Парус Iнтернет-Консультант
Открытое тестирование
Открытое тестирование
ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 14.04.98, N 141
м.Київ
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
15 травня 1998 р. за N 323/2763
(Постанова втратила чинність на підставі Постанови
Правління Національного банку України
N 79 від 17.02.2009)
Про затвердження Інструкції про порядок регулювання
та аналіз діяльності комерційних банків
( Із змінами, внесеними згідно з Постановами Нацбанку
N 383 від 21.09.98
N 524 від 17.12.98
N 128 від 18.03.99
N 156 від 31.03.99
N 238 від 18.05.99
N 376 від 27.07.99
N 518 від 25.10.99 )
( Щодо змін додатково див. Лист Нацбанку
N 43-111/3453-9229 від 23.11.99 )
( Із змінами, внесеними згідно з Постановою Нацбанку
N 585 від 13.12.99 )
( У тексті Інструкції про порядок регулювання та аналіз
діяльності комерційних банків і додатків 2 "Звіт про
дотримання економічних нормативів", 3 "Балансовий звіт
комерційного банку", 4 "Звіт про кредитний портфель",
5 "Звіт про залишки за депозитами" слова "Управління
контролю економічних нормативів" та "Департамент
безвиїзного нагляду" замінено словами "Департамент
пруденційного нагляду" згідно з Постановою Нацбанку N 238
від 18.05.99 )
На виконання пп.3,4 постанови Правління Національного банку України від 30 грудня 1997 року за N 469 "Про введення в дію Інструкції N 10 "Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків", приведеної у відповідність до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і звітності" щодо внесення змін і доповнень до Інструкції N 10, Правління постановляє:
1. Затвердити Інструкцію про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків у новій редакції (додається).
2. Департаментам безвиїзного нагляду (Ю.О.Герасименко) та інформатизації (А.С.Савченко) до 01.06.98 внести відповідні зміни до програмного комплексу автоматизованого розрахунку економічних нормативів і довести програмний комплекс до відома регіональних управлінь Національного банку України та комерційних банків.
Комерційним банкам розрахунок економічних нормативів за травень поточного року (за середнім арифметичним) здійснити після отримання програмного комплексу, але не пізніше за строки, визначені в Інструкції.
3. Кримському регіональному, ОПЕРУ, Головному, обласним та по місту Києву і Київській області управлінням Національного банку України не застосовувати до комерційних банків штрафних санкцій та інших заходів впливу за порушення економічних нормативів: максимального розміру ризику на одного позичальника (Н8); максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н10); максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н11) за кредитними угодами та кредитними лініями, укладеними та відкритими до 01.01.98 на строк дії зазначених угод, але не пізніше ніж до 01.01.99.
Начальникам регіональних управлінь Національного банку України взяти під особистий контроль перевірку всіх фактів укладення до 01.01.98 зазначених угод, які спричинили порушення перелічених вище економічних нормативів , та повідомити про кожний такий випадок Департамент безвиїзного нагляду не пізніше 01.06.98.
4. Комерційним банкам (у тому числі банкам, статутний капітал яких сформовано за рахунок іноземного капіталу) у термін до 01.07.98 привести у відповідність до п.3.4 Інструкції про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків нормативи відкритої валютної позиції уповноваженого банку.
Регіональним управлінням Національного банку України до 01.07.98 не застосовувати до комерційних банків штрафних санкцій та інших заходів впливу за порушення економічних нормативів відкритої валютної позиції (нормативу загальної відкритої валютної позиції банку (Н15), нормативу довгої (короткої) відкритої валютної позиції у ВКВ (Н16), нормативу довгої (короткої) відкритої валютної позиції в НКВ (Н17), нормативу довгої (короткої) відкритої валютної позиції у всіх банківських металах (Н18).
5. Визнати такими, що втратили чинність:
Інструкцію Національного банку України N 10 "Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків", затверджену постановою Правління НБУ від 30.12.96 р. за N 343, із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку України від 30.12.97 N 469.
Тимчасовий порядок ведення уповноваженими банками України відкритої валютної позиції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти на валютному ринку України, затверджений постановою Правління Національного банку України від 03.01.96 N 1.
6. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на заступника Голови Правління Національного банку України О.I.Кірєєва, Департамент безвиїзного нагляду (Ю.О.Герасименко), начальників регіональних управлінь Національного банку України.
7. Постанова набуває чинності через 10 днів після реєстрації її в Міністерстві юстиції України.
Голова В.А.Ющенко
Затверджено
постанова Правління
Національного банку України
14.04.98 N 141
Інструкція
про порядок регулювання та аналіз
діяльності комерційних банків
1. Загальні положення
1.1. Інструкція про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків вводиться з метою надання комерційним банкам України допомоги щодо забезпечення ними своєї надійності та своєчасного виконання зобов'язань перед їх вкладниками та акціонерами.
1.2. Інструкція про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків розроблена на підставі Закону України "Про банки і банківську діяльність" (872-12), чинних законодавчих актів України та нормативних актів Національного банку України.
1.3. Дія цієї Інструкції поширюється на всі комерційні банки України незалежно від форм власності.
1.4. Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" з метою захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності банків Національний банк України встановлює для всіх комерційних банків економічні нормативи.
- Нормативи капіталу:
- капітал банку;
- мінімальний розмір статутного капіталу;
- платоспроможність;
- достатність капіталу банку.
- Нормативи ліквідності:
- миттєва ліквідність;
- загальна ліквідність;
- співвідношення високоліквідних активів до робочих активів банку.
- Нормативи ризику:
- максимальний розмір ризику на одного позичальника;
- норматив "великих" кредитних ризиків;
- максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру;
- максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам;
- максимальний розмір наданих міжбанківських позик;
- максимальний розмір отриманих міжбанківських позик;
- інвестування;
- загальна відкрита валютна позиція банку;
- довга (коротка) відкрита валютна позиція у вільно конвертованій валюті;
- довга (коротка) відкрита валютна позиція в неконвертованій валюті;
- довга (коротка) відкрита валютна позиція в усіх банківських металах.
При цьому, при переході на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та звітності економічні нормативи, передбачені ст.51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (872-12), відповідають встановленим цією Інструкцією нормативам:
- мінімальний розмір статутного фонду та граничне співвідношення між розміром власних коштів та сумою його активів - нормативи капіталу банку;
- показники ліквідності банку - нормативи ліквідності;
- максимальний розмір ризику на одного позичальника - нормативи ризику.
1.5. Комерційні банки несуть відповідальність за надання установам Національного банку України недостовірної інформації.
2. Визначення окремих термінів
Визначення нижченаведених термінів відноситься до змісту Інструкції.
Актив - будь-який об'єкт бухгалтерського обліку, право контролю якого закріплене за банком, який відповідає хоча б одній з таких вимог: 1) дає дохід банківській установі, або 2) може бути обмінений на інший об'єкт, який, у свою чергу, даватиме дохід банківській установі. Загальна сума активів - це сума всіх категорій активів мінус сума всіх контрактивних рахунків типу резервів під можливі збитки від кредитної діяльності та дисконт за придбаними цінними паперами.
Активи високоліквідні - кошти в касі, у Національному банку України та в інших банках, а також активи, що можуть бути швидко проконвертовані у готівкові чи безготівкові кошти.
Активи робочі - кошти на коррахунку, в касі, вкладені в майно, розміщені в інших банках, цінних паперах, надані кредити та інші активи, що дають дохід банку.
Активні операції банків - фінансові операції з розміщення коштів із метою отримання доходу. До активних операцій банку належать: надання кредитів та позичок, придбання цінних паперів, вкладення коштів у комерційні проекти, лізингові, факторингові операції, операції з векселями та інші банківські операції.
Акція - вид цінного папера без встановленого строку обігу, який підтверджує участь її власника у формуванні статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства, підтверджує право на участь в управлінні акціонерним товариством, дає право на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду і участь у розподілі майна при його ліквідації. Розрізняють чотири види акцій: іменні, на пред'явника, привілейовані та прості.
Асоційована компанія (підприємство) - це компанія, в якій інвестор має значний вплив і яка не є ні дочірньою компанією, ні спільним підприємством інвестора. Значний вплив передбачає, що інвестор прямо або через дочірні компанії володіє 20% або більшою часткою капіталу компанії. Значний вплив також має місце, якщо інвестор (банк) прямо або через дочірні компанії володіє часткою капіталу компанії менше 20%, але виконуються такі умови:
1) інвестор (банк) має представника (представників) у раді директорів або Правлінні компанії;
2) інвестор (банк) бере участь у визначенні стратегії компанії;
3) проводяться суттєві фінансові операції між інвестором (банком) та компанією;
4) інвестор (банк) надає компанії суттєву технічну або комерційну інформацію.
Балансовий звіт - складова частина пакета фінансової звітності, що характеризує фінансовий стан банку та відображає активи, зобов'язання та капітал банківської установи в грошовій формі станом на певну дату.
Валютна позиція банку - співвідношення (різниця) між сумою активів та позабалансових вимог у певній іноземній валюті та сумою балансових і позабалансових зобов'язань у цій самій валюті.
Валютна позиція відкрита - сума активів та позабалансових вимог у певній іноземній валюті не збігається із сумою балансових і позабалансових зобов'язань у цій самій валюті. Відкрита валютна позиція несе додатковий ризик у разі зміни валютного курсу.
Валютна позиція відкрита довга - сума активів та позабалансових вимог перевищує суму балансових і позабалансових зобов'язань у кожній іноземній валюті. Банк із такою позицією може зазнати витрат у разі підвищення курсу національної валюти щодо іноземної валюти.
Валютна позиція відкрита коротка - сума балансових та позабалансових зобов'язань перевищує суму активів і позабалансових вимог у кожній іноземній валюті. Банк із такою позицією може зазнати додаткових витрат у разі підвищення курсу іноземної валюти щодо національної валюти.
Валютна позиція закрита - сума активів та позабалансових вимог збігається із сумою балансових та позабалансових зобов'язань у кожній іноземній валюті.
Вексель - цінний папір, який свідчить про грошове зобов'язання боржника (векселедавця), за яким потрібно сплатити у встановлений строк і в певному порядку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
Великий кредит - сукупний розмір кредитів (у т.ч. міжбанківських), з урахуванням векселів та 100% сум позабалансових вимог (гарантій, поручительств), що рахуються у комерційного банку за одним позичальником або групою споріднених позичальників, що перевищує 10% капіталу банку.
