ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
30.03.2005
Справа N 4/227н
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 19.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - судді Кривди Д.С., суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М. у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: від позивача: Биструшкін В.Ю., від відповідача: Вістяка О.М., Бойко О.В., Тютюнник Л.I., розглянувши касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Лисичанську на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 12.10.2004 р. у справі N 4/227н господарського суду Луганської області за позовом відкритого акціонерного товариства "Лисичанська сода" до державної податкової інспекції у м. Лисичанську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, встановив:
Відкрите акціонерне товариство "Лисичанська сода" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до державної податкової інспекції у м. Лисичанську з позовом щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Лисичанську N 0000212301/2 від 20.04.2004 р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 32766830,73 грн., у тому числі: 18203794,85 грн. - основний платіж, 14563035,88 грн. - штрафні санкції.
Рішенням господарського суду Луганської області від 16.08.2004 р. (суддя О.В. Рябцева), яке постановою Луганського апеляційного господарського суду від 12.10.2004 р. (судді: Л.Л. Лозненко, Л.I. Журовльова, Л.В. Іноземцева) залишене без змін, позов відкритого акціонерного товариства "Лисичанська сода" задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Лисичанську N 0000212301/2 від 20.04.2004 р.
Не погодившись з прийнятими у даній справі рішеннями, державна податкова інспекція у м. Лисичанську подала касаційну скаргу, в якій просить дані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення. Свою вимогу державна податкова інспекція у м. Лисичанську мотивує тим, що господарським судом попередніх інстанцій невірно застосовано абз. 18 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ), оскільки судами встановлено, що при укладанні мирової угоди у справі про банкрутство не передбачено внесення змін до раніше укладених угод, які носили відплатний характер.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, які з'явились в господарське засідання суду касаційної інстанції, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга державної податкової інспекції у м. Лисичанську задоволенню не підлягає.
Господарським судом встановлено:
- Відповідачем здійснено планову документальну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період 01.10.2001 р. по 01.07.2003 р.
- За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.01.2004 р. N 0000212301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 39752523,05 грн., у тому числі 22084735,03 грн. - основний платіж, 17667788,02 грн. - штрафні санкції. Дане податкове повідомлення-рішення було оскаржене в адміністративному порядку.
- За результатами розгляду скарги позивача відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.02.2004 р. N 0000212301/1, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 39752523,05 грн. Дане податкове повідомлення-рішення також було оскаржене позивачем.
- За результатами розгляду скарги позивача державною податковою адміністрацією в Луганській області прийнято рішення від 16.04.2004 р. N 5010/25-08, яким скаргу позивача задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення N 0000212301/0 від 23.01.2004 р. в частині донарахованого податку на прибуток на суму 3880940,18 грн. та застосованої на підставі пп. 17.1.3 п. 17 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) штрафної санкції у сумі 1940470,09 грн., що склало разом 6985692,32 грн., після чого відповідачам прийнято оспорюване позивачем податкове повідомлення-рішення.
- Ухвалою господарського суду Луганської області від 29.05.2002 р. у справі N 9/596 було порушено провадження щодо банкрутства позивача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
- Ухвалою господарського суду Луганської області від 30.05.2003 р. у справі N 9/596 визнано вимоги кредиторів до боржника, згідно реєстру вимог кредиторів, в сумі 105468134 грн. 90 коп., у тому числі основного - 105165246 грн. 91 коп. та штрафних санкцій - 302887 грн. 99 коп.
- Ухвалою господарського суду Луганської області від 17.06.2003 р. у справі N 9/596 у справі щодо банкрутства позивача затверджено мирову угоду від 10.06.2003 р. та скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів.
- За умовами затвердженої господарським судом мирової угоди 98% від суми, визначеної реєстром вимог кредиторів, що загалом становить 103358772,20 грн., підлягає прощенню (списанню). Решта зобов'язань боржника у розмірі 2 % від суми визначеної реєстром, а саме: 2109362,69 грн., виконується в порядку та строки, визначені цією угодою.
Господарським судом також встановлено, що підставою для нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток став висновок відповідача щодо кредиторської заборгованості, яка згідно мирової угоди підлягає прощенню. На погляд відповідача, на підставі ухвали суду, якою затверджено мирову угоду, у позивача виникають валові доходи у вигляді безоплатно наданих товарів (робіт, послуг) у I кварталі 2003 року. При винесенні спірного податкового повідомлення-рішення відповідач включив до складу валових доходів 77876425,34 грн., з яких: 77830760,79 грн. заборгованості за товари (роботи, послуги); 45664 грн. 55 коп. - індекс інфляції, зробивши висновок про порушення платником податку пп. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ).
Згідно преамбули Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів. Таким чином, метою вищезгаданого Закону є відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності, який є боржником.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) термін "мирова угода" у цьому Законі вживається в такому значенні - домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зобов'язання за угодою сторін (далі - прощення боргів);
Згідно ст. 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) "Під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.
Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.
Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди.
Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її.
Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів". Таким чином, як випливає з приписів вищенаведених правових норм, під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється оформлена між боржником та комітетом кредиторів угода, зокрема, щодо припинення зобов'язання шляхом прощення (списання) боргів. Отже, висновок відповідача, що під мировою угодою слід розуміти цивільно-правову угоду, якою були змінені умови виконання цивільних зобов'язань за раніше укладеними договорами між позивачем - боржником та кредиторами, які уклали мирову угоду, є помилковим, оскільки протирічить вищенаведеним правовим нормам.
Визначення терміна "валовий доход" та правила щодо формування валового доходу встановлено ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), відповідно до п. 4.1 якої валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Отже, як випливає з приписів даної правової норми, діяльність платника податків є основою його доходів.
Згідно пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону). Отже, валовий доход включає доход від продажу товарів.
Визначення терміна "продаж товарів" дано у п. 1.31 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), а саме: продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Таким чином, продаж товарів, відповідно до вищенаведеної правової норми - це операції, що здійснюються за цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари.
Згідно пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи. Таким чином, валовий доход включає доход у вигляді вартості товарів, які (товари) безоплатно надані платнику податку саме з звітному періоді.
Проте, як вже зазначалось, позивачем в межах процедури банкрутства було укладено мирову угоду, за якою підлягало прощенню (списанню) 103358772,20 грн., а отже припинено зобов'язання позивача на дану суму боргу, а не дарування або продаж товарів.
Враховуючи, що господарським судом попередніх інстанцій було правильно застосовано абз. 18 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ), на неправильне застосування господарським судом якої посилається відповідач, то підстави для скасування прийнятих у даній справі судових рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України постановив:
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Лисичанську залишити без задоволення, а постанову Луганського апеляційного господарського суду від 12.10.2004 р. у справі N 4/227 - без змін.