ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
22 грудня 2006 року
м. Київ
Справа № К-7881/06
Про визнання недійсними повідомлень-рішень
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого-судді: Ф.,
Суддів: Л., Г., М., М.,
при секретарі: М.,
сторони: від позивача – не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином; від відповідача - не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином;
розглянувши касаційну скаргу Швейцарської фірми “Лентімекс С.А.” в особі Українського представництва “Лентімекс С.А.” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2005 у справі за позовом Швейцарської фірми “Лентімекс С.А.” в особі Українського представництва “Лентімекс С.А.” до Південної міжрайонної державної податкової інспекції міста Кривого Рогу про визнання недійсними повідомлень-рішень, - встановила:
Швейцарська фірма “Лентімекс С.А.” в особі Українського представництва “Лентімекс С.А.” (далі по тексту – позивач, Фірма “Лентімекс С.А.”) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Південної міжрайонної державної податкової інспекції міста Кривого Рогу (далі по тексту – відповідач, Південна МДПІ м. Кривого Рогу) про визнання недійсними повідомлень-рішень № 0000052307/0 від 23.11.2003, № 0000052307/1 від 08.12.2003 та № 0000052307/2 від 12.02.2004.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2005 в задоволенні позовних вимог Фірмі “Лентімекс С.А.” відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2005 повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В касаційній скарзі Фірма “Лентімекс С.А.” стверджує, що при ухваленні судового рішення господарським судом Дніпропетровської області порушено норми матеріального та процесуального права, а саме – ст.ст. 8, 9, 129 Конституції України, статті 5 Конвенції між Урядом України і Швейцарської Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал, підписаної 30.10.2000, статті 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому позивач стверджує, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що терміни “представництво” та “постійне представництво” є ідентичними, тоді як відповідно до норм Конвенції термін “постійне представництво” не включає, зокрема, діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.
Південною МДПІ у м. Кривому Розі подано письмові заперечення на касаційну скаргу, де наведено доводи в обґрунтування прохання залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області - без змін.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія Вищого адміністративного суду України встановила наступне.
Статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судом першої інстанції встановлені наступні фактичні обставини справи.
Південною МДПІ проведено комплексну документальну перевірку дотримання Українського представництва Швейцарської фірми “Лентімекс С.А.” вимог податкового законодавства, за результатами якої складено акт № 10/23-7/01-20067118 від 17.11.2003.
На підставі висновків проведеної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000052307/0 від 20.11.2002, яким позивачу нараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 11 958,18 грн. (основний платіж – 8 359,31 грн., штрафні санкції – 3 598,87 грн.).
За результатами оскарження суми податкового зобов’язання в адміністративному порядку контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000052307/1 від 08.12.2003 та № 0000052307/2 від 12.02.2004, якими підтверджено визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 11 958,18 грн. (основний платіж - 8 359,31 грн., штрафні санкції - 3 598,87 грн.).
Судом першої інстанції встановлено, що підставою для визначення позивачу суми податкового зобов’язання став висновок контролюючого органу про те, що Українським представництвом Фірми “Лентімекс С.А.” за 4 квартал 2002 року, 1 квартал 2003 року та 2 квартал 2003 року не сплачений податок на прибуток в сумі 3 896,82 грн., 3 117,10 грн. і 1345,39 грн. відповідно.
Висновок контролюючого органу про те, що позивачем не сплачено податкове зобов’язання ґрунтується на тому, що Українське представництво Фірми “Лентімекс С.А.”, отримавши від нерезидента кошти, не включило їх до складу валових доходів.
Згідно даних, що містяться у Довідці № 427/99 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої ДП Головний міжрегіональний інформаційний центр, Українське представництво Фірми “Лентімекс С.А.” має організаційно-правову форму “Представництво” без права юридичної особи, види діяльності: представницькі послуги, маркетингові дослідження, консультації по питаннях комерційної діяльності, фінансів і управління.
Пунктом 13. статті 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (у відповідній редакції) визначено, що суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються у загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який здійснює свою діяльність незалежно від такого нерезидента. У разі якщо нерезидент здійснює свою діяльність не лише в Україні, а й за її межами і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що проводиться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з податковим органом за місцезнаходженням постійного представництва. У разі неможливості шляхом прямого підрахування визначити прибуток, одержаний нерезидентами з джерелом його походження з України, оподатковуваний прибуток визначається податковим органом як різниця між валовим доходом та валовими витратами, визначеними шляхом застосування до суми одержаного (нарахованого) валового доходу коефіцієнта 0,7.
