Парус Iнтернет-Консультант

Открытое тестирование

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА
04.11.2010

Справа N 2а-1835/10/2670

Про визнання протиправним та скасування
розпорядження від 29.07.2009 року N 894-р

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Данилової М.В., суддів - Мацедонської В.Е., Кучми А.Ю., при секретарі судового засідання - Горбачовій Ю.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Фонду державного майна України та Кабінету Міністрів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом Генерального прокурора України до Кабінету Міністрів України (за участю третіх осіб - Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України", Фонду державного майна України, Міністерство палива та енергетики України), про визнання протиправним та скасування розпорядження від 29.07.2009 року N 894-р, ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2010 року Генеральний прокурор України звернувся до суду з позовом, в якому, посилаючись на приписи Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ), Конституції України ( 254к/96-ВР ), просив визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 року N 894-р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 червня 2010 року позов задоволено.

В апеляційних скаргах відповідач та третя особа, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просять скасувати вищевказану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Зазначивши, що відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, яку наведено у рішенні від 7 травня 2002 року у справі щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб, постанови парламенту, укази та розпорядження Президента України є підзаконними актами, тобто такими, що прийняті на основі та на виконання Конституції ( 254к/96-ВР ) і законів України та мають відповідати їм. Представник Кабінету Міністрів України вважає, посилання суду першої інстанції на рішення РНБО від 15 лютого 2008 року як на підставу для задоволення позову порушує частину третю статті 2, статтю 9 КАС України ( 2747-15 ).

Заступник голови Фонду державного майна України звернув увагу на хибність висновків суду першої інстанції виходячи з того, що спірне розпорядження ( 894-2009 ) не є актом прямої дії щодо здійснення саме приватизації, а лише містить доручення Міністерству палива та енергетики України щодо, зокрема, заходів до вилучення із статутного капіталу Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України" пакетів акцій визначених енергопостачальних компаній та забезпечення у разі потреби внесення відповідних змін до статуту Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України". Тобто, зі змісту спірного розпорядження ( 894-2009 ) не випливає, що Кабінет Міністрів України встановив імперативних припис здійснення саме приватизації акцій енергопостачальних компаній до затвердження програми розвитку паливо-енергетичної галузі (пп. 3 п. 4 рішення РНБО N 200).

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційних скарг та, перевіривши доводи апеляцій наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2009 року Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження N 894-р "Про вилучення пакетів акцій із статутного капіталу Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України", яким зобов'язано Міністерство палива та енергетики України вжити заходів до вилучення із статутного фонду вказаної компанії пакетів акцій енергопостачальних компаній та передати їх Фонду державного майна України для подальшого продажу на конкурентних засадах.

Водночас рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 15.02.2008 року "Про забезпечення національних інтересів і національної безпеки у сфері приватизації та концептуальні засади їх реалізації", введеним в дію Указом Президента України від 06.03.2008 року N 200, Кабінету Міністрів України доручено у місячний термін прийняти рішення про віднесення до стратегічних такі галузі економіки як паливно-енергетичний, оборонно-промисловий комплекси, транспортну галузь, житлово-комунальне господарство, приватизація об'єктів яких має здійснюватися відповідно до затверджених у встановленому порядку програм розвитку таких галузей.

Проведеною Генеральною прокуратурою України перевіркою встановлено, що дане розпорядження ( 894-2009 ) не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) Генеральною прокуратурою України було винесено Протест від 18.01.2010 року N 07/2/1-15 вих-10 на вищевказане розпорядження Уряду ( 894-2009 ).

Протест прокурора підлягає обов'язковому розгляду у десятиденний строк після його надходження (ч. 3 ст. 21 Закону України "Про прокуратуру") ( 1789-12 ).

Листом від 01.02.2010 року за N 759/0/2-10 Прем'єр-міністр України повідомив Генеральну прокуратуру України про відхилення протесту. Зазначивши, що згідно з Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та Законом України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ), на прокуратуру покладається, зокрема, виконання функцій з нагляду за додержанням законів. У протесті ж порушується питання про невідповідність акта Уряду не Конституції ( 254к/96-ВР ) або законам України, а підзаконному акту, яким є рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 року "Про забезпечення національних інтересів і національної безпеки у сфері приватизації та концептуальні засади їх реалізації", введене в дію Указом Президента України від 6 березня 2008 року N 200.

Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ), у разі відхилення протесту прокурор може звернутись до суду про визнання акта незаконним.

З огляду на наведене вище, прокуратура звернулася до суду про оскарження розпорядження Кабміну ( 894-2009 ).

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що при прийнятті спірного розпорядження ( 894-2009 ) Уряд вийшов за межі наданих йому законодавством повноважень, виходячи з наведеного.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" ( 185-16 ) та статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( 2591-17 ), Уряд є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження якими передаються іншим суб'єктам управління.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ), пунктів 4, 9 чинної Державної програми приватизації ( 1723-14 ) повноваження з продажу майна, що перебуває у державній власності, у процесі його приватизації, зокрема акцій (часток, паїв), що належать державі у майні господарських товариств, покладені безпосередньо на Фонд державного майна України.

Слід зазначити, що законодавством про приватизацію не заборонено здійснювати продаж об'єктів, щодо яких встановлено певні особливості.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ), виключно законами України визначається правовий режим власності, а єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України (стаття 75 Конституції України) ( 254к/96-ВР ).

Виходячи з наведеного, встановлювати будь-які заборони, мораторії та обмеження у сфері приватизації державного майна має право виключно Верховна Рада України.

Судова колегія бере до уваги посилання відповідачів на те що, на момент прийняття спірного розпорядження ( 894-2009 ) Кабінет Міністрів України не мав законодавчих підстав для затвердження саме стратегічних галузей економіки, як того вимагає рішення РНБО N 200. Тобто спірне розпорядження ( 894-2009 ) прийнято Кабінетом Міністрів України у відповідності до законодавства з питань приватизації та управління об'єктами державної власності, як власником Компанії та вповноваженою особою. Відповідно до висновку Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи проекту спірного розпорядження від 28 липня 2009 року, проект розпорядження відповідає Конституції України ( 254к/96-ВР ) та актам законодавства, що мають вищу юридичну силу.

За приписами частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу ( 2747-15 ).

Таким чином, представником Кабінету Міністрів України, як суб'єктом владних повноважень було аргументовано доведено, що розпорядження N 894-р відповідає критеріям, встановленим частиною 3 статті 2 КАС України ( 2747-15 ), є законним, таким, що видане Кабінетом Міністрів України в межах повноважень та з дотриманням норм чинного законодавства.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України ( 2747-15 ), підставами для скасування постанови суду першої інстанції є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що Окружний адміністративний суд міста Києва порушив норми матеріального права, апеляційні скарги належить задовольнити, а постанову суду - скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 196, 198, 202, 205, 207, 212 КАС України ( 2747-15 ), колегія судів ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фонду державного майна України - задовольнити.

Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 червня 2010 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог Генерального прокурора України до Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб - Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України", Фонд державного майна України, Міністерство палива та енергетики України - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:

Судді: