Конвенція Організації Об'єднаних Націй з морського права

Конвенція
Організації Об'єднаних Націй
з морського права

( Конвенцію ратифіковано Законом
N 728-XIV від 03.06.99, ВВР, 1999, N 31, ст.254 )

Держави-учасниці цієї Конвенції,

керуючись прагненням урегулювати, в дусі взаєморозуміння і співробітництва, всі питання стосовно морського права і усвідомлюючи історичне значення цієї Конвенції як важливого внеску в підтримку миру, справедливості і прогресу для всіх народів світу,

беручи до уваги, що розвиток, який стався після конференцій Організації Об'єднаних Націй з морського права, що відбулися в Женеві у 1958 і 1960 роках, підкреслив необхідність розробки нової загальноприйнятної Конвенції з морського права,

усвідомлюючи тісний взаємозв'язок проблем морського простору і необхідність розглядати їх як єдине ціле,

визнаючи бажаність встановлення за допомогою цієї Конвенції і з належним урахуванням суверенітету всіх держав, правового режиму для морів і океанів, який сприяв би міжнародним сполученням, а також використанню морів і океанів у мирних цілях, справедливому та ефективному використанню їхніх ресурсів, збереженню їхніх живих ресурсів, вивченню, захисту і збереженню морського середовища,

враховуючи той факт, що досягнення цієї мети сприятиме встановленню справедливого і рівноправного міжнародного економічного порядку, за якого будуть враховуватися інтереси і потреби всього людства, і зокрема особливі інтереси і потреби країн, що розвиваються, як прибережних, так і тих, що не мають виходу до моря,

прагнучи цією Конвенцією розвинути принципи, передбачені в резолюції 2749 (XXV) від 17 грудня 1970 року, у якій Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй урочисто заявила, серед іншого, що район дна морів і океанів і його надра за межами дії національної юрисдикції, а також його ресурси є спільною спадщиною людства, розвідування і розробка яких здійснюються на благо всього людства незалежно від географічного положення держав,

впевнені в тому, що кодифікація і прогресивний розвиток морського права, досягнуті у цій Конвенції, сприятимуть зміцненню миру, безпеки, співробітництву і дружнім відносинам між усіма державами відповідно до принципів справедливості і рівноправності, а також сприятимуть економічному і соціальному прогресу всіх народів світу відповідно до мети і принципів Організації Об'єднаних Націй, викладених в її Статуті,

підтверджуючи, що питання, які не регулюються цією Конвенцією, продовжують регламентуватися нормами і принципами загального міжнародного права,

погодились про наступне:

Частина I. Вступ

Стаття 1
Вживання термінів і сфера застосування

I. Для цілей цієї Конвенції:

1) "Район" означає дно морів і океанів і його надра за межами національної юрисдикції;

2) "Орган" означає Міжнародний орган з морського дна;

3) "діяльність у Районі" означає всі види діяльності з розвідування і розробки ресурсів Району;

4) "забруднення морського середовища" означає привнесення людиною, прямо чи побічно, речовин або енергії в морське середовище, включаючи естуарії, що призводить чи може призвести до таких згубних наслідків, як завдання шкоди живим ресурсам і життю в морі, небезпека для здоров'я людини, створення перешкод для діяльності на морі, в тому числі для рибальства та інших правомірних видів використання моря, зниження якості використовуваної морської води і погіршення умов відпочинку;

5) а) "поховання" означає:

і) будь-яке навмисне вилучення відходів або інших матеріалів з суден, літальних апаратів, платформ або інших штучно споруджених в морі конструкцій;

іі) будь-яке навмисне знищення суден, літальних апаратів, платформ або інших штучно споруджених конструкцій;

b) "похованням" не вважається:

і) вилучення відходів або інших матеріалів, властивих нормальній експлуатації суден, літальних апаратів, платформ або інших штучно споруджених в морі конструкцій та їх обладнання, або тих які є її результатом, крім відходів або інших матеріалів, що транспортуються суднами, літальними апаратами, платформами або іншими штучно спорудженими в морі конструкціями, які експлуатуються з метою знищення таких матеріалів або підвозяться до таких суден, літальних апаратів, платформ або інших штучно споруджених в морі конструкцій, а також крім тих, що є результатом обробки таких відходів або інших матеріалів на таких суднах, літальних апаратах, платформах або конструкціях;

іі) розміщення матеріалів для іншої мети, ніж їх просте вилучення, за умови, що це не суперечить цілям цієї Конвенції.

2. 1) "Держава-учасниця" означає державу, яка погодилась на обов'язковість для неї цієї Конвенції і для якої ця Конвенція є чинною.

2) Ця Конвенція застосовується mutatis mutandis до суб'єктів права, перелічених у пункті 1 b), с), d), е) і f) статті 305, які стають учасниками цієї Конвенції відповідно до умов, характерних для кожного з них, і в тій мірі під терміном "держави-учасниці" маються на увазі ці суб'єкти права.

Частина II. Територіальне море і прилегла зона

Розділ 1. Загальні положення

Стаття 2
Правовий статус територіального моря,
повітряного простору над територіальним морем,
а також його дна і надр

1. Суверенітет прибережної держави поширюється за межами його сухопутної території і внутрішніх вод, а у випадку держави-архіпелагу - його архіпелажних вод, на прилеглий морський пояс, що називається територіальним морем.

2. Зазначений суверенітет поширюється на повітряний простір над територіальним морем, рівно як на його дно і надра.

3. Суверенітет над територіальним морем здійснюється з дотриманням цієї Конвенції та інших норм міжнародного права.

Розділ 2. Межі територіального моря

Стаття 3 Ширина територіального моря

Кожна держава має право встановлювати ширину свого територіального моря до межі, що не перевищує дванадцяти морських миль, які відмірюються від вихідних ліній, визначених відповідно до цієї Конвенції.

Стаття 4
Зовнішня межа територіального моря

Зовнішньою межею територіального моря є лінія, кожна точка якої знаходиться від найближчої точки вихідної лінії на відстані, рівній ширині територіального моря.

Стаття 5
Нормальна вихідна лінія

Якщо інше не передбачене у цій Конвенції, нормальною вихідною лінією для виміру ширини територіального моря є лінія найбільшого відпливу вздовж берега, зазначена на офіційно визнаних прибережною державою морських картах великого масштабу.

Стаття 6
Рифи

У випадку островів, розміщених на атолах, або островів з облямовуючими рифами, вихідною лінією для вимірювання ширини територіального моря є звернена до моря лінія рифу при найбільшому відпливі, як позначено відповідним знаком на морських картах, офіційно визнаних прибережною державою.

Стаття 7
Прямі вихідні лінії

1. У місцях, де берегова лінія глибоко порізана і хвиляста або де є вздовж берега і в безпосередній близькості до нього ланцюг островів, для проведення вихідної лінії, від якої відмірюється ширина територіального моря, може застосовуватися метод прямих вихідних ліній, які з'єднують відповідні точки.

2. Там, де через наявність дельти або інших природних умов берегова лінія є вкрай непостійною, відповідні точки можуть бути вибрані вздовж максимально виступаючої в море лінії найбільшого відпливу, і, незважаючи на наступний відступ лінії найбільшого відпливу, прямі вихідні лінії залишаються дійсними до тих пір, поки вони не будуть змінені прибережною державою відповідно до цієї Конвенції.

3. При проведенні прямих вихідних ліній не допускаються будь-які помітні відхилення від загального напрямку берега, а ділянки моря, розміщені із зовнішнього боку цих ліній, повинні бути достатньо тісно пов'язані з береговою територією, щоб на них міг бути поширений режим внутрішніх вод.

4. Прямі вихідні лінії проводяться до обихаючих при відпливі височин і від них лише у тому випадку, якщо на них зведені маяки або подібні споруди, що знаходяться завжди над рівнем моря, або в разі, якщо проведення вихідної лінії до таких височин або від них одержало загальне міжнародне визнання.

5. У випадках, коли, згідно з пунктом 1, застосовний метод прямих вихідних ліній, при встановленні окремих вихідних ліній можуть братися до уваги особливі економічні інтереси даного району, реальність і значення яких ясно доказані їх тривалим здійсненням.

6. Система прямих вихідних ліній не може застосовуватися державою таким чином, щоб територіальне море іншої держави виявилось відрізаним від відкритого моря або виключної економічної зони.

Стаття 8
Внутрішні води

1. За винятком випадків, передбачених у Частині IV, води, розташовані в бік берега від вихідної лінії територіального моря, становлять частину внутрішніх вод держави.

2. Коли встановлення прямої вихідної лінії згідно з методом, передбаченим у статті 7, приводить до включення до внутрішніх вод районів, які до того не розглядалися як такі, в таких водах застосовується право мирного проходу, передбачене цією Конвенцією.

Стаття 9
Гирла річок

Якщо ріка впадає в море безпосередньо, вихідною лінією є пряма лінія, що проводиться поперек гирла річки між точками на її берегах, які відповідають найбільшому відпливу.

Стаття 10
Затоки

1. Ця стаття відноситься тільки до заток, берега яких належать одній державі.

2. Для цілей цієї Конвенції під затокою розуміється добре окреслене заглиблення берега, яке заходить в сушу в такій мірі, - у співвідношенні до ширини входу в нього, - що містить замкнуті сушею води і утворює дещо більше, ніж просту звивину берега. Заглиблення не визнається, однак, затокою, якщо площа його не рівна або не більша площі півкола, діаметром якого є лінія, що пересікає вхід у це заглиблення.

3. Для цілей вимірювання площею заглиблення вважається площа, розміщена між позначкою найбільшого відпливу навколо берега заглиблення і лінією, що з'єднує позначки найбільшого відпливу пунктів його природного входу. Якщо внаслідок наявності островів заглиблення має декілька входів, за діаметр такого півкола береться лінія, довжина якої дорівнює сумі ліній, що пересікають окремі входи. Острови, розміщені в заглибленні, розглядаються як частини водного простору цього заглиблення.

4. Якщо відстань між позначками найбільшого відпливу пунктів природного входу до затоки не перевищує двадцяти чотирьох морських миль, замикаюча лінія може бути проведена між цими двома позначками найбільшого відпливу, і обмежені таким чином води вважаються внутрішніми водами.

5. Якщо відстань між позначками найбільшого відпливу пунктів природного входу до затоки перевищує двадцять чотири морські милі, пряма вихідна лінія у двадцять чотири морські милі проводиться в середині затоки таким чином, щоб лінією такої довжини було обмежено якомога більший водний простір.

6. Викладені вище положення не поширюються на так звані "історичні" затоки або на будь-які випадки, коли застосовується система прямих вихідних ліній, передбачена у статті 7.

Стаття 11
Порти

Для цілей визначення меж територіального моря найбільш виступаючі в море постійні портові споруди, які є складовою частиною даного порту, розглядаються як частина берега. Прибережні установки і штучні острови не вважаються постійними портовими спорудами.

Стаття 12
Рейди

Рейди, якими звичайно користуються для навантажування, розвантажування і якірної стоянки суден і які інакше були б розміщені цілком або частково поза зовнішньою межею територіального моря, включаються в територіальне море.

Стаття 13
Підвищення, які обсихають під час відпливу

1. Підвищення, яке обсихає під час відпливу, є природно утвореним простором суші, оточеним водою, яке знаходиться вище рівня води під час відпливу, але покривається водою під час припливу. Якщо обсихаюче під час відпливу підвищення повністю або частково знаходиться від материка або від острова на відстані, що не перевищує ширини територіального моря, то лінією найбільшого відпливу такого підвищення можна користуватися як вихідною лінією для вимірювання ширини територіального моря.

2. Якщо обсихаюче під час відпливу підвищення повністю розміщене на відстані від материка або острова, яка перевищує ширину територіального моря, то воно не має свого територіального моря.

Стаття 14
Поєднання методів встановлення вихідних ліній

Прибережна держава може встановлювати вихідні лінії, використовуючи по черзі будь-який з методів, передбачених у попередніх статтях, залежно від різних умов.

Стаття 15
Делімітація територіального моря між державами
з протилежними або суміжними узбережжями

Якщо береги двох держав розміщені один проти одного або прилягають один до одного, жодна з цих держав не має права, якщо тільки між ними не укладена угода про інше, розповсюджувати своє територіальне море за серединну лінію, проведену таким чином, що кожна її точка є розташованою на однаковій відстані від найближчих точок вихідних ліній, від яких відмірюється ширина територіального моря кожної з цих двох держав. Проте вищезазначене положення не застосовується, якщо в силу правових основ, що склалися історично, або інших особливих обставин необхідно розмежувати територіальні моря двох держав іншим чином, ніж це зазначено в цьому положенні.

Стаття 16
Карти і переліки географічних координат

1. Вихідні лінії для вимірювання ширини територіального моря, встановлені відповідно до статей 7, 9 і 10, або межі, визначені на їхній основі, та делімітаційні лінії, проведені відповідно до статей 12 і 15, вказуються на морських картах такого масштабу або масштабів, які прийнятні для точного встановлення їхнього положення. Як альтернатива вони можуть бути замінені переліком географічних координат точок із зазначенням основних вихідних геодезичних даних.

2. Прибережна держава належним чином публікує такі карти або переліки географічних координат и здає на зберігання копію кожної такої карти або кожного такого переліку Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй.

Розділ 3. Мирний прохід у територіальному морі

Підрозділ А. Правила, що застосовуються до всіх суден

Стаття 17
Право мирного проходу

За умови дотримання цієї Конвенції судна всіх держав, як прибережних, так і тих, що не мають виходу до моря, користуються правом мирного проходу через територіальне море.

Стаття 18
Поняття проходу

1. Під проходом розуміється плавання через територіальне море з метою:

а) перетнути це море, не заходячи у внутрішні води або не стаючи на рейді, або біля портової споруди за межами внутрішніх вод; або

b) пройти у внутрішні води або вийти з них, або стати на такому рейді, або біля такої портової споруди.

2. Прохід повинен бути безперервним і швидким. Проте прохід включає зупинку і стоянку на якорі, але тільки остільки, оскільки вони зв'язані із звичайним плаванням або необхідні внаслідок непереборної сили або лиха, або з метою надання допомоги особам, суднам або літальним апаратам, які знаходяться у небезпеці або зазнають лиха.

Стаття 19
Поняття мирного проходу

1. Прохід є мирним, якщо тільки ним не порушується мир, добрий порядок або безпека прибережної держави. Такий прохід повинен здійснюватися відповідно до цієї Конвенції та інших норм міжнародного права.

2. Прохід іноземного судна вважається таким, що порушує мир, добрий порядок або безпеку прибережної держави, якщо в територіальному морі воно здійснює будь-який із наступних видів діяльності:

а) загрозу силою або її застосування проти суверенітету, територіальної цілісності або політичної незалежності прибережної держави або будь-яким іншим чином на порушення принципів міжнародного права, втілених у Статуті Організації Об'єднаних Націй;

b) будь-які маневри або навчання із зброєю будь-якого виду;

с) будь-який акт, спрямований на збір інформації на шкоду обороні або безпеці прибережної держави;

d) будь-який акт пропаганди, що має на меті посягання на оборону або безпеку прибережної держави;

е) піднімання в повітря, посадку або прийняття на борт будь-якого літального апарата;

f) піднімання в повітря, посадку або прийняття на борт будь-якого військового пристрою;

g) навантаження або розвантаження будь-якого товару або валюти, посадку або висадку будь-якої особи всупереч митним, фіскальним, іміграційним або санітарним законам і правилам прибережної держави;

h) будь-який акт навмисного і серйозного забруднення всупереч цій Конвенції;

і) будь-яку рибальську діяльність;

j) проведення дослідницької або гідрографічної діяльності;

к) будь-який акт, спрямований на створення перешкод функціонуванню будь-яких систем зв'язку або будь-яких інших споруд або установок прибережної держави;

l) будь-яку іншу діяльність, що не має прямого відношення до проходу.

Стаття 20
Підводні човни та інші підводні
транспортні засоби

У територіальному морі підводні човни та інші підводні транспортні засоби повинні йти на поверхні і піднімати свій прапор.

Стаття 21
Закони і правила прибережної держави
щодо мирного проходу

1. Прибережна держава може приймати відповідно до положень цієї Конвенції та інших норм міжнародного права закони і правила, щодо мирного проходу через територіальне море відносно до всіх нижче наведених питань або деяких з них:

а) безпеки судноплавства і регулювання руху суден;

b) захисту навігаційних засобів і обладнання, а також інших споруд або установок;

с) захисту кабелів і трубопроводів;

d) збереження живих ресурсів моря;

е) запобігання порушенню рибальських законів і правил прибережної держави;

f) збереження навколишнього середовища прибережної держави і відвернення, скорочення і збереження під контролем її забруднення;

g) морських наукових досліджень і гідрографічних зйомок;

h) запобігання порушенню митних фіскальних, іміграційних або санітарних законів і правил прибережної держави.

2. Такі закони і правила не стосуються проектування, конструкції, комплектування екіпажу або обладнання іноземних суден, якщо тільки вони не вводять в дію загальноприйняті міжнародні норми і стандарти.

3. Прибережна держава відповідним чином публікує всі такі закони і правила.

4. Іноземні судна, здійснюючи право мирного проходу через територіальне море, дотримуються всіх таких законів і правил і всіх загальноприйнятих міжнародних правил щодо запобігання зіткненню на морі.

Стаття 22
Морські коридори і схеми поділу
руху в територіальному морі

1. Прибережна держава у випадку необхідності і з урахуванням безпеки судноплавства може вимагати від іноземних суден, які здійснюють право мирного проходу через його територіальне море, користуватися такими морськими коридорами і схемами поділу руху, які вона може встановити або приписати для регулювання проходу суден.

2. Зокрема, щодо танкерів, суден з ядерними двигунами і суден, що перевозять ядерні та інші небезпечні або отруйні за своєю природою речовини або матеріали, може бути висунута вимога прямувати такими морськими коридорами.

3. Встановлюючи морські коридори і приписуючи схеми поділу руху відповідно до цієї статті, прибережна держава бере до уваги:

а) рекомендації компетентної міжнародної організації;

b) будь-які шляхи, які звичайно використовуються для міжнародного судноплавства;

с) особливі характеристики конкретних суден і шляхів; і

d) інтенсивність руху суден.

4. Прибережна держава ясно вказує такі морські коридори і схеми поділу руху на морських картах, які належним чином публікуються.

Стаття 23
Іноземні судна з ядерними двигунами і судна,
які перевозять ядерні
та інші небезпечні або отруйні за своєю природою речовини

Іноземні судна з ядерними двигунами, а також судна, які перевозять ядерні та інші небезпечні або отруйні за своєю природою речовини, при здійсненні права мирного проходу через територіальне море повинні мати на борту документи і дотримуватися особливих застережних заходів, встановлених для таких суден міжнародними угодами.

Стаття 24
Обов'язки прибережної держави

1. Прибережна держава не повинна перешкоджати мирному проходу іноземних суден через територіальне море, за винятком випадків, коли вона діє так відповідно до цієї Конвенції. Зокрема, при застосуванні цієї Конвенції або будь-яких законів або правил, прийнятих відповідно до цієї Конвенції, прибережна держава не повинна:

а) ставити іноземним суднам вимоги, які на практиці зводяться до позбавленняїх права мирного проходу або порушення цього права; або

b) допускати дискримінацію ні за формою, ні по суті щодо суден будь-якої держави або щодо суден, що перевозять вантажі в будь-яку державу, з неї або від її імені.

2. Прибережна держава належним чином оголошує про будь-яку відому їй небезпеку для судноплавства в її територіальному морі.

Стаття 25
Права захисту прибережної держави

1. Прибережна держава може вживати в своєму територіальному морі заходів, необхідних для недопущення проходу, що не є мирним.

2. Щодо суден, які прямують до внутрішніх вод або які використовують портові споруди за межами внутрішніх вод, прибережна держава має також право вживати необхідних заходів для попередження будь-якого порушення умов, на яких ці судна допускаються до внутрішніх вод і використовують портові споруди.

3. Прибережна держава може без дискримінації за формою або по суті іноземних суден тимчасово припиняти в певних районах свого територіального моря здійснення права мирного проходу іноземних суден, якщо таке припинення істотно важливе для охорони її безпеки, включаючи проведення навчань з використанням зброї. Таке припинення набуває чинності тільки після належної його публікації.

Стаття 26
Збори, які можуть стягуватися з іноземних суден

1. З іноземних суден не можуть стягуватися жодні збори лише за їх прохід через територіальне море.

2. З іноземного судна, яке проходить через територіальне море, може стягуватися лише зборами на оплату за конкретні послуги, надані цьому судну. Ці збори стягуються без дискримінації.

Підрозділ В. Правила, що застосовуються
до торговельних суден і державних суден,
які експлуатуються в комерційних цілях

Стаття 27
Кримінальна юрисдикція на борту іноземного судна

1. Кримінальна юрисдикція прибережної держави не повинна здійснюватися на борту іноземного судна, яке проходить через територіальне море, для арешту будь-якої особи або провадження розслідування у зв'язку з будь-яким злочином, вчиненим на борту судна під час його проходу, за винятком наступних випадків:

а) якщо наслідки злочину поширюються на прибережну державу;

b) якщо злочин має такий характер, що ним порушується спокій в країні або добрий порядок в територіальному морі;

с) якщо капітан судна, дипломатичний агент або консульська посадова особа держави прапора звернеться до місцевої влади з проханням про надання допомоги; або

d) якщо такі заходи необхідні для припинення незаконної торгівлі наркотичними засобами або психотропними речовинами.

2. Викладені вище положення не зачіпають права прибережної держави вживати будь-яких заходів, які дозволяються її законами, для арешту або розслідування на борту іноземного судна, що проходить через територіальне море після виходу з внутрішніх вод.

3. У випадках, зазначених у пунктах 1 і 2, прибережна держава на прохання капітана повідомляє дипломатичного агента або консульську посадову особу держави прапора до вжиття будь-яких заходів і сприяє встановленню контакту між згаданим агентом або посадовою особою та екіпажем судна. У випадках надзвичайної терміновості це повідомлення може бути зроблено в той час, коли вживаються зазначені заходи.

4. Вирішуючи питання про те, чи потрібно взагалі і яким чином зробити арешт, місцева влада належним чином враховує інтереси судноплавства.

5. За винятком випадків, передбачених у Частині XII, або щодо порушення законів і правил, прийнятих відповідно до Частини V, прибережна держава не може вживати на борту іноземного судна, що проходить через територіальне море, ніяких заходів для арешту будь-якої особи або провадження розслідування з приводу злочину, вчиненого до входу судна в територіальне море, якщо судно, прямуючи з іноземного порту, обмежується проходом через територіальне море, не заходячи у внутрішні води.

Стаття 28
Цивільна юрисдикція щодо іноземних суден

1. Прибережна держава не повинна зупиняти судно, що проходить через територіальне море, або змінювати його курс з метою здійснення цивільної юрисдикції щодо особи, яка перебуває на борту судна.

2. Прибережна держава може застосовувати щодо такого судна заходи стягнення або арешт по будь-якій цивільній справі тільки по зобов'язаннях або в силу відповідальності, взятої або викликаної на себе цим судном під час або для проходу його через води прибережної держави.

3. Пункт 2 не зачіпає права прибережної держави вживати відповідно до своїх законів заходів стягнення або арешт по цивільній справі щодо іноземного судна, яке знаходиться на стоянці в територіальному морі або яке проходить через територіальне море після виходу із внутрішніх вод.

Підрозділ С. Правила, що застосовуються
до військових кораблів та інших державних суден,
які експлуатуються в некомерційних цілях

Стаття 29
Визначення військових кораблів

Для цілей цієї Конвенції "військовий корабель" означає судно, яке належить до військових сил будь-якої держави, має зовнішні ознаки, що відрізняють такі судна її національності, та знаходиться під командуванням офіцера, який перебуває на службі уряду даної держави і прізвище якого занесено до відповідного списку військовослужбовців або до еквівалентного йому документа, і має екіпаж, підпорядкований регулярній військовій дисципліні.

Стаття 30
Недотримання військовими кораблями законів і правил
прибережної держави

Якщо будь-який військовий корабель не дотримується законів і правил прибережної держави, що стосуються проходу через територіальне море, та ігнорує будь-яку звернену до нього вимогу про їх дотримання, прибережна держава може вимагати від нього негайно покинути територіальне море.

Стаття 31
Відповідальність держави прапора за шкоду, завдану
військовим кораблем або іншим державним судном, яке
експлуатується в некомерційних цілях

Держава прапора несе міжнародну відповідальність за будь-яку шкоду або збитки, завдані прибережній державі в результаті недотримання будь-яким військовим кораблем або іншим державним судном, яке експлуатується в некомерційних цілях, законів і правил прибережної держави стосовно проходу через територіальне море, або положень цієї Конвенції, або інших норм міжнародного права.

Стаття 32
Імунітет військових кораблів та інших державних суден,
які експлуатуються в некомерційних цілях

За винятком випадків, передбачених у підрозділі А і у статтях 30 і 31, ніщо в цій Конвенції не зачіпає імунітету військових кораблів та інших державних суден, які експлуатуються в некомерційних цілях.

Розділ 4. Прилегла зона

Стаття 33
Прилегла зона

1. У зоні, прилеглій до її територіального моря, яка називається прилеглою зоною, прибережна держава може здійснювати контроль, необхідний:

а) для запобігання порушенню митних, фіскальних, іміграційних або санітарних законів і правил у межах її території або територіального моря;

b) для покарання за порушення вищезгаданих законів і правил, вчинене в межах її території або територіального моря.

2. Прилегла зона не може поширюватися за межі двадцяти чотирьох миль від вихідної лінії, від якої відмірюється ширина територіального моря.

Частина III. Протоки, які використовуються для
міжнародного судноплавства

Розділ I. Загальні положення

Стаття 34
Правовий статус вод, що утворюють протоки, які
використовуються для міжнародного судноплавства

1. Режим проходу через протоки, що використовуються для міжнародного судноплавства, який встановлюється в цій Частині, не зачіпає в інших відношеннях ні правового статусу вод, що утворюють такі протоки, ні здійснення державами, межуючими з протоками, їхнього суверенітету або юрисдикції над такими водами, повітряним простором над ними, їхніми дном і надрами.

2. Суверенітет або юрисдикція держав, межуючих з протоками, здійснюється з дотриманням цієї Частини та інших норм міжнародного права.

Стаття 35
Сфера дії цієї Частини

Ніщо в цій Частині не зачіпає:

а) будь-яких районів внутрішніх вод в межах протоки, за винятком випадків, коли встановлення прямої вихідної лінії згідно з методом, передбаченим у статті 7, приводить до включення до внутрішніх вод районів, які до того не розглядались як такі;

b) правового статусу вод за межами територіального моря держав, межуючих з протоками, таких, як виключні економічні зони або відкрите море; або

с) правового режиму проток, прохід в яких регулюється в цілому або частково давно існуючими міжнародними конвенціями, які є чинними і відносяться спеціально до таких проток.

Стаття 36
Шляхи у відкритому морі або виключній економічній зоні,
що знаходяться в протоках, які використовуються
для міжнародного судноплавства

Ця Частина не застосовується до протоки, яка використовується для міжнародного судноплавства, якщо в цій протоці є настільки ж зручний з точки зору навігаційних і гідрографічних умов шлях, що проходить у відкритому морі або виключній економічній зоні; до таких шляхів застосовуються інші відповідні частини цієї Конвенції, включаючи положення щодо свобод судноплавства і польоту.

Розділ 2. Транзитний прохід

Стаття 37
Сфера дії цього Розділу

Цей Розділ застосовується до проток, які використовуються для міжнародного судноплавства між однією частиною відкритого моря або виключної економічної зони та іншою частиною відкритого моря або виключної економічної зони.

Стаття 38
Право транзитного проходу

1. У протоках, зазначених у статті 37, всі судна і літальні апарати користуються правом транзитного проходу, якому не повинні чинитися перешкоди, за винятком того, що, якщо протока утворюється островом держави, межуючої з протокою, і її континентальною частиною, транзитний прохід не застосовується, якщо в бік від острова є такий же зручний з точки зору навігаційних і гідрографічних умов шлях у відкритому морі або у виключній економічній зоні.

2. Транзитний прохід являє собою здійснення відповідно до цієї Частини свободи судноплавства і польоту виключно з метою безперервного і швидкого транзиту через протоку між однією частиною відкритого моря або виключної економічної зони та іншою частиною відкритого моря або виключної економічної зони. Проте вимога про безперервний і швидкий транзит не виключає прохід через протоку з метою входу, виходу або повернення з держави, яка межує з протокою, при дотриманні умов входу в таку державу.

3. Будь-яка діяльність, яка не є здійсненням права транзитного проходу через протоку, підпадає під дію інших застосовних положень цієї Конвенції.

Стаття 39
Обов'язки суден і літальних апаратів
під час транзитного проходу

1. Судна і літальні апарати при здійсненні права транзитного проходу:

а) не зволікаючи прямують через протоку або над нею;

b) утримуються від будь-якої загрози силою або її застосування проти суверенітету, територіальної цілісності або політичної незалежності держав, межуючих з протокою, або будь-яким іншим чином на порушення принципів міжнародного права, втілених у Статуті Організації Об'єднаних Націй;

с) утримуються від будь-якої діяльності, крім тієї, яка властива їхньому звичайному порядку безперервного і швидкого транзиту, за винятком випадків, коли така діяльність викликана обставинами непереборної сили або лихом;

d) дотримуються інших відповідних положень цієї Частини.

2. Судна при транзитному проході:

а) дотримуються загальноприйнятих міжнародних правил, процедур і практики стосовно безпеки на морі, включаючи Міжнародні правила попередження зіткнень в морі;

b) дотримуються загальноприйнятих міжнародних правил, процедур і практики відвернення, скорочення і збереження під контролем забруднення з суден.

3. Літальні апарати при транзитному польоті:

а) дотримуються Правил польотів, встановлених Міжнародною організацією цивільної авіації, оскільки вони належать до цивільної авіації; державні літальні апарати будуть звичайно дотримуватися таких заходів безпеки і постійно діяти з належним урахуванням безпеки польотів;

b) постійно контролюють радіочастоти, виділені компетентним органом контролю за повітряним рухом, призначеним в міжнародному порядку, або відповідні міжнародні частоти, виділені для передачі сигналів лиха.

Стаття 40
Дослідження і гідрографічні зйомки

Під час транзитного проходу через протоки іноземні судна, в тому числі морські науково-дослідні і гідрографічні судна, не можуть проводити будь-які дослідження або гідрографічні зйомки без попереднього дозволу держав, межуючих з протоками.

Стаття 41
Морські коридори і схеми поділу руху в протоках, які
використовуються для міжнародного судноплавства

1. Відповідно до цієї Частини держави, які межують з протоками, можуть встановлювати морські коридори та приписувати схеми поділу руху для судноплавства в протоках, коли це необхідно для сприяння безпечному проходу суден.

2. Такі держави можуть, коли цього вимагають обставини і після належного про те повідомлення, замінювати будь-які раніше ними встановлені або приписані морські коридори або схеми поділу руху на інші коридори або схеми.

3. Такі морські коридори або схеми поділу руху повинні відповідати загальноприйнятим міжнародним правилам.

4. Перш ніж встановлювати або замінювати морські коридори або приписувати, або заміняти схеми поділу руху, держави, межуючі з протоками, передають пропозиції компетентній міжнародній організації з метою їх затвердження. Ця організація може затверджувати тільки такі морські коридори і схеми поділу руху, які можуть бути узгоджені з державами, що межують з протоками, після чого ці держави можуть встановити, приписати або замінити їх.

5. Щодо протоки, де передбачаються морські коридори або схеми поділу руху, які проходять через води двох або більше держав, межуючих з протокою, заінтересовані держави співробітничають у розробці пропозицій, консультуючись при цьому з компетентною міжнародною організацією.

6. Держави, що межують з протоками, ясно позначають всі встановлені або приписані ними морські коридори і схеми поділу руху на морських картах, які мають бути відповідним чином опубліковані.

7. Судна при транзитному проході дотримуються застосовних морських коридорів і схем поділу руху, встановлених відповідно до цієї статті.

Стаття 42
Закони і правила держав, які межують з протоками,
щодо транзитного проходу

1. За умови дотримання положень цього Розділу держави, які межують з протоками, можуть приймати закони і правила щодо транзитного проходу через протоки стосовно всіх нижченаведених питань або будь-якого з них:

а) безпеки судноплавства і регулювання руху суден, як передбачено в статті 41;

b) відвернення, скорочення і збереження під контролем забруднення шляхом введення в дію застосовних міжнародних правил щодо скидання нафти, нафтомістких відходів та інших отруйних речовин у протоці;

с) у тому, що стосується рибальських суден, - недопущення рибальства, в тому числі вимоги щодо прибирання рибальських снастей;

d) навантаження або розвантаження будь-яких товарів або валюти, посадки або висадки осіб на порушення митних, фіскальних, іміграційних або санітарних законів і правил держав, що межують з протоками.

2. Такі закони і правила не повинні допускати дискримінації за формою або по суті між іноземними суднами, а їхнє застосування не повинно на практиці зводитися до позбавлення, порушення або ущемлення права транзитного проходу, як він визначений в цьому Розділі.

3. Держави, що межують з протоками, належним чином публікують всі такі закони і правила.

4. Іноземні судна, які здійснюють право транзитного проходу, дотримуються таких законів і правил.

5. Коли судно або літальний апарат, які мають суверенний імунітет, діють таким чином, що це суперечить таким законам і правилам або іншим положенням цієї Частини, держава прапора судна або держава реєстрації літального апарата несе міжнародну відповідальність за будь-яку шкоду або збитки, завдані державою, що межує з протоками.

Стаття 43
Навігаційне обладнання і засоби безпеки
та інші удосконалення, а також відвернення,
скорочення і збереження під контролем забруднення

Державам, які використовують протоки, і державам, які межують з протоками, належить співробітничати шляхом угоди:

а) у встановленні і підтримці у справному стані в протоці необхідного навігаційного обладнання та засобів безпеки або у вдосконаленні інших засобів сприяння міжнародному судноплавству; і

b) у відверненні, скороченні і збереженні під контролем забруднення з суден.

Стаття 44
Обов'язки держав, які межують з протоками

Держави, які межують з протоками, не повинні перешкоджати транзитному проходу і повинні відповідним чином повідомляти про будь-яку відому їм небезпеку для судноплавства у протоці або для прольоту над протокою. Не повинно бути ніякого припинення тринзитного проходу.

Розділ 3. Мирний прохід

Стаття 45
Мирний прохід

1. Режим мирного проходу відповідно до Розділу 3 Частини II застосовується у протоках, які використовуються для міжнародного судноплавства:

а) які виключені із сфери застосування режиму транзитного проходу згідно з пунктом 1 статті 38; або

b) між частиною відкритого моря або виключної економічної зони і територіальним морем іншої держави.

2. Не повинно бути ніякого припинення мирного проходу через такі протоки.

Частина IV. Держави-архипелаги

Стаття 46
Затосування термінів

Для цілей цієї Конвенції:

а) "держава-архіпелаг" означає державу, яка складається повністю з одного або більше архіпелагів і може включати інші острови;

b) "архіпелаг" означає групу островів, включаючи частини островів, води, що їх поєднують, та інші природні утворення, які настільки тісно взаємопов'язані, що такі острови, води та інші природні утворення складають єдине географічне, економічне і політичне ціле або історично вважаються таким.

Стаття 47
Архіпелажні вихідні лінії

1. Держава-архіпелаг може проводити прямі архіпелажні вихідні лінії, які з'єднують точки найбільш віддалених островів і обсихаючих рифів архіпелагу, які найбільш виступають в море, за умови, що в межі таких вихідних ліній включені головні острови і район, в якому співвідношення між площею водної поверхні і площею суші, включаючі атоли, складає від 1:1 до 9:1.

2. Довжина таких вихідних ліній не повинна перевищувати 100 морських миль, з тим, проте, що до 3% від загального числа вихідних ліній, які замикають будь-який архіпелаг, можуть перевищувати цю довжину до максимальної довжини у 125 морських миль.

3. При проведенні таких вихідних ліній не допускаються скільки-небудь помітні відхилення від загальної конфігурації архіпелагу.

4. Такі вихідні лінії проводяться до обсихаючих при відпливі височин і від них тільки в тому випадку, якщо на них зведені маяки або подібні споруди, які знаходяться завжди над рівнем моря, або якщо обсихаюча при відпливі височина розташована повністю або частково на відстані, що не перевищує ширину територіального моря від найближчого острова.

