ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
ЛИСТ
18.08.2004 N 5437/X/17-3115
Щодо обліку фінрезультатів від здійснення
платником податку операцій з цінними паперами
ДПАУ розглянула лист і щодо порушених у ньому питань повідомляє.
1. Згідно із Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) (далі - Закон), який набрав чинності з 01.01.2004 р., облік фінрезультатів від здійснення платником податку операцій з цінними паперами (ЦП) та корпоративними правами у вигляді інвестиційного прибутку ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат (пп. 9.6.1 ст. 9 Закону) у порядку, наведеному у пп. 9.6.2-9.6.8 ст. 9 Закону, та згідно із наказом ДПАУ від 16.10.2003 р. N 490 "Про затвердження форми обліку доходів і витрат платника податку з доходів фізичних осіб та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу".
Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу. До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з обміну одного інвестиційного активу на інший інвестиційний актив, зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку.
За прикладом, наведеним у листі, фізичні особи - засновники кількох підприємств вирішили стати засновниками нового підприємства шляхом з'єднання належних їм інвестиційних активів. Тобто, попередньо має місце відчуження інвестиційних активів, що належали їх засновникам у цих (попередніх) підприємствах, а лише потім виникає можливість здійснення фізичними особами внеску до статутного фонду нового підприємства, яке вони засновують.
Позитивне значення загального фінрезультату операцій з інвестиційними активами внаслідок їх відчуження при виході засновника зі складу підприємства (засновником якого він був до створення нового підприємства) за наслідками звітного року включається до складу його загального річного оподатковуваного доходу, що підлягає декларуванню за наслідками звітного податкового року у встановленому законом порядку. При цьому до розрахунку загального фінрезультату операцій з інвестиційними активами платник податку не включає дохід, отриманий протягом звітного податкового року від продажу інвестиційних активів, якщо сума такого доходу не перевищує суми місячного мінімального прожиткового рівня для працездатної особи, встановленої на початок звітного року, помноженої на 1,4.
Платник податку, який за розрахунком загального фінрезультату операцій з інвестиційними активами протягом звітного року має право не подавати до податкового органу річну податкову декларацію, зобов'язаний її подати у разі отримання доходів, виплачених на його користь особами, які не є податковими агентами (п. 17.2 "в" ст. 17 та п. 18.2 ст. 18 Закону ( 889-15 ). При цьому, якщо дохід, одержаний від продажу у звітному податковому році інвестиційного активу, не перевищує згадану вище суму, відомості про такий продаж до декларації не вносяться.
У разі здійснення платником податку операцій з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця ЦП, він має право укласти договір з таким торговцем щодо виконання ним функцій податкового агента, тобто функцій щодо утримання у джерела виплати зазначених доходів податку (пп. 9.6.9 ст. 9 Закону ( 889-15 ).
2. Відповідно до п. 1.25 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) безнадійна заборгованість - це заборгованість, зокрема, по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.
Наказом ДПАУ від 11.07.2003 р. N 346 затверджено Узагальнююче податкове роз'яснення щодо застосування п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) в редакції, що діє з 01.01.2003 р. (далі - Закон), згідно з яким врегульовано питання відображення у податковому обліку безнадійної заборгованості для платника податку - покупця та платника податку - продавця товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ст. 256 глави 19 розділу V Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (далі - Кодекс) під терміном "позовна давність" розуміють строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Статтею 257 глави 19 розділу V Кодексу ( 435-15 ) визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.
Згідно із ст. 264 глави 19 розділу V Кодексу ( 435-15 ) переривання перебігу позовної давності відбувається у таких випадках:
- при вчиненні особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку;
- у разі пред'явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, на яку має право позивач.
При цьому після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Таким чином, при пред'явленні кредитором позову до боржника термін позовної давності переривається і перебіг позовної давності починається знову після набрання рішенням суду про стягнення заборгованості законної сили. Наприклад, у випадку, якщо рішення суду набрало сили в січні 2004 р., така заборгованість вважається безнадійною тільки після закінчення строку позовної давності, який встановлено тривалістю в 3 роки, тобто у січні 2007 р. При цьому, зокрема, відповідно до Узагальнюючого податкового роз'яснення N 346 збільшення валового доходу, передбачене пп. 4.1.6 ст. 4 Закону ( 334/94-ВР ), не відбувається.
Додатково повідомляємо, що через відсутність достатньої інформації щодо операції купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) та копії рішень судових інстанцій неможливо визначити терміни перебігу позовної давності та порядок відображення безнадійної заборгованості у податковому обліку.
Заступник Голови С.Лекарь