Парус Iнтернет-Консультант
Открытое тестирование
Открытое тестирование
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ У МІСТІ КИЄВІ
НАКАЗ
18.04.2007 N 97/02
Зареєстровано
в Головному управлінні юстиції у місті Києві
19 квітня 2007 р. за N 9/744
Про порядок державної реєстрації
нормативно-правових актів у Головному
управлінні юстиції у місті Києві
(Із змінами і доповненнями, внесеними наказами
Головного управління юстиції у м. Києві
N 553/02 від 23.08.2007
N 664/02 від 29.07.2008
N 767/02 від 27.08.2008)
Відповідно до Положення про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі та Положення про районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні управління юстиції, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2007 року N 47/5, зареєстрованим 14.02.2007 року за N 124/13391, Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 року N 731 (із змінами та доповненнями), та на виконання пункту 5 наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2005 року N 34/5 "Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів", зареєстрованого 12.04.2005 року за N 381/10661, наказую:
1. Затвердити Порядок подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Головного управління юстиції у місті Києві та проведення їх державної реєстрації, що додається.
2. Відділу реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи, правової освіти та систематизації законодавства забезпечити державну реєстрацію цього наказу в установленому законодавством порядку.
3. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Київського міського управління юстиції від 26.05.2005 року N 73/02 "Про порядок державної реєстрації нормативно-правових актів у Київському міському управлінні юстиції", зареєстрований Київським міським управлінням юстиції 31.05.2005 року за N 34/676.
4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника начальника Саєнко Ольгу Іванівну.
Начальник управління Д.М.Сокуренко
Затверджено
наказом
Головного управління юстиції
у місті Києві
від 18 квітня 2007 р. N 97/02
Зареєстровано
в Головному управлінні юстиції у місті Києві
19 квітня 2007 р. за N 9/744
Порядок
подання нормативно-правових актів на
державну реєстрацію до Головного управління юстиції
у м. Києві та проведення їх державної реєстрації
(У тексті Порядку нумерацію розділів
арабськими цифрами замінено нумерацією
римськими цифрами згідно з наказом
Головного управління юстиції у м. Києві
N 553/02 від 23.08.2007)
I. Загальні положення
1.1. Цей Порядок розроблено відповідно до Указів Президента України від 03.10.92 року N 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" (із змінами), від 27.06.96 року N 468 "Про Єдиний державний реєстр нормативних актів", від 13.12.96 року N 1207 "Про опублікування актів законодавства України в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України", Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 року N 731 (із змінами) (далі - Положення), та Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 року N 376 (зі змінами).
(Пункт 1.1 розділу I із змінами, внесеними згідно з наказом Головного управління юстиції у місті Києві N 664/02 від 29.07.2008)
1.2. Цей Порядок установлює процедуру підготовки та подання до Головного управління юстиції у місті Києві нормативно-правових актів Київської міської державної адміністрації, її управлінь, відділів, інших підрозділів, а також територіальних органів центральних органів виконавчої влади, акти яких підлягають державній реєстрації відповідно до чинного законодавства, а також єдиний механізм їх розгляду та державної реєстрації у Головному управлінні юстиції у місті Києві.
(Пункт 1.2 розділу I із змінами, внесеними згідно з наказом Головного управління юстиції у місті Києві N 664/02 від 29.07.2008)
1.3. Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї (далі - Конвенція), прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (далі - Єдиний державний реєстр).
(Пункт 1.3 розділу I із змінами, внесеними згідно з наказом Головного управління юстиції у м. Києві N 553/02 від 23.08.2007)
1.4. У цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:
втрата чинності нормативно-правового акта - припинення в установленому законодавством порядку застосування зареєстрованого в Міністерстві юстиції України нормативно-правового акта;
інструкція - нормативно-правовий акт, який детально визначає зміст і методичні питання правового регулювання у певній сфері суспільних відносин;
наказ - вид розпорядчого документа, який видається від імені суб'єкта нормотворення;
нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування. Прийняття нормативно-правових актів у вигляді листів і телеграм не допускається;
нормопроектувальна техніка - система вироблених практикою нормотворення вимог та способів створення найбільш доцільних за формою і досконалих за структурою, змістом та викладом нормативно-правових актів;
положення - звід нормативних приписів, який визначає організацію та діяльність органів виконавчої влади, органів державного управління, органів господарського управління та контролю, посадових та інших осіб у певних сферах діяльності;
постанова - вид розпорядчого документа, що приймається колегіальним суб'єктом нормотворення;
правила - нормативно-правовий акт, який конкретизує нормативні приписи загального характеру з метою регулювання поведінки суб'єктів правовідносин у певних галузях і вирішує процедурні питання;
рішення - вид розпорядчого документа, що приймається колегіальним суб'єктом нормотворення;
розпорядження - вид розпорядчого документа, що приймається колегіальним суб'єктом нормотворення;
розпорядчий документ - акт, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції на основі і на виконання Конституції та законів України, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання;
скасування нормативно-правового акта - визнання в установленому законодавством порядку недійсним з моменту прийняття не зареєстрованого у Головному управлінні юстиції у м. Києві нормативно-правового акта, що підлягав державній реєстрації.
(Пункт 1.4 розділу I у редакції наказу Головного управління юстиції у м. Києві N 553/02 від 23.08.2007)
II. Порядок підготовки нормативно-правових актів,
які підлягають державній реєстрації в
Головному управлінні юстиції у м. Києві
2.1. Відповідно до вимог нормопроектувальної техніки нормативно-правовий акт:
повинен розроблятися з урахуванням його галузевої належності, відповідати за обсягом регламентації визначеному в ньому предмету правового регулювання;
повинен бути чітким, конкретним і зрозумілим;
не повинен дублювати приписів інших нормативно-правових актів;
не повинен містити суперечливих нормативних приписів.
2.2. При розробці нормативно-правового акта слід виходити з необхідності правового регулювання управлінської діяльності суб'єкта нормотворення, однією з форм реалізації якої є видання розпорядчих документів, вид яких (наказ, розпорядження, рішення) визначається законодавчими актами та положеннями.
Розпорядчий документ виготовляється на бланку та повинен мати обов'язкові реквізити й стабільний порядок їх розміщення, а саме найменування суб'єкта нормотворення, назву виду документа, дату і номер, місце видання, структурні складові, підпис, візи.
Датою розпорядчого документа є дата його підписання, яка проставляється у лівій верхній частині бланка і оформляється цифровим способом. Елементи дати наводяться арабськими цифрами в один рядок у послідовності: число, місяць, рік.
Номер документа проставляється у правому верхньому куті.
Під номером необхідно залишити вільне місце для напису про державну реєстрацію нормативно-правового акта (6 х 10 см).
Розпорядчий документ підписується керівником суб'єкта нормотворення. У разі відсутності керівника суб'єкта нормотворення розпорядчий документ підписується особою, яка виконує його обов'язки. При цьому суб'єкт нормотворення надає Головному управлінню юстиції у м. Києві інформацію з цього питання, підтверджену відповідним структурним підрозділом суб'єкта нормотворення.
2.3. Розпорядчий документ містить такі структурні складові:
а) заголовок;
б) преамбулу;
в) нормативний корпус:
положення щодо сфери застосування (за потреби);
загальні та спеціальні нормативні приписи;
способи реалізації нормативних приписів;
карно-правові положення (за потреби);
г) корелятивні зміни (за потреби);
ґ) форму оприлюднення (за потреби);
д) положення про набрання чинності;
е) додатки (за потреби).
2.4. Заголовок розпорядчого документа повинен бути лаконічним, стислим, указувати на предмет правового регулювання, відповідати на питання "про що?" та розміщуватися у лівій частині бланка під датою документа. Якщо в документі йдеться про кілька питань, його заголовок може бути узагальнений.
Розпорядчий документ не може мати заголовок, тотожний заголовку іншого чинного нормативно-правового акта, крім актів про внесення змін або втрату чинності (скасування).
2.5. Розпорядчий документ повинен містити преамбулу - вступну частину, яка містить посилання на відповідну структурну одиницю компетенційного нормативно-правового акта, дає стислу інформацію про необхідність та мету прийняття цього акта і підлягає врахуванню при роз'ясненні та застосуванні нормативно-правового акта. Преамбула не може містити нормативних приписів і не повинна дублювати інших структурних одиниць нормативно-правового акта.