5. Система таких вихідних ліній не повинна застосовуватися державоюархіпелагом таким чином, щоб територіальне море опинилося відрізаним від відкритого моря або виключної економічної зони.

6. Якщо частина архіпелажних вод держави-архіпелагу лежить між двома частинами безпосередньо прилеглої сусідньої держави, існуючі права і всі інші правомірні інтереси, які традиційно здійснювались цією останньою державою в таких водах, і всі права, передбачені за згодою між цими державами, зберігаються і поважаються.

7. З метою обчислення, згідно з пунктом 1, відношення площі води до площі суші суходільні райони можуть включати води, що розміщені в межах рифів, оточуючих острови і атоли, включаючи ту частину океанського плато з крутим схилом, яка замикається або майже замикається ланцюгом вапнякових островів і обсихаючих рифів, що лежать по периметру плато.

8. Вихідні лінії, що проводяться відповідно до цієї статті, повинні позначатися на картах такого масштабу або масштабів, які прийнятні для точного встановлення їхнього положення. Як альтернатива, замість них можуть надаватися переліки географічних координат точок із зазначенням основних вихідних геодезичних даних.

9. Держава-архіпелаг належним чином публікує такі карти або переліки географічних координат і здає на зберігання копію кожної такої карти або переліку Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй.

Стаття 48
Вимірювання ширини територіального моря, прилеглої зони,
виключної економічної зони і континентального шельфу

Ширина територіального моря, прилеглої зони, виключної економічної зони і континентального шельфу вимірюється від архіпелажних вихідних ліній, проведених відповідно до статті 47.

Стаття 49
Правовий статус архіпелажних вод,
повітряного простору
над архіпелажними водами, а також дна та його надр

1. Суверенітет держави-архіпелагу поширюється на обмежені архіпелажними вихідними лініями, проведеними відповідно до статті 47, води, що називаються архіпелажними водами, незалежно від їхньої глибини або відстані від берега.

2. Зазначений суверенітет поширюється на повітряний простір над архіпелажними водами, а також на їхнє дно і надра, рівно як і на їхні ресурси.

3. Цей суверенітет здійснюється за умови дотримання цієї Частини.

4. Режим архіпелажного проходу морськими коридорами, що встановлюється в цій Частині, в інших відношеннях не зачіпає статус архіпелажних вод, включаючи морські коридори, або здійснення державоюархіпелагом свого суверенітету над такими водами, повітряним простором над ними, дном і його надрами та ресурсами.

Стаття 50
Делімітація внутрішніх вод

В межах своїх архіпелажних вод держава-архіпелаг може проводити замикаючі лінії для делімітації внутрішніх вод відповідно до статей 9, 10, 11.

Стаття 51
Існуючі угоди, традиційні права на
рибальство та існуючі підводні кабелі

1. Без шкоди для статті 49 державаархіпелаг дотримується існуючих угод з іншими державами і визнає традиційні права на рибальство та інші види правомірної діяльності безпосередньо прилеглих сусідніх держав у певних районах в межах архіпелажних вод. Порядок і умови здійснення таких прав і такої діяльності, включаючи їхній характер, обсяг і райони, в яких вони здійснюються, на прохання будь-якої із заінтересованих держав регулюються двосторонніми угодами між ними. Такі права не можуть передаватися третім державам або їхнім громадянам або здійснюватися спільно з ними.

2. Держава-архіпелаг не завдає шкоди існуючим підводним кабелям, які прокладені іншими державами і проходять через її води, не підходячи до берега. Держава-архіпелаг дозволяє підтримувати в справному стані і замінювати такі кабелі після одержання відповідного повідомлення про їх місцезнаходження і про намір здійснити їх ремонт або заміну.

Стаття 52
Право мирного проходу

1. За умови дотримання статті 53 і без шкоди для статті 50 судна всіх держав користуються правом мирного проходу через архіпелажні води відповідно до Розділу 3 Частини II.

2. Держава-архіпелаг може без дискримінації за формою або по суті щодо іноземних суден тимчасово припиняти в певних районах своїх архіпелажних вод мирний прохід іноземних суден, якщо таке припинення істотно важливе для охорони його безпеки. Таке припинення вступає в силу тільки після відповідного його опублікування.

Стаття 53
Право архіпелажного проходу морськими коридорами

1. Держава-архіпелаг може встановлювати морські коридори і розташовані над ними повітряні коридори, прийнятні для безперервного і швидкого проходу іноземних суден через її архіпелажні води і прилегле територіальне море і прольоту іноземних літальних апаратів над ними.

2. Всі судна і літальні апарати користуються правом архіпелажного проходу такими морськими коридорами і прольоту такими повітряними коридорами.

3. Архіпелажний прохід морськими коридорами являє собою здійснення, відповідно до цієї Конвенції, права судноплавства і прольоту в нормальному режимі виключно з метою безперервного, швидкого і безперешкодного транзиту з однієї частини відкритого моря або виключної економічної зони в іншу частину відкритого моря або виключної економічної зони.

4. Такі морські і повітряні коридори перетинають архіпелажні води і прилегле територіальне море і включають всі звичайні шляхи проходу, які використовуються як шляхи для міжнародного судноплавства в архіпелажних водах або прольоту над ними, а на таких шляхах, в тому, що стосується суден, - всі звичайні судоходні фарватери за умови, що немає необхідності дублювати однаково зручні шляхи між одними і тими ж пунктами входу і виходу.

5. Такі морські і повітряні коридори визначаються серією безперервних осьових ліній від точок початку шляхів проходу до їхніх кінцевих точок. Судна і літальні апарати під час архіпелажного проходу морськими коридорами не повинні відхилятися більш ніж на 25 морських миль в будь-який бік від таких осьових ліній під час проходу за умови, що такі судна і літальні апарати не наближатимуться до берегів ближче ніж на 10% відстані між найближчими точками на островах, що межують з морським коридором.

6. Держава-архіпелаг, яка встановлює морські коридори відповідно до цієї статті, може також приписувати схеми поділу руху для безпечного проходу суден вузькими фарватерами в таких морських коридорах.

7. Держава-архіпелаг може, коли цього потребують обставини, після належного про це повідомлення заміняти будь-які морські коридори або схеми поділу руху, встановлені або приписані їм раніше, іншими морськими коридорами або схемами поділу руху.

8. Такі морські коридори або схеми поділу руху повинні відповідати загальноприйнятим міжнародним правилам.

9. При встановленні або заміні морських коридорів або приписі чи заміні схем поділу руху держава-архіпелаг передає пропозиції компетентній міжнародній організації з метою їх затвердження. Ця організація може затверджувати тільки такі морські коридори і схеми поділу руху, які можуть бути узгоджені з державою-архіпелагом, після чого держава-архіпелаг встановлює, приписує або замінює їх.

10. Держава-архіпелаг чітко позначає осьові лінії встановлених або приписаних їм морських коридорів і схем поділу руху на морських картах, які повинні бути належним чином опубліковані.

11. Судна при архіпелажному проході морськими коридорами повинні дотримуватись застосовних морських коридорів і схем поділу руху, встановлених відповідно до цієї статті.

12. Якщо держава-архіпелаг не встановлює морських або повітряних коридорів, право архіпелажного проходу морськими коридорами може здійснюватися шляхами, що звичайно використовуються для міжнародного судноплавства.

Стаття 54
Обов'язки суден і літальних апаратів
під час їх проходу, досліджень і
гідрографічних зйомок, обов'язки
держави-архіпелагу та закони і
правила держави-архіпелагу стосовно
архіпелажного проходу морськими коридорами

Статті 39, 40, 42 і 44 застосовуються mutatis mutandis до архіпелажного проходу морськими коридорами.

Частина V. Виключна економічна зона

Стаття 55
Особливий правовий режим виключної економічної зони

Виключна економічна зона являє собою особливий район, який знаходиться за межами територіального моря, прилягає до нього та підпадає під встановлений в цій Частині особливий правовий режим, згідно з яким права і юрисдикція прибережної держави та права і свободи інших держав регулюються відповідними положеннями цієї Конвенції.

Стаття 56
Права, юрисдикція і обов'язки прибережної держави у
виключній економічній зоні

1. Прибережна держава у виключній економічній зоні має:

а) суверенні права з метою розвідування, розробки і збереження природних ресурсів як живих, так і неживих, у водах, що покривають морське дно, на морському дні та в його надрах, а також з метою управління цими ресурсами, та щодо інших видів діяльності по економічній розвідці та розробці зазначеної зони, таких як виробництво енергії шляхом використання води, течій і вітру;

b) юрисдикцію, передбачену у відповідних положеннях цієї Конвенції, щодо:

і) створення і використання штучних островів, установок і споруд;

іі) морських наукових досліджень;

ііі) захисту і збереження морського середовища;

с) інші права і обов'язки, передбачені цією Конвенцією.

2. Прибережна держава при здійсненні своїх прав і виконанні своїх обов'язків за цією Конвенцією у виключній економічній зоні відповідним чином враховує права та обов'язки інших держав і діє в порядку, сумісному з положеннями цієї Конвенції.

3. Права, викладені в цій статті щодо морського дна і його надр, здійснюються відповідно до Частини VI.

Стаття 57
Ширина виключної економічної зони

Ширина виключної економічної зони не повинна перевищувати 200 морських миль, що відлічуються від вихідних ліній, від яких відмірюється ширина територіального моря.

Стаття 58
Права і обов'язки інших держав у виключній економічній зоні

1. У виключній економічній зоні всі держави як прибережні, так і ті, що не мають виходу до моря, користуються, за умови дотримання відповідних положень цієї Конвенції, зазначеними в статті 87 свободами судноплавства і польотів, прокладення підводних кабелів і трубопроводів та іншими правомірними з точки зору міжнародного права видами використання моря, що відносяться до цих свобод, такими, які зв'язані з експлуатацією суден, літальних апаратів і підводних кабелів і трубопроводів, і сумісними з іншими положеннями цієї Конвенції.

2. Статті 88-115 та інші відповідні норми міжнародного права застосовуються до виключної економічної зони остільки, оскільки вони не є несумісними з цією Частиною.

3. Держави при здійсненні своїх прав і виконанні своїх обов'язків за цією Конвенцією у виключній економічній зоні належним чином враховують права і обов'язки прибережної держави і дотримуються законів і правил, прийнятих прибережною державою відповідно до положень цієї Конвенції та інших норм міжнародного права, остільки, оскільки вони не є несумісними з цією Частиною.

Стаття 59
Основа для врегулювання конфліктів щодо
надання прав і юрисдикції у виключній економічній зоні

У тих випадках, коли ця Конвенція не надає прибережній державі або іншим державам прав або юрисдикції в межах виключної економічної зони і коли між інтересами прибережної держави і будьякої іншої держави або будь-яких інших держав виникає конфлікт, цей конфлікт потрібно вирішувати на основі справедливості та у світлі всіх обставин, що мають відношення до справи, з урахуванням важливості інтересів, які зачіпаються, для кожної із сторін, а також для міжнародного співтовариства в цілому.

Стаття 60
Штучні острови, установки і споруди
у виключній економічній зоні

1. Прибережна держава у виключній економічній зоні має виключне право споруджувати, а також дозволяти і регулювати створення, експлуатацію і використання:

а) штучних островів;

b) установок і споруд для цілей, передбачених у статті 56, та для інших економічних цілей;

с) установок і споруд, які можуть перешкоджати здійсненню прав прибережної держави в зоні.

2. Прибережна держава має виключну юрисдикцію над такими штучними островами, установками і спорудами, в тому числі юрисдикцію щодо митних, фіскальних, санітарних та іміграційних законів і правил, а також законів і правил стосовно безпеки.

3. Про створення таких штучних островів, установок або споруд повинно даватися відповідне повідомлення, а постійні засоби попередження про їх наявність повинні утримуватися у справному стані. Будь-які покинуті установки або споруди, або ті, що більше не використовуються, мають бути прибрані з метою забезпечення безпеки судноплавства з урахуванням будь-яких загальноприйнятих міжнародних стандартів, встановлених у цьому зв'язку компетентною міжнародною організацією. При вилученні таких установок або споруджень належним чином враховуються також інтереси рибальства, захисту морського середовища, права та обов'язки інших держав. Про глибину, місце знаходження та розміри будь-яких установок або споруд, які вилучені не повністю, дається належне повідомлення.

4. Прибережна держава може там, де це необхідно, встановлювати навколо таких штучних островів, установок і споруд розумні зони безпеки, в яких вона може вживати належних заходів для забезпечення безпеки як судноплавства, так і штучних островів, установок і споруд.

5. Ширина зон безпеки визначається прибережною державою з урахуванням застосовних міжнародних стандартів. Ці зони встановлюються таким чином, щоб вони розумно співвідносились з характером і функцією штучних островів, установок або споруд і не простягались навколо них більше ніж на 500 метрів, які відмірюються від кожної точки їхнього зовнішнього краю, за винятком випадків, коли це дозволено загальноприйнятими міжнародними стандартами або рекомендовано компетентною міжнародною організацією. Про довжину зон безпеки дається відповідне повідомлення.

6. Всі судна повинні поважати ці зони безпеки і дотримуватися загальноприйнятих міжнародних стандартів щодо судноплавства поблизу штучних островів, установок, споруд і зон безпеки.

7. Штучні острови, установки і споруди та зони безпеки навколо них не можуть встановлюватися, якщо це може створити перешкоди для використання визнаних морських шляхів, які мають істотне значення для міжнародного судноплавства.

8. Штучні острови, установки і споруди не мають статусу островів. Вони не мають свого територіального моря, і їх наявність не впливає на визначення меж територіального моря, виключної економічної зони або континентального шельфу.

Стаття 61
Збереження живих ресурсів

1. Прибережна держава визначає допустимий вилов живих ресурсів у своїй виключній економічній зоні.

2. Прибережна держава, з урахуванням наявних найбільш достовірних даних забезпечує шляхом належних заходів по збереженню і управлінню, щоб живі ресурси у виключній економічній зоні не наражалися на небезпеку в результаті надмірної експлуатації. Прибережна держава та компетентні міжнародні організації, субрегіональні, регіональні чи всесвітні, залежно від обставин, співробітничають для досягнення цієї мети.

3. Такі заходи також спрямовані на підтримку або відновлення популяцій виловлюваних видів на рівнях або до рівнів, за яких може бути забезпечено максимально стійкий вилов, який визначається з урахуванням відповідних екологічних та економічних факторів, включаючи економічні потреби прибережних рибальських общин і особливі потреби країн, що розвиваються, і з урахуванням методів ведення рибного промислу, взаємозалежності запасів, а також будь-яких загальнорекомендованих міжнародних мінімальних стандартів, будь-то субрегіональні, регіональні або всесвітні.

4. Прибережна держава, вживаючи таких заходів, враховує наслідки для видів, асоційованих з виловлюваними видами або залежних від них, з метою підтримки або відновлення популяцій таких асоційованих або залежних видів вище рівнів, на яких їхньому відтворенню загрожуватиме серйозна небезпека.

5. Передача наявної наукової інформації, статистичних даних про вилови і промислові зусилля та інших даних стосовно збереження рибних запасів та обмін ними здійснюються на регулярній основі через компетентні міжнародні організації, будь-то субрегіональні, регіональні або всесвітні, залежно від обставин, і за участю всіх заінтересованих держав, включаючи держави, громадянам яких дозволено вести рибний промисел у виключній економічній зоні.

Стаття 62
Використання живих ресурсів

1. Прибережна держава сприяє меті оптимального використання живих ресурсів виключної економічної зони без шкоди для статті 61.

2. Прибережна держава визначає свої можливості промислу живих ресурсів виключної економічної зони. Якщо прибережна держава не має можливості виловити весь допустимий вилов, вона шляхом угод та інших домовленостей і відповідно до положень, умов, законів і правил, згаданих у пункті 4, надає іншим державам доступ до залишку допустимого вилову, спеціально враховуючи положення статей 69 і 70, особливо щодо згаданих у них країн, що розвиваються.

3. Прибережна держава, надаючи доступ іншим державам у свою виключну економічну зону на підставі цієї статті, бере до уваги всі фактори, що відносяться до цього, включаючи, зокрема, значення живих ресурсів даного району для економіки цієї заінтересованої прибережної держави та інші її національні інтереси, положення статей 69 і 70, потреби держав, що розвиваються, даного субрегіону або регіону у вилові частини залишку і необхідність звести до мінімуму порушення в економіці держав, громадяни яких звичайно вели рибний промисел у даній зоні або які доклали значних зусиль для дослідження і виявлення запасів.

4. Громадяни інших держав, які ведуть рибний промисел у виключній економічній зоні, дотримуються заходів по збереженню та інших положень і умов, встановлених у законах і правилах даної прибережної держави. Ці закони і правила повинні бути сумісними з цією Конвенцією і можуть стосуватися, зокрема, наступного:

а) ліцензування рибалок, рибальських суден і обладнання, включаючи стягнення зборів та інші форми оплати, які по відношенню до прибережних держав, що розвиваються, можуть являти собою адекватну компенсацію у вигляді коштів, обладнання і технології, що стосуються рибної промисловості;

b) визначення видів, які можуть виловлюватися, і встановлення квот вилову по відношенню до конкретних запасів або груп запасів, або вилову на кожне судно протягом будь-якого періоду часу, або вилову громадянами будь-якої держави протягом певного періоду;

с) регулювання сезонів і районів рибного промислу, видів, розмірів і кількості знаряддя вилову, а також типів, розмірів і кількості рибальських суден, які можуть бути використані;

d) встановлення віку і розміру риби та інших видів, які можуть виловлюватися;

е) визначення інформації, що потребується від рибальських суден, включаючи статистичні дані про вилови і промислові зусилля, а також повідомлення про місцезнаходження судна;

f) проведення з дозволу і під контролем прибережної держави певних програм рибогосподарських досліджень і регулювання проведення таких досліджень, включаючи взяття проб виловів, використання проб і подання пов'язаних з цим наукових даних;

g) розміщення прибережною державою спостерігачів або стажистів на борту таких суден;

h) розвантаження такими суднами всього або будь-якої частини вилову у портах прибережної держави;

і) положень і умов щодо спільних підприємств або інших спільних заходів;

j) потреб у підготовці персоналу і передачі технології рибного промислу, включаючи вимоги про розширення можливостей прибережної держави щодо проведення рибогосподарських досліджень;

к) процедур забезпечення виконання.

5. Прибережні держави відповідним чином повідомляють про закони і правила щодо збереження живих ресурсів і управління ними.

Стаття 63
Запаси, що зустрічаються у виключних
економічних зонах двох або більше прибережних держав,
або як у виключній економічній зоні, так і в районі,
який знаходиться за її межами та прилеглий до неї

1. У випадку, коли один і той самий запас або запаси асоційованих видів зустрічаються у виключних економічних зонах двох або більше прибережних держав, ці держави прагнуть прямо або через відповідні субрегіональні або регіональні організації узгодити заходи, необхідні для координації і забезпечення збереження і збільшення таких запасів, без шкоди для інших положень цієї Частини.

2. У випадку, коли один і той самий запас або запаси асоційованих видів зустрічаються як у виключній економічній зоні, так і в районі, що розташований за її межами і прилеглий до неї, прибережна держава і держави, які ведуть промисел таких запасів у прилеглому районі, прагнуть прямо або через відповідні субрегіональні або регіональні організації узгодити заходи, необхідні для збереження цих запасів у прилеглому районі.

Стаття 64
Далеко мігруючі види

1. Прибережна держава та інші держави, громадяни яких ведуть у даному районі промисел далеко мігруючих видів, перелічених у Додатку I, співробітничають прямо або через відповідні міжнародні організації з метою забезпечення збереження таких видів і сприяння їх оптимальному використанню у всьому цьому районі як у виключній економічній зоні, так і за її межами. У районах, для яких не існує відповідної міжнародної організації, прибережні держави та інші держави, громадяни яких ведуть промисел цих видів у даному районі, співробітничають з метою створення такої організації і беруть участь у її роботі.

2. Положення пункту 1 використовуються на додаток інших положень цієї Частини.

Стаття 65
Морські ссавці

Ніщо в цій Частині не обмежує права прибережної держави або у відповідному випадку компетенції міжнародної організації забороняти, обмежувати або регулювати промисел морських ссавців більш суворо, ніж це передбачено в цій Частині. Держави співробітничають з метою охорони запасів морських ссавців, а стосовно китоподібних здійснюють, зокрема, діяльність через належні міжнародні організації з метою їх охорони, управління їхніми запасами і вивчення.

Стаття 66
Анадромні види

1. Держави, у річках яких утворюються запаси анадромних видів, в першу чергу заінтересовані в таких запасах і несуть за них першочергову відповідальність.

2. Держава походження запасів анадромних видів забезпечує їх збереження шляхом вжиття відповідних заходів по врегулюванню рибного промислу у всіх водах до берега від зовнішніх меж своєї виключної економічної зони і рибного промислу, передбаченого в пункті 3 "b". Держава походження може, після консультації з іншими згаданими в пунктах 3 і 4 державами, що ведуть промисел цих запасів, встановлювати загальний обсяг допустимих виловів стосовно запасів, що утворюються в його річках.

3. а) Промисел запасів анадромних видів ведеться лише у водах до берега від зовнішніх меж виключних економічних зон, крім випадків, коли це положення може призвести до порушень в економіці якої-небудь держави, іншої ніж держава походження. Стосовно такого рибного промислу за межами зовнішніх меж виключних економічних зон заінтересовані держави проводять консультації з метою досягнення згоди щодо порядку та умов такого рибного промислу з належним урахуванням вимог стосовно збереження цих видів і потреб в них держави походження.

b) Держава походження співробітничає у зведенні до мінімуму порушень в економіці таких інших держав, що ведуть примисел цих запасів, беручи до уваги звичайний вилов і метод ведення промислу таких держав і всі райони, в яких ведеться такий промисел.

с) Держави, згадані в підпункті "b", які, на основі угод з державою походження, беруть участь у здійсненні заходів по відновленню запасів анадромних видів, особливо шляхом участі у витратах на ці цілі, користуються особливою увагою з боку держави походження стосовно промислу запасів, що утворюються в його річках.

d) Забезпечення виконання правил стосовно запасів анадромних видів за межами виключної економічної зони здійснюється на основі угоди між державою походження та іншими заінтересованими державами.

4. У випадку, коли запаси анадромних видів мігрують у води або через води до берега від зовнішніх меж виключної економічної зони будь-якої держави іншої ніж держава походження, така держава співробітничає з державою походження у зберіганні таких запасів та в управлінні ними.

5. Держава походження анадромних видів та інші держави, що проводять промисел цих запасів, досягають домовленості з метою здійснення положень цієї статті, у відповідних випадках через посередництво регіональних організацій.

Стаття 67
Катадромні види

1. Прибережна держава, у водах якої запаси катадромних видів проводять більшу частину свого життєвого циклу, несе відповідальність за управління цими запасами та забезпечує мігруючій рибі доступ у ці води та вихід з них.

2. Промисел запасів катадромних видів ведеться тільки у водах до берега від зовнішніх меж виключних економічних зон. Коли промисел ведеться у виключних економічних зонах, від підпадає під дію цієї статті та інших положень цієї Конвенції, що стосуються рибальства у цих зонах.

3. У випадку, коли запаси катадромних видів мігрують через виключну економічну зону іншої держави, незалежно від того, молодь це чи статевозріла риба, управління такими запасами, включаючи їхній промисел, регулюється угодою між державою, що згадується в пункті 1, та іншою заінтересованою державою. Така угода повинна забезпечувати раціональне управління цими запасами та брати до уваги обов'язки держави, яка згадується в пункті 1, щодо підтримки цих запасів.

Стаття 68
"Сидячі" види

Ця Частина не застосовується до "сидячих" видів, як вони визначаються в пункті 4 статті 77.

Стаття 69
Право держав, які не мають виходу до моря

1. Держави, які не мають виходу до моря, мають право брати участь на справедливій основі в експлуатації відповідної частини залишку допустимого вилову живих ресурсів у виключних економічних зонах прибережних держав того ж субрегіону або регіону з урахуванням економічних і географічних обставин всіх заінтересованих держав, які мають до цього відношення, і відповідно до положень цієї статті і статей 61 і 62.

2. Умови і порядок такої участі встановлюються заінтересованими державами шляхом двосторонніх, субрегіональних або регіональних угод з урахуванням, серед іншого:

а) необхідності уникати згубних наслідків для риболовецьких общин або для рибної промисловості прибережної держави;

b) ступеня, в якому держава, що не має виходу до моря, відповідно до положень цієї статті бере участь чи має право брати участь, на основі існуючих двосторонніх, субрегіональних або регіональних угод, в експлуатації живих ресурсів виключних економічних зон інших прибережних держав;

с) ступеня, у якому інші держави, що не мають виходу до моря, і держави, що знаходяться в географічно несприятливому положенні, беруть участь в експлуатації живих ресурсів виключної економічної зони прибережної держави, та необхідності, що випливає з цього, уникати особливого обтяження будь-якої окремої прибережної держави або її частини;

d) потреб у продуктах харчування населення відповідних держав.

3. Якщо промислові можливості прибережної держави досягають такого ступеня, що дозволяють їй виловити весь допустимий вилов живих ресурсів її виключної економічної зони, то ця прибережна держава та інші заінтересовані держави співробітничають на двосторонній, субрегіональній або регіональній основі у встановленні справедливих домовленостей, що дають можливість державам цього субрегіону або регіону, які розвиваються і не мають виходу до моря, брати участь в експлуатації живих ресурсів виключних економічних зон прибережних держав цього субрегіону або регіону, як це може бути доречно в даних обставинах і на умовах, що задовольняють всі сторони. При здійсненні цього положення враховуються також фактори, про які йдеться в пункті 2.

4. Розвинені держави, що не мають виходу до моря, відповідно до положень цієї статті мають право брати участь в експлуатації живих ресурсів лише у виключних економічних зонах розвинених прибережних держав того ж субрегіону або регіону з урахуванням ступеня, в якому прибережна держава, надаючи доступ іншим державам до живих ресурсів своєї виключної економічної зони, врахувала необхідність звести до мінімуму шкідливі наслідки для риболовецьких общин і порушення в економіці держав, громадяни яких звичайно ведуть рибний промисел у даній зоні.

5. Вищенаведені положення не завдають шкоди домовленостям, досягнутим у субрегіонах або регіонах, де прибережні держави можуть надавати державам, що не мають виходу до моря, того ж субрегіону або регіону рівні або преференційні права на експлуатацію живих ресурсів виключних економічних зон.

Стаття 70
Право держав, які знаходяться у
географічно несприятливому положенні

1. Держави, які знаходяться у географічно несприятливому положенні, мають право на справедливій основі брати участь в експлуатації відповідної частини залишку допустимого вилову живих ресурсів виключних економічних зон прибережних держав того ж субрегіону або регіону з урахуванням економічних і географічних обставин, які мають відношення до цього, всіх заінтересованих держав і відповідно до цієї статті та статей 61 і 62.

2. Для цілей цієї Частини термін "держави, які знаходяться в географічно несприятливому положенні", означає ті прибережні держави, включаючи держави, які омиваються замкнутими або напівзамкнутими морями, географічне положення яких робить їх залежними від експлуатації живих ресурсів виключних економічних зон інших держав цього субрегіону або регіону стосовно адекватного забезпечення рибою їхнього населення або його частини з метою задоволення потреб у харчуванні, а також прибережні держави, які не можуть претендувати на свої власні виключні економічні зони.

3. Умови і порядок такої участі встановлюються заінтресованими державами шляхом двосторонніх, субрегіональних або регіональних угод з урахуванням, зокрема:

b) ступеня, в якому держава, яка знаходиться в географічно несприятливому положенні, відповідно до цієї статті бере участь або вправі брати участь на основі існуючих двосторонніх, субрегіональних або регіональних угод в експлуатації живих ресурсів виключних економічних зон інших прибережних держав;

с) ступеня, в якому інші держави, які знаходяться в географічно несприятливому положенні, і держави, які не мають виходу до моря, беруть участь в експлуатації живих ресурсів виключної економічної зони прибережної держави, і необхідності, що випливає з цього, уникати особливого обтяження будь-якої окремої держави або її частини;

d) потреб у продуктах харчування населення відповідних держав.

4. Якщо промислові можливості прибережної держави сягають такого ступеня, що це дозволяє їй виловити весь допустимий вилов живих ресурсів її виключної економічної зони, то ця прибережна держава та інші заінтересовані держави співробітничають на двосторонній, субрегіональній або регіональній основі у встановленні справедливих домовленостей, що дають можливість державам, що розвиваються, які знаходяться в географічно несприятливому положенні, державам цього субрегіону або регіону брати участь в експлуатації живих ресурсів виключних економічних зон прибережних держав цього субрегіону або регіону, як це може бути доречно в даних обставинах, і на умовах, що задовольняють всі сторони. При здійсненні цього положення враховуються також фактори, про які йдеться в пункті 3.

5. Розвинені держави, які знаходяться в географічно несприятливому положенні, відповідно до цієї статті мають право брати участь в експлуатації живих ресурсів лише виключних економічних зон розвинених прибережних держав того ж субрегіону або регіону з урахуванням ступеня, в якому прибережна держава, надаючи доступ іншим державам до живих ресурсів своєї виключної економічної зони, врахувала необхідність звести до мінімуму згубні наслідки для риболовецьких общин і порушення в економіці держав, громадяни яких звичайно ведуть рибний промисел у цій зоні.

6. Вищевикладені положення не завдають збитків домовленостям, узгодженим у субрегіонах або регіонах, в яких прибережні держави можуть надавати державам того ж субрегіону або регіону, які знаходяться в географічно несприятливому положенні, рівні або преференційні права на експлуатацію живих ресурсів у виключних економічних зонах.

Стаття 71
Незастосовність статей 69 і 70

Статті 69 і 70 не застосовуються до прибережних держав, економіка яких у вирішальній мірі залежить від експлуатації живих ресурсів їхніх виключних економічних зон.

Стаття 72
Обмеження на передачу прав

1. Якщо заінтересовані держави не домовляться про інше, права на експлуатацію живих ресурсів, передбачені статтями 69 і 70, не повинні прямо або побічно передаватися третім державам або їхнім громадянам шляхом оренди або ліцензії, створення сучасних підприємств або будь-яким іншим способом, результатом якого буде така передача.

2. Викладене вище положення не перешкоджає заінтересованим державам одержувати технічну або фінансову допомогу від третіх держав або міжнародних організацій, з тим щоб полегшити здійснення прав, передбачених статтями 69 і 70, за умови, що це не призведе до результату, згаданого в пункті 1.

Стаття 73
Забезпечення виконання законів
і правил прибережної держави

1. Прибережна держава на здійснення своїх суверенних прав на розвідку, експлуатацію, збереження живих ресурсів і управління ними у виключній економічній зоні може вживати таких заходів, включаючи огляд, інспекцію, арешт і судовий розгляд, які можуть бути необхідними для забезпечення дотримання законів і правил, прийнятих нею відповідно до цієї Конвенції.

2. Заарештоване судно і його екіпаж звільняються негайно після надання розумної застави або іншого забезпечення.

3. Покарання, що накладаються прибережною державою за порушення законів і правил рибальства у виключній економічній зоні, не можуть включати тюремне ув'язнення, за відсутністю домовленості заінтересованих держав про зворотнє, або будь-яку іншу форму особистого покарання.

4. У разі арешту або затримання іноземного судна прибережна держава негайно повідомляє державу прапора відповідними каналами про вжиті заходи і про будь-яке наступне покарання.

Стаття 74
Делімітація виключної економічної зони між державами
з протилежними або суміжними узбережжями

1. Делімітація виключної економічної зони між державами з протилежними або суміжними узбережжями здійснюється шляхом угоди на основі міжнародного права, як це зазначається у статті 38 Статуту Міжнародного Суду, з метою досягнення справедливого рішення.

2. Якщо протягом розумного терміну не може бути досягнуто згоди, заінтересовані держави вдаються до процедур, передбачених у Частині XV.

3. До укладення угоди, як передбачається в пункті 1, заінтересовані держави в дусі взаєморозуміння і співробітництва докладають всіх зусиль для того, щоб досягти тимчасової домовленості практичного характеру і протягом цього перехідного періоду не ставити під загрозу досягнення остаточної згоди або не перешкоджати її досягненню. Така домовленість не повина завдавати шкоди остаточній делімітації.

4. Коли між заінтересованими державами існує чинна угода, питання, що стосуються делімітації виключної економічної зони, вирішуються відповідно до положень цієї угоди.

Стаття 75
Карти і переліки географічних координат

1. За умови дотримання цієї Частини лінії зовнішніх меж виключної економічної зони і делімітаційні лінії, проведені відповідно до статті 74, зазначаються на картах такого масштабу або масштабів, які прийнятні для точного встановлення їхнього положення. Там, де це доцільно, такі лінії зовнішніх меж або делімітаційні лінії можуть бути замінені переліками географічних координат точок із зазначенням основних вихідних геодезичних даних.

Частина VI. Континентальний шельф

Стаття 76
Визначення континентального шельфу

1. До континентального шельфу прибережної держави входять морське дно і надра підводних районів, що простягаються за межі її територіального моря на всій довжині природного продовження її сухопутної території до зовнішніх меж підводної окраїни материка або на відстань 200 морських миль від вихідних ліній, від яких відмірюється ширина територіального моря, коли зовнішня межа підводної окраїни материка не простягається на таку відстань.

2. Континентальний шельф прибережної держави не простягається далі меж, передбачених в пунктах 4-6.

3. Підводна окраїна материка включає продовження континентального масиву прибережної держави, що знаходиться під водою, і складається з поверхні і надр шельфу, схилу і підйому. Вона не включає дна океану на великих глибинах, у тому числі його океанічні хребти або його надра.

4. а) Для цілей цієї Конвенції прибережна держава встановлює зовнішню межу підводної окраїни материка у всіх випадках, коли ця окраїна простягається більше ніж на 200 морських миль від вихідних ліній, від яких відмірюється ширина територіального моря, за допомогою:

і) лінії, проведеної відповідно до пункту 7 шляхом відліку від найбільш віддалених фіксованих точок, у кожній з яких товщина осадових порід складає принаймні один відсоток найкоротшої відстані від такої точки до підніжжя континентального схилу;

або

іі) лінії, проведеної відповідно до пункту 7 шляхом відліку від фіксованих точок, віддалених не більше ніж на 60 морських миль від підніжжя континентального схилу.

b) Якщо немає доказів про зворотнє, підніжжя континентального схилу визначається як точка максимальної зміни схилу у його підніжжі.

5. Фіксовані точки, що складають лінію зовнішніх кордонів континентального шельфу на морському дні, проведену відповідно до пунктів 4 а) (і) і (іі), повинні знаходитися не далі 350 морських миль від вихідних ліній, від яких відміряється ширина територіального моря, або не далі 100 морських миль від 2 500-метрової ізобати, яка є лінією, що з'єднує глибини у 2 500 метрів.

6. Незважаючи на положення пункту 5, на підводних хребтах зовнішні кордони континентального шельфу не виходять за межі 350 морських миль від вихідних ліній, від яких відмірюється ширина територіального моря. Цей пункт не застосовується до підводних височин, які є природними компонентами материкової окраїни, таким як її плато, підняття, здіймання, банки і відроги.

7. Прибережна держава встановлює зовнішні кордони свого континентального шельфу у тих випадках, коли шельф простягається більш ніж на 200 морських миль від вихідних ліній, від яких відмірюється ширина територільного моря, прямими лініями, що не перевищують у довжину 60 морських миль і з'єднують фіксовані точки, які визначаються за допомогою координат широти і довготи.

8. Дані про кордони континентального шельфу за межами 200 морських миль від вихідних ліній, від яких відмірюється ширина територіального моря, подаються відповідною прибережною державою до Комісії з кордонів континентального шельфу, яка створюється відповідно до Додатка II на основі справедливого географічного представництва. Комісія дає прибережним державам рекомендації з питань стосовно встановлення зовнішніх кордонів їхнього континентального шельфу. Кордони шельфу, встановлені прибережною державою на основі зазначених рекомендацій, є кінцевими і для всіх обов'язкові.

9. Прибережна держава здає на зберігання Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй карти і відповідну інформацію, включаючи геодезичні дані, які перманентно описують зовнішній кордон її континентального шельфу. Генеральний секретар належним чином їх публікує.

