Парус Iнтернет-Консультант
Открытое тестирование
Открытое тестирование
ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
30.04.2009 N 259
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
6 травня 2009 р. за N 410/16426
Про затвердження Положення
про регулювання Національним банком України
ліквідності банків України
( Із змінами, внесеними згідно з Постановами
Національного банку
N 134 від 04.05.2011
N 413 від 18.11.2011
N 21 від 25.01.2012
N 249 від 19.06.2012
N 429 від 17.10.2012
N 271 від 05.07.2013
N 394 від 30.09.2013
N 491 від 04.12.2013
N 33 від 27.01.2014
N 110 від 28.02.2014
N 582 від 18.09.2014
N 752 від 27.11.2014
N 854 від 25.12.2014
N 26 від 15.01.2015
N 46 від 22.01.2015 )
Відповідно до статей 7, 15, 25 та 56 Закону України "Про Національний банк України" ( 679-14 ), з метою подальшого вдосконалення механізмів та інструментів регулювання грошово-кредитного ринку й ефективного їх використання для регулювання ліквідності банків України Правління Національного банку України постановляє:
1. Затвердити Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України (додається).
2. Визнати такими, що втратили чинність: постанову Правління Національного банку України від 26.09.2006 N 378 "Про затвердження Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 17.10.2006 за N 1120/12994;
постанову Правління Національного банку України від 04.01.2008 N 1 "Про затвердження Змін до Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 24.01.2008 за N 52/14743;
постанову Правління Національного банку України від 25.07.2008 N 215 "Про затвердження Змін до Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 26.09.2008 за N 901/15592.
3. Кредитні договори, договори застави та інші договори, за якими оформлені взаємовідносини між Національним банком України та банками України відповідно до Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26.09.2006 N 378, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.10.2006 за N 1120/12994, діють до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
4. Департаменту інформатизації (А.С.Савченко) унести відповідні зміни до програмно-технологічного забезпечення "КредЛайн" та "Депозитний сертифікат" і розробити програмно-технологічне забезпечення "АРМ репо-тендер".
5. Департаменту монетарної політики (Н.І.Гребеник) після державної реєстрації цієї постанови довести її зміст до відома Департаменту з управління валютним резервом та здійснення операцій на відкритому ринку, Операційного та територіальних управлінь Національного банку України, Центральної розрахункової палати та банків України для використання в роботі.
6. Постанова набирає чинності через 30 днів після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.
7. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на першого заступника Голови А.В.Шаповалова.
Голова В.С.Стельмах
Погоджено:
Т.в.о. Голови Державної комісії з цінних паперів
та фондового ринку України С.О.Бірюк
Затверджено
Постанова Правління
Національного банку України
30.04.2009 N 259
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
6 травня 2009 р. за N 410/16426
Положення
про регулювання Національним банком України
ліквідності банків України
Розділ I. Загальні положення
1.1. Це Положення розроблено відповідно до статей 6, 7, 25, 42 та 56 Закону України "Про Національний банк України" ( 679-14 ), Законів України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ), "Про цінні папери та фондовий ринок" ( 3480-15 ), "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" ( 710/97-ВР ), "Про обіг векселів в Україні" ( 2374-14 ), "Про іпотеку" ( 898-15 ), "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" ( 979-15 ), "Про іпотечні облігації" ( 3273-15 ), Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі й нормативно-правових актів Національного банку України (далі - Національний банк).
1.2. У цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні:
вексельне досьє - інформація, яка містить відомості про платоспроможність, характер діяльності зобов'язаних за векселем осіб, а також своєчасність здійснення ними розрахунків;
відкритий ринок - ринок, на якому здійснюються операції з купівлі-продажу цінних паперів між особами, що не є первинними кредиторами та позичальниками, і кошти внаслідок продажу цінних паперів на такому ринку надходять на користь держателя цінних паперів, а не їх емітента, а також операції з рефінансування;
дата дострокового погашення депозитного сертифіката - дата дострокового повернення банкам коштів за ініціативою Національного банку або банку;
дата зворотної купівлі - дата здійснення розрахунків між банком і Національним банком за другою частиною операції репо відповідно до визначеної договором на початку операції ціною зворотної купівлі та розблокування рахунку в цінних паперах продавця;
дата купівлі - дата здійснення розрахунків між Національним банком та банком за операцією репо відповідно до визначеної договором ціни купівлі та блокування на рахунку в цінних паперах продавця державних облігацій України, що є предметом цього договору;
дата погашення депозитного сертифіката - дата повернення банкам коштів депозиту і процентів, яка визначається згідно з умовами проведення тендера з розміщення депозитних сертифікатів;
дата розміщення депозитного сертифіката - дата набуття банком права власності на депозитний сертифікат на умовах проведення тендера;
депозитний сертифікат Національного банку (далі - депозитний сертифікат) - це один з монетарних інструментів, що є борговим цінним папером Національного банку в бездокументарній формі (з іменною ідентифікацією власників на підставі реєстру власників системи кількісного обліку СЕРТИФ), який свідчить про розміщення в Національному банку коштів банків та їх право на отримання внесеної суми і процентів після закінчення встановленого строку;
депозитний сертифікат овернайт - борговий цінний папір Національного банку, який свідчить про розміщення банком коштів через постійно діючу лінію проведення тендерів з розміщення депозитних сертифікатів на термін до наступного робочого дня;
кількісний тендер - тендер, на якому Національний банк наперед установлює ціну (процентну ставку), за якою банки можуть одержати кредити рефінансування або розмістити в Національному банку кошти. Сума коштів, що пропонується для рефінансування або для розміщення, може оголошуватися або не оголошуватися;
кредит овернайт - кредит, який наданий банку Національним банком за оголошеною процентною ставкою через постійно діючу лінію рефінансування на термін до наступного робочого дня;
надлишкова ліквідність - перевищення платіжних можливостей над грошовими зобов'язаннями;
операція зворотного репо - це депозитна операція, що ґрунтується на двосторонньому договорі між Національним банком та банком про продаж Національним банком зі свого портфеля державних облігацій України з одночасним зобов'язанням зворотного їх викупу в банків за обумовленою в договорі ціною та на обумовлену дату;
операція прямого репо - це кредитна операція, що ґрунтується на двосторонньому договорі між Національним банком та банком про купівлю Національним банком державних облігацій України з портфеля банку або банківських металів (далі - перша частина договору репо) з подальшим зобов'язанням банку викупити державні облігації України або банківські метали (далі - друга частина договору репо) за обумовленою ціною на обумовлену дату;
позабіржовий ринок - ринок з необмеженою кількістю учасників, на якому правила здійснення договорів з купівлі (продажу) цінних паперів та вирішення спірних питань регулюються законодавством;
постійно діюча лінія регулювання ліквідності банків (постійно діюча лінія рефінансування/постійно діюча лінія проведення тендерів з розміщення депозитних сертифікатів) - оперативне надання/вилучення Національним банком коштів за умови виконання банками вимог, зазначених у цьому Положенні;
процентні витрати - це витрати продавця державних облігацій України або банківських металів у разі здійснення операції репо, які визначаються як різниця між ціною зворотної купівлі державних облігацій України або банківських металів і ціною їх продажу;
процентний дохід за операціями репо - це дохід, який отримує покупець державних облігацій України або банківських металів у разі здійснення операції репо, що визначається як різниця між ціною зворотного продажу (викупу) державних облігацій України або банківських металів та ціною їх купівлі;
процентний тендер - тендер, під час оголошення якого банки у своїх заявках до Національного банку зазначають ціну (процентну ставку), за якою вони погоджуються одержати кредит рефінансування або розмістити кошти. Сума коштів, що пропонується для рефінансування або для розміщення, може оголошуватися або не оголошуватися; ( Абзац двадцятий пункту 1.2 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 413 від 18.11.2011 )
рефінансування банків - операції з надання банкам кредитів у встановленому Національним банком порядку;
система кількісного обліку СЕРТИФ - це комп'ютеризована дворівнева (Національний банк і банки) система, що обслуговує розміщення, обіг та погашення емітованих Національним банком депозитних сертифікатів;
строк репо (щодо конкретної операції репо) - це строк у календарних днях між датами виконання першої та другої частин операції репо;
сума вкладу - установлена депозитним сертифікатом вартість одного депозитного сертифіката, зазначена та оголошена в умовах його розміщення;
тендер з підтримання ліквідності банків - це механізм, який передбачає надання Національним банком кредитів банкам, що потребують підтримання ліквідності;
тендер з розміщення депозитних сертифікатів - це механізм, через який банки розміщують у Національному банку тимчасово вільні кошти згідно з визначеними умовами;
ціна зворотної купівлі (щодо конкретної операції репо) - це сума коштів, яка сплачується продавцем відповідно до другої частини договору репо в день зворотної купівлі за відповідні державні облігації України або банківські метали;
ціна купівлі (щодо конкретної операції репо) - це сума коштів, яка сплачується покупцем відповідно до першої частини договору репо на дату купівлі за отримані від продавця державні облігації України або банківські метали.