2.6. Розпорядчий документ може містити такі структурні одиниці: пункти, підпункти, абзаци.
Структурні одиниці розпорядчого документа починаються з абзацу і повинні мати:
пункти - наскрізну порядкову нумерацію, яка позначається арабськими цифрами з крапками;
підпункти - наскрізну в межах пункту порядкову нумерацію, яка позначається арабськими цифрами до трьох знаків з крапкою (наприклад, 1.1.1., 1.2.1.) або українськими літерами з дужкою.
Абзаци пунктів та підпунктів починаються без будь-якої позначки (дефіс, крапка тощо).
Кожна структурна одиниця розпорядчого документа (крім абзацу) відокремлюється від попередньої пропуском рядка.
2.7. Не допускається включення до одного розпорядчого документа структурних одиниць, якими затверджуються, змінюються або визнаються такими, що втратили чинність, нормативно-правові акти, які підлягають державній реєстрації в Головному управлінні юстиції у м. Києві, та акти, які не підлягають державній реєстрації в Головному управлінні юстиції у м. Києві. Наприклад, типовий договір (підлягає державній реєстрації) та примірний договір не підлягає державній (реєстрації), а отже мають бути затверджені різними розпорядчими документами.
2.8. Нормативно-правовий акт, затверджений розпорядчим документом, містить такі структурні складові:
а) заголовок;
б) визначення термінів (за потреби);
в) нормативний корпус:
положення щодо сфери застосування;
загальні та спеціальні нормативні приписи;
способи реалізації нормативних приписів;
карно-правові положення (за потреби);
г) прикінцеві положення (за потреби);
ґ) додатки (за потреби).
2.9. Заголовок нормативно-правового акта, затвердженого розпорядчим документом, повинен бути лаконічним, стислим, указувати на предмет правового регулювання і відповідати заголовку, сформульованому у відповідній структурній одиниці розпорядчого документа, що його затверджує.
Нормативно-правовий акт не може мати заголовок, тотожний заголовку іншого чинного нормативно-правового акта.
2.10. Нормативно-правовий акт повинен включати визначення термінів лише в разі, коли вони необхідні.
Визначення термінів не можуть містити нормативних приписів.
Структурна складова нормативно-правового акта, яка містить у собі визначення термінів, розміщується після заголовка. Визначення термінів наводяться в алфавітному порядку і в іменниковій формі. Зміни до такої структурної складової у вигляді доповнень новими термінами вносяться із збереженням алфавітного порядку.
Терміни мають відповідати нормам ділового мовлення і не повинні суперечити їх загальновживаному значенню.
Спеціальні терміни, необхідні для врегулювання конкретного виду суспільних відносин, використовуються у нормативно-правовому акті тільки в тому розумінні, у якому вони вживаються в даній спеціальній сфері.
Зміст термінів, які використовуються у нормативно-правовому акті, не повинен відрізнятися від їх змісту, визначеному в Конституції та законах України, актах Президента України та Кабінету Міністрів України, що регулюють відповідну сферу.
Можливе посилання на пояснення термінів, визначених в інших нормативно-правових актах.
2.11. Нормативно-правовий акт, затверджений розпорядчим документом, може містити такі структурні одиниці: розділи, глави, пункти, підпункти, абзаци.
Основною, первинною структурною одиницею нормативно-правового акта є пункт. Пункт може містити підпункти, які за своїм змістом уточнюють, конкретизують і розвивають пункт. Пункти нормативно-правового акта можуть об'єднуватися в глави - самостійні відокремлені частини предмета правового регулювання. Глави, пов'язані за змістом і предметом правового регулювання, можуть об'єднуватися в розділи.
Структурні одиниці нормативно-правового акта повинні мати:
розділи і глави - короткий, чітко сформульований заголовок;
розділи - наскрізну порядкову нумерацію, яка позначається римськими цифрами з крапками;
глави - наскрізну в межах розділу порядкову нумерацію, яка позначається арабськими цифрами з крапками;
пункти - наскрізну в межах глави (розділу) порядкову нумерацію, яка позначається арабськими цифрами з крапками, і починаються з абзацу;
підпункти - наскрізну в межах пункту порядкову нумерацію, яка позначається арабськими цифрами до трьох знаків з крапкою (наприклад, 1.1.1., 1.2.1.) або українськими літерами з дужкою, і починаються з абзацу.
Абзаци пунктів та підпунктів починаються без будь-якої позначки (дефіс, крапка тощо).
У тексті нормативно-правового акта посилання на номери розділів, глав, статей, пунктів нормативно-правового акта зазначаються цифрами, номери частин статей і абзаців - словами, номери підпунктів - цифрами або літерами в лапках. Наприклад: "згідно з розділом III", "главою 2", "у статті 25", "пунктом 5", "частина перша статті 7", "в абзаці шостому підпункту "б" пункту 13", "у підпункті "а" пункту 3 глави 2 розділу IV", "підпункт 4.23 пункту 4 глави 2 розділу V".
Кожна структурна одиниця нормативно-правового акта (крім абзацу) відокремлюється від попередньої пропуском рядка.
Не допускається розміщення у розділі однієї глави, у главі - одного пункту, у пункті - одного підпункту.
Не дозволяється в межах однієї структурної одиниці нормативно-правового акта групувати нормативні приписи під проміжними назвами.
Структурні одиниці, які дублюються або не мають смислового навантаження, у нормативно-правовому акті не допускаються.
2.12. Текст нормативно-правового акта повинен відповідати нормативам державної мови, не повинні вживатися звороти розмовної мови та її експресивних форм, нечіткі словосполучення, загальні міркування, гасла, заклики.
Положення нормативно-правового акта мають бути викладені однозначно і не допускати різного тлумачення.
Одне й те саме слово не може вживатися для виразу різних понять. Різні слова не можуть вживатися для виразу одного й того самого поняття. Уживання синонімів для виразу одного й того самого поняття слід уникати. Не повинні вживатися іноземні слова і терміни за наявності рівнозначних слів і термінів в українській мові. Абревіатури (крім загальновживаних) та позначення допускаються тільки після наведення повних назв чи відповідних пояснень.
У тексті нормативно-правових актів наводяться повні найменування державних органів або їх офіційні скорочення, зазначені в законодавчих актах, положеннях.
Дати в тексті нормативно-правового акта оформляються цифровим або словесно-цифровим способом відповідно до вимог Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.97 N 1153 (із змінами) (далі - Примірна інструкція).
2.13. Мовні конструкції в тексті нормативно-правового акта викладаються, як правило, в активній формі, яка є необхідною для покладення обов'язку або надання повноваження.
Нормативно-правовий акт викладається в теперішньому часі. Майбутній та минулий часи застосовуються лише тоді, коли необхідно зробити часове співвідношення між двома подіями.
2.14. Одним із прийомів нормотворчої техніки є застосування відсильних приписів. Розвантаження нормативно-правового акта відбувається через відсилання до інших нормативних приписів однакової або вищої юридичної сили, унаслідок чого поширюється дія інших нормативно-правових актів на цей предмет правового регулювання. Відсилання у нормативно-правовому акті до його окремих положень, а також до інших нормативно-правових актів, їх окремих положень застосовуються у разі, якщо необхідно підкреслити взаємний зв'язок нормативних приписів або уникнути дублювань.
Відсилання можуть бути до нормативно-правового акта в цілому, або до його структурних одиниць. Не допускається відсилання до нормативного припису, який, у свою чергу, відсилає до іншого нормативного припису.
Вказівка на нормативно-правовий акт або його окремі положення в цьому самому акті застосовуються з використанням указівного займенника "цей" та виду нормативно-правового акта з великої літери (наприклад, це Положення, ця Інструкція, пункт 2 глави 1 цих Правил). Відсилання до "попередньої" чи "наступної" структурної одиниці нормативно-правового акта не допускаються.
У разі відсилання до іншого нормативно-правового акта зазначаються вид акта, найменування суб'єкта нормотворення, дата і номер прийняття (крім законів), заголовок, а в разі відсилання до зареєстрованого нормативно-правового акта - також дата і номер його державної реєстрації в Головному управлінні юстиції у м. Києві. При посиланні на закон зазначається тільки його заголовок (крім законів про внесення змін).
У разі, якщо нормативно-правовий акт викладено в новій редакції, посилання робиться на його першу редакцію із зазначенням у дужках нової редакції, а заголовок нормативно-правового акта наводиться в новій редакції.