Витрати банку - зменшення економічної вигоди за сукупністю господарських операцій банку, крім операцій з розподілу капіталу, які призводять або до 1) скорочення суми активів банківської установи без відповідного скорочення суми її зобов'язань, або до 2) збільшення суми зобов'язань банківської установи без відповідного збільшення суми її активів.
Гарантія банківська - це порука банку-гаранта перед кредитором іншої особи за виконання нею свого зобов'язання в повному обсязі або в частині.
Дебіторська заборгованість банку - це сума стандартних та сумнівних боргів (що належать юридичним та фізичним особам), які виникають в процесі взаємовідносин з банком.
Депозит - зобов'язання банку за тимчасово залученими коштами фізичних і юридичних осіб або цінними паперами за відповідну плату.
Дивіденд - частка прибутку акціонерного товариства, яка розподіляється між акціонерами у вигляді доходу відповідно до кількості та видів акцій, що їм належать.
Достатність капіталу - спроможність банку захистити кредиторів та вкладників від непередбачених збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різноманітних ризиків.
Доходи банку - збільшення економічної вигоди за сукупністю господарських операцій, крім операцій з реалізації додаткової кількості акцій банку, які призводять до або: 1) збільшення суми активів банківської установи без відповідного збільшення суми її зобов'язань, або 2) зменшення суми зобов'язань банківської установи без відповідного зменшення суми її активів.
Забезпечення кредиту - засіб страхування банку від ризику неповернення клієнтом позички.
Заборгованість за відсотками - сума нарахованих прострочених відсотків за основним боргом.
Зобов'язання - вимоги до активів банківської установи, що становлять її зобов'язання сплатити фіксовану суму коштів у визначений час в майбутньому. При веденні обліку та складанні звітності до зобов'язань також включаються кредиторська заборгованість за нарахованими процентами та відстрочена дебіторська заборгованість за доходами, але не включаються доходи, прибуток та внутрішньобанківські розрахунки.
Застава - засіб забезпечення виконання зобов'язання, своєрідна майнова гарантія його виконання в обумовленому обсязі й у визначені умовами терміни. Для оформлення застави складається документ, у якому фіксуються: вид зобов'язання (грошовий, майновий, іпотечний та ін.), його величина, терміни та порядок одержання. Заставне зобов'язання видається кредиторові з метою підтвердження його права на отримання належної суми коштів у разі невиконання погоджених умов.
Інвестиційний портфель - до складу цього портфеля входять: 1) усі боргові цінні папери (векселі, облігації, сертифікати та ін.), що знаходяться у власності банківської установи, та 2) акціонерні (пайові) цінні папери, що знаходяться у власності банківської установи, у разі, якщо їй належить менше ніж 20% від загальної суми статутного капіталу суб'єкта господарської діяльності.
Інвестиції до асоційованих осіб - акції інших суб'єктів господарської діяльності, що належать банківській установі, у разі, якщо їй належить 20% та більше від загальної суми статутного фонду (капіталу) цього суб'єкта.
Інсайдер - споріднена щодо комерційного банку особа (фізична або юридична).
Установа вважається спорідненою щодо іншої установи в межах корпоративного об'єднання, якщо:
- філія установи повністю підпорядкована основній установі або контролюється нею;
- основна установа та її філії контролюються третьою стороною - головною установою (засновником корпоративного об'єднання).
Інсайдери поділяються на фізичні та юридичні особи:
а. Фізичні особи:
1) акціонери, учасники банку, які мають частку у статутному фонді банку в 10 і більше відсотків;
2) керівники банку (Голова та члени Ради акціонерів, президент, віце-президенти, Голова Правління, заступники Голови Правління, головний бухгалтер та його заступники, начальники структурних підрозділів);
3) керівники установ - акціонерів (учасників) банку: (директор, головний бухгалтер та їх заступники);
4) контролери:
- особа, яка призначена за дорученням виконувати або контролювати право голосу за часткою у статутному фонді банку в 10 і більше відсотків на загальних зборах установи або її філій;
- особа, яка є працівником центральних та місцевих органів виконавчої влади, яка покликана здійснювати контроль за діяльністю банків;
5) асоційовані особи:
- дружина, чоловік, діти, батьки, брати, сестри керівників банку і установ - акціонерів (учасників) банку;
- особи, які мають з асоційованими особами угоду або домовленість на спільне утримання, розпорядження, купівлю-продаж, використання акцій банку або його установ-акціонерів (учасників) банку;
- керівники, які мають право впливати на діяльність банку, його філій і дочірніх фірм;
6) особи, споріднені в межах некорпоративних установ, а саме: керівники і контролери та асоційовані з ними особи, які:
- займають керівні посади в установах, що пов'язані з банком фінансовими інтересами;
б. Юридичні особи:
1) установи - акціонери (учасники) банку, які мають частку у статутному фонді (капіталі) банку в 10 і більше відсотків;
2) установи-акціонери (учасники) банку в межах корпоративного об'єднання:
- банк повністю контролюється установою-акціонером (учасником);
- установа-акціонер (учасник) контролюється третьою стороною (учасником корпоративного об'єднання);
3) споріднена (асоційована) установа щодо установи - акціонера (учасника) банку (установа, яка має кваліфікований фінансовий інтерес частку у статутному фонді банку 20%);
4) установа, яка має повний контроль над установою-акціонером (учасником), безпосередньо або за дорученням контролює частку у статутному фонді (капіталі) банку в 50 і більше відсотків;
5) асоційовані особи:
- установа, в якій керівником є дружина (чоловік), діти, батьки, брати і сестри керівників та контролерів банку, а також його установ-засновників;
- особа, яка має угоду або домовленість з асоційованими особами про купівлю-продаж, розпорядження, утримання і використання акцій банку або його установ-засновників;
6) некорпоративні установи, з якими керівники та контролери банку споріднені.
Керівники та контролери банку вважаються спорідненими з іншою установою, зареєстрованою в Україні або за кордоном, якщо вони:
- обіймають керівні посади в такій компанії (в тому числі як результат наданої позики або через фінансовий інтерес банку до цієї установи);
- або його асоційовані особи, як визначено вище, разом утримують частку в статутному фонді (капіталі) банку в 10 і більше відсотків;
- є особами, які мають право приймати керівні рішення, що впливають на діяльність цієї установи;
7) Головна споріднена установа, тобто, яка має у власності 20 або більше відсотків номінальної вартості акцій, що класифікується як кваліфікований фінансовий інтерес, при відсутності документально підтверджених заперечень.
Капітал - різниця між загальними сумами активів та зобов'язань банку. При обчисленні нормативів загальна сума капіталу складається з суми основного капіталу (капітал 1-го рівня) за мінусом суми несформованих резервів за активними операціями банків, додаткового капіталу (капітал 2-го рівня), субординованого капіталу (капітал 3-го рівня), за мінусом відвернень з урахуванням розміру основних засобів.
Загальна сума капіталу, яка береться в розрахунок при обчисленні нормативів, може відрізнятися від загальної суми капіталу, що показана у фінансовій звітності.
Касова готівка - гроші готівкою, що знаходяться у касах, банкоматах та обмінних пунктах банків, філій, безбалансових установ.
Коефіцієнт ліквідності - показник, що характеризує ступінь здатності банку перетворювати свої активи в наявні кошти (готівкові чи безготівкові) для задоволення вимог вкладників та кредиторів банку.
Кредитний ризик - ризик несплати позичальником основного боргу і відсотків за ним.
Кредитний портфель - сукупність усіх позик, наданих банком з метою отримання доходу. Банк може видавати кредити безпосередньо, укладаючи угоду з позичальником, або купувати позику чи частину позики, яка була видана іншим кредитором, шляхом укладення угоди з позичальником. Кредитний портфель включає агреговану балансову вартість усіх кредитів, у т.ч. і прострочених, пролонгованих та сумнівних щодо повернення.
Кредитний портфель не включає в себе відсотки нараховані, але ще не сплачені, не профінансовані, зобов'язання видати кредит, кредитні лінії, які ще не використані, гарантії та акредитиви, оперативний лізинг.
Кредиторська заборгованість банку - зобов'язання банку, що є короткостроковими, самостійними зобов'язаннями банківської установи здійснити оплату на користь інших осіб (фізичних та юридичних), які виникають у процесі взаємовідносин із банком.
Кредитоспроможність - наявність передумов для отримання кредиту і здатність повернути його. Кредитоспроможність позичальника визначається показниками, які характеризують його акуратність при розрахунках за раніше отриманими кредитами, його поточне фінансове становище, спроможність у разі необхідності мобілізувати кошти з різних джерел, забезпечення оперативних конверсій активів у ліквідні кошти.
Ліквідність банку - здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань. Визначається збалансованістю між строками і сумами погашення активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел та напрямів використання коштів типу видачі кредитів та понесених витрат.
Маржа банківська - різниця між середньозваженою ставкою доходу, що банківська установа отримує від підпроцентних активів, та середньозваженою ставкою витрат, що банківська установа виплачує за своїми підпроцентними зобов'язаннями. Крім маржі банківської, існують: біржова, страхова, торговельна.
Платоспроможність - здатність юридичної чи фізичної особи своєчасно і повністю виконати свої платіжні зобов'язання.
Понаднормативний капітал - різниця між реальним капіталом, визначеним відповідно до п.3.1 цієї Інструкції, та вищою із сум, що вимагаються за нормативами платоспроможності та достатності капіталу.
Позичальник - це фізична або юридична особа, яка може отримати від банківської установи у тимчасове користування кошти на умовах повернення, платності, строковості.
Повний контроль інсайдера має місце, якщо акціонер, безпосередньо або за дорученням контролює понад 50% акцій з правом голосу установи.
Прибуток банку - перевищення доходів над витратами, в тому числі:
прибуток до оподаткування - різниця між сумами доходів та витрат банківської установи до виплати нею обов'язкових та інших платежів до бюджету;
прибуток після оподаткування - сума прибутку до оподаткування мінус сума обов'язкових та інших платежів до бюджету.
Ризик процентної ставки - ризик скорочення суми чистого процентного доходу внаслідок зміни процентних ставок на ринку.
Ризик банківський - можливість зазнати втрат у разі виникнення несприятливих для банку обставин.
Статутний капітал - кошти, що внесені акціонерами (пайовиками, засновниками) банку шляхом придбання його акцій. При обчисленні нормативів до суми статутного капіталу не включається несплачена частка зареєстрованого статутного капіталу та не включається сплачена, але не зареєстрована сума статутного капіталу. Розрізняють: сплачений зареєстрований та несплачений зареєстрований статутний капітал.
