ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
від 15.07.2009 р. N 2а-38016/09/2070
Щодо задоволення адміністративного позову
(Витяг)
<...>
Суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.
1. Як вбачається з матеріалів справи, пюставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки акта Нововодо-лазької МДПІ про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "В" від 20.10.2008 р. щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Н" за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2008 р.
Так, за висновками вказаного акта перевірки встановлено порушення ТОВ "В" пп.7.4.1, пп.7.4.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон про ПДВ), що призвело до донарахування ПДВ у сумі 4827,64 грн., у тому числі: за березень 2008 року - 4250,93 грн.; за квітень 2008 року - 576,71 грн.
Як зазначено в акті перевірки, порушення вбачається у тому, що ПП "В" та ПП "Д", які були контрагентами ТОВ "Н", яке, в свою чергу, є контрагентом ТОВ "В", у податкових деклараціях за перше півріччя 2008 р. не відобразили повністю податкові зобов'язання з ПДВ, чим, на думку працівників податкового органу, порушили пп.4.2 п.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.97 р. N 166, зареєстрованого в Мін'юсті України від 09.07.97 р. за N 250/2054 (далі - Порядок N 166), а саме: надання декларації без заповненого належним чином додатку 5 до податкової декларації з ПДВ. З посиланням на вищеви-кладене, вказаним актом перевірки було визнано нікчемними правочини, вчинені між ПП "В", ПП "Д", ТОВ "Н" та ТОВ "В".
<...>
Судом встановлено, що відповідно до угоди (контракту) від 09.01.2008 р. ТОВ "В" придбало у ТОВ "Н" преформи ПЕТФ і кришки для закупорювання пляшок ПЕТФ на загальну суму 28965,72 грн., у тому числі ПДВ - 4827,64 грн., з яких у лютому 2008 року поставлено товари на суму 25505,54 грн., у тому числі ПДВ - 4250,93 грн., та у березні 2008 року поставлено товари на суму 3460,28 грн., у тому числі ПДВ - 576,71 грн. (свідоцтво платника ПДВ постачальника додавалося). На вказані поставки підприємство отримало видаткові накладні та податкові накладні, які надано до матеріалів справи. Будь-яких зауважень з приводу неналежного заповнення податкових накладних з боку відповідача ні у акті перевірки, ні у судовому засіданні не зроблено. Розрахунки між ТОВ "В" та ТОВ "Н" проведено на повну суму поставки - 28965,72 грн. в безготівковій формі, перелік платіжних доручень наведено у акті перевірки та додано до матеріалів справи. Розрахунки з контрагентом проведено у лютому - березні 2008 року в повному обсязі.
З пояснень сторін та досліджених письмових доказів у справі встановлено, що отримані преформи використано ТОВ "В" у господарській діяльності для виробництва оцту (вироблений оцет розлито у тару з преформ), що також зазначено у акті перевірки <...>.
Суд зазначає, що підприємство по вказаних операціях відобразило податковий кредит в декларації з ПДВ за березень у сумі 4250,93 грн. (податкові накладні від 08.02.2008 р. N 245/хф, от 29.02.2008 р. N 350/хф, от 18.02.2008 р. N 288/хф, от 12.02.2008 р. N 264/хф) та за квітень 2008 року в сумі 576,71 грн. (податкова накладна вщ 03.03.2008 р. N 365/хф), що відповідає приписам п.7.2 (вимоги до податкової накладної) та п.7.5 (дата виникнення першої із подій) ст.7 Закону про ПДВ.
Згідно з пп.7.2.6 ст.7 Закону про ПДВ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до Порядку N 166 до податкових декларацій за вказані періоди було надано додатки 5, у яких в розділі "Податковий кредит" у повній відповідності з отриманими податковими накладними заповнено усі реквізити контрагента - ТОВ "Н".
Таким чином, суд дійшов висновку, що ТОВ "В" у податковій звітності з ПДВ відобразило податковий кредит у повній відповідності до Закону про ПДВ.
Судом взято до уваги, що будь-які приписи щодо невідображення ТОВ "Н" у податковій декларації з ПДВ за відповідні періоди податкових зобов'язань за господарськими операціями з ТОВ "В" у акті перевірки відсутні.
Суд зазначає, що таким чином, відсутні підстави для висновку МДПІ щодо невідображення постачальником податкового зобов'язання за дослідженими операціями.
Крім того, суд зауважує, що Закон про ПДВ не ставить право платника ПДВ на податковий кредит у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів (у тому числі з причин невідображення ними податкових зобов'язань).
2. Щодо висновків акта про нікчемність правочинів суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як випливає зі змісту акта перевірки, висновок МДПІ про порушення позивачем за правочином, укладеним з ТОВ "Н", частини першої ст.203, ст.215, частини першої ст.216, ст.228 ЦКУ було зроблено з огляду на те, що правочини, вчинені ПП "В", ПП "Д", ТОВ "Н", ТОВ "В", не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, вочевидь є такими, що укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемними.
