ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
03 червня 2010 р.
м. Київ
Справа N К-13791/07
Про призначення пенсії
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
| головуючого судді: | Гуріна М.І. (суддя-доповідач) |
| суддів: | Амєліна С.Є. Головчук С.В. Кобилянського М.Г. Юрченка В.В. |
секретар судового засідання Кармазін О.Ю.,
у відсутності сторін та їх представників,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області на постанову Лутугинського районного суду Луганської області від 31 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 14 червня 2006 року у справі за позовом Агєєва Дмитра Сергійовича до управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області про призначення пенсії, -
встановив:
У березні 2006 року Агєєв Д.С. звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області про призначення пенсії на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" з моменту звернення з відповідною заявою.
Постановою Лутугинського районного суду Луганської області від 31 березня 2006 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 14 червня 2006 року, позов задоволено. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області про відмову Агєєву Дмитру Сергійовичу у призначенні пенсії державного службовця неправомірними. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області призначити Агєєву Дмитру Сергійовичу згідно ст. 37 Закону України "Про державну службу" пенсію державного службовця з моменту звернення за її призначенням.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Лутугинського районного суду Луганської області від 31 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 14 червня 2006 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а у справі ухвалити нове судове рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Агєєв Д.С., працюючи на посаді голови Лутугинського районного суду Луганської області, з 2000 року отримує пенсію на підставі статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення". З 16 вересня 2005 року не працює, оскільки знаходиться у відставці, отримує довічне грошове утримання, а також пенсію за віком. Має 38 років стажу державної служби.
Звернувшись до управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області з заявою про призначення пенсії на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу", отримав відмову.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має право, крім довічного грошового утримання, на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу".
Однак, з таким висновком судів попередніх інстанцій погодитися не можна.
Правове положення судді, в тому числі і його пенсійне забезпечення, регулюється Законами України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року та "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року.
Так, відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 43 Закону України "Про статус суддів" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) судді, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".
Зі змісту вказаної статті слідує, що судді у відставці виплачується пенсія відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" при наявності певних умов і у випадку не одержання ним щомісячного довічного грошового утримання. Тобто суддя може отримувати або щомісячне довічне грошове утримання, або йому призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на час звернення до відповідача з відповідною заявою отримував щомісячне довічне грошове утримання.
За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що оскільки позивач, знаходячись у відставці, отримує довічне грошове утримання, то права на призначення йому додатково і пенсії на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", він не має.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову в позові.
Керуючись статтями 160, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області задовольнити.
Постанову Лутугинського районного суду Луганської області від 31 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 14 червня 2006 року скасувати.
В позові Агєєва Дмитра Сергійовича відмовити.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.