Інші терміни та поняття, які вживаються в цьому Положенні, застосовуються в значеннях, визначених законодавством, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку.
1.3. Національний банк для регулювання ліквідності банків, виконання функції кредитора останньої інстанції, з урахуванням поточної ситуації на грошово-кредитному ринку застосовує такі інструменти:
операції з рефінансування (постійно діюча лінія рефінансування для надання банкам кредитів овернайт, кредити рефінансування); ( Абзац другий пункту 1.3 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 249 від 19.06.2012 )
операції репо (операції прямого репо, операції зворотного репо);
операції з власними борговими зобов'язаннями (депозитні сертифікати овернайт та до 90 днів);
операції з державними облігаціями України.
1.4. Національний банк здійснює регулювання ліквідності банків у межах визначених монетарних параметрів та в обсягах, які потрібні для їх збалансування та управління грошово-кредитним ринком.
1.5. У разі потреби в підтриманні ліквідності банки за своєю ініціативою можуть звертатися до Національного банку відповідно до інструментів, викладених у цьому Положенні.
( Дію пункту 1.6 розділу І призупинено до 01 травня 2014 року згідно з Постановою Національного банку N 110 від 28.02.2014 ) ( Дію пункту 1.6 розділу І призупинено до 01 березня 2014 року згідно з Постановою Національного банку N 33 від 27.01.2014 )
1.6. Обсяг наданих Національним банком банку кредитів рефінансування (крім кредиту овернайт) та коштів за операціями прямого репо, у тому числі з урахуванням поданої заявки, не повинен перевищувати 50 процентів розміру регулятивного капіталу банку, розрахованого за даними балансу на останню звітну дату.
1.7. Національний банк з метою вилучення надлишкової ліквідності може проводити з банками операції зворотного репо та здійснювати емісію власних боргових зобов'язань на відповідний період.
1.8. Національний банк з метою регулювання грошово-кредитного ринку, активізації проведення міжбанківських операцій з цінними паперами, а також для сприяння встановленню котирувальних цін на них здійснює операції з державними облігаціями України та, ураховуючи стан грошово-кредитного ринку, може проводити операції купівлі (продажу) інших цінних паперів на відкритому ринку.
1.9. Базовою кількістю днів для нарахування процентів та пені за операціями, що визначені в цьому Положенні, уважається фактична кількість днів у місяці/році. ( Пункт 1.9 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 394 від 30.09.2013 )
1.10. Національний банк укладає з банками договори за операціями, що визначені в цьому Положенні, не пізніше наступного робочого дня після надання банку повідомлення про можливість проведення операції.
1.11. Національний банк залежно від стану грошово-кредитного ринку розпорядчими документами встановлює:
додаткові вимоги до банків залежно від інструментів, строків рефінансування, виду забезпечення кредиту рефінансування;
розмір співвідношення кредиту рефінансування до наданого банком забезпечення;
частоту звернень банків до Національного банку за видами інструментів рефінансування;
технічний порядок проведення операцій з банками, який передбачає терміни виконання операцій, послідовність дій структурних підрозділів Національного банку та банків, а також зразки договорів та інших документів, що свідчать про проведення операцій.
Розділ II. Проведення операцій з рефінансування банків
Глава 1. Загальні вимоги Національного банку до банків
1.1. Національний банк може прийняти рішення про підтримання ліквідності банку через відповідні інструменти рефінансування, якщо банк дотримується таких основних вимог:
строк діяльності - не менше ніж один рік після отримання банківської ліцензії; ( Абзац другий пункту 1.1 глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 413 від 18.11.2011 )
має банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій; ( Абзац третій пункту 1.1 глави 1 розділу II в редакції Постанови Національного банку N 413 від 18.11.2011 )
має активи, які можуть бути прийняті Національним банком у заставу;
не має простроченої заборгованості (основна сума кредиту та проценти за користування ним) за кредитами Національного банку та є платоспроможним. ( Абзац п'ятий пункту 1.1 глави 1 розділу II в редакції Постанови Національного банку N 582 від 18.09.2014 )
1.2. Національний банк здійснює рефінансування банків за процентною ставкою, що не нижча, ніж облікова ставка Національного банку, і яка протягом дії кредитного договору не підлягає коригуванню.
1.3. Для нарахування процентів строк користування кредитом згідно з умовами кредитного договору між Національним банком та банком починається з дня надходження коштів на кореспондентський рахунок банку і закінчується в день, який передує даті повернення коштів.
1.4. Облік кредитів рефінансування здійснюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань бухгалтерського обліку.
1.5. Національний банк протягом дії кредитного договору між банком і Національним банком може здійснювати перевірки банку (це передбачається в кредитному договорі) щодо правильності відображення в бухгалтерському обліку предметів застави, наданих під забезпечення кредитів рефінансування.
