ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
11.05.2004 N 25/389
Про зобов'язання зареєструвати статут
(скасовано постанову ВГСУ)
Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Вищого господарського суду України від 21.11.2003 року у справі за позовом Київської міської ради до Міністерства юстиції України про зобов'язання зареєструвати статут, встановила:
У травні 2003 року Київська міська рада звернулась з позовом до Міністерства юстиції України про зобов'язання зареєструвати статут. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що відповідач ухиляється від виконання покладеного на нього обов'язку по реєстрації статутів.
Міністерство юстиції України позов не визнавало, посилаючись на те, що у нього не було законних підстав здійснювати реєстрацію поданого позивачем Статуту територіальної громади міста Києва.
Рішенням господарського суду м. Києва від 02.07.2003 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2003 року, позов задоволено з тих мотивів, що відповідачем не було прийняте рішення про відмову у реєстрації статуту, але враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) та статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ), заявлена вимога про зобов'язання відповідача вчинити певні дії є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2003 року зазначені судові рішення залишено без змін з тих самих підстав.
За касаційною скаргою Міністерства юстиції України, яка обґрунтовувалася непідвідомчістю даного спору господарським судам, ухвалою від 30 грудня 2003 року Верховним Судом України порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 21 листопада 2003 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, відповідача, перевіривши матеріали справи і рішення, які приймались судами в процесі її розгляду, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" ( 3018-14 ) місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) встановлено, що господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім:
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
Таким чином, господарським судам підвідомчі справи, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.
Як вбачається з матеріалів справи, між Київською міською радою та Міністерством юстиції України виник спір щодо реєстрації статуту територіальної громади м. Києва.
Згідно з частиною 1 статті 5 Конституції України ( 254к/96-ВР ) носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 140 Конституції України ( 254к/96-ВР ) місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Стаття 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) визначає місцеве самоврядування в Україні як гарантоване державою право та реальну здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції (254к/96-ВР ) і законів України.
Згідно зі статтею 19 цього ж Закону ( 280/97-ВР ) статут територіальної громади підлягає реєстрації в органах Міністерства юстиції України, після чого вона набуває правоздатності.
Отже, за своєю правовою природою спірні правовідносини стосуються територіального утворення органу місцевого самоврядування і не є господарськими, а тому даний спір господарським судам не підвідомчий.
За таких обставин, постанова Вищого господарського суду України від 21.11.2003 року, постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2003 року та рішення господарського суду м. Києва від 02.07.2003 року підлягають скасуванню, а провадження у даній справі - припиненню на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
Відповідно до частини 4 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" ( 3018-14 ) справи, пов'язані з правовідносинами у сфері державного управління та місцевого самоврядування, розглядаються місцевими адміністративними судами. Як зазначено у пункті 16 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного вище Закону, до утворення системи адміністративних судів розгляд справ, віднесених до підсудності адміністративних місцевих судів, здійснюють місцеві загальні суди.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата постановила:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 21.11.2003 року у справі N 25/389, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2003 року та рішення господарського суду м. Києва від 02.07.2003 року - скасувати, провадження у даній справі - припинити.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.