ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
22.03.2005
Справа N 2-25/11376-2004
Щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
(віднесення до валових витрат амортизаційних відрахувань
по основним фондам групи 1, по яким підприємство
не мало витрат на їх придбання)
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Т. Дроботової (головуючого), Н. Волковицької, Т. Гоголь, за участю представників: від позивача - Поповича I.Я. (дов. від 07.07.2004 р.), від відповідачів - Продатько О.О. (дов. від 06.01.2005 р.), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову від 22.09.2004 року Севастопольського апеляційного господарського суду у справі N 2-25/11376-2004 господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом Дочірнього підприємства "Спеціалізований спинальний санаторій ім. Ак. Бурденка" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздравниця" до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень N 0001112301/0 та N 0001102301/0, встановив:
Ухвалою Вищого господарського суду України від 27 січня 2005 року у справі N 2-25/11376-2004 господарського суду Автономної Республіки Крим касаційна скарга Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову від 22.09.2004 року Севастопольського апеляційного господарського суду у зазначеній справі прийнята до провадження колегією суддів у складі: головуючого - Т. Дроботової, суддів - Н. Волковицької, Г. Фролової.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 22.03.2005 р. склад колегії суддів замінено та призначено колегію у складі: головуючого - Т. Дроботової, суддів - Н. Волковицької, Т. Гоголь.
Дочірнє підприємство "Спеціалізований спинальний санаторій ім. Академіка Бурденка" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздравниця" звернулось до господарського суду АРК з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень N 0001112301/0 та N 0001102301/0, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 355600 грн., з яких 177800 грн. - основний платіж та 177800 грн. - штрафні (фінансові) санкції та податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1260840 грн., з яких 630420 грн. - основний платіж та 630420 грн. - штрафні (фінансові) санкції, прийнятих на підставі акта про результати комплексної документальної повторної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2002 року по 30.04.2003 року.
Зазначеним актом встановлені порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1, підпункту 8.4.5 пункту 8.4 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 177,8 тис. грн. за рахунок віднесення до валових витрат амортизаційних відрахувань по основним фондам групи 1, по яким підприємство не мало витрат на їх придбання.
В акті також зазначено, що за період з 01.07.2002 р. по 30.04.2003 р. підприємством були подані уточнюючі декларації з податку на додану вартість, якими зменшені зобов'язання з податку на додану вартість за рахунок пільги відповідно до підпункту 5.1.8 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) на вартість реалізованих путівок, в той час як покупці цих путівок податковий кредит не зменшили. Даний факт перевіряючими кваліфікований як порушення пункту 4.5 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 630420 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.08. - 20.08.2004 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі, шляхом визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
Мотивуючи рішення суд зазначив, що висновки податкового органу стосовно спірного повідомлення-рішення N 0001102301/0 повністю спростовуються фактами, раніше встановленими рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим по справі N 2-15/11195-2003, а стосовно податкового повідомлення-рішення N 0001112301/0 відсутністю в акті перевірки будь-яких даних бухгалтерського та податкового обліку.
За апеляційною скаргою Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим Севастопольський апеляційний господарський суд постановою від 22.09.2004 року рішення господарського суду залишив без змін.
В постанові апеляційний суд зазначив, що підставою донарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість відповідач визначив безпідставне, на його думку, зменшення зобов'язань з цього податку за рахунок застосування пільг в односторонньому порядку тільки позивачем та відображене у уточнюючій декларації. Відповідач дійшов такого висновку з огляду на те, що за результатами зустрічних перевірок було встановлено, що покупці санаторно-курортних путівок, які купували ці путівки з урахуванням податку на додану вартість, не зменшили свого податкового кредиту.
При цьому, апеляційна інстанція дійшла висновку, що позивач свої податкові зобов'язання з податку на додану вартість уточнював не в зв'язку зі зміною суми компенсації за надані послуги, а в зв'язку з помилковим застосуванням до цих операцій податку на додану вартість, від сплати якого він звільнений, а відповідно і помилкового завищенням податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Факт правомірності застосування позивачем пільгового режиму оподаткування податком на додану вартість продажу санаторно-курортних путівок встановлений рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим по справі N 2-15/11195-2003, яке залишене без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.10.2003 р. та постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2004 р.
