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У відзиві на позов представник відповідача просить відмовити у його задоволенні. Зазначає, що Повноваження Президента України визначаються виключно Конституцією України. Відповідно до частини другої статті 125 Конституції України суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя. Згідно з підпунктом 6 пункту 16-1 Перехідних положень Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" до впровадження нового адміністративно-територіального устрою України відповідно до змін до Конституції України щодо децентралізації влади, але не довше ніж до 31 грудня 2017 року, утворення, реорганізацію та ліквідацію судів здійснює Президент України на підставі та у порядку, що визначені законом.
За висновками відповідача, наведені вище приписи Конституції України не містять норм, які б встановлювали обов'язок Президента України здійснити утворення, реорганізацію та ліквідацію будь-якого суду.
Також відповідач зауважує, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, причому захист прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. ОСОБА_1 не входить до кола осіб, на яких розповсюджуються дані правовідносини, а відтак відсутнє порушення його права, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що у позові належить відмовити з таких підстав.
Конституційний Суд України у Рішенні від 08 жовтня 2008 року N 21-рп/2008 зазначив, що згідно зі статтею 106 Основного Закону України повноваження Президента України як глави держави визначаються Конституцією України. Це унеможливлює прийняття законів, які встановлювали б інші його повноваження. Таку правову позицію Конституційний Суд України неодноразово викладав у своїх рішеннях, зокрема від 10 квітня 2003 року N 7-рп/2003, від 07 квітня 2004 року N 9-рп/2004, від 16 травня 2007 року N 1-рп/2007.
Отже, законодавчі акти не можуть покладати на Президента України додаткових прав чи обов'язків, крім тих, які прямо передбачені нормами Конституції України.
Повноваження Президента України встановлено статтею 106 Конституції України. При цьому, пунктом 31 частини першої вказаної статті передбачено, що Президент України здійснює також інші повноваження, визначені Конституцією України.
Частиною 2 статті 125 Конституції України передбачено, що суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.
Згідно з абзацом 6 частини 1 пункту 16-1 Перехідних положень Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" до впровадження нового адміністративно-територіального устрою України відповідно до змін до Конституції України щодо децентралізації влади, але не довше ніж до 31 грудня 2017 року, утворення, реорганізацію та ліквідацію судів здійснює Президент України на підставі та у порядку, що визначені законом.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, за загальним правилом, повноваження Президента України у процедурі утворення судів полягають у внесенні відповідного проекту закону до Верховної Ради України після консультацій з Вищою радою правосуддя.
Водночас, тимчасово запроваджено правило, відповідно до якого утворення, реорганізацію та ліквідацію судів здійснює Президент України на підставі та у порядку, що визначені законом.
Таким чином, Конституцією України, крім повноважень Президента України, визначених у статті 106, також встановлено повноваження щодо участі у процедурі утворення судів.
За загальним правилом повноваження трактується як сукупність прав і обов'язків державних органів, а також посадових та інших осіб, закріплених за ними у встановленому законодавством порядку для здійснення покладених на них функцій.
За своєю суттю поняття обов'язку включає вимогу виконання певних дій.
Конституція України згадує повноваження Президента України у процедурі утворення судів у частині 2 статті 125 та в абзаці 6 частини 1 пункту 16-1 Перехідних положень. Зазначені норми права, за способом правового регулювання, є уповноважуючими, тобто такими, що встановлюють наявність певних можливостей у суб'єкта вчиняти позитивні дії.
Конституція України не містить імперативної норми з вимогою до Президента України створити Вищий антикорупційний суд у певний строк, або за певних конкретних обставин, з настанням яких виникає обов'язок.
Тобто, зміст вказаних норм свідчить, що участь у процедурі утворення суду є правом, але не обов'язком Президента України.
При цьому, зазначена у абзаці 6 частини 1 пункту 16-1 Перехідних положень Конституції України дата (до 31 грудня 2017 року) є терміном дії тимчасово запровадженого правила щодо порядку утворення судів, але не кінцевою датою, до якої Президент України зобов'язаний створити Вищий антикорупційний суд, як це помилково вважає позивач.
Таким чином, у даному випадку, не встановлено обов'язку Президента України в строк до 01 грудня 2017 року утворити Указом Президента України Вищий антикорупційний суд. Отже, оскільки відсутній невиконаний відповідачем обов'язок, то відсутня і протиправна бездіяльність.
Водночас, суд звертає увагу, що Президент України 22 грудня 2017 року вніс до Верховної Ради України проект Закону про Вищий антикорупційний суд.
Суд дійшов висновку про відмову у позові у зв'язку з його необґрунтованістю.
Керуючись статтями 2, 5, 242 - 245, 262, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Президента України П. П. О. про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді Верховного Суду:
Л. Л. Мороз
Я. О. Берназюк
М. М. Гімон
М. І. Гриців
А. Ю. Бучик