Парус Iнтернет-Консультант

Открытое тестирование

ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
N 12 від 03.12.97
м.Київ

Про внесення змін і доповнень у деякі постанови Пленуму
Верховного Суду України

( Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму
Верховного Суду
N 1 від 07.02.2003
N 2 від 07.02.2003
N 7 від 24.10.2003
N 8 від 24.10.2003 )

Виходячи з положень Конституції України ( 254к/96-ВР ) та у зв'язку зі змінами у чинному законодавстві Пленум Верховного Суду України ПОСТАНОВЛЯЄ:

( Розділ I втратив чинність на підставі N 1 від 07.02.2003 )

II. Внести зміни і доповнення в такі постанови Пленуму Верховного Суду України:

1. У постанові від 2 березня 1973 р. N 2 "Про судову практику в справах про обман покупців":

1) в абзаці восьмому преамбули, пунктах 1, 9, 13, 14, 18 і 19 слова "службовим", "службовому", "службовими", "службові", "службових", "службовою" замінити відповідно словами "посадовим", "посадовому", "посадовими", "посадові", "посадових", "посадовою";

2) у п.10 :

в абзаці першому слова "колгоспу або іншої кооперативної організації" замінити словами "колективного сільськогосподарського підприємства або іншої колективної організації";

в абзаці другому слова "колгоспу", "колгоспом" замінити відповідно словами "колективного сільськогосподарського підприємства", "цим підприємством";

3) у п.15 слова "службового", "службової" замінити відповідно словами "посадового", "посадової";

4) у п.20 слова "окремими ухвалами" замінити словами "окремими ухвалами (постановами)".

2. У постанові від 28 вересня 1973 р. N 8 "Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу":

1) пункт 1 після першого речення доповнити реченням такого змісту:

"Перелік захворювань, які є підставою для представлення в суди матеріалів про звільнення засуджених від дальшого відбуття покарання, затверджений Міністерством охорони здоров'я України 21 квітня 1992 року";

2) в абзаці другому п.2 виключити слово "лише", цей абзац доповнити реченням такого змісту:

"Це стосується й тих осіб, які захворіли до засудження, але під час відбуття покарання їхня хвороба внаслідок прогресування набула характеру, зазначеного в Переліку захворювань";

3) пункт 5 викласти в такій редакції:

"5. Законним приводом до розгляду питання про звільнення від відбуття покарання засудженого, який захворів на тяжку хронічну хворобу, є подання начальника виправно-трудової установи чи слідчого ізолятора, спецчастини яких обслуговують лікарні для засуджених. У поданні повинні бути наведені такі відомості про особу засудженого: яким судом, коли, за яким законом його було засуджено; міра покарання; відбутий строк останнього; дані про його поведінку за весь час відбування покарання; відомості про минулі судимості; ступінь відшкодування збитків, заподіяних злочином фізичним, юридичним особам і державі; хвороба, якою він страждає, - а також сформульовано прохання про звільнення засудженого від дальшого відбуття покарання у зв'язку з тим, що він захворів на тяжку хворобу. До подання додаються копія вироку, особова справа засудженого та висновок спеціальної лікарської комісії. На вимогу суду можуть направлятись також інші матеріали, які мають значення для вирішення питання про звільнення засудженого.

Відповідно до статей 408, 409, 411 КПК ( 1503-06 ) начальник виправно-трудової установи чи слідчого ізолятора на вимогу суду повинен забезпечити явку в судове засідання для участі в розгляді подання представника адміністрації установи та представника комісії, що дала висновок про стан здоров'я засудженого";

4) доповнити постанову пунктами 2-1 і 7-1 такого змісту:

"2-1. Відповідно до Інструкції про порядок медичного обстеження засуджених, які страждають тяжкими хворобами, та представлення на них матеріалів у суди про звільнення від дальшого відбуття покарання, затвердженої Міністерством внутрішніх справ України 13 травня 1992 р., медичне обстеження таких засуджених здійснюють спеціальні лікарські комісії, склад яких затверджують начальники управлінь Міністерства внутрішніх справ у Автономній Республіці Крим та областях. Огляд хворого та розгляд матеріалів медичного обстеження здійснюються комісією після його обов'язкового лікування і ретельного обстеження в умовах стаціонарних лікувальних установ. Матеріали щодо психічно хворих розглядаються за наявності акта психіатричного обстеження засудженого в стаціонарних умовах психіатричної лікарні, акт затверджується судово-психіатричною експертною комісією.

Засуджені, щодо яких службовою перевіркою встановлено, що їх хвороба є результатом навмисного заподіяння собі ушкоджень під час відбування покарання, на звільнення від дальшого відбуття покарання через хворобу не представляються, за винятком випадків, коли під час заподіяння таких ушкоджень особа перебувала в стані гострого психічного розладу, що підтверджено лікарями-фахівцями".

"7-1. Судам слід мати на увазі, що в разі погіршення стану здоров'я засудженого після відмови судом у його звільненні від дальшого відбуття покарання через хворобу повторно таке подання може бути надіслано до суду на підставі відповідного висновку комісії незалежно від часу винесення судом рішення про відмову".

3. У постанові від 25 січня 1974 р. N 2 "Про судову практику в кримінальних справах, які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, та практику передачі таких справ і матеріалів на розгляд товариських судів":

1) з назви постанови виключити слова "та практику передачі таких справ і матеріалів на розгляд товариських судів";

2) у преамбулі:

з абзацу першого виключити слова "та практики передачі закритих справ і матеріалів на розгляд товариських судів" і "а також при вирішенні питання про передачу закритих справ або матеріалів на розгляд товариських судів";

з абзацу четвертого виключити слова "та заходів громадського впливу до порушників правил співжиття";

абзац шостий виключити;

з абзацу сьомого виключити слова "та в практиці передачі справ і матеріалів на розгляд товариських судів";

3) пункти 12 і 14 виключити;

4) абзац перший п.13 викласти в такій редакції:

"Згідно з ч.1 ст.51 КК ( 2001-05 ) звільнення від кримінальної відповідальності особи, котра вчинила діяння, що містить ознаки злочину, який не становить великої суспільної небезпеки, із застосуванням заходів адміністративного стягнення, примусових заходів виховного характеру або громадського впливу допускається, якщо фактичні обставини справи свідчать про те, що ступінь суспільної небезпечності діяння є незначним, а виправлення і перевиховання особи, яка його вчинила, можливе без застосування кримінального покарання. При цьому слід мати на увазі, що злочини, зазначені в ч.2 ст.7-1 КК, як правило, не можуть визнаватись такими, які не являють великої суспільної небезпеки";

5) у п.15:

абзаци перший і другий виключити;

абзац третій після слів "закриття кримінальної справи" доповнити словами "із застосуванням заходів адміністративного стягнення, примусових заходів виховного характеру чи громадського впливу".

4. У постанові від 16 травня 1975 р. N 4 "Про практику розгляду судами України клопотань про погашення і дострокове зняття судимості":

у першому реченні абзацу першого п.8 слова "судом з її участю" замінити словами "суддею районного (міського) суду за місцем постійного проживання особи, щодо якої порушено клопотання, за її участю"; у другому реченні цього абзацу слово "судом" замінити словом "суддею".

5. У постанові від 26 грудня 1975 р. N 10 "Про практику застосування судами України законодавства про умовно-дострокове звільнення від покарання і заміну покарання більш м'яким" в абзаці третьому преамбули, пунктах 7, 13-16 слова "комісій у справах неповнолітніх", "комісії у справах неповнолітніх" замінити відповідно словами "служб у справах неповнолітніх", "служби у справах неповнолітніх".

6. У постанові від 2 липня 1976 р. N 4 "Про питання, що виникли в судовій практиці в справах про знищення та пошкодження державного і колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення правил пожежної безпеки":

1) у п.7-а слово "службові" замінити словом "посадові";

2) у п.10 слова "окремих ухвал" замінити словами "окремих ухвал (постанов)".

7. У постанові від 22 грудня 1978 р. N 8 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами України норм кримінально-процесуального законодавства, якими передбачені права потерпілих від злочинів" у п.15 цифру "8" та слова й цифри "а також при вирішенні питання про відмову в порушенні кримінальної справи відповідно до ч.2 ст.8 КПК" виключити.

8. У постанові від 22 серпня 1980 р. N 5 "Про діяльність судів України по запобіганню злочинам та іншим правопорушенням при розгляді кримінальних та цивільних справ":

1) у преамбулі:

в абзаці першому слова "Виходячи з вимог Постанови Верховної Ради України "Про невідкладні заходи по зміцненню законності і правопорядку в республіці" замінити словами "Виходячи з положень ст.68 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та чинного законодавства";

в абзаці другому слово "республіки" замінити словом "України";

в абзаці шостому слова "службовим особам" замінити словами "посадовим чи службовим особам";

в абзаці шостому преамбули, а також у пунктах 7, 8, 15 слова "в окремих ухвалах", "окремі ухвали", "окремих ухвал", "окрема ухвала", "окрему ухвалу", "окремими ухвалами" замінити відповідно словами "в окремих ухвалах (постановах)", "окремі ухвали (постанови)", "окремих ухвал (постанов)", "окрема ухвала (постанова)", "окрему ухвалу (постанову)", "окремими ухвалами (постановами)";

в абзаці восьмому слова "Обласні й Київський міський суди" замінити словами "Суди вищого рівня";

2) в абзаці другому п.1 слово "громадян" замінити словами "людини і громадянина";

3) у п.2:

після слів "заходів до" пункт доповнити словами "суворого додержання процесуальних строків та";

слова "неухильного виконання законів, поважання правил співжиття" замінити словами "неухильного додержання Конституції та законів України, поважання прав і свобод, честі й гідності інших людей";

4) в абзаці другому п.6 слова "органами слідства" замінити словами "органами дізнання та досудового слідства";

5) у підпунктах "б" і "в" п.7 слова "службових", "службовій" замінити відповідно словами "посадових", "посадовій";

6) абзац другий підпункту "в" п.7 після слова "надсилати" доповнити словами "відповідному органу виконавчої влади або місцевого самоврядування чи";

7) пункт 14 викласти в такій редакції:

"14. Рекомендувати судам на підставі аналізів судової статистики, а також матеріалів узагальнень у кримінальних і цивільних справах розробляти й здійснювати конкретні заходи по запобіганню злочинам та іншим правопорушенням, вносити пропозиції з цих питань відповідному компетентному органу";

8) у першому реченні п.15 слова "обласним і Київському міському судам" замінити словами "Верховному суду Автономної Республіки Крим, обласним, Київському та Севастопольському міським судам, військовим судам регіонів і Військово-Морських Сил";

9) у п.16 слова "судів республіки" замінити словами "судів нижчого рівня".