10. Ця стаття не зачіпає питання про делімітацію континентального шельфу між державами з протилежними або суміжними узбережжями.

Стаття 77
Права прибережної держави на контенентальний шельф

1. Прибережна держава здійснює над континентальним шельфом суверенні права з метою його розвідування і розробки його природних ресурсів.

2. Права, згадані у пункті 1, є винятковими в тому розумінні, що якщо прибережна держава не здійснює розвідування континентального шельфу або не розробляє його природні ресурси, ніхто не може робити цього без ясно висловленої згоди прибережної держави.

3. Права прибережної держави на континентальний шельф не залежать від ефективної або фіктивної окупації нею шельфу або від прямої про це заяви.

4. Згадані у цій Частині природні ресурси включають мінеральні та інші неживі ресурси морського дна і його надр, а також живі організми, що належать до "сидячих видів", тобто організми, які в період, коли можливий їх промисел, або перебувають у нерухомому стані на морському дні або під ним, або не здатні пересуватися інакше, як перебуваючи у постійному фізичному контакті з морським дном або його надрами.

Стаття 78
Правовий статус покриваючих вод і повітряного
простору та права і свободи інших держав

1. Права прибережної держави на континентальний шельф не зачіпають правового статусу покриваючих вод і повітряного простору над цими водами.

2. Здійснення прав прибережної держави стосовно континентального шельфу не повинно ущемляти здійснення судноплавства та обмежувати інші права і свободи інших держав, передбачені у цій Конвенції, або призводити до будь-яких невиправданих перешкод їхньому здійсненню.

Стаття 79
Підводні кабелі та трубопроводи
на континентальному шельфі

1. Всі держави мають право прокладати підводні кабелі і трубопроводи на континентальному шельфі відповідно до положень цієї статті.

2. За умови дотримання права прибережної держави вживати розумних заходів для розвідування континентального шельфу, розробки його природних ресурсів і відвернення, скорочення і збереження під контролем забруднення від трубопроводів ця держава не може перешкоджати прокладенню або підтриманню у справному стані таких кабелів або трубопроводів.

3. Визначення траси для прокладення таких трубопроводів на континентальному шельфі здійснюється за згодою прибережної держави.

4. Ніщо в цій Частині не зачіпає право прибережної держави визначати умови прокладення кабелю або трубопроводів, що проходять по її території або в територіальному морі, або її юрисдикцію стосовно кабелів і трубопроводів, прокладених або використовуваних у зв'язку з розвідуванням її континентального шельфу, розробкою її ресурсів або експлуатацією штучних островів, установок або споруд під її юрисдикцією.

5. Під час прокладення підводних кабелів і трубопроводів держави належним чином враховують уже прокладені кабелі і трубопроводи. Зокрема, не повинні погіршуватись можливості ремонту існуючих кабелів і трубопроводів.

Стаття 80
Штучні острови, установки і споруди
на континентальному шельфі

Стаття 60 застосовується mutatis mutandis до штучних островів, установок і споруд на континентальному шельфі.

Стаття 81
Бурильні роботи на континентальному шельфі

Прибережна держава має виняткове право дозволяти і регулювати бурильні роботи на континентальному шельфі з будь-якою метою.

Стаття 82
Відрахування і внески у зв'язку з розробкою
континентального шельфу за межами 200 морських миль

1. Прибережна держава здійснює відрахування або внески натурою у зв'язку з розробкою неживих ресурсів континентального шельфу за межами 200 морських миль, які відлічуються від вихідних ліній, від яких відмірюється ширина територіального моря.

2. Відрахування і внески здійснюються щорічно по відношенню до всієї продукції на ділянці по закінченні перших п'яти років видобутку на цій ділянці. Розмір відрахувань або внеску за шостий рік становить один відсоток вартості або обсягу продукції на даній ділянці. Цей розмір збільшується на один відсоток кожного наступного року до закінчення дванадцятого року і потім зберігається на рівні семи відсотків. Продукція не включає ресурси, використовувані у зв'язку з розробкою.

3. Держава, що розвивається, яка є нетто-імпортером будь-якої корисної копалини, видобуваної на її континентальному шельфі, звільняється від таких відрахувань або внесків стосовно цієї корисної копалини.

4. Відрахування або внески робляться через Орган, який розподіляє їх між державами-учасницями цієї Конвенції на основі критеріїв справедливості, беручи до уваги інтереси і потреби держав, що розвиваються, особливо тих із них, які найменш розвинуті і не мають виходу до моря.

Стаття 83
Делімітація континентального шельфу між
державами з протилежними або суміжними узбережжями

1. Делімітація континентального шельфу між державами з протилежними або суміжними узбережжями здійснюється шляхом узгодження на основі міжнародного права, як це зазначається у статті 38 Статуту Міжнародного Суду, з метою досягнення справедливого рішення.

3. До укладення угоди, як передбачається в пункті 1, заінтересовані держави в дусі взаєморозуміння і співробітництва докладають всіх зусиль, для того щоб досягти тимчасової домовленості практичного характеру і протягом цього перехідного періоду не ставити під загрозу досягнення остаточної згоди або не перешкоджати її досягненню. Така домовленість не повинна завдавати шкоди остаточній делімітації.

4. Коли між заінтересованими державами є діюча угода, питання, що відносяться до делімітації континентального шельфу, вирішуються відповідно до положень цієї угоди.

Стаття 84
Карти і переліки географічних координат

1. За умови дотримання цієї Частини лінії зовнішніх кордонів континентального шельфу та делімітаційні лінії, проведені відповідно до статті 83, зазначаються на картах такого масштабу або масштабів, які прийнятні для точного встановлення їхнього положення. Там, де це доцільно, такі лінії зовнішніх кордонів або делімітаційні лінії можуть бути замінені переліками географічних координат точок із зазначенням основних вихідних геодезичних даних.

2. Прибережна держава належним чином публікує такі карти або переліки географічних координат і здає на зберігання копію кожної такої карти або кожного такого переліку Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй, а морські карти і переліки географічних координат, що вказують зовнішні кордони континентального шельфу, - Генеральному секретарю Органу.

Стаття 85
Прокладення тунелів

Ця Частина не зачіпає право прибережної держави розробляти надра шляхом прокладення тунелів, незалежно від глибини підводного покриву над надрами.

Частина VII. Відкрите море

Розділ 1. Загальні положення

Стаття 86
Застосування положень цієї Частини

Положення цієї Частини застосовуються до всіх частин моря, які не входять ні у виключну економічну зону, ні в територіальне море або внутрішні води будь-якої держави, ні в архіпелажні води держави-архіпелагу. Ця стаття не спричиняє будь-яких обмежень свобод, якими користуються всі держави у виключній економічній зоні відповідно до статті 58.

Стаття 87
Свобода відкритого моря

1. Відкрите море відкрите для всіх держав, як прибережних, так і тих, що не мають виходу до моря. Свобода відкритого моря здійснюється відповідно до умов, які визначаються цією Конвенцією та іншими нормами міжнародного права. Вона включає, зокрема, як для прибережних держав, так і для держав, що не мають виходу до моря:

а) свободу судноплавства;

b) свободу польотів;

с) свободу прокладати підводні кабелі і трубопроводи, з дотриманням Частини VI;

d) свободу будувати штучні острови та інші установки, які допускаються відповідно до міжнародних прав, з дотриманням Частини VI;

е) свободу рибальства, з дотриманням умов, викладених у Розділі 2;

f) свободу наукових досліджень, з дотриманням Частин VI і XIII.

2. Всі держави здійснюють ці свободи, належним чином враховуючи заінтересованість інших держав у користуванні свободою відкритого моря, а також належним чином враховуючи права, передбачені цією Конвенцією стосовно діяльності в Районі.

Стаття 88
Резервування відкритого моря для мирних цілей

Відкрите море резервується для мирних цілей.

Стаття 89
Неправомірність претензій на
суверенітет над відкритим морем

Ніяка держава не має права претендувати на підпорядкування будьякої частини відкритого моря своєму суверенітету.

Стаття 90
Право судноплавства

Кожна держава, незалежно від того, прибережна вона чи не має виходу до моря, має право на те, щоб судна під її прапором плавали у відкритому морі.

Стаття 91
Національність суден

1. Кожна держава визначає умови надання своєї національності суднам, реєстрації суден на її території і права плавати під її прапором. Судна мають національність тієї держави, під прапором якої вони мають право плавати. Між державою і судном повинен існувати реальний зв'язок.

2. Кожна держава видає відповідні документи суднам, яким вона надає право плавати під її прапором.

Стаття 92
Статус суден

1. Судно повинно плавати під прапором тільки однієї держави і, крім виняткових випадків, прямо передбачених у міжнародних договорах або у цій Конвенції, підпорядковується її виключній юрисдикції у відкритому морі. Судно не може змінити свій прапор під час плавання або стоянки при заході в порт, крім випадків дійсного переходу права власності або зміни реєстрації.

2. Судно, яке плаває під прапорами двох або більше держав, користуючись ними для зручності, не може вимагати визнання жодної з відповідних національностей іншими державами і може бути прирівнене до суден, які не мають національності.

Стаття 93
Судна, які плавають під прапором Організації
Об'єднаних Націй, її спеціалізованих установ
і Міжнародного агентства з атомної енергії

Попередні статті не зачіпають питання про судна, які перебувають на офіційній службі Організації Об'єднаних Націй, її спеціалізованих установ або Міжнародного агентства з атомної енергії і плавають під прапором Організації.

Стаття 94
Зобов'язання держави прапора

1. Кожна держава ефективно здійснює в адміністративних, технічних і соціальних питаннях свою юрисдикцію і контроль над суднами, які плавають під її прапором.

2. Кожна держава, зокрема:

а) веде реєстр суден із зазначенням назв суден, що плавають під її прапором, та їхніх даних, крім тих суден, які виключені із загальноприйнятих міжнародних правил внаслідок їхніх невеликих розмірів; і

b) бере на себе відповідно до свого внутрішнього права юрисдикцію над кожним судном, яке плаває під її прапором, і над його капітаном, офіцерами та екіпажем у адміністративних, технічних і соціальних питаннях, що стосуються даного судна.

3. Кожна держава стосовно суден, які плавають під її прапором, вживає необхідних заходів для забезпечення безпеки у морі, зокрема в тому, що стосується:

а) конструкції, обладнання і придатності до плавання суден;

b) комплектування, умов праці і навчання екіпажів суден з врахуванням застосовних міжнародних документів;

с) користування сигналами, підтримання зв'язку і попередження зіткнень.

4. До числа таких заходів входять заходи, необхідні для забезпечення того, щоб:

а) кожне судно перед реєстрацією, а надалі через відповідні проміжки часу, інспектувалось кваліфікованим судновим інспектором і мало на борту такі карти, мореплавні видання і навігаційне обладнання та прилади, які необхідні для безпечного плавання судна;

b) кожне судно очолювалось капітаном і офіцерами відповідної кваліфікації, зокрема в галузі судноводіння, навігації, зв'язку і суднових машин та обладнання, а екіпаж за кваліфікацією і чисельністю відповідав типу, розмірам, механізмам і обладнанню судна;

с) капітан, офіцери і, в необхідній мірі, екіпаж були повністю ознайомлені з застосовними міжнародними правилами з питань охорони людського життя на морі, попередження зіткнення, відвернення, скорочення і збереження під контролем забруднення морського середовища і підтримання зв'язку по радіо і були зобов'язані дотримуватись таких правил.

5. Вживаючи заходів, передбачених у пунктах 3 і 4, кожна держава зобов'язана дотримуватись загальноприйнятих міжнародних правил, процедур і практики і робити всі необхідні кроки для забезпеченя їх дотримання.

6. Держава, яка має явні підстави вважати, що належна юрисдикція і контроль щодо будь-якого судна не здійснюються, може повідомити про такі факти державу прапора. При отриманні такого повідомлення держава прапора зобов'язана розслідувати це питання і, коли це доречно, вжити будь-яких заходів, необхідних для виправлення становища.

7. Кожна держава організовує розслідування достатньо кваліфікованою особою або особами чи під їхнім керівництвом кожної морської аварії або навігаційного інциденту у відкритому морі, за участю судна, яке плаває під її прапором і призвело до загибелі громадян іншої держави або до завдання їм серйозних ушкоджень, або серйозної шкоди суднам або установкам іншої держави, або морському середовищу. Держава прапора та інша держава співробітничають у будь-якому розслідуванні, що проводиться цією іншою державою, будь-якої такої морської аварії або навігаційного інциденту.

Стаття 95
Імунітет військових кораблів у
відкритому морі

Військові кораблі користуються у відкритому морі повним імунітетом від юрисдикції якої б то не було держави, крім держави прапора.

Стаття 96
Імунітет суден, що перебувають тільки на
некомерційній державній службі

Судна, що належать державі або експлуатуються нею і перебувають тільки на некомерційній державній службі, користуються у відкритому морі повним імунітетом від юрисдикції якої б то не було держави, крім держави прапора.

Стаття 97
Кримінальна юрисдикція у випадку
зіткнення або будь-якого іншого навігаційного інциденту

1. У випадку зіткнення або будь-якого іншого навігаційного інциденту із судном у відкритому морі, що спричиняє кримінальну або дисциплінарну відповідальність капітана чи будь-якої іншої особи, яка служить на судні, ніяке кримінальне або дисциплінарне переслідування проти цієї особи не може бути порушене інакше як перед судовими або адміністративними властями держави прапора або тієї держави, громадянином якої ця особа є.

2. У галузі дисциплінарної відповідальності тільки держава, яка видала диплом судноводія або свідоцтво про кваліфікацію чи дозвіл, є компетентною для того, щоб після належної процедури відібрати ці документи, навіть у тому випадку, якщо їхній власник не є громадянином держави, яка їх видала.

3. Ні арешт, ні затримання судна не можуть бути проведені навіть як захід розслідування за розпорядженням будьяких властей, крім властей держави прапора.

Стаття 98
Обов'язок надання допомоги

1. Кожна держава зобов'язує капітана будь-якого судна, що плаває під її прапором, в тій мірі, в якій капітан може це виконати, не наражаючи на серйозну небезпеку судно, екіпаж чи пасажирів:

а) надавати допомогу будь-якій знайдені в морі особі, якій загрожує загибель;

b) прямувати зі всією можливою швидкістю на допомогу потерпаючим, якщо йому повідомлено, що вони потребують допомоги, оскільки на таку дію з його боку можна розумно розраховувати;

с) після зіткнення надати допомогу іншому судну, його екіпажу і його пасажирам і, коли це можливо, повідомити цьому іншому судну назву свого судна, порт його реєстрації і найближчий порт, в який воно зайде.

2. Кожна прибережна держава сприяє організації, діяльності і утриманню відповідної ефективної пошуковорятувальної служби для забезпечення безпеки на морі і над морем, а також, коли того вимагають обставини, співробітничає з цією метою з сусідніми державами шляхом взаємних регіональних домовленостей.

Стаття 99
Заборона перевезення рабів

Кожна держава вживає ефективних заходів для запобігання перевезенню рабів на суднах, що мають право плавати під її прапором, для покарання за такі перевезення, а також для попередження протизаконного користування її прапором з цією метою. Раб, який знайшов сховище на судні, під яким би прапором це судно не плавало, ipso facto вільний.

Стаття 100
Обов'язок співробітничати у припиненні піратства

Всі держави співробітничають у максимально можливій мірі у припиненні піратства у відкритому морі або будь-де за межами юрисдикції будь-якої держави.

Стаття 101
Визначення піратства

Піратством є будь-яка з перелічених нижче дій:

а) будь-який неправомірний акт насильства, затримання або будь-яке пограбування, що здійснюється з особистою метою екіпажем чи пасажирами будь-якого приватновласницького судна або приватновласницького літального апарата і спрямований:

і) у відкритому морі проти іншого судна або літального апарата чи проти осіб або майна, які знаходяться на їхньому борту;

іі) проти будь-якого судна або літального апарата, осіб або майна у місці поза юрисдикцією якої б то не було держави;

b) будь-який акт добровільної участі у використанні будь-якого судна або літального апарата, здійснений зі знанням обставин, в силу яких судно або літальний аппарат є піратським судном або літальним апаратом;

с) будь-яка дія, яка є підбурюванням або свідомим сприянням вчиненню дії, передбаченої у підпункті а) або b).

Стаття 102
Піратські дії, що вчиняються військовим кораблем,
державним судном або державним літальним апаратом,
екіпаж якого підняв заколот

Піратські дії, визначені в статті 101, коли вони вчиняються військовим кораблем, державним судном або державним літальним апаратом, екіпаж якого підняв заколот і встановив контроль над цим кораблем, судном або літальним апаратом, прирівнюються до дій, що вчиняються приватновласницьким судном або приватновласницьким літальним апаратом.

Стаття 103
Визначення піратського судна або
піратського літального апарата

Судно чи літальний апарат вважається піратським судном чи піратським літальним апаратом, якщо особи, які мають над ними владу, мають намір вчинити будь-яку з дій, передбачених у статті 101. Це стосується також судна або літального апарата, яким користувались для вчинення таких дій, доти, доки вони залишаються під владою осіб, винних у цих діях.

Стаття 104
Збереження або втрата національності піратським
судном або піратським літальним апаратом

Судно або літальний апарат можуть зберігати свою національність незважаючи на те, що вони стали піратським судном або піратським літальним апаратом. Збереження чи втрата національності визначається внутрішнім правом тієї держави, якою вона була надана.

Стаття 105
Захоплення піратського судна або піратського
літального апарата

У відкритому морі чи в будь-якому іншому місці поза юрисдикцією якої б то не було держави будь-яка держава може захопити піратське судно або піратський літальний апарат або судно, або літальний апарат, захоплений внаслідок піратських дій, яке знаходиться під владою піратів, заарештувати осіб, які знаходяться на цьому судні або літальному апараті, і відібрати майно, що на ньому знаходиться. Судові установи тієї держави, яка здійснила це захоплення, можуть виносити постанови про накладення покарань і визначати, яких заходів слід вжити стосовно таких суден, літальних апаратів або майна, не порушуючи прав добросовісних третіх осіб.

Стаття 106
Відповідальність за захоплення без
достатніх підстав

Якщо захоплення судна або літального апарата за підозрою у піратстві здійснене без достатніх підстав, держава, яка здійснила захоплення, відповідає перед державою, національність якої має судно або літальний апарат, за будь-яку шкоду чи будь-які збитки, спричинені захопленням.

Стаття 107
Судна і літальні апарати, які уповноважені
здійснювати захоплення за піратство

Захоплення за піратство може здійснюватись тільки військовими кораблями або військовими літальними апаратами чи іншими суднами або літальними апаратами, які мають чіткі зовнішні знаки, які дозволяють розпізнавати їх як такі, що перебувають на урядовій службі, і уповноважені для цієї мети.

Стаття 108
Незаконна торгівля наркотиками чи
психотропними речовинами

1. Всі держави співробітничають у припиненні незаконної торгівлі наркотиками та психотропними речовинами, яка здійснюється суднами у відкритому морі на порушення міжнародних конвенцій.

2. Будь-яка держава, яка має розумні підстави вважати, що судно, яке плаває під її прапором, займається незаконною торгівлею наркотиками або психотропними речовинами, може звернутися до інших держав з проханням про співробітництво у припиненні такої незаконної торгівлі.

Стаття 109
Несанкціоноване мовлення з відкритого моря

1. Всі держави співробітничають у припиненні несанкціонованого мовлення з відкритого моря.

2. Для цілей цієї Конвенції "несанкціоноване мовлення" означає передачу, на порушення міжнародних правил, звукових радіо- або телевізійних програм із судна або установки у відкритому морі, призначених для приймання населенням, за винятком, однак, передачі сигналів біди.

3. Будь-яка особа, яка займається несанкціонованим мовленням, може бути притягнута до відповідальності в суді:

а) держави прапора судна;

b) держави реєстрації установки;

с) держави, громадянином якої є ця особа;

d) будь-якої держави, де можуть прийматися передачі; або

е) будь-якої держави, санкціонованому радіозв'язку якої робляться перешкоди.

4. У відкритому морі держава, яка має юрисдикцію відповідно до пункту 3, може при дотриманні статті 110 заарештувати будь-яку особу або судно, що займаються несанкціонованим мовленням, і конфіскувати передавальну апаратуру.

Стаття 110
Право на огляд

1. За винятком випадків, коли акти втручання основані на правах, встановлених міжнародними договорами, військовий корабель, що зустрів у відкритому морі іноземне судно інше ніж судно, що користується повним імунітетом відповідно до статей 95 і 96, не мають права піддавати його огляду, якщо відсутні розумні підстави підозрювати, що

а) це судно займається піратством;

b) це судно займається работоргівлею;

с) це судно займається несанкціонованим мовленням, а держава прапора військового корабля має юрисдикцію відповідно до статті 109;

d) це судно не має національності; або

е) хоча на ньому піднято іноземний прапор або воно відмовляється підняти прапор, це судно насправді має ту ж національність, що й даний військовий корабель.

2. У випадках, передбачених у пункті 1, військовий корабель може провести перевірку права судна на його прапор. З цією метою він може відправити шлюпку під командуванням офіцера до підозрюваного судна. Якщо після перевірки документів підозра залишається, він може провести подальший догляд на борту цього судна з усією можливою обережністю.

3. Якщо підозра виявляється безпідставною і за умови, що оглянуте судно не вчинило ніяких дій, які б виправдували цю підозру, йому повинні бути відшкодовані будь-які заподіяні збитки або шкода.

4. Ці положення застосовуються mutatis mutandis до військових літальних апаратів.

5. Ці положення також застосовуються до будь-яких інших належним чином уповноважених суден або літальних апаратів, що мають чіткі розпізнавальні знаки, які свідчать про те, що вони перебувають на державній службі.

Стаття 111
Право переслідування по гарячих слідах

1. Переслідування по гарячих слідах іноземного судна може бути розпочато, якщо компетентні власті прибережної держави мають достатні підстави вважати, що це судно порушило закони і правила цієї держави. Таке переслідування повинно розпочатися тоді, коли іноземне судно або одна з його шлюпок знаходиться у внутрішніх водах, в архіпелажних водах, в територіальному морі або прилеглій зоні держави, яка переслідує, і може тривати за межами територіального моря або прилеглої зони тільки за умови, якщо воно не переривається. Не потрібно, щоб в той час, коли іноземне судно, яке плаває в територіальному морі або прилеглій зоні, отримує наказ зупинитися, судно, яке віддає цей наказ, також знаходилось у межах територіального моря або прилеглої зони. Якщо іноземне судно знаходиться в прилеглій зоні, визначеній у статті 33, переслідування може розпочатися тільки в зв'язку з порушенням прав, для захисту яких встановлено цю зону.

2. Право переслідування по гарячих слідах застосовується mutatis mutandis до порушень у виключній економічній зоні або на континентальному шельфі, включаючи зони безпеки навколо установок на континентальному шельфі, порушень законів і правил прибережної держави, застосовних відповідно до цієї Конвенції відносно виключної економічної зони або континентального шельфу, включаючи такі зони безпеки.

3. Право переслідування по гарячих слідах припиняється, як тільки переслідуване судно входить в територіальне море своєї держави або в територіальне море будь-якої третьої держави.

4. Переслідування по гарячих слідах вважається розпочатим тільки за умови, якщо судно, що переслідує, переконалося за допомогою практично застосовних засобів, які знаходяться в його розпорядженні, що переслідуване судно або одна з його шлюпок, чи інші плавучі засоби, які діють спільно і використовують переслідуване судно як судно-базу, знаходяться у межах територіального моря або, залежно від випадку, в прилеглій зоні, чи у виключній економічній зоні, чи над континентальним шельфом. Переслідування може бути розпочате лише після подачі сигналу зупинитися, зорового або звукового, з дистанції, яка дозволяє іноземному судну побачити або почути цей сигнал.

5. Право переслідування по гарячих слідах може здійснюватись тільки військовими кораблями або військовими літальними апаратами, чи іншими суднами або літальними апаратами, які мають чіткі зовнішні знаки, які дозволяють розпізнати їх як такі, що перебувають на урядовій службі, і уповноважені для цієї мети.

6. У випадку переслідування по гарячих слідах літальним апаратом :

а) застосовуються mutatis mutandis положення пунктів 1-4;

б) літальний апарат, з якого віддається наказ про зупинення, повинен сам активно переслідувати судно, поки будь-яке судно або який-небудь інший літальний апарат прибережної держави, викликаний цим літальним апаратом, не прибуде на місце, щоб продовжувати переслідування, якщо тільки літальний апарат не може сам затримати судно. Щоб виправдати затримання судна поза територіальним морем, недостатньо того, щоб воно було просто помічене літальним апаратом як таке, що здійснило порушення, або як підозрюване у вчиненні порушення, якщо воно не отримало наказу зупинитись і одночасно не було переслідуване цим літальним апаратом або іншими літальними апаратами чи суднами, які продовжували безперервне переслідування.

7. Звільнення судна, затриманого в межах юрисдикції якої-небудь держави або відконвойованого в порт цієї держави з метою проведення розслідування компетентними властями, не можна вимагати лише на тій підставі, що судно під час свого плавання конвоювалось через яку-небудь частину виключної економічної зони або відкритого моря, коли обставини зробили це необхідним.

8. Якщо судно було зупинено або затримано поза територіальним морем в умовах, які не виправдовують здійснення права переслідування по гарячих слідах, йому повинно бути відшкодовано будь-які завдані збитки або шкоду.

Стаття 112
Право прокладання підводних кабелів і трубопроводів

1. Всі держави мають право прокладати по дну відкритого моря за межами континентального шельфу підводні кабелі і трубопроводи.

2. Пункт 5 статті 79 застосовується до таких кабелів і трубопроводів.

Стаття 113
Розрив або пошкодження підводного
кабелю чи трубопроводу

Кожна держава приймає необхідні закони і правила, які передбачають, що караними діяннями є розрив або пошкодження підводного кабелю у відкритому морі яким-небудь судном, що плаває під її прапором, або якою-небудь особою під її юрисдикцією, вчинені навмисно або через злочинну недбалість таким чином, що це може перервати або утруднити телеграфний чи телефонний зв'язок, а також розрив або пошкодження за таких же обставин підводного трубопроводу або високовольтного кабелю. Це положення також стосується дій, які розраховані на те, щоб призвести до таких розривів або пошкоджень, або можуть призвести до них. Однак воно не стосується розривів або пошкоджень, заподіяних особами, які діють виключно з правомірною метою рятування свого життя або своїх суден, після вжиття всіх застережних заходів для уникнення таких розривів або пошкоджень.

Стаття 114
Розрив або пошкодження підводного кабелю чи
трубопроводу власниками іншого підводного
кабелю або трубопроводу

Кожна держава приймає необхідні закони і правила, які передбачають, що, якщо особи, які знаходяться під її юрисдикцією, яким належить підводний кабель або трубопровід у відкритому морі, спричинюють при прокладанні або ремонті цього кабелю чи трубопроводу розрив або пошкодження іншого кабелю чи трубопроводу, вони відшкодовують витрати на ремонт.

Стаття 115
Відшкодування шкоди, зазнаної, щоб уникнути
пошкодження підводного кабелю або трубопроводу

Кожна держава приймає необхідні закони і правила, для того щоб власники суден, які можуть довести, що вони пожертвували якорем, сіткою або якоюнебудь іншою риболовною снастю для уникнення пошкодження підводного кабелю чи трубопроводу, могли отримати відшкодування від власника цього кабелю чи трубопроводу за умови, що ними було вжито всіх розумних застережних заходів.

Розділ 2. Збереження живих ресурсів відкритого
моря та управління ними

Стаття 116
Право промислу риби у відкритому морі

Всі держави мають право на те, щоб їхні громадяни займалися рибальством у відкритому морі за умови дотримання:

а) їхніх договірних зобов'язань;

b) прав і обов'язків, а також інтересів прибережних держав, передбачених, зокрема, в пункті 2 статті 63 і в статтях 64-67; і

с) положень цього Розділу.

Стаття 117
Обов'язок держав вживати по відношенню до
своїх громадян заходів з метою забезпечення збереження
живих ресурсів відкритого моря

Всі держави вживають таких заходів або співробітничають з іншими державами у вжитті по відношенню до своїх громадян таких заходів, які будуть необхідні для збереження живих ресурсів відкритого моря.

Стаття 118
Співробітництво держав у збереженні живих
ресурсів та управлінні ними

Держави співробітничають одна з одною у збереженні живих ресурсів та управлінні ними в районах відкритого моря. Держави, громадяни яких ведуть промисел різних живих ресурсів в одному і тому ж районі або одних і тих же ресурсів, вступають у переговори з метою вжиття заходів, необхідних для збереження цих живих ресурсів. У відповідних випадках вони співробітничають у створенні для цієї мети субрегіональних або регіональних організацій з рибальства.

Стаття 119
Збереження живих ресурсів відкритого моря

1. При визначенні розміру допустимого улову і встановленні інших заходів по збереженню живих ресурсів відкритого моря держави :

а) вживають на основі наявних у них найбільш достовірних наукових даних заходів з метою підтримання або відновлення популяцій виловлюваних видів на рівнях, при яких може бути забезпечено максимальний сталий вилов, що визначається з урахуванням відповідних екологічних та економічних факторів, включаючи особливі потреби держав, що розвиваються, і з урахуванням методів ведення рибного промислу, взаємозалежності запасів, а також будь-яких загальнорекомендованих міжнародних мінімальних стандартів, чи то субрегіональні, регіональні чи всесвітні;

b) беруть до уваги вплив на види, асоційовані з виловлюваними видами або залежні від них, з метою підтримання чи відновлення популяцій таких асоційованих або залежних видів вище від рівнів, при яких їхньому відтворенню може загрожувати серйозна небезпека.

2. Передача наявної наукової інформації, статистичних даних про вилови і промислове зусилля та інших даних, що стосуються збереження рибних запасів, і обмін ними здійснюються на регулярній основі через компетентні міжнародні організації, чи то субрегіональні, регіональні чи всесвітні, залежно від обставин, і за участю всіх заінтересованих держав.

3. Заінтересовані держави забезпечують, щоб заходи по збереженню і їх здійснення не були ні за формою, ні по суті дискримінаційними по відношенню до рибалок будь-якої держави.

Стаття 120
Морські ссавці

Стаття 65 застосовується також до збереження морських ссавців і управління ними у відкритому морі.

Частина VIII. Режим островів

Стаття 121
Режим островів

1. Острів являє собою природно утворений простір суші, оточений водою, який знаходиться вище рівня води при припливі.

2. За винятком, передбаченим у пункті 3, територіальне море, прилегла зона, виключна економічна зона і континентальний шельф острова визначаються відповідно до положень цієї Конвенції, застосовних до інших сухопутних територій.

3. Скелі, не придатні для підтримання життя людини або для самостійної господарської діяльності, не мають ні виключної економічної зони, ні континентального шельфу.

Частина IX. Замкнені або напівзамкнені моря

Стаття 122
Визначення

Для цілей цієї Конвенції "замкнене або напівзамкнене море" означає затоку, басейн чи море, оточене двома чи більше державами, яке сполучається з іншим морем або океаном через вузький прохід або яке складається повністю чи переважно з територіальних морів і виключних економічних зон двох чи більше прибережних держав.

Стаття 123
Співробітництво держав, що омиваються замкненими
або напівзамкненими морями

Державам, що омиваються замкненими або напівзамкненими морями, належить співробітничати одна з одною у здійсненні своїх прав і у виконанні своїх обов'язків по цій Конвенції. З цією метою вони або безпосередньо або через відповідну регіональну організацію прагнуть:

а) координувати управління живими ресурсами моря, їх збереження, розвідування та експлуатацію;

b) координувати здійснення своїх прав і обов'язків щодо захисту і збереження морського середовища;

с) координувати політику проведення наукових досліджень і здійснювати там, де це доцільно, спільні програми наукових досліджень в даному районі;

d) запрошувати, коли це доцільно, інші заінтересовані держави або міжнародні організації для співробітництва у втіленні в життя положень цієї статті.

Частина X. Право держав, які не мають виходу
до моря, на доступ до моря і від нього та
на право транзиту

Стаття 124
Вживання термінів

Для цілей цієї Конвенції:

а) "держава, яка не має виходу до моря", означає державу, яка не має морського узбережжя;

b) "держава транзиту" означає державу з морським узбережжям або без нього, яка розташована між державою, яка не має виходу до моря, і морем і через територію якої проходить транзитний рух;

с) "транзитний рух" означає транзит людей, багажу, товарів і транспортних засобів через територію однієї або кількох держав транзиту, коли прохід через таку територію з перевантаженням, складуванням, поділом партій вантажів або зміною виду транспорту або ж без них є лише частиною повного шляху, який починається або закінчується в межах території держави, яка не має виходу до моря;

d) "транспортні засоби" означають:

і) залізничний рухомий склад, морські, озерні і річкові судна та автомобільний транспорт;

іі) носильників і в'ючних тварин, коли цього потребують місцеві умови.

2. Держави, які не мають виходу до моря, і держави транзиту можуть за взаємною згодою включати до числа транспортних засобів трубопроводи і газопроводи та інші транспортні засоби, крім тих, які внесені до пункту 1.

Стаття 125
Право на доступ до моря і від нього та свобода транзиту

1. Держави, які не мають виходу до моря, мають право на доступ до моря і від нього з метою здійснення прав, передбачених у цій Конвенції, в тому числі прав, що стосуються свободи відкритого моря і загальної спадщини людства. З цією метою держави, які не мають виходу до моря, користуються свободою транзиту через території держав транзиту всіма транспортними засобами.

2. Умови і порядок здійснення свободи транзиту узгоджуються між заінтересованими державами, які не мають виходу до моря, і державами транзиту шляхом двосторонніх, субрегіональних або регіональних угод.

3. Держави транзиту у здійсненні свого повного суверенітету над своєю територією мають право вживати всіх заходів, необхідних для забезпечення того, щоб права і можливості, передбачені у цій Частині для держав, які не мають виходу до моря, ніяким чином не ущемлювали законних інтересів держави транзиту.

Стаття 126
Вилучення із сфери застосування клаузули про
найбільш сприятливу націю

При застосуванні клаузули про найбільш сприятливу націю вилучаються ті положення цієї Конвенції, а також спеціальні угоди з питань здійснення права доступу до моря і від нього, які встановлюють права і пільги в зв'язку з особливим географічним положенням держав, які не мають виходу до моря.

Стаття 127
Мито, податки та інші збори

1. Транзитний рух не підлягає обкладенню ніякими митами і податками та іншими зборами, за винятком зборів, що стягуються за конкретні послуги, які надаються у зв'язку з таким рухом.

2. Транспортні засоби, які здійснюють транзит, та інші засоби, які надаються державам, які не мають виходу до моря, і використовуються ними, не підлягають обкладенню податками або зборами, що перевищують ті, які стягуються за користування транспортними засобами держави транзиту.

Стаття 128
Безмитні зони та інші митні пільги

Для зручності транзитного руху можуть бути передбачені безмитні зони або інші митні пільги в портах входу і виходу в державах транзиту за згодою між цими державами і державами, які не мають виходу до моря.

Стаття 129
Співробітництво в будівництві та удосконаленні
транспортних засобів

Якщо в державах транзиту відсутні транспортні засоби для здійснення свободи транзиту або якщо існуючих засобів, включаючи портові споруди і обладнання, в якому-небудь відношенні недостатньо, заінтересовані держави транзиту і держави, які не мають виходу до моря, можуть співробітничати у їх будівництві або вдосконаленні.

Стаття 130
Заходи з метою уникнення або усунення
затримок чи інших труднощів технічного
характеру в транзитному русі

1. Держави транзиту вживають всіх належних заходів з метою уникнення затримок або інших труднощів технічного характеру в транзитному русі.

2. У випадку таких затримок або труднощів компетентні власті держав транзиту і заінтересованих держав, які не мають виходу до моря, співробітничають з метою їх швидкого усунення.

Стаття 131
Рівність режиму в морських портах

Судна, що плавають під прапором держав, які не мають виходу до моря, користуються в морських портах тим же режимом, як і той режим, що надається іншим іноземним суднам.

Стаття 132
Надання більш широких можливостей транзиту

Ця Конвенція ніяким чином не спричиняє припинення можливостей транзиту, які є більш широкими ніж можливості, які передбачені в цій Конвенції і узгоджені державамиучасницями цієї Конвенції або надані будь-якою державою-учасницею. Ця Конвенція також не перешкоджає такому наданню більш широких можливостей у майбутньому.

