ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
08.10.2002
Щодо касаційної скарги ВАТ "К" на ухвалу за результатами підготовчого засідання
господарського суду Донецької області від 02.08.2002 р. у справі N 33/24Б господарського
суду Донецької області за заявою ВАТ "Е" до ВАТ "К" про банкрутство
Справа N 33/24Б
Судова колегія Вищого господарського суду України, розглянувши матеріали касаційної скарги ВАТ "К" на ухвалу за результатами підготовчого засідання господарського суду Донецької області від 02.08.2002 р. у справі N 33/24Б господарського суду Донецької області за заявою ВАТ "Е" до ВАТ "К" про банкрутство, встановила:
Ухвалою від 11.02.2002 р. господарський суд Донецької області порушив провадження по справі N 33/24Б за заявою ВАТ "Е" про визнання банкрутом ВАТ "К".
Ухвалою за результатами підготовчого засідання від 15.04.2002 р. господарський суд Донецької області зобов'язав кредитора (заявника) подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення справи про банкрутство боржника, визнав розмір кредиторських вимог у заявленій сумі, а також встановив дату складання розпорядником майна реєстру вимог кредиторів, дату попереднього засідання суду та дату скликання перших загальних зборів кредиторів.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.2002 р. ухвала за результатами підготовчого засідання від 15.04.2002 р. залишена без змін.
Вищий господарський суд України постановою від 23.07.2002 р. ухвалу за результатами підготовчого засідання господарського суду Донецької області від 15.04.2002 р. і постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.2002 р. скасував та справу передав до господарського суду Донецької області для проведення підготовчого засідання за новим розглядом.
При прийнятті постанови Вищий господарський суд України виходив з такого: - обгрунтованість поданої кредитором заяви оцінюється судом з дотриманням вимог Розділу V Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ); - згідно із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) боржник - суб'єкт підприємницької діяльності неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати; - оскільки безспірні вимоги кредиторів підтверджуються виконавчими чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, то неспроможність боржника виконати свої грошові зобов'язання в часі підтверджується не моментом прийняття судового рішення, а часом його виконання органом державної виконавчої служби; - висновок суду у постанові та ухвалі у даній справі, що кредитором доказана неспроможність боржника, є передчасним.
Ухвалою за результатами підготовчого засідання від 02.08.2002 р. господарський суд Донецької області продовжив провадження по справі N 33/24Б про банкрутство ВАТ "К" та визнав недоцільним повторне подання заявником оголошення про порушення справи про банкрутство боржника в офіційних друкованих органах, оскільки таке оголошення поміщено в газеті "Голос України" N 75 від 20.04.2002 р., а також ухвалив провести попереднє засідання господарського суду.
ВАТ "К", не погоджуючись з ухвалою за результатами підготовчого засідання господарського суду Донецької області від 02.08.2002 р., звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати означену ухвалу у зв'язку з відсутністю ознак неплатоспроможності боржника.
Від арбітражного керуючого Ш. надійшли клопотання про відмову від касаційної скарги та її повернення, такі клопотання було відхилено колегією суддів Вищого господарського суду України з огляду на таке.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (далі - Закон) боржник є стороною по справі про банкрутство і вправі подавати скарги на судові акти, зокрема, ухвалу за результатами підготовчого засідання, ухвалу про введення процедури санації та призначення керуючого санацією.
Припинення повноважень керівника боржника при введенні процедури санації згідно зі ст. 17 Закону ( 2343-12 ) означає відсторонення від виконання функцій по управлінню і розпорядженню майном боржника та не виключає права керівника на підписання від імені боржника апеляційної та касаційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, постанову (ухвалу) суду апеляційної інстанції.
Заслухавши пояснення представника боржника, прокурора та арбітражного керуючого, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарським судом Донецької області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно до п.4 ст. 11 Закону ( 2343-12 ) в підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обгрунтованість заперечень боржника.
Основне завдання підготовчого засідання суду полягає в з'ясуванні ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи відсутності перешкод подальшому руху справи про банкрутство.
Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону ( 2343-12 ) ознаками неплатоспроможності боржника є: а) грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати; б) вимоги мають бути безспірними; в) вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
У першу чергу всі зазначені умови оцінюються судом при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, остаточна оцінка надається безпосередньо в підготовчому засіданні.
Оскільки боржник не може брати участь і подавати свої заперечення при прийнятті судом заяви кредитора про порушення справи про банкрутство, то такі заперечення боржника оцінюються безпосередньо в підготовчому засіданні.
Виходячи з того, що ухвала про порушення справи про банкрутство не підлягає оскарженню, Закон ( 2343-12 ) надає можливість оскаржити правомірність порушення справи про банкрутство боржника лише за результатами підготовчого засідання суду. Тому висновки суду першої інстанції стосовно того, що стаття 6 Закону щодо розміру кредиторських вимог стосується лише стадії порушення справи про банкрутство та не торкається інших стадій процедури банкрутства і тому сума цього боргу не має правового значення, є безпідставними.
Суд першої інстанції повинен виправити помилки, які мали місце при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, саме в підготовчому засіданні суду. Це стосується зокрема, питань базового розміру грошових вимог, строку їх несплати, безспірності та забезпеченості вимог, правового статусу кредиторів та боржника.