Посилання в нормативно-правовому акті, що подається на державну реєстрацію, на нормативно-правовий акт міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, іншого органу, акти якого підлягають державній реєстрації відповідно до чинного законодавства, що не зареєстрований в Головному управлінні юстиції у м. Києві, не допускається.
(Абзац шостий пункту 2.14 розділу II із змінами, внесеними згідно з наказом Головного управління юстиції у місті Києві N 664/02 від 29.07.2008)
2.15. Бажано уникати включення до нормативно-правових актів приміток.
Примітки допускаються, якщо необхідно дати визначення будь-якого суміжного поняття або помістити короткий коментар, що допоможе точніше зрозуміти положення, викладені в структурній одиниці нормативно-правового акта.
Примітки не повинні містити нормативних приписів.
2.16. До розпорядчого документа можуть бути додані:
додатки, що вводяться в дію розпорядчим документом і позначаються грифом "Додаток", - це переліки актів, що визнаються такими, що втратили чинність, тощо;
додатки, що затверджуються розпорядчим документом і позначаються грифом "ЗАТВЕРДЖЕНО", - це нормативно-правові акти (положення, інструкції, правила тощо, які становлять невід'ємну частину розпорядчих документів, якими затверджені, і мають однакову з ними юридичну силу); зміни до нормативно-правових актів.
При цьому до нормативно-правового акта, затвердженого розпорядчим документом, можуть бути додані додатки, що пояснюють або доповнюють його зміст і позначаються грифом "Додаток".
За наявності кількох додатків, що позначаються словом "Додаток", на них вказуються порядкові номери. Знак "N" перед цифровим позначенням не ставиться. Наприклад: Додаток 1, Додаток 2 тощо. Якщо обсяг додатка перевищує одну сторінку, то на кожній наступній сторінці додатка (угорі праворуч) слід зазначати слова "Продовження додатка 1 (або 2, 3...)".
2.17. Додаток, що вводиться в дію розпорядчим документом, розміщується на стандартних аркушах, містить посилання на дату і номер цього розпорядчого документа. Відмітка до додатка розміщується на верхньому правому полі першого аркуша додатка за такою формою:
| Додаток до Порядку про державну реєстрацію нормативно-правових актів 13.12.2001 N 677 |
Додаток, що вводиться в дію розпорядчим документом, підписується керівником структурного підрозділу суб'єкта нормотворення на лицьовому боці останнього аркуша. Підпис складається з найменування посади особи, яка підписує документ, особистого підпису, ініціалів та прізвища. Ініціали та прізвище керівника друкуються на рівні останнього рядка найменування посади.
2.18. Затверджений розпорядчим документом нормативно-правовий акт розміщується на стандартних аркушах, без оформлення титульного аркуша та змісту. У правому верхньому куті першого аркуша нормативно-правового акта розміщується гриф за такою формою:
| ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Головного управління юстиції у м. Києві 20.01.2006 N 15 |
Під грифом необхідно залишити вільне місце для напису про державну реєстрацію нормативно-правового акта (6 х 10 см).
Нормативно-правовий акт, затверджений розпорядчим документом, підписується керівником структурного підрозділу суб'єкта нормотворення на лицьовому боці останнього аркуша. Підпис складається з найменування посади особи, яка підписує документ, особистого підпису, ініціалів та прізвища. Ініціали та прізвище керівника друкуються на рівні останнього рядка найменування посади.
Нормативно-правові акти, затверджені розпорядчим документом, додаються у послідовності, у якій вони затверджені у розпорядчому документі.
2.19. Додатки до нормативно-правового акта, затвердженого розпорядчим документом, доповнюють, пояснюють окремі питання нормативно-правового акта або акт у цілому (переліки суб'єктів, об'єктів, форми, зразки документів, таблиці, графіки, схеми, інші відомості, спрямовані на застосування нормативно-правового акта). Про наявність додатків зазначається у відповідних структурних одиницях нормативно-правового акта, наприклад, за такою формою: "згідно з додатком", "зразок розрахунку наводиться у додатку 2".
Назва додатка в тексті нормативно-правового акта повинна дослівно відповідати назві самого додатка.
Додатки до нормативно-правового акта, затвердженого розпорядчим документом, оформляються на стандартних аркушах. Відмітка до додатка уключає номер додатка та заголовок нормативно-правового акта і розміщується на верхньому правому полі першого аркуша додатка за такою формою:
| Додаток 7 до Порядку про державну реєстрацію нормативно-правових актів |
У разі наведення в додатку таблиці, що розміщується на декількох аркушах, на кожному аркуші, крім першого, у правому верхньому куті повинні розміщуватись напис "Продовження таблиці" та її номер. Знак "N" при цьому не ставиться.
Додатки до нормативно-правового акта, затвердженого розпорядчим документом, не підписуються.
2.20. Розпорядчий документ, нормативно-правові акти, затверджені розпорядчим документом, та додатки до них повинні мати окрему нумерацію сторінок арабськими цифрами, яка розміщується посередині верхнього поля без слова "сторінка" та розділових знаків. Перша сторінка не нумерується.
2.21. Унесення змін до нормативно-правового акта або визнання його таким, що втратив чинність, здійснюється самим суб'єктом нормотворення або його правонаступником шляхом прийняття нормативно-правового акта того самого виду й однакової юридичної сили або в іншому порядку, передбаченому законодавством.
Нормативно-правовий акт, що не набрав чинності, може бути скасований самим суб'єктом нормотворення. Нормативно-правовий акт, що набрав чинності, може бути скасований в установленому законодавством порядку.
У разі припинення нормотворчих повноважень відповідного суб'єкта нормотворення питання про внесення змін, визнання таким, що втратив чинність, чи скасування нормативно-правового акта такого суб'єкта нормотворення вирішуються уповноваженим відповідно до Конституції чи законів України органом.
2.22. Змінами, що вносяться до нормативно-правового акта, може бути передбачено:
заміну слів, цифр, доповнення словами, цифрами та їх виключення;
нову редакцію розділів, глав, пунктів, підпунктів, абзаців, речень;
доповнення розділами, главами, пунктами, підпунктами, абзацами, реченнями або їх виключення.
2.23. Зміни вносяться до основного нормативно-правового акта, а не до акта про внесення змін до нього.
Унесення зміни до нормативно-правового акта про внесення змін є можливим у виняткових випадках. У такому разі зміни вносяться тільки до пункту розпорядчого документа, який стосується порядку набрання ним чинності, зокрема якщо необхідно змінити термін набрання актом чинності. При цьому внесення таких змін є можливим виключно до набрання чинності розпорядчим документом про внесення змін.
2.24. Зміни до нормативно-правового акта оформлюються розпорядчим документом того самого виду, що й основний документ.
Зміни до розпорядчого документа формулюються виключно у розпорядчому документі. При цьому у відповідному пункті розпорядчого документа зазначаються вид розпорядчого документа, до якого вносяться зміни, найменування суб'єкта нормотворення, дата і номер прийняття, заголовок, дата і номер державної реєстрації у Головному управлінні юстиції у м. Києві і після двокрапки в лапках викладається текст змін.
У разі внесення змін до заголовка нормативно-правового акта, затвердженого розпорядчим документом, відповідні зміни повинні бути внесені також до заголовка та тексту розпорядчого документа.
Якщо зміни до нормативно-правового акта мають незначний обсяг (як правило, до двох сторінок), їх викладають у розпорядчому документі. При цьому, якщо зміни вносяться лише до однієї структурної одиниці нормативно-правового акта, у відповідному пункті розпорядчого документа зазначаються ця структурна одиниця, заголовок нормативно-правового акта, вид розпорядчого документа, яким він затверджений, найменування суб'єкта нормотворення, дата і номер прийняття та державної реєстрації у Головному управлінні юстиції у м. Києві і після двокрапки в лапках викладається текст зміни. Наприклад: "абзац четвертий пункту 2.4 глави 2 Інструкції про порядок відкриття, використання та закриття поточних рахунків виборчих фондів, затвердженої наказом Управління фінансів від 09.01.2002 N 9, зареєстрованої в Головному управлінні юстиції у м. Києві 10.01.2002 за N 14/6302, викласти в такій редакції".
У разі внесення змін до кількох структурних одиниць нормативно-правового акта вони об'єднуються в один пункт з таким формулюванням: "Унести до (заголовок нормативно-правового акта, вид розпорядчого документа, яким він затверджений, найменування суб'єкта нормотворення, дата і номер прийняття та державної реєстрації у Головному управлінні юстиції у м. Києві) такі зміни".