Частина XI. Район

Розділ 1. Загальні положення

Стаття 133
Вживання термінів

Для цілей цієї Частини:

а) "ресурси" означає всі тверді, рідкі або газоподібні мінеральні ресурси, включаючи поліметалічні конкреції in situ у Районі на морському дні або в його надрах;

b) ресурси, коли вони видобуті з Району, розглядаються як "корисні копалини";

Стаття 134
Сфера дії цієї Частини

1. Ця Частина застосовується до Району.

2. Діяльність у Районі регулюється положеннями цієї Частини.

3. Вимоги щодо здачі на зберігання і опублікування морських карт або переліків географічних координат, що показують межі, згадані в пункті 1 (1) статті 1, викладені в Частині VI.

4. Ніщо в цій статті не зачіпає встановлення зовнішніх меж континентального шельфу відповідно до Частини VI або юридичної сили угод, що стосуються делімітації, між державами з протилежними або суміжними узбережжями.

Стаття 135
Правовий статус покриваючих вод
повітряного транспорту

Ні ця Частина, ні які-небудь права, що надаються або здійснюються згідно з нею, не зачіпають правового статусу вод, покриваючих Район, або правового статусу повітряного простору над цими водами.

Розділ 2. Принципи, що регулюють Район

Стаття 136
Загальна спадщина людства

Район та його ресурси є загальною спадщиною людства.

Стаття 137
Правовий статус Району та його ресурсів

1. Жодна держава не може претендувати на суверенітет чи суверенні права або здійснювати їх відносно якої би то не було частини Району чи його ресурсів, і жодна держава, фізична або юридична особа не може привласнювати яку би то не було їхню частину. Ніякі претензії такого роду або здійснення суверенітету або суверенних прав і ніяке таке привласнення не визнаються.

2. Усі права на ресурси Району належать усьому людству, від імені якого діє Орган. Ці ресурси не підлягають відчудженню. Тим не менш корисні копалини, що видобуваються в Районі, можуть бути від відчужені, але лише згідно з цією Частиною та з нормами, правилами і процедурами Органу.

3. Жодна держава, фізична або юридична особа не може претендувати на права на корисні копалини, що видобуваються в Районі, набувати або здійснювати їх інакше, як згідно з цією Частиною. У противному випадку ніякі претензії такого роду на такі права, їх набуття або здійснення не визнаються.

Стаття 138
Загальна поведінка держав відносно Району

Загальна поведінка держав відносно Району визначається згідно з положеннями цієї Частини, принципами, втіленими у Статуті Організації Об'єднаних Націй, та іншими нормами міжнародного права в інтересах підтримання миру і безпеки та сприяння міжнародному співробітництву і взаєморозумінню.

Стаття 139
Обов'язок забезпечити дотримання та
відповідальність за шкоду

1. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечувати, щоб діяльність у Районі, здійснювана державами-учасницями, державними підприємствами або фізичними чи юридичними особами, які мають національність держав-учасниць або перебувають під ефективним контролем цих держав-учасниць або їхніх громадян, здійснювалась згідно з цією Частиною. Таке ж зобов'язання поширюється на міжнародні організації відносно діяльності в Районі, яка здійснюється такими організаціями.

2. Без шкоди для норм міжнародного права та статті 22 Додатка III шкода, завдана внаслідок невиконання якоюнебудь державою-учасницею або міжнародною організацією своїх обов'язків за цією Частиною, спричинює віповідну відповідальність; держави учасниці або міжнародні організації, діючи спільно, несуть солідарну відповідальність. Держава-учасниця, однак, не несе відповідальності за шкоду, завдану внаслідок недотримання цієї Частини особою, за яку вона поручилась на підставі пункту 2 в) статті 153, якщо ця держава-сторона вжила всіх необхідних і належних заходів для забезпечення ефективного дотримання згідно з пунктом 4 статті 153 та пунктом 4 статті 4 Додатка III.

3. Держави-учасниці, які є членами міжнародних організацій, вживають належних заходів для забезпечення застосування цієї статті у тому, що стосується таких організацій.

Стаття 140
На благо людства

1. Діяльність у Районі здійснюється, як це конкретно передбачається в цій Частині, на благо всього людства, незалежно від географічного положення держав, як прибережних, так і таких, що не мають виходу до моря, із особливим урахуванням інтересів і потреб держав, що розвиваються, та народів, які не досягли повної незалежності або іншого статусу самоврядування, визнаних Організацією Об'єднаних Націй згідно з резолюцією 1514 (XV) та іншими відповідними резолюціями Генеральної Асамблеї.

2. Орган забезпечує справедливий розподіл фінансових та інших економічних вигод, отримуваних від діяльності в Районі, через будь-який відповідний механізм на недискримінаційній основі згідно з пунктом 2 f) (і) статті 160.

Стаття 141
Використання Району виключно
в мирних цілях

Район відкритий для використання виключно в мирних цілях усіма державами як прибережними, так і тими, що не мають виходу до моря, без дискримінації та без шкоди для інших положень цієї Частини.

Стаття 142
Права і правомірні інтереси
прибережних держав

1. Діяльність у Районі щодо родовищ ресурсів у ньому, що знаходяться також у межах національної юрисдикції, здійснюється з належним урахуванням прав і правомірних інтересів будь-якої прибережної держави, в межах юрисдикції якої знаходяться такі родовища.

2. Щоб уникнути ущемлення таких прав та інтересів із заінтересованими державами проводяться консультації, включаючи систему попередніх повідомлень. У випадках, коли діяльність у Районі може призвести до розробки ресурсів, що знаходяться в межах національної юрисдикції, вимагається попередня згода заінтересованої прибережної держави.

3. Ні ця Частина, ні які-небудь права, що надаються або здійснюються згідно з нею, не зачіпають прав прибережних держав вживати таких суміжних з відповідними положенням Частини XII заходів, які можуть бути необхідними для відвернення, зменшення або усунення серйозної і неминучої небезпеки для їхнього узбережжя або пов'язаних з ним інтересів внаслідок забруднення чи загрози забруднення або інших небезпечних явищ, що виникають внаслідок будь-якої діяльності у Районі або спричиняються такою діяльністю.

Стаття 143
Морські наукові дослідження

1. Морські наукові дослідження у Районі здійснюються виключно в мирних цілях і на благо всього людства згідно з Частиною XIII.

2. Орган може здійснювати морські наукові дослідження відносно Району і його ресурсів та може укладати контракти з цією метою. Орган сприяє проведенню морських наукових досліджень у Районі та заохочує їх, а також координує і поширює результати таких досліджень і аналізів, коли вони стають доступними.

3. Держави-учасниці можуть здійснювати морські наукові дослідження у Районі. Держави-учасниці сприяють міжнародному співробітництву у проведенні морських наукових досліджень у Районі шляхом:

а) участі в міжнародних програмах та заохочення співробітництва у проведенні морських наукових досліджень спеціалістами різних країн і Органу;

b) забезпечення розробки програм через Орган або інші міжнародні організації залежно від обставин на благо держав, що розвиваються, та найменш розвинених у технічному відношенні держав з метою:

і) зміцнення їхнього дослідницького потенціалу;

іі) підготовки їх кадрів та персоналу Органу у галузі методів дослідження та застосування результатів досліджень;

ііі) сприяння використанню їхнього кваліфікованого персоналу в дослідженнях у Районі;

е) ефективного розповсюдження результатів досліджень і аналізів, коли вони стають доступними, через Орган або через інші міжнародні організації залежно від обставин.

Стаття 144
Передача технології

1. Орган вживає заходів згідно з цією Конвенцією для:

а) отримання технології і наукових знань, пов'язаних з діяльністю Районі; та

b) сприяння передачі державам, що розвиваються, такої технології і наукових знань та заохочення її з тим, щоб всі держави-учасниці отримували від цього вигоду.

2. З цією метою Орган і держави учасниці співробітничають у сприянні передачі технології і наукових знань, що стосуються діяльності в Районі, з тим щоб Підприємство та всі держави-сторони могли отримувати від цього вигоду. Зокрема, вони розпочинають і заохочують здійснення:

а) програм передачі Підприємству та державам, що розвиваються, технології, що має відношення до діяльності в Районі, включаючи, поряд з іншим, полегшення доступу Підприємства та держав, що розвиваються, до відповідної технології на справедливих і розумних умовах;

b) заходів, спрямованих на розвиток технології Підприємства та вітчизняної технології держав, що розвиваються, зокрема надання персоналу Підприємства та спеціалістам з держав, що розвиваються, можливостей для проходження підготовки в галузі морської науки і техніки та для їх повної участі в діяльності у Районі.

Стаття 145
Захист морського середовища

Відповідно до цієї Конвенції стосовно діяльності в Районі вживаються заходи, необхідних для забезпечення ефективного захисту морського середовища від шкідливих для нього наслідків, які можуть виникнути в результаті такої діяльності. З цією метою Орган приймає відповідні норми, правила і процедури, зокрема для:

а) відвернення, скорочення і збереження під контролем забруднення морського середовища та інших небезпек для нього, у тому числі узбережжя, та відвернення порушень екологічної рівноваги морського середовища, приділяючи особливу увагу необхідності захисту морського середовища від шкідливих наслідків таких видів діяльності як буріння, драгування, виймання грунту, видалення відходів, будівництво та експлуатація або технічне обслуговування установок, трубопроводів й інших пристроїв, пов'язаних з такою діяльністю;

b) захисту і збереження природних ресурсів Району та відвернення шкоди флорі і фауні морського середовища.

Стаття 146
Охорона людського життя

Щодо діяльності в Районі вживають необхідних заходів з метою забезпечення ефективної охорони людського життя. З цією метою Орган приймає відповідні норми, правила і процедури на додаток до існуючого міжнародного права, як воно втілено у відповідних договорах.

Стаття 147
Погодження діяльності в Районі та
в морському середовищі

1. Діяльність у Районі здійснюється із розумним урахуванням іншої діяльності в морському середовищі.

2. Установки, що використовуються для здійснення діяльності в Районі, мають відповідати таким умовам:

а) такі установки монтуються, установлюються і усуваються тільки відповідно до цієї Частини та з дотриманням норм, правил і процедур Органу. Про монтаж, установлення і видалення таких установок має даватися належне оповіщення, а постійні засоби попередження про їх наявність мають утримуватися у справному стані;

b) такі установки не можуть установлюватися там, де це може створити перешкоди для використання визнаних морських шляхів, які мають істотне значення для міжнародного судноплавства, або в районах інтенсивної рибопромислової діяльності;

с) навколо таких установок створюються зони безпеки із належними знаками, щоб забезпечувати безпеку як судноплавства, так і установок. Конфігурація і розташування таких зон безпеки мають бути такими, щоб вони не створювали пояс, який перешкоджає правомірному доступу суден до конкретних морських зон або судноплавству по міжнародних морських шляхах;

d) такі установки користуються виключно в мирних цілях;

е) такі установки не мають статусу островів. Вони не мають свого територіального моря, і їх наявність не впливає на делімітацію територіального моря, виключної економічної зони та континентального шельфу.

3. Інша діяльність у морському середовищі проводиться із розумним урахування діяльності в Районі.

Стаття 148
Участь держав, що розвиваються,
у діяльності в Районі

Ефективна участь держав, що розвиваються, у діяльності в Районі заохочується, як це конкретно передбачається у цій Частині, з належним урахуванням їхніх особливих інтересів і потреб та, зокрема, особливої потреби тих із них, які не мають виходу до моря або знаходяться в географічно несприятливому положенні, у подоланні перешкод, які виникають внаслідок їхнього несприятливого положення, включаючи віддаленість від Району та складність доступу до Району і від нього.

Стаття 149
Археологічні та історичні об'єкти

Усі археологічні та історичні об'єкти, знайдені в Районі, зберігаються або використовуються на благо всього людства, причому особлива увага приділяється преференційним правам держави або країни походження, або держави культурного походження, або держави історичного й археологічного походження.

Розділ 3. Освоєння ресурсів Району

Стаття 150
Політика щодо діяльності в районі

Діяльність у Районі здійснюється, як це конкретно передбачено у цій Частині, таким чином, щоб сприяти здоровому розвитку світової економіки і збалансованому зростанню міжнародної торгівлі та сприяти міжнародному співробітництву для всебічного розвитку всіх країн, особливо держав, що розвиваються, та з метою забезпечення:

а) освоєння ресурсів Району;

b) упорядкованого, безпечного і раціонального використання ресурсів Району, включаючи ефективне проведення діяльності в Районі та, згідно з розумними принципами збереження ресурсів, відвернення зайвих втрат;

с) розширення можливостей для участі у такій діяльності, сумісної, зокрема, із статями 144 і 148;

d) участь Органу в доходах і передачі технології Підприємству та державам, що розвиваються, як це передбачається в цій Конвенції;

е) розширення можливостей отримання корисних копалин, що видобуваються в Районі, в міру необхідності, поряд з корисними копалинами, що видобуваються з інших джерел, для забезпечення споживачів такими корисними копалинами;

f) сприяння справедливим і сталим, вигідним для виробників і справедливим для споживачів цінам на корисні копалини, що видобуваються як у Районі, так і з інших джерел, та сприяння довгостроковій рівновазі між попитом і пропозицією;

g) розширення можливостей участі в освоєнні ресурсів Району для всіх держав-учасниць, незалежно від їхніх соціально-економічних систем або географічного положення, та відвернення монополізації діяльності в Районі;

h) захисту держав, що розвиваються, від негативних наслідків для їхньої економіки або для їхніх експортних надходжень, що виникають у результаті зниження ціни на відповідний вид корисних копалин або зменшення обсягу експорту такого виду корисних копалин у тій мірі, в якій таке зниження або зменшення спричинене діяльністю в Районі, як це передбачається у статті 151;

і) розробки загальної спадщини на благо всього людства; та

j) таких умов доступу до ринків для імпорту корисних копалин, що видобуваються з ресурсів Району, та для імпорту сировинних товарів, що виробляються з таких корисних копалин, які не повинні бути більш сприятливими ніж найсприятливіші умови, що застосовуються до імпорту з інших джерел.

Стаття 151
Політика в галузі виробництва

1. а) Без шкоди для цілей, викладених у статті 150, та в цілях здійснення положень підпункту "h" зазначеної статті Орган, діючи за допомогою існуючих форумів або таких нових домовленостей чи угод, які можуть стати доречними і в яких беруть участь усі заінтересовані сторони, включаючи як виробників, так і споживачів, вживає заходів, необхідних для сприяння зростанню, ефективності та стабільності ринків тих сировинних товарів, які виробляються із корисних копалин, що видобуваються у Районі, за цінами, вигідними для виробників і справедливими для споживачів. Усі держави учасниці співробітничають у цих цілях.

b) Орган має право брати участь у будь-якій конференції щодо сировинних товарів, яка стосується таких сировинних товарів і у якій беруть участь усі заінтересовані сторони, включаючи як виробників, так і споживачів. Орган має право ставати учасником будь-якої домовленості чи угоди, досягнутих у результаті таких конференцій. Участь Органу у будь-яких органах, створених згідно з такими домовленостями чи угодами, відноситься до виробництва у Районі і здійснюється згідно з відповідними правилами цих органів.

с) Орган виконує свої зобов'язання згідно з домовленостями чи угодами, згаданими у цьому пункті, таким чином, щоб забезпечити однакове і недискримінаційне здійснення відносно всього видобутку у Районі відповідних корисних копалин. При цьому Орган діє таким способом, який відповідає умовам діючих контрактів і затверджених планів роботи Підприємства.

2. а) Протягом проміжного періоду, зазначеного в пункті 3, промислове виробництво не розпочинається згідно із затвердженим планом роботи до тих пір, поки виконавець робіт не подасть Органу заявку і не отримає від нього дозволу на виробництво. Така заявка на дозвіл на виробництво не може подаватися і такий дозвіл не може видаватися раніше ніж за п'ять років до планованого початку промислового виробництва згідно з цим планом роботи, якщо тільки в нормах, правилах і процедурах Органу не встановлюється інший період з урахуванням характеру і часу розробки проекту.

b) У заявці на дозвіл на виробництво виконавець робіт вказує річну кількість нікелю, яку передбачається видобувати згідно із затвердженим планом роботи. Заявка включає графік витрат, що будуть зроблені виконавцем робіт після отримання ним такого дозволу, підрахованих на розумній основі, щоб дозволити йому розпочати промислове виробництво у намічений строк.

с) Для цілей підпунктів "а" і "b" Орган установлює відповідні вимоги до проведення робіт згідно зі статтею 17 Додатка III.

d) Орган видає дозвіл на виробництво на запитуваному рівні виробництва, якщо сума цього рівня та вже затверджених рівнів не перевищує верхньої межі виробництва нікелю, підрахованої згідно з пунктом 4 у рік видачі такого дозволу, протягом будьякого року планованого виробництва, що входить у проміжний період.

е) Виданий дозвіл на виробництво і затверджена заявка стають частиною затвердженого плану роботи.

f) Якщо заявка виконавця робіт щодо дозволу на виробництво відхиляється згідно з підпунктом "d", він може знову подати таку заявку Органу в будьякий час.

3. Проміжний період починається за п'ять років до 1 січня того року, протягом якого згідно зі затвердженим планом роботи планується розпочати перше промислове виробництво. Якщо перше промислове виробництво відкладається на період після первісно запланованого року, то початок проміжного періоду і первісно обчислена верхня межа виробництва коректуються відповідним чином. Проміжний період триває двадцять п'ять років або до закінчення Конференції по огляду, згаданої у статті 155, або до дня набуття чинності такими новими домовленостями чи угодами, які зазначені в пункті 1, залежно від того, який строк наступить раніше. Орган буде знову мати повноваження, передбачене у цій статті, протягом решти частини проміжного періоду, якщо закінчився строк дії зазначених домовленостей чи угод або якщо вони з якої-небудь причини стали недійсними.

4. а) Верхня межа виробництва для будь-якого року проміжного періоду являє собою суму:

і) різниці між величинами лінії тенденції споживання нікелю, обчислюваними згідно з підпунктом "b" на рік, який безпосередньо передує року першого промислового виробництва, і на рік, який безпосередньо передує початку проміжного періоду; та

іі) шестидесяти відсотків різниці між величинами лінії тенденції споживання нікелю, обчислюваними згідно з підпунктом "b" на рік, для якого застосовується дозвіл на виробництво, і на рік, який безпосередньо передує року першого промислового виробництва.

b) Для цілей підпункту "а":

і) величинами лінії тенденції, що використовуються для обчислення верхньої межі виробництва нікелю, є величини лінії тенденції річного споживання нікелю розраховані на той рік, у якому видається дозвіл на виробництво. Лінія тенденції будується на основі лінійної регресії логарифмів фактичного споживання нікелю за останній 15-річний період, за який є такі дані, причому час є незалежною змінною величиною. Така лінія називається первісною лінією тенденції;

іі) якщо щорічна норма зростання первісної лінії тенденції становить менше трьох відсотків, то замість неї лінією тенденції, використовуваною для визначення величин, зазначених у підпункті "а", є лінія, яка проходить через точку на первісній лінії тенденції, що виражає величину для першого року відповідного 15-річного періоду, і зростає на три відсотки щорічно. При цьому, однак, верхня межа виробництва, встановлена для будьякого року проміжного періоду, ні в якому разі не може перевищувати різницю між величиною на первісній лінії тенденції для цього року і величиною на первісній лінії тенденції для року, який безпосередньо передує початку проміжного періоду.

5. Орган резервує за Підприємством для його первісного виробництва показник у розмірі 38000 метричних тонн нікелю від наявної верхньої межі виробництва, розрахованої згідно з пунктом 4.

6. а) Виконавець робіт може у будьякий рік перевищувати на 8 відсотків чи менше той рівень річного виробництва мінералів із поліметалічних конкрецій, який зазначений у виданому йому дозволі на виробництво, за умови, що загальний обсяг виробництва не перевищує обсягу, зазначеного в дозволі. Щодо будь-якого перевищення понад 8 відсотків і до 20 відсотків у будь-який рік або будь-якого перевищення у перший рік та наступні роки протягом двох років підряд, у які перевищення має місце, ведуться переговори з Органом, який може зажадати, щоб виконавець робіт отримав додатковий дозвіл на виробництво, який передбачає додаткове виробництво.

b) Заявки на дозвіл на таке додаткове виробництво розглядаються Органом тільки після прийняття рішення по всіх нерозглянутих заявках виконавців робіт, які ще не отримали дозволу на виробництво, та з належним урахуванням інших можливих заявників. Орган керується принципом неперевищення загального обсягу виробництва, дозволеного на основі верхньої межі виробництва у будь-який рік проміжного періоду. Він не дає дозволу на виробництво по будь-якому плану роботи понад 46500 метричних тонн нікелю на рік.

7. Рівні виробництва інших металів, таких як мідь, кобальт і марганець, що добуваються із поліметалічних конкрецій, які видобуваються згідно з дозволом на виробництво, не повинні перевищувати рівнів, що були б досягнуті, якщо б виконавець робіт отримав максимальну кількість нікелю з цих конкрецій відповідно до цієї статті. Орган встановлює відповідно до статті 17 Додатка III норми, правила і процедури для виконання цього пункту.

8. Права та обов'язки у зв'язку з несправедливою економічною практикою, що випливають із відповідних багатосторонніх торговельних угод, застосовуються до розвідування та розробки корисних копалин у Районі. Під час урегулювання спорів, що виникають згідно з цим положенням, держави учасниці, які є сторонами таких багатосторонніх торговельних угод, звертаються до процедур урегулювання спорів, передбачених у таких угодах.

9. Орган має право обмежувати рівень видобутку корисних копалин у Районі, крім корисних копалин, що видобуваються із поліметалічних конкрецій, згідно з такими умовами і застосовуючи такі методи, які можуть бути доречними, шляхом прийняття правил відповідно до пункту 8 статті 161.

10. За рекомендацією Ради на основі пропозицій Економічної планової комісії Асамблея встановлює компенсаційну систему або вживає інших заходів, які сприяють пристосуванню економіки тих країн, що розвиваються, щодо експортних надходжень або економіки яких створилися серйозні негативні наслідки в результаті зниження ціни та відповідний вид корисних копалин або зменшення обсягу експорту такого виду корисних копалин, до такого зниження або зменшення, в тій мірі, в якій вони спричинені діяльністю в Районі, включаючи співробітництво із спеціалізованими установами та іншими міжнародними організаціями у цих цілях. Орган на прохання розпочинає дослідження проблем тих держав, які, вірогідно, можуть більше за всіх постраждати, з метою зведення до мінімуму їхніх труднощів та надання їм сприяння у пристосуванні економіки.

Стаття 152
Здійснення повноважень і функцій Органом

1. Орган не допускає дискримінації при здійсненні своїх повноважень і функцій, в тому числі при наданні можливостей для діяльності в Районі.

2. А втім є допустимою особлива увага державам, що розвиваються, в тому числі особлива увага тим із них, які не мають виходу до моря або знаходяться у географічно несприятливому положенні, що спеціально передбачається у цій Частини.

Стаття 153
Система розвідування і розробки

1. Діяльність у Районі організується, здійснюється і контролюється Органом від імені всього людства відповідно до цієї статті, а також інших відповідних положень цієї Частини та додатків до неї і норм, правил і процедур Органу.

2. Діяльність у Районі здійснюється, як це приписується в пункті 3:

а) Підприємством та

b) в асоціації з Органом державамиучасницями або державними підприємствами, або, в разі, якщо держави-учасниці поручилися за них, фізичними чи юридичними особами, які мають громадянство держав- учасниць або знаходяться під ефективним контролем цих держав або їхніх громадян, або будь-якою групою зазначених вище осіб, якщо вони відповідають вимогам, передбаченим у цій Частині та в Додатку III.

3. Діяльність у Районі здійснюється відповідно до офіційного письмового плану робіт, складеного згідно з Додатком III та ухваленого Радою після його розгляду Юридичною і технічною комісією. Якщо діяльність у Районі здійснюється згаданими в пункті 2 b) суб'єктами таким чином, як це дозволено Органом, такий план роботи відповідно до статті 3 Додатка III складається у формі контракту. Такі контракти можуть передбачати вжиття спільних заходів відповідно до статті 11 Додатка III.

4. Орган здійснює такий контроль за діяльністю в Районі, який необхідний для забезпечення дотримання відповідних положень цієї Частини та додатків, норм, правил і процедур Органу, що відносяться до неї, а також планів роботи, затверджених відповідно до пункту 3. Держави-учасниці надають Органу сприяння, вживаючи всіх необхідних заходів для забезпечення дотримання відповідно до статті 139.

5. Орган має право у будь-який час вжити будь-яких заходів, передбачених цією Частиною, для забезпечення дотримання її положень і здійснення функцій по контролю і регулюванню, покладених на нього відповідно до цієї Частини або з будь-якого контракту. Орган має право інспектувати всі установки в Районі, що використовуються у зв'язку з діяльністю в Районі.

6. Контракт, укладений згідно з пунктом 3, повинен передбачати гарантію прав контрактора. Відповідно, контракт не може бути переглянутий, припинений або скасований інакше, як відповідно до статтей 18 і 19 Додатка III.

Стаття 154
Періодичний огляд

Кожні п'ять років з моменту набуття чинності цією Конвенцією Асамблея проводить загальний і систематичний огляд того, як міжнародний режим Району, встановлений цією Конвенцією, здійснюється на практиці. У світлі цього огляду Асамблея може вживати або рекомендувати іншим органам вжити заходів відповідно до положень і процедур цієї Частини і Додатків до неї, які дозволять удосконалити дію цього режиму.

Стаття 155
Конференція по огляду

1. Після закінчення п'ятнадцяти років з 1 січня того року, коли розпочинається перше промислове виробництво по затвердженому плану роботи, Асамблея скликає конференцію по огляду тих положень цієї Частини і Додатків, якими регулюється система розвідування і розробки ресурсів Району. Конференція по огляду в світлі досвіду, накопиченого протягом цього періоду, докладно розглядає:

а) чи досягли положення цієї Частини, що регулюють систему розвідування і розробки ресурсів Району, своїх цілей у всіх відношеннях, включаючи те, чи принесли вони користь усьому людству;

b) чи розроблялися протягом цього 15-річного періоду зарезервовані райони ефективно і збалансовано у порівнянні з незарезервованими;

с) чи проводились розробка і використання Району та його ресурсів так, щоб сприяти здоровому розвитку світової економіки та збалансованому росту міжнародної торгівлі;

d) чи відвернена монополізація діяльності в Районі;

е) чи здійснена політика, викладена в статтях 150 і 155; та

f) чи привела ця система до справедливого розподілу вигод в результаті діяльності в Районі з особливим урахуванням інтересів і потреб держав, що розвиваються.

2. Конференція по огляду забезпечує збереження принципу загальної спадщини людства, міжнародного режиму, спрямованого на забезпечення справедливої розробки ресурсів Району на благо всіх країн, особливо держав, що розвиваються, та Органу для організації і здійснення діяльності в Районі і контролю за її здійсненням. Вона також забезпечує збереження принципів, встановлених в цій Частині, щодо недопустимості претензій на суверенітет або здійснення суверенітету над якою б то не було частиною Району, прав держав та їхньої загальної поведінки відносно Району, а також їхньої участі в діяльності в Районі відповідно до цієї Конвенції, відвернення монополізації діяльності в Районі, використання Району виключно в мирних цілях, економічних аспектів діяльності в Районі, морських наукових досліджень, передачі технології, захисту морського середовища, охорони людського життя, прав прибережних держав, правового статусу вод, що покривають Район, і правового статусу повітряного простору над цими водами та погодження діяльності в Районі й іншої діяльності у морському середовищі.

3. Процедура прийняття рішень, застосовна на Конференції по обзору, є такою ж, як і процедура, застосовна на третій Конференції Організації Об'єднаних Націй з морського права. Конференція докладає всіх зусиль для досягнення згоди по будь-яких поправках консенсусом, і голосування по таких питаннях не повинно проводитися до тих пір, поки не будуть вичерпані всі зусилля для досягнення консенсусу.

4. Якщо через п'ять років після початку Конференції по огляду вона не досягне згоди про систему розвідування і розробки ресурсів Району, Конференція може прийняти протягом наступних дванадцяти місяців більшістю у три чверті держав-учасниць рішення про прийняття і подання державами-учасницями для ратифікації або приєднання до таких поправок, що змінюють або модифікують цю систему, які вона вважає необхідними і доцільними. Такі поправки набувають чинності для всіх держав-учасниць через дванадцять місяців після здачі на зберігання документів про їхню ратифікацію або приєднання до них трьома чвертями держав-учасниць.

5. Поправки, прийняті Конференцією по огляду згідно з цією статтею, не зачіпають прав, набутих по існуючих контрактах.

Розділ 4. Орган

Підрозділ А. Загальні положення

Стаття 156
Установи Органу

1. Цим засновується Міжнародний орган з морського дна, діяльність якого регулюється цією Частиною.

2. Всі держави-учасниці є ipso facto членами Органу.

3. Спостерігачі на третій Конференції Організації Об'єднаних Націй з морського права, які підписали Заключний акт і які не згадуються в пункті 1 с), d), е) або f) статті 305, мають право брати участь в роботі Органу як спостерігачі згідно з його нормами, правилами і процедурами.

4. Місцем перебування Органу є Ямайка.

5. Орган може створювати такі регіональні центри або відділення, які він вважає необхідними для здійснення своїх функцій.

Стаття 157
Характерні основні принципи Органу

1. Орган є організацією, через яку держави-учасниці згідно з цією Частиною організують і контролюють діяльність у Районі, особливо з метою управління його ресурсами.

2. Орган має повноваження і функції, які чітко надані йому згідно з цією Конвенцією. Орган має такі припустимі повноваження, що відповідають цій Конвенції, які випливають з цих повноважень і функцій, пов'язаних з діяльністю у Районі, та необхідні для їхнього здійснення.

3. Орган заснований на принципі суверенної рівності всіх його членів.

4. Всі члени Органу добросовісно виконують зобов'язання, взяті ними на себе згідно з цією Частиною, з метою забезпечення кожному з них прав і переваг, що випливають з їхнього членства.

Стаття 158
Органи Органу

1. Цим як головні органи Органу засновуються Асамблея, Рада і Секретаріат.

2. Цим засновується Підприємство орган, через який Орган здійснює функції, про які йдеться в пункті 1 статті 170.

3. Згідно з цією Частиною можуть засновуватися допоміжні органи, які будуть необхідні.

4. Кожний з головних органів Органу та Підприємство відповідає за здійснення наданих йому повноважень і функцій. При здійсненні таких повноважень і функцій кожний орган утримується від будь-яких дій, які можуть обмежувати або ускладнювати здійснення конкретних повноважень і функцій, наданих іншому органу.

Підрозділ В. Асамблея

Стаття 159
Склад, процедура і голосування

1. Асамблея складається з усіх членів Органу.

Кожний член має в Асамблеї одного представника, якого можуть супроводжувати заступники і радники.

2. Асамблея збирається на чергові щорічні сесії і на такі спеціальні сесії, рішення про скликання яких може бути прийнято Асамблеєю або які можуть бути скликані Генеральним секретарем на прохання Ради або більшості членів Органу.

3. Сесії проводяться у місці перебування Органу, якщо Асамблея не ухвалить іншого рішення.

4. Асамблея приймає свої правила процедури. На початку кожної чергової сесії вона обирає свого Голову та таких інших посадових осіб, які можуть бути потрібними. Вони займають свої посади до тих пір, поки на наступній черговій сесії не будуть обрані новий Голова та інші посадові особи.

5. Більшість членів Асамблеї становить кворум.

6. Кожний член Асамблеї має один голос.

7. Рішення з питань процедури, включаючи рішення про скликання спеціальних сесій Асамблеї, приймаються більшістю голосів членів, які присутні і беруть участь у голосуванні.

8. Рішення з питань суті приймаються більшістю у дві третини голосів членів, які присутні і беруть участь у голосуванні, за умови, що така більшість включає більшість членів, які беруть участь у даній сесії. Коли виникає питання про те, чи є те чи інше питання питанням суті, таке питання розглядається як питання суті, якщо Асамблея більшістю голосів, потрібною відносно рішень з питань суті, не прийме іншого рішення.

9. Коли питання суті ставиться на голосування вперше, Голова може, а якщо про це просить не менш однієї п'ятої членів Асамблеї, повинен відкласти питання про проведення голосування з такого питання на строк не більше п'яти календарних днів. Це правило може застосовуватися до будь-якого питання тільки один раз, і воно не застосовується таким чином, щоб розгляд цього питання відкладався на час після закінчення сесії.

10. Після отримання письмового прохання, направленого на ім'я Голови і поданого принаймні однією четвертю членів Органу, про консультаційний висновок щодо того, чи відповідає цій Конвенції розглядувана Асамблеєю пропозиція з якого-небудь питання, Асамблея просить Камеру щодо спорів, які стосуються морського дна Міжнародного трибуналу з морського права дати по ньому консультативний висновок і відкладає голосування щодо такої пропозиції до отримання консультативного висновку Камери. Якщо консультативний висновок не отримано до останнього тижня сесії, протягом якої його запрошено, Асамблея приймає рішення про те, коли вона збереться для голосування по відкладеній пропозиції.

Стаття 160
Повноваження і функції

1. Асамблея, яка є єдиним органом Органу, що складається з усіх його членів, розглядається як вищий орган Органу, перед яким звітують усі інші головні органи, як спеціально передбачається у цій Конвенції. Асамблея має повноваження встановлювати згідно з відповідними положенням цієї Конвенції загальну політику з будь-якого питання або проблеми у рамках компетенції Органу.

2. Крім цього Асамблея має такі повноваження і функції:

а) обирати членів Ради відповідно до статті 161;

b) обирати Генерального секретаря з числа кандидатів, запропонованих Радою;

с) обирати за рекомендацією Ради членів Правління Підприємства і Генерального директора Підприємства;

d) засновувати допоміжні органи, які вона вважатиме необхідними для здійснення її функцій згідно з цією Частиною. При визначенні складу таких органів належним чином враховується принцип справедливого географічного розподілу і особливі інтереси, а також потреба у членах, які мають кваліфікацію і компетенцію у відповідних технічних питаннях, якими займаються такі органи;

е) встановлювати внески державчленів в адміністративний бюджет Органу згідно з погодженою шкалою внесків, яка грунтується на шкалі, використовуваній для регулярного бюджету Організації Об'єднаних Націй, до тих пір, поки Орган не буде мати достатні надходження з інших джерел для покриття своїх адміністративних витрат;

f) і) розглядати і затверджувати за рекомендацією Ради норми, правила і процедури справедливого розподілу фінансових та інших економічних вигод, отримуваних від діяльності у Районі, а також відрахувань і внесків, здійснюваних згідно зі статтею 82, з особливим урахуванням інтересів і потреб держав, що розвиваються, та народів, які не досягли повної незалежності або іншого статусу самоврядування. Якщо Асамблея не затверджує рекомендації Ради, вона повертає їх Раді для повторного розгляду у світлі думок, висловлених Асамблеєю;

іі) розглядати і затверджувати норми, правила і процедури Органу, а також будь-які поправки до них, прийняті Радою на тимчасовій основі згідно з пунктом 2 о) (іі) статті 162. Ці норми, правила і процедури відносяться до пошуку, розвідування і розробки у Районі, до управління фінансами і внутрішнього адміністративного управління Органу і за рекомендацією Правління Підприємства до передачі фондів від Підприємства Органу;

g) приймати рішення відносно справедливого розподілу фінансових та інших економічних вигод, отримуваних від діяльності в Районі, сумісної з цією Конвенцією, а також з нормами, правилами і процедурами Органу;

h) розглядати і затверджувати запропонований річний бюджет Органу, представлений Органом;

і) розглядати періодичні доповіді Ради і Підприємства та спеціальні доповіді, що запитуються у Ради чи будь-якого іншого органу Органу;

j) організовувати дослідження та робити рекомендації з метою сприяння міжнародному співробітництву у питаннях діяльності в Районі та заохочення прогресивного розвитку міжнародного права у цій галузі та його кодифікації;

k) розглядати проблеми загального характеру у зв'язку з діяльністю в Районі, які виникають, зокрема, перед країнами, що розвиаються , а також такі проблеми у зв'язку з діяльністю в Районі, які встають перед державами через їхнє географічне положення, зокрема проблеми держав, які не мають виходу до моря і знаходяться у географічно несприятливому положенні;

l) створювати за рекомендацією Ради на основі пропозицій Економічної планової комісії компенсаційну систему або вживати інших заходів для сприяння пристосуванню економіки, як це передбачено у пункті 10 статті 151;

m) зупиняти здійснення прав і привілеїв членів відповідно до статті 185;

n) обговорювати будь-яке питання або проблему в рамках компетенції Органу та приймати рішення про те, який орган Органу буде займатися розглядом будь-якого такого питання або проблеми, не переданих конкретно якомунебудь окремому органу, згідно з розподілом повноважень і функцій між органами Органу.