1.6. Національний банк забезпечує проведення операцій з рефінансування банків за допомогою програмно-технологічного забезпечення. ( Пункт 1.6 глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 413 від 18.11.2011 )
Глава 2. Порядок надання кредиту овернайт
2.1. Національний банк здійснює підтримку короткострокової (миттєвої) ліквідності банку в національній валюті через постійно діючу лінію рефінансування (далі - лінія рефінансування) шляхом надання кредиту овернайт на умовах, які визначаються цим Положенням.
Обов'язковою умовою для подання банком заявки на одержання кредиту овернайт є укладення відповідного генерального кредитного договору. ( Абзац другий пункту 2.1 глави 2 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 134 від 04.05.2011 )
2.2. Національний банк може надавати банкам кредити овернайт:
під забезпечення державними облігаціями України (крім облігацій зовнішньої державної позики України) або депозитними сертифікатами (далі -кредит овернайт під забезпечення);
без забезпечення (далі - кредит овернайт бланковий).
Національний банк у повідомленні про підтримку ліквідності банку через лінію рефінансування шляхом надання кредиту овернайт залежно від ситуації на грошово-кредитному ринку може визначати вид кредиту овернайт (під забезпечення, бланковий).
2.3. Національний банк може встановлювати згідно зі своїми розпорядчими документами максимальний розмір кредиту овернайт. ( Абзац перший пункту 2.3 глави 2 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 134 від 04.05.2011 )
Умовою розгляду заявки банку на одержання кредиту овернайт бланкового є його згода на застосування Національним банком режиму блокування коштів на кореспондентському рахунку банку-позичальника в сумі наданого кредиту та процентів за користування ним на строк до його повернення. ( Абзац другий пункту 2.3 глави 2 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 134 від 04.05.2011, N 21 від 25.01.2012 )
2.4. Національний банк щоденно засобами електронної пошти оголошує банкам процентні ставки за кредитами овернайт на наступний робочий день, розмір яких може бути диференційованим залежно від забезпечення.
2.5. У разі потреби підтримання ліквідності банк може протягом будь-якого робочого дня тижня до визначеного часу подати до Національного банку одну заявку на одержання кредиту овернайт.
2.6. Національний банк у день отримання заявки від банку перевіряє виконання банком вимог цього Положення (залежно від виду кредиту овернайт), оперативно розглядає можливість надання банку кредиту овернайт і готує пропозиції для подання на розгляд керівництва Національного банку для прийняття рішення.
2.7. Національний банк на підставі генерального кредитного договору, задоволеної заявки до визначеного часу забезпечує перерахування банку коштів за наданим кредитом овернайт.
2.8.Повернення банком кредиту овернайт здійснюється наступного робочого дня до визначеного часу одночасно з процентною платою.
2.9. Наступний кредит овернайт може надаватися лише за умови погашення попереднього.
Глава 3. Порядок проведення тендерів
з підтримання ліквідності банків
3.1. Національний банк здійснює рефінансування банків шляхом проведення кількісного або процентного тендера. Повідомлення про проведення кількісного або процентного тендера надсилається щотижня засобами електронної пошти. ( Пункт 3.1 глави 3 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 249 від 19.06.2012 )
3.2. Тендери проводяться щосереди з такою періодичністю:
три середи підряд - рефінансування строком до 14 днів;
одна середа - рефінансування строком до 90 днів.
3.3. На початку року Національний банк оголошує графік проведення тендерів з підтримання ліквідності банків.
Національний банк залежно від ситуації на грошово-кредитному ринку та стану ліквідності банків може змінювати періодичність і черговість проведення тендерів, а також оголошувати позачергові тендери, про які банкам повідомляється за допомогою засобів електронної пошти.
Національний банк за потреби підтримати ліквідність банків на більш тривалий строк може прийняти рішення щодо здійснення рефінансування шляхом проведення тендерів строком до 360 днів. ( Пункт 3.3 глави 3 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку N 249 від 19.06.2012 )
3.4. Національний банк здійснює рефінансування банків шляхом проведення тендерів лише під відповідне забезпечення. Національний банк у повідомленні про проведення тендера, виходячи із ситуації на грошово-кредитному ринку, визначає перелік видів забезпечення.
У забезпечення кредитів рефінансування можуть прийматися:
державні облігації України (облігації внутрішньої державної позики України, облігації зовнішньої державної позики України, цільові облігації внутрішньої державної позики України);
державні облігації України, які перебувають у довірчій власності банку;
депозитні сертифікати;
цінні папери Державної іпотечної установи, у тому числі розміщення яких здійснено під гарантію Кабінету Міністрів України та підтверджено коштами в Державному бюджеті України (далі - цінні папери ДІУ);
іноземна валюта (долари США, євро, англійські фунти стерлінгів, швейцарські франки, японські єни);
іпотечні облігації (лише звичайні);
облігації місцевих позик;
облігації підприємств (крім цільових), у тому числі ті, розміщення яких здійснено під гарантію Кабінету Міністрів України;
векселі суб'єктів господарювання - резидентів, що авальовані Кабінетом Міністрів України; ( Пункт 3.4 глави 3 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку N 429 від 17.10.2012 )
векселі суб'єктів господарювання - резидентів України. Національний банк в окремих випадках може здійснювати рефінансування банків під забезпечення векселями нерезидентів;
векселі банків, авальовані іншим банком;
гарантії іншого банку-резидента;
майнові права за укладеним банком-позичальником кредитним договором із головним розпорядником коштів державного бюджету, головним розпорядником коштів місцевих бюджетів, кошти за яким надано під державну гарантію відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 червня 2013 року N 404 "Деякі питання здійснення головними розпорядниками бюджетних коштів капітальних видатків понад обсяги встановлених бюджетних призначень" [(далі - майнові права) тільки для кредитів рефінансування шляхом проведення тендерів строком до 360 днів]. Національний банк приймає в заставу майнові права за кредитами І та ІІ категорій якості, визначених відповідно до нормативно-правового акта Національного банку щодо формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями. ( Пункт 3.4 глави 3 розділу ІІ доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку N 271 від 05.07.2013 )
3.5. Національний банк залежно від ситуації на грошово-кредитному ринку розпорядчими документами може приймати рішення щодо взяття під забезпечення кредиту рефінансування однорідної або змішаної застави.
3.6. Національний банк щокварталу на підставі результатів моніторингу цінних паперів визначає та оголошує перелік цінних паперів, що можуть прийматися під забезпечення кредитів рефінансування.
3.7. Під забезпечення кредиту рефінансування приймаються державні облігації України (усіх випусків), строк погашення яких настає не раніше ніж через 10 днів після строку погашення кредиту, за умови, що вони перебувають у власності банку і не обтяжені будь-якими іншими зобов'язаннями.
Розміщення та обіг державних облігацій України має обслуговуватися депозитарною системою відповідно до законодавства.