9. У постанові від 26 червня 1981 р. N 5 "Про практику застосування судами України законодавства в справах про злочини неповнолітніх і про втягнення їх у злочинну та іншу антигромадську діяльність" у п.5 слово "комісій" замінити словом "служб".

10. У постанові від 25 вересня 1981 р. N 7 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про розкрадання державного та колективного майна":

1) в абзаці сьомому преамбули слова "Обласні та Київський міський суди" замінити словами "Суди касаційної та наглядної інстанцій";

2) у п.2 слова "підприємства, установи, організації, колгоспу, кооперативу чи іншої громадської організації" замінити словами "державного чи колективного підприємства, установи, організації";

3) у п.4:

в абзаці першому слова "окремих громадян", "підприємством, установою, організацією, колгоспом, кооперативом чи іншою громадською організацією" замінити відповідно словами "фізичних чи юридичних осіб", "державним чи колективним підприємством, установою, організацією", а слова "від громадян" виключити;

абзац другий викласти в такій редакції:

"Працівники транспорту, що не мають зазначених повноважень, які одержали від фізичних чи юридичних осіб та обернули на свою користь гроші за безквитковий проїзд або незаконне, без оформлення документів, перевезення багажу, за наявності необхідних ознак повинні нести відповідальність за ст.87 КК ( 2001-05 )".

4) пункт 6 доповнити підпунктом "д" такого змісту:

"д) розкрадання, поєднане з умисним пошкодженням або руйнуванням магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів, відводів від них, а також технологічно пов'язаних з ними об'єктів, споруд, засобів автоматики, зв'язку, сигналізації, що призвело або могло призвести до порушення нормальної роботи зазначених трубопроводів, підлягає кваліфікації за сукупністю злочинів - як розкрадання та за відповідною частиноюст.78-1 КК (2001-05 )";

5) у п.8:

абзац перший після першого речення доповнити реченням такого змісту:

"Зокрема, розмір шкоди, заподіяної розкраданням, нестачею, умисним знищенням, умисним псуванням матеріальних цінностей, визначається відповідно до Закону України від 6 червня 1995 р. "Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей" ( 217/95-ВР ) і Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. N 116 (зі змінами, внесеними постановами від 27 серпня 1996 р. N 1009 та від 20 січня 1997 р. N 34)";

абзац другий доповнити словами "і застосовувати встановлені нормативно-правовими актами для даних випадків кратність, коефіцієнти, індекси, податок на добавлену вартість, акцизний збір тощо";

6) у п.9 слова "у кратному обчисленні" замінити словами "із застосуванням кратності тощо";

7) в абзаці другому п.10 слова й цифри "у постанові Пленуму Верховного Суду України від 29 квітня 1977 р. N 2 "Про практику призначення судами додаткових мір покарання у вигляді конфіскації майна або позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю в справах про розкрадання державного або колективного майна" замінити словами й цифрами "у пунктах 8-12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. N 22 "Про практику призначення судами кримінального покарання";

8) у п.13 слово "службових" замінити словами "посадових та службових".

11. У постанові від 25 грудня 1981 р. N 11 "Про практику застосування судами України законодавства про примусове лікування і трудове виховання хронічних алкоголіків":

1) в абзаці восьмому преамбули слова "Обласні та Київський міський суди" замінити словами "Верховний суд Автономної Республіки Крим, обласні, Київський та Севастопольський міські суди";

2) пункт 9 після слів "Судам необхідно" доповнити словами "посилити контроль за виконанням органами внутрішніх справ постанов про направлення на примусове лікування хронічних алкоголіків".

12. У постанові Пленуму від 25 червня 1982 р. N 4 "Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за спекуляцію":

1) у преамбулі:

в абзацах першому й шостому слова "службовими", "службових" замінити відповідно словами "посадовими", "посадових";

в абзаці восьмому слова "Окремі ухвали" замінити словами "Окремі ухвали (постанови)";

в абзаці одинадцятому слова "Обласні і Київський міський суди" замінити словами "Суди обласного рівня";

2) у першому реченні абзацу другого п.3 слова й цифри "в пунктах 11, 12 і 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1981 р. N 10 "Про виконання судами України законодавства з питань призначення покарання" замінити словами й цифрами "в пунктах 8, 9 і 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. N 22 "Про практику призначення судами кримінального покарання";

3) друге речення абзацу другого п.6-1 виключити;

4) у п.10 слова "службовою особою", "службових осіб", "службова особа", "службовим становищем", "неслужбових осіб" замінити відповідно словами "посадовою особою", "посадових осіб", "посадова особа", "посадовим становищем", "непосадових осіб";

5) у п.12 слова "окремими ухвалами" замінити словами "окремими ухвалами (постановами)";

6) в абзаці другому п.14 слова "обласним і Київському міському судам" замінити словами "судам обласного рівня".

13. У постанові від 10 жовтня 1982 р. N 6 "Про практику застосування судами України законодавства у справах, пов'язаних з порушеннями правил охорони праці":

1) у назві постанови, в абзацах першому, п'ятому і шостому преамбули, пунктах 1, 2, 5, 6 і 10 слова "правил охорони праці" замінити словами "вимог законодавства про охорону праці";

2) у преамбулі:

доповнити преамбулу абзацом такого змісту:

"Згідно з п.4 ст.43 Конституції України ( 254к/96-ВР ) кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. Відповідно до ст.7 Закону України від 14 жовтня 1992 р. "Про охорону праці" ( 2694-12 ) умови праці на робочому місці, безпеки технологічних процесів, робота машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці";

цей абзац вважати абзацом першим, а абзаци перший - сьомий - відповідно абзацами другим - восьмим;

в абзаці п'ятому слова "до порушення правил" замінити словами "до порушення цих вимог і правил";

3) у п.3 слово "правил" замінити словами "вимог законодавства про охорону праці та правил";

4) пункт 5 після слова "підприємствах" доповнити словами "установах, організаціях незалежно від форми власності";

5) абзац другий п.6 викласти в такій редакції:

"Виходячи з того, що для встановлення в діянні складу злочину диспозиції статей 135 ( 2001-05 ), 218-220 ( 2002-05 ) КК відсилають до законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, спеціальних правил, які регулюють безпеку праці, суди з метою конкретизації обвинувачення у справах цієї категорії мають посилатися у вироку на відповідні статті Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 ), статті, пункти (параграфи) законодавчих та інших нормативних актів, які порушено, і розкривати суть допущених порушень";

6) в абзаці другому п.7 слова "правила охорони праці" замінити словами "вимоги законодавства про охорону праці";

7) пункт 8 постанови викласти в такій редакції:

"8. Суди повинні мати на увазі, що за ст.135 КК несуть відповідальність як посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, так і громадяни - власники підприємств або уповноважені ними особи, на яких законом чи на підставі наказу, посадової інструкції, спеціального розпорядження безпосередньо покладено обов'язок забезпечувати додержання вимог законодавства про охорону праці. У разі порушення вимог законодавства про охорону праці іншими посадовими та службовими особами вони, з урахуванням обставин справи, можуть нести відповідальність за посадові злочини або злочини проти особи за відповідними статтями Кримінального кодексу України ( 2001-05, 2002-05 )";

8) у пунктах 10 і 14 слова "службовою", "службові" замінити відповідно словами "посадовою", "посадові";

9) в абзаці другому п.10 слово "трудящих" замінити словом "громадян".

14. У постанові від 24 грудня 1982 р. N 7 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про транспортні злочини":

1) в абзаці третьому преамбули слова "Обласні і Київський міський суди" замінити словами "Суди обласного рівня";

2) у п.10 слово "службові" замінити словом "посадові";

3) в абзаці другому п.12 слова "службовій", "службовою" замінити відповідно словами "посадовій", "посадовою";

4) у п.14 слова "особам і організаціям" замінити словами "фізичним і юридичним особам".

15. У постанові від 24 червня 1983 р. N 3 "Про практику застосування судами України законодавства в справах про розкрадання продовольчих товарів, їх втрату і псування в системі державної торгівлі та споживчої кооперації":

1) в абзаці п'ятому преамбули, пунктах 3, 5, 6, 13 і 14 слова "службових осіб", "службового", "службові", "службовим" замінити відповідно словами "посадових осіб", "посадового", "посадові ", "посадовим";

2) у п.7 слово "осіб" замінити словами "посадових осіб";

3) у першому та другому реченнях п.14 слова "окремих ухвал" замінити словами "окремих ухвал (постанов)".