Субординований борг - це борг, який виникає у банку в разі залучення коштів інвестора з метою включення їх до капіталу банку.
Управління активами та пасивами - операції, за допомогою яких банки формують свої ресурси для здійснення активних операцій.
Цінні папери - грошові документи (акції, облігації, векселі, чеки), що свідчать про право володіння та визначають взаємовідносини між особою, яка їх емітувала, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. ( Розділ 2 із змінами, внесеними згідно з Постановами Нацбанку N 376 від 27.07.99, N 518 від 25.10.99 )
3. Економічні нормативи регулювання
діяльності комерційних банків
3.1. Нормативи капіталу
Норматив капіталу комерційного банку (Н1)
Капітал банку (К) складається із суми основного капіталу (капітал 1-го рівня) за мінусом суми недосформованих резервів за активними операціями комерційних банків, додаткового капіталу (капітал 2-го рівня), субординованого капіталу (капітал 3-го рівня) та за мінусом відвернень з урахуванням розміру основних засобів.
При розрахунку загальної суми капіталу, невідкоригованого на основні засоби (К1), загальна сума додаткового капіталу та субординованого капіталу не має перевищувати розмір основного капіталу.
Основний капітал (ОК) складається із фактично сплаченого зареєстрованого статутного капіталу, дивідендів, які направлені на збільшення статутного капіталу, емісійних різниць, резервних фондів, прибутків минулих років, збитків поточного року та зменшується на суму нематеріальних активів та недосформованих резервів за активними операціями комерційних банків 1:
---------------------------------
1 Тут і далі групи скориговані на контррахунки.
Клас 5 Розділ 50 група 500 |
2 5999 - технічний рахунок, який розраховується як різниця між 6-м та 7-м класами. Розмір ОК зменшується на від'ємний результат діяльності, що відображається на технічному рахунку N 5999 в активі.
Розділ 50 коригується на рахунки (мінус): 5001 , 5002, 5020, 5030А, 5040А.
Основний капітал коригується (мінус) на:
Клас 4 Розділ 43 група 430 |
Основний капітал, зменшений на суму недосформованих резервів за активними операціями комерційних банків, розраховується за формулою
ОК1 = ОК - (РР - ФР), де |
ОК1 - основний капітал, зменшений на суму недосформованого резерву на можливі втрати за кредитними операціями комерційних банків;
РР - розрахункова сума резерву, що має бути сформована протягом поточного кварталу згідно з формою N 604 "Розрахунок резерву на можливі втрати за кредитними операціями комерційних банків", наведеною в Правилах організації фінансової та статистичної звітності банків України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 12.12.97 N 436, із змінами і доповненнями до них;
ФР - фактично сформований резерв на можливі втрати за кредитними операціями комерційних банків (рахунки N 1590, 1591, 2400, 2401, 5020 1);
----------------------------------
1 Рахунок N 5020 приймається до розрахунку до кінця 1999 року.
(РР - ФР) - розмір недосформованого резерву, який вираховується з основного капіталу. У випадку перевищення фактично сформованого резерву над його розрахунковою сумою - до розрахунку приймається нуль.
Додатковий капітал (ДК) складається із резервів під стандартну заборгованість інших банків, резервів під стандартну заборгованість за кредитами, які надані клієнтам, загальних резервів, результату переоцінки основних засобів, поточних доходів:
Клас 1 Розділ 15 група 159 |
------------------------------
2 5999 - розмір ДК збільшується на позитивний результат діяльності, що відображається на технічному рахунку N 5999 у пасиві.
До субординованого капіталу (СК) включаються кошти, залучені від юридичних і фізичних осіб як резидентів, так і нерезидентів, як в національній, так і в іноземній валюті на умовах субординованого боргу на підставі угоди на строк не менше 5 років, зі щорічним зменшенням розміру цих коштів на 20 % від їх первинного розміру протягом 5 останніх років дії угоди.
Субординований капітал має відповідати таким критеріям:
1. До субординованого капіталу враховуються лише повністю сплачені кошти, залучені на умовах субординованого боргу.
2. Залучені кошти повинні мати первинний термін погашення не менше п'яти років. Якщо термін погашення боргу не фіксований, то вони сплачуються лише після повідомлення через п'ять років, якщо такі кошти більше не враховуються як субординований капітал. Національний банк України може надати дозвіл на дострокове погашення субординованого боргу за умови, що запит на дострокове погашення зроблено за ініціативою позичальника і що це не вплине на платоспроможність банку.
3. Угода про залучення коштів на умовах субординованого боргу не повинна включати ніяких положень, які передбачають, що у випадку особливих обставин, окрім згортання діяльності банку, борг буде сплачений до погодженої дати його погашення.
4. Процентна ставка за субординованим боргом не може перевищувати розмір облікової ставки Національного банку України, яка була встановлена на дату укладення угоди.
Сплата процентів за субординованим боргом може бути призупинена (якщо це зазначено в угоді) у разі:
- погіршення фінансового стану банку-боржника (зниження платоспроможності, ліквідності, достатності капіталу, структури активів, дохідності та рентабельності, відсутності позитивного фінансового результату позичальника за відповідний період);
- прийняття банком програми фінансового оздоровлення;
- за ініціативою банку-боржника.
Залучені кошти на умовах субординованого боргу включаються в розрахунок капіталу з першого числа наступного місяця після дати прийняття Комісією Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків рішення про надання дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку.
У разі невідповідності умов угоди вимогам, що визначені в пунктах 1-4, кошти, залучені на умовах субординованого боргу, не включаються до розрахунку капіталу банку.
Розмір субординованого капіталу не має перевищувати 50% розміру основного капіталу.
До субординованого капіталу включаються:
Клас 3 Розділ 36 група 366 |
До відвернень (В) включаються цінні папери в портфелі банку на інвестиції та вкладення в асоційовані та дочірні установи:
Клас 3 Розділ 31 група 310 |
Сума капіталу, не відкоригованого на основні засоби, розраховується за формулою
К1 = ОК1 + ДК + СК - В. |
До основних засобів (ОЗ) включаються:
Клас 4 Розділ 44 група 440, 443 |
Капітал банку становить
К = К1 - (ОЗ - К1), де |
(ОЗ - К1) - розмір перевищення ОЗ над К1 (якщо ОЗ > К1, до розрахунку приймається різниця ОЗ - К1, в інших випадках до розрахунку приймається нуль).
Норматив капіталу встановлюється для діючих банків, які були зареєстровані Національним банком України:
- у сумі 5 млн.гривень на день введення в дію змін і доповнень до Інструкції про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків;
- у сумі 8 млн. гривень за станом на 1 жовтня 1999 року;
- у сумі 10 млн. гривень за станом на 1 квітня 2000 року.
Національний банк України залежно від економічного становища країни, стану світових фінансово-кредитних і валютних ринків та відповідно до змін курсу національної валюти може переглядати значення нормативу капіталу за станом на кожне перше число нового року.
На виконання вимог Національного банку України щодо розміру капіталу банку для тих комерційних банків, які на день введення в дію змін і доповнень до Інструкції про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків не сформували капітал у встановленому розмірі (8 млн. гривень та 10 млн. гривень за станом на 01.10.99 та 01.04.2000 відповідно), встановлюється такий механізм нарощування власної капітальної бази:
1. Кожний вищезазначений банк не пізніше 01.10.99 та 01.04.2000 повинен розробити заходи щодо перспектив розвитку капітальної бази банку (програма капіталізації) за встановленою формою, зазначеною в додатку 1.
2. Виконання комерційними банками програм капіталізації аналізується щоквартально та контролюється регіональними управліннями Національного банку України раз на рік на 1 квітня кожного року.
3. Сума капіталу банку за станом на 01.04 кожного року (починаючи із значення 01.06.99) фіксується та не може бути зменшена протягом наступного періоду за винятком випадків, які не залежать від банків. При зменшенні суми капіталу більше ніж на 10% порівняно з попереднім періодом регіональні управління Національного банку України повинні розглядати питання про відкликання ліцензій на здійснення всіх або окремих операцій, які є неприбутковими та збитковими для банків.
Для забезпечення реальної капіталізації банківської системи України встановлюється, що залежно від розміру капіталу банки поділяються на 3 категорії.
Умови віднесення банків за категорією капіталу:
До 1-ї категорії належать банки:
- які порушують (починаючи з дня введення в дію Інструкції) нормативи Н1, Н2;
- які порушили протягом кварталу хоча б один із нормативів Н3, Н4 (за розрахунком середньозваженої величини);
- які не дотримуються порядку і строків формування загального та спеціального резерву відповідно до Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 27.03.98 N 122, із змінами і доповненнями до нього.
До 2-ї категорії належать банки:
- які не віднесені до категорії 1;
- які мають від'ємну різницю між сумою доходів (6-й клас Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків) та витрат (7-й клас Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків у поточному кварталі (від'ємне значення технічного рахунку N 5999).
До 3-ї категорії належать усі банки, які не віднесені до категорії 1 і 2.
При викупі власних акцій або часток комерційні банки зобов'язані повідомляти про кожний факт проведення такого викупу протягом 3 днів після прийняття відповідного рішення, а про виплату дивідендів або доходів від володіння частками статутного капіталу - за 30 днів та після 30 днів проведення річних загальних зборів акціонерів (зборів учасників). Такі повідомлення мають бути надані за довільною формою, в якій комерційний банк має показати розподіл свого прибутку, схваленого в установленому порядку.
Категорія капіталу банку визначається щоквартально. Регіональні управління Національного банку України повинні раз на квартал проводити аналіз розподілу категорії капіталу згідно з установленими категоріями.
Відповідно до встановленої категорії капіталу Національний банк України рекомендує такі обмеження:
- банкам, капітал яких віднесено до категорії 1, не рекомендується в будь-якій формі здійснювати виплату дивідендів (крім виплати дивідендів власними акціями) та викупати власні акції (частки учасників у статутному капіталі);
- банкам, капітал яких віднесено до категорії 2, виплата дивідендів (крім виплати дивідендів власними акціями) не повинна перевищувати 50% понаднормативного капіталу;
- банкам, капітал яких віднесено до категорії 3, виплату дивідендів можна здійснювати в межах понаднормативного капіталу.
При цьому банкам, капітал яких відноситься до категорій 2 і 3, рекомендується викуп власних акцій (часток учасників у статутному капіталі) здійснювати тільки в тому разі, якщо такий викуп не призведе до порушення банком нормативу капіталу (Н1), нормативів платоспроможності (Н3) і достатності капіталу (Н4).