3.8. Під забезпечення державними облігаціями України, які перебувають у довірчій власності банку, кредит рефінансування може надаватися, якщо:
строк погашення державних облігацій України настає не раніше ніж через 10 днів після строку погашення кредиту;
державні облігації України, які перебувають у довірчій власності банку, є вільними від застави чи інших обмежень в обігу;
строк дії договору управління майном між установником управління і банком-управителем не менший, ніж строк дії кредитного договору;
банк-управитель відповідно до договору управління майном є довірчим власником державних облігацій України, якими він володіє, користується і розпоряджається, та має право відчужувати їх третім особам, укладати щодо них договори застави;
установник управління надав письмову згоду на заставу державних облігацій України, які перебувають у довірчій власності банку, під забезпечення кредиту рефінансування Національного банку.
Національний банк одночасно з укладенням кредитного договору, договору застави приймає нотаріально посвідчені копію договору управління майном та письмову згоду установника управління на заставу державних облігацій України, які перебувають у довірчій власності банку, під забезпечення кредиту рефінансування Національного банку. ( Абзац сьомий пункту 3.8 глави 3 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 134 від 04.05.2011 )
3.9. Національний банк надає кредит рефінансування під забезпечення депозитними сертифікатами на строк, зазначений у договорі, але не більший, ніж строк, що залишився до погашення депозитних сертифікатів.
Депозитні сертифікати приймаються під забезпечення кредиту рефінансування за умови, що вони перебувають у власності банку-позичальника і не обтяжені будь-якими іншими зобов'язаннями.
3.10. Кредит рефінансування під забезпечення цінними паперами ДІУ, які випущені під гарантії Кабінету Міністрів України, надається за умови, якщо такі гарантії підтверджені коштами Державного бюджету України.
Розміщення та обіг цінних паперів ДІУ має обслуговуватися депозитарною системою відповідно до законодавства.
Підтвердженням права власності на цінні папери ДІУ є оформлена відповідно до законодавства виписка про стан рахунку у цінних паперах банку-позичальника, що подається до Національного банку.
3.11. Національний банк може надати кредит рефінансування під забезпечення іноземною валютою, яка згідно з договором застави розміщена в Національному банку як гарантійний депозит (без сплати процентів за ним із зазначенням цього у відповідному договорі).
Підтвердженням розміщення банком коштів в іноземній валюті на гарантійний депозит у Національному банку є копія SWIFT-повідомлення або виписки з рахунку Національного банку про перерахування Національному банку іноземної валюти у визначеному в кредитному договорі та договорі застави розмірі. ( Абзац другий пункту 3.11 глави 3 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 26 від 15.01.2015 )
3.12. Кредит рефінансування під забезпечення іпотечними облігаціями, облігаціями місцевих позик, облігаціями підприємств може надаватися банку, якщо:
строк погашення облігацій настає не раніше ніж через 10 днів після строку погашення кредиту;
облігації випущені або переведені в бездокументарну форму, вільно обертаються на фондовому ринку і їх розміщення та обіг обслуговуються депозитарною системою відповідно до законодавства;
облігації обліковуються на балансі банку не менше ніж один місяць (крім облігацій підприємств, розміщення яких здійснено під гарантію Кабінету Міністрів України) і не обтяжені будь-якими іншими зобов'язаннями. ( Абзац четвертий пункту 3.12 глави 3 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 429 від 17.10.2012 )
Підтвердженням права власності на іпотечні облігації, облігації підприємств є оформлена відповідно до законодавства виписка про стан рахунку в цінних паперах банку-позичальника, що подається до Національного банку. ( Абзац п'ятий пункту 3.12 глави 3 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 394 від 30.09.2013 )
3.13. Векселі суб'єктів господарювання, що авальовані Кабінетом Міністрів України, які приймаються під забезпечення кредиту рефінансування, мають відповідати вимогам законодавства, у тому числі нормативно-правовим актам Національного банку, а також таким вимогам:
вексель має бути оригіналом, що виданий в одному примірнику, і не повинен мати будь-яких застережних написів;
вексель має бути авальований Кабінетом Міністрів України та акцептований трасатом;
вексель повинен бути врахований банком;
вексель повинен мати бланковий індосамент банку, який урахував вексель;
вексель повинен мати визначений строк платежу, який настає не раніше ніж строк погашення кредиту рефінансування. ( Главу 3 розділу II доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку N 429 від 17.10.2012 )
3.14. Векселі суб'єктів господарювання, що приймаються під забезпечення кредиту рефінансування, мають відповідати вимогам законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку, а також таким вимогам:
вексель має бути оригіналом, що виданий в одному примірнику, і не повинен мати будь-яких застережних написів;
вексель повинен мати не менше двох індосаментів, уключаючи бланковий індосамент банку, який урахував вексель;
вексель повинен бути врахований банком за дисконтною ставкою, не нижчою, ніж облікова ставка Національного банку;
строк урахування векселя банком до дати звернення до Національного банку за кредитом рефінансування має бути не меншим, ніж 30 днів;
вексель повинен мати визначений строк платежу, який настає не раніше ніж через 30 днів після строку погашення кредиту і не повинен перевищувати 365 днів з дати складання векселя;
переказний вексель має бути акцептованим.
Умовою для прийняття врахованих банками векселів є наявність у банків достовірного вексельного досьє на векселедавця та зобов'язаних за векселем осіб.
У разі надання під забезпечення кредиту Національного банку векселя нерезидента вексель має бути авальований іноземним банком з рейтингом, не нижчим, ніж "інвестиційний клас", перекладений на українську мову і засвідчений нотаріально в установленому законодавством порядку.
Національний банк може приймати під забезпечення кредиту рефінансування вексель банку, авальований іншим банком, строк пред'явлення якого до платежу настає не раніше ніж через 10 днів після строку погашення кредиту.
3.15. Під забезпечення кредиту рефінансування банк може надати оформлену відповідно до законодавства гарантію іншого банку-резидента, строк дії якої має перевищувати строк повернення кредиту на 15 днів.
Кредит рефінансування під забезпечення гарантією іншого банку-резидента може надаватися, якщо банк-гарант забезпечує стабільну роботу і задовільний фінансовий стан протягом останніх двох років до дати надання гарантії, виконує нормативи обов'язкового резервування та економічні нормативи.
3.16. Національний банк під забезпечення майнових прав може надати кредит рефінансування на строк дії кредитного договору між банком і головним розпорядником бюджетних коштів, але строк надання кредиту рефінансування не може перевищувати 360 днів. ( Главу 3 доповнено новим пунктом 3.16 згідно з Постановою Національного банку N 271 від 05.07.2013 )
3.17. Банк, який потребує підтримання своєї ліквідності, може подати до Національного банку за допомогою засобів відповідного програмно-технологічного забезпечення лише одну заявку на участь у тендері з підтримання ліквідності банків, яка має містити перелік забезпечення, що приймається Національним банком, без подальшого внесення до неї будь-яких змін. ( Пункт глави 3 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 413 від 18.11.2011 )
3.18. Заявки, які надійшли пізніше встановленого для участі в тендері часу, не приймаються, за винятком причин технічного характеру.
