Про затвердження Порядку формування квоти імміграції, Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, Порядку оформлення і видачі посвідки на постійне проживанн

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
від 26 грудня 2002 р. N 1983
Київ

Про затвердження Порядку формування квоти імміграції,
Порядку провадження за заявами про надання дозволу на
імміграцію і поданнями про його скасування та виконання
прийнятих рішень, Порядку оформлення і видачі посвідки на
постійне проживання

( Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ
N 810 від 29.07.2009 -
дію змін зупинено згідно з
Указом Президента
N 675/2009 від 27.08.2009 )

На виконання статті 5 Закону України "Про імміграцію" ( 2491-14 ) Кабінет Міністрів України постановляє:

Затвердити такі, що додаються:

Порядок формування квоти імміграції;

Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень;

Порядок оформлення і видачі посвідки на постійне проживання.

Прем'єр-міністр України В.ЯНУКОВИЧ

Затверджено
постановою Кабінету Міністрів України
від 26 грудня 2002 р. N 1983

Порядок
формування квоти імміграції

( У тексті Порядку слова "Державний департамент у справах
громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб" в
усіх відмінках замінено словами "Державна міграційна
служба" у відповідному відмінку згідно з Постановою КМ
N 810 від 29.07.2009 )

1. Квота імміграції формується за категоріями іммігрантів і за регіональним принципом (з урахуванням поточної демографічної ситуації) відповідно до пропозицій центральних та місцевих органів виконавчої влади.

Пропозиції стосовно формування квоти імміграції повинні ґрунтуватися на результатах аналізу імміграційного процесу у попередньому календарному році та враховувати необхідність максимального обмеження квоти імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства з країн походження значної кількості нелегальних мігрантів.

Перелік цих країн щороку визначається МЗС.

2. Пропозиції до Державної міграційної служби щодо встановлення квоти імміграції на наступний календарний рік вносять:

Мінкультури - стосовно діячів культури, імміграція яких відповідає інтересам України;

Мінпраці - стосовно висококваліфікованих спеціалістів та робітників, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України;

Мінекономіки разом з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями - стосовно осіб, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менш як 100 тис. доларів США;

МОН - стосовно діячів науки, імміграція яких відповідає інтересам України;

ДМС - стосовно осіб, які безперервно прожили на території України протягом трьох років від дня надання їм статусу біженця чи притулку в Україні, а також їх батьків, чоловіків (дружин) та неповнолітніх дітей, які проживають разом з ними; ( Абзац шостий пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 810 від 29.07.2009 )

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації - стосовно граничної кількості іммігрантів, які можуть бути прийняті протягом календарного року відповідним регіоном (за категоріями іммігрантів).

Інші центральні органи виконавчої влади можуть подавати до зазначених у цьому пункті органів пропозиції щодо формування квоти імміграції за галузевим принципом.

3. Пропозиції стосовно осіб, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України, а також тих, що раніше перебували в громадянстві України, та батьків, чоловіка (дружини) іммігранта, його неповнолітніх дітей готуються безпосередньо Державною міграційною службою.

4. Проект рішення Кабінету Міністрів України про встановлення квоти імміграції на відповідний календарний рік розробляється і подається Державною міграційною службою до 31 січня поточного року.

5. Квота імміграції встановлюється рішенням Кабінету Міністрів України за категоріями іммігрантів не пізніше ніж 1 березня поточного року.

Затверджено
постановою Кабінету Міністрів України
від 26 грудня 2002 р. N 1983

Порядок
провадження за заявами про надання дозволу
на імміграцію і поданнями про його скасування
та виконання прийнятих рішень

( У тексті Порядку слово "Департамент" в усіх відмінках замінено
словами "міграційна служба" у відповідному відмінку згідно з Постановою КМ
N 810 від 29.07.2009 )

1. Цей Порядок визначає процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію.

2. Рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають:

1) Державна міграційна служба (далі - міграційна служба) - стосовно іммігрантів, які є: ( Абзац перший підпункту 1 пункту 2 в редакції Постанови КМ N 810 від 29.07.2009 )

діячами науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України;

особами, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менш як 100 тис. доларів США, що зареєстрована в установленому порядку:

особами, імміграція яких становить державний інтерес.