У нормативно-правовому акті не дозволяється передбачати нормативні приписи із зазначенням про те, що вони приймаються "на зміну", "на часткову зміну", "у додаток до" відповідної структурної одиниці чинного акта.
При внесенні змін до кількох нормативно-правових актів вони наводяться в хронологічному порядку.
2.25. У разі внесення до нормативно-правового акта значних за обсягом змін (більше двох сторінок), до розпорядчого документа окремо додається текст змін під грифом "ЗАТВЕРДЖЕНО", а в розпорядчому документі дається таке формулювання: "Затвердити Зміни до (заголовок нормативно-правового акта, вид розпорядчого документа, яким він затверджений, найменування суб'єкта нормотворення, дата і номер прийняття, дата та номер державної реєстрації у Головному управлінні юстиції у м. Києві), що додаються".
На окремому аркуші у верхньому правому куті зазначається гриф "ЗАТВЕРДЖЕНО", під яким залишається місце для напису про державну реєстрацію нормативно-правового акта, а нижче розміщується заголовок та текст змін.
2.26. У разі внесення до нормативно-правового акта (структурної одиниці) змін, що за обсягом становлять більше половини тексту або істотно впливають на зміст, акт (структурну одиницю) доцільно викласти в новій редакції.
2.26.1. При викладенні нормативно-правового акта в новій редакції в розпорядчому документі дається таке формулювання: "Унести зміни до (заголовок нормативно-правового акта, вид розпорядчого документа, яким він затверджений, найменування суб'єкта нормотворення, дата і номер прийняття, дата та номер державної реєстрації у Головному управлінні юстиції у м. Києві), виклавши його в новій редакції, що додається".
2.26.2. У грифі "ЗАТВЕРДЖЕНО" дається посилання на дату і номер розпорядчого документа, яким було затверджено первинний акт, та зазначається, що акт наведено в редакції розпорядчого документа, яким вона затверджується, за такою формою:
| ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Головного управління юстиції у м. Києві 03.12.2003 N 520 (у редакції наказу Головного управління юстиції у м. Києві від 15.12.2004 N 644) |
2.26.3. Якщо додаток до розпорядчого документа, який вводиться ним у дію, викладено в новій редакції, відмітка до нього оформлюється за такою формою:
| Додаток до наказу Головного управління юстиції у м. Києві 22.03.99 N 78 (у редакції наказу Головного управління юстиції у м. Києві від 13.12.2001 N 654) |
2.26.4. Якщо в новій редакції викладається додаток до нормативно-правового акта, затвердженого розпорядчим документом (правила, положення, інструкції тощо), то відмітка до нього оформляється за формою, наведеною в пункті 2.19 цього розділу.
2.27. У разі, коли зміни вносяться до нормативно-правового акта, який викладено в новій редакції, зміни вносяться до тексту його оновленої редакції з посиланням на розпорядчий документ, яким затверджено першу редакцію, із зазначенням дати та номера державної реєстрації в Головному управлінні юстиції у м. Києві, а в дужках вказується розпорядчий документ, яким затверджено нову редакцію, без реквізитів державної реєстрації. Посилання на попередні редакції оновленого нормативно-правового акта не робляться. Наприклад: "Унести до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації у м. Києві від 30.05.97 N 166, зареєстрованого в Головному управлінні юстиції у м. Києві 09.07.97 за N 250/2054 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації у м. Києві від 15.06.2005 N 213, такі зміни".
2.28. У разі доповнення нормативно-правового акта новими структурними одиницями або виключення з нормативно-правового акта структурних одиниць поточна нумерація його структурних одиниць відповідно змінюється. Наприклад:
"у пункті 5 абзац другий виключити. У зв'язку з цим абзаци третій - п'ятий уважати відповідно абзацами другим - четвертим;
доповнити пункт 6 після абзацу першого новим абзацом такого змісту: "...". У зв'язку з цим абзаци другий і третій уважати відповідно абзацами третім і четвертим".
При цьому наступні структурні одиниці нормативно-правового акта позначаються з урахуванням доповнення або виключення.
2.29. Не допускається визнання такими, що втратили чинність, структурних одиниць нормативно-правового акта, затвердженого розпорядчим документом, та додатків до нього.
2.30. У разі доповнення нормативно-правового акта новою структурною одиницею з посиланням на новий додаток або виключення з тексту нормативно-правового акта структурної одиниці, яка містить посилання на відповідний додаток, нумерація додатків та відповідні посилання на них у тексті нормативно-правового акта змінюються. Наприклад: "Доповнити Положення новим додатком 19 (додається). У зв'язку з цим додатки 19 - 34 уважати відповідно додатками 20 - 35. У тексті Положення посилання на додатки 19 - 34 замінити посиланнями відповідно на додатки 20 - 35".
2.31. При внесенні змін до пункту (підпункту), який налічує декілька абзаців (речень), слід обов'язково вказувати місце розташування цих змін. Наприклад: "пункт 5 після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту".
Якщо абзац, яким доповнюється пункт, є останнім, його номер не зазначається. Наприклад: "пункт 7 доповнити новим абзацом такого змісту".
У разі необхідності внесення доповнення або уточнення нормативного припису можлива заміна однієї структурної одиниці кількома. Наприклад: "підпункт "б" пункту 4 замінити двома новими підпунктами такого змісту"; "підпункт 1.2 пункту 7 замінити двома новими підпунктами такого змісту".
2.32. Одноманітні зміни в усьому тексті нормативно-правового акта слід об'єднувати і розташовувати наприкінці нормативно-правового акта. Наприклад: "У тексті Інструкції слова "за офіційним обмінним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком" замінити словами "за офіційним курсом гривні, установленим Національним банком"; "У тексті Правил слова "розрахунковий документ в електронному вигляді" і "банківський документ в електронному вигляді" в усіх відмінках та числах замінити відповідно словами "електронний розрахунковий документ" та "банківський електронний документ" у відповідних відмінках та числах".
2.33. У зв'язку з прийняттям суб'єктом нормотворення нормативно-правового акта підлягають визнанню такими, що втратили чинність, усі раніше прийняті ним нормативно-правові акти, якщо вони суперечать уключеним до нового акта нормативним приписам, виявилися такими, що поглинуті ним або фактично втратили своє значення.
Перелік таких нормативно-правових актів повинен міститися в окремому пункті розпорядчого документа, яким затверджено новий нормативно-правовий акт, або оформлятися додатком до розпорядчого документа.
Нормативно-правові акти тимчасового характеру, строк дії яких минув, до переліку не включаються, оскільки не потребують визнання такими, що втратили чинність. Якщо віднесення нормативно-правового акта до такої категорії викликає сумнів, він уключається до переліку актів, що втратили чинність.
Разом з нормативно-правовим актом, який визнається таким, що втратив чинність, визнаються такими, що втратили чинність, усі нормативно-правові акти, якими до нього внесено зміни.
У переліках нормативно-правових актів, які підлягають визнанню такими, що втратили чинність, акти розміщуються в хронологічному порядку.
При підготовці пропозицій про визнання нормативно-правових актів такими, що втратили чинність, необхідно встановити, чи поширювалася їх дія наступними актами, та врахувати ці обставини для того, щоб визнати такими, що втратили чинність, також акти про їх поширення.
Визнання нормативно-правового акта таким, що втратив чинність, не поновлює дію актів, які в свою чергу визнані ним такими, що втратили чинність.
У разі необхідності визнання таким, що втратив чинність, нормативно-правового акта, затвердженого розпорядчим документом, та за відсутності у такому розпорядчому документі інших необхідних нормативних приписів, таким, що втратив чинність, визнається розпорядчий документ. Якщо розпорядчий документ містить інші нормативні приписи, що продовжують застосовуватись, визнається такою, що втратила чинність, структурна одиниця розпорядчого документа про затвердження нормативно-правового акта, що втрачає чинність.
2.34. Нормативно-правовий акт може бути прийнятий спільно декількома суб'єктами нормотворення або одним із них за узгодженням з іншими.
Нормативно-правовий акт уважається прийнятим спільно, якщо він підписаний керівниками декількох суб'єктів нормотворення.