16. У постанові від 23 грудня 1983 р. N 6 "Про практику застосування судами України законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність":

1) з п.1 виключити слово "сувору";

2) у п.8 слово "чи" замінити словами "або психотропні речовини чи допускав";

3) пункт 9 викласти в такій редакції:

" 9. Під схилянням неповнолітнього до вживання наркотичних засобів або психотропних речовин, відповідальність за яке настає за ч.2 ст.229-5 КК (2002-05 ), необхідно розуміти будь-які умисні дії, спрямовані на те, щоб збудити у неповнолітнього бажання вживати наркотичні засоби або психотропні речовини. Відповідальність за вказані дії настає незалежно від того, вжила неповнолітня особа наркотичні засоби або психотропні речовини чи відмовилася це зробити".

17. У постанові від 29 червня 1984 р. N 4 "Про виконання судами України постанов Пленуму Верховного Суду України з питань запобігання злочинам та іншим правопорушенням":

1) в абзаці третьому преамбули, в пунктах 4, 6, 7 слова "окремі ухвали", "окремих ухвал", "окрема ухвала" замінити відповідно словами "окремі ухвали (постанови)", "окремих ухвал (постанов)", "окрема ухвала (постанова)";

2) в абзаці четвертому преамбули слова "Обласні і Київський міський суди" замінити словами "Верховний суд Автономної Республіки Крим, обласні, Київський та Севастопольський міські суди, військові суди регіонів і Військово-Морських Сил";

3) в абзаці другому п.6 слова "направлення ухвали державному органу, громадській організації чи службовій особі" замінити словами "направлення ухвали (постанови) відповідним компетентним органу, посадовій або службовій особі";

4) друге речення п.9 виключити;

5) у п.11 слова "Обласним і Київському міському судам" замінити словами "Верховному суду Автономної Республіки Крим, обласним, Київському та Севастопольському міським судам, військовим судам регіонів і Військово-Морських Сил".

18. У постанові від 29 червня 1984 р. N 5 "Про практику застосування судами України законодавства про повторні злочини":

1) у п.7 слова "протягом строку перебування у виховно-трудовому профілакторії" замінити словами "або відстрочки відбування покарання";

2) у п.13 слова "окремих ухвал" замінити словами "окремих ухвал (постанов)";

3) пункт 15 після слів "Верховного Суду України" доповнити словами "Верховному суду Автономної Республіки Крим".

19. У постанові від 11 жовтня 1985 р. N 7 "Про практику застосування судами України законодавства, спрямованого на подолання пияцтва і алкоголізму, викоренення самогоноваріння":

1) у пунктах 9, 11 і 12 слова "службових", службовою", "службовим", "службова" замінити відповідно словами "посадових", "посадовою", "посадовим", "посадова";

2) в абзаці другому п.21 слова "товариського суду" виключити;

3) у п.22 слова "окремих ухвал" замінити словами "окремих ухвал (постанов)".

20. У постанові від 27 грудня 1985 р. N 11 "Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ" у абзаці першому преамбули слова "конституційних принципів правосуддя" замінити словами "закріплених у ст.129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) основних засад судочинства".

21. У постанові від 27 грудня 1985 р. N 12 "Про судову практику в справах про перевищення влади або службових повноважень":

1) у назві постанови, абзацах першому - третьому преамбули, пунктах 1-4, 9, 10, 12, 14 і 15 слова "службових", "службові", "службовими", "службове", "службовим", "службової" замінити відповідно словами "посадових", "посадові", "посадовими", "посадове", "посадовим", "посадової";

2) у першому реченні п.1 слово "громадян" замінити словами "фізичних і юридичних осіб";

3) пункти 5 - 8 викласти в такій редакції:

"5. Відповідно до ч.3 ст.164 КК ( 2002-05 ) істотною шкодою державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам та інтересам окремих фізичних чи юридичних осіб, якщо вона полягає в заподіянні матеріальних збитків (які включають упущену вигоду), вважається така шкода, яка в п'ять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Істотною шкодою, якщо вона полягає у заподіянні нематеріального виміру, можуть визнаватися порушення політичних, трудових, житлових та інших прав і свобод людини й громадянина, підрив авторитету та престижу органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, порушення громадського порядку, створення обстановки, що утруднює установі, організації, підприємству здійснення основних функцій тощо.

6. Роз'яснити судам, що кваліфікований вид перевищення влади або посадових повноважень може мати місце лише за наявності ознак злочину, зазначених у ч.1 ст.166 КК, і хоча б однієї кваліфікуючої ознаки, передбаченої ч.2 або 3 даної статті. При цьому необхідно мати на увазі, що за своїм змістом дії, відповідальність за які передбачена ч.2 ст.166 КК, порушують основні конституційні права та свободи людини й громадянина і тому, як правило, вже самі по собі свідчать про наявність істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам фізичної особи.

7. Суди повинні мати на увазі, що перевищення влади або посадових повноважень, поєднане з умисним знищенням чи пошкодженням державного, колективного або індивідуального майна громадян за наявності ознак, передбаченихч.2 або 3 ст.89, ч.2 ст.145 ( 2001-05 ) та ст.189-5 ( 2002-05 ) КК, підлягає кваліфікації за сукупністю злочинів.

Якщо перевищення влади або посадових повноважень виявилося в умисному знищенні чи пошкодженні державного, колективного або індивідуального майна громадян без обтяжуючих обставин (ч.1 ст.89, ч.1 ст.145 КК), то такі дії охоплюються ст.166 КК і додаткової кваліфікації за статтями про злочини проти державної, колективної або приватної власності не потребують.

8. Роз'яснити судам, що насильство при перевищенні влади або посадових повноважень, передбачене ч.2 ст.166 КК, може бути як фізичним, так і психічним. Фізичне насильство може полягати в незаконному позбавленні волі, заподіянні удару, побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, вчиненні дій, характерних для мордування, а психічне насильство - у створенні реальної загрози заподіяння фізичного насильства щодо потерпілого чи його близьких.

Болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, слід вважати дії, що завдають йому особливого фізичного болю і моральних страждань. Вони можуть бути пов'язані з протиправним застосуванням спеціальних засобів - наручників, гумових кийків, сльозоточивих газів, водометів тощо.

Перевищення влади або посадових повноважень утворює склад злочину, передбаченого ч.3 ст.166 КК, в тих випадках, коли воно спричинило тяжкі наслідки. Під такими наслідками, якщо вони пов'язані із заподіянням майнової шкоди фізичним чи юридичним особам, треба розуміти шкоду, яка в двадцять п'ять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Поняттям "тяжкі наслідки" охоплюються і розвал діяльності установи, підприємства чи організації, банкрутство, аварія з людськими жертвами тощо.

Тяжкими наслідками перевищення влади або посадових повноважень слід вважати також заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень або смерті. Умисне заподіяння смерті чи тяжкого тілесного ушкодження внаслідок перевищення влади або посадових повноважень повинно кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених ч.3 ст.166 та відповідно статтями 58, 59, 93, 94 ( 2001-05 ), 190-1 ( 2002-05 ) або ст.101 ( 2001-05 ), ч.2 ст.189-4 (2002-05 ) КК.

Необережне заподіяння смерті або тяжкого тілесного ушкодження охоплюється ч.3 ст.166 КК і додаткової кваліфікації за ст.98 чи 105 КК не потребує.

Разом з тим слід мати на увазі, що умисне вбивство чи умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, вчинене посадовою особою при перевищенні меж необхідної оборони, підлягає кваліфікації лише за ст.97 або 104 КК.

Якщо перевищення влади або посадових повноважень призвело до самогубства потерпілого чи спроби його вчинити, наслідком якої стало тяжке тілесне ушкодження, дії посадової особи підлягають кваліфікації за ч.3 ст.166 КК і додаткової кваліфікації за ст.99 КК не потребують";

4) пункт 9 доповнити абзацом такого змісту:

"Застосування зброї передбачає не тільки заподіяння нею тілесних ушкоджень або смерті, а й погрозу зброєю";

вважати цей абзац абзацом другим, а абзац другий - абзацом третім;

5) у п.10 літери й цифри "та 175" замінити літерами й цифрами "175 та ч.2 ст.176-1";

6) пункт 11 викласти в такій редакції:

"11. Судам треба мати на увазі, що члени громадських формувань з охорони громадського порядку (народних дружин та інших формувань, створених для підтримання громадського порядку і зареєстрованих у встановленому порядку в органах місцевого самоврядування) під час здійснення такої охорони мають спеціальні владні повноваження, а отже, виконують функції представників влади. Тому за наявності в їх діях ознак перевищення влади або посадових повноважень вони несуть відповідальність за відповідною частиною ст.166 КК";

7) абзац другий п.12 викласти в такій редакції:

"Враховуючи, що позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю передбачено ст.166 КК як обов'язкова додаткова міра покарання, суди можуть не застосовувати її лише за наявності умов, передбачених ст.44 КК, з обов'язковим наведенням у вироку мотивів прийнятого рішення";

8) пункт 13 викласти в такій редакції:

"13. При розгляді справ про злочини, передбачені ч.2 або 3 ст.166 КК, судам належить з'ясовувати, чи є у підсудного військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, і згідно з ч.1 ст.37 КК вирішувати у вироку питання про доцільність позбавлення останніх. Якщо ж особа має почесне звання або відзначена державною нагородою України, суд при постановленні щодо неї вироку вирішує питання про внесення Президентові України подання про позбавлення її таких звання або державної нагороди відповідно до ч.2 ст.37 КК ( 2001-05 )";

9) у п.14 слова "окремих ухвал" замінити словами "окремих ухвал (постанов)";

10) доповнити постанову п.3-1 такого змісту:

"3-1. За перевищення влади або посадових повноважень військовою посадовою особою за наявності ознак, передбачених ст.254-2 КК, відповідальність настає за цим законом".

