ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
23 жовтня 2007 року N 07/142
м. Київ
Про визнання недійсними
податкових повідомлень-рішень
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
Головуючого: К.,
Суддів: Г., М., П., С., Т., Т.,
при секретарі судового засідання: Ж.,
за участю представників позивача – гр. О, відповідача – гр. П,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку провадження за винятковими обставинами за скаргою Державної податкової інспекції у м. Львові (далі – ДПІ) справу за позовом Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” до ДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, – встановила:
Господарський суд Львівської області рішенням від 28 квітня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2005 року, позов задовольнив частково: визнав недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ від 18 жовтня 2004 року N 522630/0/20282, N 1042320/0/20287, N 1052320/0/20284; у частині вимоги про визнання недійсним рішення ДПІ від 1 жовтня 2004 року N 19336/23/4 провадження у справі припинено.
Зазначені судові рішення Вищий адміністративний суд України ухвалою від 5 липня 2006 року залишив без змін.
У скарзі до Верховного Суду України ДПІ порушила питання про скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення її на новий розгляд до суду першої інстанції. На обґрунтування скарги зроблено посилання на порушення норм матеріального та процесуального права, неоднакове застосування судами касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права і додано судові рішення касаційних судів, у яких, на думку скаржника, по-іншому застосовано цю норму.
У ході розгляду справи у порядку провадження за винятковими обставинами не виявлено неоднакового застосування судами касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права.
Рішення місцевого господарського суду, з висновком якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, мотивовано тим, що відповідно до підпункту 4.3.4 пункту 4.3 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” застосування непрямих методів для визначення податкових зобов’язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється. ДПІ застосувала такі методи для визначення податкових зобов’язань позивача за операцією із придбання установок мікрозварювальних автоматизованих технологічних за відсутності наведених у цьому Законі підстав, а отже, зробила це неправомірно.
Суд також дійшов висновку, що ДПІ не довела невідповідність рівня цін, за якими було отримано послуги, рівню звичайних цін.
Крім того, суд припинив провадження у справі у частині вимоги про визнання недійсним рішення ДПІ від 1 жовтня 2004 року N 19336/23/4 (про застосування до Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” непрямих методів визначення сум податкових зобов’язань) із підстави непідвідомчості цього спору господарському суду.
Наведені висновки ґрунтуються на чинному законодавстві, іншого застосування касаційним судом зазначеної вище норми права у наведених у скарзі прикладах не встановлено.
Відповідно до частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні скарги, якщо обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися.
Керуючись статтями 241 – 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, – постановила:
У задоволенні скарги Державної податкової інспекції у м. Львові відмовити.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
Судді