3.19. Національний банк перевіряє наявність у банку вільних від зобов'язань цінних паперів, у тому числі на підставі виписки з рахунку в цінних паперах цього банку, копії виписки з рахунку Національного банку про перерахування Національному банку іноземної валюти, або здійснює перевірку інших видів застави, що передається під забезпечення кредиту рефінансування згідно із законодавством, у тому числі цим Положенням та іншими відповідними нормативно-правовими актами Національного банку.
Під час розгляду заявки на одержання кредиту рефінансування враховується інформація щодо можливих ризиків прийняття під забезпечення кредитів рефінансування застави, визначеної Національним банком, та щодо можливої зміни її справедливої вартості. ( Абзац другий пункту 3.19 глави 3 розділу II в редакції Постанови Національного банку N 394 від 30.09.2013 )
3.20. Розподіл кредитів під час проведення кількісного тендера здійснюється відповідно до поданих заявок до закінчення суми, яка запропонована на цей тендер. Якщо запропонованої на кількісний тендер суми недостатньо для задоволення всіх заявок банків, то кошти за оголошеною ціною розподіляються між усіма банками пропорційно до поданих заявок.
3.21. За умови проведення Національним банком процентного тендера банки самостійно пропонують процентну ставку з точністю до двох знаків після коми, за якою вони погоджуються одержати кошти, але не нижчу, ніж облікова ставка Національного банку. ( Абзац перший пункту глави 3 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 413 від 18.11.2011 )
На процентному тендері заявки задовольняються відповідно до зниження запропонованої в них процентної ставки, починаючи з найвищої, і надалі поступово до закінчення запропонованого обсягу кредитів або задоволення всіх заявок банків.
3.22. Якщо два або кілька учасників процентного тендера пропонують однакову процентну ставку, а обсяг кредитів, що залишився, не достатній для задоволення всіх заявок банків з однаковою процентною ставкою, то кошти пропорційно розподіляються між цими банками.
3.23. Один банк не може одержати більше ніж 50 процентів обсягу коштів, запропонованих на тендері з підтримання ліквідності банків.
3.24. У разі часткового задоволення заявок кількість кожного коду випуску цінних паперів, запропонованих під забезпечення кредиту, пропорційно перераховується та округлюється до більшого цілого, про що повідомляється банк-позичальник.
3.25. Результати проведеного тендера повідомляються банкам, які брали участь у тендері.
3.26. Банки, заявки яких задоволені (частково задоволені), мають укласти залежно від виду забезпечення з Національним банком кредитний договір та договір застави (гарантії), на підставі яких забезпечується перерахування коштів банкам.
3.27. Перерахування коштів банкам, що надали під забезпечення кредиту рефінансування цінні папери, які відповідно до законодавства обслуговуються Національним банком, забезпечується Національним банком з одночасним блокуванням цих цінних паперів у порядку, установленому законодавством. ( Абзац перший пункту 3.27 глави 3 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 394 від 30.09.2013 )
Перерахування коштів банкам, що надали під забезпечення кредиту рефінансування цінні папери, які відповідно до законодавства обслуговуються Центральним депозитарієм цінних паперів, забезпечується після отримання Національним банком виписки про стан рахунку у цінних паперах банку-позичальника щодо блокування цінних паперів на користь Національного банку у визначеній у кредитному договорі та договорі застави кількості. ( Абзац другий пункту 3.27 глави 3 розділу II в редакції Постанови Національного банку N 394 від 30.09.2013 )
Перерахування коштів банкам, що надали під забезпечення кредиту рефінансування іноземну валюту, забезпечується після отримання Національним банком копії виписки з рахунку Національного банку про перерахування Національному банку іноземної валюти у визначеному в кредитному договорі та договорі застави розмірі.
3.28. Отримана за кредитами рефінансування застава в документарній формі має зберігатися в грошовому сховищі територіального управління Національного банку, про що зазначається в договорі застави.
3.29. Національний банк здійснює перевірку застави, наданої банками під забезпечення кредитів рефінансування, а саме правильність:
визначення банками справедливої вартості застави та її знецінення/ зменшення корисності відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, а також у разі потреби має право вимагати від банків приведення у відповідність суми за наданою заставою до суми одержаного кредиту рефінансування Національного банку і процентів за користування ним; ( Абзац другий пункту 3.29 глави 3 розділу II в редакції Постанови Національного банку N 394 від 30.09.2013 )
оформлення договору управління майном та письмової згоди установника управління на заставу державних облігацій України, які перебувають у довірчій власності банку.
3.30. Національний банк може ініціювати дострокове розірвання кредитного договору за умови виявлення фактів надання банком недостовірної інформації (у т.ч. звітної), яка мала істотний вплив на прийняття рішення щодо підтримання заявки банку на надання кредиту рефінансування.
3.31. Банк повертає кредити рефінансування, що одержані від Національного банку, у строки відповідно до укладеного договору.
3.32. Банк може достроково повернути кредит і проценти за користування ним повністю або частково, письмово повідомивши про це Національний банк.
Розділ III. Проведення операцій репо
Глава 1. Основні принципи проведення операцій репо
1.1. Національний банк може проводити з банками операції прямого репо з державними облігаціями України або банківськими металами та зворотного репо з державними облігаціями України згідно із цим Положенням й укладеними договорами на визначену суму та строк.
1.2. Операції репо можуть здійснюватися лише з тими державними облігаціями України, строк погашення яких не припадає на строк проведення операції.
1.3. Операції репо з банківськими металами можуть проводитися Національним банком з банками лише за наявності в банків генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій. ( Пункт 1.3 глави 1 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 413 від 18.11.2011 )
1.4. Національний банк може здійснювати тільки операції строкового репо (строк операції чітко визначений), але не більше ніж на 90 календарних днів. ( Пункт 1.4 глави 1 розділу ІІІ із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 21 від 25.01.2012, N 249 від 19.06.2012 )
1.5. Процентний дохід (витрати) обумовлений та є фіксованим на час проведення операції репо.
1.6. Національний банк та банк укладають відповідний договір у разі досягнення згоди на проведення операції репо.
1.7. Зобов'язання щодо виконання другої частини договору репо в сторін договору виникає тільки за умови повного виконання ними зобов'язань за першою частиною договору репо.
1.8. Проведення операцій репо за рахунками в цінних паперах здійснюється учасниками операцій репо відповідно до нормативно-правових актів з питань депозитарної та клірингової діяльності. ( Пункт 1.8 глави 1 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 394 від 30.09.2013 )
Глава 2. Порядок проведення операцій прямого репо
2.1. Національний банк може проводити операції прямого репо з державними облігаціями України шляхом проведення тендера заявок банків щодо участі в операціях прямого репо або шляхом безпосередньої домовленості з банком.
Національний банк може проводити операції прямого репо з банківськими металами тільки шляхом безпосередньої домовленості з банком і за ініціативою банку за умови, що банківські метали банку перебувають на відповідальному зберіганні в Національному банку.