Нараховані дивіденди за результатами діяльності банку в минулому році (доходи від володіння частками статутного капіталу), які за рішенням загальних зборів акціонерів (зборів учасників) будуть направлені на збільшення розміру статутного капіталу банку, потрібно обліковувати на окремому субрахунку балансового рахунку N 5003 "Дивіденди, які направлені на збільшення статутного капіталу".
Якщо додаткова відкрита підписка або розподіл акцій між засновниками (внесків до статутного капіталу) не відбулися, ці кошти повертаються акціонерам (учасникам) у встановленому порядку.
Мінімальний розмір статутного капіталу (Н2)
Розмір мінімального статутного капіталу (Н2) контролюється тільки на час створення та реєстрації комерційних банків згідно з вимогами чинного законодавства.
Норматив платоспроможності (Н3)
Норматив платоспроможності банку (Н3) - співвідношення капіталу банку і сумарних активів, зважених щодо відповідних коефіцієнтів за ступенем ризику.
Співвідношення капіталу банку (К) і активів (Ар) визначає достатність капіталу банку для проведення активних операцій з урахуванням ризиків, що характерні для різноманітних видів банківської діяльності.
Обчислюється за формулою
К |
При визначенні платоспроможності банку його активи підсумовуються з урахуванням коефіцієнтів їх ризиків.
Нормативне значення нормативу Н3 не може бути нижче ніж 8%.
Активи комерційного банку поділяються на 5 груп за ступенем ризику вкладень та можливості втрати частини вартості.
Розподіл активів комерційного банку на групи ризику
------------------------------------------------------------------ |
| | | 1517 |100 |
| | | 2057 |100 |
| | | 2198 |100 |
| | | 3208 |100 |
| | | 4538 |100 |
* Тут і далі залишок за цим рахунком не зважується на ризик, але відраховується з активів, зважених на відповідні коефіцієнти ризику.
** Тут і далі залишки за цим рахунком не зважуються на ризик, але відраховуються з активів, зважених на відповідні коефіцієнти ризику, якщо залишок активний, та відповідно додаються, якщо залишок пасивний.
Норматив достатності капіталу (Н4)
Норматив достатності капіталу банку (Н4) - співвідношення основного капіталу, зменшеного на суму недосформованого резерву на можливі втрати за кредитними операціями комерційних банків (ОК1), до загальних активів банку (ЗА), зменшених на суму створених відповідних резервів.
Співвідношення основного капіталу до загальних активів банку, зменшених на суму створених відповідних резервів, визначає достатність капіталу, виходячи із загального обсягу діяльності, незалежно від розміру будь-яких ризиків.
Норматив достатності капіталу обчислюється за формулою
ОК1 |
ОК1 - основний капітал банку, зменшений на суму недосформованого резерву на можливі втрати за кредитними операціями комерційних банків;
ЗА - загальні активи (включають):
Клас 1 Розділ 10 група 100, 101 |
Загальні активи коригуються (мінус): |
Нормативне значення нормативу Н4 має бути не менше ніж 4%.
( Пункт 3.1 розділу 3 із змінами, внесеними згідно з Постановами Нацбанку N 376 від 13.08.99, N 518 від 25.10.99 )
3.2. Нормативи ліквідності
Норматив миттєвої ліквідності (Н5)
Розраховується як співвідношення суми коштів на кореспондентському рахунку (Ккр) та в касі (Ка) до поточних рахунків (Пр) за формулою
Ккр + Ка |
Нормативне значення нормативу Н5 має бути не менше ніж 20%.
Норматив загальної ліквідності (Н6)
Розраховується як співвідношення активів (А) до зобов'язань банку (З) за формулою
А |
З - зобов'язання банку: |
Нормативне значення нормативу Н6 має бути не менше ніж 100%.
Норматив співвідношення високоліквідних активів
до робочих активів банку (Н7)
Характеризує питому вагу високоліквідних активів (Ва) в робочих активах (Ра) і розраховується за формулою
Ва |
Нормативне значення нормативу Н7 має бути не менше ніж 20%.
3.3. Нормативи ризику
Максимальний розмір ризику на одного позичальника (Н8)
Розраховується за формулою
Зс |
Зс - сукупна заборгованість за кредитами та врахованими векселями одного позичальника та 100% суми позабалансових зобов'язань, виданих щодо цього позичальника:
Клас 1 Розділ 15 група 151 |
Нормативне значення нормативу Н8 не має перевищувати 25 %.
Загальна сума зобов'язань будь-якого позичальника (фізичної чи юридичної особи, в тому числі банківської установи) перед банком у результаті надання останнім одного або кількох кредитів не має перевищувати 25% капіталу банку.
Позичальники, які мають спільних засновників, акціонерів (учасників), загальна частка яких у статутному фонді підприємства перевищує 35 %, враховуються в розрахунку як один позичальник.
Двоє або більше позичальників вважаються одним позичальником при розрахунку нормативу Н8 у тому разі, якщо:
- позичальники контролюються третьою особою (крім, державних підприємств), що володіє не менше ніж 35% статутного фонду кожного позичальника;
- позичальниками є споріднені особи;
- одним позичальником є фізична особа, а іншим позичальником (позичальниками) виступає юридична особа (особи), на яку (яких) фізична особа має значний вплив. Термін "значний вплив" викладено в словнику окремих термінів у частині "асоційована компанія (підприємство)";
- кредитні кошти, що видані одному позичальнику (чи групі позичальників) від комерційного банку, використовуються таким позичальником (групою позичальників) як кредитні ресурси для третьої особи, яка є клієнтом того ж самого банку;
- передбачені джерела погашення кредиту всіх позичальників збігаються і жоден з них не має іншого джерела доходу для повного погашення заборгованості за наданим кредитом. Прикладом такої ситуації може бути мобілізація позичальниками спільних коштів для придбання активу (підприємства або об'єкта власності) або для передачі таких коштів у кредит іншій фізичній чи юридичній особі.
При кредитуванні в обсягах, що перевищують установлений норматив максимального розміру ризику на одного позичальника щодо клієнтів, обслуговування боргу якими забезпечено безумовними зобов'язаннями урядів або першокласних банків країн, що включені до категорії А, комерційний банк може надавати кредити під банківську гарантію за дозволом комісії Національного банку України з питань нагляду і регулювання діяльності банку за умови, що загальний розмір таких кредитів не перевищуватиме 8-кратного розміру капіталу банку, та за наявності:
- копії гарантії банку (засвідченої в нотаріальному порядку, легалізованої та перекладеної на українську мову; переклад засвідчено нотаріально), який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий за показник "АА", підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній ( ІВСА, Standard & Poor's, Moody's);
- копії гарантії Уряду, засвідченої в нотаріальному порядку, легалізованої та перекладеної на українську мову (переклад засвідчено нотаріально), за умови віднесення країни до категорії А;
- документального підтвердження щодо реальної можливості використання гарантії як в Україні, так і в країні, резидентом якої є банк-гарант або Уряд-гарант;
або
- розміщеного в цьому банку цільового зустрічного депозиту (під гарантію або кредит) від організації-гаранта, яка є резидентом однієї з країн категорії А, за умов:
- наявності суми, не меншої за 100%, з урахуванням нарахованих відсотків за користування кредитом за відсотковою ставкою не нижче облікової ставки НБУ;
- відповідності строків надання кредитів строкам залучення депозитів;
- додаткової угоди про погашення кредитів при форс-мажорних обставинах за рахунок депозитів.
Довідково:
Перелік країн, що включені до категорії А:
Австралія, Австрія, Бельгія, Данія, Німеччина, Греція, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Нова Зеландія, Нідерланди, Об'єднане Королівство Великобританії та Північної Ірландії, Португалія, США, Туреччина, Фінляндія, Франція, Швейцарія, Швеція та Японія.
У разі виконання вищезазначених умов такі кредити (гарантії) виключаються при розрахунку нормативу максимального розміру ризику на одного позичальника. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму приймається тільки та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.
Норматив "великих" кредитних ризиків (Н9)
Установлюється як співвідношення сукупного розміру великих кредитних ризиків та капіталу комерційного банку.
Розраховується за формулою
Ск |
Ск - сукупний розмір "великих" кредитів, наданих комерційним банком з урахуванням 100% позабалансових зобов'язань банку:
Клас 1 Розділ 15 група 151 |
Рішення про надання "великого" кредиту має бути оформлено відповідним висновком кредитного комітету комерційного банку, затвердженим правлінням цього банку.
Максимальне значення нормативу Н9 не має перевищувати 8-кратний розмір капіталу банку.
Якщо сума всіх "великих" кредитів перевищує 8-кратний розмір капіталу не більше ніж на 50%, то вимоги до платоспроможності подвоюються (16%), якщо перевищує більше ніж на 50 %, то вимоги потроюються, тобто значення показника платоспроможності банку (Н3) має бути не меншим ніж 24%. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму приймається тільки та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.
Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та
поручительств, наданих одному інсайдеру (Н10)
Розраховується за формулою
Рк1 |
Рк1 - сукупний розмір наданих банком позик (у т.ч. і міжбанківських), поручительств, врахованих векселів та 100% суми позабалансових зобов'язань щодо одного інсайдера комерційного банку:
Клас 1 Розділ 15 група 151 |
Максимальне значення показника Н10 не має перевищувати 5%.
Умови надання кредитів інсайдерам не мають відрізнятись від загальних умов кредитування.
Комерційний банк не має права надавати кредит інсайдеру (акціонеру, учаснику) для придбання акцій (часток) цього банку та під забезпечення акцій (часток) банку.
Розмір позичок, наданих акціонеру (засновнику) банку без відповідного забезпечення (бланкових), не може перевищувати 50% його внеску до статутного фонду банку. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму приймається тільки та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.
Норматив максимального сукупного розміру кредитів,
гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н11)
Розраховується за формулою
РК |
РК - сукупний розмір наданих банком позик (у т.ч. і міжбанківських), поручительств, врахованих векселів та 100% суми позабалансових зобов'язань щодо всіх інсайдерів комерційного банку:
Клас 1 Розділ 15 група 151 |
Максимальне значення нормативу Н11 не має перевищувати 40%.
Норматив максимального розміру наданих
міжбанківських позик (Н12)
Розраховується за формулою
МБн |
МБн - загальна сума наданих комерційним банком міжбанківських позик:
Клас 1 Розділ 15 група 151 |
Максимальне значення нормативу Н12 не має перевищувати 200%.
Норматив максимального розміру отриманих
міжбанківських позик (Н13)
Розраховується за формулою
МБо + ЦК |
Мбо - загальна сума отриманих комерційним банком міжбанківських позик:
Клас 1 Розділ 16 група 161 |
ЦК - загальна сума залучених централізованих коштів: |
Максимальне значення нормативу (Н13) не має перевищувати 300%.