22. У постанові від 27 червня 1986 р. N 6 "Про практику застосування судами України законодавства про протокольну форму досудової підготовки матеріалів":

1) в абзаці другому п.2 літери й цифри " ч.1 ст.148, ч.1 ст.161, ч.1 ст.196-1 "замінити літерами й цифрами "ч.1 ст.80, ст.148-3, ч.1 ст.155-6, ч.1 ст.161, ч.1 ст.196-1, частинами 1 і 2 ст.199".

23. У постанові від 3 жовтня 1986 р. N 9 "Про практику застосування судами України законодавства і виконання постанови Пленуму Верховного Суду України у справах, пов'язаних з порушеннями правил охорони праці":

1) у назві постанови й абзаці першому преамбули слова "правил охорони праці" замінити словами "вимог законодавства про охорону праці";

2) у п.5 слова "підприємств, установ, організацій, колгоспів і радгоспів" замінити словами "підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності".

24. У постанові від 3 жовтня 1986 р. N 10 "Про практику застосування судами України законодавства, спрямованого на подолання пияцтва і алкоголізму, викоренення самогоноваріння і виконання постанови Пленуму Верховного Суду України з цього питання" у п.7 слова "окремих ухвал" замінити словами "окремих ухвал (постанов)".

25. У постанові від 27 березня 1987 р. N 2 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про розкрадання державного та колективного майна на підприємствах і в організаціях агропромислового комплексу":

1) в абзаці другому преамбули слово "законної" замінити словом "юридичної";

2) в абзаці четвертому преамбули, пунктах 6 і 15 слова "службовими", "службових", "службовим", "неслужбових", "службового" замінити відповідно словами "посадовими", "посадових", "посадовим", "непосадових", "посадового";

3) в абзаці четвертому преамбули і п.18 слова "окремими ухвалами", "окремих ухвал" замінити відповідно словами "окремими ухвалами (постановами)", "окремих ухвал (постанов)";

4) у п.4 слово "бригадирами" замінити словами "посадовими особами";

5) у п.6 слова "колгоспові або радгоспові" замінити словами "державному або колективному сільськогосподарському підприємству";

6) абзаци четвертий і п'ятий п.8 викласти в такій редакції:

"Дрібне розкрадання державного або колективного майна шляхом крадіжки з проникненням у приміщення чи інше сховище слід кваліфікувати за ч.3 ст.81 КК ( 2001-05 ), а якщо його було вчинено у такий самий спосіб особливо небезпечним рецидивістом - за ч.4 цієї статті.

За відповідними частинами ст.82 або 86 КК має кваліфікуватися також дрібне розкрадання державного або колективного майна, вчинене шляхом грабежу або розбою";

7) у п.12:

абзаци другий - четвертий виключити;

абзац п'ятий викласти в такій редакції:

"Роз'яснити, що вартість вилученої у розкрадача і повернутої власнику сільськогосподарської продукції, придатної для використання або реалізації, зараховується в покриття завданих збитків";

8) пункт 14 викласти в такій редакції:

"14. Суди повинні мати на увазі, що при кваліфікації дій винних необхідно виходити з вартості викраденого на момент вчинення злочину відповідно до законодавства про ціни і ціноутворення. При кваліфікації дій винного вартість викраденої худоби, свиней, овець, кіз та інших тварин визначається в однократному розмірі за існуючими на момент вчинення злочину закупівельними цінами".

26. У постанові від 25 березня 1988 р. N 3 "Про застосування судами України кримінально-процесуального законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування":

1) у преабулі:

в абзаці першому слова "інтересів держави, прав і свобод громадян" замінити словами "прав та свобод людини і громадянина, інтересів держави";

в абзаці другому слова "демократичних принципів правосуддя" замінити словами "закріплених у ст.129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) основних засад судочинства";

у другому реченні абзацу п'ятого слова "з розпорядчих чи судових засідань" виключити;

2) абзац перший п.3 викласти в такій редакції:

"Звернути увагу судів на те, що згідно зі ст.281 КПК ( 1003-05 ) повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності попереднього слідства можливе лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні";

3) у п.8:

у першому реченні абзацу першого слова "для правильного" замінити словами "для своєчасного та правильного вирішення справи і"; друге речення цього абзацу після слів "дійсний вік обвинуваченого (число, місяць, рік народження)" доповнити словами "фактичне місце проживання і заняття";

абзац третій доповнити реченням такого змісту:

"Справа підлягає поверненню на додаткове розслідування також тоді, коли обвинувачений під час попереднього слідства до передачі справи в суд зник і місце його перебування невідоме, якщо це пов'язано з неправильним встановленням особи обвинуваченого або фактичного місця його проживання";

4) перший абзац п.17 після слів "при розгляді справи" доповнити словами "у стадії віддання до суду або";

5) пункт 25 після слова "Рекомендувати" доповнити словами "Верховному суду Автономної Республіки Крим".

27. У постанові від 24 червня 1988 р. N 5 "Про хід виконання судами України вимог законодавства, спрямованого на подолання пияцтва і алкоголізму, викоренення самогоноваріння, а також постанов Пленуму Верховного Суду України з цього питання":

1) в абзаці сьомому преамбули друге речення виключити;

2) у другому реченні п.5 слово "службові" замінити словом "посадові".

28. У постанові від 24 червня 1988 р. N 6 "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення":

1) у преамбулі:

в абзаці першому слова "адміністративних органів" замінити словами "органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення"; слова "та правил співжиття" замінити словами "прав і свобод, честі й гідності інших людей";

в абзаці другому слово "республіки" замінити словом "України", друге речення виключити, а третє речення перед словами "не завжди" доповнити словами "разом з тим";

2) в абзацах першому і третьому преамбули, пунктах 1-4, 6-9, 13, 14, 16 слова "службових", "службовою", "службової" замінити відповідно словами "посадових", "посадовою", "посадової";

3) у п.1 слова "республіки", "точного і неухильного додержання закону, поваги до прав, честі і гідності громадян, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством" замінити відповідно словами "України", "неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, свобод, честі й гідності інших людей, сумлінного виконання своїх обов'язків";

4) у п.2:

в абзаці першому виключити слова "комісією в справах неповнолітніх";

в абзаці другому виключити слова "у вигляді штрафу" і друге речення;

абзац третій виключити;

абзац четвертий вважати абзацом третім;

5) в абзаці другому п.16 слова "Обласним і Київському міському" замінити словами "Верховному суду Автономної Республіки Крим, обласним, Київському та Севастопольському міським".

29. У постанові від 3 лютого 1989 р. N 1 "Про практику застосування судами України законодавства про відповідальність за спекуляцію та виконання постанови Пленуму Верховного Суду України з цього питання":

1) в абзаці четвертому преамбули і п.5 слова "Окремі ухвали", "окремими ухвалами", "окремих ухвал" замінити відповідно словами "Окремі ухвали (постанови)", "окремими ухвалами (постановами)", "окремих ухвал (постанов)";

2) в абзаці п'ятому преамбули слова "обласними і Київським міським судами" замінити словами "судами касаційної та наглядної інстанцій";

3) в абзаці другому п.5 слова "виконкомів місцевих Рад народних депутатів" замінити словами "органів місцевого самоврядування".

30. У постанові від 31 березня 1989 р. N 3 "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна":

1) у преамбулі:

у першому реченні абзацу другого слова "окремими ухвалами" замінити словами "окремими ухвалами (постановами)";

в абзаці третьому слова "трудового і колгоспного" замінити словами "і трудового";

2) в абзаці третьому п.5 слова "соціального забезпечення" замінити словами "соціального захисту населення";

3) в абзаці першому п.8 цифри "7-10" замінити цифрами "7 - 7-2, 9, 10";

4) у п.9:

абзац перший викласти в такій редакції:

"Роз'яснити, що, вирішуючи при постановленні вироку питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд має керуватися відповідними нормами цивільного, трудового та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам, підприємствам, установам, організаціям, державі";

абзац другий доповнити реченням такого змісту:

"Слід також враховувати роз'яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 р. N 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" (зі змінами, внесеними постановою Пленуму від 28 березня 1997 р. N 3;

5) у п.10 виключити слова "і п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 травня 1975 р. N 5 "Про практику розгляду судами України цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди";

6) абзац перший п.11 замінити двома абзацами такого змісту:

"Розмір шкоди, заподіяної розкраданням, нестачею, умисним знищенням, умисним псуванням матеріальних цінностей, визначається відповідно до Закону України від 6 червня 1995 року "Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей" ( 217/95-ВР ) і Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. N 116 (зі змінами, внесеними постановами від 27 серпня 1996 р. N 1009 та від 20 січня 1997 р. N 34), до інших нормативно-правових актів щодо цін і ціноутворення.