Підпункт С. Рада

Стаття 161
Склад, процедура і голосування

1. Рада складається з 36 членів Органу, які обираються Асамблеєю таким чином:

а) чотири члени обираються з числа тих держав-учасниць, які протягом останніх п'яти років, за які є статистичні дані, або споживали більше 2 відсотків від загального світового споживання, або мали чистий імпорт у розмірі більше 2 відсотків від загального світового імпорту сировинних товарів, вироблених з тих категорій корисних копалин, які будуть видобуватися в Районі, та у будьякому випадку одна держава від східноєвропейського (соціалістичного) регіону, а також самий великий споживач;

b) чотири члени обираються з числа восьми держав-учасниць, які або безпосередньо, або через своїх громадян здійснюють найбільші капіталовкладення у підготовку і проведення діяльності в Районі, в тому числі не менш однієї держави від східноєвропейського (соціалістичного) регіону;

с) чотири члени обираються з числа державучасниць, які завдяки видобутку в районах, що перебувають під їхнею юрисдикцією, є крупними нетто-експортерами тих категорій корисних копалин, які будуть видобуватися в Районі, в тому числі не менш двох держав, що розвиваються, для економіки яких експорт таких корисних копалин має істотне значення;

d) шість членів обираються з числа державучасниць, що розвиваються, які становлять особливі інтерес. Особливі інтереси, які мають бути представлені, включають інтереси держав з великою чисельністю населення, держав, які не мають виходу до моря або знаходяться у географічно несприятливому положенні, держав, які є великими імпортерами тих категорій корисних копалин, що будуть видобуватися в Районі, держав, які є потенційними виробниками таких корисних копалин, і найменш розвинених держав;

е) вісімнадцять членів обираються згідно з принципом забезпечення справедливого географічного розподілу місць у Раді в цілому за умови, що на підставі цього підпункту від кожного географічного регіону обирається не менш одного члена. Географічними регіонами для цієї мети є Африка, Азія, Східна Європа (соціалістичні країни), Латинська Америка, Західна Європа та інші країни.

2. Під час виборів членів Ради згідно з пунктом 1 Асамблея забезпечує, щоб:

а) держави, які не мають виходу до моря, та держави, які знаходяться у географічно несприятливому положенні, були представлені у ступені, розумно пропорційнійному їх представництву в Асамблеї;

b) прибережні держави, особливо держави, що розвиваються, які не відповідають вимогам пункту 1 а), b), с) або d), були представлені у ступіні, розумно пропорційньому їх представництву в Асамблеї;

с) кожну групу держав-учасниць, яка повинна бути представлена у Раді, представляють ті члени, якщо вони є, які призначаються групою.

3. Вибори проводяться на чергових сесіях Асамблеї. Кожний член Ради обирається строком на чотири роки. Однак при перших виборах половина членів від кожної з груп, зазначених у пункті 1, обирається строком на два роки.

4. Члени Ради можуть бути переобрані, проте слід приділяти належну увагу їхній ротації.

5. Рада здійснює свої функції у місці перебування Органу і проводить засідання так часто, як цього можуть вимагати справи Органу, але не рідше трьох разів на рік.

6. Більшість членів Ради становить кворум.

7. Кожний член Ради має один голос.

8. а) Рішення з питань процедури приймаються більшістю голосів членів, які присутні і беруть участь у голосуванні.

b) Рішення з питань суті, що виникають у зв'язку з підпунктами f), g), h), і), n), р), v) пункту 2 статті 162 та статтею 191, приймаються більшістю у дві третини голосів членів, які присутні і беруть участь у голосуванні, за

умови, що така більшість включає в себе більшість членів Ради.

с) Рішення з питань суті, що виникають у зв'язку з наступними положеннями, приймаються більшістю у три чверті голосів членів, що присутні і беруть участь у голосуванні, за умови, що така більшість включає в себе більшість членів Ради: пункт 1 статті 162; підпункти а), b), с), d), е), l), g), r), s), t) пункту 2 статті 162; підпункт u) пункту 2 статті 162 у випадках недотримання контрактором або поручителем; підпункт w) пункту 2 статті 162 за умови, що розпорядження, видані згідно з цим підпунктом, можуть мати обов'язкову силу протягом не більше 30 днів, якщо вони не будуть підтверджені рішенням, прийнятим згідно з підпунктом d); підпункти х), у), z) пункту 2 статті 162; пункт 2 статті 163; пункт 3 статті 174; стаття 11 Додатка IV.

d) Рішення з питань суті, що стосуються підпунктів m) і о) пункту 2 статті 162, а також поправки до Частини XI приймаються консенсусом.

е) Для цілей підпунктів d), f) і g) "консенсус" означає відсутність якого- небудь офіційного заперечення. Протягом чотирнадцяти днів після представлення пропозицій Раді Голова Ради з'ясовує, чи викличе заперечення така пропозиція, якщо вона буде представлена Раді для прийняття. Якщо Голова Ради з'ясує, що таке заперечення виникне, він протягом трьох днів після такого з'ясування створює і скликає погоджувальний комітет у складі не більше дев'яти членів, виступаючи при цьому як його голова, з метою врегулювання розбіжностей та вироблення пропозиції, яка може бути прийнята консенсусом. Цей комітет терміново подає свою роботу і представляє доповідь Раді протягом чотирнадцяти днів після його створення. Якщо комітет не зможе рекомендувати пропозицію, яка могла б бути прийнята на основі консенсусу, він у своїй доповіді викладає причини, через які пропозиція викликає заперечення.

f) Рішення з питань, не перелічених вище, які Рада уповноважена приймати згідно з нормами, правилами і процедурами Органу або іншим чином, приймаються на виконання підпунктів цього пункту, зазначених у нормах, правилах і процедурах, або якщо вони не зазначені в них, то на виконання того підпункту цього пункту, який визначається Радою, по можливості заздалегідь, консенсусом.

g) Якщо виникає питання про те, чи підпадає яке-небудь питання під дію підпунктів а), b), с) або d), це питання розглядається як підпадаюче під дію підпункту, що передбачає більш високий або найвищий рівень більшості або консенсус, залежно від обставин, якщо Рада не прийме іншого рішення зазначеною більшістю або консенсусом.

9. Рада встановлює процедуру, відповідно до якої член Органу, не представлений у Раді, може направити представника для участі у засіданні Ради, коли такий член просить про це або коли розглядається питання, що його особливо торкається. Такий представник має право брати участь у дебатах, але не має права голосу.

Стаття 162
Повноваження і функції

1. Рада є виконавчим органом Органу. Рада має повноваження установлювати згідно з цією Конвенцією, і загальною політикою, визначеною Асамблеєю, конкретну політику, яку повинен проводити Орган з будь-якого питання або проблеми, які відносяться до компетенції Органу.

2. На додаток до цього Орган:

а) контролює і координує виконання положень цієї Частини з усіх питань і проблем у рамках компетенції Органу та звертає увагу Асамблеї на випадки недотримання;

b) подає Асамблеї список кандидатів для обрання на посаду Генерального секретаря;

с) рекомендує Асамблеї кандидатів для обрання членів Правління Підприємства та Генерального директора Підприємства;

d) створює, коли це доречно і з належним урахуванням економії й ефективності, такі допоміжні органи, які він вважатиме необхідним для здійснення його функцій згідно з цією Частиною. При визначенні складу допоміжних органів особлива увага приділяється потребі у членах, які мають кваліфікацію і компетенцію у відповідних технічних питаннях, якими займаються ці органи, за умови належного урахування принципу справедливого географічного розподілу та особливих інтересів;

е) приймає свої правила процедури, включаючи, зокрема, визначення порядку обрання свого голови;

f) від імені Органу та в його рамках своїх повноважень укладає з Організацією Об'єднаних Націй або іншими міжнародними організаціями угоди, яке підлягають затвердженню Асамблеєю;

g) розглядає доповіді Підприємства і передає їх Асамблеї із своїми рекомендаціями;

h) подає Асамблеї щорічні доповіді, а також такі спеціальні доповіді, які можуть запитуватися Асамблеєю;

і) дає директиви Підприємству відповідно до статті 170;

j) затверджує плани роботи відповідно до статті 6 Додатка III. Рада приймає рішення по кожному плану роботи протягом 60 днів після його подання Юридичною і технічною комісією на сесії Ради згідно з такою процедурою:

і) якщо Комісія рекомендує затвердити план роботи, то він вважається затвердженим Радою, якщо ніхто з членів Ради не подає Голові протягом чотирнадцяти днів у письмовій формі конкретного заперечення у зв'язку з передбачуваним недотриманням вимог статті 6 Додатка III. Якщо є заперечення, то застосовується погоджувальна процедура, наведена в пункті 8 е) статті 161. Якщо ж до кінця погоджувальної процедури заперечення не знімаються, то в такому випадку вважається, що цей план роботи затверджено Радою, якщо тільки Рада не відхиляє його консенсусом, досягнутим серед її членів, виключаючи будь-яку державу або держави, що подали заявку або виступають як поручителі заявника;

іі) якщо Комісія рекомендує не затверджувати план роботи або не дає ніякої рекомендації, Рада може затвердити цей план роботи більшістю у три чверті голосів депутатів, які присутні і беруть участь у голосуванні, за умови що така більшість членів включає в себе більшість членів, які беруть участь у даній сесії;

k) затверджує плани роботи, подані Підприємством відповідно до статті 12 Додатка IV, застосовуючи mutatis mutandis процедури, наведені у підпункті j);

l) здійснює контроль за діяльністю у Районі згідно з пунктом 4 статті 153 та нормами, правилами і процедурами Органу;

m) вживає за рекомендацією Економічної планової комісії необхідних і належних заходів згідно з підпунктом h) статті 150 для забезпечення захисту від зазнач ених у ньому негативних економічних наслідків;

n) виносить на основі пропозицій Економічної планової комісії рекомендації Асамблеї відносно компенсаційної системи або інших заходів, що сприяють пристосуванню економіки, як це передбачено в пункті 10 статті 151;

о) і) рекомендує Асамблеї норми, правила і процедури справедливого розподілу фінансових та інших економічних вигод, отриманих від діяльності у Районі, а також відрахувань і внесків, здійснюваних згідно з статтею 82, з особливим урахуванням інтересів і потреб держав, що розвиваються, та народів, які не досягли повної незалежності або іншого статусу самоврядування;

іі) приймає і застосовує на тимчасовій основі, до затвердження Асамблеєю, норми, правила і процедури Органу, а також будь-які поправки до них, беручи до уваги рекомендації Юридичної і технічної комісії або іншого заінтересованого підлеглого органу. Ці норми, правила і процедури стосуються пошуку, розвідування і розробки у Районі, управління фінансами та внутрішнього адміністративного управління Органу. Пріоритет надається прийняттю норм, правил і процедур щодо розвідування і розробки поліметалевих конкрецій. Норми, правила і процедури щодо розвідування і розробки будь-яких інших ресурсів, крім поліметалевих конкрецій, приймаються протягом трьох років з дати подання Органу будь-яким з його членів прохання про це. Всі норми, правила і процедури діють на тимчасовій основі до затвердження Асамблеєю або до внесення Радою змін у світлі будь-яких думок, висловлених Асамблеєю;

р) перевіряє збирання всіх платежів, які повинен зробити або отримати Орган у зв'язку з операціями згідно з цією Частиною;

q) робить вибір з числа заявників на дозвіл на виробництво відповідно до статті 7 Додатка III, коли такий вибір передбачається цим положенням;

r) продає пропонований річний бюджет Органу на затвердження Асамблеї;

s) виносить рекомендації Асамблеї щодо політики з будь-якого питання або проблеми в рамках компетенції Органу;

t) виносить рекомендації Асамблеї щодо припинення здійснення прав і привілеїв, пов'язаних з членством, відповідно до статті 185;

u) порушує від імені Органу розгляд у Камері щодо спорів, які стосуються морського дна, у випадку недотримання;

v) повідомляє Асамблею про рішення, яке прийняла Камера щодо спорів, які стосуються морського дна, в ході розгляду, порушеного згідно з підпунктом u), та дає будь-які рекомендації, які вона може вважати доцільними у зв'язку із заходами, які мають бути вжиті;

w) видає за надзвичайних обставин розпорядження, до числа яких можуть входити розпорядження про припинення або коректування операцій з метою відвернення серйозної шкоди морському середовищу в результаті діяльності в Районі;

х) відмовляє у затвердженні районів для розробки контракторами або Підприємством у випадках, коли є істотні докази, що вказують на ризик заподіяння серйозної шкоди морському середовищу;

у) створює допоміжний орган для розробки проекту фінансових норм, правил і процедур, які пов'язані з:

і) управлінням фінансами згідно зі статтями 171-175; та

іі) фінансовими заходами згідно зі статтею 13 та пунктом 1

с) статті 17 Додатка III;

z) створює відповідні механізми для керівництва і спостереження за штатом інспекторів, які інспектують діяльність у Районі з метою визначення того, чи дотримуються положення цієї Частини, норми, правила і процедури Органу та положення й умови будь-якого контракту з Органом.

Стаття 163
Органи Ради

1. Цим засновуються такі органи Ради:

а) Економічна планова комісія;

b) Юридична і технічна комісія.

2. До складу кожної Комісії входять 15 членів, які обираються Радою з кандидатів, представлених державами-учасницями. Однак Рада може, якщо необхідно, прийняти рішення про розширення складу будь-якої Комісії з належним урахуванням вимог економії й ефективності.

3. Члени Комісій повинні мати належну кваліфікацію у сфері компетенції цих Комісій. Держави-учасниці повинні представляти кандидатів, які мають високий рівень компетентності і сумлінності, а також кваліфікацією у відповідних галузях, з тим щоб забезпечити ефективне здійснення функцій Комісій.

4. Під час виборів членів Комісій потрібно належним чином враховувати необхідність справедливого географічного розподілу і представництва особливих інтересів.

5. Ніяка держава-учасниця не може представити більше одного кандидата в одну і ту ж Комісію. Жодна особа не може обиратися для роботи більш ніж в одній Комісії.

6. Члени Комісій займають посади протягом п'яти років. Вони можуть бути переобрані на новий строк.

7. У разі смерті, втрати працездатності або виходу члена будь-якої Комісії у відставку до закінчення строку його повноважень Рада обирає на решту строку повноважень члена Комісії, який представляє той же географічний район або ту ж сферу інтересів.

8. Члени Комісій не повинні мати фінансової заінтересованості у якій-небудь діяльності, пов'язанії з розвідуваням і розробкою у Районі. З урахуванням їхньої відповідальності перед Комісіями, у яких вони служать, вони не повинні розголошувати навіть після припинення виконання своїх функцій ніяких промислових таємниць, даних, що мають характер власності, які передаються Органу відповідно до статті 14 Додатка III, або будь-яку іншу конфеденційну інформацію, що стала їм відома у зв'язку з виконуваними в Органі обов'язками.

9. Кожна Комісія здійснює свої функції згідно з такими керівними принципами і директивами. які Рада може прийняти.

10. Кожна Комісія формулює і представляє Раді для затвердження такі норми і правила, які можуть бути необхідними для ефективного виконання функцій Комісії.

11. Процедури прийняття Комісіями рішень встановлюються нормами, правилами і процедурами Органу. Рекомендації Раді, в разі необхідності, супроводжуються стислим викладом розбіжностей в думках у Комісії.

12. Кожна Комісія, як правило, здійснює свої функції у місці перебування Органу та проводить засідання так часто, як це потрібно для ефективного здійснення її функцій.

13. При здійсненні своїх функцій кожна Комісія може консультуватися в разі необхідності з іншою Комісією або з будь-яким компетентним органом Організації Об'єднаних Націй та її спеціалізованих установ, або з будь-якою міжнародною організацією, яка компетентна у питанні, що є предметом таких консультацій.

Стаття 164
Економічна планова комісія

1. Члени Економічної планової комісії повинні мати таку необхідну кваліфікацію, як кваліфікація в галузі видобутку, управління діяльністю, пов'язаною з мінеральними ресурсами, і в галузі міжнародної торгівлі або міжнародної економіки. Рада прагне забезпечити, щоб Комісія за своїм складом відповідала всім необхідним кваліфікаційним вимогам. До складу Комісії входять не менш двох членів від держав, що розвиваються, на економіку яких істотно впливає експорт тих категорій корисних копалин, що будуть видобуватися в Районі.

2. Комісія:

а) пропонує на прохання Ради заходи для виконання рішень, що стосуються діяльності в Районі, які прийняті згідно з цією Конвенцією;

b) вивчає тенденції і факти, що впливають на пропозицію корисних копалин, які можуть видобуватися в Районі, на попит і ціни на них, беручи до уваги інтереси як країнекспортерів, так і країн-імпортерів, і особливо інтереси держав, що розвиваються, які входять до їхнього числа;

с) розглядає будь-яку ситуацію, яка може призвести до негативних наслідків, про які йдеться у підпункті h) статті 150, і на яку заінтересована держава-учасниця або держави учасниці звернули її увагу, та дає відповідні рекомендації Раді;

d) пропонує Раді для подання Асамблеї, як це передбачається в пункті 10 статті 151, компенсаційну систему або інші заходи сприяння пристосуванню економіки для держав, що розвиваються, на яких впливають негативні наслідки, спричинені діяльністю в Районі. Комісія дає такі рекомендації раді, які необхідні у конкретних випадках для застосування цієї системи або інших заходів, прийнятих Асамблеєю.

Стаття 165
Юридична і технічна комісія

1. Члени Юридичної і технічної комісії повинні мати таку необхідну кваліфікацію, як кваліфікація в галузі розвідування, розробки і переробки корисних копалин, океанології, захисту морського середовища або економічних чи правових питань, пов'язаних з морською гірничою справою та суміжними галузями знань. Рада прагне забезпечити, щоб Комісія за своїм складом відповідала всім необхідним кваліфікаційним вимогам.

2. Комісія:

а) на прохання Ради виносить рекомендації щодо здійснення функцій Органу;

b) розглядає офіційні письмові плани роботи по діяльності в Районі відповідно до пункту 3 статті 153 та подає відповідні рекомендації Раді. Комісія грунтує свої рекомендації виключно на вимогах, викладених в Додатку III, та повністю доповідає про них Раді;

с) на прохання Ради здійснює нагляд за діяльністю в Районі, у випадку необхідності в консультації та у співробітництві з будь-яким суб'єктом, який здійснює таку діяльність або з будь-якою заінтересованою державою чи заінтересованими державами, та надає доповіді Раді;

d) готує оцінки екологічних наслідків діяльності в Районі;

е) вносить Раді рекомендації щодо захисту морського середовища з урахуванням думок визнаних експертів у цій галузі;

f) виробляє і представляє Раді норми, правила і процедури, зазначені в пункті 2 о) статті 162, з урахуванням всіх факторів, що відносяться до цих питань, включаючи оцінку екологічних наслідків діяльності в Районі;

g) постійно розглядає такі норми, правила і процедури та час від часу рекомендує Раді так і поправки до них, які вона може вважати необхідними або бажаними;

h) виносить Раді рекомендації щодо створення програми моніторингу для нагляду, визначення, оцінки та аналізу за допомогою визнаних наукових методів на регулярній основі ступеня ризику або наслідків забруднення морського середовища в результаті діяльності в Районі, забезпечує належний характер існуючих правил і їхнє виконання та координує здійснення цієї програми моніторингу, затвердженої Радою;

і) рекомендує Раді розпочати від імені Органу розгляд в Камері по спорах, які стосуються морського дна, відповідно до цієї Частини та додатків, що відносяться до неї, враховуючи, зокрема, статтю 187;

j) виносить Раді рекомендації щодо заходів, яких необхідно вжити на основі рішення Камери по спорах, які стосуються морського дна, при розгляді справ, розпочатих згідно з підпунктом і);

k) виносить Раді рекомендації по виданню за надзвичайних обставин розпоряджень, до числа яких можуть входити розпорядження про припинення або коректування операцій, з метою відвернення серйозної шкоди морському середовищу в результаті діяльності в Районі. Такі рекомендації розглядаються Радою на першочерговій основі;

l) виносить Раді рекомендації про відмову в затвердженні районів для розробки контракторами або Підприємством у випадках, коли є істотні докази, що вказують на ризик завдання серйозної шкоди морському середовищу;

m) виносить Раді рекомендації щодо керівництва і нагляду за штатом інспекторів, які інспектують діяльність в Районі з метою визначення того, чи дотримуються положення цієї Частини, норми, правила і процедури Органу та положення й умови будь-якого контракту з Органом;

n) розраховує верхню межу виробництва та видає від імені Органу дозволи на виробництво відповідно до пунктів 2-7 статті 151 після будь-якого необхідного вибору Радою з числа заявників для видачі дозволів на виробництво згідно із статтею 7 Додатка III.

3. Члени Комісії на прохання будь-якої держави-учасниці або іншої заінтересованої сторони, супроводжуються представником такої держави або іншої заінтересованої сторони під час здійснення своїх функцій нагляду та інспектування.

Підрозділ D. Секретаріат

Стаття 166
Секретаріат

1. Секретаріат Органу складається з Генерального секретаря і такого персоналу, який може бути потрібний Органу.

2. Генеральний секретар обирається Асамблеєю з числа кандидатів, пропонованих Радою, строком на чотири роки і може бути переобраний.

3. Генеральний секретар є головною адміністративною посадовою особою Органу і діє як такий на всіх засіданнях Асамблеї, Ради та будь-яких допоміжних органів і виконує такі інші адміністративні функції, які покладаються на нього цими органами.

4. Генеральний секретар подає Асамблеї щорічну доповідь про роботу Органу.

Стаття 167
Персонал Органу

1. Персонал Органу складається з таких кваліфікованих наукових, технічних та інших співробітників, які можуть бути потрібні для виконання адміністративних функцій Органу.

2. При доборі і прийманні на службу та визначенні умов служби належить керуватися, головним чином, необхідністю забезпечити високий рівень працездатності, компетентності та сумлінності. При дотриманні цієї вимоги належна увага приділяється важливості добору персоналу на якомога ширшій географічній основі.

3. Персонал призначається Генеральним секретарем. Порядок і умови призначення, винагороди та звільнення персоналу встановлюються згідно з нормами, правилами і процедурами Органу.

Стаття 168
Міжнародний характер Секретаріату

1. При виконанні своїх обов'язків Генеральний секретар і персонал Органу не повинні запитувати або отримувати вказівки від будь-якого уряду або будь-якого іншого джерела, стороннього для Органу. Вони повинні утримуватися від будь-яких дій, які могли б відбитися на їхньому становищі як міжнародних посадових осіб, відповідальних тільки перед Органом. Кожна держава-учасниця зобов'язується поважати суворо міжнародний характер обов'язків Генерального секретаря і персоналу та не намагатися чинити на них вплив при виконанні ними своїх обов'язків. Будь-яке порушення обов'язків яким-небудь співробітником передається на розгляд відповідного адміністративного трибуналу, як це передбачено в нормах, правилах і процедурах Органу.

2. Генеральний секретар і персонал не повинні мати фінансової заінтересованості у якій-небудь діяльності, пов'язаній з розвідуванням і розробкою в Районі. З урахуванням їхньої відповідальності перед Органом вони не повинні розголошувати навіть після припинення виконання своїх функцій ніяких промислових таємниць, даних, що мають характер власності, які передаються Органу згідно із статтею 14 Додатка III, або будь-яку іншу конфіденційну інформацію, що стала відома їм у зв'язку з роботою в Органі.

3. Порушення яким-небудь співробітником Органу обов'язків, передбачених в пункті 2, передаються Органом на прохання держави учасниці, яка постраждала від такого порушення, або фізичної чи юридичної особи, за яку поручилася держава-учасниця, як це передбачено в пункті 2 b) статті 153, і яка постраждала в результаті такого порушення, до трибуналу, який призначається згідно з нормами, правилами і процедурами Органу, для розгляду справи проти такого співробітника. Сторона, що постраждала, має право брати участь у розгляді. Генеральний секретар звільняє відповідного співробітника, якщо це рекомендується трибуналом.

4. У нормах, правилах і процедурах Органу містяться такі положення, які необхідні для виконання цієї статті.

Стаття 169
Консультації та співробітництво з міжнародними
та неурядовими організаціями

1. З питань, що входять до компетенції Органу, Генеральний секретар досягає за схваленням Ради відповідних домовленостей про консультації і співробітництво з міжнародними та неурядовими організаціями, визнаними Економічною і Соціальною Радою Організації Об'єднаних Націй.

2. Будь-яка організація, з якою Генеральний секретар досяг домовленості на підставі пункту 1, може призначити представників для участі спостерігачами у засіданнях органів Органу відповідно до правил процедури цих органів. Встановлюються процедури отримання в належних випадках думок таких організацій.

3. Генеральний секретар може розповсюджувати серед держав-учасниць письмові доповіді, які подаються неурядовими організаціями, згаданими в пункті 1, з питань, які відносяться до їхньої спеціальної компетенції і які пов'язані з роботою Органу.

Підрозділ Е. Підприємство

Стаття 170
Підприємство

1. Підприємство є органом Органу, який згідно з пунктом 2 а) статті 153 безпосередньо здійснює діяльність в Районі, а також транспортування, переробку і збут корисних копалин, добутих в Районі, а також транспортування, переробку і збут корисних копалин, добутих в Районі.

2. Підприємство має в рамках міжнародної правосуб'єктності Органу таку правоздатність, яка передбачається в Статуті, наведеному в Додатку IV. Підприємство діє відповідно до цієї Конвенції і норм, правил і процедур Органу, а також відповідно до загальної політики, встановленої Асамблеєю, та підпорядковується директивам і контролю Ради.

3. Головна контора Підприємства знаходиться у місці перебування Органу.

4. Підприємство згідно з пунктом 2 статті 173 та статтею 11 Додатка IV забезпечується такими засобами, які можуть бути потрібними для виконання ним його функцій, та отримує технологію, як це передбачено статтею 144 та іншими відповідними положеннями цієї Конвенції.

Підрозділ F. Фінанси Органу

Стаття 171
Фонди Органу

Фонди Органу включають:

а) встановлені внески членів Органу згідно з пунктом 2 е) статті 160;

b) кошти, що отримуються Органом згідно із статтею 13 Додатка III у зв'язку з діяльністю в Районі;

с) кошти, передані Підприємством згідно із статтею 10 Додатка IV;

d) засоби, запозичені згідно із статтею 174;

е) добровільні внески членів або інших суб'єктів; та

f) виплати у компенсаційний фонд згідно з пунктом 10 статті 151, чиї джерела мають бути рекомендовані Економічною плановою комісією.

Стаття 172
Річний бюджет Органу

Генеральний секретар розробляє проект пропонованого річного бюджету Органу і подає його Раді. Рада розглядає пропонований річний бюджет і подає його Асамблеї разом з будь-якими рекомендаціями, що відносяться до нього. Асамблея розглядає і затверджує пропонований річний бюджет згідно з пунктом 2 h) статті 160.

Стаття 173
Витрати Органу

1. Внески, зазначені в підпункті а) статті 171, вносяться на спеціальний рахунок для покриття адміністративних витрат Органу до тих пір, поки Орган не буде мати достатніх коштів з інших джерел для покриття цих витрат.

2. Із коштів Органу в першу чергу покриваються адміністративні витрати Органу. За винятком встановлених внесків, зазначених в підпункті а) статті 171, кошти, які залишаються після сплати адміністративних витрат, можуть бути, зокрема:

а) розподілені згідно з статтею 140 та пунктом 2 g) статті 160;

b) використані для забезпечення Підприємства коштами згідно з пунктом 4 статті 170;

с) використані для виплати компенсацій державам, що розвиваються, згідно з пунктом 10 статті 151 та пунктом 2 l) статті 160.

Стаття 174
Право запозичення

1. Орган має право запозичувати кошти.

2. Асамблея у фінансових правилах, які приймаються відповідно до пункту 2 l) статті 160, встановлює межі права запозичення, яке має Орган.

3. Рада здійснює право запозичення, яке належить Органу.

4. Держави-учасниці не відповідають за боргами Органу.

Стаття 175
Щорічна ревізія

Документи, книги і рахунки Органу, включаючи його річні фінансові відомості, піддаються щорічній ревізії, незалежним ревізором, який призначається Асамблеєю.

Підрозділ G. Правовий статус, привілеї та імунітети

Стаття 176
Правовий статус

Орган має міжнародну правосуб'єктність і таку правоздатність, яка може стати необхідною для здійснення його функцій та досягнення його цілей.

Стаття 177
Привілеї та імунітети

Орган для здійснення своїх функцій користується на території кожної держави учасниці привілеями та імунітетами, встановленими в цьому підрозділі. Привілеї та імунітети, що стосуються Підприємства, встановлені в статті 13 Додатка IV.

Стаття 178
Імунітет від юрисдикції

Орган, його майно та активи користуються імунітетом від юрисдикції, за винятком тих випадків, коли Орган ясно відмовляється від такого імунітету в якому-небудь конкретному випадку.

Стаття 179
Імунітет від обшуку і будь-яких видів вилучення

Майно та активи Органу, де б і в кого б вони не знаходилися, користуються імунітетом від обшуку, реквізиції, конфіскації, експропріації або будь-яких інших видів вилучення на підставі рішень виконавчих або законодавчих органів.

Стаття 180
Звільнення від обмежень, регламентацій,
контролю та мораторіїв

Майно і активи Органу звільняються від обмежень, регламентацій, контролю та мораторіїв будь-якого характеру.

Стаття 181
Архіви та офіційні засоби зв'язку Органу

1. Архіви Органу, де б вони не знаходилися, є недоторканними.

2. Дані, що мають характер власності, промислові таємниці або аналогічна інформація та особисті справи не повинні зберігатися у загальнодоступних архівах.

3. У тому, що стосується офіційних засобів зв'язку Органу, кожна держава-учасниця надає йому режим, не менш сприятливий ніж той, якийця держава надає іншим міжнародним організаціям.

Стаття 182
Привілеї та імунітети певних осіб, зв'язаних з Органом

Представники держав-учасниць, які беруть участь у засіданнях Асамблеї, Ради або органів Асамблеї або Ради, а також Генеральний секретар і персонал Органу користуються на території кожної держави-учасниці:

а) імунітетом від юрисдикції щодо дій, вчинених ними при здійсненні своїх функцій, за винятком тих випадків, коли відповідно або держава, яку вони представляють, або Орган безперечно відмовляються від цього імунітету в конкретному випадку;

b) якщо вони не є громадянами цієї держави учасниці, тими ж звільненнями від імміграційних обмежень, вимог про реєстрацію іноземців та державних повинностей, тими ж пільгами щодо валютних обмежень і таким же режимом щодо умов пересування, що й ті, які надаються цією державою представникам, посадовим особам і службовцям відповідного рангу інших держав-учасниць.

Стаття 183
Звільнення від оподаткування та мит

1. У рамках його офіційної діяльності Орган, його активи, майно і доходи, а також його операції та правочини, що дозволяються цією Конвенцією, звільняються від усякого прямого оподаткування та від усіх мит на товари, імпортовані чи експортовані для його офіційного використання. Орган не вимагає звільнення від податків, які є не більш ніж зборами за надані послуги.

2. Коли закупки товарів або послуг значної вартості, необхідних для офіційної діяльності Органу, здійснюються Органом або від його імені та коли ціна на такі товари або послуги включає в себе податки і мита, держави-учасниці у практично можливій мірі вживають відповідних заходів для надання звільнення від таких податків або мит або для їх відшкодування. Товари, імпортовані або закуплені за умови звільнення від податків або мит, яка передбачена у цій статті, не повинні продаватися або використовуватися на території держави-учасниці, яка надала таке звільнення, інакше ніж на умовах, погоджених з цією державою-учасницею.

3. Держави-учасниці не обкладають ніякими податками оклади, виплачувану винагороду або будь-які інші види виплат Органу Генеральному секретарю і персоналу Органу, а також експертам, які виконують завдання Органу і не є їхніми громадянами.

Підрозділ Н. Призупинення здійснення
прав та привілеїв членів

Стаття 184
Припинення права голосу

Держава-учасниця, за якою налічується заборгованість по сплаті Органу фінансових внесків, позбавляється права голосу, якщо сума її заборгованості дорівнює сумі внесків, що припадають на неї за попередні два роки, або перевищує її. Проте Асамблея може дозволити такому члену брати участь у голосуванні, якщо вона визнає, що прострочення платежу сталося з не залежних від нього обставин.

Стаття 185
Припинення здійснення прав
і привілеїв членства

1. Здійснення прав і привілеїв, що випливають із членства держави-учасниці, яка грубо і систематично порушує положення цієї Частини, може бути припинено Асамблеєю за рекомендацією Ради.

2. Ніякі дії на підставі пункту 1 не можуть бути розпочаті до тих пір, поки Камера щодо спорів, які стосуються морського дна, не встановить, що держава-учасниця грубо і систематично порушує положення цієї Частини.

Розділ 5. Врегулювання спорів і
консультативні висновки

Стаття 186
Камера щодо спорів, які стосуються морського дна,
Міжнародного трибуналу з морського дна

Заснування Камери щодо спорів, які стосуються морського дна, і порядок здійснення нею своєї компетенції регулюються цим Розділом, Частиною XV та Додатком VI.

Стаття 187
Компетенція Камери щодо спорів,
які стосуються морського дна

Камера щодо спорів, які стосуються морського дна, має компетенцію згідно з цією Частиною та її Додатками у таких категоріях спорів щодо діяльності в Районі:

а) спорів між державами-учасницями, які стосуються тлумачення або застосування цієї Частини та Додатків, що відносяться до неї;

b) спорів між державою-учасницею і Органом щодо:

і) дій або упущень Органу або держави учасниці, які, як стверджується, є порушенням цієї Частини чи додатків, що відносяться до неї, або прийнятих згідно з ними норм, правил і процедур Органу; або

і) дій Органу, які, як стверджується, перевищують його компетенцію або являють собою зловживання повноваженнями;

с) спорів між сторонами контракту, які є державами-учасницями, Органом або Підприємством, державними підприємствами та фізичними або юридичними особами, як про це йдеться в пункті 2 b) статті 153, що стосуються:

і) тлумачення або застосування відповідного контракту чи плану роботи; або

іі) дій або упущень сторони контракту щодо діяльності в Районі та здійснюваних відносно іншої сторони чи таких, що безпосередньо зачіпають її законні інтереси;

d) спорів між Органом і можливим майбутнім контрактором, за якого поручилась держава, як це передбачено в пункті 2 b) статті 153, і який виконав умови, зазначені в пункті 6 статті 4 та пункті 2 статті 13 Додатка III, що стосуються відмови укласти контракт або правового питання, яке виникає в ході переговорів про контракт;

е) спорів між Органом і державою-учасницею, державним підприємством або фізичною або юридичною особою, за які поручилась держава-учасниця, як це передбачено в пункті 2 b) статті 153, коли стверджується, що Орган несе відповідальність, як це передбачається в статті 22 Додатка III;

f) усяких інших спорів, щодо яких компетенція Камери конкретно передбачається у цій Конвенції.

Стаття 188
Передача спорів до спеціальної камери Міжнародного трибуналу
з морського права або до Камери ad hoc Камери щодо спорів,
які стосуються морського дна, або на обов'язковий
комерційний арбітражний розгляд

1. Спори між державами-учасницями, зазначені в підпункті а) статті 187, можуть передаватися:

а) на прохання сторін у спорі до спеціальної камери Міжнародного трибуналу з морського права, яка створюється відповідно до статей 15 і 17 Додатка VI; або

b) на прохання будь-якої сторони у спорі до камери ad hoc Камери щодо спорів, які стосуються морського дна, яка створюється відповідно до статті 36 Додатка VI.