Спільний розпорядчий документ викладається на стандартному аркуші, у верхній частині якого розміщується малий Державний Герб України, нижче - на одному рівні найменування суб'єктів нормотворення, що приймають нормативно-правовий акт.
Спільний розпорядчий документ приймається за однією датою. Номер спільного документа складається з номерів, присвоєних суб'єктами нормотворення, проставлених через дріб у відповідній послідовності.
При підписанні розпорядчого документа кількома особами з однаковими посадами їх підписи розмішуються на одному рівні і засвідчуються печаткою.
У разі, якщо спільний нормативно-правовий акт приймається суб'єктами нормотворення, які мають різні види розпорядчих документів, кількість розпорядчих документів має відповідати кількості суб'єктів нормотворення, при цьому такі розпорядчі документи повинні мати одну дату та однаковий заголовок.
2.35. У випадках, передбачених законодавством, або в разі наявності в нормативно-правовому акті положень та доручень, що поширюються на інші органи, проект такого акта повинен бути погоджений з відповідними заінтересованими органами.
Зовнішнє погодження нормативно-правового акта оформляється грифом, який ставиться нижче підпису на лицьовому боці останнього аркуша розпорядчого документа, і включає в себе слово "ПОГОДЖЕНО", найменування посади особи, якою погоджується проект документа (ураховуючи найменування органу), підпис, ініціали, прізвище та дату погодження, а також засвідчення печаткою.
Зовнішнє погодження може оформлюватися шляхом складання "Аркуша погодження", про що робиться відмітка в самому документі на місці грифа "ПОГОДЖЕНО", наприклад: "Аркуш погодження додається". Це доцільно робити, коли проект нормативно-правового акта погоджується кількома зацікавленими органами.
При цьому слід ураховувати, що відповідно до частини першої статті 21 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" проекти регуляторних актів, які розробляються територіальними органами центральних органів виконавчої влади, підлягають погодженню із спеціально уповноваженим органом у встановленому цим Законом порядку.
Випадки необхідності погодження нормативно-правових актів з Київським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України передбачено пунктом 2 Положення про порядок погодження з органами Антимонопольного комітету України рішень органів влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, органів місцевого самоврядування щодо демонополізації економіки, розвитку конкуренції та антимонопольного регулювання, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 01.04.94 N 4-р, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.04.94 за N 78/287 (із змінами).
Проекти нормативно-правових актів, які стосуються трудових відносин або соціального захисту громадян, розглядаються органами виконавчої влади з урахуванням думки відповідних профспілок, об'єднань профспілок (частина третя статті 21 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".
Опрацювання та прийняття нових, перегляд і скасування чинних нормативно-правових актів з охорони праці провадяться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці за участю професійних спілок і Фонду соціального страхування від нещасних випадків та за погодженням з органами державного нагляду за охороною праці (частина перша статті 28 Закону України "Про охорону праці".
(Пункт 2.36 розділу II виключено згідно з наказом Головного управління юстиції у м. Києві N 767/02 від 27.08.2008)
III. Порядок подання нормативно-правових актів до
Головного управління юстиції у м. Києві на державну реєстрацію
3.1. Державній реєстрації в Головному управлінні юстиції у м. Києві підлягають нормативно-правові акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.
(Абзац перший пункту 3.1 розділу III із змінами, внесеними згідно з наказом Головного управління юстиції у місті Києві N 664/02 від 29.07.2008)
3.2. Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту, якщо в них є одна або більше норм (правил поведінки), що:
зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією, установлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують існуючий організаційно-правовий механізм їх реалізації;
мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших органів виконавчої влади, а також підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.
(Абзац третій пункту 3.2 розділу III із змінами, внесеними згідно з наказом Головного управління юстиції у місті Києві N 664/02 від 29.07.2008)
При цьому на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, які мають як одну з указаних ознак, так і декілька.
3.3. Зміни до зареєстрованих нормативно-правових актів незалежно від того, містять вони правові норми чи ні, а також акти про втрату чинності зареєстрованих нормативно-правових актів підлягають державній реєстрації в загальновстановленому порядку.
При необхідності внесення змін до нормативно-правового акта, прийнятого до запровадження державної реєстрації, якщо він має ознаки, наведені в пункті 3.2 цього розділу, розробляється і подається на державну реєстрацію єдиний нормативно-правовий акт, а основний документ визнається таким, що втратив чинність.
3.4. На державну реєстрацію не подаються акти:
а) персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо);
б) дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших актів, що містять правові норми, а також тимчасові, строк дії яких вичерпано;
в) оперативного, організаційно-розпорядчого характеру (разові доручення) та інші, які не мають нормативного характеру, зокрема ті, які містять лише індивідуально-конкретні приписи;
г) якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення органів вищого рівня;
ґ) спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм;
(Підпункт "ґ" пункту 3.4 розділу III у редакції наказу Головного управління юстиції у місті Києві N 664/02 від 29.07.2008)
д) рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз'яснення, тощо) нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).
(Підпункти "д" та "е" замінено підпунктом "д" згідно з наказом Головного управління юстиції у місті Києві N 664/02 від 29.07.2008)
3.5. Нормативно-правові акти подаються на державну реєстрацію суб'єктами нормотворення не пізніше п'ятого дня після їх прийняття.
У разі виникнення сумніву щодо відповідності актів ознакам, указаним у пункті 3.2 цього розділу, такі акти також підлягають направленню на державну реєстрацію до Головного управління юстиції у м. Києві. Остаточне рішення щодо необхідності державної реєстрації в таких випадках приймає Головне управління юстиції у м. Києві після проведення їх правової експертизи.
3.6. Нормативно-правовий акт, що подається на державну реєстрацію, має відповідати Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, правилам нормопроектувальної техніки, узгоджуватися з раніше прийнятими нормативно-правовими актами, викладатися згідно з правилами українського правопису та вимогами Примірної інструкції.
3.7. Разом з нормативно-правовим актом до Головного управління юстиції у м. Києві подаються відомості про офіційне внутрішнє погодження нормативно-правового акта із зацікавленими структурними підрозділами суб'єкта нормотворення, у тому числі пропозиції юридичної служби щодо подання цього акта до Головного управління юстиції у м. Києві для державної реєстрації.
Внутрішнє погодження оформляється візуванням проекту документа посадовими особами суб'єкта нормотворення, які відповідно до їх компетенції займаються питаннями, порушеними в нормативно-правовому акті. Віза включає: найменування посади, підпис, ініціали і прізвище особи та дату візування. Внутрішнє погодження здійснюється як на лицьовому, так і на зворотному боці останнього аркуша нормативно-правового акта.
Якщо посадова особа, підпис якої передбачений для погодження, відсутня, документ візує (погоджує) особа, яка виконує її обов'язки, або її заступник. При цьому обов'язково зазначаються посада особи, яка підписала документ, і її прізвище. Виправлення вносяться чорнилом або машинописним способом, наприклад: "в. о.", "заст.", не допускається підписання документа з прийменником "за" або проставленням косої риски перед найменуванням посади.
3.8. Нормативно-правові акти подаються на державну реєстрацію у трьох примірниках: оригінал та дві завірені в установленому законодавством порядку копії (наказу, розпорядження, рішення), а також затверджених ним правил, положення, інструкції тощо і додатків до них.
(Абзац перший пункту 3.8 розділу III із змінами, внесеними згідно з наказом Головного управління юстиції у місті Києві N 664/02 від 29.07.2008)
Копії розпорядчого документа, нормативно-правового акта, затвердженого розпорядчим документом, додатки до розпорядчого документа та до нормативно-правового акта, затверджених розпорядчим документом, повинні бути чіткими для прочитання, завірені в установленому Примірною інструкцією порядку, текст має бути розміщений через півтора міжрядкових інтервали на аркушах формату А4 без звороту.
Крім того, подаються також дискета, компакт-диск або інший електронний носій з текстами документів, які повертаються суб'єкту нормотворення після державної реєстрації нормативно-правового акта. Тексти мають бути підготовлені у Microsoft Word, формат RTF, з використанням шрифту Times New Roman, розмір 14, таблиці, діаграми тощо - у Microsoft Excel.
3.9. Спільно прийнятий нормативно-правовий акт подається на державну реєстрацію суб'єктом нормотворення, який є головним розробником. При цьому оригінал нормативно-правового акта подається в кількості примірників, що дорівнює кількості органів, які прийняли цей акт.