При визначенні розміру шкоди суд має виходити з цін на майно, що діють у даній місцевості на час розгляду справи, і застосовувати встановлені нормативно-правовими актами для даних випадків кратність, коефіцієнти, індекси, податок на добавлену вартість, акцизний збір тощо";

абзац другий цього пункту вважати абзацом третім.

7) у п.19 слова "заняття забороненим промислом" замінити словами "заняття забороненими видами підприємницької діяльності";

8) у п.24 слова "окремими ухвалами", "ухвал" замінити відповідно словами "окремими ухвалами (постановами)", "ухвал (постанов)";

9) у п.25 слова "обласним і Київському міському судам" замінити словами "іншим судам касаційної і наглядної інстанцій".

31. У постанові від 12 жовтня 1989 р. N 7 "Про виконання судами України законодавства в справах про повторні злочини і виконання постанов Пленуму Верховного Суду України з цього питання":

1) в останньому абзаці преамбули слова "Рад народних депутатів та місцевої державної адміністрації" замінити словами "місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування";

2) в абзаці другому п.4 цифру "2" замінити цифрою "3";

3) в абзаці другому п.8 слова "Рад народних депутатів чи місцевої державної адміністрації", "окремих ухвал" замінити відповідно словами "місцевої державної адміністрації чи органів місцевого самоврядування", "окремих ухвал (постанов)".

32. У постанові від 12 жовтня 1989 р. N 8 "Про практику розгляду судами України кримінальних справ у касаційному порядку":

1) абзац перший п.1 після слів "Верховного Суду України" доповнити словами "Верховного суду Автономної Республіки Крим";

2) в абзаці першому п.13 слова "і постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 квітня 1977 р. N 2 про практику призначення судами додаткових мір покарання" замінити словами "і пунктів 8-11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. N 22 "Про практику призначення судами кримінального покарання";

3) в абзаці другому п.23 слова "службових осіб" замінити словами "посадових осіб";

4) пункт 24 перед словом "Обласним" доповнити словами "Верховному суду Автономної Республіки Крим".

33. У постанові від 22 грудня 1989 р. N 11 "Про застосування судами України законодавства, що регламентує перегляд у порядку нагляду судових рішень в кримінальних справах":

1) в абзаці першому преамбули слово "громадян" замінити словом "особи";

2) в абзацах першому, другому і третьому п.25 слова "окремої ухвали", "окрема ухвала", "ухвалі" замінити відповідно словами "окремої ухвали (постанови)", "окрема ухвала (постанова)", "ухвалі (постанові)";

3) пункт 27 після слів "Верховного Суду України" доповнити словами "Верховному суду Автономної Республіки Крим", а слово "міському" замінити словами "і Севастопольському міським".

34. У постанові від 26 січня 1990 р. N 1 "Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи":

1) преамбулу доповнити абзацом такого змісту:

"Згідно зі ст.66 Конституції України ( 254к/96-ВР ) кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, відшкодовувати завдані ним збитки";

цей абзац вважати абзацом першим, а абзаци перший - шостий відповідно абзацами другим - сьомим;

2) у п.2 слова "окремих ухвал" замінити словами "окремих ухвал (постанов)";

3) у пунктах 5, 9 і 25 слова "службових", "службові", "службовий", "службової" замінити відповідно словами "посадових", "посадові", "посадовий", "посадової";

4) пункт 5 після слів "юридичних осіб" доповнити словами "чи спричинено тяжкі наслідки", а після слів "кваліфікувати за" - словами й цифрами "відповідною частиною ст.165 чи".

35. У постанові від 29 червня 1990 р. N 5 "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку":

1) в абзаці першому преамбули слова "конституційних принципів правосуддя" замінити словами "закріплених у ст.129 Конституції України (254к/96-ВР ) основних засад судочинства";

2) у п.28 слова "окрему ухвалу" замінити словами "окрему ухвалу (постанову)".

36. У постанові від 28 вересня 1990 р. N 7 "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій":

1) абзац перший преамбули викласти в такій редакції:

"Важливою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина, закріплених Конституцією України ( 254к/96-ВР ), є судовий захист від протиправних посягань на його честь та гідність";

2) пункт 14 викласти в такій редакції:

"14. Виходячи з положення ст.124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, матеріали кримінальної справи про злочин, передбачений ст.125 або 126 КК ( 2001-05 ), не можуть бути передані судом на розгляд товариського суду в порядку, передбаченому ст.51 КК та ст.8 КПК ( 1001-05 )";

3) у п.15 слова й цифри "від 29 червня 1990 р. N 6 "Про практику призначення судами України мір кримінального покарання" замінити словами й цифрами "від 22 грудня 1995 р. N 22 "Про практику призначення судами кримінального покарання";

4) перше речення п.21 після слова "матеріальної" доповнити словами "і моральної";

5) у п.23 слова "окремими ухвалами" замінити словами "окремими ухвалами (постановами)".

37. У постанові від 21 грудня 1990 р. N 11 "Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироків", у п.14 в другому реченні абзацу другого слово "комісії" замінити словом "служби".

38. У постанові від 22 лютого 1991 р. N 1 "Про завдання судів України по підвищенню рівня правосуддя, виходячи з вимог постанови Верховної Ради Української РСР від 29 листопада 1990 р. "Про невідкладні заходи по зміцненню законності і правопорядку в республіці":

1) назву постанови викласти в такій редакції:

"Про завдання судів України по підвищенню рівня правосуддя";

2) у преамбулі:

абзаци перший та другий викласти в такій редакції:

"Зростання злочинності та інших порушень закону, загрозливе погіршення криміногенної ситуації, збільшення кількості тяжких злочинів, поєднаних з насильством, жорстокістю, зухвальством, незадовільна боротьба з організованими формами злочинності й корупцією, порушеннями громадського порядку та іншими правопорушеннями загострюють соціальну напруженість в Україні, завдають моральної і матеріальної шкоди суспільству, дезорганізують роботу підприємств, установ, організацій, призводять до зневіри людей у дієвості закону та гарантованості захисту прав і свобод державою.

Все це вимагає докорінного поліпшення роботи судів, які своєю діяльністю по розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення покликані сприяти зміцненню законності й правопорядку в Україні, надійно захищати права та свободи людини і громадянина";

в абзаці п'ятому слова "районних (міських)" замінити словами "нижчого рівня";

3) пункт 1 викласти в такій редакції:

"1. Судовим колегіям Верховного Суду України, Верховному суду Автономної Республіки Крим, обласним, міжобласному, Київському та Севастопольському міським, районним (міським), а також військовим судам України відповідно до вимог Конституції України ( 254к/96-ВР ) рішуче домагатись підвищення рівня своєї діяльності, ефективності правосуддя, забезпечувати своєчасний розгляд судових справ і скарг громадян, правильне й однакове застосування законодавства.

В умовах несприятливої криміногенної ситуації, викликаної загрозливим зростанням злочинності та інших правопорушень, судам належить шляхом точного і неухильного застосування законодавства забезпечити надійний захист прав та свобод людини і громадянина, прав та охоронюваних законом інтересів державних і громадських підприємств, установ, організацій від порушень і протиправних посягань";

4) у п.2:

друге і третє речення абзацу першого викласти в такій редакції:

"Судді повинні поліпшити організацію своєї роботи, підвищити рівень культури судових процесів, виявляти високу принциповість і непримиренність до будь-яких порушень законності та правопорядку, чуйне й уважне ставлення до людей, їх звернень, листів і заяв. Слід рішуче протидіяти спробам впливу на суддів у будь-який спосіб і втручання посадових осіб у вирішення конкретних судових справ, порушувати перед відповідними органами питання про притягнення таких осіб до юридичної відповідальності";

абзац другий викласти в такій редакції:

"Судочинство в кримінальних і цивільних справах повинно здійснюватись у повній відповідності з чинним законодавством, на основі рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом, незалежності суддів і підкорення їх лише законові та з додержанням інших конституційних засад судочинства. Суди зобов'язані суворо додержувати вимог ст.10 Конституції України ( 254к/96-ВР ), ст.18 Закону України "Про мови в Україні" (8312-11), ст.9 ЦПК ( 1501-06 ) і ст.19 КПК ( 1001-05 ) щодо мови, якою ведеться судочинство";

5) абзац перший п.3 після слова "вимог" доповнити словами "ст.62 Конституції України", а абзац другий після слова "охороні" - словами "прав та свобод людини і громадянина";

6) пункт 4 викласти в такій редакції:

"4. У центрі уваги судів мають постійно перебувати питання неухильного виконання законодавства, спрямованого на посилення охорони життя, здоров'я, честі й гідності, недоторканності та безпеки людини, на захист прав усіх суб'єктів права власності й господарювання, на боротьбу з організованими формами злочинності, посадовими зловживаннями, хабарництвом, ухиленням від сплати податків, наркоманією, розпалюванням національної і релігійної ворожнечі, порушеннями громадського порядку та іншими небезпечними злочинами";

7) у п.5:

в абзаці першому слова "точного виконання законів" замінити словами "неухильного додержання Конституції та законів України";

в абзаці другому виключити слова "та спекуляцію";

в абзаці третьому виключити слова "і здатні виправитись без ізоляції від суспільства";

8) друге речення п.8 викласти в такій редакції:

"Виходячи з положень ст.50 Конституції України ( 254к/96-ВР ) про те, що кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, суди при розгляді справ про екологічні правопорушення зобов'язані виявляти всіх причетних до їх вчинення осіб і обговорювати питання про притягнення останніх до кримінальної чи адміністративної відповідальності та відшкодування завданої цими правопорушеннями шкоди";

9) у п.9:

абзац перший викласти в такій редакції:

"Звернути увагу судів на необхідність поліпшення розгляду справ про адміністративні правопорушення, і особливо про дрібне хуліганство, злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку, військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку, прояв неповаги до суду, публічні заклики до невиконання вимог працівника міліції, посягання на власність, правопорушення в галузі охорони природи, у сфері послуг, фінансів і підприємницької діяльності та інші правопорушення, розгляд яких віднесено до компетенції судів";

в абзаці другому слово "службових" замінити словом "посадових";

10) у п.10 слова "органів державного управління та службових осіб" замінити словами "органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб";

11) у п.11 слова "окремих ухвал" замінити словами "окремих ухвал (постанов)";

12) у п.12:

в абзаці першому слова "окремих ухвал", "ухвала" замінити відповідно словами "окремих ухвал (постанов)", "ухвала (постанова)";

абзац другий викласти в такій редакції:

"Належить встановити суворий контроль за своєчасним виконанням окремих ухвал (постанов) керівниками підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності й у разі їх невиконання або формального ставлення до усунення зазначених у них недоліків притягати винних до юридичної відповідальності за невжиття заходів за окремою ухвалою (постановою)";

13) абзац перший п.13 виключити;

14) у п.14 слово "листів" замінити словом "звернень".

39. У постанові від 28 червня 1991 р. N 3 "Про судову практику в справах про хуліганство":

1) в абзаці третьому п.9 слова "народному дружиннику" замінити словами "члену громадського формування з охорони громадського порядку";

2) у п.10:

в абзаці першому слова "або народного засідателя, а так само відносно їх близьких родичів в зв'язку з здійсненням суддею чи народним засідателем правосуддя" замінити словами "а так само щодо його близьких родичів у зв'язку зі здійсненням суддею правосуддя";

абзац третій викласти в такій редакції:

"Образа працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною з охороною громадського порядку, а так само судді у зв'язку з його діяльністю по здійсненню правосуддя, поєднана з грубим порушенням громадського порядку і явною неповагою до суспільства, повинна кваліфікуватися за відповідною частиною ст.206 КК і відповідно за статтями 176-3, 189-1 КК ( 2002-05 )";

3) у п.19 слова "окремих ухвал" замінити словами "окремих ухвал (постанов)".

40. У постанові від 28 червня 1991 р. N 4 "Про практику застосування судами законодавства, яке забезпечує право на необхідну оборону від суспільно небезпечних посягань":

1) абзац перший преамбули викласти в такій редакції:

"Закріплене в ч.3 ст.27 і ч.5 ст.55 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та ст.15 КК ( 2001-05 ) право кожного на необхідну оборону від суспільно небезпечних посягань на свої права і свободи, своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей є важливою гарантією реалізації конституційних положень про непорушність прав та свобод людини і громадянина, про невід'ємність права кожної людини на життя, про недоторканність її житла і майна, а також забезпечує умови для захисту громадських і державних інтересів";

2) в абзаці першому п.1 слова й цифри "ст.15 КК України" замінити словами й цифрами "ч.3 ст.27, ч.5 ст.55 Конституції України і ст.15 КК";

3) у п.8:

в абзаці першому слово "природоохоронних" замінити словом "правоохоронних";

в абзаці третьому слова "Працівники міліції, інші представники влади, природоохоронних органів" замінити словами "Працівники міліції, інших правоохоронних органів";

4) пункт 9 викласти в такій редакції:

"9. Судам необхідно відрізняти необхідну оборону від мнимої (уявної) оборони, коли особа, помиляючись щодо реальності посягання і вважаючи, що вона захищає правоохоронювані інтереси, заподіює шкоду іншій особі.

Якщо особа, перебуваючи в стані мнимої оборони, з урахуванням конкретних обставин не повинна була чи не могла усвідомлювати відсутність реального посягання, а заподіяна нею шкода не перевищувала ту, яка була б допустимою в умовах реального посягання, її дії повинні розглядатись як вчинені без вини і прирівнюватись до необхідної оборони.

Якщо ж особа, перебуваючи в стані мнимої оборони, не усвідомлювала факту відсутності реального посягання, але з урахуванням конкретних обставин повинна була й могла це усвідомлювати, а завдана шкода не перевищувала ту, яка була б допустимою в умовах реального посягання, її дії повинні розглядатись як заподіяння шкоди з необережності.

У випадку, коли особа, перебуваючи в стані мнимої оборони, завдала шкоди, яка явно не відповідає тій, що була б допустимою в умовах реального посягання, її дії повинні розглядатись як перевищення меж необхідної оборони і за наявності відповідних ознак кваліфікуватися за ст.97 чи 104 КК (2001-05)".

5) у п.11:

абзац перший у кінці доповнити словами "та керуватися роз'ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. N 22 "Про практику призначення судами кримінального покарання";

абзац другий виключити;

6) у п.13 слова "службових осіб, державних органів" замінити словами "посадових і службових осіб, органів державної влади";

7) пункт 14 після слова "увагу" доповнити словом "судів".

41. У постанові від 27 березня 1992 р. N 4 "Про судову практику у справах про згвалтування та інші статеві злочини" у п.16:

абзац другий після слова "або" доповнити словом "відразу";

доповнити пункт абзацом третім такого змісту:

"Якщо ж з метою приховати згвалтування чи замах на цей злочин було вчинено умисне вбивство потерпілої через деякий час після скоєння зазначеного злочину (за наявності розриву в часі), дії винного слід кваліфікувати за відповідною частиною ст.117 або ст.17, ст.117 і п."ж" ст.93 КК ( 2001-05 ) як вбивство з метою приховання раніше вчиненого злочину".

42. У постанові від 26 червня 1992 р. N 8 "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність працівників правоохоронних органів":

1) назву постанови після слова "власність" доповнити словами "суддів і";

2) в абзаці першому преамбули слова "органів прокуратури, внутрішніх справ і служби безпеки" замінити словами "судів, органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки та інших правоохоронних органів";

3) абзац другий преамбули після слова "захист", абзац третій преамбули після слова "власність" та п. 1 після слова "власність" доповнити словами "суддів і";

4) у п.1, абзаці другому п.3, пунктах 4-8 і 17 слова "народних дружинників", "народного дружинника", "народним дружинником", "народному дружиннику", "дружинника" замінити словами "членів громадських формувань з охорони громадського порядку" у відповідних числі та відмінках;

5) у п.3:

абзац перший викласти в такій редакції:

"Судам необхідно мати на увазі, що відповідальність за статтями 188-1, 189-1 - 189-5, 190-1 КК ( 2002-05 ) та ст.185 і 185-7 КпАП ( 80731-10 ) настає лише за дії, вчинені винним у зв'язку з виконанням суддею, працівником правоохоронного органу службових обов'язків, а так само у зв'язку з діяльністю члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця, пов'язаною з охороною громадського порядку";

абзац другий після слова "діяння" доповнити словом "судді";

6) у п.5 абзаци перший-четвертий викласти в такій редакції:

"Звернути увагу судів, що, крім судді, військовослужбовця та члена громадського формування з охорони громадського порядку, потерпілими у справах про злочини, передбачені статтями 189-1, 189-2, 189-4, 189-5, 190-1 КК ( 2002-05 ), можуть бути також працівники правоохоронних органів, до яких згідно з приміткою до ст.190-1 КК належать особи, зазначені в ч.1 ст.2 Закону України від 23 грудня 1993 р. "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" ( 3781-12 ). Це працівники органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, митних органів, органів охорони державного кордону, державної податкової адміністрації, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інших органів, які здійснюють правозастосовчі або правоохоронні функції.

Судам слід мати на увазі, що в таких випадках працівники правоохоронних органів та військовослужбовці можуть визнаватись потерпілими не тільки тоді, коли вони виконували свої службові обов'язки, перебуваючи безпосередньо на службі, та коли застосовували заходи по охороні правопорядку у відповідності зі своїми службовими обов'язками, за наказом чи розпорядженням, а й тоді, коли вони вжили зазначених заходів в межах своїх повноважень з власної ініціативи (наприклад, перепиняли правопорушення у неробочий час).

Крім того, в передбачених законом випадках потерпілими можуть бути близькі родичі судді і працівника правоохоронного органу. Згідно з приміткою до ст.190-1 КК до близьких родичів, про яких йдеться у статтях 123-1, 176-2, 189-2, 189-4, 189-5 і 190-1 КК, належать особи, зазначені в ч.2 ст.2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів": батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки.