2. а) Спори щодо тлумачення або застосування контракту, зазначеного в підпункті с) (і) статті 187, представляються на прохання будь-якої сторони в спорі на комерційний арбітражний розгляд, який спричиняє обов'язкові рішення, якщо сторони не домовились про інше. Комерційний арбітраж, якому представлено спір, не має компетенції висловлюватися з питань тлумачення цієї Конвенції. У випадку, якщо спір торкається також питання про тлумачення Частини XI та додатків, які відносяться до неї, щодо діяльності в Районі, це питання передається на висновок до Камери щодо спорів, які стосуються морського дна.

b) Якщо арбітраж на початку або в ході такого комерційного арбітражного розгляду на прохання будь-якої сторони в спорі або за своєю ініціативою визначає, що його рішення залежить від висновку Камери щодо спорів, які стосуються морського дна, арбітраж передає таке питання на такий висновок до Камери щодо спорів, які стосуються морського дна. Після цього арбітраж виносить своє рішення згідно з висновком Камери.

с) При відсутності в контракті положення про арбітражну процедуру, яка підлягає застосуванню до такого спору, арбітражний розгляд здійснюється згідно з Арбітражними правилами ЮНСІТРАЛ або такими іншими арбітражними правилами, які можуть приписуватися нормами, правилами і процедурами Органу, якщо сторони в спорі не домовились про інше.

Стаття 189
Обмеження компетенції відносно рішень Органу

Камера щодо спорів, які стосуються морського дна, не має компетенції відносно здійснення Органом його дискреційних повноважень згідно з цією Частиною; вона ні в якому разі не підмінює дискреційне повноваження Органу своїм власним дискреційним повноваженням. Без шкоди для статті 191 Камера щодо спорів, які стосуються морського дна, при здійсненні своєї компетенції згідно зі статтею 187 не висловлюється з питання про те, чи відповідають які-небудь норми, правила і процедури Органу цій Конвенції, та не проголошує недійсними усякі такі норми, правила або процедури. Її компетенція в цьому відношенні обмежується розглядом тверджень про те, що застосування яких-небудь норм, правил і процедур Органу в конкретних випадках суперечило б контрактним зобов'язанням, сторін у спорі або їхнім зобов'язанням згідно з цією Конвенцією, розглядом претензій щодо відсутності компетенції або зловживання повноваженнями і претензій щодо відшкодування шкоди або надання іншої компенсації відповідній стороні за невиконання іншою стороною своїх контрактних зобов'язань або своїх зобов'язань за цією Конвенцією.

Стаття 190
Участь і вступ у розгляд
держав-учасниць, що поручилися

1. Якщо фізична або юридична особа є стороною в спорі, згаданому в статті 187, державі, що поручилася, дається повідомлення про це, і вона має право брати участь у розгляді шляхом подання письмових або усних заяв.

2. Якщо в спорі, зазначеному в підпункті е) статті 187, позов проти держави-учасниці подається фізичною або юридичною особою, за яку поручилася інша держава-учасниця, держававідповідач може запропонувати державі, що поручилася за цю особу, вступити у розгляд від імені цієї особи. В разі її відмови держававідповідач може забезпечити, щоб від її імені у справу вступила юридична особа її національності.

Стаття 191
Консультативні висновки

На запит Асамблеї або Ради Камера щодо спорів, які стосуються морського дна, дає консультативні висновки з правових питань, що виникають у сфері їхньої діяльності. Такі висновки даються у терміновому порядку.

Частина XII. Захист і збереження морського середовища

Розділ 1. Загальні положення

Стаття 192
Загальне зобов'язання

Держави зобов'язані захищати і зберігати морське середовище.

Стаття 193
Суверенне право держав розробляти
свої природні ресурси

Держави мають суверенне право розробляти свої природні ресурси згідно із своєю політикою в галузі навколишнього середовища та згідно з їхнім обов'язком захищати і зберігати морське середовище.

Стаття 194
Заходи для відвернення, скорочення і збереження
під контролем забруднення морського середовища

1. Держави відповідно до своїх можливостей індивідуально чи, залежно від обставин, спільно вживають усіх сумісних з цією Конвенцію заходів, необхідних для відвернення, скорочення і збереження під контролем забруднення морського середовища з будь-якого джерела, використовуючи з цією метою найкращі практично застосовні засоби, що є в їхньому розпорядженні, та прагнуть погоджувати свою політику в цьому відношенні.

2. Держави вживають усіх заходів, необхідних для забезпечення того, щоб діяльність під їхньою юрисдикцією або контролем здійснювалася таким чином, щоб вона не завдавала шкоди іншим державам та їхньому морському середовищу шляхом забруднення і щоб забруднення, яке є результатом інцидентів чи діяльності під їхньою юрисдикцією або контролем, не поширювалося за межі районів, де вони здійснюють суверенні права згідно з цією Конвенцією.

3. Заходи, що вживаються згідно з цією Частиною, стосуються всіх джерел забруднення морського середовища. Ці заходи включають, поряд з іншими, заходи, спрямовані на зменшення у максимально можливій мірі:

а) викидання токсичних, шкідливих або отруйних речовин, особливо стійких, із джерел, що знаходяться на суші, з атмосфери або через неї або шляхом захоронення;

b) забруднення з суден, зокрема заходи по відверненню аварій і ліквідації надзвичайних ситуацій, по забезпеченню безпеки робіт на морі, відверненню навмисних і ненавмисних скидань та по регламентації проектування, конструкції, обладнання, комплектування екіпажів і експлуатації суден;

с) забруднення від установок і пристроїв, що використовуються під час розвідування і розробки природних ресурсів морського дна та його надр, зокрема заходи по відверненню аварій і ліквідації надзвичайних ситуацій, забезпеченню безпеки робіт на морі та по регламентації проектування, конструкції, обладнання, комплектування персоналу та експлуатації таких установок і пристроїв;

d) забруднення від інших установок і пристроїв, що експлуатуються в морському середовищі, зокрема заходи по відверненню аварій і ліквідації надзвичайних ситуацій, по забезпеченню безпеки робіт на морі та по регламентації проектування, конструкції, обладнання, комплектування персоналу та експлуатації таких установок або пристроїв.

4. При вжитті заходів по відверненню, скороченню або збереженню під контролем забруднення морського середовища держави утримуються від невиправданого втручання у діяльність, що проводиться іншими державами на здійснення своїх прав та в порядку виконання своїх обов'язків згідно з цією Конвенцією.

5. Заходи, що вживаються відповідно до цієї Частини, включають заходи, необхідні для захисту і збереження рідкісних або уразливих екосистем, а також природного середовища видів риб та інших форм морських організмів, запаси яких виснажені, піддаються загрозі або небезпеці.

Стаття 195
Обов'язок не переносити шкоду або небезпеку
забруднення та не перетворювати один вид
забруднення на інший

При вжитті заходів по відверненню, скороченню і збереженню під контролем забруднення морського середовища держави діють таким чином, щоб не переносити, прямо чи опосередковано, шкоду чи небезпеку забруднення з одного району до іншого або не перетворювати один вид забруднення на інший.

Стаття 196
Використання технології або введення
чужих чи нових видів організмів

1. Держави вживають всіх заходів, необхідних для відвернення, скорочення і збереження під контролем забруднення морського середовища в результаті такого використання технології під їхньою юрисдикцією чи контролем або такого навмисного чи випадкового введення видів організмів, чужих чи нових для якої-небудь конкретної частини морського середовища, які можуть викликати в ній значні і шкідливі зміни.

2. Ця стаття не зачіпає застосування цієї Конвенції щодо відвернення, скорочення і збереження під контролем забруднення морського середовища.

Розділ 2. Всесвітнє і регіональне співробітництво

Стаття 197
Співробітництво на всесвітній і регіональній основі

Держави співробітничають на всесвітній основі і, коли це доречно, на регіональній основі безпосередньо або через компетентні міжнародні організації у формулюванні і розробці міжнародних норм, стандартів та рекомендованих практики і процедур, що відповідають цій Конвенції, для захисту і збереження морського середовища з урахуванням характерних регіональних особливостей.

Стаття 198
Повідомлення про неминучу або завдану шкоду

Якщо державі стає відомо про випадки, коли морське середовище піддається неминучій небезпеці шкоди або коли їй завдана шкода в результаті забруднення, вона негайно повідомляє інші держави, які на її думку, можуть зазнати такої шкоди, а також компетентні міжнародні організації.

Стаття 199
Плани надзвичайних заходів на випадок забруднення

У випадках, зазначених у статті 198, держави району, що зазнав забруднення, відповідно до своїх можливостей, та компетентні міжнародні організації у можливій мірі співробітничають з метою ліквідації наслідків забруднення та відвернення або зведення до мінімуму шкоди. З цією метою держави спільно розробляють плани надзвичайних заходів на випадок інцидентів, що спричиняють забруднення морського середовища, та сприяють їхньому здійсненню.

Саття 200
Дослідницькі роботи, програми наукових
досліджень та обмін інформацією і даними

Держави співробітничають, безпосередньо або через компетентні міжнародні організації, з метою сприяння дослідницьким роботам, здійснення програм наукових досліджень та заохочення обміну одержаними інформацією і даними про забруднення морського середовища. Вони прагнуть активно брати участь у регіональних і всесвітніх програмах, спрямованих на набуття знань для оцінки характеру і ступеня забруднення, схильності до нього, шляхів його розповсюдження, ризику забруднення і засобів боротьби з ним.

Стаття 201
Наукові критерії для розробки правил

З урахуванням інформації і даних, одержаних відповідно до статті 200, держави співробітничають, безпосередньо або через компетентні міжнародні організації, в установленні належних наукових критеріїв для формулювання і розробки норм, стандартів і рекомендованих практики і процедур для відвернення, скорочення і збереження під контролем забруднення морського середовища.

Розділ 3. Технічна допомога

Стаття 202
Наукова і технічна допомога державам,
що розвиваються

Держави безпосередньо або через компетентні міжнародні організації:

а) надають сприяння програмам допомоги державам, що розвиваються, в галузі науки, освіти, техніки, а також в інших галузях з метою захисту і збереження морського середовища і відвернення, скорочення і збереження під контролем забруднення морського середовища. Така допомога включає, зокрема:

і) підготовку їхніх наукових і технічних кадрів;

іі) сприяння їхній участі у відповідних міжнародних програмах;

ііі) надання їм необхідного устаткування і засобів обслуговування;

iv) розширення їхньої здатності виробляти таке устаткування;

v) надання консультативних послуг та розробку засобів для здійснення програм наукових досліджень, моніторингу, учбових та інших програм;

b) надають відповідну допомогу, особливо державам, що розвиваються, для зведення до мінімуму наслідків крупних інцидентів, які можуть спричинити серйозне забруднення морського середовища;

с) надають відповідну допомогу, особливо державам, що розвиваються, відносно підготовки екологічних оцінок.

Стаття 203
Надання переваг державам, що розвиваються

Державам, що розвиваються, з метою відвернення, скорочення і збереження під контролем забруднення морського середовища або зведення до мінімуму його наслідків надається перевага міжнародними організаціями при:

а) розподілі відповідних фондів і технічної допомоги; та

b) використанні їхніх спеціалізованих послуг.

Розділ 4. Моніторинг та екологічні оцінки

Стаття 204
Моніторинг ризику та наслідків забруднення

1. Держави, діючи сумісним з правами інших держав способом, прагнуть, наскільки це практично здійснено, безпосередньо або через компетентні міжнародні організації здійснювати за допомогою визнаних наукових методів спостереження, вимірювання, оцінку й аналіз ризику та наслідків забруднення морського середовища.

2. Зокрема, держави постійно спостерігають за наслідками будь-якої діяльності, яку вони дозволяють або яку вони здійснюють, з метою визначити, чи може така діяльність призвести до забруднення морського середовища.

Стаття 205
Публікація доповідей

Держави публікують доповіді про одержані на виконання статті 204 результати або подають такі доповіді через прийнятні проміжки часу компетентними міжнародними організаціям, які будуть представляти їх у розпорядження усіх держав.

Стаття 206
Оцінка потенційних наслідків діяльності

Коли держави мають достатні підстави вважати, що діяльність, що передбачається під їхньою юрисдикцією або контролем може спричинити істотне забруднення морського середовища або призвести до значних та шкідливих змін в ній, вони тією мірою, в якій це практично може бути здійснено, оцінюють потенційні наслідки такої діяльності для морського середовища та передають доповіді про результати такої оцінки в порядку, передбаченому в статті 205.

Розділ 5. Міжнародні норми і національне законодавство
по відверненню, скороченню і збереженню під
контролем забруднення морського середовища

Стаття 207
Забруднення з джерел, що знаходяться на суші

1. Держави приймають закони і правила для відвернення, скорочення і збереження під контролем забруднення морського середовища з джерел, що знаходяться на суші, в тому числі річок, естуаріїв, трубопроводів і водовідвідних споруд, беручи до уваги погоджені у міжнародному порядку норми, стандарти та рекомендовану практику і процедури.

2. Держави вживають інших заходів, які можуть бути необхідні для відвернення, скорочення і збереження під контролем такого забруднення.

3. Держави прагнуть погоджувати свою політику в цьому відношенні на належному регіональному рівні.

4. Держави, діючи, в першу чергу, через компетентні міжнародні організації або дипломатичну конференцію, прагнуть встановити глобальні і регіональні норми, стандарти та рекомендовану практику і процедури для відвернення, скорочення і збереження під контролем забруднення морського середовища з джерел на суші, беручи до уваги характерні регіональні особливості, економічні можливості держав, що розвиваються, та їхні потреби в економічному розвитку. Такі норми, стандарти та рекомендовані практика і процедури в міру необхідності періодично переглядаються.

5. Закони, правила, заходи, норми, стандарти і рекомендовані практика та процедури, згадані в пунктах 1, 2 і 4, включають положення, які призначені для скорочення в максимально можливому ступені викиду токсичних, шкідливих або отруйних речовин, особливо стійких, у морське середовище.

Стаття 208
Забруднення, що спричинюється
діяльністю на морському дні

1. Прибережні держави приймають закони і правила для відвернення, скорочення і збереження під контролем забруднення морського середовища, що спричинюється або пов'язане з діяльністю на морському дні, яка підпадає під їхню юрисдикцію, та штучними островами, установками і спорудами під їхнею юрисдикцією відповідно до статей 60 і 80.

2. Держави вживають інших заходів, що можуть бути необхідними для відвернення, скорочення і збереження під контролем такого забруднення.

3. Такі закони, правила і заходи мають бути не менш ефективними, ніж міжнародні норми, стандарти та рекомендовані практика і процедури.

4. Держави прагнуть погоджувати свою політику в цьому відношенні на належному регіональному рівні.

5. Держави, діючи, в першу чергу, через компетентні міжнародні організації або дипломатичну конференцію встановлюють глобальні і регіональні норми, стандарти та рекомендовані практику і процедури для відвернення, скорочення і збереження під контролем забруднення морського середовища, згаданого у пункті 1. Такі норми, стандарти та рекомендовані практика і процедури в міру необхідності періодично переглядаються.

Стаття 209
Забруднення, що спричинюється
діяльністю в Районі

1. Для відвернення, скорочення і збереження під контролем забруднення морського середовища, що спричинюється діяльністю в Районі, встановлюються згідно з Частиною XI міжнародні норми, правила і процедури. Такі норми, правила і процедури в разі необхідності періодично переглядаються.

2. З дотриманням положень даного Розділу, що мають відношення до цього, держави приймають закони і правила для відвернення, скорочення і збереження під контролем забруднення морського середовища, що спричинюється діяльністю в Районі, яка здійснюється суднами, установками, спорудами та іншими пристроями, які несуть їхній прапор або зареєстровані в них, або експлуатуються під їхньою владою залежно від обставин. Вимоги таких законів і правил мають бути не менш ефективні, ніж міжнародні норми, правила і процедури, зазначені в пункті 1.

Стаття 210
Забруднення, що спричинюється схороненням

1. Держави приймають закони і правила для відвернення, скорочення і збереження під контролем забруднення морського середовища в результаті схоронення.

2. Держави вживають інших заходів, які можуть бути необхідними для відвернення, скорочення і збереження під контролем такого забруднення.

3. Такі закони, правила і заходи забезпечують, щоб схоронення не здійснювалося без дозволу компетентних властей держав.

5. Схоронення в межах територіального моря та виключної економічної зони або на континентальному шельфі не здійснюється без чітко висловленого попереднього схвалення прибережної держави, яка має право дозволяти, регулювати і контролювати таке схоронення після належного розгляду цього питання з іншими державами, на яких таке схоронення може негативно позначитися через їхнє географічне положення.

6. Національні закони, правила і заходи мають бути не менш ефективними у відверненні, скороченні і збереженні під контролем такого забруднення, ніж глобальні норми і стандарти.

Стаття 211
Забруднення з суден

1. Держави, діючи через компетентну міжнародну організацію або спільну дипломатичну конференцію, встановлюють міжнародні норми і стандарти для відвернення, скорочення і збереження під контролем забруднення морського середовища з суден та сприяють встановленню таким же чином, в міру необхідності, систем шляхів для зведення до мінімуму загрози аварій, що можуть спричинити забруднення морського середовища, включаючи узбережжя, та шкоду від забруднення пов'язаним з ним інтересам прибережних держав. Такі норми і стандарти аналогічно в міру необхідності періодично перевіряються.

2. Держави приймають закони і правила для відвернення, скорочення і збереження під контролем забруднення морського середовища з суден, що плавають під їхнім прапором або зареєстровані в них. Такі закони і правила мають бути принаймні настільки ж ефективними, як і загальноприйняті міжнародні норми і стандарти, встановлені через компетентну міжнародну організацію або загальну дипломатичну конференцію.

3. Держави, які встановлюють особливі вимоги для відвернення, скорочення і збереження під контролем забруднення морського середовища як умову для заходу іноземних суден в їхні порти чи внутрішні води та для зупинки біля їхніх прибережних терміналів, належним чином публікують такі вимоги та повідомляють їхній компетентній міжнародній організації. У випадках, коли дві чи більше прибережних держав у прагненні погодити свою політику встановлюють такі вимоги в ідентичній формі, у повідомленнях зазначається, які держави беруть участь у таких спільних домовленостях. Кожна держава вимагає, щоб капітан судна, яке плаває під її прапором або зареєстроване в ній, коли судно перебуває в територіальному морі держави, що бере участь в таких спільних домовленостях, надавав на прохання цієї держави інформацію про те, чи прямує судно в державу того ж району, яка бере участь у таких спільних домовленостях, і в цьому випадку вказував, чи дотримується судно встановлених такою державою вимог для заходу в порт. Ця стаття не зачіпає питання про безперервне здійснення судном свого права мирного проходу або застосування пункту 2 статті 25.

4. Прибережні держави в межах свого територіального моря можуть в порядку здійснення свого суверенітету приймати закони і правила для відвернення, скорочення і збереження під контролем забруднення моря з іноземних суден, включаючи судна, що здійснюють право мирного проходу. Такі закони і правила згідно з Розділом 3 Частини II не повинні перешкоджати мирному проходу іноземних суден.

5. Прибережні держави з метою забезпечення виконання, як передбачено в Розділі 6, можуть приймати щодо своїх виключних економічних зон закони і правила для відвернення, скорочення і збереження під контролем забруднення з суден, які відповідають загальноприйнятим міжнародним нормам і стандартам, встановленим через компетентну міжнародну організацію або загальну дипломатичну конференцію, та вводять в дію такі норми і стандарти.

6. а) Коли міжнародні норми і стандарти, згадані в пункті 1, не відповідають особливим умовам і прибережна держава має достатні підстави вважати, що певний, чітко позначений район її виключної економічної зони являє собою такий район, у якому з визнаних технічних причин, пов'язаних з океанографічними й екологічними умовами, а також з використанням цього району або захистом його ресурсів та з особливим характером руху суден у ньому, вимагається вжиття спеціальних обов'язкових заходів для відвернення забруднення з суден, прибережна держава може після відповідних консультацій через компетентну міжнародну організацію з будь-якими іншими заінтересованими державами направити щодо такого району повідомлення цій організації, надаючи наукові і технічні докази на підтримку цього, а також інформацію про необхідні приймальні пристрої. Протягом дванадцяти місяців після отримання такого повідомлення ця організація визначає, чи відповідають умови в цьому районі вищевикладеним вимогам. Якщо організація винесе таке визначенні, то прибережна держава може прийняти щодо цього району закони і правила для відвернення, скорочення і збереження під контролем забруднення з суден, здійснюючи такі міжнародні норми і стандарти або практику мореплавства, які визнаються цією організацією застосовними до особливих районів. Ці закони і правила стають застосовними після іноземних суден лише до закінчення п'ятнадцяти місяців з дня подання зазначеного повідомлення організації.

b) Прибережні держави опубліковують межі будь-якого такого певного, чітко позначеного району.

с) Якщо прибережні держави мають намір прийняти щодо цього району додаткові закони і правила для відвернення скорочення і збереження під контролем забруднення з суден, вони, подаючи вищезгадане повідомлення, одночасно повідомляють про це організацію. Такі додаткові закони і правила можуть стосуватися скидання або практики мореплавства, але не повинні вимагати від іноземних суден дотримуватися стандартів проектування, конструкції, комплектування екіпажу або обладнання, інших, ніж загальноприйняті міжнародні норми і стандарти; вони стають застосовними щодо іноземних суден через п'ятнадцять місяців після подання зазначеного повідомлення організації за умови, що ця організація дасть на це свою згоду протягом дванадцяти місяців після подання згаданого повідомлення.

7. Міжнародні норми і стандарти, зазначені у цій статті, включають, серед іншого, норми і стандарти щодо негайного повідомлення прибережних держав, узбережжя або пов'язані з ним інтереси яких можуть зачіпатися подіями, включаючи морські аварії, що спричиняють скидання чи вірогідність скидання.

Стаття 212
Забруднення з атмосфери або через неї

1. Держави приймають закони і правила щодо відвернення, скорочення і збереження під контролем забруднення морського середовища з атмосфери або через неї, застосовні до повітряного простору під їхнім суверенітетом, до суден, що плавають під їхнім прапором, та суден або літальних апаратів, зареєстрованих в них, беручи до уваги погоджені в міжнародному порядку норми, стандарти та рекомендовані практику і процедури, а також безпеку повітряної навігації.

3. Держави, діючи, в першу чергу, через компетентні міжнародні організації або дипломатичну конференцію, прагнуть встановити глобальні та регіональні норми, стандарти та рекомендовані практику та процедури з метою відвернення, скорочення та збереження під контролем такого забруднення.

Розділ 6. Забезпечення виконання

Стаття 213
Забезпечення виконання законів і правил,
що стосуються забруднення з джерел, які знаходяться на суші

Держави забезпечують виконання своїх законів і правил, прийнятих відповідно до статті 207, та приймають закони, правила й інші заходи, необхідні для здійснення застосовних міжнародних норм і стандартів, встановлених через компетентні міжнародні організації або дипломатичну конференцію з метою відвернення, скорочення і збереження під контролем забруднення морського середовища з джерел, що знаходяться на суші.

Стаття 214
Забезпечення виконання законів і правил,
що стосуються забруднення, яке спричинюється
діяльністю на морському дні

Держави забезпечують виконання своїх законів і правил, прийнятих відповідно до статті 208, та приймають закони, правила й інші заходи, необхідні для здійснення застосовних міжнародних норм і стандартів, встановлених через компетентні міжнародні організації або дипломатичну конференцію з метою відвернення, скорочення і збереження під контролем забруднення морського середовища, яке спричинюється або пов'язане з діяльністю на морському дні, що підпадає під їхню юрисдикцію, та штучними островами, установками і спорудами під їхньою юрисдикцією відповідно до статей 60 і 80.

Стаття 215
Забезпечення виконання міжнародних правил,
що стосуються забруднення,
яке спричинюється діяльністю в Районі

Забезпечення виконання міжнародних норм, правил і процедур, встановлених згідно з Частиною XI, з метою відвернення, скорочення і збереження під контролем забруднення морського середовища, яке спричинюється діяльністю в Районі, регулюється зазначеною Частиною.

Стаття 216
Забезпечення виконання законів і правил,
що стосуються схоронення

1. Виконання законів і правил, прийнятих згідно з цією Конвенцією, та застосовних міжнародних норм і стандартів, встановлених через компетентні міжнародні організації або дипломатичну конференцію з метою відвернення, скорочення і збереження під контролем забруднення морського середовища в результаті схоронення, забезпечується:

а) прибережною державою щодо схоронення в її територіальному морі або виключній економічній зоні, або на її континентальному шельфі;

b) державою прапора щодо суден, які плавають під її прапором, та суден або літальних апаратів, зареєстрованих у ній;

с) будь-якою державою щодо навантаження відходів чи інших матеріалів, здійснюваного на її території або у її прибережних терміналах.

2. Жодна держава не зобов'язана на підставі цієї статті порушувати розгляд, коли його вже порушено іншою державою згідно з цією статтею.

Стаття 217
Забезпечення виконання державами прапора

1. Держави забезпечують дотримання суднами, що плавають під їхнім прапором або зареєстровані в них, застосовних міжнародних норм і стандартів, встановл ених через компетентну міжнародну організацію або спільну дипломатичну конференцію, та своїх законів і правил, прийнятих згідно з цією Конвенцією для відвернення, скорочення і збереження під контролем забруднення морського середовища з суден, а також приймають закони, правила та вживають інших необхідних заходів для їхнього здійснення. Держави прапора вживають заходів для забезпечення ефективного виконання таких норм, стандартів, законів і правил незалежно від того, де вчинено порушення.

2. Держави, зокрема, вживають належних заходів з метою забезпечити, щоб суднам, які плавають під їхнім прапором або зареєстровані в них, заборонялося плавання до тих пір, поки вони не будуть в змозі вийти в море з дотриманням згаданих у пункті 1 вимог міжнародних норм і стандартів, включаючи вимоги стосовно проектування, конструкції, обладнання та комплектування екіпажів суден.

3. Держави забезпечують, щоб судна, які плавають під їхнім прапором або зареєстровані в них, мали на борту свідоцтва, які вимагаються міжнародними нормами і стандартами, згаданими в пункті 1, та видані згідно з цими нормами і стандартами. Держави прапора забезпечують періодичний огляд їхніх суден з метою перевірки відповідності таких свідоцтв фактичному стану судна. Такі свідоцтва приймаються іншими державами як документи про стан суден і розглядаються як документи, що мають таку ж чинність, які і видані ними свідоцтва, якщо немає явних підстав вважати, що стан судна у значній мірі не відповідає даним цих свідоцтв.

4. Якщо судно вчинює порушення норм і стандартів, встановлених через компетентну міжнародну організацію або спільну дипломатичну конференцію, держава прапора без шкоди для статей 218, 220 і 228 вживає заходів для безвідкладного розслідування і, коли це доречно, розпочинає розгляд відносно передбачуваного порушення незалежно від того, де вчинено таке порушення або де в результаті такого порушення сталося чи виявлено таке забруднення.

5. Проводячи розгляд порушення, держави прапора можуть просити сприяння будь-якої іншої держави, співробітництво якої може бути корисним для з'ясування обставин справи. Держави докладають зусиль до того, щоб задовольнити належні прохання держави прапора.

6. Держави на письмове прохання будь-якої держави розслідують будь-яке порушення, нібето вчинене суднами, що плавають під їхнім прапором. Якщо держава прапора переконалася, що є достатні докази для порушення розгляду відносно передбачуваного порушення, то вона безвідкладно порушує такий розгляд згідно зі своїми законами.

7. Держава прапора негайно інформує державу, що запитує, та компетентну міжнародну організацію про вжиті дії та їх результати. Така інформація має бути доступна всім державам.

8. Покарання, передбачені законами і правилами держав відносно суден, що плавають під їх прапором, мають бути достатньо суворими для запобігання порушенням, незалежно від того, де вони вчинені.

Стаття 218
Забезпечення виконання державами порту

1. Якщо судно добровільно перебуває в одному з портів або біля одного з прибережних терміналів якої-небудь держави, ця держава може вдатися до розслідування і, коли це виправдано доказами, порушити розгляд відносно будь-якого скидання з цього судна за межами внутрішніх вод, територіального моря або виключної економічної зони цієї держави на порушення застосовних міжнародних норм і стандартів, встановлених через компетентну міжнародну організацію або загальну дипломатичну конференцію.

2. Ніякий розгляд згідно з пунктом 1 не порушується відносно порушення, пов'язаного із скиданням у внутрішніх водах, територіальному морі або виключній економічній зоні іншої держави, якщо тільки не надійшло прохання цієї держави, держави прапора або держави, яка постраждала або зазнала небезпеки в результаті порушення, зв'язаного із скиданням, або ж якщо таке порушення не спричинило чи не погрожує спричинило забруднення внутрішніх вод, територіального моря або виключної економічної зони держави, що порушила розгляд.

3. Коли судно добровільно перебуває в порту або біля прибережного терміналу якої-небудь держави, ця держава виконує, наскільки це практично здійснимо, прохання будь-якої держави про розслідування зв'язаного із скиданням порушення, згаданого у пункті 1, яке, як можна передбачити, було вчинене у внутрішніх водах, територіальному морі або у виключній економічній зоні держави, що звертається з проханням, або спричинило або погрожує спричинити шкоду зазначеним просторам. Вона також виконує, наскільки це практично здійснимо, прохання держави прапора про розслідування такого порушення незалежно від того, де порушення вчинене.

4. Матеріали розслідування, проведеного державою порту згідно з цією статтею, передаються державі прапора або прибережній державі на їхнє прохання. Будь-який розгляд, розпочатий державою порту на підставі такого розслідування, може за умови додержання Розділу 7 бути припинений на прохання прибережної держави, якщо порушення вчинено в її внутрішніх водах, територіальному морі або виключній економічній зоні. Докази і протоколи по справі, а також будь-яка застава чи інше фінансове забезпечення, залишені у властей держави порту, передаються у такому випадку прибережній державі. Така передача виключає продовження розгляду в державі порту.

Стаття 219
Заходи по відверненню забруднення, що
стосуються придатності суден для плавання

З додержанням Розділу 7 держави, які на запит або за власною ініціативою встановили, що судно, яке перебуває в одному з їхніх портів або біля одного з їхніх прибережних терміналів, порушує застосовні міжнародні норми і стандарти, що стосуються придатності суден до плавання, і тим створює загрозу заподіяння шкоди морському середовищу, вживають у тій мірі, в якій це практично здійснимо, адміністративних заходів, щоб запобігти виходу даного судна в море. Такі держави можуть дозволити даному судну лише перейти на найближчу підхожу судноремонтну верф і після усунення причин порушення негайно дозволяють судну продовжити плавання.

Стаття 220
Забезпечення виконання прибережними державами

1. Коли судно добровільно перебуває в порту або біля прибережного терміналу держави, ця держава може з додержанням Розділу 7 розпочати розслідування відносно будь-якого порушення прийнятих згідно з цією Конвенцією її законів і правил або застосованих міжнародних норм і стандартів для відвернення, скорочення і збереження під контролем забруднення з суден, якщо таке порушення вчинено в територіальному морі або виключній економічній зоні цієї держави.

2. Якщо є явні підстави вважати, що судно, яке здійснює плавання в територіальному морі держави, під час проходу через нього порушило прийняті згідно з цією Конвенцією закони і правила цієї держави або застосовні міжнародні норми і стандарти для відвернення, скорочення і збереження під контролем забруднення з суден, ця держава без шкоди для застосування відповідних положень Розділу 3 Частини II може провести фактичну інспекцію судна з питань, що стосуються такого порушення, та може, коли це виправдано доказами, розпочати розгляд, включаючи затримання судна, відповідно до своїх законів та з додержанням Розділу 7.

3. Якщо є явні підстави вважати, що судно, яке здійснює плавання у виключній економічній зоні або територіальному морі держави, порушило у виключній економічній зоні застосовні міжнародні норми і стандарти, та закони і правила цієї держави, що або відповідають таким нормам і стандартам та вводять їх у дію, для відвернення, скорочення і збереження під контролем забруднення морського середовища з суден, ця держава може вимагати у даного судна інформацію щодо назви судна і його порту приписки, його останнього і наступного портів заходу та іншу інформацію що відноситься до справи, необхідну для того, щоб установити, чи було вчинено порушення.

4. Держави приймають закони і правила та вживають інших заходів для того, щоб судна, які плавають під їхнім прапором, підпорядковувалися вимогам про надання інформації згідно з пунктом 3.

5. Якщо є явні підстави вважати, що судно, яке здійснює плавання у виключній економічній зоні або територіальному морі держави, вчинило у виключній економічній зоні порушення, згадане в пункті 3, яке призвело до великого скидання, що спричиняє значне забруднення або загрозу значного забруднення морського середовища, ця держава може провести фактичну інспекцію судна з питань, що стосуються даного порушення, якщо судно відмовилось надати інформацію або якщо інформація, що надана судном, явно суперечить очевидним фактам і така інспекція виправдана обставинами справи.

6. Якщо є явні об'єктивні докази того, що судно, яке здійснює плавання у виключній економічній зоні або територіальному морі держави, вчинило у виключній економічній зоні порушення, зазначене в пункті 3, яке призвело до тяжкої шкоди чи загрози тяжкої шкоди узбережжю чи пов'язаним з ним інтересам прибережної держави або будь-яким ресурсам її територіального моря або виключної економічної зони, то ця держава може, з додержанням Розділу 7 та за умови, що це виправдано доказами, порушити розгляд, включаючи затримання суден, відповідно до своїх законів.

7. Незважаючи на положення пункту 6, у випадках, коли через компетентну міжнародну організацію встановлені або іншим чином погоджені належні процедури, через які забезпечується додержання вимог щодо надання застави чи іншого підхожого фінансового забезпечення, прибережна держава, якщо вона зв'язана такими процедурами, дозволяє судну й далі прямувати своїм курсом.

8. Положення пунктів 3, 4, 5, 6 і 7 застосовуються також відносно законів і правил, прийнятих згідно з пунктом 6 статті 211.

Стаття 221
Заходи з метою уникнення забруднення,
спричиненого морськими аваріями

1. Ніщо в цій Частині не зачіпає прав держав, згідно з міжнародним правом як звичаєвим, так і договірним, вживати і забезпечувати виконання заходів за межам територіального моря, які відповідають фактичній або загрожуючій шкоді, з метою захисту свого узбережжя чи зв'язаних з ним інтересів, включаючи риболовство, від забруднення чи загрози забруднення в результаті морської аварії чи дій, зв'язаних з такою аварією, які, як можна розумно вважати, призведуть до серйозних шкідливих наслідків.

2. Для цілей цієї статті "морська аварія" означає зіткнення суден, посадку на мілину, інший морський інцидент або іншу подію на борту судна чи поза ним, що призвели до матеріальної шкоди чи неминучої загрози матеріальної шкоди судну або вантажу.

Стаття 222
Забезпечення виконання щодо забруднення
з атмосфери або через неї

У повітряному просторі під їхнім суверенітетом або щодо суден, що плавають під їхнім прапором, та суден або літальних апаратів, зареєстрованих у них, держави забезпечують виконання своїх законів і правил, прийнятих згідно з пунктом 1 статті 212 та з іншими положеннями цієї Конвенції, а також приймають закони і правила та вживають інших заходів, необхідних для здійснення встановлених через компетентні міжнародні організації або дипломатичну конференцію застосовних міжнародних норм і стандартів для відвернення, скорочення і збереження під контролем забруднення морського середовища з атмосфери або через неї згідно з усіма пов'язаними з цим міжнародними нормами і стандартами, які стосуються безпеки повітряної навігації.

Розділ 7. Гарантії

Стаття 223
Заходи з полегшення розгляду

При розгляді, порушеному згідно з цією Частиною, держави вживають заходів для того, щоб сприяти допиту свідків та допущенню доказів, які подаються властями іншої держави або компетентною міжнародною організацією, а також сприяють участі у цьому розгляді офіційних представників компетентної міжнародної організації, держави прапору та будь-якої держави, якої торкнулося забруднення в результаті порушення. Офіційні представники, які беруть участь у такому розгляді, мають права і обов'язки, передбачені національними законами і правилами або міжнародним правом.

Стаття 224
Здійснення повноважень по забезпеченню виконання

Повноваження по забезпеченню виконання щодо іноземних суден, передбачені цією Частиною, можуть здійснюватися тільки посадовими особами або військовими кораблями, військовими літальними апаратами, або іншими суднами чи літальними апаратами, які мають чіткі знаки, що дозволяють розпізнати їх як такі, що перебувають на урядовій службі і уповноважені для цієї мети.