Нормативно-правові акти, прийняті спільно або за погодженням з іншими органами, змінюються або визнаються такими, що втратили чинність, спільно або за погодженням з відповідними органами, враховуючи при цьому правонаступництво ліквідованих або реорганізованих органів, а також відповідні зміни в законодавстві, пов'язані з необхідністю такого узгодження.
3.10. Нормативно-правові акти подаються на державну реєстрацію разом із супровідним листом, у якому вказуються прізвище уповноваженого працівника суб'єкта нормотворення та номер його телефону.
У разі, якщо нормативно-правовий акт подається на державну реєстрацію повторно, а також якщо він прийнятий замість акта, у державній реєстрації якого відмовлено, у супровідному листі необхідно вказати дату і номер листа Головного управління юстиції у м. Києві про повернення нормативно-правового акта без державної реєстрації для доопрацювання або відмову в державній реєстрації.
3.11. Разом з нормативно-правовим актом та супровідним листом до нього до Головного управління юстиції у м. Києві подаються:
а) пояснювальна записка, у якій зазначаються обґрунтування підстав та мета розроблення нормативно-правового акта, визначається його місце у відповідній сфері правового регулювання, міститься аналіз причин, наводяться факти і цифрові дані, що обґрунтовують необхідність його прийняття, відображаються фінансово-економічні розрахунки та пропозиції щодо джерел покриття витрат (якщо реалізація нормативно-правового акта не потребує фінансування з державного чи місцевого бюджетів, то про це окремо повідомляється в записці), прогнозуються очікувані соціально-економічні результати реалізації нормативно-правового акта. Загальний обсяг пояснювальної записки не повинен перевищувати чотирьох сторінок. До неї може долучатися інформаційно-довідковий матеріал (таблиці, схеми, діаграми тощо), який є необхідним для обґрунтування суті нормативно-правового акта;
б) відомості про чинні нормативно-правові акти з питання, що належить до сфери правового регулювання прийнятого нормативно-правового акта, інформація про строки приведення їх у відповідність до нормативно-правового акта, поданого на державну реєстрацію, а також про нормативно-правові акти, що втрачають чинність у зв'язку з прийняттям цього акта;
в) копія нормативно-правового акта, до якого вносяться зміни або який визнається таким, що втратив чинність, у контрольному стані та порівняльна таблиця;
(Підпункт "в" пункту 3.11 розділу III із змінами, внесеними згідно з наказом Головного управління юстиції у місті Києві N 664/02 від 29.07.2008)
г) відомості про офіційне погодження нормативно-правового акта із зацікавленими органами незалежно від того, чи є таке погодження обов'язковим згідно із законодавством (оригінал, який після прийняття рішення щодо державної реєстрації повертається суб'єкту нормотворення, та дві копії);
ґ) оригінал та дві копії рішення Представництва Державного Комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва у м. Києві про погодження проекту нормативно-правового акта;
(Підпункт "ґ" пункту 3.11 розділу III із змінами, внесеними згідно з наказом Головного управління юстиції у місті Києві N 664/02 від 29.07.2008)
д) висновок Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Головного управління юстиції у м. Києві щодо відповідності нормативно-правового акта положенням Конвенції та практиці Європейського суду з прав людини. У разі відсутності цього документа суб'єкт нормотворення надає копію супровідного листа про подання до Головного управління юстиції у м. Києві комплекту документів, необхідного для отримання висновку Головного управління юстиції у м. Києві щодо відповідності нормативно-правового акта положенням Конвенції та практиці Європейського суду з прав людини;
(Підпункт "д" пункту 3.11 розділу III із змінами, внесеними згідно з наказом Головного управління юстиції у м. Києві N 767/02 від 27.08.2008)
е) інформаційно-аналітичні матеріали з публічного обговорення проектів нормативно-правових актів (у разі необхідності).
3.12. Супровідний лист, пояснювальна записка, довідка про відповідність нормативно-правового акта основним положенням законодавства Європейського Союзу, інформаційно-аналітичні матеріали з публічного обговорення проектів нормативно-правових актів підписуються керівником суб'єкта нормотворення або його заступником.
3.13. Нормативно-правовий акт із супровідним листом та матеріалами, зазначеними в пункті 3.10 цього розділу, подаються уповноваженим працівником суб'єкта нормотворення до відділу реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи, правової освіти та систематизації законодавства для попереднього розгляду.
Начальник відділу відповідно до розподілу обов'язків перевіряє комплектність документів та правильність їх оформлення (наявність підписів, печаток, погоджень тощо). Якщо документи відповідають установленим вимогам, начальник відділу робить на супровідному листі відмітку про передачу документів до відділу розгляду звернень та прийому громадян, документального забезпечення та контролю і ставить свій підпис і дату. В іншому разі документи повертаються уповноваженому працівнику суб'єкта нормотворення для виправлення.
У разі порушення суб'єктом нормотворення встановленої цим пунктом процедури поданий на державну реєстрацію нормативно-правовий акт може бути повернутий Головним управлінням юстиції у м. Києві без розгляду.
3.14. Відділ розгляду звернень та прийому громадян, документального забезпечення та контролю проводить реєстрацію документів, що надійшли на державну реєстрацію до Головного управління юстиції у м. Києві, відповідно до вимог Примірної інструкції і передає їх на розгляд керівництву Головного управління юстиції у м. Києві.
Повернуті керівництвом Головного управління юстиції у м. Києві нормативно-правові акти в той самий день передаються до відділу реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи, правової освіти та систематизації законодавства.
(Розділ II замінено двома новими розділами II і III згідно з наказом Головного управління юстиції у м. Києві N 553/02 від 23.08.2007, у зв'язку з цим розділи III - V вважати відповідно розділами IV - VI з відповідною зміною нумерації пунктів та підпунктів)
IV. Проведення державної реєстрації
нормативно-правових актів
4.1. Нормативно-правові акти, що надійшли до відділу реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи, правової освіти та систематизації законодавства, заносяться до журналу обліку нормативно-правових актів, що надійшли на державну реєстрацію до Головного управління юстиції у місті Києві, який ведеться у відділі.
4.2. Спеціалісти відділу реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи, правової освіти та систематизації законодавства проводять правову експертизу нормативно-правових актів, тобто перевіряють їх відповідність Конституції та чинному законодавству України, а також правилам нормопроектувальної техніки.
(Абзац перший пункту 4.2 розділу IV із змінами, внесеними згідно з наказом Головного управління юстиції у м. Києві N 553/02 від 23.08.2007)
Експертиза нормативно-правового акта провадиться з метою встановлення повноважень суб'єкта нормотворення на прийняття цього акта, забезпечення його відповідності законодавству якості й обґрунтованості, своєчасності прийняття, виявлення можливих позитивних і негативних наслідків його дії.
(Абзац другий пункту 4.2 розділу IV із змінами, внесеними згідно з наказом Головного управління юстиції у м. Києві N 553/02 від 23.08.2007)
Абзац третій пункту 4.2 розділу IV виключено
(Згідно з наказом Головного управління юстиції у м. Києві N 553/02 від 23.08.2007)
4.3. Строк проведення державної реєстрації нормативно-правового акта в Головному управлінні юстиції у м. Києві становить 15 робочих днів з дня, наступного після надходження його до Головного управління юстиції у м. Києві.
(Абзац перший пункту 4.3 розділу IV із змінами, внесеними згідно з наказом Головного управління юстиції у місті Києві N 664/02 від 29.07.2008)
У разі потреби (необхідність проведення аналізу нормативно-правового акта із залученням експертів, вивчення значної кількості актів законодавства тощо) строки можуть бути продовжені начальником управління юстиції, але не більш як на 10 робочих днів. У цьому разі працівник, який проводить правову експертизу нормативно-правового акта (далі - виконавець), готує доповідну записку, яка подається на узгодження заступнику начальника Головного управління юстиції у місті Києві. Останній в свою чергу готує подання і подає його на узгодження начальнику Головного управління юстиції у місті Києві.
У разі продовження строку проведення державної реєстрації нормативно-правового акта про це повідомляється суб'єкт нормотворення.
4.4. За результатами правової експертизи Головне управління юстиції у м. Києві в межах установленого строку приймає одне з таких рішень:
а) про державну реєстрацію нормативно-правового акта. Таке рішення приймається, якщо нормативно-правовий акт відповідає Конституції, законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, та встановленим вимогам, і оформлюється наказом Головного управління юстиції у м. Києві. У преамбулі наказу вказується стаття 1 Указу Президента України від 03.10.92 N 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", у розпорядчій частині наказу викладається рішення Головного управління юстиції у м. Києві.