Посягання, вчинені на технічних працівників, секретарів, прибиральниць та інших осіб, робота яких не пов'язана із правозастосовчими або правоохоронними функціями правоохоронних органів, потрібно кваліфікувати за статтями Кримінального кодексу ( 2001-05, 2002-05 ), які передбачають відповідальність за злочини проти особи, власності тощо";

7) у п.6:

в абзаці другому слово "попередженню" замінити словом "запобіганню";

в абзаці третьому в першому реченні цифри "189-2 - 189-5" замінити цифрами "189-1 - 189-5", а друге речення виключити;

8) у п.8:

абзац третій викласти в такій редакції:

"Опір, не поєднаний з насильством чи погрозою його застосування, якщо він перешкодив працівникові міліції запобігти злочину чи затримати особу, яка його вчинила, утворює окремий склад злочину, передбачений ч.2 ст.189-3 КК ( 2002-05 )";

абзац п'ятий викласти в такій редакції:

"Насильство, застосоване щодо працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця при опорі їм під час виконання ними обов'язків щодо охорони громадського порядку, може полягати в умисному нанесенні ударів, побоїв, тілесних ушкоджень. Заподіяння легких тілесних ушкоджень і тілесних ушкоджень середньої тяжкості члену громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовцю, який не є працівником правоохоронного органу, охоплюється диспозицією ч.2 ст.188-1 КК. Якщо ж при опорі працівникові міліції чи військовослужбовцю, який одночасно є працівником правоохоронного органу, було нанесено удари, побої чи заподіяно легке, середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження, вчинене необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст.188-1 та ч.1 чи 2 ст.189-4 цього Кодексу";

9) у п.9:

абзац перший викласти в такій редакції:

"Судам слід мати на увазі, що відповідальність за ст.189-1 КК настає лише у випадку, коли образа нанесена працівникові правоохоронного органу у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, а члену громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовцю - у зв'язку з їх діяльністю по охороні громадського порядку";

перше речення абзацу другого викласти в такій редакції:

"Під образою слід розуміти такі нецензурні чи брутальні висловлювання, непристойні жести та інші аналогічні дії, вчинені щодо працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, а щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця - у зв'язку з їх діяльністю по охороні громадського порядку, які принижують честь і гідність зазначених осіб";

перше речення абзацу третього викласти в такій редакції:

"Не є образою в розумінні ст.189-1 КК безадресна нецензурна лайка в присутності працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця";

10) у другому реченні абзацу першого п.10 слово "проявлятися" замінити словом "виявлятися";

11) абзац четвертий п.11 викласти в такій редакції:

"Якщо втручання в діяльність працівника прокуратури, органу внутрішніх справ, служби безпеки поєднане з діями, передбаченими ч.2 ст.188-1, статтями 189-4, 189-5 або 190-1 КК, вчинене належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст.189-3 і зазначеними статтями Кримінального кодексу";

12) у п.12:

абзаци перший і другий викласти в такій редакції:

"Суди повинні мати на увазі, що відповідальність за ч.1 ст.189-4 КК настає при умисному заподіянні названим у цій статті особам середньої тяжкості або легких тілесних ушкоджень, а так само при нанесенні їм побоїв або вчиненні щодо них інших насильницьких дій, а за ч.2 цієї статті - при умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень.

Якщо винний усвідомлював суспільно небезпечний характер побоїв або інших насильницьких дій, передбачав і бажав настання наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, але ці наслідки не настали з причин, що не залежали від волі винного, вчинене необхідно розглядати як замах на злочин і кваліфікувати за ч.2 ст.17 ( 2001-05 ), ч.2 ст.189-4 ( 2002-05 ) КК";

доповнити пункт абзацом третім такого змісту:

"Звернути увагу судів на те, що настання смерті потерпілого через необережність винного диспозицією ст.189-4 КК не охоплюється, а тому, якщо зазначені в ч.1 ст.189-4 КК дії призвели до смерті потерпілого, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених цією нормою і ст.98 КК. Якщо ж смерть потерпілого сталася внаслідок умисного заподіяння йому тяжкого тілесного ушкодження, вчинене необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст.189-4 та ч.3 ст.101 КК.";

13) у п.13:

друге речення абзацу шостого після слова "інших" доповнити словами "фізичних чи юридичних";

в абзаці восьмому слова "державній, громадській організації, громадянам чи заподіяння великої майнової шкоди хоча б одній особі" замінити словами "кільком фізичним чи юридичним особам або заподіяння великої майнової шкоди одній юридичній чи фізичній особі (позбавлення притулку, їжі, одягу тощо)";

14) у п.14:

абзац перший викласти в такій редакції:

"Під посяганням на життя, передбаченим ст.190-1 КК ( 2002-05 ), належить розуміти умисне вбивство або замах на умисне вбивство хоча б однієї із зазначених у цій статті осіб. Якщо такі дії вчинені у зв'язку з виконанням суддею або працівником правоохоронного органу службових обов'язків чи у зв'язку з діяльністю члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця, пов'язаною з охороною громадського порядку, вони кваліфікуються лише за ст.190-1 КК";

абзац другий виключити;

абзац третій вважати абзацом другим і після слова "на" доповнити словом "умисне".

43. У постанові від 25 грудня 1992 р. N 12 "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності":

1) у п.2 виключити слова "У зв'язку з тим, що Законом від 7 лютого 1991 р. "Про власність" передбачені приватна, колективна і державна форми власності";

2) перше речення п.4 після слова "засобами" доповнити словами "психотропними речовинами";

3) перше речення п.11 після слова "засобів" доповнити словом "психотропних";

4) пункт 17 викласти в такій редакції:

"17. При відмежуванні вимагательства від злочинів, передбачених статтями 155-8 і 198-2 КК ( 2002-05 ), треба виходити з того, що при вимагательстві винна особа керується умислом на заволодіння не належним їй майном чи правом на таке майно або бажає вчинення на її користь дій майнового характеру.

Якщо ж винна особа, застосовуючи відповідні погрози чи насильство, таким умислом не керується, а має на меті примусити потерпілого перестати займатися підприємницькою діяльністю чи обмежити її або укласти яку-небудь угоду, виконання якої може обмежити законні права (інтереси) підприємця, вчинене належить розглядати як протидію законній підприємницькій діяльності і кваліфікувати за відповідною частиною ст.155-8 КК.

Застосування погроз чи насильства без такого умислу з метою примусити потерпілого до виконання чи невиконання цивільно-правового зобов'язання належить кваліфікувати за відповідною частиною ст.198-2 КК. При цьому слід мати на увазі, що відповідальність за цією статтею може наставати лише тоді, коли особа примушується до виконання (невиконання) існуючого зобов'язання, що виникло з підстав, передбачених чинним законодавством. Предметом такого зобов'язання можуть бути гроші, майно, послуги, результати творчості тощо.

Вимога виконати (не виконати) зобов'язання, що виникло з підстав, не передбачених чинним законодавством, або неіснуючого зобов'язання, або зобов'язання з невизначеним предметом, а так само використання факту існуючого зобов'язання для заволодіння майном, правом на майно або для вчинення дій майнового характеру, які ним не передбачені, належить кваліфікувати як вимагательство";

5) в абзаці третьому п.18 слова "заволодіння правом на майно - як недійсна угода" замінити словами "одержання права на майно за таких обставин - розглядатись як недійсна угода";

6) в абзаці першому п.19 слово "службовій" замінити словом "посадовій";

7) у п.20 слова "службової", "службовою", "службовим" замінити відповідно словами "посадової", "посадовою", "посадовим";

8) абзац перший п.23 після цифр "229-2" доповнити цифрами і словами "229-17 (розкрадання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин), 229-19";

9) в абзаці першому п.24 цифри "229-3" замінити цифрами й літерами "229-2, ч.3 ст.229-19";

10) в абзаці першому п.25 слова "коли у вчиненні відповідного злочину брали участь за домовленістю як співвиконавці дві і більше особи" замінити словами "коли за домовленістю, яка виникла до початку вчинення відповідного злочину, в ньому брали участь як співвиконавці дві й більше особи";

11) у п.26:

в абзаці другому слово "службових" замінити словом "посадових";

абзац третій викласти в такій редакції:

"Якщо організована група являє собою озброєну банду, відповідальність її членів, які вчинили вимагательство, настає за сукупністю злочинів, передбачених ст.69 і ст.144 ч.3 КК".

44. У постанові від 29 грудня 1992 р. N 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками":

1) абзац другий п.5 викласти в такій редакції:

"Притягнення до кримінальної відповідальності за випуск на товарний ринок або за іншу реалізацію споживачам недоброякісної продукції осіб, зазначених у ст.147 КК, не звільняє від матеріальної відповідальності в установлених законом межах працівників, у тому числі посадових осіб, винних у виготовленні такої продукції".

45. У постанові від 12 лютого 1993 р. N 1 "Про підсумки роботи судів за 1992 р. та завдання судів, що випливають з Постанови Верховної Ради України від 26 січня 1993 р. "Про стан виконання законів і постанов Верховної Ради України з питань правопорядку і заходи щодо посилення боротьби із злочинністю":

1) у п.1 слова "обласним, Київському міському" замінити словами "Верховному суду Автономної Республіки Крим, обласним, Київському та Севастопольському міським";

2) в абзаці другому п.3 слова "рівності громадян перед законом і судом, незалежності суддів і підкорення їх тільки законові та дотримання інших демократичних принципів правосуддя" замінити словами "рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, незалежності суддів і підкорення їх лише законові та додержання інших засад судочинства";

3) у п.5 слово "спекуляцією" замінити словами "ухиленням від сплати податків";

4) у п.10 слова "окремих ухвал", "службових" замінити відповідно словами "окремих ухвал (постанов)", "посадових";

5) у пунктах 11-13 слова "обласним і Київському міському" замінити словами "Верховному суду Автономної Республіки Крим, обласним, Київському та Севастопольському міським".