У разі необхідності міграційна служба може приймати рішення стосовно інших категорій іммігрантів;

2) територіальні органи міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) - стосовно іммігрантів, які підпадають під квоту імміграції (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає міграційна служба), а саме: ( Абзац перший підпункту 2 пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 810 від 29.07.2009 )

висококваліфікованих спеціалістів і робітників, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України;

осіб, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України;

осіб, які раніше перебували в громадянстві України;

батьків, чоловіка (дружини) іммігранта та його неповнолітніх дітей;

осіб, які безперервно прожили на території України протягом трьох років від дня надання їм статусу біженця чи притулку в Україні, а також їх батьків, чоловіків (дружин) та неповнолітніх дітей, які проживають разом з ними.

У разі необхідності територіальні органи можуть приймати рішення стосовно іммігрантів позаквотової категорії (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає міграційна служба);

3) територіальні підрозділи міграційної служби в містах з районним поділом та районах у м. Києві (далі - територіальні підрозділи) - стосовно іммігрантів, які на законних підставах перебувають на території України і є іммігрантами позаквотової категорії (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає міграційна служба), а саме: ( Абзац перший підпункту 3 пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 810 від 29.07.2009 )

одного з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітей і батьків громадян України;

осіб, які є опікунами чи піклувальниками громадян України або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України;

осіб, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

У разі коли заяви іммігрантів позаквотової категорії надійшли від закордонних дипломатичних установ України, їх розгляд та прийняття відповідних рішень здійснюється територіальними органами.

3. Мінкультури та МОН визначають у місячний термін, чи відповідає інтересам України імміграція іноземних діячів культури та науки, які порушили клопотання про надання дозволу на імміграцію, і у разі позитивного висновку видають їм документ про підтримку такого клопотання.

4. Мінпраці, управління праці, зайнятості та соціального захисту населення місцевої держадміністрації перевіряють у місячний термін в осіб, які порушили клопотання про надання дозволу на імміграцію, документи, що підтверджують відповідність рівня їх кваліфікації вимогам, які пред'являються до працівників, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України, і у разі позитивного висновку видають їм документ про підтримку такого клопотання. Такий документ може також видаватися на запит органів, зазначених у пункті 2 цього Порядку.

5. Лікувально-профілактичні заклади у порядку, встановленому МОЗ, проводять у місячний термін медичне обстеження осіб, які перебувають в Україні на законних підставах та порушили клопотання про надання дозволу на імміграцію, і видають документ про відсутність у заявника хвороб, які відповідно до законодавства є підставою для відмови у наданні такого дозволу.

6. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації проводять у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р. N 928 "Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій", реєстрацію іноземної інвестиції в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менш як 100 тис. доларів США і видають про це документ.

7. МЗС перевіряє у місячний термін правильність оформлення справ з питань імміграції, що надійшли через закордонні дипломатичні установи України від осіб, які постійно проживають за межами України, справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства і надсилає їх до міграційної служби.

8. Органи міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі видають у місячний термін документ про підтвердження факту безперервного проживання іммігрантів на законних підставах на території України протягом трьох років від дня надання їм статусу біженця чи притулку в Україні.

9. СБУ та її регіональні органи, Національне центральне бюро Інтерполу, Держкомкордон у межах своєї компетенції вживають у місячний термін за зверненням міграційної служби, територіальних органів та підрозділів заходів:

до виявлення серед осіб, які подали заяву про надання дозволу на імміграцію, таких, яким дозвіл на імміграцію не може бути наданий відповідно до статті 10 Закону України "Про імміграцію" ( 2491-14 );

до встановлення відомостей, що можуть бути підставою для скасування дозволу на імміграцію згідно із статтею 12 Закону України "Про імміграцію" ( 2491-14 ).

