ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
20 листопада 2007 року
м. Київ
07/149
Про визнання нечинним рішення
адміністративної колегії
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
Головуючого: К.,
Суддів: Г., М., П., С., Т.,
розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами справу за позовом Зарічного споживчого товариства (далі – Зарічне СТ) до Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі – Сумське ОТВ АМКУ) про визнання нечинним рішення адміністративної колегії, за скаргою Сумського ОТВ АМКУ на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 червня 2006 року, – встановила:
У вересні 2005 року Зарічне СТ звернулося з позовом про визнання нечинним рішення адміністративної колегії Сумського ОТВ АМКУ від 31 серпня 2005 року № 20 в частині визначення монопольного (домінуючого) становища Зарічного СТ.
Позов обґрунтований тим, що оскаржене рішення прийняте всупереч положень Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням АМКУ від 5 березня 2002 року № 49-р, та з порушенням Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням АМКУ від 19 квітня 1994 року № 5.
Постановою господарського суду Сумської області від 17 листопада 2005 року позов задоволено, визнано нечинним рішення адміністративної колегії Сумського ОТВ АМКУ від 31 серпня 2005 року № 20 в частині визначення монопольного (домінуючого) становища Зарічного СТ.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31 січня 2006 року зазначену постанову суду першої інстанції скасовано і в позові відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 червня 2006 року постанову суду апеляційної інстанції скасовано і залишено без зміни постанову суду першої інстанції про задоволення позову.
У скарзі про перегляд справи за винятковими обставинами Сумське ОТВ АМКУ просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 червня 2006 року суду, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31 січня 2006 року та постанову господарського суду Сумської області від 17 листопада 2005 року і направити справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) та статті 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції”. Заявник вважає, що даний публічно-правовий спір помилково розглянутий адміністративними судами, оскільки статтею 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” він віднесений до юрисдикції господарських судів. В обґрунтування неоднакового застосування зазначених правових норм заявник надав копію постанови Вищого господарського суду України від 14 лютого 2006 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства “Сучасне будівництво” до АМКУ про визнання недійсним рішення та зобов’язання надати дозвіл на придбання акцій якою визначено, що це справа суду господарської юрисдикції.
Скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України від 26 листопада 1993 № 3659-ХІІ “Про Антимонопольний комітет України”, АМКУ – це державний орган із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель, що у розумінні положень статті 3 КАС відповідає ознакам суб’єкта владних повноважень. Таким чином спори з участю органів АМКУ щодо виконання ними своїх владних повноважень є публічно-правовими.
Згідно зі статтею 4 КАС правосуддя у адміністративних справах здійснюється адміністративними судами, юрисдикція яких поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Частиною третьою статті 6 Закону України “Про судоустрій України” встановлено правило згідно якого ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК) господарським судам підвідомчі справи за заявами органів АМКУ, Рахункової палати з питань віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
Статтею 60 Закону України від 11 січня 2001 року № 2210-ІІІ “Про захист економічної конкуренції” встановлено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМКУ повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Тобто Закон України № 2210-ІІІ містить спеціальні норми щодо захисту економічної конкуренції та загальні у визначенні суб’єктом господарювання порядку захисту прав порушених органами АМКУ. Проте він не є процесуальним законом і після набрання чинності КАС України ним не може визначатися підсудність справ з публічно-правових спорів за участю органів АМКУ.
З огляду на викладене адміністративним судами підвідомчі всі публічно-правові спори щодо рішень, дій або бездіяльності органів АМКУ, як суб’єкта владних повноважень, які нормами ГПК не віднесено до розгляду за правилами господарського судочинства господарським судам.
Оскільки даний спір виник не за позовом органів АМКУ, підстав для здійснення правосуддя у цій справі у порядку господарського процесуального законодавства немає.
Керуючись статтями 241 – 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, – постановила:
У задоволенні скарги Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України відмовити.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 червня 2006 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
Судді