46. У постанові від 26 березня 1993 р. N 2 "Про судову практику в справах про злочини, пов'язані з порушенням режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі":

1) у пунктах 3, 16, 22, 29, 30 слова "службових", "службового", "службові", "службова", "службовими" замінити відповідно словами "посадових", "посадового", "посадові", "посадова", "посадовими";

2) у п.4 слово "які " замінити словом "що";

3) з абзацу першого п.25 виключити слова "Ради народних депутатів";

4) абзац третій п.29 після першого речення доповнити реченням такого змісту:

"Якщо такі дії були поєднані з незаконним одержанням зазначеними робітниками і службовцями матеріальних благ або вигід майнового характеру в значному розмірі, вони потребують додаткової кваліфікації за ст.191-2 КК (2002-05 )";

5) абзаци перший, третій та четвертий п.30 після слів "сильнодіючі", "сильнодіючих" доповнити відповідно словами "психотропні", "психотропних";

6) в абзаці другому п.32 слова "окремими ухвалами" замінити словами "окремими ухвалами (постановами)";

7) пункт 33 після слів "Верховного Суду України" доповнити словами "Верховному суду Автономної Республіки Крим".

( Пункт 47 втратив чинність на підставі Постанови Пленуму Верховного Суду N 2 від 07.02.2003 )

48. У постанові від 1 квітня 1994 р. N 3 "Про строки розгляду судами України кримінальних і цивільних справ":

1) абзац другий п.1 після слова "спричинили" доповнити словами "несвоєчасний розгляд та";

2) пункт 5 викласти в такій редакції:

"5. Оскільки відповідно до п.7 ч.3 ст.128 Конституції України (254к/96-ВР ) однією з основних засад судочинства є гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, головуючий у справі зобов'язаний згідно з вимогами статей 87, 88 КПК ( 1001-05 ) та статей 189, 201 ЦПК ( 1502-06 ) особисто перевірити правильність і своєчасність оформлення й виготовлення протоколу судового засідання та забезпечити своєчасний розгляд зауважень на нього";

3) у п.6 слова "Верховному Суду Республіки Крим" замінити словами "Верховному суду Автономної Республіки Крим".

49. У постанові від 8 липня 1994 р. N 6 "Про судову практику в справах про розкрадання, виготовлення, зберігання та інші незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами" у п.17 слова "Верховному Суду Республіки Крим" замінити словами "Верховному суду Автономної Республіки Крим".

50. У постанові від 30 вересня 1994 р. N 10 "Про деякі питання, що виникають при застосуванні судами законодавства, яке передбачає оскарження до суду санкції прокурора на арешт":

1) пункт 11 доповнити абзацом другим такого змісту:

"При цьому слід враховувати, що згідно зі спеціальною нормою (ч.5 ст.236-4 КПК ( 1002-05 ) в разі скасування суддею рішення про арешт заарештований підлягає негайному звільненню з-під варти і особа, в провадженні якої перебуває справа, зобов'язана протягом доби з моменту одержання постанови судді вирішити питання про обрання іншого запобіжного заходу. Тому положення ст.387 КПК ( 1003-05 ), яка надає голові відповідного суду, прокурору та їх заступникам право зупинити виконання судового рішення до вирішення справи в порядку нагляду, на постанову судді про негайне звільнення заарештованого з-під варти не поширюється".

51. У постанові від 7 жовтня 1994 р. N 12 "Про судову практику в справах про хабарництво" у другому реченні абзацу першого п.2 цифру "2" замінити цифрою "1".

( Пункт 52 втратив чинність на підставі Постанови Верховного Суду N 8 від 24.10.2003 )

53. У постанові від 7 липня 1995 р. N 11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" в абзаці другому п.2 слова "органом Міністерства фінансів України" замінити словами "органом Державного казначейства України".

54. У постанові від 22 грудня 1995 р. N 21 "Про практику застосування судами примусових заходів виховного характеру" у п.26 виключити слова "а також особою, яка не є учасником судового розгляду справи (коли постановлене судове рішення стосується її інтересів)".

( Пункт 55 втратив чинність на підставі Постанови Верховного Суду N 7 від 24.10.2003 )

56. У постанові від 12 квітня 1996 р. N 4 "Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів":

1) у преамбулі:

абзаци перший та другий викласти в такій редакції:

"Відповідно до статей 6, 126, 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, а судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

Статтями 124, 127 Конституції України та Законом України "Про статус суддів" ( 2862-12 ) передбачено, що носіями судової влади є професійні судді й залучені у визначених законом випадках до здійснення правосуддя народні засідателі та присяжні";

абзац третій доповнити реченням такого змісту:

"Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб";

в абзаці четвертому слово "законодавчі" замінити словом "правові";

у першому реченні абзацу шостого слова "Чинним законодавством" замінити словами "Конституцією України та чинним законодавством";

абзац сьомий після слова "незалежність" доповнити словами "і недоторканність";

2) у п.2:

в абзаці першому слово "тільки" замінити словом "лише" доповнити цей абзац після слова "учасників" словом "судового";

абзац п'ятий викласти в такій редакції:

"Виходячи з того що Конституцією України та чинним законодавством професійним суддям заборонено виконувати не властиві суду функції, вони не можуть бути членами різних комітетів, комісій по боротьбі зі злочинністю та залучатись до іншої роботи, якщо це може вплинути на їх незалежність і неупередженість при здійсненні правосуддя";

3) пункт 3 викласти в такій редакції:

"Відповідно до ст.126 Конституції України ( 254к/96-ВР ) вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється і тягне за собою юридичну відповідальність. На всі випадки втручання в їх діяльність та прояву неповаги до суду й судді суди повинні реагувати окремими ухвалами чи постановами, а якщо в таких діях є ознаки злочину, передбаченого відповідною статтею Кримінального кодексу ( 2001-05, 2002-05 ) - вирішувати питання про порушення кримінальної справи";

4) у п.4 виключити слова "чи народного засідателя";

5) у п.6 слова "Забезпечуючи принцип змагальності судового процесу" замінити словами "Забезпечуючи додержання такої основної засади судочинства, як змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед ним переконливості останніх";

6) абзац другий п.8 викласти в такій редакції:

"Якщо будуть встановлені дані, які свідчать про перешкоджання явці свідка, потерпілого, експерта до суду або про примушування їх до відмови від дачі показань чи висновку, до дачі завідомо неправдивих показань чи висновку шляхом погрози вбивством, насильством, знищенням їхнього майна чи майна їхніх близьких родичів або розголошення відомостей, що їх ганьблять, про підкуп з тією ж метою свідка, потерпілого чи експерта, а так само про погрозу вчинити зазначені дії з помсти за раніше дані показання чи висновок, суд одночасно зі справою має вирішити питання про притягнення винних у цьому осіб до кримінальної відповідальності";

7) у п.10:

в абзаці першому слова "або бездіяльність державних органів, юридичних чи службових осіб у сфері управлінської діяльності", "правових" замінити відповідно словами "чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб" і "нормативно-правових";

в абзацах другому і третьому слова "про явну зневагу до суду" замінити словами "про неповагу до суду й судді";

8) перше речення п.11 після слова "забезпечується" доповнити словами "зокрема, особливим захистом майна судді та членів його сім'ї";

9) пункт 12 викласти в такій редакції:

"12. При розгляді цивільних справ за спорами з приводу судового захисту гарантій незалежності й недоторканності суддів слід виходити з того, що в разі невідповідності положень правового акта Конституції України чи законові належить застосовувати положення Конституції або закону";

10) в абзаці другому п.14 слова "судді, народного засідателя чи їхніх" замінити словами "судді чи його";

11) у п.15:

абзац другий викласти в такій редакції:

"Умисне заподіяння судді або його близьким родичам середньої тяжкості тілесних ушкоджень чи легких тілесних ушкоджень, а так само нанесення їм побоїв або вчинення інших насильницьких дій повністю охоплюється ч.1 ст.189-4 КК і додаткової кваліфікації за статтями 102, 106 чи 107 КК не потребує";

абзац третій виключити;

абзац четвертий замінити двома абзацами, які вважати абзацом третім і четвертим;

"Настання смерті потерпілого через необережність винного не охоплюється диспозицією ст.189-4 КК, а тому якщо внаслідок дій, передбачених ч.1 цієї статті, настала смерть потерпілого, вчинене належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч.1 ст.189-4 ( 2002-05 ) та ст.98 (2001-05 ) КК. Якщо ж смерть потерпілого настала внаслідок умисного заподіяння йому тяжкого тілесного ушкодження, вчинене підлягає кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст.189-4 та ч.3 ст.101 КК.

У разі, коли винна особа вчинила посягання на життя судді у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, її дії мають кваліфікуватися за ст.190-1 КК або, за наявності інших передбачених законом підстав, за ст.58 КК і додаткової кваліфікації за п."в" ст.93 КК не потребують";

12) абзац перший п.16 викласти в такій редакції:

"Під образою у ст.176-3 КК слід розуміти нецензурні чи брутальні висловлювання, непристойні жести та інші аналогічні дії щодо судді у зв'язку зі здійсненням ним правосуддя, які принижують його честь і гідність. Образою слід визнавати й непристойну оцінку особистих якостей або поведінки судді";

13) перше речення п.19 викласти в такій редакції:

"Звернути увагу на те, що незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією та законами України".

57. У постанові від 12 квітня 1996 р. N 6 "Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів":

1) з преамбули виключити слова "а також купонів багаторазового використання (карбованців)";

2) у п.1:

з абзацу першого виключити слова "а також купонів багаторазового використання (далі - підроблених грошей чи державних цінних паперів)";

з абзацу другого виключити слова "або Указом Президії Верховної Ради України від 21 січня 1992 р. "Про відповідальність за виготовлення з метою збуту та збут підроблених купонів багаторазового використання";

3) пункт 19 виключити.

Голова Верховного Суду України В.Ф.Бойко

Секретар Пленуму, суддя Верховного Суду України М.П.Селіванов