Інші центральні органи виконавчої влади відповідно до своєї компетенції у разі порушення клопотання про надання дозволу на імміграцію особам, імміграція яких становить державний інтерес, розглядають його у місячний термін і у разі позитивного висновку видають документ про підтримку такого клопотання.

10. Заяви про надання дозволу на імміграцію подаються:

до територіальних підрозділів за місцем проживання - особами, які тимчасово перебувають в Україні на законних підставах;

до закордонних дипломатичних установ України за місцем постійного проживання - особами, які постійно проживають за межами України.

11. Для отримання дозволу на імміграцію разом із заявою встановленого міграційною службою за погодженням з МЗС зразка подаються:

копія документа, що посвідчує особу (підтверджує громадянство (підданство) чи статус особи без громадянства);

три фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра;

документ про місце проживання (в Україні та за кордоном);

документально підтверджені відомості про склад сім'ї (копії свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, документів про усиновлення, встановлення опіки чи піклування тощо);

документ, виданий лікувально-профілактичним закладом про відсутність у заявника хвороб, зазначених у пункті 5 частини п'ятої статті 9 Закону України "Про імміграцію" ( 2491-14 ) (крім осіб, зазначених у пунктах 1 і 3 частини третьої статті 4 Закону). Особи, які постійно проживають за межами України, подають документ, виданий лікувальним закладом держави за місцем проживання, який підлягає легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;

довідка, видана компетентним органом держави попереднього проживання або її дипломатичним представництвом чи консульською установою в Україні, про відсутність судимості (крім осіб, зазначених у пунктах 1 і 3 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію" ( 2491-14 ). У виняткових випадках такі відомості можуть бути отримані міграційною службою чи територіальними органами і підрозділами шляхом надсилання відповідного запиту компетентним органам іноземних держав, з якими укладено договір про правову допомогу у цивільних, сімейних та кримінальних справах;

квитанція про сплату державного мита або консульського збору, якщо за дії, пов'язані з наданням дозволу на імміграцію, законодавством передбачена їх сплата, або документ, який підтверджує наявність пільг щодо сплати.

Документи, визначені пунктами 1-10 частини сьомої статті 9 Закону України "Про імміграцію" ( 2491-14 ), додатково подаються відповідно до категорії іммігрантів.

У разі необхідності відповідні територіальні органи і підрозділи, які забезпечують провадження у справах з питань імміграції, можуть затребувати інші документи, що уточнюють наявність підстав для надання дозволу на імміграцію, якщо це не суперечить Закону України "Про імміграцію" ( 2491-14 ), а також запросити для бесіди заявників чи інших осіб.

Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Копії цих документів, а також письмове підтвердження згоди на імміграцію та гарантії приймаючих осіб, передбачені пунктом 6 частини сьомої статті 9 Закону України "Про імміграцію" ( 2491-14 ), подаються нотаріально засвідченими. Документи, відомості за якими можуть змінюватися, можуть бути подані протягом шести місяців від дня їх видачі.

12. Територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію:

формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність, їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з'ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію;

надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції міграційної служби чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам;

здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.

13. Закордонні дипломатичні установи України, до яких подано заяви разом з визначеними цим Порядком документами від осіб, які постійно проживають за межами України, про надання дозволу на імміграцію:

формують справи, перевіряють справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства;

надсилають через МЗС до міграційної служби разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду не пізніше ніж у місячний термін після надходження документів із своїми пропозиціями.

Зазначені справи, за винятком тих, прийняття рішення за якими належить до компетенції міграційної служби, надсилаються ним територіальним органам для прийняття відповідного рішення.

14. Територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з'ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію" ( 2491-14 ), надсилають відповідні запити до регіональних органів СБУ, Національного центрального бюро Інтерполу та Держкомкордону.

Регіональні органи СБУ, Національне центральне бюро Інтерполу та Держкомкордон проводять у межах своєї компетенції у місячний термін після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який зробив запит.

Термін перевірки може бути продовжений, але не більше ніж на один місяць.

15. У разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції міграційної служби, територіальні органи у місячний термін аналізують отриману від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію і надсилають до міграційної служби разом з матеріалами справи дані про результати розгляду.