Стаття 225
Обов'язок уникати негативних наслідків при здійсненні
повноважень по забезпеченню виконання

При здійсненні, згідно з цією Конвенцією, щодо іноземних суден своїх повноважень по забезпеченню виконання держави не повинні ставити під загрозу безпеку судноплавства, піддавати судно якомусь іншому ризику, або відводити його у небезпечні порти або на небезпечні якірні стоянки, або піддавати морське середовище надмірному ризику.

Стаття 226
Розслідування у зв'язку з іноземними суднами

1. а) Держави не затримують іноземне судно довше, ніж це вимагається для цілей розслідувань, передбачених у статях 216, 218 і 220. Усяка фактична інспекція іноземного судна обмежується перевіркою таких сертифікатів, суднових журналів чи інших документів, які судно зобов'язане мати згідно із загальноприйнятими міжнародними нормами і стандартами, або будьяких аналогічних документів, які є на судні; подальша фактична іннспекція судна може бути розпочата тільки після такої перевірки і лише у випадку, коли:

і) є явні підстави вважати, що стан судна або його устаткування значною мірою не відповідає цим документам;

іі) зміст цих документів є недостатнім для підтвердження або перевірки передбачуваного порушення; або

ііі) судно не має дійсних сертифікатів чи суднових журналів.

b) Якщо розслідування свідчить про порушення застосовних законів і правил або міжнародних норм і стандартів по захисту і збереженню морського середовища, то судно негайно звільняється за умови виконання таких доцільних процедур, як надання застави або іншого відповідного фінансового забезпечення.

с) Без шкоди для застосовних норм і стандартів, що стосуються придатності судна для плавання, у звільненні судна може бути відмовлено або воно може бути обумовлене переходом судна на найближчу придатну судноремонтну верф, якщо це судно являє собою надмірну загрозу завдання шкоди морському середовищу. Коли у звільненні судна відмовлено або звільнення поставлене у залежність від певних умов, держава прапора має бути негайно повідомлена про це, і вона може вимагати звільнення цього судна згідно з Частиною XV.

2. Держави співробітничають у розробці процедур, спрямованих на те, щоб уникнути непотрібної фактичної інспекції суден у морі.

Стаття 227
Недопущення дискримінації іноземних суден

При здійсненні своїх прав та виконанні своїх обов'язків за цією Частиною держави не допускають ніякої дискримінації по формі або по суті проти суден будь-якої іншої держави.

Стаття 228
Припинення і обмеження порушення розгляду

1. Розгляд з метою накладення покарання за будь-яке порушення застосовних законів і правил або міжнародних норм і стандартів, що стосуються відвернення, скорочення і збереження під контролем забруднення з суден, вчинене якимнебудь іноземним судном за межами територіального моря держави, яка розпочинає розгляд, припиняється, якщо держава прапора порушує рогляд з метою покарання за відповідне звинувачення протягом шести місяців після того, як розгляд було вперше порушено, за винятком випадків, коли розгляд пов'язаний з тяжкою шкодою прибережній державі або коли ця держава прапора неодноразово не виконувала своє зобов'язання щодо ефективного забезпечення виконання застосовних міжнародних норм і стандартів щодо порушень, вчинених її суднами. Держава прапора, яка направляє запит про призупинення розгляду згідно з цією статтею, в належний час подає у розпорядження держави, яка першою порушила розгляд, повне досьє по справі та протоколи розгляду. Коли розгляд, розпочатий державою прапора, завершено, призупинений розгляд призупиняється. Після сплати витрат, пов'язаних з таким розглядом, будь-яка застава або інше фінансове забезпечення, внесені у зв'язку з припиненим розглядом, повертається прибережною державою.

2. Розгляд з метою покласти накарання на іноземні судна не порушується після закінчення трьох років з моменту вчинення порушення та не розпочинається ніякою державою, якщо розгляд уже порушено іншою державою, за умови дотримання положень, викладених у пункті 1.

3. Ця стаття не завдає шкоди праву держави прапора вживати будь-яких заходів, включаючи порушення розгляду з метою накласти покарання згідно із своїми законами, незалежно від розгляду, порушеного раніше іншою державою.

Стаття 229
Порушення цивільного розгляду

Ніщо в цій Конвенції не зачіпає порушення цивільного розгляду щодо будь-якого позову стосовно до збитків або шкоди, які є результатом забруднення морського середовища.

Стаття 230
Грошові штрафи та дотримання визнаних
прав звинуваченого

1. Тільки грошові штрафи можуть накладатися за порушення національних законів і правил або застосовних міжнародних норм і стандартів по відверненню, скороченню і збереженню під контролем забруднення морського середовища, вчинені іноземними суднами за межами територіального моря.

2. Тільки грошові штрафи можуть накладатися за порушення національних законів і правил або застосовних міжнародних норм і стандартів по відверненню, скороченню і збереженню під контролем забруднення морського середовища, вчинені іноземними суднами у територіальному морі, за винятком випадків навмисного і серйозного акта забруднення в територіальному морі.

3. При проведенні розгляду таких порушень, вчинених іноземним судном, за які може бути накладено штраф, дотримуються визнаних прав звинуваченого.

Стаття 231
Повідомлення держави прапора та
інших заінтересованих держав

Держави негайно повідомляють державу прапора та будь-яку заінтересовану державу про будь-які заходи, вжиті згідно з Розділом 6 проти іноземних суден, та надають державі прапора всі офіційні повідомлення, що стосуються таких заходів. Однак щодо порушень, вчинених у територіальному морі, ці зобов'язання прибережних держав застосовуються тільки до тих засобів, які вживаються при переслідуванні. Дипломатичні агенти або консульські посадові особи та, коли це можливо, морські власті держави прапора негайно інформуються про будьякі такі заходи.

Стаття 232
Відповідальність держав за заходи по
забезпеченню виконання

Держави несуть відповідальність за шкоду або збитки, що можуть бути їм пред'явлені та випливають із заходів, вжитих на підставі Розділу 6, коли такі заходи є незаконними або виходять за рамки розумно необхідних у світлі наявної інформації. Держави забезпечують можливість звернення до їхніх судів з позовами з приводу такої шкоди або збитків.

Стаття 233
Гарантії щодо проток, які використовуються
для міжнародного судноплавства

Ніщо в Розділах 5, 6 і 7 не зачіпає правового режиму проток, які використовуються для міжнародного судноплавства. Однак, якщо іноземне судно, крім суден, зазначених у Розділі 10, вчинило порушення законів і правил, згаданих у пункті 1 а) і b) статті 42, яке спричинило або загрожує спричинити тяжку шкоду морському середовищу проток, держави, що межують з протоками, можуть вжити належних заходів для забезпечення виконання та у цьому випадку дотримуються mutatis mutandis положень цього Розділу.

Розділ 8. Покриті льодом райони

Стаття 234
Покриті льодом райони

Прибережні держави мають право приймати та забезпечувати виконання недискримінаційних законів і правил по відверненню, скороченню і збереженню під контролем забруднення морського середовища з суден у покритих льодом районах у межах виключної економічної зони, де особливо суворі кліматичні умови та наявність льоду, який покриває такі райони протягом більшої частини року, створюють перешкоди або підвищену небезпеку для судноплавства, а забруднення морського середовища могло б завдати тяжкої шкоди екологічній рівновазі або незворотно порушити його. У таких законах і правилах належним чином беруться до уваги судноплавство та захист і збереження морського середовища на основі наявних найбільш достовірних наукових даних.

Розділ 9. Відповідальність

Стаття 235
Відповідальність

1. На держави покладається виконання їх міжнародних зобов'язань по захисту і збереженню морського середовища. Вони несуть відповідальність згідно з міжнародним правом.

2. Держави забезпечують, щоб була можливість звернення згідно з їхніми правовими системами за отриманням у короткі строки належного відшкодування або іншої компенсації шкоди, завданої забрудненням морського середовища фізичними або юридичними особами під їхнею юрисдикцією.

3. З метою забезпечення швидкого та адекватного відшкодування всієї шкоди, завданої забрудненням морського середовища, держави співробітничають у здійсненні діючого міжнародного права та в подальшому розвитку міжнародного права, яке стосується відповідальності, для оцінки і відшкодування шкоди або урегулювання зв'язаних з цим спорів, а також, коли доречно, у розробці критеріїв і процедур виплати належного відшкодування, таких, як обов'язкове страхування або компенсаційні фонди.

Розділ 10. Суверенний імунітет

Стаття 236
Суверенний імунітет

Положення цієї Конвенції, що стосуються захисту і збереження морського середовища, не застосовуються до будь-яких військових кораблів, військово-допоміжних суден, до інших суден або літальних апаратів, що належать державі або експлуатуються нею та використовуються у даний час лише для урядової некомерційної служби. Проте кожна держава шляхом вжиття належних заходів, які не завдають шкоди експлуатації та експлуатаційним можливостям таких суден або літальних апаратів, які належать їй або експлуатуються нею, забезпечує, щоб такі судна або літальні апарати діяли, настільки це доцільно і практично можливо, таким чином, який сумісний з цією Конвенцією.

Розділ 11. Зобов'язання за іншими конвенціями про
захист і збереження морського середовища

Стаття 237
Зобов'язання за іншими конвенціями про захист і
збереження морського середовища

1. Положення цієї Частини не завдають шкоди конкретним зобов'язанням, взятим на себе державами за укладеними раніше спеціальними конвенціями та угодами, що стосуються захисту і збереження морського середовища, а також угодами, що можуть бути укладені на розвиток загальних принципів, викладених у цій Конвенції.

2. Конкретні зобов'язання, взяті на себе державами за спеціальними конвенціями відносно захисту і збереження морського середовища, мають виконуватися сумісним із загальними принципами і цілями цієї Конвенції чином.

Частина XIII. Морські наукові дослідження

Розділ 1. Загальні положення

Стаття 238
Право проводити морські наукові дослідження

Усі держави, незалежно від їхнього географічного положення, та компетентні міжнародні організації мають право проводити морські наукові дослідження за умови дотримання прав і обов'язків інших держав, передбачених у цій Конвенції.

Стаття 239
Заохочення морських наукових досліджень

Держави і компетентні міжнародні організації заохочують та полегшують розвиток і проведення морських наукових досліджень відповідно до цієї Конвенції.

Стаття 240
Загальні принципи проведення морських
наукових досліджень

При проведенні морських наукових досліджень застосовуються такі принципи:

а) морські наукові дослідження проводяться виключно в мирних цілях;

b) морські наукові дослідження проводяться належними науковими методами і засобами, сумісними з положеннями цієї Конвенції;

с) морські наукові дослідження не повинні створювати невиправданих перешкод іншим правомірним видам використання моря, сумісним з цією Конвенцією, та належним чином поважаються при здійсненні таких видів використання;

d) морські наукові дослідження проводяться з дотриманням усіх відповідних правил, прийнятих згідно з цією Конвенцією, включаючи положення про захист і збереження морського середовища.

Стаття 241
Невизнання морських наукових досліджень як
правової основи для претензій

Здійснення морських наукових досліджень не створює правової основи для яких би то не було претензій на будь-яку частину морського середовища або на його ресурси.

Розділ 2. Міжнародне співробітництво

Стаття 242
Сприяння міжнародному співробітництву

1. Держави і компетентні міжнародні організації відповідно до принципу поваги суверенітету і юрисдикції та на взаємовигідній основі сприяють міжнародному співробітництву у галузі морських наукових досліджень в мирних цілях.

2. У цьому контексті без шкоди для прав і обов'язків держав за цією Конвенцією будь-яка держава при застосуванні цієї Частини належним чином надає іншим державам розумну можливість отримати від неї або при її співробітництві інформацію, необхідну для відвернення і збереження під контролем шкоди здоров'ю і безпеці людей та морському середовищу.

Стаття 243
Створення сприятливих умов

Держави і компетентні міжнародні організації співробітничають шляхом укладення двосторонніх і багатосторонніх угод у створенні сприятливих умов для проведення морських наукових досліджень у морському середовищі та в об'єднанні зусиль учених при вивченні суті явищ і процесів, що відбуваються у морському середовищі, та взаємозв'язку між ними.

Стаття 243
Створення сприятливих умов

Держави і компетентні міжнародні організації співробітничають шляхом укладення двосторонніх і багатосторонніх угод у створенні сприятливих умов для проведення морських наукових досліджень у морському середовищі та в об'єднанні зусиль вчених при вивченні суті явищ і процесів, що відбуваються у морському середовищі, та взаємозв'язку між ними.

Стаття 244
Публікація і розповсюдження інформації та знань

1. Держави і компетентні міжнародні організації відповідно до цієї Конвенції забезпечують шляхом публікації і розповсюдження через належні канали доступність інформації про запропоновані основні програми та їхні цілі, а також знань, які є результатом морських наукових досліджень.

2. З цією метою держави як індивідуально, так і у співпраці з іншими державами та компетентними міжнародними організаціями активно сприяють розповсюдженню наукових даних та інформації, передачі отриманих в результаті морських наукових досліджень знань, особливо державам, що розвиваються, та зміцненню здатності держав, що розвиваються, самостійно проводити морські наукові дослідження шляхом, поряд з іншим, здійснення програм забезпечення належного навчання і підготовки їхніх технічних та наукових кадрів.

Розділ 3. Проведення і сприяння проведенню
морських наукових досліджень

Стаття 245
Морські наукові дослідження у територіальному морі

Прибережні держави на здійснення свого суверенітету мають виключне право регулювати, дозволяти і проводити морські наукові дослідження у своєму територіальному морі. Морські наукові дослідження у територіальному морі проводяться тільки за ясною висловленою згодою прибережної держави та на встановлених нею умовах.

Стаття 246
Морські наукові дослідження у виключній
економічній зоні та на континентальному шельфі

1. Прибережні держави на виконання своєї юрисдикції мають право регулювати, дозволяти і проводити морські наукові дослідження у своїй виключній економічній зоні та на своєму континентальному шельфі згідно з відповідними положеннями цієї Конвенції.

2. Морські наукові дослідження у виключній економічній зоні та на континентальному шельфі проводяться за згодою прибережної держави.

3. Прибережні держави при звичайних обставинах дають свою згоду на здійснення іншими державами або компетентними міжнародними організаціями морських науководослідницьких проектів у своїй виключній економічній зоні або на своєму континентальному шельфі згідно з цією Конвенцією виключно в мирних цілях і для розширення наукових знань про морське середовище на благо всього людства. З цією метою прибережні держави встановлюють норми і процедури, які забезпечують, щоб не було невиправданих затримок або відмови у такій згоді.

4. Для цілей застосування пункту 3 звичайні обставини можуть існувати, незважаючи на відсутність дипломатичних відносин між прибережною державою і державою, що проводить дослідження.

5. Прибережні держави можуть, проте, на свій розсуд відмовити у згоді на здійснення іншою державою або компетентною міжнародною організацією у виключній економічній зоні або на континентальному шельфі прибережної держави морського науково-дослідницького проекту, якщо цей проект:

а) має безпосереднє значення для розвідування та розробки природних ресурсів як живих, так і неживих;

b) включає буріння на континентальному шельфі, використання вибухових речовин або привнесення шкідливих речовин у морське середовище;

с) включає будівництво, експлуатацію або використання таких штучних островів, установок і споруд, згаданих у статтях 60 і 80;

d) містить інформацію, надану на підставі статті 248, відносно характеру і цілей проекту, яка є неточною, або якщо держава або компетентна міжнародна організація, які проводять дослідження, мають невиконані зобов'язання перед прибережною державою, що випливають із раніше здійсненого дослідницького проекту.

6. Незважаючи на положення пункту 5, прибережні держави не можуть на свій розсуд відмовляти у згоді відповідно до підпункту а) цього пункту відносно морських науководослідницьких проектів, які мають здійснюватися згідно з положеннями цієї Частини на континентальному шельфі за межами 200 морських миль від вихідних ліній, від яких відлічується ширина територіального моря, поза тими встановленими районами, що їх прибережні держави в будь-який час можуть офіційно оголосити районами, де ведуться або будуть вестися після розумного періоду часу зосереджені в цих районах операції по розробці або детальному розвідуванню. Прибережні держави дають розумні повідомлення про такі райони, які вони можуть оголосити, а також про будь-які зміни відносно цих районів, але не зобов'язані надавати докладний опис операції, які в них проводяться.

7. Положення пункту 6 не завдають шкоди правам прибережних держав на континентальний шельф, як вони встановлені у статті 77.

8. Здійснення морських наукових досліджень, про які йдеться у цій статті, не створює невиправданих перешкод для діяльності, що проводиться прибережними державами, на здійснення їхніх суверенних прав і юрисдикції, передбачених цією Конвенцією.

Стаття 247
Морські науково-дослідницькі проекти, що здійснюються
міжнародними організаціями або під їхньою егідою

Вважається, що прибережна держава, яка є членом міжнародної організації або має двосторонню угоду з такою організацією та в чиїй виключній економічній зоні або на чиєму континентальному шельфі ця організація бажає здійснити безпосередньо або під її егідою морський науково-дослідницький проект, дозволила здійснити цей проект згідно з погодженими специфікаціями, якщо ця держава схвалила докладний проект, коли організація приймала рішення про здійснення даного проекту, або бажає брати участь у ньому, і не висловила яких-небудь заперечень протягом чотирьох місяців з часу повідомлення про проект, направленого організацією прибережній державі.

Стаття 248
Обов'язок надавати інформацію
прибережній державі

Держави і компетентні міжнародні організації, які мають намір проводити морські наукові дослідження у виключній економічній зоні або на континентальному шельфі прибережної держави, надають такій державі не менш ніж за шість місяців до передбачуваної дати початку морського науково-дослідницького проекту повну інформацію про:

а) характер і цілі проекту;

b) метод і засоби, що будуть використані, включаючи назву, тоннаж, тип і клас суден та опис наукового устаткування;

с) точні географічні райони, в яких буде здійснюватися проект;

d) передбачувані дати першого прибуття і остаточного відплиття дослідницьких суден або у відповідних випадках розміщення і зняття устаткування;

е) назву установи, під егідою якої здійснюється проект, директора і особу, відповідальну за проект;

f) ступінь, в якому прибережна держава вважається здатною брати участь або бути представленою у проекті.

Стаття 249
Обов'язок дотримуватися певних умов

1. Держави і компетентні міжнародні організації при проведенні морських наукових досліджень у виключній економічній зоні або на континентальному шельфі прибережної держави дотримуються таких умов:

а) забезпечують право прибережної держави, якщо вона цього забажає, брати участь або бути представленою у морському науководослідницькому проекті, особливо на борту дослідницьких суден та інших пристроїв або науково-дослідницьких установок, коли це практично можливо, або без виплати якоїнебудь винагороди вченим прибережної держави та без зобов'язання цієї останньої брати участь в оплаті витрат по здійсненню цього проекту;

b) надають прибережній державі на її прохання попередні доповіді, як тільки це стає практично можливим, а також остаточні результати і висновки після завершення дослідження;

с) зобов'язуються надавати прибережній державі на її прохання доступ до всіх даних і зразків, отриманих у рамках морського науководослідницького проекту, і таким же чином передавати їй дані, з яких можна зробити копії, та зразки, які можна поділити без шкоди для їхньої наукової цінності;

d) надають прибережній державі на її прохання інформацію, що містить оцінку таких даних, зразків та результатів досліджень, або надають допомогу для їхньої оцінки й інтерпретації;

е) забезпечують, з дотриманням пункту 2, щоб результати дослідження були практично якнайшвидше доступні міжнародному співтовариству через відповідні національні та міжнародні канали;

f) негайно інформують прибережні держави про будь-яку істотну зміну в програмі досліджень;

g) якщо немає домовленості про інше, забирають науково-дослідницькі установки або устаткування, коли дослідження завершено.

2. Ця стаття застосовується без шкоди для умов, встановлених законами і правилами прибережної держави з метою здійснення її дискреційних повноважень давати згоду або відмовляти в ній відповідно до пункту 5 статті 246, включаючи вимоги про попередню згоду на надання у розпорядження міжнародного співтовариства результатів досліджень по проекту, які має безпосереднє значення для розвідування або розробки природних ресурсів.

Стаття 250
Інформація відносно морських
науково-дослідницьких проектів

Інформація відносно морських науководослідницьких проектів направляється через належні офіційні канали, якщо не було іншої домовленості.

Стаття 251
Загальні критерії та керівні принципи

Держави прагнуть сприяти через компетентні міжнародні організації встановленню загальних критеріїв та керівних принципів для допомоги державам у визначенні характеру і наслідків морських наукових досліджень.

Стаття 252
Згода, що припускається

Держави або компетентні міжнародні організації можуть приступати до здійснення морського науково-дослідницького проекту після закінчення шести місяців з моменту подання прибережній державі інформації, яка вимагається за статтею 248, якщо протягом чотирьох місяців з дня отримання повідомлення, яке містить таку інформацію, прибережна держава не доводить до відома держав чи організацій, які проводять дослідження, що:

а) вона відмовляє у своїй згоді на підставі положень статті 246; або

b) інформація, надана державою чи компетентною міжнародною організацією, про які йдеться, відносно характеру або цілей проекту, не відповідає цілком очевидним фактами; або

с) вона потребує додаткової інформації стосовно умов й інформації, передбачених на підставі статей 248 і 249; або

d) є невиконані зобов'язання щодо умов, встановлених у статті 249, у зв'язку з попереднім науково-дослідницьким проектом, що здійснювався такою державою чи організацією.

Стаття 253
Призупинення або припинення діяльності
по морських наукових дослідженнях

1. Прибережна держава має право вимагати призупинення будь-якої діяльності по морських наукових дослідженнях, які проводяться в межах її виключної економічної зони або на її континентальному шельфі, якщо:

а) дослідницька діяльність проводиться не відповідно до повідомленої інформації, як це передбачено статтею 248, на якій прибережна держава обґрунтувала свою згоду; або

b) держава або компетентна міжнародна організація, які здійснюють дослідницький проект, не дотримуються положень статті 249 відносно прав прибережної держави по морському науково-дослідницькому проекту.

2. Прибережна держава має право вимагати припинення будь-якої діяльності по морських наукових-дослідженнях у випадку будь-якого недотримання положень статті 248, яке рівнозначне серйозній зміні у дослідницькому проекті або у дослідницькій діяльності.

3. Прибережна держава може також вимагати припинення діяльності по морських наукових дослідженнях, якщо будь-яка з ситуацій, описаних в пункті 1, не була виправлена протягом розумного періоду часу.

4. Після отримання від прибережної держави повідомлення про її рішення про призупинення або припинення, держави або компетентні міжнародні організації, уповноважені проводити діяльність по морських наукових дослідженнях, припиняють дослідницьку діяльність, про яку йдеться у такому повідомленні.

5. Постанова про призупинення на підставі пункту 1 скасовується прибережною державою, і діяльність по морських наукових дослідженнях може бути продовжена, як тільки держава або компетентна міжнародна організація, які здійснюють дослідження, виконають умови, що вимагаються статтями 248 і 249.

Стаття 254
Права сусідніх держав, які не мають
виходу до моря і знаходяться в географічно
несприятливому положенні

1. Держави і компетентні міжнародні організації, які подали прибережній державі проект проведення морських наукових досліджень, про які йдеться в пункті 3 статті 246, повідомляють сусідні держави, що не мають виходу до моря і знаходяться в географічно несприятливому положенні, про намічуваний дослідницький проект та інформують цю прибережну державу про таке повідомлення.

2. Після того, як заінтересована прибережна держава дала згоду на здійснення цього намічуваного морського науково-дослідницького проекту, згідно зі статтею 246 та іншими відповідними положеннями цієї Конвенції, держави і компетентні міжнародні організації, які розпочинають такий проект, надають сусіднім державам, що не мають виходу до моря і знаходяться в географічно несприятливому положенні, на їхнє прохання і коли це доречно, відповідну інформацію, як це передбачено статтею 248 та пунктом 1 f) статті 249.

3. Сусіднім державам, які не мають виходу до моря і знаходяться в географічно несприятливому положенні, зазначеним вище, надається на їхнє прохання можливість, коли це практично здійснимо, брати участь у проведенні наміченого морського науково-дослідницького проекту через кваліфікованих експертів, які призначаються ними і проти яких не заперечує дана прибережна держава, згідно з умовами, погодженими для цього проекту відповідно до положень цієї Конвенції між заінтересованою прибережною державою і державою або компетентними міжнародними організаціями, які проводять наукові дослідження.

5. Держави і компетентні міжнародні організації, зазначені в пункті 1, надають зазначеним вище державам, які не мають виходу до моря і знаходяться в географічно несприятливому положенні, на їхнє прохання, інформацію і допомогу, передбачені в пункті 1 d) статті 249, за умови дотримання пункту 2 цієї ж статті.

Стаття 255
Заходи для полегшення морських наукових досліджень
та надання допомоги дослідницьким суднам

Держави прагнуть прийняти розумні норми, правила і процедури для сприяння і полегшення морських наукових досліджень, які проводяться згідно з цією Конвенцією за межами їхнього територіального моря та в необхідних випадках для полегшення, за умови дотримання положень їхніх законів і правил, доступу у свої гавані та сприяння у наданні допомоги морським дослідницьким суднам, які виконують відповідні положення цієї Частини.

Стаття 256
Морські наукові дослідження в Районі

Всі держави, незалежно від їхнього географічного положення, а також компетентні міжнародні організації мають право згідно з Частиною XI проводити морські наукові дослідження в Районі.

Стаття 257
Морські наукові дослідження у водяній товщі
за межами виключної економічної зони

Всі держави, незалежно від їхнього географічного положення, а також компетентні міжнародні організації мають право згідно з цією Конвенцією проводити морські наукові дослідження у водяній товщі за межами виключної економічної зони.

Розділ 4. Науково-дослідні установки або
устаткування в морському середовищі

Стаття 258
Розміщення та використання

Розміщення та використання науководослідних установок або устаткування будь-якого типу в будь-якому районі морського середовища здійснюються на тих же умовах, що й передбачені в цій Конвенції для проведення морських наукових досліджень у такому районі.

Стаття 259
Правовий статус

Установки або устаткування, які згадуються в цьому Розділі, не мають статусу островів. Вони не мають свого територіального моря, і їх наявність не впливає на делімітацію територіального моря, виключної економічної зони або континентального шельфу.

Стаття 260
Зони безпеки

Згідно з відповідними положеннями цієї Конвенції навколо науково-дослідницьких установок можуть створюватися зони безпеки розумної ширини, яка не перевищує 500 метрів. Усі держави забезпечують дотримання їх суднами таких зон безпеки.

Стаття 261
Неспричинення перешкод на шляхах судноплавства

Розміщення і використання науководослідницьких установок або устаткування будьякого типу не повинні створювати перешкод на усталених шляхах морського судноплавства.

Стаття 262
Розпізнавальні знаки і засоби попередження

Установки або устаткування, що згадуються в цьому Розділі, мають розпізнавальні знаки із зазначенням держави реєстрації або міжнародної організації, якій вони належать, а також мають належні погоджені в міжнародному порядку засоби попередження для забезпечення безпеки морської і повітряної навігації, з урахуванням норм і стандартів, встановлених компетентними міжнародними організаціями.

Розділ 5. Відповідальність

Стаття 263
Відповідальність

1. Держави і компетентні міжнародні організації зобов'язані забезпечувати, щоб морські наукові дослідження, розпочаті ними або від їхнього імені, проводились згідно з цією Конвенцією.

2. Держави і компетентні міжнародні організації несуть відповідальність за заходи, що вживаються ними на порушення цієї Конвенції відносно морських наукових досліджень, що проводяться іншими державами, їхніми фізичними або юридичними особами, або компетентними міжнародними організаціями, та забезпечують компенсацію шкоди, заподіяної в результаті таких заходів.

3. Держави і компетентні міжнародні організації несуть відповідальність згідно зі статтею 235 за шкоду, завдану забрудненням морського середовища в результаті морських наукових досліджень, розпочати ними або від їхнього імені.

Розділ 6. Врегулювання спорів і тимчасові заходи

Стаття 264
Врегулювання спорів

Спори щодо тлумачення або застосування положень цієї Конвенції, які стосуються морських наукових досліджень, підлягають врегулюванню згідно з Розділами 2 і 3 Частини XV.

Стаття 265
Тимчасові заходи

До врегулювання спору згідно з Розділом 2 і 3 Частини XV держава або компетентна міжнародна організація, яким дозволено здійснювати морський науково-дослідницький проект, не дозволяє розпочинати або продовжувати дослідницьку діяльність без ясно висловленої згоди заінтересованої прибережної держави.

Частина XIV. Розробка і передача морської технології

Розділ 1. Загальні положення

Стаття 266
Сприяння розвитку і передачі морської технології

1. Держави безпосередньо або через компетентні міжнародні організації співпрацюють відповідно до своїх можливостей в активному сприянні розвитку і передачі морських наукових знань і морської технології на справедливих і розумних основах та умовах.

2. Держави сприяють розвитку морського науково-технічного потенціалу держав, які можуть мати потребу в технічній допомозі у цій галузі та просити про її надання, зокрема держав, що розвиваються, включаючи держави, які не мають виходу до моря або знаходяться в географічно несприятливому положенні, в тому, що стосується розвідування, розробки і зберігання морських ресурсів та управління ними, захисту і збереження морського середовища, морських наукових досліджень та іншої діяльності в морському середовищі, сумісної з цією Конвенцією, з метою прискорення соціально-економічного розвитку держав, що розвиваються.

Стаття 267
Захист правомірних інтересів

Держави, сприяючи співробітництву згідно зі статтею 266, належним чином дотримуються всіх правомірних інтересів, включаючи, серед іншого, права і обов'язки власників, постачальників і отримувачів морської технології.

Стаття 268
Основні цілі

Держави безпосередньо або через компетентні міжнародні організації сприяють:

а) набуттю, оцінці і розповсюдженню морських технічних знань та полегшують доступ до такої інформації і даних;

b) розвитку належної морської технології;

с) розвитку необхідної технологічної інфраструктури для полегшення передачі морської технології;

d) підготовці людських ресурсів шляхом професійного навчання та освіти громадян держав і країн, що розвиваються, і особливо громадян найменш розвинутих серед них;

е) міжнародному співробітництву на всіх рівнях, особливо на регіональному, субрегіональному і двосторонньому.

Стаття 269
Заходи для досягнення основних цілей

Для досягнення цілей, згаданих у статті 268, держави безпосередньо або через компетентні міжнародні організації прагнуть, серед іншого:

а) засновувати програми технічного співробітництва для ефективної передачі всіх видів морської технології державам, які можуть мати потребу у технічній допомозі в цій галузі та просити про її надання, особливо державам, які розвиваються, не мають виходу до моря і знаходяться в географічно несприятливому положенні, а також іншим державам, що розвиваються, які були не в змозі створити або розвити свій власний технологічний потенціал у галузі морської науки та розвідування і розробки морських ресурсів або розвинути інфраструктуру такої технології;

b) сприяти створенню сприятливих умов для укладення угод, контрактів та досягнення аналогічних домовленостей на справедливих і розумних умовах;

с) проводити конференції, семінари та симпозіуми з науково-технічних питань, зокрема щодо політики і методів передачі морської технології;

d) сприяти обміну вченими, а також технічними та іншими експертами;

е) здійснювати проекти і заохочувати спільні підприємства та інші види двостороннього і багатостороннього співробітництва.

Розділ 2. Міжнародне співробітництво

Стаття 270
Форми міжнародного співробітництва

Міжнародне співробітництво з метою розробки і передачі морської технології здійснюється, коли це можливо і доречно, як через існуючі двосторонні, регіональні або багатосторонні програми, так і через розширені і нові програми з метою сприяти морським науковим дослідженням, передачі морської технології, особливо в нових галузях, та належному міжнародному фінансуванню досліджень і освоєння океану.

Стаття 271
Керівні принципи, критерії та стандарти

Держави безпосередньо або через компетентні міжнародні організації сприяють встановленню загальноприйнятних керівних принципів, критеріїв та стандартів, що стосуються передачі морської технології на двосторонній основі або в рамках міжнародних організацій та інших форумів, з урахуванням, зокрема, інтересів та потреб держав, що розвиваються.

Стаття 272
Координація міжнародних програм

У галузі передачі морської технології держави прагнуть забезпечити, щоб компетентні міжнародні організації координували свою діяльність, включаючи будь-які регіональні або всесвітні програми, беручи до уваги інтереси та програми держав, що розвиваються, зокрема тих, що не мають виходу до моря або знаходяться в географічно несприятливому положенні.

Стаття 273
Співробітництво з міжнародними
організаціями та Органом

Держави активно співробітничають з компетентними міжнародними організаціями та Органом з метою заохочення і полегшення передачі державам, що розвиваються, та їхнім громадянам і Підприємству досвіду і морської технології стосовно діяльності в Районі.

Стаття 274
Цілі Органу

За умови дотримання всіх законних інтересів, включаючи, серед іншого, права і обов'язки власників, постачальників і отримувачів технології, Орган щодо діяльності в Районі забезпечує:

а) включення на основі принципу справедливого географічного розподілу громадян як прибережних, так і таких держав, що розвиваються і не мають виходу до моря або знаходяться в географічно несприятливому положенні, з метою їх підготовки, до складу управлінського, науководослідницького і технічного персоналу, який набирається для здійснення його діяльності;

b) доступ до технічної документації з відповідного устаткування, машин, пристроів і процесів для всіх держав, особливо держав, що розвиваються, які можуть мати потребу в технічній допомозі у цій галузі та просити про її надання;

с) вжиття Органом належних заходів, які полегшують отримання технічної допомоги в галузі морської технології державами, які можуть мати потребу в ній та просити про її надання, особливо державами, що розвиваються, та оволодіння їхніми громадянами необхідними навичками і "ноу-хау", включ аючи професійну підготовку;

d) надання допомоги державам, які можуть мати потребу у технічній допомозі в цій галузі та просити про її надання, особливо державам, що розвиваються, у придбанні необхідного обладнання, машин, процесів та іншого "ноу-хау" через посередництво будь-яких механізмів фінансування, передбачених цією Конвенцією.

Розділ 3. Національні та регіональні морські
науково-технічні центри

Стаття 275
Створення національних центрів

1. Держави безпосередньо або через компетентні міжнародні організації та Орган сприяють створенню, зокрема у прибережних державах, що розвиваються, національних морських науково-технічних дослідницьких центрів і зміцненню існуючих національних центрів з тим щоб стимулювати і удосконалювати проведення морських наукових досліджень прибережними державами, що розвиваються, а також розширювати їхні національні можливості по використанню і збереженню їхніх морських ресурсів у їхніх економічних інтересах.

2. Держави через компетентні міжнародні організації та Орган надають належну підтримку, щоб полегшити створення і зміцнення таких національних центрів з метою забезпечити сучасні умови для підготовки і необхідне обладнання, навички та "ноу-хау", а також надання технічних експертів для держав, які можуть мати потребу в такій допомозі та просити про неї.

Стаття 276
Створення національних центрів

1. Держави у координації з компетентними міжнародними організаціями, Органом та національними морськими науково-технічними дослідницькими установами сприяють створенню, зокрема у державах, що розвиваються, регіональних морських науково-технічних дослідницьких центрів, з тим щоб стимулювати і удосконалювати проведення морських наукових досліджень державами, що розвиваються, та сприяти передачі морської технології.

2. Всі держави регіону співробітничають з регіональними центрами з метою забезпечення більш ефективного досягнення їхніх цілей.

Стаття 277
Функції регіональних центрів

Функції таких регіональних центрів включають, серед іншого:

а) програми професійної підготовки і освіти на всіх рівнях з різних аспектів морських науковотехнічних досліджень і, особливо, з морської біології, включаючи збереження морських живих ресурсів та управління ними, з океанографії, гідрографії, інженерної справи, з геологічної розвідки морського дна, морської гірничої справи та опріснення води;

b) дослідження з питань управління;

с) дослідницькі програми щодо захисту і збереження морського середовища та відвернення, скорочення та збереження під контролем забруднення;

d) організацію регіональних конференцій, семінарів і симпозіумів;

е) отримання і обробку морських науковотехнічних даних та інформації;

f) швидке розповсюдження результатів морських науковотехнічних досліджень шляхом публікації у легко доступних виданнях;

g) розповсюдження відомостей про національну політику щодо передачі морської технології та систематичні порівняльні дослідження такої політики ;

h) збирання і систематизацію інформації про торгівлю технологією, а також про контракти та інші угоди щодо патентів;

і) технічне співробітництво з іншими державами регіону.

