ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
6 травня 2008 року
м. Київ
08/47
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого: Кривенка В.В.,
суддів:Гусака М.Б., Маринченка В.Л.,
Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,
при секретарі судового засідання Міщенко Т.В.,
за участю представника позивача, Державного підприємства “Керченський судноремонтний завод” (далі – ДП “Керченський судноремонтний завод”), – Т.,
розглянувши за винятковими обставинами у відкритому судовому засіданні за скаргою ДП “Керченський судноремонтний завод” справу за його позовом до Державної податкової інспекції м. Керчі в Автономній Республіці Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, – встановила:
У липні 2005 року ДП “Керченський судноремонтний завод” звернулось із позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 22 червня 2005 року N 0001192200/3, яким йому визначено податкове зобов’язання зі сплати пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (далі – ЗЕД) у сумі 22982,57 грн., оскільки воно прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України.
Підставою прийняття оспорюваного повідомлення-рішення стали обставини, виявлені податковими органами в ході перевірки. Так, 4 лютого 2004 року позивач за контрактом від 15 січня 2004 року N YС-14/268, укладеним із компанією “Юкатан Шиппінг компані ЛТД” ввіз у режимі “Переробка на митній території України” для здійснення ремонту теплохід “Сормовський-116”. Визначений у контракті строк ремонту судна становив 70 днів від дати початку ремонтних робіт, а їх вартість – 309070 доларів США. Через виконання додаткових робіт вартість ремонту було збільшено до 373479 доларів США.
Із різних причин строк ремонту судна, передбачений контрактом і додатковою угодою, був перевищений на 63 доби і його загальна тривалість склала 209 діб. У зв’язку із цим набула чинності умова, передбачена розділом VI контракту і додатковими угодами, щодо застосування штрафу у вигляді зменшення вартості ремонту судна на 1000 доларів США за кожну добу прострочення.
Декларування відремонтованого судна для виходу з митної території України позивач на вимогу замовника здійснив за фактичною вартістю ремонту без урахування штрафних санкцій.
Узгодження остаточного розрахунку вартості ремонту судна – з урахуванням передбачених контрактом штрафних санкцій – було оформлено відповідним протоколом від 17 листопада 2004 року.
Валютна виручка за виконаний ремонт судна надійшла від нерезидента в період із 26 січня 2004 року по 24 листопада 2004 року в сумі 310707 доларів США, при цьому різниця між вартістю виконаних та оплачених робіт склала 62772 долара США.
Позивач розглядає протокол узгодження остаточного розрахунку також як протокол заліку зустрічних однорідних вимог на суму 62772 долара США, а саме на заборговану ним за контрактом суму санкцій за несвоєчасне виконання ремонту судна.
Господарський суд Автономної Республіки Крим рішенням від 9 – 12 серпня 2005 року частково задовольнив позов – визнав недійсним оспорюване податкове повідомлення-рішення у частині визнання пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД податковим зобов’язанням, у задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Постановою від 20 жовтня 2005 року Севастопольський апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції змінив – позов задовольнив, спірне податкове повідомлення-рішення визнав недійсним.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 жовтня 2006 року постанову суду апеляційної інстанції скасував, рішення суду першої інстанції залишив у силі.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, висновок якого визнав правильним Вищий адміністративний суд України, вважав правомірним нарахування відповідачем позивачеві пені за порушення строків розрахунків у ЗЕД у сумі 22982,57 грн., але не погодився з визнанням цієї суми податковим зобов’язанням.
Суд апеляційної інстанції задовольнив позов виходячи з того, що боргу за контрактом позивач не має, оскільки узгоджений розмір вартості ремонту було зменшено на розмір нарахованої позивачу пені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
У скарзі про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України в цій справі ДП “Керченський судноремонтний завод”, посилаючись на наявність підстави, установленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати зазначену ухвалу та залишити без змін помилково скасовану постанову суду апеляційної інстанції.
Заслухавши представника позивача, перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі та запереченнях на неї доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає підтвердженим неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень Цивільного кодексу України (далі – ЦК), які визначають можливість проведення розрахунків у сфері ЗЕД шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Відповідно до статей 627, 628 ЦК сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Закон України від 23 вересня 1994 року N 185/94-ВР “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” не містить заборони щодо зміни сторонами істотних умов договору, у тому числі його ціни, шляхом підписання додаткових угод до нього.
Зазначений Закон регулює порядок припинення зобов’язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, проте це не виключає можливості припинити зобов’язання в інший спосіб, зокрема зарахуванням.
Частиною четвертою статті 6 Закону України від 16 квітня 1991 року N 959-ХІІ “Про зовнішньоекономічну діяльність” передбачено, що суб’єкти ЗЕД мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім прямо або у винятковій формі заборонених законами України.
У цивільному праві одним із способів припинення зобов’язань є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або невстановлений, або визначений моментом пред’явлення вимоги (стаття 601 ЦК).
Для проведення зарахування необхідна наявність певних умов, а саме: вимоги повинні бути зустрічними (тобто такими, що випливають зі взаємних зобов’язань між двома особами) та однорідними (як правило, йдеться про взаємні вимоги грошових сум в одній і тій самій валюті); має настати строк виконання за всіма зустрічними вимогами.
Зарахування є односторонньою операцією, для якої достатньо заяви однієї сторони. Проте воно може здійснюватися за згодою обох сторін – у разі підписання ними угоди про припинення зобов’язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно зарахування вважається вчиненим із дати підписання заяви однією стороною або угоди – обома.
Статті 601, 602 ЦК не містять застереження про неможливість зарахування вимоги, яка виникла із зобов’язання про забезпечення виконання інших зобов’язань (штрафу). Таке зобов’язання може бути припинене шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на загальних підставах.
Таким чином, виконання зобов’язань резидента України перед нерезидентом за зовнішньоекономічним контрактом шляхом зарахування вимоги про сплату штрафу за прострочення строку ремонту судна в погашення вимоги про сплату заборгованості за цей ремонт за наявності належним чином оформлених документів є підставою для зняття банком із контролю експортно-імпортної операції, вчинюваної ним відповідно до Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року N 136 і зареєстрованої Міністерством юстиції України 28 травня 1999 року за N 338/3631.
Установивши ці обставини, суд касаційної інстанції не взяв до уваги те, що суб’єктам господарювання – резидентам гарантовано свободу підприємницької діяльності, яка здійснюється у порядку та у спосіб, що не заборонені законом, і тому суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, правильно застосував норми матеріального права щодо визначення способу припинення зобов’язань в іноземній валюті за договором із нерезидентом.
Керуючись статтями 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, – постановила:
Скаргу Державного підприємства “Керченський судноремонтний завод” задовольнити.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18 жовтня 2006 року скасувати, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2005 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.