ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 19.01.2000 N 32/1-159-ЕП
м.Київ
Керівникам митних органів
Про розпорядження конфіскованим та іншим майном, що в
установленому законом порядку перейшло у власність
держави
У зв'язку з численними зверненнями митниць щодо правомірності дій відділів державної виконавчої служби місцевих управлінь юстиції стосовно розпорядження майном, затриманим, вилученим митними органами і конфіскованим за рішенням суду, роз'яснюємо.
Відповідно до статті 41 Конституції України на судові органи покладено функції щодо винесення рішення про конфіскацію майна.
При розпорядженні затриманим та вилученим митними органами майном, яке конфісковане виключно за рішенням суду, митні органи повинні керуватися Порядком обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.98 N 1340.
Згідно з пп.1, 2, 9 цього Порядку облік, попередня оцінка, а також відповідальність за зберігання майна до передачі його для подальшого розпорядження покладається на органи (організації), що здійснили вилучення або зберігають його (у даному випадку - митні органи).
Зазначене майно передається митницями на підставі акта опису, оцінки та передачі для реалізації через торговельні підприємства та на аукціонах, біржах, з якими укладені відповідні угоди згідно з пунктами 12 і 13 згаданого Порядку.
Даним Порядком не передбачена передача затриманого і вилученого митними органами та конфіскованого за рішенням суду майна до податкової інспекції.
Статтями 8, 16 Митного кодексу України (1970-12) обумовлено, що державні та інші органи, які відповідно до законодавства України не здійснюють загального керівництва митною справою, не мають права приймати рішення, що входять до компетенції митних органів України, чи іншим чином втручатися в їх діяльність.
Закон України "Про виконавче провадження" (606-14) визначає умови і порядок примусового виконання рішень судів та інших органів у разі відмови виконувати їх у добровільному порядку.
При розгляді адміністративних справ про порушення митних правил відповідно до статті 29 Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10) одержувачем виступає держава, на користь якої здійснюється конфіскація майна, а боржником - порушник митних правил. Тобто митні органи як органи виконавчої влади у справах про порушення митних правил захищають інтереси держави як одержувача. Виконавче провадження здійснюється з метою захисту інтересів одержувача при ухиленні боржника від виконання рішення суду. Втручання державного судового виконавця в діяльність митниці по розпорядженню конфіскованим майном суперечить статті 7 та пункту 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження".
У зв'язку з цим вимоги відділів державної виконавчої служби місцевих управлінь юстиції суперечать постанові Кабінету Міністрів України від 26 січня 1999 року N 88, у якій вказано, що перерахування до Державного бюджету коштів від реалізації майна, конфіскованого у зв'язку з порушеннями митного законодавства, покладено на Держмитслужбу, а також пунктам 7 та 13 Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним.
Враховуючи викладене, вважаємо, що вимоги органів державної виконавчої влади до митниць забезпечити здійснення опису та передачі податковим інспекціям конфіскованого майна є безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству України і ставлять під загрозу виконання планових показників Державного бюджету.
Заступник Голови Служби В.С.Копач