Наказ про державну реєстрацію нормативно-правового акта може бути оформлений окремо щодо кожного зареєстрованого нормативно-правового акта або включати список нормативно-правових актів, щодо яких прийнято рішення про державну реєстрацію.
До наказу додається висновок про державну реєстрацію нормативно-правового акта (додаток 1), який підписується виконавцем, погоджується заступником начальника Головного управління юстиції у м. Києві (згідно з розподілом обов'язків) і затверджується начальником Головного управління юстиції у м. Києві;
б) про повернення нормативно-правового акта без державної реєстрації для доопрацювання. Таке рішення може бути прийнято на прохання суб'єкта нормотворення або з власної ініціативи, якщо суб'єктом нормотворення порушено вимоги Положення або цього Порядку, і оформлюється наказом Головного управління юстиції у м. Києві. У преамбулі наказу вказується пункт 11-1 Положення, у розпорядчій частині наказу викладаються рішення Головного управління юстиції у м. Києві та строк доопрацювання. Наказ про повернення нормативно-правового акта без державної реєстрації для доопрацювання готується щодо кожного нормативно-правового акта окремо.
Для повернення нормативно-правового акта на доопрацювання на прохання суб'єкта нормотворення такий суб'єкт направляє до Головного управління юстиції у м. Києві відповідного листа, підписаного керівником (особою, яка виконує його обов'язки) або заступником керівника.
У разі повернення нормативно-правового акта з власної ініціативи до наказу про повернення нормативно-правового акта без державної реєстрації для доопрацювання додається висновок про доопрацювання нормативно-правового акта (додаток 2), який підписується виконавцем та заступником начальника Головного управління юстиції у м. Києві (згідно з розподілом обов'язків).
Копія наказу про повернення нормативно-правового акта без державної реєстрації для доопрацювання надається суб'єкту нормотворення із супровідним листом Головного управління юстиції у м. Києві за підписом начальника Головного управління юстиції у м. Києві.
Уповноважений працівник суб'єкта нормотворення особисто забирає лист Головного управління юстиції у м. Києві про повернення нормативно-правового акта на доопрацювання, при цьому зазначає свою посаду, прізвище, дату та ставить підпис у відповідній графі журналу обліку нормативно-правових актів, що надійшли на державну реєстрацію до Головного управління юстиції у м. Києві. Із зазначеним листом йому повертаються оригінал нормативно-правового акта та одна копія. Одна копія нормативно-правового акта залишається у відділі державної реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи, правової освіти та систематизації законодавства.
Якщо протягом доби після підписання листа про повернення нормативно-правового акта на доопрацювання його не буде отримано уповноваженим працівником суб'єкта нормотворення, Головне управління юстиції у м. Києві може відправити листа поштою.
Під час доопрацювання суб'єкт нормотворення повинен урахувати всі висловлені Головним управлінням юстиції у м. Києві зауваження, усунути виявлені порушення та протягом місяця повторно подати нормативно-правовий акт на державну реєстрацію або надати Головному управлінню юстиції у м. Києві копію розпорядчого документа про його скасування. Такий розпорядчий документ не повинен містити правових норм.
У супровідному листі, з яким він направляється, необхідно вказувати дату і номер листа Головного управління юстиції у м. Києві про повернення нормативно-правового акта без державної реєстрації для доопрацювання;
в) про відмову в державній реєстрації нормативно-правового акта. Таке рішення приймається у випадках, установлених пунктом 13 Положення, і оформлюється наказом Головного управління юстиції у м. Києві. У преамбулі наказу вказується підпункт пункту 13 Положення, який є підставою відмови в державній реєстрації, у розпорядчій частині наказу викладається рішення Головного управління юстиції у м. Києві. Наказ про відмову в державній реєстрації нормативно-правового акта готується щодо кожного нормативно-правового акта окремо.
До наказу додається висновок про відмову в державній реєстрації нормативно-правового акта (додаток 3) з викладенням підстав відмови, який підписується виконавцем та заступником начальника Головного управління юстиції у м. Києві (згідно з розподілом обов'язків).
Копія наказу про відмову в державній реєстрації нормативно-правового акта надається суб'єкту нормотворення із супровідним листом Головного управління юстиції у м. Києві за підписом начальника Головного управління юстиції у м. Києві. Із зазначеним листом йому також повертаються оригінал нормативно-правового акта та одна копія. Одна копія нормативно-правового акта залишається у відділі державної реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи, правової освіти та систематизації законодавства.
Уповноважений працівник суб'єкта нормотворення особисто забирає лист Головного управління юстиції у м. Києві про відмову в державній реєстрації нормативно-правового акта, при цьому зазначає свою посаду, прізвище, дату та ставить підпис у відповідній графі журналу обліку нормативно-правових актів, що надійшли на державну реєстрацію до Головного управління юстиції у м. Києві.
Якщо протягом доби після підписання листа про відмову в державній реєстрації нормативно-правового акта його не буде отримано уповноваженим працівником суб'єкта нормотворення, Головне управління юстиції у м. Києві може відправити листа поштою.
Нормативно-правові акти, у державній реєстрації яких відмовлено, заносяться до спеціального журналу обліку таких актів, що ведеться у відділі державної реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи, правової освіти та систематизації законодавства.
Суб'єкт нормотворення, якому відмовлено в державній реєстрації нормативно-правового акта, має право протягом десяти днів після отримання листа про відмову звернутися до начальника Головного управління юстиції у м.Києві із заявою про перегляд прийнятого рішення щодо поданого на державну реєстрацію нормативно-правового акта з поданням додаткових матеріалів, що обґрунтовують потребу в такому перегляді. Зазначена заява розглядається протягом десяти робочих днів.
Крім того, рішення про відмову в державній реєстрації нормативно-правового акта може бути оскаржене в суді у порядку адміністративного судочинства. При цьому подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень (частина третя статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України).
Нормативно-правовий акт, у державній реєстрації якого відмовлено, підлягає скасуванню суб'єктом нормотворення у 5-денний строк з дня отримання листа Головного управління юстиції у м. Києві про відмову в його державній реєстрації чи відповідного рішення. Копія розпорядчого документа про скасування нормативно-правового акта в цей самий строк направляється до Головного управління юстиції у м.Києві. Такий розпорядчий документ не повинен містити правових норм. У супровідному листі, з яким він направляється, необхідно вказувати дату і номер листа Головного управління юстиції у м.Києві про відмову в державній реєстрації;
г) про визнання акта таким, що не підлягає державній реєстрації. Таке рішення приймається протягом п'яти робочих днів, якщо поданий на державну реєстрацію акт не містить ознак, установлених Положенням та цим Порядком, і оформлюється наказом Головного управління юстиції у м. Києві. У преамбулі наказу вказується пункт Положення, який є підставою визнання акта таким, що не підлягає державній реєстрації, у розпорядчій частині наказу викладається рішення Головного управління юстиції у м. Києві. Наказ про визнання акта таким, що не підлягає державній реєстрації, готується щодо кожного нормативно-правового акта окремо.
(Абзац перший підпункту "г" пункту 4.4 розділу IV із змінами, внесеними згідно з наказом Головного управління юстиції у місті Києві N 664/02 від 29.07.2008)
До наказу додається висновок про визнання акта таким, що не підлягає державній реєстрації (додаток 4), з відповідним обґрунтуванням, який підписується виконавцем та заступником начальника Головного управління юстиції у м. Києві (згідно з розподілом обов'язків).
Копія наказу про визнання акта таким, що не підлягає державній реєстрації, надається суб'єкту нормотворення із супровідним листом Головного управління юстиції у м. Києві за підписом начальника Головного управління юстиції у м. Києві. Із зазначеним листом йому також повертаються оригінал нормативно-правового акта та одна копії. Одна копія нормативно-правового акта українською мовою залишається у відділі державної реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи, правової освіти та систематизації законодавства.
Уповноважений працівник суб'єкта нормотворення особисто забирає лист Головного управління юстиції у м.Києві про повернення акта без державної реєстрації як такого, що їй не підлягає, при цьому зазначає свою посаду, прізвище, дату та ставить підпис у відповідній графі журналу обліку нормативно-правових актів, що надійшли на державну реєстрацію до Головного управління юстиції у м. Києві. Із зазначеним листом йому повертаються оригінал акта та дві копії. Одна копія залишається у відділі державної реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи, правової освіти та систематизації законодавства.