Суд, беручи до уваги фактичні обставини справи та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказаний висновок Нововодолазької МДПІ помилковим та безпідставним.
Частина перша ст.203 ЦКУ визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.204 ЦКУ правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст.215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст.219, 220, 221, 224, 228 ЦКУ недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст.71 ЦКУ, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Також відповідно до ст.234 ЦКУ фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст.207 ГКУ господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.
Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено, хоча відповідно до ст.71 КАСУ він як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність свого рішення.
Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані у цій справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплена належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими.
Згідно з приписами ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Суд зазначає, що ТОВ "Н" та ТОВ "В" належним чином оформили договірні правовідносини, на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.
Крім того, ТОВ "В" в повному обсязі перераховано податкові зобов'язання зі сплати ПДВ з придбаних у ТОВ "Н" товарів.
З наданих до суду документів (акт перевірки, розділ 3) встановлено, що ТОВ "В" в подальшому використано придбані у ТОВ "Н" проформи для виробництва оцту. В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що товариству було відомо про порушення ТОВ "Н" вимог податкового законодавства. Отже, будь-які умисні дії ТОВ, а також посадових осіб юридичної особи стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину відсутні.
Також суд зазначає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договорів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
За таких обставин суд не може погодитися з висновком відповідача, викладеним у акті перевірки від 20.10.2008 р. відносно нікчемності укладених спірних правочинів, оскільки в силу ст.204 ЦКУ правочин є провомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
3. Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, суд також дійшов висновку, що на порушення наведених норм права та з перевищенням повноважень, передбачених ст.10, 11 Закону України від 04.12.90 р. N 509 "Про державну податкову службу в Україні", в акті перевірки визначено нікчемним правочин, вчинений між ТОВ "Н" та ТОВ "В".
4. Суд погоджується з доводами позивача, що в акті перевірки висновки з приводу невідображення податкових зобов'язань з ПДВ ПП "В" та ПП "Д" не обгрунтовані та не доведені, а саме: в акті перевірки вказано, що протягом першого півріччя на адресу ТОВ "Н" ПП "В" відвантажило преформи та кришки на загальну суму 158872811,72 грн., у тому числі ПДВ 26478802,07 грн. За даними наведених у акті податкових декларацій з ПДВ ПП "В" за січень - травень 2008 року підприємством задекларовано за січень - квітень 2008 року податкову зобов'язання у сумі 1000449188 грн. Посилання МДШ на неподання ПП "В" розшифровки податкових зобов'язань до податкової декларації з ПДВ (додаток 5), на думку суду, не є підставою згідно із Законом про ПДВ для того, щоб вказані декларації вважати "прийнятими до відома", як це зазначено в акті <...>.
Відповідно до пп.4.1.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Крім того, положеннями Закону про ПДВ не передбачено такого режиму прийому декларації як "Прийнято до відома".
5. Судом також з'ясовано, що декларації з ПДВ визнано (без зазначення ким саме) як неподаткові внаслідок висновку МДПІ про невідповідність обсягів податкових зобов'язань ПП "Д" та ТОВ "Н" з посиланням на пп.4.2 п.4 Порядку N 166. Суд зазначає, що вказане твердження суперечить як Закону про ПДВ, так і пп.4.2 п.4 Порядку N 166, на який посилається перевіряючий, оскільки вказаним пунктом лише передбачено, які додатки повинні подаватися разом з декларацією, та відсутні будь-які приписи щодо визнання декларації неподатковою при неподанні додатку 5.
Відповідно до норм Закону України "Про систему оподаткування" за будь-якими із сторін пра-вочину не передбачено зобов'язання (ст.9) та не визначено права (ст.10) здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину.
Статтею 61 Конституції України закріплено саме індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тож притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник.
З урахуванням викладеного суд вважає, що виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.
Враховуючи викладене, безпідставним вважається висновок відповідача про порушення ТОВ "В" пп.7.4.1 ст.7 Закону про ПДВ.
6. Відповідно до частини другої ст.71 КАСУ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.
Висновки перевіряючої особи, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.
З огляду на це суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для визначення ТОВ "В" суми податкового зобов'язання по ПДВ у загальному розмірі 7236 грн., внаслідок чого податкові повідомлення-рішення Нововодолазької МДПІ у Харківській області повинні бути скасовані як такі, що прийняті з порушенням частини третьої ст.2 КАСУ.
<...>
З урахуванням вищевикладених обставин суд вважає, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
<...>
Керуючись ст.4, 7, 86, 94, частиною першою ст.158, ст.160-163, 167, 186, 254 КАСУ, Харківський окружний адміністративний суд ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ТОВ "В" до Нововодолазької МДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень <...> задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Нововололазької МДПІ.
Суддя Т.ПЕРЦОВА