До оголошення в газеті (далі - малий конкурс) взаємовідносини між ініціюючим кредитором та боржником будуються на частковому застосуванні традиційних засобів банкрутства.
Повне застосування цих засобів банкрутства має місце після оголошення в газеті, тобто в період виявлення інших кредиторів (далі - великий конкурс).
В період малого конкурсу, коли діє мораторій на задоволення вимог кредиторів, погашатися може тільки борг ініціюючого кредитора, оскільки інших кредиторів ще немає.
Колегія суддів звертає увагу на те, що мораторій на задоволення вимог кредиторів передбачає не тільки зупинення погашення грошових зобов'язань (ст. 1 Закону ( 2343-12 ), але і встановлює спеціальний порядок погашення грошових вимог кредиторів. Це означає, що поза межами справи про банкрутство жоден кредитор не може задовольнити свої грошові вимоги.
Виходячи з цього погашення грошових вимог (повністю або частково) в період малого конкурсу може мати місце лише щодо ініціюючого кредитора.
Якщо вимоги ініціюючого кредитора на день підготовчого засідання погашаються повністю, то провадження у справі підлягає припиненню на підставі ст. 40 Закону ( 2343-12 ).
У випадку часткового погашення вимог кредитора, коли залишок боргу становить менше ніж базовий розмір (300 мінімальних розмірів заробітної плати), провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п.1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ), оскільки у боржника відсутня ознака неплатоспроможності.
Проте наявність залишку боргу понад базовий розмір тягне за собою подальший рух справи про банкрутство, і в такому випадку малий конкурс переростає у великий.
Колегія суддів зазначає, що провадження у справі про банкрутство регулюється не лише Законом ( 2343-12 ), а й Господарським процесуальним кодексом України ( 1798-12 ), іншими нормативними актами (п.1 ст. 5 Закону).
Тому висновок суду першої інстанції про те, що статтею 40 Закону ( 2343-12 ) встановлено вичерпний перелік підстав для припинення провадження у справі про банкрутство, є безпідставним.
Припинення провадження у справі про банкрутство на підставі п.1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) має місце, коли всі грошові вимоги ініціюючого кредитора повністю забезпечені заставою, а також коли вимоги ініціюючого кредитора складають менше базового розміру (п.2 ст. 8 Закону ( 2343-12 ).
Як встановлено судом першої інстанції, загальна сума боргу кредитора, який ініціював банкрутство, згідно з судовим рішенням та наказом, виданим на його виконання, складає 61502,11 грн.
Здійснені боржником на користь кредитора виплати, як зазначає суд першої інстанції, можна вважати погашенням боргу, що стягнутий за судовим рішенням в сумі 25210,06 грн.
Відповідно до Закону України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік" від 13.12.2001 р. N 2896-III мінімальний розмір заробітної плати з 1 січня 2002 р. до 1 липня 2002 р. складав 140 гривень на місяць. Отже, базовий розмір неплатоспроможності становить 42000,00 грн.
Таким чином, на час розгляду справи в підготовчому засіданні суду розмір грошових вимог ініціюючого кредитора складав менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати, тобто менше базового розміру.
Отже, на момент підготовчого засідання у боржника були відсутні ознаки неплатоспроможності щодо ініціюючого кредитора.
Також є безпідставними дії суду першої інстанції щодо неоформлення ухвали за результатами підготовчого засідання відповідно до вимог п.11 ст. 11 Закону ( 2343-12 ).
Крім того, суд першої інстанції визнав недоцільним повторне подання заявником оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційних друкованих органах, оскільки таке оголошення було розміщено в газеті "Голос України" N 75 від 20.04.2002 р.
Разом з тим, скасування Вищим господарським судом України ухвали за результатами підготовчого засідання від 15.04.2002 р. та направлення справи про банкрутство на новий розгляд означає початок розгляду справи на даному етапі процедури банкрутства. При цьому не може мати місце використання результатів процесуальних дій скасованого судового акта.
Колегія суддів дійшла висновку, що всі вищезазначені обставини свідчать про те, що судом першої інстанції були суттєво порушені норми матеріального та процесуального права, а тому ухвала за результатами підготовчого засідання господарського суду Донецької області від 02.08.2002 р. підлягає скасуванню.
Оскільки на момент підготовчого засідання грошові вимоги ініціюючого кредитора складали 36292,05 грн., тобто менше встановленого ст. 6 Закону ( 2343-12 ) розміру, то провадження по справі підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю неплатоспроможності боржника.
На підставі викладеного та керуючись ст. 1, 5, 11, 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ), Законом України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік" ( 2896-14 ) та пп.1, 2 ст. 80, ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), судова колегія постановила:
Касаційну скаргу ВАТ "К" на ухвалу за результатами підготовчого засідання господарського суду Донецької області від 02.08.2002 р. у справі N 33/24Б задовольнити.
Ухвалу за результатами підготовчого засідання господарського суду Донецької області від 02.08.2002 р. по справі N 33/24Б скасувати.
Провадження у справі N 33/24 Б про банкрутство ВАТ "К" припинити.
Надруковано: "Законодавство України про банкрутство та судова практика", 2003 р.