16. У разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції територіальних органів і підрозділів, ці органи аналізують у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.

17. Міграційна служба перевіряє у місячний термін правильність оформлення документів, що надійшли від зазначених у пунктах 13 і 15 цього Порядку органів, вивчає відповідність наведених підстав, визначених статтею 4 Закону України "Про імміграцію" ( 2491-14 ), з'ясовує питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію відповідно до статті 10 Закону України "Про імміграцію", надсилає запит до СБУ та Національного центрального бюро Інтерполу. Запит до Держкомкордону надсилається тільки стосовно тих осіб, клопотання яких надійшли через МЗС.

СБУ, Національне центральне бюро Інтерполу та Держкомкордон проводять у межах своєї компетенції у місячний термін після надходження таких запитів перевірку щодо виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки надсилається інформація міграційної служби.

Термін розгляду може бути продовжений, але не більше ніж на один місяць.

18. Міграційна служба аналізує у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 17 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймає рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.

19. Рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу діє протягом року від дня його прийняття.

Особи, яким надано дозвіл на імміграцію, зобов'язані протягом періоду дії дозволу звернутися до:

закордонних дипломатичних установ України із заявою про оформлення імміграційної візи, якщо вони постійно проживають за межами України, та після прибуття в Україну - протягом п'яти робочих днів до територіального підрозділу за місцем проживання із заявою про видачу посвідки на постійне проживання;

до територіального підрозділу за місцем проживання із заявою про видачу посвідки на постійне проживання, якщо вони перебувають на законних підставах в Україні.

При цьому заявник повинен особисто звернутися до територіального підрозділу за місцем проживання хоч би один раз - для подання заяви про надання дозволу на імміграцію чи для отримання посвідки (у тому разі коли із поважних причин він не зміг подати заяву про надання дозволу на імміграцію особисто).

Іммігранти, які отримали посвідки, повинні зареєструватися за місцем постійного проживання, а у разі зміни місця проживання перереєструватися в порядку, встановленому для громадян України.

20. Органи, які прийняли рішення про надання дозволу на імміграцію, надсилають його копію протягом двох тижнів безпосередньо заявнику або через МЗС відповідній закордонній дипломатичній установі України.

Копія прийнятого рішення про надання дозволу на імміграцію є підставою для оформлення закордонною дипломатичною установою України імміграційної візи особі, якій надано такий дозвіл.

21. Дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав.

Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

22. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу.

23. Міграційна служба, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

24. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію" ( 2491-14 ). Копія рішення надсилається Держкомкордону.

25. Рішення міграційної служби, територіальних органів і підрозділів, інших органів виконавчої влади, які в межах своєї компетенції зобов'язані забезпечувати провадження у справах з питань імміграції, а також дії чи бездіяльність їх посадових та службових осіб можуть бути оскаржені відповідно до законодавства. У цьому разі провадження у справах з питань імміграції припиняється до прийняття відповідного рішення.

26. Міграційна служба, територіальні органи і підрозділи:

ведуть облік осіб, яким надано дозвіл на імміграцію, видано посвідку на постійне проживання в Україні, відмовлено у наданні дозволу на імміграцію чи скасовано такий дозвіл;

здійснюють обмін інформацією про зазначених осіб із заінтересованими центральними органами виконавчої влади та підпорядкованими їм органами;

у разі необхідності видають цим органам на підставі письмових запитів копії відповідних документів.

Затверджено
постановою Кабінету
Міністрів України
від 26 грудня 2002 р. N 1983

Порядок
оформлення і видачі посвідки на постійне проживання

1. Цей Порядок визначає механізм видачі посвідки на постійне проживання (далі - посвідка) іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну (далі - іммігранти), ведення обліку посвідок і забезпечення зберігання їх бланків.

2. Оформлення і видача посвідок проводиться територіальними органами і підрозділами Державної міграційної служби (далі - територіальні підрозділи) за місцем проживання іммігрантів. ( Пункт 2 в редакції Постанови КМ N 810 від 29.07.2009 )

3. Посвідки оформляються в установленому порядку іммігрантам, які досягли 16-річного віку, за особистим зверненням або зверненням законних представників чи інших осіб за їх нотаріально засвідченим дорученням до територіальних підрозділів за місцем проживання іммігранта.