Норматив інвестування (Н14)
Характеризує використання капіталу банку для придбання часток (акцій, інших цінних паперів) акціонерних товариств, інших підприємств та недержавних боргових зобов'язань.
Установлюється у формі співвідношення між розміром коштів, які інвестуються, та загальною сумою капіталу комерційного банку і розраховується за формулою
Кін |
Кін - кошти комерційного банку, які інвестуються на придбання часток (акцій, цінних паперів) акціонерних товариств, підприємств, недержавних боргових зобов'язань:
Клас 3 Розділ 31 група 310 |
Максимально припустиме значення нормативу (Н14) не має перевищувати 50%.
( Пункт 3.3 розділу 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою Нацбанку N 518 від 25.10.99 )
3.4. Нормативи відкритої валютної позиції
уповноваженого банку
Норматив загальної відкритої валютної позиції банку (Н15)
Розраховується як співвідношення загальної величини відкритої валютної позиції банку (Вп) до капіталу (К) банку:
Вп |
Вп - загальна відкрита валютна позиція банку за балансовими та позабалансовими активами та зобов'язаннями банку за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті (розрахунок проводиться за звітну дату);
К - капітал банку.
За кожною іноземною валютою підраховується підсумок за всіма балансовими і позабалансовими активами і всіма балансовими та позабалансовими зобов'язаннями банку.
Якщо вартість активів та позабалансових вимог перевищує вартість пасивів і позабалансових зобов'язань, відкривається довга відкрита валютна позиція.
Якщо вартість пасивів та позабалансових зобов'язань перевищує вартість активів та позабалансових вимог, відкривається коротка відкрита валютна позиція.
При цьому довга відкрита валютна позиція показується зі знаком плюс, а коротка відкрита валютна позиція - зі знаком мінус.
Враховуючи, що план рахунків мультивалютний, потрібно за кожною іноземною валютою підраховувати підсумок за всіма балансовими активами і зобов'язаннями банку I, II, III, IV класів (крім розділів 43, 44, 45) та за позабалансовими активами і зобов'язаннями банку IX класу (тільки групи 920, 921, 929, 935, 936) Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України.
Загальна величина відкритої валютної позиції (Вп) в цілому по уповноваженому банку визначається як сума абсолютних величин усіх довгих та усіх коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті (без урахування знака) за всіма іноземними валютами.
Норматив довгої відкритої валютної позиції
у вільно конвертованій валюті (Н16)
Розраховується як співвідношення довгої відкритої валютної позиції у вільно конвертованій валюті у гривневому еквіваленті (Від) до капіталу (К) банку:
Від |
Від - довга відкрита валютна позиція банку за балансовими та позабалансовими активами і зобов'язаннями банку за кожною вільно конвертованою валютою у гривневому еквіваленті (розрахунок проводиться за звітну дату);
К - капітал банку.
За кожною вільно конвертованою валютою розраховується довга відкрита валютна позиція банку у гривневому еквіваленті.
До вільно конвертованої валюти належать валюти, перелічені в I групі Класифікатора іноземних валют, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.98 N 34 із змінами і доповненнями до неї.
У зв'язку з введенням з 01.01.99 нової валюти євро при розрахунку нормативів загальної відкритої валютної позиції банку, довгої та короткої відкритої валютної позиції у вільно конвертованій валюті до 2002 року враховується євро та 11 складових валют (австрійського шилінга, бельгійського франка, іспанської песети, ірландського фунта, італійської ліри, люксембурзького франка, голландського гульдена, німецької марки, португальського ескудо, фінської марки та французького франка) як одна валюта.
При цьому встановлюється, що частина (або вся сума) статутного капіталу банку, сплачена у вільно конвертованій валюті, не враховується до розрахунку нормативів загальної відкритої валютної позиції та довгої відкритої валютної позиції у вільно конвертованій валюті за умови, що ці кошти розміщені на окремому рахунку в Національному банку України.
Обсяг валюти на окремому рахунку в Національному банку України для розрахунку відкритої валютної позиції визначається уповноваженими банками самостійно щодекадно.
Для відкриття окремого рахунку уповноваженим банкам необхідно використовувати такі кореспондентські рахунки Національного банку України за кордоном:
- для доларів США - Bank of New York, NY, acct 890-260-793.
- для євро - Bank for International Settlements (BIS), Basel, via Deutsche Bundesbank, FFT, acct 504 004 0903 in favour NBUAUAUX EUR sight account.
В уповноваженому банку кошти, що розміщуються в депозит, повинні обліковуватись на рахунку N 1212 "Короткострокові депозити в Національному банку України".
Мінімальна сума депозиту - еквівалент 500 000 доларів США.
Строк розміщення депозиту - не менше ніж 1 місяць.
Ставки за депозитами визначатимуться як ставка LIBOR на відповідний період мінус 1 %.
Депозитні угоди щодо розміщення в НБУ коштів статутного капіталу потрібно укладати з Національним банком України через Департамент валютного регулювання за допомогою дилінгового обладнання Reuters або шляхом письмового оформлення в доповідних документів, з подальшим обміном підтвердженнями по SWIFT або ключованими телексними повідомленнями про списання та зарахування валютних коштів.
У разі розірвання уповноваженим банком з Національним банком України угоди щодо відкриття окремого рахунку, банку необхідно повідомити про це Департамент валютного регулювання.
Норматив короткої відкритої валютної позиції у
вільно конвертованій валюті (Н17)
Розраховується як співвідношення короткої відкритої валютної позиції у вільно конвертованій валюті у гривневому еквіваленті (Вік) до капіталу (К) банку:
Вік |
Вік - коротка відкрита валютна позиція банку за балансовими та позабалансовими активами і зобов'язаннями банку за кожною вільно конвертованою валютою у гривневому еквіваленті (розрахунок проводиться за звітну дату);
К - капітал банку.
За кожною вільно конвертованою валютою розраховується коротка відкрита валютна позиція банку у гривневому еквіваленті.
До вільно конвертованої валюти належать валюти, перелічені в I групі Класифікатора іноземних валют, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.98 N 34.
Норматив довгої (короткої) відкритої валютної
позиції в неконвертованій валюті (Н18)
Розраховується як співвідношення довгої (короткої) відкритої валютної позиції в неконвертованій валюті у гривневому еквіваленті (Вн) до капіталу (К) банку:
Вн |
Вн - довга (коротка) відкрита валютна позиція банку за балансовими та позабалансовими активами і зобов'язаннями банку за кожною неконвертованою валютою у гривневому еквіваленті (розрахунок проводиться за звітну дату);
К - капітал банку.
За кожною неконвертованою валютою розраховується довга (коротка) відкрита валютна позиція банку у гривневому еквіваленті (розрахунок проводиться за звітну дату).
До неконвертованої валюти належать валюти, перелічені в II - III групі Класифікатора іноземних валют, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.98 N 34, із змінами і доповненнями до нього.
Норматив довгої (короткої) відкритої валютної
позиції у всіх банківських металах (Н19)
Розраховується як співвідношення довгої (короткої) відкритої валютної позиції у всіх банківських металах у гривневому еквіваленті (Вм) до капіталу (К) банку:
Вм |
Вм - довга (коротка) відкрита валютна позиція банку за балансовими та позабалансовими активами і зобов'язаннями банку з банківських металів у гривневому еквіваленті (розрахунок проводиться за звітну дату);
К - капітал банку.
При проведенні операцій з банківськими металами на валютному ринку України слід керуватися Законом України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" ( 637/97-вр ) та Положенням про організацію торгівлі банківськими металами на валютному ринку України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 24.02.98 N 65, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.03.98 за N 162/2602.
При розрахунку нормативів відкритої валютної позиції до розрахунку капіталу приймається сума капіталу, яка зафіксована за балансом за попередній день*.
__________________________
* Наприклад, для нормативів відкритої валютної позиції за 3-тє число звітного місяця капітал розраховується за даними балансу за 1-ше число цього місяця.
Нормативи відкритої валютної позиції розраховуються за формою N 540, що наведена в Правилах організації фінансової та статистичної звітності банків України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 12.12.97 N 436, із змінами та доповненнями до них.
Валютна позиція уповноваженого банку визначається щоденно і окремо щодо кожної іноземної валюти (крім групи євро).
На розмір відкритої валютної позиції уповноваженого банку впливають:
- купівля (продаж) готівкової та безготівкової іноземної валюти, поточні і строкові операції (на умовах своп, форвард, опціон та інші), за якими виникають вимоги та зобов'язання в іноземних валютах, незалежно від способів та форм розрахунків за ними;
- одержання (сплата) іноземної валюти у вигляді доходів або витрат та нарахування доходів і витрат, які враховуються на відповідних рахунках;
- купівля (продаж) основних засобів та товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;
- надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду;
- погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті (списання якої здійснюється з відповідного рахунку витрат);
- інші обмінні операції з іноземною валютою (виникнення вимог в одній валюті при розрахунках за ними в іншій валюті, в т.ч. і національній, що призводять до зміни структури активів при незмінності пасивів та навпаки).
У межах установлених нормативів відкритої валютної позиції уповноважений банк може здійснювати такі валютні операції:
- купівлю іноземної валюти для виконання зобов'язань перед нерезидентами за власними імпортними договорами (контрактами), а також для виконання власних зобов'язань за виданими гарантіями, поручительствами, векселями;
- купівлю за власні кошти за дорученням клієнтів іноземної валюти для виконання їхніх зобов'язань перед нерезидентами за імпортними договорами (контрактами) та зареєстрованими (проліцензованими) Національним банком України кредитами (позиками), отриманими резидентами від уповноважених банків та уповноважених кредитно-фінансових установ, а також від нерезидентів;
- купівлю іноземних валют для виконання зобов'язань перед клієнтами за неторговельними операціями. Операції з продажу готівкової іноземної валюти в касі банку та в пунктах обміну іноземної валюти, не пов'язані з виконанням вищезазначених зобов'язань, можуть здійснюватися лише в межах суми іноземної валюти, купленої касою банку та пунктом обміну іноземної валюти;
- купівлю-продаж за іноземну валюту основних засобів та товарно-матеріальних цінностей;
- залучення коштів в іноземній валюті до статутного капіталу банку та розрахунки з резидентами і нерезидентами за іншими видами капітальних операцій (за операціями з цінними паперами, вкладами, депозитами тощо);
- з погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті (списання здійснюється з відповідного рахунку витрат);
- за різницею між нарахованими, але не отриманими доходами банку, та нарахованими, але не відшкодованими власними витратами банку, а також з одержання (сплати) іноземної валюти у вигляді доходів або витрат;
- з організації безготівкових розрахунків уповноважених банків з міжнародними платіжними системами за платіжними картками.