В частині донарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток колегія дійшла висновку, що покладені в основу податкового повідомлення-рішення N 0001112301/0 висновки аргументовані податковим органом без підтвердження розрахунковими та іншими документами, чим порушені приписи підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ).
Крім того, апеляційний суд зазначив, що підставою для нарахування амортизаційних відрахувань є факт наявності на балансі основних фондів, які відповідно підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) визначаються як матеріальні цінності, передбачені платником податку для використання у господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати вводу в експлуатацію таких матеріальних цінностей і вартість яких поступово зменшується в зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Євпаторійська ОДПІ в Автономній Республіці Крим подала до Вищого господарського суду касаційну скаргу на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду, в якій просить постанову у справі скасувати та направити справу на новий розгляд, мотивуючи скаргу доводами про порушення судом норм матеріального права, а саме: пункту 4.5 статті 4, підпункту 7.2.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), підпункту 8.1.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ).
Свої доводи відповідач обґрунтував тим, що у разі зменшення суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), податок перераховується відповідно такій базі оподаткування. При цьому, на думку заявника, продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму занадто нарахованого податку одночасно із збільшенням покупцем суми податкового зобов'язання на цю ж суму.
Крім того, заявник вважає, що позивач не мав права нараховувати амортизаційні відрахування на основні фонди, які він не придбавав, а отримав безоплатно у тимчасове володіння і користування від ЗАО "Укрпрофздравниця".
Заслухавши доповідь судді-доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), касаційна інстанція рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є визнання недійсними податкових повідомлень-рішень N 0001112301/0 та N 0001102301/0, якими позивачу донараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток.
Приводом для донарахування податку на додану вартість, як стверджує у касаційній скарзі відповідач, є порушення з боку позивача приписів пункту 4.5 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), яке полягає у тому, що позивач здійснив корегування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у бік зменшення за рахунок занадто нарахованого податку при продажу санаторно-курортних путівок односторонньо, в той час як покупці цих путівок не збільшили суму податкового зобов'язання на цю ж суму.
Зазначеним пунктом передбачено, що у разі коли після поставки товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за поставку товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з такою поставкою, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому, продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.
Господарськими судами при розгляді справи встановлено, що перерахунок податкового зобов'язання з податку на додану вартість здійснено позивачем в зв'язку з помилковим застосуванням до цих операцій, які звільнені від оподаткування, базової ставки податку на додану вартість в розмірі 20%.
Факт правомірного застосування позивачем пільгового режиму оподаткування операцій з продажу путівок на санаторно-курортне лікування встановлений рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим по справі N 2-15/11195-2003, яке залишене без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.10.2003 р. та постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2004 р. та відповідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) не потребує доказування.
Цим же рішенням встановлено, що дані уточнених податкових декларацій відповідають документам податкового обліку позивача.
Посилання відповідача на порушення приписів пункту 4.5 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) є необґрунтованим, оскільки зазначений пункт не ставить дії покупця і продавця у залежність одного від другого.
Доводи касаційної скарги щодо порушення з боку позивача приписів підпункту 8.1.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) також не приймається касаційною інстанцією до уваги, оскільки, як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, під час складання акта про результати перевірки від 30.06.2004 р. N 259/23-01, на підставі якого були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, у розпорядженні перевіряючих були відсутні будь-які документи бухгалтерського та податкового обліку в зв'язку з їх знешкодженням як таких, що не підлягають зберіганню в зв'язку з ліквідацією ДП "Сакикурорт".
Відповідно підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Отже, суди дійшли правильного висновку щодо необґрунтованості висновків акта перевірки за відсутності документів бухгалтерського обліку.
За таких обставин твердження заявника про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального права не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим касаційна інстанція не вбачає підстав для скасування або зміни рішення господарського суду Автономної Республіки Крим та постанови Севастопольського апеляційного господарського суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 108, 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд постановив:
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.08. - 20.08.2004 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.09.2004 року у справі N 2-25/11376-2004 господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін, а касаційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим - без задоволення.