У виняткових випадках посвідка може бути оформлена до досягнення особою 16-річного віку за наявності нотаріально засвідченої згоди обох батьків.

4. Для оформлення посвідки подаються такі документи:

заява встановленого Державною міграційною службою (далі - міграційна служба) зразка; ( Абзац другий пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 810 від 29.07.2009 )

копія паспортного документа з імміграційною візою;

копія рішення про надання дозволу на імміграцію;

квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати.

5. Замість документів, зазначених в абзацах третьому і четвертому пункту 4 цього Порядку, для оформлення посвідки особам, зазначеним у пункті 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" ( 2491-14 ), подаються такі документи:

1) особами, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності Законом України "Про імміграцію" ( 2491-14 ) та мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання в Україні, - оригінал і копія паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року з відміткою про прописку чи посвідка на постійне проживання;

2) особами, які змушені були залишити місця постійного проживання в Автономній Республіці Абхазія (Грузія) і прибули для проживання в Україні, - тимчасова довідка, отримана ними після прибуття в Україну, та документ про підтвердження факту безперервного проживання в Україні не менш як п'ять років, видані органом міграційної служби;

3) особами, які прибули в Україну до 6 березня 1998 р. згідно з Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 р. і залишилися проживати в Україні, - копія документа, що підтверджує прийняття на професійне навчання чи роботу;

4) особами, які прибули в Україну дітьми-сиротами у зв'язку із збройними конфліктами у місцях їх постійного проживання і виховуються (виховувалися) у державних дитячих закладах, в дитячих будинках сімейного типу або над якими встановлено (було встановлено) опіку чи піклування громадян України, - документ, що підтверджує виховання у державному дитячому закладі, в дитячому будинку сімейного типу або встановлення опіки чи піклування.

6. Посвідка оформляється протягом тижня після подання заяви іммігрантом.

Усі записи виконуються українською мовою, а прізвище та ім'я - також англійською мовою відповідно до вимог, викладених у рекомендаціях Міжнародної організації цивільної авіації (IKAO, Doc 9303/3), згідно з правилами, що визначаються міграційною службою.

7. Посвідка на постійне проживання видається під розписку заявникам, законним представникам іммігрантів або за їх дорученням, засвідченим нотаріально, іншим особам.

У паспортному документі іммігранта на останній вільній сторінці проставляється відмітка встановленого зразка про наявність дозволу на постійне проживання в Україні.

8. Посвідка підлягає обміну при досягненні особою 25- і 45-річного віку.

9. У разі пошкодження чи втрати посвідки іммігрант може отримати нову посвідку у територіальному підрозділі.

Про втрату посвідки іммігрант зобов'язаний негайно повідомити територіальний підрозділ за місцем втрати, який невідкладно інформує про це міграційну службу і Держкомкордон.

Оформлення посвідки замість втраченої проводиться у порядку, встановленому для її оформлення, після з'ясування обставин втрати.

10. Зіпсовані під час заповнення чи внаслідок неналежного зберігання бланки посвідок вилучаються з обліку та один раз на квартал знищуються шляхом спалювання із складанням відповідного акта у двох примірниках, який затверджується керівником територіального підрозділу.

11. Бланки посвідок є документами суворої звітності і виготовляються в установленому порядку на замовлення міграційної служби.

12. Дані про оформлені посвідки заносяться до відповідного реєстру.

Порядок ведення реєстру посвідок установлюється міграційною службою.

13. Бланки та оформлені посвідки до їх видачі зберігаються окремо у металевих шафах (сейфах), установлених в ізольованих приміщеннях, які обладнані надійними засобами захисту від стороннього проникнення та в яких підтримується належний волого-тепловий режим.

Порядок обліку, зберігання та використання бланків посвідок встановлюється міграційною службою.

Парус Iнтернет-Консультант

Редакции