Якщо протягом доби після підписання листа про повернення акта без державної реєстрації як такого, що їй не підлягає, його не буде отримано уповноваженим працівником суб'єкта нормотворення, Головне управління юстиції у м. Києві може відправити листа поштою.
Акти, визнані Головним управлінням юстиції у м. Києві такими, що не підлягають державній реєстрації, заносяться до спеціального журналу обліку таких актів, що ведеться у відділі державної реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи, правової освіти та систематизації законодавства.
Акт, визнаний Головним управлінням юстиції у м. Києві таким, що не підлягає державній реєстрації, опубліковується в порядку, визначеному органом, що його прийняв. При цьому порядок набрання цим актом чинності також визначається органом, що його прийняв.
(Пункт 4.4 розділу IV у редакції наказу Головного управління юстиції у м. Києві N 553/02 від 23.08.2007)
V. Занесення нормативно-правових актів до
Державного реєстру нормативно-правових актів
та набрання ними чинності
5.1. Після підписання начальником Головного управління юстиції у м. Києві наказу про державну реєстрацію нормативно-правового акта відділ реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи, правової освіти та систематизації законодавства заносить його до Державного реєстру нормативно-правових актів.
(Абзац перший пункту 5.1 розділу V із змінами, внесеними згідно з наказом Головного управління юстиції у м. Києві N 553/02 від 23.08.2007)
Нормативно-правовий акт заноситься до Державного реєстру за датою підписання наказу про його державну реєстрацію, відповідно до чого йому присвоюється реєстраційний номер, що складається з двох частин: число перед дробом - це порядковий номер, що починається з 1 січня кожного року, після дробу - це число, що означає загальну кількість нормативно-правових актів, зареєстрованих у Головному управлінні юстиції у місті Києві з дня запровадження державної реєстрації нормативно-правових актів. Застосування у Державному реєстрі поряд з цифровою літерної нумерації не допускається.
(Абзац другий пункту 5.1 розділу V із змінами, внесеними згідно з наказом Головного управління юстиції у м. Києві N 553/02 від 23.08.2007)
У разі якщо одним розпорядчим документом затверджуються декілька нормативно-правових актів, нормативно-правовому акту, що затверджується першим, присвоюється реєстраційний номер розпорядчого документа, а іншим нормативно-правовим актам - наступні реєстраційні номери в такому порядку, як вони зазначені в розпорядчому документі.
5.2. Після занесення нормативно-правового акта до Державного реєстру на оригіналі цього акта та двох копіях (першій сторінці розпорядчого документа та затвердженого ним нормативно-правового акта) проставляється штамп з написом, зразок якого наведений у додатку 1 до Положення.
5.3. Після передання уповноваженим працівником суб'єкта нормотворення копій нормативно-правового акта для включення його до Єдиного державного реєстру оригінал нормативно-правового акта разом із супровідним листом Головного управління юстиції у м. Києві за підписом начальника Головного управління юстиції у м. Києві.
Уповноважений працівник суб'єкта нормотворення особисто забирає лист Головного управління юстиції у м. Києві про повернення зареєстрованого нормативно-правового акта, при цьому зазначає свою посаду, прізвище, дату та ставить підпис у відповідній графі Державного реєстру.
Якщо протягом доби після передання копій нормативно-правового акта для включення його до Єдиного державного реєстру, оригінал нормативно-правового акта не буде отримано уповноваженим працівником суб'єкта нормотворення, Головне управління юстиції у м. Києві може відправити його поштою.
(Пункт 5.3 розділу V у редакції наказу Головного управління юстиції у м. Києві N 553/02 від 23.08.2007)
5.4. Нормативно-правові акти, які занесені до Державного реєстру, набирають чинності через 10 днів після їх державної реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку набрання ними чинності.
(Абзац перший пункту 5.4 розділу V із змінами, внесеними згідно з наказом Головного управління юстиції у м. Києві N 553/02 від 23.08.2007)
Нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції в установленому органом порядку і набирають чинності з моменту їх реєстрації, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію.
Нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій, які стосуються прав та обов'язків громадян або мають загальний характер, підлягають оприлюдненню і набирають чинності з моменту їх оприлюднення, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію.
5.5. Суб'єкти нормотворення направляють нормативно-правові акти для виконання лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування.
У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, не тягнуть за собою правових наслідків і не можуть бути підставою для регулювання відповідних правовідносин, застосування санкцій до фізичних та юридичних осіб за невиконання приписів, що в них містяться.
При направленні на виконання та опублікуванні нормативно-правового акта посилання на дату і номер його державної реєстрації є обов'язковим.
5.6. В окремих випадках є необхідність надання певного строку для проведення підготовчої роботи для застосування нового нормативно-правового акта. Тому у відповідних пунктах розпорядчих документів можуть застосовуватися такі формулювання: "набирає чинності через (кількість днів) після опублікування в засобах масової інформації, "набирає чинності з (число, місяць, рік)". У разі неодночасного набрання чинності окремими положеннями нормативно-правового акта про це зазначається в розпорядчому документі. При цьому слід конкретно вказати пункти розпорядчого документа або структурні одиниці затвердженого ним нормативно-правового акта та момент набрання ними чинності. Наприклад: "Цей наказ набирає чинності через 10 днів після її державної реєстрації в Головному управлінні юстиції у м. Києві, крім пункту 7, що набирає чинності з 1 вересня 2007 року.
Окремі структурні одиниці нормативно-правового акта не можуть набирати чинності раніше набрання чинності розпорядчим документом, яким він затверджений.
У разі прийняття тимчасового нормативно-правового акта в ньому зазначається положення щодо обмеження дії, наприклад: "діє до (зазначається дата)"; "на період проведення експерименту".
(Розділ V доповнено пунктом 5.6 згідно з наказом Головного управління юстиції у м. Києві N 553/02 від 23.08.2007)
VI. Включення зареєстрованих
нормативно-правових актів до
Регіонального реєстру
(Пункт 6.1 розділу VI виключено згідно з наказом Головного управління юстиції у м. Києві N 553/02 від 23.08.2007, у зв'язку з цим пункт 6.2 вважати пунктом 6.1)
6.1. Не пізніше наступного дня після занесення нормативно-правового акта до Державного реєстру його копії на електронних та паперових носіях подаються для включення до Довідкової системи "Регіональний реєстр".
(Абзац перший пункту 6.1 розділу VI у редакції наказу Головного управління юстиції у м. Києві N 553/02 від 23.08.2007)
Текст нормативно-правового акта, що передається спеціалісту з систематизації актів законодавства на папері, повинен бути ідентичний тексту цього акта в електронному вигляді.
Додаток 1
до Порядку
подання нормативно-правових актів
на державну реєстрацію до
Головного управління юстиції
у м. Києві та проведення їх
до державної реєстрації
Висновок
про державну реєстрацію нормативно-правового акта
З Додатком 1 можна ознайомитись: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Накази".
(Додаток 1 у редакції наказу Головного управління юстиції у м. Києві N 553/02 від 23.08.2007)
Додаток 2
до Порядку
подання нормативно-правових актів
на державну реєстрацію до
Головного управління юстиції
у м. Києві та проведення їх
до державної реєстрації
Висновок
про доопрацювання нормативно-правового акта
(Порядок доповнено додатком 2 згідно з наказом Головного управління юстиції у м. Києві N 553/02 від 23.08.2007)
Додаток 3
до Порядку
подання нормативно-правових актів
на державну реєстрацію до
Головного управління юстиції
у м. Києві та проведення їх
до державної реєстрації
Висновок
про відмову в державній реєстрації нормативно правового акта
З Додатком 3 можна ознайомитись: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Накази".
(Порядок доповнено додатком 3 згідно з наказом Головного управління юстиції у м. Києві N 553/02 від 23.08.2007)
Додаток 4
до Порядку
подання нормативно-правових актів
на державну реєстрацію до
Головного управління юстиції
у м. Києві та проведення їх
до державної реєстрації
Висновок
про визнання акта таким, що не підлягає державній реєстрації
З Додатком 4 можна ознайомитись: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Накази".
(Порядок доповнено додатком 4 згідно з наказом Головного управління юстиції у м. Києві N 553/02 від 23.08.2007)