ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
08.08.2002 N 11/309
Про визнання угоди недійсною
Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула у відкритому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі - ДПІ у Оболонському районі) на ухвалу господарського суду м. Києва від 21.05.2002 у справі N 11/309 за позовом ДПІ у Оболонському районі до приватного підприємства "У..." (далі - ПП "У..."), товариства з обмеженою відповідальністю "К..." (далі - Відповідач-2) про визнання угоди недійсною.
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1789-12 ) у судовому засіданні 08.08.2002 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови колегії суддів Вищого господарського суду України.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.05.2002 провадження у справі зупинено. Зобов'язано сторони повідомити господарський суд та надати відповідні докази про закінчення провадження та прийняття компетентним органом кінцевого рішення у кримінальній справі N 75-00005.
З прийнятою ухвалою не погоджується ДПІ у Оболонському районі, яка оскаржила її у порядку касації. Заявник вважає необгрунтованим зупинення судом провадження у справі на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України ( 1789-12 ) (далі - ГПК України) у зв'язку з неможливістю розгляду даної справи до вирішення відповідного питання компетентними органами. При цьому ДПІ у Оболонському районі вважає, що наявність або відсутність кримінальної справи щодо посадових осіб приватного підприємства "У..." не може свідчити про наявність або відсутність умислу з боку підприємства як такого. Згідно зі ст. 18 Кримінального кодексу України до кримінальної відповідальності притягується фізична особа, а ДПІ у Оболонському районі у своєму позові стверджує про караний умисел юридичної особи - ПП "У...".
Крім того ст. 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) підставою для визнання угоди недійсною зазначає діяльність, що суперечить інтересам держави та суспільства за наявністю умислу сторони, а стороною в процесі є саме юридична, а не фізична особа.
Скаржник також вважає, що оскільки судом встановлено факт створення підприємства незаконним шляхом, що підтверджується визнанням його установчих документів недійсними в судовому порядку, то будь-яка діяльність такого підприємства вже сама по собі буде суперечити інтересам держави та суспільства.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
ДПІ у Оболонському районі заявлено позовні вимоги про визнання угоди, укладеної між відповідачами, недійсною на підставі ст. 49 Цивільного кодексу України як такої, що суперечить інтересам держави, та про стягнення з Відповідача-2 вартості товару, отриманого за оспорюванню угодою.
На обгрунтування своїх вимог ДПІ у Оболонському районі посилається на те, що при укладанні договору про надання послуг одна із сторін договору ПП "У..." мало умисел на ухилення від сплати податків. Ненарахування і несплата цим підприємством податків на загальну суму 415670 грн. підтверджується актом N 791/10/23-505 від 26.02.2001 "Про результати перевірки приватного підприємства "У..." з питання дотримання вимог Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) у період з 15.04.99 по 25.06.99".
Під час розгляду справи позивач надав господарському суду постанову старшого слідчого СВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва Б. від 26.02.2002 про порушення кримінальної справи N 75-00005 щодо громадянина України К. за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 Кримінального кодексу України - ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів в особливо великих розмірах.
Згідно з поясненнями позивача, наданими місцевому господарському суду та колегії суддів касаційної інстанції, зараз у вказаній кримінальній справі триває досудове слідство.
Господарський суд, зупиняючи провадження у господарській справі, виходив з того, що юридична особа бере на себе цивільні права та обов'язки через свої органи. Органи юридичної особи - це призначені або обрані посадові особи. Наявність прямого умислу та мети на ухилення від сплати податків може бути встановлена виключно у фізичних осіб. Фізична особа визнається винною виключно судом. А тому суд дійшов висновку, що в результаті розслідування кримінальної справи можуть бути встановлені вищезазначені обставини, які мають значення для розгляду господарської справи, зокрема, щодо наявності в діях конкретних осіб умислу на ухилення від сплати податків ПП "У...".
Колегія суддів відзначає, що дія ст. 49 Цивільного кодексу України (1540-06) поширюється на угоди, укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, тобто які порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До таких, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне користування нею, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу.
Для прийняття рішення у спорі даної категорії суду слід встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладання угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу, оскільки необхідними умовами для визнання угоди недійсною, відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу ( 1540-06 ), є її укладання з такою метою та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваної угоди на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.
А тому під час розгляду цієї категорії справ судам відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ( 1789-12 ) необхідно оцінювати докази в сукупності та визначати достатність підстав для висновку щодо спрямованості діяльності суб'єкта господарювання, у тому числі при укладанні спірної угоди, на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів). На виконання вимог ГПК України ( 1789-12 ) суди повинні повно з'ясовувати наявність тих обставин справи, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання у зв'язку з цим відповідних юридичних наслідків.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.
Колегія суддів враховує, що ст. 79 ГПК України ( 1789-12 ) встановлено перелік підстав зупинення провадження у справі. За правилами вказаної статті господарський суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи органом, що вирішує господарські спори, або відповідно питання компетентними органами.
Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь у судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: 1) призначення господарським судом судової експертизи; 2) надіслання господарським судом матеріалів до слідчих органів; 3) заміни однієї зі сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.
Разом з тим господарський суд вправі вирішувати питання про зупинення провадження у справах за наявності даних про порушення кримінальної справи, де об'єкт злочинного посягання пов'язаний з предметом судового розгляду. Приймаючи ухвалу про зупинення провадження, господарський суд першої інстанції визнав важливими для подальшого розгляду господарської справи такі обставини та факти, встановлення яких віднесено чинним процесуальним законодавством до компетенції слідчих органів та судів загальної юрисдикції. А тому поновлення розгляду господарської справи можливе лише після закінчення провадження у відповідній кримінальній справі.
Враховуючи всі викладені обставини і їх сукупність, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали господарського суду м. Києва від 21.05.2002.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-13 Господарського процесуального кодексу України ( 1789-12 ), колегія суддів ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу господарського суду м. Києва від 21.05.2002 у справі N 11/309 залишити без змін, а касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва - без задоволення.
"Вісник господарського судочинства", N 4, 2002 р.