ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
30 квітня 2009 року
м. Київ
Справа N К-34042/06
Про скасування податкового повідомлення-рішення
Вищий адміністративний суд України у складі:
| головуючого: | Костенка М.І. |
| суддів: |
Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М., |
при секретарі судового засідання: Гусєвій К.О.,
розглянувши у судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу N АС-27/374-06 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосервіс» (далі – ТОВ «Енергосервіс») до державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі – ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення за касаційною скаргою ДПІ на постанову господарського суду Харківської області від 03.07.2006 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2006, встановив:
Позов подано про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.03.2006 N 0000302307/0 з мотивів його невідповідності чинному законодавству України.
Постановою господарського суду Харківської області від 03.07.2006, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2006, позов задоволено. Названі судові акти з посиланням на приписи пункту 1.6 статті 1, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та статті 331 Цивільного кодексу України мотивовано тим, що одержані позивачем кошти за договорами дольової участі у фінансуванні будівництва не підлягають включенню до валового доходу підприємства, позаяк операції по залученню коштів здольщиків для будівництва об’єкта нерухомості за своєю правовою природою є операціями з борговими зобов’язаннями та не передбачають переходу права власності на збудоване майно.
Не погоджуючись з висновками попередніх судових інстанцій, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані постанову та ухвалу місцевого та апеляційного господарських судів та відмовити в даному позові. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, зокрема, що пунктом 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено звільнення від оподаткування ПДВ операцій з одержання від пайовиків внесків для фінансування будівництва житла, тоді як з огляду на визначені статтею 3 та підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» об’єкт оподаткування та дату виникнення податкових зобов’язань названі операції обкладаються ПДВ на загальних підставах.
Заслухавши суддю доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Попередніми судовими інстанціями у справі з’ясовано, що:
- ДПІ було проведено виїзну позапланову перевірку, оформлену актом від 22.05.2006 N 1313/23-722/30592278, на предмет достовірності нарахування ТОВ «Енергосервіс» суми бюджетного відшкодування ПДВ в рахунок майбутніх платежів за травень 2005 року;
- в ході проведеної перевірки відповідачем було встановлено факт одержання позивачем грошових внесків на загальну суму 455180 грн. за договорами дольової участі у фінансуванні будівництва, укладеними ТОВ «Енергосервіс» з фізичними особами, без віднесення отриманої суми до валового доходу позивача, що призвело до завищення від’ємного значення різниці між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту на 75863 грн.;
- за наслідками проведеної перевірки 25.03.2006 ДПІ прийнято оскаржуване повідомлення-рішення про визначення суми завищення бюджетного відшкодування у розмірі 75863 грн.;
- зазначеними договорами дольової участі у фінансуванні будівництва не передбачено передачу права власності на об’єкт будівництва, а лише обов’язок позивача після закінчення будівництва передати пайовикові виділену в натурі його долю у вигляді квартири для подальшого оформлення права власності.
Причиною спору в даній справі стало питання щодо правомірності віднесення до валового доходу підприємства коштів на фінансування будівництва, одержаних від здольщиків.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).
Згідно з визначеннями, що містяться у пунктах 1.6, 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» товари – це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення; продаж товарів – це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.
Наведені норми Закону кореспондуються з приписами підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 цього ж Закону, за яким з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.
Частиною другою статті 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на новозбудоване нерухоме майно (житловий будинок, будівля, споруда тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію. Якщо право власності на нерухоме майно у відповідності з законом підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Отже, попередні судові інстанції з огляду на наведені законодавчі приписи та з урахуванням установлених ними обставин справи (зокрема, факта відсутності передачі права власності пайовикам за вказаними договорами), дійшли вірного висновку про неправомірність віднесення відповідачем таких пайових внесків до валового доходу ТОВ «Енергосервіс».
Посилання ж скаржника на пункт 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є необґрунтованим, адже наведена норма не містить закритого переліку договорів, операції за якими не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню.
За таких обставин підстав для скасування оскаржуваних постанови господарського суду Харківської області та ухвали Харківського апеляційного господарського суду не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 223, 224, 230, 231, Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, ухвалив:
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Харківської області від 03.07.2006 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2006 у справі NАС-27/374-06 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.