ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
30.09.2003 N 21/353
Щодо розгляду касаційної скарги
Вищий господарський суд України розглянув касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову від 19.06.2003 р. Київського апеляційного господарського суду у справі N 21/353 господарського суду м. Києва за позовом ТОВ до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним рішення встановив:
У квітні 2003 року ТОВ пред'явило в суді позов до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним рішення N 129/26/31031180/2521/10 від 25.03.2002 р.
Зазначало, що вказаним рішенням ТОВ суму 705940,29 грн. пені за порушення терміну розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначено як суму податкового зобов'язання та вирішено стягнути у вигляді донарахованих податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що є недійсним у відповідності з вимогами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14).
Рішенням господарського суду м. Києва від 25.04.2003 р. позов задоволено. Задовольняючи позов, господарський суд виходив з того, що в компетенцію податкового органу за Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) не входить визначення пені за порушення термінів зарахування виручки резидентів в іноземній валюті, а отже, податковий орган не має права визначати пеню за порушення термінів зарахування виручки резидентів в іноземній валюті як податкове зобов'язання платника податків.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2003 р. рішення залишено без змін з тих же підстав.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судом Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), бо пеня за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності є податковим зобов'язанням платників податків за причинами, не пов'язаними з порушенням податкового законодавства, що підтверджується також Інструкцією про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 18.03.2002 р. Державною податковою адміністрацією м. Києва за результатами перевірки дотримання вимог Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) ТОВ за контрактом від 12.07.2001 р. N AL-120701 складено акт, в якому вказано на порушення строків надходження валютної виручки, у зв'язку з чим зроблено висновок про підставність нарахування пені.
25.03.2002 р. першим заступником ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято рішення N 129/26/31031180/2521/10 про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового законодавства з посиланням на порушення ст. 1, 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) і нарахована до бюджету за порушення строків надходження валютної виручки пеня у сумі 705940,29 грн. на підставі ст. 4 цього Закону, а також визначена як податкове зобов'язання, яке підлягає сплаті у десятиденний термін від дня отримання рішення.
10.05.2002 р. Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва позивачу була надіслана податкова вимога про сплату податкового боргу в сумі 705940,29 грн.
Згідно з преамбулою Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) він є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, в тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Згідно з п. 1.9 та 1.10 ст. 1 цього Закону ( 2181-14 ) податкове повідомлення і податкові вимоги є письмовими повідомленнями та вимогами контролюючих та податкових органів про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання або погасити суму податкового боргу. Ці форми актів ненормативного характеру можуть застосовуватись лише щодо обов'язків зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) визначено у ст. 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ). У цих статтях пеня за порушення резидентами термінів, передбачених ст. 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР ) не передбачена як один із видів податків або зборів. Тому обов'язок резидента зі сплати пені за порушення ним термінів, передбачених ст. 1 та 2 Закону, не належить до категорії податкового зобов'язання або податкового боргу.
Наведене свідчить про те, що у відповідача не було підстав направляти позивачу податкову вимогу про сплату пені за порушення ним термінів, передбачених ст. 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ).
Статтею 4 цього Закону ( 185/94-ВР ) передбачено, що державні податкові інспекції мають право, за наслідками документальних перевірок, безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.
Судові інстанції, враховуючи вимоги Законів України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ), "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ), "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) дійшли правильного висновку, що в компетенцію податкового органу не входить визначення пені за порушення термінів зарахування виручки резидентів в іноземній валюті як податкового зобов'язання платника податків і обґрунтовано задовольнили вимоги ТОВ.
Посилання податкової інспекції на порушення судовими інстанціями частини другої пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III не заслуговує на увагу, бо пеня за порушення резидентами термінів, передбачених ст. 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) не належить до категорії податкового зобов'язання.
Постановлені судові рішення відповідають обставинам справи і вимогам Закону ( 2181-14 ) і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову від 19.06.2003 р. Київського апеляційного господарського суду у справі N 21/353 без змін.
Головуючий суддя Н.Кочерова