ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
13 лютого 2007 року
м. Київ
Справа № 21-175во06
Щодо стягнення суми
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
Головуючого: К.,
Суддів: Г., М., П., С., Т., Т.,
розглянувши у письмовому провадженні за винятковими обставинами справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) “Ексторг” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси (далі – ДПІ) та управління Державного казначейства в Одеській області (далі – УДК), за участю прокуратури Київського району м. Одеси, про стягнення суми, за скаргою ДПІ,
встановила:
У лютому 2005 року ТОВ “Ексторг” звернулося в суд із згаданим позовом, просило стягнути з Державного бюджету України через УДК суму процентів за прострочення експортного відшкодування податку на додану вартість ( далі – ПДВ) у розмірі 90 748 грн. 26 коп. Позивач обґрунтував свої позовні вимоги тим, що ДПІ порушила закріплене законом право товариства на своєчасне відшкодування ПДВ з Державного бюджету України.
Господарський суд Одеської області рішенням від 12 квітня 2005 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24 травня 2005 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2006 року, позов задовольнив.
Судові рішення обґрунтовані тим, що у позивача виникло перевищення податкового кредиту над сумами податкових зобов’язань за облікові періоди: червень 2001 року, липень-грудень 2002 року, січень, лютий, травень-липень 2003 року, жовтень 2003 року, березень 2004 року, червень 2004 року. Сума отриманого відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ позивачу склала 414 168 грн. 04 коп., яке здійснено поетапно: 7 грудня 2004 року - 371 920 грн., 28 грудня 2004 року - 100 437 грн., 29 грудня 2004 року - 241 810 грн., взаємозаліком зменшено суму заборгованості у розмірі 82 775 грн. 96 коп.
Суми, невідшкодовані платнику податку у встановлений термін, судами визнані бюджетною заборгованістю, на яку нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом її дії, включаючи день погашення, відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (далі – Закон № 168/97-ВР). Сума нарахованих процентів за розрахунком позивача, склала 90 748 грн. 26 коп.
У скарзі ДПІ поставлено питання про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2006 року та її скасування у зв’язку з неправильним та неоднаковим застосуванням касаційними судами положень частини 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР та незастосуванням положень статті 8 цього ж Закону, яка мала бути застосована при розгляді цієї справи.
На підтвердження неоднакового застосування судами касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права скаржник наводить постанову Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2003 року у справі № 4/251 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Підприємство “Канва” до управління Державного казначейства в Івано-Франківській області та Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про стягнення 232 201 грн. 99 коп., у якій спір щодо стягнення процентів за порушення строків відшкодування розглянуто із застосуванням норм матеріального права, що не були застосовані судами при розгляді цієї справи і в задоволенні позову було відмовлено.
Скарга ДПІ не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що, згідно з вимогами чинного законодавства, за результатами фінансово-господарської діяльності ТОВ “Ексторг” подало до органу державної податкової служби податкову звітність, за встановленою формою. Відповідно до податкових декларацій з ПДВ, у ТОВ “Ексторг” виникло перевищення податкового кредиту над сумами податкових зобов’язань за обліковий період червень 2001 року, липень-грудень 2002 року, січень, лютий, травень-липень 2003 року, жовтень 2003 року, березень 2004 року, червень 2004 року, що утворило бюджетну заборгованість.
Відшкодування бюджетної заборгованості шляхом перерахування ТОВ “Ексторг” коштів здійснено 7 грудня 2004 року у сумі 371 920 грн., 28 грудня 2004 року - 100 437 грн., 29 грудня 2004 року - 241 810 грн. Шляхом взаємозаліку, проведеного з урахуванням положень пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1270 “Про впорядкування відшкодування податку на додану вартість та розрахунків з бюджетом”, припинено зобов’язань сумою 82 775 грн. 96 коп.
Право позивача на експортне відшкодування виникло в нього внаслідок здійснення операцій з продажу товарів, вивезених платником податків за межі митної території України (експорт).
Згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону № 168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.
Статтею 4 Указу Президента України “Про деякі зміни в оподаткуванні” від 7 серпня 1998 року № 857/98 (зі змінами), якщо сума від’ємного значення податку не погашається сумами податкових зобов’язань, що виникли протягом трьох наступних звітних періодів, така сума підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на умовах встановлених законодавством, протягом місяця, що настає після подання декларації за третій звітній період, після виникнення від’ємного значення податку.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ “Ексторг” суди у цій справі керувалися положеннями пункту 7.7.1 статті 7 Закону № 168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якою визначено порядок відшкодування з Державного бюджету України від’ємного значення суми податку, що підлягають сплаті, як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (роботі, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, тобто надміру сплаченого податку. Ці положення не розмежовують їх застосування при відшкодуванні ПДВ за природою його виникнення, тому є загальними у разі проведення відшкодування ПДВ.
Приписи щодо порядку експортного відшкодування, що були встановлені статтею 8 Закону №168/97-ВР, яка безпосередньо визначала особливості оподаткування операцій з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України, у тому числі, строки та порядок експортного відшкодування та, при цьому, не містила вимог щодо нарахування процентів на суми експортного відшкодування, або відсилання до порядку відшкодування ПДВ, не обмежує право суб’єктів господарювання на відшкодування збитків понесених несвоєчасним відшкодування ПДВ у вигляді виплати пені у розмірах визначених частиною 5 підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
На підставі наведеного, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України приходить до висновку, що скарга ДПІ підлягає залишенню без задоволення, а рішення ухвалені судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановила:
Скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси залишити без задоволення.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2006 року, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24 травня 2005 року, рішення господарського суду Одеської області від 12 квітня 2005 року – залишити без змін.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
Судді