ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА
РІШЕННЯ
N 17-36/5 від 17.05.99
м.Київ
Про необхідність усунення порушень вимог Указу Президента
України від 03.02.98 N 79/98 "Про усунення обмежень, що
стримують розвиток підприємницької діяльності" Комітетом
України з питань стандартизації, метрології та сертифікації
На виконання Указу Президента України від 03.02.98 N 79/98 "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності", здійснюючи аналіз нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади, з метою усунення надмірного та необгрунтованого державного втручання у підприємницьку діяльність Державний комітет України з питань розвитку підприємництва встановив:
Держстандарт України своїм наказом від 11.09.97 N 549 "Про внесення доповнень до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, та до Термінів введення обов'язкової сертифікації окремих видів продукції в Україні" вніс розділ 33. Послуги з ремонту та технічного обслуговування дорожніх транспортних засобів та їх складових до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні.
Поряд з цим наказом від 28.08.97 N 520 "Про затвердження Правил обов'язкової сертифікації послуг з ремонту та технічного обслуговування дорожніх транспортних засобів та їх складових" (далі - Наказ) були затверджені Правила обов'язкової сертифікації цих послуг.
Аналіз вказаних нормативних документів показує, що подібне регулювання створює значні додаткові перешкоди для розвитку автосервісного підприємництва, запровадження обов'язкової сертифікації автосервісних послуг не гарантує підвищення безпеки на дорогах. Затверджений Порядок містить низку положень, що виписані некоректно з юридичної точки зору. Запровадження даного регулювання призводить до зменшення надходжень до державного бюджету.
1. Обов'язковій сертифікації підлягають 12 видів послуг станцій технічного обслуговування (СТО). За даними досліджень, реальні витрати на сертифікацію одного виду послуг становлять понад 200 грн. Таким чином, сертифікація СТО, що надає повний комплект технічного сервісу, становить не менше 2.4 тис. гривень. В окремих випадках, обов'язкова сертифікація спричиняє витрати суб'єктів підприємницької діяльності до 10 000 грн. При цьому немає значення розмір СТО, форма власності. Важливими є перелік послуг, що заявлені для сертифікації, кількість робочих місць на підприємстві, кількість марок та категорії автомобілів, які будуть обслуговуватися.
До ціни цієї сертифікації не включається плата за перевірку обладнання та метрологічні свідоцтва. Ці витрати є необхідними, щоб пройти процедуру обов'язкової сертифікації послуг з ремонту (п.3.5 Наказу ).
Наказ вказує також на те, що за повторну сертифікацію (а це, переважно, щороку) робиться відповідна доплата і, окрім того, заявник оплачує всі витрати, пов'язані з подальшим технічним наглядом за сертифікованими послугами (п.3.7). Такі перевірки призводять на практиці до додаткових та непередбачуваних витрат, сприяють перенесенню непросертифікованих видів робіт в тіньову сферу.
2. Запровадження в дію Наказу призводить до дискримінації малих та середніх підприємств по відношенню до великих суб'єктів підприємницької діяльності в сфері автосервісу. Це пов'язано з тим, що підхід до сертифікації як великих підприємств, так і приватної автомайстерні, є практично однаковим. В обох випадках підприємства повинні мати значні вільні кошти для проведення обов'язкової сертифікації. При цьому великі компанії зацікавлені в запровадженні обов'язкової сертифікації. Наявність більшої кількості вільних коштів дозволяє їм проходити сертифікацію майже без перешкод. А для малих підприємств така сертифікація в кращому випадку значно звужує коло послуг, що надаються (а отже, і прибутки). Результатом такого підходу є те, що малий бізнес програє в конкуренції з великими автосервісними організаціями.
Така ситуація не сприяє розвитку малого підприємництва та суперечить політиці Уряду України, спрямованої на підтримку малого бізнесу.
3. Згідно зі ст.13 Декрету КМУ "Про стандартизацію і сертифікацію" (46-93 ) основною метою сертифікації є забезпечення безпеки громадян і навколишнього середовища та сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції. Проте запровадження обов'язкової сертифікації автосервісних послуг не сприяє досягненню цієї мети.
По-перше, обов'язкова сертифікація значно впливає на собівартість та ціну послуг з ремонту та технічного обслуговування автомобілів. В умовах низької купівельної спроможності громадян України більш дієвим способом захисту прав споживачів могло б бути надане їм право вибору між дешевими непросертифікованими та дорогими сертифікованими СТО.
По-друге, статистичні дані свідчать про те, що автосервісні послуги не створюють небезпеки для громадян. За даними Управління ДАі по м.Києву, загальна кількість дорожньо-транспортних пригод в м.Києві за 12 місяців 1997 року становила 2713.
З них внаслідок експлуатації несправних транспортних засобів - 7, що становить близько 0,26% від загальної кількості. При цьому невідомо, яка кількість з цих 7 ДТП сталася внаслідок неякісного автосервісу, а яка внаслідок недбалості власників транспортних засобів.