Розділ 4. Співробітництво між міжнародними
організаціями

Стаття 278
Співробітництво між міжнародними організаціями

Компетентні міжнародні організації, про які йдеться у цій Частині та Частині XIII, вживають усіх належних заходів для забезпечення безпосередньо або у тісному співробітництві між собою ефективного виконання своїх функцій і зобов"язань згідно з цією Частиною.

Частина XV. Врегулювання спорів

Розділ 1. Загальні положення

Стаття 279
Обов'язок врегулювати спори мирними засобами

Держави-учасниці врегульовують будь-який спір між собою щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції мирними засобами відповідно до пункту 3 статті 2 Статуту Організації Об'єднаних Націй і з цією метою прагнуть до врегулювання засобами, зазначеними в пункті 1 статті 33 Статуту.

Стаття 280
Врегулювання спорів мирними засобами на вибір сторін

Ніщо у цій Частині не зачіпає права будь-яких держав-учасниць у будь-який час домовитися про врегулювання своїх спорів щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції будь-якими мирними засобами на їхній вибір.

Стаття 281
Процедура у випадку, коли сторони
не досягли врегулювання

1. Якщо держави-учасниці, які є сторонами в спорі щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції, погодилися добиватися врегулювання спору мирними засобами на свій вибір, то передбачені у цій Частині процедури застосовуються тільки в тому випадку, якщо врегулювання не було досягнуто в результаті застосування таких засобів і угода між сторонами не виключає застосування будь-якої іншої процедури.

2. Якщо сторони також домовилися про граничний строк, то пункт 1 застосовується тільки після закінчення цього строку.

Стаття 282
Зобов'язання за загальними,
регіональними або двосторонніми угодами

Якщо держави-учасниці, які є сторонами в спорі щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції, домовилися шляхом загальної, регіональної чи двосторонньої угоди або якимнебудь іншим чином, що такий спір передається на прохання будь-якої сторони у спорі на врегулювання по процедурі, яка веде до обов'язкового рішення, ця процедура застосовується замість процедур, передбачених цією Частиною, якщо сторони в спорі не домовилися про таке.

Стаття 283
Обов'язок обмінюватися думками

1. Якщо між державами-учасницями виникає спір щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції, то сторони в спорі без зволікань розпочинають обмін думками відносно його врегулювання шляхом переговорів або іншими мирними засобами.

2. Сторони також без зволікань проводять обмін думками, коли процедура врегулювання спору була припинена без досягнення врегулювання або коли спір врегульовано і обставини вимагають консультацій відносно способу здійснення врегулювання.

Стаття 284
Погоджувальна процедура

1. Держава-учасниця, яка є стороною в спорі щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції, може запропонувати іншій стороні або сторонам в спорі передати цей спір на врегулювання у порядку погоджувальної процедури відповідно до процедури, передбаченої в Розділі 1 Додатка V, або іншої погоджувальної процедури.

2. Якщо пропозиція приймається і сторони досягають домовленості про погоджувальну процедуру, яка підлягає застосуванню, то будьяка сторона може передати спір на врегулювання за цією процедурою.

3. Якщо пропозиція не приймається або сторони не досягають домовленості про процедуру, то погоджувальна процедура вважається припиненою.

4. Коли спір передано на врегулювання у порядку погоджувальної процедури, процедура може бути припинена тільки згідно з погоджувальною процедурою, про яку була досягнута домовленість, якщо сторони не домовились про інше.

Стаття 285
Застосування цього Розділу до спорів, переданих
на врегулювання згідно з Частиною XI

Цей Розділ застосовується до будь-якого спору, який згідно з Розділом 5 Частини XI має бути врегульований відповідно до процедур, передбачених у цій Частині. Якщо стороною в такому спорі є який-небудь суб'єкт, інший ніж держава-учасниця, цей Розділ застосовується mutatis mutandis.

Розділ 2. Обов'язкові процедури, які
ведуть до обов'язкових рішень

Стаття 286
Застосування процедур, встановлених у цьому Розділі

З дотриманням Розділу 3 будь-який спір щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції, якщо його не було врегульовано шляхом застосування Розділу 1, на вимогу будь-якої сторони в спорі передається до суду або арбітражу, які мають компетенцію на підставі цього Розділу.

Стаття 287
Вибір процедури

1. При підписанні, ратифікації цієї Конвенції або приєднанні до неї або в будь-який час після цього держава може вибрати шляхом письмової заяви один або більше із наступних засобів врегулювання спорів щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції:

а) Міжнародний трибунал з морського права, заснований згідно з Додатком VI;

b) Міжнародний Суд;

с) арбітраж, створений згідно з Додатком VII;

d) спеціальний арбітраж, створений згідно з Додатком VIII, для однієї або більше категорій спорів, зазначених у цьому Додатку.

2. Заява, зроблена згідно з пунктом 1, не зачіпає обов'язок держави-учасниці визнавати компетенцію Камери по спорах, що стосуються морського дна, Міжнародного трибуналу з морського права в обсязі і порядку, передбачених у Розділі 5 Частини XI, і не зачіпає цим обов'язком.

3. Держава-учасниця, яка є стороною в спорі, який не охоплюється діючою заявою, вважається такою, що погодилась на арбітраж згідно з Додатком VII.

4. Якщо сторони в спорі прийняли одну і ту ж процедуру для врегулювання спору, він може бути переданий на врегулювання тільки в порядку такої процедури, якщо сторони не домовляться про інше.

5. Якщо сторони в спорі не прийняли одну й ту саму процедуру для врегулювання спору, він може бути переданий тільки на арбітраж згідно з Додатком VII, якщо сторони не домовляться про інше.

6. Заява, зроблена згідно з пунктом 1, залишається чинною протягом трьох місяців після здачі повідомлення про її відкликання на зберігання Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй.

7. Нова заява, повідомлення про відкликання або закінчення строку дії заяви ніяким чином не зачіпають незавершеного розгляду в суді або арбітражі, що мають компетенцію на підставі цієї статті, якщо сторони не домовилися про інше.

8. Заяви і повідомлення, згадані у цій статті, здаються на зберігання Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй, який направляє їхні копії державам-учасницям.

Стаття 288
Компетенція

1. Суд або арбітраж, зазначені у статті 287, мають компетенцію щодо спорів, які стосуються тлумачення або застосування цієї Конвенції, які передаються їм згідно з цією Частиною.

2. Суд або арбітраж, зазначені у статті 287, також мають компетенцію щодо спорів, які стосуються тлумачення або застосування міжнародної угоди, зв'язаної з цілями цієї Конвенції, які передаються їм згідно з угодою.

3. Камера по спорах щодо морського дна Міжнародного трибуналу з морського прав, заснована згідно з Додатком VI, та будь-яка інша камера або арбітраж, згадані в Розділі 5 Частини XI, мають компетенцію щодо будь-якого питання, який переданого їм згідно зі згаданими Розділом та Додатком.

4. У випадку розбіжностей щодо того, чи має суд або арбітраж компетенцію, це питання вирішується цим судом або арбітражем.

Стаття 289
Експерти

У будь-якому спорі, що торкається наукових або технічних питань, суд або арбітраж, які мають компетенцію на підставі цього Розділу, можуть на прохання однієї із сторін або за власною ініціативою і після консультації зі сторінами або вибрати не менш двох наукових або технічних експертів, переважно із відповідного списку, підготовленого згідно зі статтею 2 Додатка VIII, для участі у засіданнях суду або арбітражу, але без права голосу.

Стаття 290
Тимчасові заходи

1. Якщо спір належним чином передано суду або арбітражу, який вважає, що prima facie він має компетенцію на підставі цієї Частини або Розділу 5 Частини XI, суд або арбітраж може приписати, аж до винесення остаточного рішення, будь-які тимчасові заходи, які він вважає належними за даних обставин для забезпечення відповідних прав сторін у спорі або для відвернення серйозної шкоди морському середовищу.

2. Тимчасові заходи можуть бути змінені або відмінені, як тільки обставини, що їх виправдують, змінилися або перестали існувати.

3. Тимчасові заходи можуть бути приписані, змінені або скасовані на підставі цієї статі тільки на прохання однієї із сторін у спорі і тільки після того, як сторонам була надана можливість бути вислуханими.

4. Суд або арбітраж негайно інформує про припис, зміну або скасування тимчасових заходів сторони в спорі та такі інші держави-учасниці, які він вважає за необхідне інформувати.

5. До створення арбітражу, якому на підставі цього Розділу передається спір, будь-який суд або арбітраж за домовленістю сторін або, якщо така домовленість не досягнута протягом двох тижнів з часу подачі прохання про тимчасові заходи, Міжнародний трибунал з морського права, а щодо діяльності в Районі - Камера по спорах, що стосуються морського дна, можуть приписати, змінити або скасувати тимчасові заходи згідно з цією статтею, якщо вони вважають, що prima facie арбітраж, що має бути створений, буде мати компетенцію і що цього вимагає терміновий характер ситуації. Відразу після його створення арбітраж, на розгляд якого передано спір, може змінити, скасувати або підтвердити ці тимчасові заходи, діючи відповідно до пунктів 1-4.

6. Сторони в спорі негайно виконують будь-які тимчасові заходи, приписані на підставі цієї статті.

Стаття 291
Доступ

1. Всі процедури врегулювання спорів, передбачені у цій Частині, відкриті для державучасниць.

2. Процедури врегулювання спорів, передбачені у цій Частині, відкриті для суб'єктів, інших ніж держави-учасниці, тільки якщо це спеціально передбачається у цій Конвенції.

Стаття 292
Негайне звільнення судна й екіпажу

1. У випадку, коли власті держави-учасниці затримують судно, яке плаває під прапором іншої держави-учасниці, і стверджується, що затримуюча держава не дотримується положень цієї Конвенції про негайне звільнення судна або його екіпажу після надання розумної застави або іншого фінансового забезпечення, питання про звільнення може бути передане будь-якому суду або арбітражу за згодою сторін або, якщо протягом десяти днів з часу затримання такої згоди не буде досягнуто, суду або арбітражу, визнаному затримуючою державою згідно зі статтею 287, або Міжнародному трибуналу з морського права, якщо сторони не домовляться про інше.

2. Заява про звільнення може бути зроблена тільки державою прапора судна або від її імені.

3. Суд або арбітраж негайно розглядає заяву про звільнення і займається тільки питанням про звільнення без шкоди для розгляду будь-якої справи по суті щодо такого судна, його власника або екіпажу у належному національному органі. Власті затримуючої держави зберігають право звільниити судно або його екіпаж у будь-який час.

4. Після надання застави або іншого фінансового забезпеченн, визначеного судом або арбітражем, власті затримуючої держави негайно виконують рішення суду або арбітражу про звільнненя судна або його екіпажу.

Стаття 293
Застосовне право

1. Суд або арбітраж, що має компетенцію на підставі цього Розділу, застосовує цю Конвенцію та інші норми міжнародного права, які не є несумісні з цією Конвенцією.

2. Пункт 1 не обмежує право суду або арбітражу, що має компетенцією на підставі цього Розділу, вирішувати справу ех aequo et bono, якщо сторони з цим згодні.

Стаття 294
Попередні процедури

1. Суд або арбітраж, які передбачені у статті 287 і яким подано заяву щодо спору, згаданого у статті 297, визначають, на прохання сторони або можуть визначити за власною ініціативою, чи є дана вимога зловживанням судовою чи арбітражною процедурою або вона є prima facie цілком обгрунтованою. Якщо суд або арбітраж визначають, що така вимога являє собою зловживання судовою чи арбітражною процедурою або є prima facie необгрунтованою, вони не вдаються до ніяких подальших дій по даній справі.

2. Після отримання заяви суд або арбітраж негайно повідомляють іншу сторону або сторони про цю заяву та встановлюють розумний граничний строк, протягом якого вони можуть просити його винести визначення згідно з пунктом 1.

3. Ніщо в цій статті не зачіпає право сторін у спорі висувати попередні заперечення згідно із застосовними правилами процедури.

Стаття 295
Необхідність вичерпати місцеві засоби
правового захисту

Будь-який спір між державами-учасницями щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції може бути переданий на врегулювання в порядку процедур, передбачених у цьому Розділі, тільки після того, як будуть вичерпані місцеві засоби правового захисту, коли цього вимагає міжнародне право.

Стаття 296
Остаточний характер і обов'язкова сила рішень

1. Рішення, винесене судом або арбітражем, що мають компетенцію на підставі цього Розділу, є остаточними і виконується всіма сторонами в спорі.

2. Таке рішення обов'язкове лише для сторін, що беруть участь у спорі, та лише щодо даного спору.

Розділ 3. Обмеження застосування Розділу 2 та винятки з його застосування

Стаття 297
Обмеження застосування Розділу 2

1. До спорів, що стосуються тлумачення або застосування цієї Конвенції відносно здійснення прибережною державою своїх суверенних прав або юрисдикції, передбачених у цій Конвенції, процедури, передбачені у Розділі 2, застосовуються в таких випадках:

а) коли сверджуються, що прибережна держава порушила цю Конвенцію щодо зазначених у статті 58 свободу і прав судноплавства, польотів або прокладення підводних кабелів і трубопроводів або щодо інших правомірних з точки зору міжнародного права видів використання моря;

b) коли стверджується, що держави, здійснюючи ці свободи і правила або ці види використання моря, порушило цю Конвенцію, закони чи правила, прийняті прибережною державою відповідно до цієї Конвенції та інших норм міжнародного права, які не є несумісними з нею; або

с) коли стверджується, що прибережна держава порушила конкретні міжнародні норми і стандарти захисту і збереження морського середовища, які застосовні до цієї прибережної держави і які встановлені цією Конвенцією, або через компетентну міжнародну організацію, або дипломатичною конференцією відповідно до цієї Конвенції.

2. а) Спори щодо тлумачення або застосування положень цієї Конвенції відносно морських наукових досліджень підлягають врегулюванню відповідно до Розділу 2 за умови, однак, що прибережна держава не зобов'язана погоджуватися з передачею на врегулювання будьякого спору, який випливає із:

і) здійснення прибережною державою будьякого права або дискреційного повноваження відповідно до статті 246; або

іі) рішення прибережної держави про призупинення або припинення дослідницького проекту відповідно до статті 253.

в) Спір, що виникає із ствердження здійснюючої дослідження держави про те, що відносно якого-небудь конкретного проекту прибережна держава не здійснює свої права згідно зі статтями 246 і 253 сумісним з цією Конвенцією чином, передається на прохання будьякої із сторін на розгляд за погоджувальною процедурою відповідно до Розділу 2 Додатка V за умови, що погоджувальна комісія не піддає сумніву ні дискреційне повноваження прибережної держави оголошувати конкретні райони, як про це йдеться в пункті 6 статті 246, ні її дискреційне повноваження відмовити у згоді відповідно до пункту 5 зазначеної статті.

3. а) Спори щодо тлумачення або застосування положень цієї Конвенції стосовно рибальства підлягають урегулюванню відповідно до Розділу 2 за умови, проте, що прибережна держава не зобов'язана погоджуватися з передачею на таке врегулювання будь-якого спору відносно її суверенних прав щодо живих ресурсів виключної економічної зони або їхнього здійснення, включаючи її дискреційні повноваження по визначенню допустимого вилову, її промислових можливостей, по виділенню залишку іншим державам і встановленню відповідного порядку та умов у її законах правилах по збереженню живих ресурсів і управлінню ними.

в) Якщо в результаті застосування Розділу 1 цієї Частини не було досягнуто ніякого врегулювання, то спір передається на врегулювання в порядку погоджувальної процедури відповідно до Розділу 2 Додатка V на вимогу будь-якої сторони в спорі, коли стверджується, що:

і) прибережна держава явно не виконала своїх зобов'язань щодо забезпечення шляхом належних заходів з охорони та управління того, щоб стан живих ресурсів виключної економічної зони не наражався на серйозну небезпеку;

іі) прибережна держава довільно відмовилась, незважаючи на прохання іншої держави, визначити допустимий вилов і свої можливості промислу живих ресурсів із запасів, у вилові яких заінтересована ця інша держава; або

ііі) прибережна держава довільно відомовилася виділити будь-якій державі на підставі статей 62, 69 і 70 та згідно з порядком та умовами, встановленими цією прибережною державою відповідно до цієї Конвенції, весь залишок або його частину,про наявність якого вона оголошена.

с) У будь-якому випадку погоджувальна комісія не підміняє дискреційного повноваження прибережної держави власним дискреційним повноваженням.

d) Доповідь погоджувальної комісії направляється відповідним міжнародним організаціям.

е) Під час переговорів про угоди відповідно до статей 69 і 70 держави учасниці, якщо тільки вони не домовляться про інше, включають в них положення про заходи, яких вони вживуть, щоб звести до мінімуму можливість розбіжностей щодо тлумачення стосовно застосування такої угоди, а також про те, яким чином їм належить діяти, якщо розбіжності тим не менше виникнуть.

Стаття 298
Факультативні винятки щодо застосування
Розділу 2

1. Під час підписання, ратифікації цієї Конвенції або приєднання до неї або в будь-який час після цього держава без шкоди для зобов'язань, що випливають з Розділу 1, може в письмовій формі заявити, що вона не приймає одну або кілька процедур, передбачених у Розділі 2, щодо однієї або більше нижченаведених категорій спорів:

а) і) спорів, пов'язаних з тлумаченням або застосуванням статтей 15, 74 і 83, щодо делімітації морських кордонів, або спорів, пов'язаних з історичними затоками або правопідставами, за умови, що держава, яка зробила таку заяву, поки такий спір виникає після набуття чинності цією Конвенцією, і якщо протягом розумного періоду часу в ході переговорів між сторонами не досягнуто згоди, на прохання будь-якої з них, погоджується на передачу спору на врегулювання по погоджувальній процедурі, зазначеній в Розділі 2 Додатка V; і за умови, що така передача виключає розгляду будь-якого спору, який неминуче зв'язаний із зустрічним врегулюванням будь-якого невирішеного спору щодо суверенітету або інших прав на материкову чи острівну територію;

іі) після того як погоджувальна комісія подала свою доповідь, у якій мають бути зазначені причини, на яких вона грунтується, сторони ведуть переговори про укладення угоди на основі цієї доповіді; якщо ці переговори не призведуть до згоди, сторони за взаємною згодою передають це питання на врегулювання за однією з процедур, зазначених у Розділі 2, якщо сторони не домовляться про інше;

ііі) цей підпункт незастосовний до будьякого спору про морські кордони, який остаточно врегульований в результаті згоди, досягнутої між сторонами, або до будь-якого такого спору, який має бути врегульований відповідно до двосторонньої або багатосторонньої угоди, яка є обов'язковою для цих сторін.

b) спорів щодо військової діяльності, включаючи військову діяльність державних суден і літальних апаратів, які перебувають на некомерційній службі, або спорів щодо діяльності по забезпеченню дотримання законів щодо здійснення суверенних прав або юрисдикції, які виключаються з компетенції суду або арбітражу на підставі пунктів 2 і 3 статті 297;

с) спорів, щодо яких Рада Безпеки Організації Об'єднаних Націй здійснює функції, покладені на неї Статутом Організації Об'єднаних Націй, якщо Рада Безпеки не ухвалить рішення зняти дане питання з свого порядку денного або не закличе сторони врегулювати його засобами, передбаченими в цій Конвенції.

2. Держава-учасниця, яка зробила заяву на підставі пункту 1, може в будь-який час зняти її або дати згоду передати спір, виключений в силу такої заяви, на врегулювання в порядку будь-якої процедури, передбаченої в цій Конвенції.

3. Держава-учасниця, яка зробила заяву на підставі пункту 1, не може вимагати застосування до спору щодо виключеної категорії спорів якоїнебудь процедури, передбаченої в цій Конвенції, проти іншої держави-учасниці без згоди останньої.

4. Якщо одна з держав-учасниць зробила заяву на підставі пункту 1 а), будь-яка інша держава учасниця може вимагати застосування до будь-якого спору щодо виключеної категорії з державою, яка зробила заяву, процедури, зазначеної у такій заяві.

5. Нова заява або відкликання заяви ніяким чином не зачіпає незавершеного розгляду в суді чи арбітражі відповідно до цієї статті, якщо сторони не домовляться про інше.

6. Заяви і повідомлення про відкликання заяв на підставі цієї статті здаються на зберігання Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй, який направляє їхні копії державамучасницям.

Стаття 299
Право сторін домовитися про процедуру

1. Спори, виключені на підставі статті 297 або в результаті заяви, зробленої відповідно до статті 298, з процедур врегулювання спорів, передбачених в Розділі 2, можуть бути передані на врегулювання за такими процедурами лише за згодою сторін у спорі.

2. Ніщо в цьому Розділі не зачіпає право сторін у спорі домовитися про будь-яку іншу процедуру врегулювання такого спору або досягти дружнього врегулювання.

Частина XVI. Загальні положення

Стаття 300
Добровільність і незловживання правами

Держави-учасниці добросовісно виконують взяті на себе зобов'язання за цією Конвенцією і здійснюють права і юрисдикцію та користуються свободами, визнаними у цій Конвенції, таким чином, щоб не допускати зловживань правами.

Стаття 301
Використання морів у мирних цілях

При здійсненні своїх прав і виконанні своїх обов'язків згідно з цією Конвенцією держави учасниці утримуються від загрози силою або її застосування проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави чи яким-небудь іншим чином, не сумісним з принципами міжнародного права, втіленими у Статуті Організації Об'єднаних Націй.

Стаття 302

Без шкоди для якої-небудь держави-учасниці вдаватися до процедур врегулювання спорів, передбачених у цій Конвенції, ніщо в цій Конвенції не розглядається як таке, що вимагає від держави-учасниці, на виконання її зобов'язань за цією Конвенцією, надання інформації, якщо її розкриття суперечить найважливішим інтересам її безпеки.

Стаття 303
Археологічні та історичні об'єкти, знайдені в морі

1. Держави зобов'язані охороняти археологічні та історичні об'єкти, знайдені в морі, а також співробітничати з цією метою.

2. З метою боротьби з торгівлею такими об'єктами прибережна держава може, при застосуванні статті 33, припустити, що їх діставання з дна моря в зоні, згаданій у зазначеній статті, без її схвалення призведе до порушення в межах її території або її територіального моря законів і правил, згаданих у зазначеній статті.

3. Ніщо у цій статті не зачіпає прав власників, особа яких може бути встановлена, правил рятування на морі чи інших норм, які регулюють торговельне судноплавство, або законів і практики, що відносяться до культурного обміну.

4. Ця стаття не завдає шкоди іншим міжнародним угодам і нормам міжнародного права, що стосуються охорони археологічних та історичних об'єктів.

Стаття 304
Відповідальність за шкоду

Положення цієї Конвенції відносно відповідальності за шкоду не зачіпають застосування існуючих норм і розвитку інших норм, що стосуються відповідальності за міжнародним правом.

Частина XVII. Заключні положення

Стаття 305
Підписання

1. Ця Конвенція відкрита для підписання:

а) усіма державами;

в) Намібією, представленою Радою Організації Об'єднаних Націй по Намібії;

с) усіма самоврядними асоційованими державами, які обрали цей статус шляхом акта самовизначення, здійсненого під наглядом Організації Об'єднаних Націй та схваленого нею згідно з резолюцією 1514 (XV) Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй, та які мають компетенцію у питаннях, що регулюються цією Конвенцією, у тому числі компетенцію щодо укладення договорів, які стосуються таких питань;

d) усіма самоврядними асоційованими державами, які на підставі відповідних документів про асоціацію мають компетенцію щодо питань, які регулюються цією Конвенцією, в тому числі компетенцію щодо укладення договорів, які стосуються таких питань;

е) усіма територіями, які мають повне внутрішнє самоврядування і визнаються як такі Організацією Об'єднаних Націй, але не досягли повної незалежності згідно з резолюцією 1514 (XV) Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй, та які мають компетенцію щодо питань, які регулюються цією Конвенцією, в тому числі компетенцію щодо укладення договорів, які стосуються таких питань;

f) міжнародними організаціями згідно з Додатком IX.

2. Ця Конвенція залишається відкритою для підписання до 9 грудня 1984 року в Міністерстві закордонних справ Ямайки, а також з 1 липня 1983 року до 9 грудня 1984 року в Центральних установах Організації Об'єднаних Націй у Нью-Йорку.

Стаття 306
Ратифікація та офіційне підтвердження

Ця Конвенція підлягає ратифікації державами та іншими суб'єктами права, зазначеними в пункті 1 в), с), d), е) статті 305, та офіційному підтвердженню згідно з Додатком IX суб'єктами права, зазначеними в пункті 1 f) цієї ж статті. Ратифікаційні грамоти і документи про офіційне підтвердження здаються на зберігання Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй.

Стаття 307
Приєднання

Ця Конвенція залишається відкритою для приєднання до неї держав та інших суб'єктів права, зазначених у статті 305. Приєднання суб'єктів права, зазначених у пункті 1 f) статті 305, здійснюється згідно з Додатком IX. Документи про приєднання здаються на зберігання Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй.

Стаття 308
Набуття чинності

1. Ця Конвенція набуває чинності через 12 місяців після дати здачі на зберігання шістдесятої ратифікаційної грамоти або документа про приєднання.

2. Для кожної держави, яка ратифікувала цю Конвенцію або приєдналася до неї після здачі на зберігання шістдесятої ратифікаційної грамоти або документа про приєднання, Конвенція набуває чинності на тридцятий день після дати здачі на зберігання її ратифікаційної грамоти або документа про приєднання з урахуванням пункту 1.

3. Асамблея Органу збирається в день набуття чинності цією Конвенцією та обирає Раду Органу. Якщо положення статті 161 не можуть суворо застосовуватися, перша Рада створюється в порядку, що відповідає цілям, передбаченим у цій статті.

4. Норми, правила і процедури, розроблені Підготовчою комісією, застосовуються тимчасово до їхнього офіційного затвердження Органом згідно з Частиною XI.

5. Орган та його органи діють згідно з резолюцією II третьої Конференції Організації Об'єднаних Націй з морського права про попередні капіталовкладення та з рішеннями Підготовчої комісії, прийнятими на виконання цієї резолюції.

Стаття 309
Застереження і винятки

Ніякі застереження до цієї Конвенції або винятки з неї не можуть робитися, крім випадків, коли вони явно допустимі згідно з іншими статтями цієї Конвенції.

Стаття 310
Декларації і заяви

Стаття 309 не перешкоджає державі при підписанні, ратифікації цієї Конвенції або приєднанні до неї виступати з деклараціями або заявами у будь-якому формулюванні та під будьякою назвою з метою, серед з іншого, приведення своїх законів і правил у відповідність до положень цієї Конвенції, за умови, що такі декларації або заяви не передбачають виключення або зміни юридичної дії положень цієї Конвенції у їхньому застосуванні до цієї держави.

Стаття 311
Відношення до інших конвенцій
та міжнародних угод

1. Ця Конвенція має переважну силу у відносинах між державами-учасницями над Женевськими конвенціями з морського права від 29 квітня 1958 року.

2. Ця Конвенція не змінює прав і зобов'язань держав-учасниць, які випливають з інших угод, сумісних з цією Конвенцією, і які не зачіпають здійснення іншими державами-учасницями своїх прав та виконання ними своїх зобов'язань за цією Конвенцією.

3. Дві або більше держави-учасниці можуть укладати угоди, що змінюють або призупиняють дію положень цієї Конвенції і поширюються тільки на відносини між ними, за умови, що такі угоди не зачіпають положень, відступ від яких несумісний з ефективним здійсненням об'єкта і цілей цієї Конвенції, та за умови також, що такі угоди не зачіпають застосування основних принципів, закріплених у ній, і що положення таких угод не зачіпають здійснення іншими державами-учасницями своїх прав і виконання ними своїх зобов'язань за цією Конвенцією.

4. Держави-учасниці, які мають намір укласти угоду, зазначену в пункті 3, повідомляють інші держави-сторони через дипозитарія цієї Конвенції про свій намір укласти таку угоду і про ту зміну або призупинення дії положень цієї Конвенції, які цією угодою передбачаються.

5. Ця стаття не зачіпає міжнародних угод, що явно дозволені або допускаються відповідно до інших статей цієї Конвенції.

6. Держави-учасниці погоджуються з тим, що не повинно бути ніяких поправок, що стосуються основного принципу загальної спадщини людства, викладеного у статті 136, та що вони не будуть стороною якої-небудь угоди на порушення вищезазначеного положення.

Стаття 312
Поправки

1. Після закінчення періоду у 10 років з дати набуття цією Конвенцією чинності будь-яка держава-учасниця може шляхом направлення письмового повідомлення на ім'я Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй запропонувати конкретні поправки до цієї Конвенції, за винятком поправок, що стосуються діяльності у Районі, та звернутися з проханням про скликання конференції для розгляду таких пропонованих поправок. Генеральний секретар розсилає таке повідомлення всім державамучасницям. Якщо протягом 12 місяців з дати направлення такого повідомлення не менше половини держав-учасницями дадуть позитивну відповідь на це прохання, то Генеральний секретар скликає конференцію.

2. Процедура прийняття рішень, яка застосовується на конференції по внесенню поправок, є такою ж, що й процедура, яка застосовується на третій Конференції Організації Об'єднаних Націй з морського права, якщо конференція не прийме іншого рішення. Ця конференція повинна докласти усіх зусиль для досягнення згоди щодо будь-яких поправок консенсусом, і голосування з таких питань не повинна проводитися до тих пір, поки не вичерпані всі умови по досягненню консенсусу.

Стаття 313
Прийняття поправок за спрощеною процедурою

1. Будь-яка держава-учасниця може шляхом направлення письмового повідомлення на ім'я Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй запропонувати поправку до цієї Конвенції, за винятком поправки, що стосується діяльності в Районі, для прийняття за спрощенню процедурою, викладеною у цій статті, без скликання конференції. Генеральний секретар розсилає це повідомлення всім державам-учасницям.

2. Якщо протягом 12 місяців з дати направлення такого повідомлення яка-небудь держава-учасниця заперечить проти запропонованої поправки або пропозиції про її прийняття за спрощеною процедурою, ця поправка вважається відхиленою. Генеральний секретар негайно направляє всім державам-учасницям відповідне повідомлення.

3. Якщо через 12 місяців з дати розповсюдження цього повідомлення жодна з держав-учасниць не заперечить проти запропонованої поправки або пропозиції про її прийняття за спрощеною процедурою, запропонована поправка вважається прийнятою. Генеральний секретар повідомляє всі держави учасниці про те, що запропонована поправка прийнята.

Стаття 314
Поправки до положень цієї Конвенції, що стосуються
виключно діяльності в Районі

1. Будь-яка держава-учасниця може шляхом направлення письмового повідомлення на ім'я Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй запропонувати поправку до положень цієї Конвенції, що стосуються виключно діяльності в Районі, включаючи Розділ 4 Додатка VI. Генеральний секретар розсилає таке повідомлення всім державам-учасницям. Пропонована поправка підлягає затвердженню Асамблеєю після її затвердження Радою. Представники державучасниць у цих органах мають повноваження розглядати і затверджувати пропоновану поправку. Запропонована поправка, затверджена Радою і Асамблеєю, вважається прийнятою.

2. Перед прийняттям будь-якої поправки згідно з пунктом 1 Рада і Асамблея забезпечують, щоб ця поправка не завдавала шкоди системі розвідування і розробки ресурсів Району до Конференції з огляду відповідно до статті 155.

Стаття 315
Підписання, ратифікація поправок і приєднання
до них та автентичність текстів поправок

1. Поправки до цієї Конвенції після їх прийняття відкриті для підписання державамиучасницями протягом 12 місяців з дати прийняття в Центральних установах Організації Об'єднаних Націй у Нью-Йорку, якщо у самій поправці не передбачено інше.

2. Статті 306, 307 і 320 поширюються на всі поправки до цієї Конвенції.

Стаття 316
Набуття чинності поправками

1. Поправки до цієї Конвенції, за винятком поправок, зазначених у пункті 5, набувають чинності для держав-учасниць, які ратифікували їх або приєдналися до них, на тридцятий день після здачі на зберігання ратифікаційних грамот чи документів про приєднання двома третинами держав-учасниць або 60 державами-учасниками, залежно від того, яке з цих чисел більше. Такі поправки не зачіпають здійснення іншими державами-учасницями своїх прав або виконання ними своїх зобов'язань за цією Конвенцією.

2. У будь-якій поправці може передбачатися, що для набуття нею чинності вимагається більше число ратифікаційних грамот або документів про приєднання у порівнянні з числом, що вимагається цією статтею.

3. Для кожної держави-учасниці, яка ратифікувала поправку, зазначену в пункті 1, або приєдналася до неї після здачі на зберігання необхідного числа ратифікаційних грамот або документів про приєднання, поправка набуває чинності на тридцятий день після здачі на зберігання її ратифікаційної грамоти або документа про приєднання.

4. Держава, яка стала учасницею цієї Конвенції після набуття чинності поправкою згідно з пунктом 1, якщо тільки вона не заявляє про інший намір:

а) вважається учасницею цієї Конвенції з такою поправкою; та

b) вважається учасницею Конвенції без поправки відносно будь-якої держави, не зв'язаної поправкою.

5. Будь-яка поправка, що стосується виключно діяльності в Районі, і будь-яка поправка до Додатка VI набуває чинності для всіх державучасниць після закінчення одного року після здачі на зберігання ратифікаційних грамот або документів про приєднання до неї трьома чвертями держав-учасниць.

6. Держава, що стала стороною цієї Конвенції після набуття чинності поправками згідно з пунктом 5, вважається стороною цієї Конвенції з поправками.

Стаття 317
Денонсація

1. Будь-яка держава-учасниця може шляхом направлення письмового повідомлення Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй денонсувати цю Конвенцію і може викласти причини. Непредставлення причин не зачіпає юридичної сили денонсації. Денонсація набуває чинності через один рік після дати отримання повідомлення, якщо у повідомленні не зазначається пізніший строк.

2. Денонсація не звільняє державу від фінансових і договірних зобов'язань, які вона взяла, будучи стороною цієї Конвенції, і денонсація не зачіпає ніяких прав, зобов'язань або юридичної ситуації цієї держави, що виникли в результаті здійснення цієї Конвенції, до припинення її дії для цієї держави.

3. Денонсація ні в якій мірі не зачіпає обов'язку будь-якої держави-учасниці виконувати будь-яке записане в цій Конвенції зобов'язання, яке має для неї силу згідно з міжнародним правом незалежно від цієї Конвенції.

Стаття 318
Статус додатків

Додатки становлять невід'ємну частину цієї Конвенції, і, якщо явно не передбачене інше, послання на цю Конвенцію або на одну з її частин є посиланням і на Додатки, що відносяться до неї.

Стаття 319
Депозитарій

1. Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй є депозитарієм цієї Конвенції і поправок до неї.

2. Крім своїх функцій депозитарія, Генеральний секретар:

а) сповіщає всі держави-учасниці, Орган і компетентні міжнародні організації про проблеми загального характеру, що виникали у зв'язку з цією Конвенцією;

b) повідомляє Орган про ратифікацію і офіційне підтвердження цієї Конвенції та поправок до неї і про приєднання до них, а також про денонсацію цієї Конвенції;

с) повідомляє держави-учасниці про угоди згідно з пунктом 4 статті 311;

d) розсилає державам-учасницям для ратифікації або приєднання поправки, прийняті згідно з цією Конвенцією;

е) скликає необхідні наради держав-учасниць згідно з цією Конвенцією.

3. а) Генеральний секретар також направляє спостерігачам, про яких йдеться у статті 156:

і) повідомлення, зазначені в пункті 2 а);

іі) повідомлення, зазначені в пункті 2 b) і с); та

ііі) до їхнього відома тексти поправок, зазначених у пункті 2 d).

b) Генеральний секретар також запрошує таких спостерігачів брати участь у статусі спостерігачів у нарадах держав-учасниць, про які йдеться в пункті 2 е).

Стаття 320
Автентичні тексти

Оригінал цієї Конвенції, тексти якої англійською, арабською, іспанською, китайською, російською і французькою мовами є рівно автентичними, здається за умови дотримання пункту 2 статті 305 на зберігання Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй.

На посвідчення чого нижчепідписані представники, належним чином на те уповноважені, підписали цю Конвенцію.

ВЧИНЕНО у Монтего-Бей десятого грудня тисяча дев'ятсот вісімдесят другого року.

Парус Iнтернет-Консультант