Уповноважений банк одержує право на відкриту валютну позицію з дати отримання ним від Національного банку України банківської ліцензії на здійснення операцій із валютними цінностями і втрачає це право з дати її відкликання Національним банком України.
Департамент валютного регулювання залежно від ситуації на внутрішньому та зовнішньому грошово-кредитному ринках визначає особливості щодо окремих напрямів діяльності комерційних банків, які пов'язані з здійсненням операцій на міжбанківському валютному ринку України.
У межах установлених нормативів відкритої валютної позиції (загальної (Н15), довгої у ВКВ (Н16), короткої у ВКВ Н(17), довгої (короткої) у НКВ (Н18), довгої (короткої) у всіх банківських металах (Н19) Департаментом валютного регулювання Національного банку України можуть вноситися певні обмеження щодо регулювання окремих активних операцій з валютними цінностями комерційних банків, пов'язані з питаннями курсоутворення національної валюти та створення чіткішого та прозорішого механізму контролю за валютними операціями комерційних банків.
Значення (ліміти) відкритої валютної позиції банку встановлюються за окремими рішеннями Правління Національного банку України. ( Пункт 3.4 розділу 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою Нацбанку N 585 від 13.12.99 )
( Розділ 3 в редакції Постанови Нацбанку N 238 від 18.05.99 )
4. Контроль за дотриманням економічних
нормативів комерційних банків
4.1. Здійснення контролю за дотриманням економічних нормативів комерційних банків
Контроль за дотриманням комерційними банками встановлених економічних нормативів здійснюється відповідними регіональними управліннями та Управлінням нагляду за великими банками Національного банку України щоденно та щомісячно (на підставі форм звітності за 1-ше число місяця).
Розрахунок економічних нормативів банками (юридичними особами) проводиться на підставі щоденних балансів. При цьому звітними вважаються економічні нормативи, розраховані:
- на конкретно встановлену дату:
- для діючих банків нормативи капіталу банку (Н1) - на 01.04. кожного року,
- для новостворених банків - Н1, Н2 на час реєстрації;
- за щоденними розрахунками:
- нормативи максимального розміру ризику на одного позичальника (Н8), максимального розміру кредитів,
гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н10), максимального сукупного розміру кредитів,
гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н11);
- за формулою середньозваженої величини (за місяць):
- нормативи платоспроможності (Н3), достатності капіталу банку (Н4), ліквідності (Н5, Н6, Н7), нормативи
максимального розміру наданих та отриманих міжбанківських позик (Н12, Н13), норматив інвестування (Н14), нормативи загальної (Н15), довгої у ВКВ (Н16), короткої у ВКВ (Н17), довгої (короткої) у НКВ (Н18), довгої (короткої) у всіх банківських металах (Н19).
Механізм розрахунку економічних нормативів
комерційного банку
1. Розрахунок середньозваженої величини здійснюється за формулою
n |
2. Розрахунок середньолінійного відхилення здійснюється за формулою
n |
Хі - значення економічного нормативу за і-й робочий день,
Хі - XS - абсолютне значення відхилення за і-й робочий день,
n - кількість робочих днів у місяці.
3. Перерахування середньозваженої Xd здійснюється за формулою
n |
----------------------------------
Е - сума
При розрахунку xd складова А(і) розраховується за такими варіантами:
1) А(і) = X(і), якщо X(і) <= (Xs + Ds); |
Заходи впливу за порушення банками економічних нормативів застосовуються відповідно до статті 62 Закону України "Про Національний банк України" ( 679-14 ) та Положення про застосування Національним банком України заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.98 N 38 і зареєстрованого Міністерством юстиції України 19.03.98 за N 177/2617, із змінами та доповненнями до нього. ( Абзац пункту 4.1 в редакції Постанов Нацбанку N 376 від 27.07.99, N 518 від 25.10.99 )
( Розділ 4 в редакції Постанови Нацбанку N 238 від 18.05.99 )
5. Звітність комерційного банку
5.1. Форми звітності комерційних банків поділяються на щоденні та щомісячні.
До щоденних форм звітності належать:
- форма N 1Д-КБ "Баланс комерційного банку";
- форма N 540 "Звіт про відкриті валютні позиції";
- форма N 618 "Звіт про залишки за валютними рахунками в офшорних зонах і країнах, засобом платежу яких є неконвертована валюта".
Для розрахунку таких економічних нормативів, як:
- норматив максимального розміру ризику на одного позичальника (Н8);
- норматив "великих" кредитних ризиків (Н9);
- норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н10);
- норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н11),
дані надаються разом із щоденним балансом (форма N 1Д-КБ ) за спеціальним файлом N 42 та N 26.
До щомісячних форм звітності, які контролюються відповідними регіональними управліннями Національного банку України, належать:
- форма N 1-КБ "Баланс комерційного банку" (щомісячна);
- форма N 611 "Звіт про дотримання економічних нормативів" (додаток 2);
- форма N 11 "Балансовий звіт комерційного банку" (додаток 3);
- форма N 301 "Звіт про кредитний портфель" (додаток 4);
- форма N 341 "Звіт про залишки за депозитами" (додаток 5);
- форма N 542 "Звіт про дотримання нормативів відкритої валютної позиції" (додаток 6).
Інструкції про складання щоденних та щомісячних форм звітності наведені в Правилах організації фінансової та статистичної звітності банків України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 12.12.97 N 436, із змінами і доповненнями до них.
Алгоритм розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності комерційних банків наводиться в додатку 13. ( Розділ 5 в редакції Постанови Нацбанку N 238 від 18.05.99 )
6. Основні аспекти економічного аналізу
діяльності комерційних банків
Економічний аналіз діяльності комерційного банку складається з трьох основних частин:
- аналізу балансового звіту;
- аналізу фінансової форми звітності;
- порівняльного аналізу.
Основними завданнями загального аналізу діяльності комерційного банку є:
- визначення джерел, якості і стійкості банківських доходів;
- дотримання всіх вимог щодо ліквідності;
- підтримання стану адекватності і достатності капіталу.
Аналіз прибутковості, ліквідності і достатності капіталу банку дає змогу оцінити ефективність управління і таким чином визначити здатність банку конкурувати на ринку банківських послуг, а також оцінити вплив макрофінансової політики на діяльність банківської системи.
Аналіз фінансової форми звітності - це процес, який має за мету визначити оцінку поточного і минулого фінансового стану банку і основних результатів його діяльності. При цьому першочерговою метою аналізу є визначення узагальнюючих оцінок і прогнозу майбутніх результатів діяльності банку.
При аналізі застосовуються квартальні або річні дані про прибутки та збитки, підраховуються середні показники ключових категорій балансового звіту за період, що покривається цими даними, та визначаються:
- стан надходжень - через прибуток на середні активи та на капітал;
- коефіцієнти приросту ключових показників (позик, депозитів та капіталу) персоналу;
- продуктивність роботи персоналу, що вимірюється через дохід на працівника, та окупності витрат на утримання персоналу;
- середні процентні ставки, отримані та сплачені;
- вартість посередництва.
Цей підхід поєднує дані балансового звіту та звіту про фінансові результати для вироблення ключових індикаторів (коефіцієнтів) діяльності, що не залежать від розміру банку. Вони можуть порівнюватись із даними інших банків та між собою. Оскільки доходи та видатки аналізуються відносно середніх активів та зобов'язань за період звіту про фінансові результати, то можуть порівнюватися періоди часу із різною тривалістю. Звісно, таке порівняння може бути зроблене лише в тому разі, якщо установа не зазнає сезонних змін, як це відбувається з банками, які обслуговують сільськогосподарські підприємства.
Основні показники для аналізу діяльності комерційного банку (таблиця 1) наведені у додатку 7.
Усі рішення та зовнішні обмеження мають вплив на коефіцієнти доходу на активи та доходу на капітал (визначені вище), що є двома найважливішими вимірами здатності банку генерувати власний капітал для забезпечення зростання та подолання економічних труднощів.
6.1. Аналіз балансового звіту
Основою для аналізу діяльності банку є балансовий звіт, в якому активи відображаються ліворуч, а зобов'язання та капітал (пасиви) - праворуч. Активи і пасиви подаються у балансовому звіті у порядку зменшення їх ліквідності.
Приклад балансового звіту комерційного банку (таблиця 2) наведений у додатку 8.
Форма балансу допомагає концентрувати увагу на типах активів та пасивів. Методика аналізу полягає в розмежуванні депозитів на депозити до запитання, термінові та ощадні. Вважається, що:
- депозити до запитання безпосередньо пов'язані з проведенням розрахунків і через це вони досить стабільні та нечутливі до змін процентної ставки;
- термінові депозити, а також депозити корпорацій та фізичних осіб найбільш чутливі до змін процентної ставки;
- ощадні рахунки становлять досить стабільні заощадження населення.
Сплата процентів за рахунками до запитання деякою мірою нівелює типи рахунків та їх ціну.
Позики та депозити мають класифікуватись за строком погашення, оскільки у балансі відображається їх первинна, початкова тривалість, а не період часу, що залишився до погашення. Однак деякі форми показують активи та пасиви за строками, що залишилися до їх погашення, доповнюючи інформацію, яку дає баланс.
Позабалансові статті - це зобов'язання, прийняті банком від імені свого клієнта, які можуть змусити банк видати позику у разі відсутності грошей у клієнта. Оскільки ці зобов'язання не мають кредитного ризику, вони додаються до активів, зважених на ризик при підрахунку достатності капіталу.
Основними видами аналізу балансового звіту банку є аналіз структури, який дає змогу оцінювати зміни структури активів та пасивів протягом певного часу, та коефіцієнтний аналіз балансового звіту, який оцінює якісні характеристики активів і пасивів і проводиться з використанням таких основних коефіцієнтів:
Коефіцієнт ліквідних активів. Це коефіцієнт виміру ліквідності, який обчислюється шляхом додання міжбанківських активів до готівки та прирівняних до неї коштів мінус міжбанківські пасиви та позички від центрального банку. Він також може розраховуватися як відсоток до загальних (або робочих) активів.
