ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
N 04-1/11-11/57 від 28.03.2001
Деякі правові та податкові аспекти вексельних операцій
Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України розглянула заяву Державної податкової інспекції у Старокиївському районі м. Києва про перевірку рішення (постанови, ухвали) від 29.05.2000 арбітражного суду м. Києва у справі N 11/608 за позовом АКБ "Н..." (м. Київ) до ДПІ у Старокиївському районі м. Києва про визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції у Старокиївському районі м. Києва.
Рішенням від 28.01.2000 колегія суддів арбітражного суду м. Києва задовольнила позовні вимоги АКБ "Н..." у повному обсязі, визнавши недійсним рішення Державної податкової інспекції у Старокиївському районі м. Києва від 21.05.99 з огляду на те, що договори врахування векселів не є кредитними операціями.
Голова арбітражного суду м. Києва постановою від 29.05.2000 залишив рішення без змін з тих самих підстав.
Державна податкова інспекція у Старокиївському районі м. Києва з рішенням та постановою арбітражного суду м. Києва не згодна та просить їх скасувати, а в позові відмовити, посилаючись на те, що згідно з чинним законодавством договори врахування векселів є кредитними операціями.
Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов, розглянувши матеріали справи, встановила, що Головним державним податковим ревізором інспектором відділу проведення особливо важливих перевірок Державної адміністрації у м. Києві <...>, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу проведення особливо важливих перевірок Державної податкової адміністрації у м. Києві <...>, старшим оперуповноваженим Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації у м. Києві <...> та оперуповноваженим Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації у м. Києві <...> була проведена перевірка дотримання чинного законодавства у операціях з цінними паперами Акціонерним комерційним банком <...> за період з 01.10.98 по 31.01.99 та виконання вимог Закону України "Про внесення до деяких законів України змін щодо відкриття банківських рахунків ( 725/97-ВР ) за період з 01.09.98 по 30.10.99".
Згідно з матеріалами перевірки було встановлено, що позивач у порушення вимог п. 4.1.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) не відносив до валового доходу суми процентних доходів за погашеними векселями, придбаними позивачем за договорами врахування (дисконт) векселів, які мають типову форму, з чого перевіряючі зробили висновок про те, що договори врахування векселів повинні були оподатковуватись позивачем як кредитні операції і доход, отриманий позивачем за результатами цих операцій, не повинен був проводитися за податковим обліком щодо торгової діяльності позивача, а дисконт у цьому випадку є процентами, отриманими позивачем за кредитними операціями (договори врахування векселів), і повинен відноситись до валового доходу в частині загальної банківської кредитної діяльності.
Внаслідок того, що позивач відніс суми дисконту до валового доходу у торговельній діяльності, він занизив валовий доход по кредитній діяльності.
Ці та інші висновки були зафіксовані перевіряючими в акті перевірки N 22/1/27-226 від 13.05.99, на підставі якого Державна податкова інспекція у Старокиївському районі м. Києва прийняла рішення N 1256-20025456-2240/3226 від 21.05.99 про стягнення з АКБ <...> 204300 грн. донарахованого податку на прибуток та застосування до позивача фінансових санкцій по податку на прибуток у розмірі 61290 грн., а також про стягнення 1700 грн. штрафу за несвоєчасне повідомлення про відкриття розрахункових рахунків.
Як видно з матеріалів справи, договори врахування векселів, які досліджувалися у ході перевірки, є типовими, і їх предметом було придбання позивачем у контрагента шляхом індосаменту векселів з наступною оплатою такого векселя на користь контрагента, який передав ці векселі.
Стаття 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) передбачає, що процентами у розумінні цього Закону є доход, який сплачується позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна, а суми дисконту можуть бути процентами у разі, коли залучення коштів здійснюється шляхом продажу операцій, казначейських зобов'язань або ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником.
В іншому розумінні суми дисконту, згідно з Законом ( 334/94-ВР ), не мають значення процентів.
Твердження відповідача стосовно того, що позивач безпідставно не оподаткував податком на прибуток дисконт, який є процентами за договором урахування векселів, які в свою чергу є кредитними операціями, не може бути прийняте до уваги, оскільки суперечить вимогам чинного законодавства. Так, пунктом 1.31 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) передбачено, що продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або комсенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Враховуючи, що відповідно до пункту 1.6 зазначеного Закону ( 334/94-ВР ) товарами є матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення, операції, які передбачають передачу прав власності на цінний папір (вексель), крім операцій із їх випуску та погашення, є операціями з продажу цінних паперів.
Згідно з положеннями вищевказаного Закону ( 334/94-ВР ) під терміном "торгівля цінними паперами" слід розуміти, зокрема, будь-які операції з придбання або продажу цінних паперів, торгівлю цінними паперами, чий статус встановлюється відповідним законодавством про цінні папери і фондовий ринок, а також будь-які операції з купівлі-продажу цінних паперів особами, які згідно з п. 7.6.2 не мають статусу торгівців цінними паперами.
Оскільки при здійсненні операцій з урахування векселів банк придбає вексель за грошові кошти та стає власником цього векселя, то, керуючись пунктом 1.31 і підпунктом 7.6.2 вказаного Закону ( 334/94-ВР ), ця операція з метою оподаткування відноситься до операцій з торгівлі цінними паперами.
З наведеного випливає, що посилання відповідача на результати перевірки, згідно з якими спірні операції з векселями за економічною сутністю визнані кредитними, є безпідставними та не грунтуються на будь-яких нормативних актах.
Цей факт підтверджується також наявним у матеріалах справи спільним листом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Національного банку України та Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Таким чином, рішення та постанова арбітражного суду м. Києва відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для їх скасування немає.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. 106-108 Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 ), судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України ПОСТАНОВИЛА:
Рішення від 28.01.2000 та постанову від 29.05.2000 арбітражного суду м. Києва у справі N 11/608 залишити без змін.
"Вісник господарського судочинства", N 3, 2001.