2.2. За операцією прямого репо ціною купівлі Національним банком державних облігацій України є їх справедлива вартість, але не вища, ніж номінальна вартість цих цінних паперів, а ціною купівлі банківських металів є ціна банківських металів, перерахована за офіційним курсом банківських металів на день укладення договору прямого репо.
Ціна зворотного продажу Національним банком державних облігацій України або банківських металів залежить від ціни, що визначена в першій частині операції репо та строку цієї операції, а також від дохідності за державними облігаціями України, облікової ставки Національного банку, процентних ставок за кредитами та депозитами на міжбанківському ринку, середньозваженої процентної ставки за кредитами рефінансування під забезпечення державними облігаціями України, які діяли у відповідному періоді.
2.3. Під час здійснення операцій репо з банківськими металами банки керуються законодавством, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку з питань, що регулюють операції з банківськими металами.
Бухгалтерський облік банківських металів за операцією прямого репо за умови відповідального зберігання здійснюється за позабалансовими рахунками.
2.4. Національний банк у разі проведення тендера щодо участі банків в операціях прямого репо надсилає банкам повідомлення про проведення тендера із зазначенням умов його проведення та строку операції репо.
2.5. Банки подають до Національного банку за допомогою засобів відповідного програмного забезпечення заявки на участь у тендері, у яких пропонують свої умови щодо ціни купівлі (продажу) державних облігацій України, строку проведення операції репо, обсягу операції репо, кількості та коду цінних паперів, що пропонуються. ( Пункт 2.5 глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 413 від 18.11.2011 )
2.6. Національний банк після розгляду заявок банків відбирає для задоволення ті заявки банків, які є найприйнятнішими для Національного банку за обсягами операцій або ціновими параметрами (залежно від виду тендера), та надсилає банкам, які за результатами тендера мають право отримати кошти за куплені Національним банком державні облігації України, повідомлення-підтвердження про намір укласти договір про здійснення операцій прямого репо.
2.7. Операція прямого репо, яка здійснюється між банком та Національним банком з державними облігаціями України та банківськими металами, є кредитною операцією і обліковується на рахунках бухгалтерського обліку згідно з економічною суттю операції відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань бухгалтерського обліку. ( Пункт 2.7 глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 394 від 30.09.2013 )
2.8. Банк може достроково повернути кошти і проценти за операцією прямого репо, письмово повідомивши про це Національний банк.
Глава 3. Порядок проведення операцій зворотного репо
3.1. Національний банк може проводити операції зворотного репо з державними облігаціями України шляхом безпосередньої домовленості з банками.
3.2. Національний банк за умови проведення операції зворотного репо для визначення ціни продажу (купівлі) державних облігацій України орієнтується на процентні ставки за власними борговими зобов'язаннями, процентні ставки за депозитами на міжбанківському ринку та дохідність за державними облігаціями України.
3.3. Операція зворотного репо, яка здійснюється між Національним банком і банками, є депозитною операцією, обліковується на рахунках обліку депозитних операцій відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань бухгалтерського обліку. ( Пункт 3.3 глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 394 від 30.09.2013 )
Розділ IV. Операції Національного банку
з депозитними сертифікатами
Глава 1. Загальні умови проведення операцій
з депозитними сертифікатами
1.1. Національний банк здійснює операції з власними борговими зобов'язаннями шляхом емісії депозитних сертифікатів за такими строками:
один день (овернайт);
до 90 днів.
1.2. Національний банк здійснює емісію депозитних сертифікатів у формі записів на рахунках у системі кількісного обліку СЕРТИФ з використанням технологій, програмно-технологічних засобів і системи захисту інформації Національного банку.
1.3. Національний банк для всіх банків установлює однакові умови участі в тендерах з розміщення депозитних сертифікатів і проводить операції з банками, які:
забезпечують своєчасне і в повному обсязі формування обов'язкових резервів;
забезпечують своєчасне перерахування коштів за результатами попередньо проведених тендерів з розміщення депозитних сертифікатів;
Для окремих випусків депозитних сертифікатів можуть установлюватися додаткові обмеження щодо потенційних власників.
1.4. Обов'язковою умовою для подання банком заявки на участь у тендерах з розміщення депозитних сертифікатів є укладення відповідного генерального договору (далі - генеральний договір). ( Пункт 1.4 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 134 від 04.05.2011 )
1.5. Розміщення та розрахунки за депозитними сертифікатами здійснюються лише в безготівковій формі в національній валюті України.
1.6. Умови розміщення, максимальна або мінімальна сума заявки від банку, сума вкладу, строк, на який розміщується депозитний сертифікат, визначаються залежно від ситуації, що склалася на грошово-кредитному ринку в період оголошення про проведення тендера, та з урахуванням перспектив її розвитку і доводяться до відома банків.
1.7. Процентний дохід за депозитним сертифікатом розраховується виходячи з суми вкладу, процентної ставки, бази нарахування та строку розміщення депозитного сертифіката.
Під час визначення строку, на який розміщується депозитний сертифікат, ураховується таке:
у разі виконання умов розміщення депозитного сертифіката, передбачених у повідомленні, першим днем нарахування процентів є наступний день після розміщення депозитного сертифіката, останнім - дата, яка передує даті погашення депозитного сертифіката;
за умови дострокового погашення депозитного сертифіката першим днем нарахування процентів є наступний день після розміщення депозитного сертифіката, останнім - дата, яка передує даті дострокового погашення депозитного сертифіката.
1.8. У разі залучення коштів на термін до наступного робочого дня (овернайт) розрахунковим періодом для нарахування процентів є період фактичного залучення коштів.
1.9. Депозитні сертифікати мають право обігу на відкритому ринку лише серед банків, а також можуть використовуватися як застава на міжбанківському кредитному ринку та як забезпечення кредитів рефінансування Національного банку.
1.10. Облік депозитних сертифікатів, проведення банками операцій з депозитними сертифікатами на міжбанківському ринку здійснюються в системі кількісного обліку СЕРТИФ.
1.11. Бухгалтерський облік розміщених депозитних сертифікатів здійснюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань бухгалтерського обліку.
Глава 2. Проведення тендерів з розміщення депозитних
сертифікатів та їх погашення
2.1. Національний банк здійснює розміщення депозитних сертифікатів шляхом проведення кількісного або процентного тендера з використанням засобів відповідного програмно-технологічного забезпечення :
щоденно - через постійно діючу лінію проведення тендерів з розміщення депозитних сертифікатів овернайт;
щочетверга - депозитні сертифікати строком до 90 днів. ( Пункт 2.1 глави 2 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 413 від 18.11.2011 )
2.2. Національний банк за допомогою засобів електронної пошти оголошує про проведення кількісного або процентного тендера з визначенням або загального обсягу залучення коштів від банків, або процентної плати за них, або без визначення таких параметрів.
2.3. Національний банк залежно від ситуації, що склалася на грошово-кредитному ринку, та стану ліквідності банків може оголошувати позачергові тендери з розміщення депозитних сертифікатів, про що повідомляє банкам за допомогою засобів електронної пошти.
