ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
| Справа N 3/74 | від 20.08.98 р. |
За позовом малого підприємства "Агрофірма "Алан" м. Одеса
до відповідача Державної податкової адміністрації Одеської області та Головної податкової адміністрації України
про визнання недійсними актів
Щодо визнання недійсними рішення ДПА по Одеській області
Суть спору: мале приватне підприємство "Агрофірма "Алан" просить визнати недійсними рішення ДПА по Одеській області від 16.01.98 N 21-22-206/9046571-444, N 22-22-206/19046571-445, N 23-22-206/1904571-446 та визнати такими, що не підлягають виконанню інкасові розпорядження N 1 від 12.02.98 на суму 82336,10 грн., від 12.02.98 N 3 на суму 164672,20 грн., від 13.02.98 N 1 на суму 17802,70 грн., від 13.02.98 N 2 на суму 415035,10 грн., від 13.02.98 N 2 на суму 21027,60 грн., від 13.02.98 на суму 7629,70 грн., від 13.02.98 N 4 на суму 70573,80 грн., від 13.02.98 N 6 на суму 177872,20 грн., від 13.02.98 N 7 на суму 35286,90 грн., від 13.02.98 N 8 на суму 49064,40 грн.
Позивач посилається на те, що акт, на підставі якого були прийняті рішення, не відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам: продукція за укладеними контрактами надійшла до України відповідно до наданих пільг, в зв'язку з чим позивач вважає необгрунтованим нарахування пені.
Відносно донарахування ПДВ, дії відповідача позивач вважає протиправними, посилаючись на те, що він мав відповідні пільги згідно з Указом Президента України від 30.06.95 N 499/95 та що попередня перевірка не виявила ніяких порушень, що зафіксовано актом від 26.08.97. Нарахування пені в розмірі 25 432,4 грн. за порушення строків ввезення готової продукції згідно контракту від 27.08.97 N 24/06 проведено в цій сумі безпідставно, оскільки по цьому факту розмір пені значно завищений.
Державна податкова адміністрація в Одеській області (в подальшому відповідач) позову не визнала, посилаючись на те, що вантажні митні декларації з вказаними позивачем номерами, не були представлені ні під час перевірки, ні з направленими запереченнями до ДПА в Одеській області.
Відповідач вважає, що позивачем порушені вимоги ч. 2 Указу Президента України від 27.01.95 N 84/95 "Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності".
Агрофірма "Алан" імпортувала бензин від нерезидента на митну територію України не за дорученням сільгосппідприємств та не була прямим посередником між радгосп-заводами та нерезидентом. На думку відповідача, позивач не користується пільгами, передбаченими Указом Президента України від 30.06.95 N 499/95.
Державна податкова адміністрація в Одеській області вважає, що перевірка МПП "Агрофірма "Алан" та прийняті рішення N 23-22-206/19046571-446, 445, 444 від 16.01.98 про застосування та стягнення фінансових санкцій були здійснені у відповідності до чинного законодавства про оподаткування (докладніше див. відзив на 6-ти сторінках).
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та приймаючи до уваги, що:
1. Згідно з Указом Президента України від 30.06.95 N 499/95 "Про справляння податку на добавлену вартість з імпортних товарів", імпортна сировина, матеріально-технічні ресурси..., а також енергоносії, що ввозяться для виробничих потреб, в т.ч. по бартерних операціях, не підлягають обкладенню податком на додану вартість під час переміщення через митний кордон України.
Матеріалами справи (див. довідки орендного підприємства "Татарбунарський виноробний завод" та Саратського соковиробничого заводу Одесрадгоспвинпрому) стверджується, що частина імпортованого позивачем в Україну бензину була реалізована сільгоспвиробникам. Відповідно до прийнятих у міжнародній практиці стандартів, за Методологією Європейської економічної комісії ООН, енергоносіями вважаються нафтопродукти та продукти нафтопереробки. Тому посилання відповідача на абз. 2 ст. 1 названого вище Указу Президента України є помилковим, а висновки, викладені в акті перевірки, не відповідаючими чинному законодавству. Рішення ж N 21-22-206/19046571-444 від 16.01.98 про застосування фінансових санкцій в сумі 235246 грн. та доначислення 117 623 грн. ПДВ повинно бути визнане недійсним з моменту його прийняття.
2. Рішенням N 23-22/206-19046571-446 від 16.08.98 накладені штрафні санкції у розмірі 592 907,7 грн. за порушення термінів ввезення товарів, що імпортуються за бартерними угодами.
Як вбачається із акту перевірки, вказана сума складається з двох, вирахованих за різними бартерними контрактами: 521 764,5 грн. - за контрактом від 02.02.95 N 023-011/34605 та 71 142,5 грн. - за контрактом N 24/06 від 14.06.96.
Матеріалами справи встановлено, що бензин, відвантажений російським підприємством "Ярославнафтаоргсинтез" на адресу позивача у кількості 123,7 т надійшов в Україну 12.12.95 за державними митними деклараціями N 40300/511754 та 40300/501755, відправником було здійснено посилання в них на інший контракт (023-006/33905 від 02.02.95). Це помилкове посилання сталося тому, що між МПП "Алан" та АТЗТ "Ярославнафтаоргсинтез" 02.02.95 було укладено два контракти: 025-011/34605 на здійснення бартерних операцій (трансформатори - бензин) та N 023-006/33905 на поставку бензину. Листом АТ "Ярославнафтаоргсинтез" від 20.11.95 відправник повідомив, що бензин фактично відвантажено за бартерним, контрактом N 023-011/34605 від 02.02.95.