З наведених статистичних даних добре видно, що запровадження обов'язкової сертифікації з метою підвищення безпеки громадян є недоцільним дублюванням контрольних функцій, оскільки автосервісні послуги не є групою ризику. До того ж, обов'язковий техогляд автомобілів, що проводить ДАі щороку, ставить таку ж саму мету - забезпечення безпеки дорожніх транспортних засобів.
По-третє, жодним законодавчим актом України не передбачена вимога щодо обов'язкової сертифікації послуг з ремонту та технічного обслуговування дорожніх транспортних засобів та їх складових.
4. Відповідно до Правил визначення вартості робіт із сертифікації продукції та послуг, затверджених наказом Держстандарту України від 10.03.99 N 100, рівень рентабельності робіт із сертифікації, який закладається в розрахунки, не повинен перевищувати 20 відсотків собівартості.
Тобто розмір отриманого органом з сертифікації прибутку не може перевищувати 20 відсотків собівартості.
Припустимо, що собівартість сертифікації дорівнює С. Тоді вартість сертифікації, з врахуванням рентабельності, буде дорівнювати С + 0,2*С. Отриманий прибуток дорівнює 0,2*С, а розмір сплаченого податку на прибуток дорівнює 0,3*0,2*С.
Відповідно до ст.19 Декрету КМУ від 10.05.93 N 46-93 "Про стандартизацію і сертифікацію" кошти, витрачені заявником на обов'язкову сертифікацію продукції, відносяться на собівартість. Тобто сертифікація збільшує витрати підприємств, а отже,- зменшує оподатковуваний прибуток.
Прибуток підприємств зменшується на величину, яка дорівнює вартості сертифікації (С + 0,2*С). Внаслідок зменшення прибутку зменшуються і надходження до бюджету від справляння податку на прибуток. Розмір податку на прибуток зменшиться на 0,3*(С + 0,2*С).
Таким чином, внаслідок запровадження обов'язкової сертифікації витрати бюджету становитимуть: 0,3*0,2*С - 0,3*(С + 0,2*С) = - 0,3*С.
Як видно з найпростіших розрахунків, у будь-якому випадку підприємство, що проходить обов'язкову сертифікацію, та держава отримують збитки.
6. Наказ Держстандарту містить низку положень, що виписані юридично некоректно. Відповідно до п.3.3 Наказу перелік послуг, що підлягають обов'язковій сертифікації в Україні, затверджується Держстандартом України. Такий перелік був затверджений наказом Держстандарту України від 11.09.97 N 549 "Про внесення доповнень до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, та до Термінів введення обов'язкової сертифікації окремих видів продукції в Україні". Але зазначимо, що перелік послуг, які підлягають обов'язковій сертифікації, містить галузеві стандарти, які не можуть використовуватись для обов'язкової сертифікації, оскільки відповідно до ст.6 Декрету КМУ "Про стандартизацію і сертифікацію" ( 46-93 ) вони підлягають безумовному виконанню лише підприємствами, що входять до сфери управління органу, який їх затвердив.
П.4.6.1 Правил обов'язкової сертифікації послуг з ремонту та технічного обслуговування дорожніх транспортних засобів та їх складових встановлює, що сертифікація системи якості проводиться за ініціативою заявника з метою підтвердження відповідності системи забезпечення якості послуг вимогам ДСТУ ISO 9002 та ДСТУ ISO 9004.2. Проте таке посилання є некоректним, оскільки ДСТУ ISO 9002 не поширюється на послуги. Це дезорієнтує підприємства, які можуть безрезультатно витратити значні кошти на його впровадження.
У зв'язку з виявленням положень, які стримують розвиток підприємницької діяльності, Державний комітет України з питань розвитку підприємництва ВИРІШИВ:
Запропонувати Комітету України з питань стандартизації, метрології та сертифікації скасувати наказ від 28.08.97 N 520 "Про затвердження Правил обов'язкової сертифікації послуг з ремонту та технічного обслуговування дорожніх транспортних засобів та їх складових", оскільки він містить норми, які не сприяють розвитку підприємницької діяльності, його запровадження не досягає поставленої мети та спричиняє зменшення надходжень до державного бюджету; альтернативою може бути добровільна сертифікація послуг з ремонту та технічного обслуговування дорожніх транспортних засобів та їх складових.
Запропонувати Комітету України з питань стандартизації, метрології та сертифікації скасувати наказ від 11.09.97 N 549 "Про внесення доповнень до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, та до Термінів введення обов'язкової сертифікації окремих видів продукції в Україні".
Рішення Державного комітету України з питань розвитку підприємництва щодо усунення обмежень, які стримують розвиток підприємницької діяльності, є обов'язковим для виконання.
Перший заступник Голови В.Загородній