2.4. Банки, які бажають придбати депозитні сертифікати, у день проведення тендера подають до Національного банку заявку на участь у тендері до часу, зазначеного в повідомленні.
2.5. Прийняття заявок від банків на участь у тендері, їх розгляд і надсилання банкам повідомлень про результати тендера здійснюються Національним банком у день проведення тендера.
2.6. У разі проведення процентного тендера з оголошенням загального обсягу коштів, що залучаються Національним банком, без визначення ціни їх залучення, банки самостійно пропонують суму та процентну ставку, за якою вони погоджуються вкласти кошти в депозитний сертифікат. Процентна ставка зазначається з точністю до двох знаків після коми. ( Абзац перший пункту 2.6 глави 2 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 413 від 18.11.2011 )
Національний банк на підставі заявок, що надійшли від банків, а також ураховуючи оперативний моніторинг процентних ставок на міжбанківському ринку, самостійно визначає прийнятну для залучення коштів процентну ставку і здійснює розміщення депозитних сертифікатів у межах оголошеного обсягу на цей тендер, починаючи з найменшої процентної ставки.
Якщо оголошений обсяг залучення коштів менший, ніж сума коштів, зазначених у заявках банків з однаковою процентною ставкою, то розміщення депозитних сертифікатів здійснюється пропорційно між цими банками.
2.7. Національний банк у разі проведення кількісного тендера розміщує депозитні сертифікати серед банків відповідно до черговості поданих заявок до закінчення суми, що пропонується для залучення, виходячи з цілей регулювання грошово-кредитного ринку.
2.8. Банк у день отримання повідомлення про задоволення заявки на придбання депозитних сертифікатів перераховує відповідну суму коштів на рахунок у Національному банку до часу, що зазначений у повідомленні Національного банку.
2.9. Право власності банку на депозитний сертифікат виникає з часу зарахування оплаченої кількості депозитних сертифікатів на рахунки власників у системі кількісного обліку СЕРТИФ.
Підтвердженням права власності на депозитний сертифікат є виписка з рахунку банку в системі кількісного обліку СЕРТИФ, яку Національний банк надає власнику депозитного сертифіката.
2.10. Національний банк здійснює погашення депозитних сертифікатів шляхом перерахування на кореспондентський рахунок банку суми вкладу і процентного доходу за ним на дату погашення відповідно до строків та умов, передбачених для розміщення депозитних сертифікатів.
Якщо дата погашення депозитних сертифікатів припадає на неробочий день, то операції з погашення депозитних сертифікатів здійснюються наступного робочого дня. Процентний дохід у такому випадку розраховується за період фактичного залучення коштів з урахуванням вимог пункту 1.7 глави 1 цього розділу.
2.11. Погашення депозитних сертифікатів у системі кількісного обліку СЕРТИФ відбувається відповідно до реєстру власників депозитних сертифікатів.
2.12. Національний банк у разі суттєвої зміни ситуації може приймати рішення про дострокове погашення депозитних сертифікатів. Національний банк інформує про це банки - власників депозитних сертифікатів. Процентний дохід у такому випадку розраховується відповідно до пункту 1.7 глави 1 цього розділу.
2.13. За умови дострокового погашення депозитного сертифіката за ініціативою банку останній має за допомогою засобів електронної пошти повідомити про це Національний банк.
Національний банк у разі дострокового погашення депозитного сертифіката за ініціативою банку сплачує банку процентний дохід, виходячи з розрахунку 20 процентів від розміру процентної ставки за депозитним сертифікатом Національного банку. ( Пункт 2.13 глави 2 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 854 від 25.12.2014 )
Розділ V. Проведення операцій з купівлі (продажу)
державних облігацій України
Глава 1. Порядок здійснення операцій з купівлі (продажу)
державних облігацій України на торгах,
які проводяться організаторами торгівлі
цінними паперами
1.1. Національний банк з метою регулювання грошово-кредитного ринку може здійснювати операції з купівлі (продажу) державних облігацій України шляхом участі в торгах, які проводяться організаторами торгівлі цінними паперами, що офіційно зареєстровані відповідно до законодавства (далі - організатори торгівлі), згідно з установленими ними правилами.
1.2. Національний банк у разі потреби здійснення операцій з купівлі (продажу) державних облігацій України готує заявку із зазначенням основних параметрів щодо купівлі або продажу. У разі формування заявки на продаж здійснюється блокування державних облігацій України для участі в торгах, які проводяться організатором торгівлі на підставі відповідного розпорядження, у порядку, установленому законодавством.
1.3. Заявка надсилається до організатора торгівлі, обсяги торгів державними облігаціями України якого за результатами здійсненого Національним банком моніторингу є найбільшими протягом останніх шести календарних місяців та з яким Національний банк уклав відповідний договір про участь у торгах державними облігаціями України.
Національний банк щомісяця розміщує та оновлює інформацію про результати здійсненого моніторингу на відповідній сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку. ( Пункт 1.3 глави 1 розділу V в редакції Постанови Національного банку N 394 від 30.09.2013 )
1.4. Розрахунково-клірингові операції за договорами щодо купівлі (продажу) державних облігацій України, укладеними на торгах, які проводяться організаторами торгівлі, здійснюються виключно на підставі документів, отриманих від відповідних організаторів торгівлі.
1.5. Національний банк протягом операційного дня організаторів торгівлі може змінювати свої заявки на купівлю (продаж) державних облігацій України.
1.6. Договір про купівлю (продаж) державних облігацій України є виконаним за умови проведення грошових розрахунків у порядку, установленому нормативно-правовими актами з питань депозитарної та клірингової діяльності. ( Пункт 1.3 глави 1 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 394 від 30.09.2013 )
Глава 2. Порядок здійснення операцій з купівлі (продажу)
державних облігацій України на позабіржовому ринку
2.1. Національний банк з метою регулювання грошово-кредитного ринку може здійснювати операції з купівлі (продажу) державних облігацій України на позабіржовому ринку. Ініціатором такої операції, як правило, є сторона, яка зацікавлена в терміновому проведенні операції з купівлі (продажу) таких цінних паперів.
2.2. У разі звернення банку до Національного банку про здійснення операції з купівлі (продажу) державних облігацій України Національний банк, виходячи зі стану грошово-кредитного ринку, приймає рішення щодо можливості проведення такої операції.
2.3. У разі прийняття позитивного рішення про проведення такої операції та укладення відповідного договору грошові розрахунки і поставка державних облігацій України здійснюються в порядку, установленому нормативно-правовими актами з питань депозитарної та клірингової діяльності. ( Пункт 2.3 глави 2 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 394 від 30.09.2013 )
Глава 3. Порядок двостороннього котирування Національним
банком державних облігацій України
3.1. Національний банк з метою регулювання грошово-кредитного ринку може здійснювати продаж державних облігацій України, що є в портфелі Національного банку, з обов'язковою гарантією їх викупу у власників. ( Пункт 3.1 глави 3 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 46 від 22.01.2015 )
3.2. Національний банк залежно від ситуації на грошово-кредитному ринку формує та надсилає організатору торгівлі заявку на продаж державних облігацій України з відповідними міжнародними ідентифікаційними номерами на умовах, визначених пунктом 1.3 глави 1 цього розділу.