Статтею 5 Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал, підписаної 30.10.2000, яка була ратифікована 10.01.2002 та набула чинності 26.02.2002 визначено, що для цілей цієї Конвенції термін “постійне представництво” означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність підприємства. Термін “постійне представництво”, зокрема, включає:
a) місце управління;
b) відділення;
c) контору;
d) фабрику;
e) майстерню;
f) шахту, нафтову або газову свердловину, кар’єр або будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів;
g) склад або інше приміщення, яке використовується як торгова точка. Будівельний майданчик або монтажний, або складальний об’єкт утворюють постійне представництво лише в тому разі, якщо вони існують більше дванадцяти місяців.
Незважаючи на попередні положення цієї статті, термін “постійне представництво” не включає:
a) використання споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або поставки товарів чи виробів, що належать підприємству;
b) утримання запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою зберігання, демонстрації або поставки;
c) утримання запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою переробки іншим підприємством;
d) утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для підприємства;
e) утримання постійного місця діяльності виключно з метою реклами, для надання інформації, для проведення наукового дослідження або здійснення для підприємства будь-якої іншої діяльності підготовчого чи допоміжного характеру;
f) утримання постійного місця діяльності виключно для здійснення будь-якої комбінації видів діяльності;
Перелічених у підпунктах від a) до e), за умови, що сукупна діяльність постійного місця діяльності, яка виникає внаслідок такої комбінації, має підготовчий або допоміжний характер. Незалежно від положень пунктів 1 і 2, якщо особа, інша ніж агент з незалежним статусом, про якого йдеться в пункті 6, діє від імені підприємства і має, і звичайно використовує в Договірній Державі повноваження укладати контракти від імені підприємства або утримує запаси товарів чи виробів, що належать підприємству, з яких здійснюється регулярний продаж цих товарів чи виробів від імені підприємства, то це підприємство розглядається як таке, що має постійне представництво в цій Державі щодо будь-якої діяльності, яку ця особа здійснює для підприємства, за винятком, коли діяльність цієї особи обмежується тією, що зазначена в пункті 4, яка, якщо і здійснюється через постійне місце діяльності, не перетворює це постійне місце діяльності у постійне представництво відповідно до положень цього пункту. Підприємство не розглядається як таке, що має постійне представництво в Договірній Державі, лише в разі, якщо воно здійснює підприємницьку діяльність у цій Державі через брокера, комісіонера чи будь-якого іншого агента з незалежним статусом за умови, що ці особи діють у межах своєї звичайної діяльності. Той факт, що компанія, яка є резидентом Договірної Держави, контролює чи контролюється компанією, що є резидентом другої Договірної Держави або яка здійснює підприємницьку діяльність у цій другій Державі (через постійне представництво або іншим чином), сам по собі не перетворює одну з цих компаній у постійне представництво другої компанії.
У Свідоцтві про реєстрацію, виданого Міністерством зовнішніх економічних зв’язків України, Українське представництво Фірми “Лентімекс” здійснює свої функції згідно із законодавством України.
Пунктом 1.17 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що постійне представництво нерезидента в Україні - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, відносяться: місце управління, філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар’єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин. З метою оподаткування до постійних представництв прирівнюються резиденти, які мають повноваження діяти від імені нерезидента, що тягне за собою виникнення у нерезидента цивільних прав та обов’язків (укладати договори (контракти) від імені нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу митниці). Резиденти, що з метою оподаткування прирівнюються до постійних представництв, не підлягають додатковій реєстрації в податкових органах як платники податку.
Враховуючи, що судом першої інстанції, на підставі аналізу фактичних обставин справи, встановлено, що Українське представництво Фірми “Лентімекс” є постійним представництвом Швейцарської фірми “Лентімекс С.А.”, а відповідно до статті 220 КАСУ передбачено, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, судова колегія погоджується з висновком попередньої судової інстанції про те, що суми прибутків такого постійного представництва маються оподатковуватись у загальному порядку відповідно до положень пункту 13 статті 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (у відповідній редакції).
Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про те, що місцевий суд повно з’ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які потягли б за собою скасування чи зміну прийнятого у справі судового рішення, судовою колегією не встановлено.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, - ухвалила:
Касаційну скаргу Швейцарської фірми “Лентімекс С.А.”, в особі Українського представництва “Лентімекс С.А.”, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2005 у справі за позовом Швейцарської фірми “Лентімекс С.А.”, в особі Українського представництва “Лентімекс С.А.”, до Південної міжрайонної державної податкової інспекції міста Кривого Рогу про визнання недійсними повідомлень-рішень залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий
Судді