Коефіцієнт співвідношення позик та депозитів. Цей коефіцієнт визначається як відношення суми всіх активів із нормальним ризиком (дисконти, позики та авізо) до основних депозитів (включаючи депозити до запитання, термінові та ощадні депозити, за винятком короткострокових та довгострокових запозичень грошового ринку). Це співвідношення характеризує здатність банку залучати депозити для підтримки своїх кредитних операцій та його можливість давати в кредит ці депозити. Високе значення цього коефіцієнта традиційно асоціюється з вищим ризиком, оскільки це свідчить про слабшу ліквідність (та уразливість від дій кредиторів), негативні економічні умови чи наслідки відпливу депозитів.
Низьке значення цього коефіцієнта показує в кредитуванні неможливість прийняття існуючого ризику.
Багато в чому значення коефіцієнта залежить від ступеня розвитку країни, однак 70-80% залежить від співвідношення між ліквідністю та дохідністю. Якщо у всій банківській фінансовій системі цей показник перевищує 100%, тоді у будь-якій галузі можуть мати місце структурні проблеми, наприклад, при рефінансуванні центральним банком торговельних операцій чи стабілізаційному кредитуванні.
При цьому забезпечені кредити мають бути покриті за рахунок відповідних резервів, які мають прийняти форму забезпечення під збитки за позиками. Таким чином, обсяг позик, які беруться до розрахунку цього коефіцієнта, зменшується на суму сформованого резерву під збитки за позиками.
Коефіцієнт достатності капіталу. Цей коефіцієнт відображає співвідношення капіталу до загальних активів, зважених на ризик. I капітал, і активи мають бути повністю очищені від відповідних резервів під збитки за позиками та нематеріальних активів. Цей коефіцієнт показує межу захисту кредиторів та вкладників банку від непередбачених збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності. Таким чином, цей коефіцієнт показує те, наскільки банк протистоїть економічним скрутам та складнощам. Цей коефіцієнт повинен розглядатись наглядовими органами та аналітиками як один із ключових показників економічного стану банку.
Коефіцієнт співвідношення дохідних активів до загальних активів. Дохідні активи складаються з підпроцентних депозитів, розміщених цінних паперів, позик, авізо та інших, поділених на загальні активи. Цей коефіцієнт має показувати, наскільки продуктивно банк використовує свої активи. Однак деяке "непродуктивне" використання активів є цілком нормальним, оскільки в той час, як приміщення та обладнання не можуть прямо давати прибуток, активи необхідні для підтримання операційної діяльності банку. Крім того, вимоги щодо резервування можуть призвести до того, що банк не матиме змоги використовувати деякі види активів. Слід зауважити, що цей коефіцієнт не вимірює ефективності використання активів.
Співвідношення резервів під збитки за позиками та загальних позик. Цей коефіцієнт характеризує якість банківського портфеля позик та покриття безнадійних боргів.
Кожний з цих коефіцієнтів може обчислюватися на базі окремого балансового звіту, оскільки кожний з них складається на окрему дату, що відповідає даті балансу. Банки, що залучені до фінансування сезонного виробництва, можуть показувати сезонні зміни цих коефіцієнтів, тому для ізоляції тенденцій від сезонних розходжень необхідно проводити порівняння за один і той самий місяць, за кілька років чи за середньорічними показниками. При цьому можуть бути внесені деякі зміни, наприклад, додавання довгострокового підпорядкованого боргу до капіталу при визначенні достатності капіталу. Існують деякі інші особливості, притаманні кожній конкретній країні.
В цілому коефіцієнти для аналізу балансу комерційного банку (таблиця 3) наведені у додатку 9.
6.2. Аналіз прибутків та збитків
Звіт про прибутки та збитки комерційного банку (таблиця 4) наведений у додатку 10. У звіті статті наводяться за ступенем їх важливості. При цьому:
Аналіз структури базується на відсоткових значеннях кожного рядка таблиці щодо загального підсумку. Зміни відносних показників окремих статей показують зміни питомої ваги прибутків або збитків від окремих операцій банку. Наприклад, підвищена залежність від доходу від комісії може свідчити про проблеми банку щодо основних надходжень від процентної різниці і про те, що керівництво, можливо, намагається підняти дохід від плати за послуги через надання нетрадиційних послуг.
Коефіцієнтний аналіз передбачає аналіз структури за рахунок віднесення доходів та видатків до відповідних статей балансу.
Кількість коефіцієнтів, що можуть бути використані при аналізі фінансового стану, обмежена лише кількістю рахунків балансового звіту та звіту про фінансові результати. Аналітики, законодавці, керівники банку та інвестори - всі мають свої цілі щодо висвітлення специфічних аспектів фінансового стану банку. Основні коефіцієнти показників діяльності банку (таблиця 5), що наведені у додатку 11, відображають найбільш поширені коефіцієнти фінансового стану. Ці коефіцієнти розраховуються у відсотковому виразі.
Коефіцієнти в межах одного року можуть зазнати впливу сезонних змін, особливо коли банки здійснюють фінансування сільськогосподарських програм або коли деякі накопичення можуть здійснюватися тільки один раз на рік чи на півроку. У такому разі необхідно проводити аналіз тенденцій за кілька років, що дає змогу відокремити вплив сезонних факторів на ключові коефіцієнти фінансового стану.
Коефіцієнти фінансового стану банку залежать від тих ринкових умов, за яких банку доводиться працювати, включаючи макрофінансову політику, нормативно-правові акти та стандарти ведення бухгалтерського обліку, конкуренцію та практику ведення бізнесу. Коефіцієнтний аналіз може бути ускладнений змінами економічного циклу чи ринкових процентних ставок.
У ринковій економіці собівартість кредитування, звичайно, випливає із собівартості фінансування. Це означає, що якщо ринкова ліквідність штучно підтримується (переважно внаслідок дій Національного банку щодо утримання запланованого рівня інфляції), то депозитна ставка зростає, спричиняючи зростання витрат банку на залучення коштів. Якщо загальна прибутковість падає, то банк відповідає на це піднесенням ставки кредитування, з тим щоб відновити ту процентну маржу, що існувала до початку падіння. Разом із стабілізацією ліквідності на ринку процентні ставки повинні зменшитись, причому спочатку депозитна ставка, а за нею - кредитна ставка. При цьому надходження банку від різниці процентних ставок зменшуватимуться впродовж періоду зростання ставок та збільшуватимуться впродовж періоду зниження.
Банки для поглибленого аналізу своєї діяльності і визначення її ефективності та продуктивності використовують ряд коефіцієнтів. Ці коефіцієнти наведено нижче.
6.3. Коефіцієнти прибутковості комерційного банку
Двома найбільш важливими показниками аналізу прибутковості банку є показники доходу на активи та доходу на капітал.
Прибуток після оподаткування |
Цей коефіцієнт може використовуватись як коефіцієнт для оцінки діяльності керівництва банку.
Прибуток після оподаткування |
6.4. Коефіцієнти ефективності діяльності комерційного банку
Проценти отримані |
Цей коефіцієнт повинен враховувати тільки активи та пасиви, до яких застосовуються процентні ставки. Саме таким чином виключається вплив безпроцентних депозитів до запитання, капіталу та невиконаних вимог резервування на чисті отримані проценти і - звідси - на прибутки банку. Це ізолює вплив процентної ставки на прибуток банку і цим самим дає більш глибоке розуміння джерел прибутку банку та наслідків уразливості надходжень.
Чиста процентна маржа (%) = |
Цей коефіцієнт визначає здатність банку приносити прибуток у вигляді його доходу від процентної різниці як процент до середніх загальних активів.
Інший операційний дохід до загальних активів (%) = |
Цей коефіцієнт показує залежність банку від непроцентних доходів. Збільшення цього коефіцієнта може свідчити про рівень диверсифікації в платні, фінансові послуги чи нездорове намагання досягти спекулятивного прибутку, щоб замаскувати недостатність основного банківського доходу від процентів.
Чистий операційний дохід до загальних активів (%) = |
Цей коефіцієнт відрізняється від коефіцієнта доходу на активи на обсяг непроцентних операційних витрат, сплачених податків та непередбаченого доходу чи збитку.
Чиста операційна (чи посередницька) маржа (%) = |
Посередницька маржа може бути визначена як різниця між вартістю залучення коштів та доходом за доходними активами, плюс дохід від відповідних комісійних та зборів. Різниця між ними визначає кількість коштів, що виділені банківською системою на посередництво між тими, хто надає кошти, і тими, хто їх використовує.
Аналіз витрат на посередництво полягає в розкладанні непроцентних витрат на групи. Це здійснюється шляхом оцінки кожної статті непроцентних витрат як відсотка загальних середніх активів.
Типово ці статті складаються з:
- витрат на утримання робітників,
- витрат на утримання персоналу (включаючи додаткові премії та заохочення),
- інших операційних витрат,
- витрат на утримання приміщення,
- податків на діяльність та плати за ліцензування діяльності,
- зносу та амортизації,
- інших операційних видатків,
- витрат на забезпечення під збитки за позиками,
- забезпечень, зменшених на отримані кошти,
- інших видатків,
- податків на дохід,
- створення капіталу (прибутків).
Загальний обсяг коштів, які йдуть на посередництво у вигляді відсотка до загальних середніх активів, є також показником виміру ефективності діяльності банку. Його можна безпосередньо порівнювати з аналогічними показниками інших банків на одному і тому ж ринку. Одночасно різниці у відповідних загальних обсягах витрат дають змогу порівнювати структуру видатків.
6.5. Коефіцієнти ефективності діяльності працівників комерційного банку
Оскільки оплата праці є найголовнішим компонентом непроцентних видатків банку, то продуктивність роботи працівників, що вимірюється як через витрати на їх утримання, так і через їх кількість, може свідчити про ефективність роботи самого банку. Однак продуктивність роботи слід розглядати з огляду на той факт, що у поточний період часу економія на зарплаті через її значне скорочення (або скорочення чисельності працівників) може призвести до зниження якості та мотивації у роботі, а звідси - до зниження через деякий час ефективності роботи банку.
Чистий дохід на одного працівника = |
Необхідно звернути увагу на те, що цей показник суттєво відрізнятиметься при порівнянні банку з невеликою кількістю працівників (але з високою заробітною платою) і банку з великою чисельністю низькокваліфікованих працівників (з низькою заробітною платою).
Чистий дохід до витрат на утримання персоналу = |
Цим коефіцієнтом вимірюється окупність витрат на утримання працівників. Оскільки він є універсальнішим, ніж коефіцієнт, що характеризує чистий дохід на одного працівника, то дає змогу деяким чином порівнювати організації різного типу. Він показує чистий ефект від рішень щодо мотивації праці працівників, незалежно від того, чи ці рішення спрямовані на низьку кваліфікацію та низьку заробітну плату, чи на високі видатки для висококваліфікованих працівників.