У разі їх продажу Національний банк бере на себе зобов'язання щодо викупу цих цінних паперів за визначеною ціною упродовж часу їх обігу поза Національним банком відповідно до встановленої періодичності. ( Пункт 3.2 глави 3 розділу V доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку N 46 від 22.01.2015 )
Національний банк установлює періодичність викупу державних облігацій України протягом часу їх обігу поза Національним банком, про що повідомляє банкам. ( Пункт 3.2 глави 3 розділу V доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку N 46 від 22.01.2015 ) ( Пункт 3.2 глави 3 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 394 від 30.09.2013, N 46 від 22.01.2015 )
3.3. Грошові розрахунки та поставка державних облігацій України за операціями Національного банку з двостороннього котирування цінних паперів здійснюються в порядку, установленому нормативно-правовими актами з питань депозитарної та клірингової діяльності. ( Пункт 3.3 глави 3 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 394 від 30.09.2013 )
Розділ VI. Відповідальність
1.1. Відповідальність за повернення кредитів рефінансування та сплату процентів за користування ними, за своєчасне завершення операцій репо у зазначений у договорах строк, а також за достовірність наданої відповідно до цього Положення інформації та відповідність її вимогам законодавства, у тому числі нормативно-правовим актам Національного банку, покладається на банк.
1.2. Контроль за своєчасним поверненням кредитів рефінансування та сплатою процентів за користування ними, коштів за операціями репо, процентної плати за ними, а також за виконанням усіх умов укладених договорів покладається на Національний банк.
1.3. У разі невиконання банком умов, що передбачені договорами за кредитами рефінансування, операціями прямого репо, у тому числі несплати процентів (процентної плати) за ними, Національний банк: ( Абзац перший пункту 1.3 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 394 від 30.09.2013 )
забезпечує в перший робочий день, що настає за днем закінчення строку виконання зобов'язань згідно з умовами укладених за цими операціями договорів віднесення цієї заборгованості на рахунки з обліку простроченої заборгованості та прострочених нарахованих доходів; ( Абзац другий пункту 1.3 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 394 від 30.09.2013 )
застосовує переважне і безумовне право щодо списання в безспірному порядку всієї заборгованості з банківських рахунків, керуючися статтею 73 Закону України "Про Національний банк України" ( 679-14 ) та відповідно до укладених договорів.
Національний банк з наступного календарного дня, що настає за днем невиконання банком зобов'язань за укладеним кредитним договором нараховує пеню в розмірі 0,5 процента від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла в період прострочення виконання зобов'язання. ( Абзац четвертий пункту 1.3 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 394 від 30.09.2013 )
Нарахування пені припиняється з дати виконання простроченого зобов'язання (дата також уключається до розрахунку заборгованості за пенею) або через шість місяців з дати, коли зобов'язання мало бути виконано. ( Пункт 1.3 розділу VI доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку N 394 від 30.09.2013 ) ( Пункт 1.3 розділу VI в редакції Постанови Національного банку N 134 від 04.05.2011; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку України N 413 від 18.11.2011 )
1.4. Національний банк має право з дня виникнення простроченої заборгованості банку здійснювати списання коштів з кореспондентського рахунку банку та його філій, які працюють у СЕП за окремими кореспондентськими рахунками (далі - кореспондентський рахунок). Якщо немає (недостатньо) коштів на кореспондентському рахунку банку, то Національний банк уживає заходів щодо задоволення в повному обсязі своїх вимог за операціями з регулювання ліквідності відповідно до укладених договорів і вимог законодавства України, у тому числі шляхом продажу предмета застави (операції) та/або переведення його за справедливою вартістю у свою власність.
Здійснення таких заходів не виключає можливості безспірного списання коштів з банківських рахунків до повного погашення всієї заборгованості банку. ( Пункт 1.4 розділу VI в редакції Постанов Національного банку N 394 від 30.09.2013, N 752 від 27.11.2014 )
1.5. Якщо кошти, одержані від реалізації предметів застави, наданих під забезпечення кредитів, та кошти, одержані від реалізації іноземної валюти, банківських металів, перевищують заборгованість перед Національним банком, то сума перевищення перераховується на кореспондентський рахунок банку.
1.6. Національний банк у разі нестачі коштів, одержаних від реалізації предметів застави, іноземної валюти та банківських металів для погашення заборгованості, використовує своє переважне і безумовне право щодо списання в безспірному порядку залишку непогашеної заборгованості з банківських рахунків, керуючись статтею 73 Закону України "Про Національний банк України" ( 679-14 ). ( Пункт 1.6 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 413 від 18.11.2011 )
( Пункт 1.7 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку N 752 від 27.11.2014 )
1.7. Відповідальність учасників операцій репо визначається договором про здійснення цих операцій з урахуванням вимог цього Положення.
1.8. Відповідальність за перерахування коштів за результатами проведення тендера з розміщення депозитних сертифікатів покладається на банк.
Національний банк у разі неперерахування коштів за придбані депозитні сертифікати в день проведення тендера анульовує заявку банку на розміщення сертифікатів і надалі не допускає банк до участі в проведенні тендерів протягом наступних шести місяців.
Розділ VII. Інші положення
1.1. Усі документи, що подаються до Національного банку відповідно до цього Положення, підписуються керівником банку або особою, яка його заміщує, і головним бухгалтером та за потреби скріплюються відбитком печатки банку.
1.2. Посадова особа, яка згідно з наказом Національного банку про розподіл функціональних обов'язків здійснює загальне керівництво та контролює діяльність підрозділів, що пов'язана з регулюванням грошово-кредитного ринку, приймає рішення про проведення активних і пасивних операцій Національного банку, що пов'язані з регулюванням грошово-кредитного ринку, їх обмеження з урахуванням ситуації, що склалася на грошово-кредитному ринку, та здійснення операцій з купівлі (продажу)державних облігацій України, а також підписує розпорядження з фінансових питань.
1.3. Облігації зовнішньої державної позики України як забезпечення кредитів рефінансування Національного банку використовуватимуться в міру врегулювання питань, пов'язаних з механізмом отримання виписки про стан рахунку у цінних паперах банку-позичальника, що подається до Національного банку депозитарною системою відповідно до законодавства.
1.4. Національний банк може відмовити банку в наданні кредиту рефінансування, якщо в період подання та розгляду заявки на одержання кредиту рефінансування було отримано оперативну інформацію, яка свідчить про погіршення фінансового стану банку, або про ризик щодо повернення кредиту, чи про надання банком недостовірної інформації щодо виконання умов, викладених у цьому Положенні.
1.5. Національний банк може прийняти інше, ніж територіальне управління Національного банку, рішення щодо підтримання ліквідності конкретного банку.
Директор Департаменту монетарної політики Н.І.Гребеник