При розгляді справи було встановлено, що контракт купівлі-продажу передбачав поставку бензину лише після попередньої оплати, яка позивачем на момент поставки здійснена не була. Фактично позивач отримав бензин за бартерною угодою, а не за договором купівлі-продажу. Тому вважати, що має місце кредиторська заборгованість у сумі 78 812 дол. США та нараховувати на цю суму санкції - 220 187,9 грн. (ця сума ввійшла в загальну - 512 764,5 грн.) підстав не було і висновок відповідача про порушення термінів ввезення товарів за бартерним контрактом в цій частині не відповідає дійсності. При цьому слід звернути увагу і на те, що українська сторона потрапила під дію обставин, які для неї стали форс-мажорними (непередбачене підвищення цін на бензин у Росії, тобто, наступили обставини непоборної сили, при виникненні яких взагалі відповідальність не застосовується).
Бартерний контракт від 14.06.96 N 24/06 в процесі його виконання змінився на угоду з переробки давальницької сировини. Ці обставини сторонами не оскаржуються і до того ж підтверджуються рішенням арбітражного суду Одеської області по справі N 1112/2 від 17.03.98. Крім того, до матеріалів справи залучено лист Мінекономіки України від 17.04.97 N 38-49/921-10, яким стверджується факт зміни угоди і позивачу, як виняток, встановлено термін для повернення в Україну готової продукції - 330 днів. За таких обставин рішення відповідача N 23-22-206/19046571-446 від 16.01.98 підлягає скасуванню.
3. Щодо рішення N 22-2-205/19046571-445 від 16.01.98, яким накладено пеню у сумі 25 432 грн. за порушення термінів ввезення готової продукції, виробленої з давальницької сировини, то необхідно врахувати, що обслуговуючим банком пеня була нарахована, але не в повному розмірі.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що у зв'язку зі зміною характеру угоди від 14.06.96 N 24/6 на територію України станом на 22.11.96 поступило виноматеріалу на суму, еквівалентну 30 000 дол. США, а також партнером позивача (кооператив "Ява") було проплачено болгарському виконавцеві 14 400 дол. США та 1 925 дол. за транспортні послуги по доставці 30 000 пляшок вина.
Загалом, за вказаним контрактом, станом на 18.03.96 поступило частково дизельне паливо на суму 30 000 дол. США та вино на 16 325 дол. США, станом на 16.05.96 було не ввезено за контрактом готової продукції на суму 33 909,7 дол. США.
Іллічівська митниця дозволила провести митне оформлення лише 16.05.96, а термін повернення готової продукції було продовжено до 13.08.97. Доданими до справи митними деклараціями підтверджено ввезення продукції до 13.08.97 у кількості 126 000 пляшок на суму 15 208,704 дол. США.
16.08.97 за ДМД N 1076 ввезено 48 000 пл. з прострочкою 3 дні на загальну суму 5 793,8 дол. США. Пеня за прострочку складає:
33 909,7 - 15 208,704 = 18 701 дол.
США 18 701 х 0,003 х 3 дні = 168,309 дол. х 1,855 (курс) = 312,21 грн.
22.08.97 поступило 48 000 пл. за ДМД N 1109 з прострочкою 9 днів на загальну суму 5 793,8 дол. США. Пеня за прострочку складає:
18 701 - 5793,8 = 12 907,2 дол. США
12 907,2 х 0,003 х 9 днів = 348,5 дол. х 1,855 (курс) = 646,46 грн.
09.09.97 за ДМД N 1197 поступило ще 48 000 пл. на таку ж суму - 5793,8 дол. США. Пеня за просрочку складає:
12 907,2 - 5793,8 = 7 113,4 дол. США
7113,4 х 0,003 х 18 днів = 384,12 дол. США х 1,85 (курс) = 712,55 грн.
Залишилась недоввезеною продукція на суму 1 319,6 дол. США.
07.11.97 за ДМД N 001676 була завезена остання партія продукції за вказаним контрактом, яка прийшла з затримкою в 64 дні. Пеня за її затримку складає:
1319,6 х 0,003 х 64 = 253,36 дол. США х 1,855 (курс) = 469,9 грн = 470 грн.
Таким чином, належить до сплати пеня
312,21 + 646,46 + 712,55 + 470 = 2141,22 грн.
Таким чином, вказане рішення відповідача підлягає виконанню в сумі 2141,22 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України (254к/96-ВР), ст. 82 - 85 АПК України (1798-12), ВИРІШИВ:
Рішення Державної податкової адміністрації від 16.01.98 NN 21-22-206/19046571-444, 23-22-206/19046571-446 визнати недійсними повністю.
Рішення Державної податкової адміністрації в Одеській області від 16.01.98 N 22-22-205/19046571-445 визнати недійсним частково. Це рішення підлягає виконанню в сумі 2141,22 грн.
Головну податкову адміністрацію України від відповідальності звільнити.