6.6. Порівняльний аналіз діяльності банку
Має за мету за допомогою порівняння великого переліку показників банку за певний проміжок часу або кількох банків між собою скласти об'єктивну оцінку фінансового стану банку. Дані порівняльного аналізу допомагають простежувати діяльність банку у динаміці, а також робити прогнози щодо його фінансового стану у майбутньому.
При порівняльному аналізі застосовуються 3 види вихідних даних, що використовуються при проведенні аналізу фінансового стану банків, а саме:
- індивідуальні показники діяльності банку;
- середні показники за групою банків, до якої входить банк, що аналізується (або відхилення від середньої по групі);
- місце банку серед банків цієї групи за кожним показником.
Такий вид порівняльного аналізу дає можливість банку:
- порівнювати свої показники із середніми показниками своєї групи банків;
- бачити своє місце серед банків своєї групи;
- робити висновки щодо своєї діяльності в тій чи іншій галузі на ринку банківських послуг;
- прогнозувати фінансовий стан банку залежно від тих чи інших економічних обставин.
Для порівняльного аналізу діяльності банку пропонується зведений звіт банку (таблиця 6), наведений у додатку 12.
Відповідно до поставлених завдань порівняльний аналіз повинен проводитись за такими часовими вимірами:
- за 5 робочих днів - тижневий аналіз (як показано у таблиці 6);
- за 4 (5) тижнів - місячний аналіз;
- за 3 місяці - квартальний аналіз;
- за 6 місяців - піврічний аналіз;
- за 12 місяців - річний аналіз;
- за кілька років - аналіз розвитку банку.
Залежно від часового виміру така система дає змогу робити прогнозні розрахунки щодо діяльності банку у майбутньому.
Алгоритм розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності комерційних банків наводиться у додатку 13.
Додаток 1
до Інструкції про порядок
регулювання та аналіз діяльності комерційних банків
в редакції, затвердженій постановою
Правління Національного банку України
від 18.05.99 N 238
Заходи щодо перспектив розвитку капітальної |
Дата звіту ______________ |
(млн.грн.) |
( Додаток 1 в редакції Постанови Нацбанку N 238 від 18.08.99 )
Додаток 2
до Інструкції про порядок
регулювання та аналіз
діяльності комерційних банків
Форма 611 (місячна) |
Звіт про дотримання економічних нормативів |
______________________________ |
———————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————— |
"__" ____________ 199 р. Керівник _______________ |
Додаток 3
до Інструкції про порядок
регулювання та аналіз діяльності комерційних банків
Форма N 11 (місячна) |
Балансовий звіт комерційного банку |
_______________________ _______________________ |
|Депозити та кредити | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | |
|Резерв під | 5522 |5622 |5722 |5822 |5922 |6022 |6122 | |
—————————————————————— |
—————————————————————— |
Примітка. А - активи; З - зобов'язання; К - капітал; ЗК - |
Додаток 4
до Інструкції про порядок
регулювання та аналіз діяльності
комерційних банків
Форма N 301 (місячна) |
Звіт про кредитний портфель |
_______________________ ________________________ |
| II | НЕБАНКІВСЬКИЙ | | | | | | | | |
| 6 |Кредити, надані за | | | | | | | | |
|10.1 |державним | | | | | | | | |
"__" ____________ 199 р. Керівник _________________________ |
Додаток 5
до Інструкції про порядок
регулювання та аналіз діяльності
комерційних банків
Форма N 341 (місячна) |
Звіт про залишки за депозитами |
_______________________ ________________________ |
(копійки) |
| 1 |Депозити | | | | | | | | |
| 4 |Депозити | | | | | | | | |
| 7 |Депозити | | | | | | | | |
"__" ____________ 199 р. Керівник ___________________________ |
Додаток 6
до Інструкції про порядок
регулювання та аналіз
діяльності комерційних банків
в редакції, затвердженій
постановою Правління
Національного банку України
від 18.05.99 N 238
Форма N 542 (місячна) |
Звіт про дотримання нормативів відкритої валютної |
-------------------------------------------------------------------------------- |
Голова Правління |
Примітка. Нормативи Н16, Н17, Н18, Н19 заповнюються тільки в |
( Додаток 6 в редакції Постанови Нацбанку N 238 від 18.08.99 )
Додаток 7
до Інструкції про порядок
регулювання та аналіз діяльності
комерційних банків
Таблиця 1 |
—————————————————————————————————————————————————————————————————— |
|Вартість |Витрати на утримання персоналу | |
Додаток 8
до Інструкції про порядок
регулювання та аналіз
діяльності комерційних
банків
Таблиця 2 |
Балансовий звіт комерційного банку |
—————————————————————————————————————————————————————————————————— |
Додаток 9
до Інструкції про порядок
регулювання та аналіз
діяльності комерційних банків
Таблиця 3 |
Коефіцієнти для аналізу балансу комерційного банку |
—————————————————————————————————————————————————————————————————— |
Додаток 10
до Інструкції про порядок
регулювання та аналіз
діяльності комерційних банків
Таблиця 4 |
Звіт про прибутки та збитки комерційного банку |
—————————————————————————————————————————————————————————————————— |
|6. Зменшення резервів за заборгованістю | |
Додаток 11
до Інструкції про порядок
регулювання та аналіз
діяльності комерційних банків
Таблиця 5 |
Основні коефіцієнти показників діяльності банку* |
Коефіцієнт Процент* |
Додаток 12
до Інструкції про порядок
регулювання та аналіз
діяльності комерційних банків
Таблиця 6 |
Зведений звіт діяльності банку |
| Зобов'язання | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |
Додаток 13
до Інструкції про порядок
регулювання та аналіз
діяльності комерційних банків
в редакції, затвердженій
постановою Правління
Національного банку України
від 18.05.99 N 238
Алгоритм розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності комерційних банків Норматив капіталу комерційного банку (Н1)
ОК1 = ОК - (РР - ФР), де |
ОК1 - основний капітал, зменшений на суму недосформованого резерву на можливі втрати за кредитними операціями комерційних банків;
ОК - основний капітал:
ОК = 5000 + 5003 + 5010 + 5021+ 5030П + 5040П - 5999(А) 1 - |
------------------------------
1 5999 - технічний рахунок, який розраховується як різниця між 6-м та 7-м класами. Розмір ОК зменшується на від'ємний результат діяльності, що відображається на технічному рахунку № 5999 в активі.
РР - розрахункова сума резерву, що має бути сформована протягом поточного кварталу згідно з формою N 604 "Розрахунок резерву на можливі втрати за кредитними операціями комерційних банків", наведеною в Правилах організації фінансової та статистичної звітності банків України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 12.12.97 N 436, із змінами і доповненнями до них;
ФР - фактично сформований резерв на можливі втрати за кредитними операціями комерційних банків (рахунки N 1590, 1591, 2400, 2401, 5020 2).
------------------------------
2 Рахунок N 5020 приймається до розрахунку до кінця 1999 року.
(РР - ФР) - розмір недосформованого резерву, який вираховується з основного капіталу. У разі перевищення фактично сформованого резерву над його розрахунковою сумою - до розрахунку приймається нуль.
Сума капіталу, не відкоригованого на основні засоби, розраховується за формулою
К1 = ОК1 + ДК + СК - В, де |
К1 - капітал, невідкоригований на основні засоби;
ДК - додатковий капітал:
ДК = 1591 + 2401 + 5020 + 5100 + 5999(П) 1 |
-----------------------------
1 5999 - технічний рахунок. Розмір ДК збільшується на позитивний результат діяльності, що відображається на технічному рахунку N 5999 у пасиві.
СК - субординований капітал:
СК = 3660, але не більше 50% від основного капіталу (ОК);
В - відвернення:
В = 3102 + 3112 + 3202 + 3212 + 4102 + 4103 + 4109 + 4202 + |
Капітал банку становить
К = К1 - (ОЗ - К1), де |
К - капітал банку;
ОЗ - основні засоби:
ОЗ = (4400 - 4409) + 4430 + 4432 + 4438 + (4500-4509) + |
(ОЗ - К1) - розмір перевищення ОЗ над К1 (якщо ОЗ>К1, до розрахунку приймається різниця ОЗ - К1, в інших випадках до розрахунку приймається нуль).
Норматив достатності капіталу (Н4)
ОК1 |
ОК1 - основний капітал, зменшений на суму недосформованого резерву на можливі втрати за кредитними операціями комерційних банків;
ЗА (загальні активи) = = 1001 + 1002 + 1003 + 1004 + 1005 + |
Загальні активи коригуються на рахунки (мінус): 1416, 1426, 1490, 1491, 1590, 1591, 1890, 2026, 2400, 2401, 2890, 3116, 3190, 3216, 3290, 3408А, 3590, 4300, 4310, 4409, 4509.
Нормативи ліквідності
Норматив миттєвої ліквідності (Н5)
Ккр + Ка |
Ккр (кошти на кореспондентському рахунку) = |
Норматив загальної ліквідності (Н6)
А |
А (активи банку) = |
З (зобов'язання банку) = |
Норматив співвідношення високоліквідних активів
до робочих активів банку (Н7)
Ва |
Ва (високоліквідні активи) = |
Ра (робочі активи) = |
Нормативи ризику
Максимальний розмір ризику на одного позичальника (Н8)
Зс |
Зс (сукупна заборгованість за кредитами та врахованими |
Норматив "великих" кредитних ризиків (Н9)
Ск |
Ск (сукупний розмір великих кредитів, наданих комерційним |
Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та
поручительств, наданих одному інсайдеру (Н10)
Рк1 |
Рк1 (сукупний розмір наданих банком позик (у т.ч. і |
Норматив максимального сукупного розміру кредитів,
гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н11)
Рк |
Рк (сукупний розмір наданих банком позик (у т.ч. і |
Норматив максимального розміру наданих міжбанківських позик (Н12)
МБн |
МБн (загальна сума наданих комерційним банком міжбанківських |
Норматив максимального розміру залучених
міжбанківських позик (Н13)
МБо + ЦК |
МБо (загальна сума отриманих комерційним банком |
ЦК (загальна сума залучених централізованих коштів)= |
Норматив інвестування (Н14)
Кін |
Кін (кошти комерційного банку, які інвестуються на придбання |
( Додаток 13 в редакції Постанови Нацбанку N 238 від 18.05.99; із змінами, внесеними згідно з Постановою Нацбанку N 376 від 27.07.99 )