ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
17 березня 1998 року
м. Київ
Справа № 05-50н98
Про створення непередбаченого
законами України військового формування
Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України у складі:
Головуючого:Цитовича М.М.
Суддів:Кравченко К.Т., Жук В.І.
за участю прокурора Корчевської СЮ.
розглянула в судовому засіданні 17 березня 1998 року в м. Києві кримінальну справу за протестом заступника Генерального прокурора України на постанову і окрему постанову судді Київського міського суду від 2 лютого 1998 р.
Згідно з постановою, 29 травня 1997 р. до Генеральної прокуратури України від Макара І.І. надійшло повідомлення про злочин. Він інформував, що Президентом України Указом від 24 квітня 1997 р. створено непередбачене законами України військове формування - Національне бюро розслідувань, що на його думку є злочином.
12.03.96 р. в газеті "Комсомольская правда" була надрукована інформація про те, що Указом російської Федерації виділялась квота на нафту для фінансування перевиборчої компанії Кучми Л.Д., що суперечить ч. 4 ст. 5 Закону України "Про вибори Президента України".
В скарзі вказано також, що Президент України підписав нерівноправну угоду про створення МЕК, і при вирішенні питань розподілу спільного майна і базування російських військ у Севастополі Президентською адміністрацією завдано шкоду Україні.
Вважаючи ці діяння злочинними, Макар І.І. поставив питання про порушення відносно Президента України кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 56, 187-6 КК України.
Постановою прокурора відділу нагляду за додержанням законів при проведенні слідства органами прокуратури м. Києва від 12 червня 1997 р. в порушенні справи відносно Президента України Кучми Л.Д. відмовлено за відсутністю злочину.
Постановою судді цю постанову прокурора скасовано. Суд визнав, що скаргу Макара І.І. слід надіслати до Верховної Ради України для розгляду та прийняття рішень згідно із ст. 111 Конституції України.
Крім того, суддя виніс окрему постанову, якою постановив довести до відома Верховної Ради України про порушення Конституції України виконуючим обов'язки Генерального прокурора України Литваком О.М. та іншими керівниками України, які здійснювали нагляд за розглядом скарги Макара І.І.
В протесті заступника Генерального прокурора України ставиться питання про скасування цих постанов судді та направлення справи в той же суд для розгляду.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав протест, перевіривши справу, судова колегія вважає, що протест підлягає частковому задоволенню.
Висновок суду про те, що постанова прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи проти Президента України підлягає скасуванню, є обґрунтованим.
Згідно зі ст. 105 Конституції України, на час виконання повноважень Президент України користується правом недоторканості.
Тому суд правильно визнав, що прокурор, який отримав заяву Макара І.І., не мав права порушити кримінальну справу або відмовити в порушенні кримінальної справи проти Президента України, оскільки такі його дії протирічать Конституції України.
Разом з тим висновок суду про те, що прокуратура взагалі не мала права здійснювати перевірку заяви Макара І.І. про злочин, є помилковим.
Відповідно до ст. 97 КПК України, прокурор, слідчий, орган дізнання зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.
По заяві або повідомленню про злочин названі посадові особи зобов'язані прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу, відмовити в порушенні кримінальної справи, направити заяву або повідомлення за належністю.
Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється.
Таким чином, в даному випадку прокурор зобов'язаний був перевірити заяву Макара І.І. про злочин, порушити чи відмовити в порушенні кримінальної справи по фактах. При встановленні даних, які б свідчили про можливе скоєння Президентом України державної зради або іншого злочину, матеріали перевірки направити в Верховну Раду України для вирішення питання в порядку ст. 111 Конституції України.
Оскільки прокуратурою м. Києва, практично, перевірка заяви Макара І.І. не здійснювалась, то вона підлягає направленню не в Верховну Раду України, як помилково визнав суд, а в прокуратуру м. Києва для перевірки. Тому постанова судді в частині рішення про направлення заяви Макара І.І. у Верховну Раду України підлягає зміні.
В зв'язку з наведеним, висновки судді в окремій постанові про те, що заява Макара І.І. керівниками Генеральної прокуратури України була направлена для перевірки в прокуратуру м. Києва в порушення вимог Конституції України, є безпідставними.
Крім того, як видно з матеріалів справи, заява Макара І.І. розглядалася прокурором прокуратури України м. Києва і про наслідки її розгляду заявнику повідомлено прокуратурою м. Києва 13.06.97 р. (а.с. 2-4). Таким чином, нагляд за розглядом заяви повинні були здійснювати і здійснювали посадові особи прокуратури м. Києва, а не Генеральної прокуратури України, як визнав суд.
З врахуванням наведеного судова колегія вважає, що висновки судді в окремій постанові про порушення в.о. Генерального прокурора України Литваком О.М. та іншими керівниками Генеральної прокуратури України Конституції України при здійсненні нагляду за розглядом скарги Макара І.І. є необґрунтованими, а тому окрема постанова підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 393, 394 КПК України, судова колегія - ухвалила:
Протест заступника Генерального прокурора України задовольнити частково.
Постанову судді Київського міського суду від 2 лютого 1998 року відносно заяви Макара Івана Івановича змінити.
Виключити з неї рішення про те, що заяву Макара І.І. слід надіслати до Верховної Ради України.
Матеріали по заяві Макара І.І. направити для розгляду в прокуратуру м. Києва.
Окрему постанову судді Київського міського суду від 2 лютого 1998 р. скасувати.
Головуючий
Судді