Плата за землю з 2011 року

(Частина I. Частину II див. в консультації від 24.01.2011 р.)

3 1 січня 2011 року Закон про плату за землю втратив чинність, на зміну йому прийшов Податковий кодекс України, а з ним і деякі зміни в порядку нарахування і сплати податку на землю і орендної плати за землю. Істотні зміни сталися в ставках і в вживанні пільг по цих платежах.

Податковий кодекс України в основному не змінює порядок плати за землю, встановлений Законом про плату за землю, але є і відмінності, про які необхідно знати, оскільки вони істотно впливають на суму податку на землю. Розглянемо ці відмінності. Розпочнемо з основних понять і термінів, вживаних з 2011 року.

Плата за землю - загальнодержавний податок, який стягується у формі земельного податку і орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Тобто, як і раніше, існує два види плати за землю:

- земельний податок;

- орендна плата.

Відповідно, платниками є:

- власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

- землекористувачі.

Покажемо це на малюнку.

З Малюнком можна ознайомитись: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Консультації".

Земельний податок обов'язковий платіж, що стягується з власників земельних ділянок і земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПК України).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 п.14.1 ст. 14 розд. 1 ПК України).

Власники земельних ділянок - юридичні і фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до законодавства отримали право власності на землю в Україні, а також територіальні громади і держава відносно земель комунальної і державної власності відповідно (пп. 14.1.34 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПК України).

Землекористувачі - юридичні і фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані в користування земельні ділянки державної і комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73 п. 14. ст. 14 розд. І ПК України).

Об'єктами оподаткування є (п. 270.1 ст. 270 розд. XIII ПК України):

- земельні ділянки, що знаходяться у власності або користуванні;

- земельні частки (паї), що знаходяться у власності;

- земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.3 ст. 288 розд. XIII ПК України).

Раніше згідно із Законом про плату за землю (ст. 5) об'єктом оподаткування визнавалася і земельна частка (пай), що знаходилася в користуванні.

Плата за землю обчислюється виходячи з бази оподаткування.

Базою оподаткування є:

- нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленим даним розділим;

- площа земельних ділянок, нормативна грошова оцінка яких не проведена.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок (далі - НГО) - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів (пп. 14.1.125 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПК України).

Тут слід зауважити, що, на відміну від ПК України, в Законі про плату за землю базою оподаткування виступала грошова оцінка як капіталізований рентний дохід із земельної ділянки. Приведений термін «нормативна грошова оцінка земельних ділянок» відповідає терміну, наведеному в Законі про оцінку земель, з тією різницею, що, згідно з ПК України, НГО проводить центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю являється календарний рік (ст. 285 розд. XIII ПК України). Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року. Для знову створених підприємств і організацій, а також у зв'язку з придбанням права власності і/або користування на нові земельні ділянки базовий податковий (звітний) рік може бути менше 12 місяців.

Порядок обчислення, ставки і пільги обумовлені в розд. XIII «Плата за землю» ПК України.

Базою обкладення фіксованим сільськогосподарським податком для сільськогосподарських товаровиробників є НГО одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сінокосів, пасовищ і багаторічних насаджень), проведена за станом на 1 липня 1995 року, для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) - нормативна грошова оцінка одного гектара ріллі в Автономній Республіці Крим або в області, проведена за станом на 1 липня 1995 року. Тому такі платники податків не є платниками земельного податку (окрім земельного податку за земельні ділянки, не використовувані для ведення сільськогосподарського товаровиробництва).

Податковий період, порядок розра-хунку орендної плати, термін сплати і порядок її зарахування до бюджетів обумовлені в статтях 285 - 287 розд. XIII ПК України.

Порядок розрахунку плати за землю

Основою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування і правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну і якісну характеристику, розподіл серед власників землі і землекористувачів, підготовлених відповідно до закону (пп. 14.1.42 п. 14.1 ст. 14 розд. 1 ПК України).

Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки надають інформацію, необхідну для обчислення і стягування плати за землю, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Фізичним особам, як і раніше, плату за землю нараховують податкові служби. Пунктом 286.5 ст. 286 ПК України податкової служби наказано до 1 липня (раніше було до 15 липня) поточного року видати платнику податкове повідомлення-рішення з розрахунком зобов'язання з плати за землю.

Залишилися незмінними положення про оподаткування земельних ділянок, на яких розташована будівля, що знаходиться в спільній власності декількох юридичних або фізичних осіб (п. 286.6 ст. 286 розд. XIII ПК України).

Порядок розподілу податку між власниками за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що знаходиться в спільній власності декількох юридичних або фізичних осіб, з урахуванням при-будинкової території, описаної детально в п. 286.6 ст. 286 ПК України.

Але, як бачимо, з'явилося істотне уточнення «з урахуванням прибудинкової території». У Законі про плату за землю податок розраховувався пропорційно довше у власності на будівлю (ч. 5 ст. 14), прибудинкова територія не враховувалася.

Також і за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що знаходиться в користуванні декількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожній з них пропорційно тій частині площі будівлі, яка знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Юридична особа зменшує податкові зобов'язання по земельному податку на суму пільг, що надаються фізичним особам:

- інвалідам першої і другої груп;

- фізичним особам, що виховують трьох та більше дітей у віці до 18 років;

- пенсіонерам (за віком);

- ветеранам війни і особам, на яких поширюється дія Закону про статус ветеранів війни;

- фізичним особам, визнаним законом особами, постражда-лими внаслідок Чорнобильської катастрофи за земельні ділянки, що знаходяться в їх власності або постійному користуванні і входять до складу земельних ділянок такої юридичної особи (п. 286.7 ст. 286 розд. ХНІ ПК України).

Такий порядок поширюється на визначення податкових зобов'язань по земельному податку юридичною особою за земельні ділянки, відведені в порядку, встановленому Законом N 875 для безкоштовної парковки (зберігання) легкових автомобілів, якими управляють інваліди з ураженням опорно-рухового апарату, члени їх сімей, яким відповідно до порядку забезпечення інвалідів автомобілями передано право управління автомобілем, і законні представники недієздатних інвалідів або дітей-інвалідів, що перевозять інвалідів (дітей-інвалідів) з ураженням опорно-рухового апарату.

Ставки податку

Згідно з пп. 14.1.240 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПК України ставку податку для цілей розділу «Плата за землю» - це законодавчо визначений річний розмір плати за одиницю площі земельної ділянки оподаткування.

Одиниця площі земельної ділянки оподаткування:

- в межах населеного пункту - 1 (один) метр квадратний (кв. м);

- за межами населеного пункту

- 1 (один) гектар (га).

Податок за земельні ділянки, розташовані в
межах населених пунктів, нормативна грошова оцінка яких не проведена

Ставки податку за земельні ділянки, НГО яких не проведена, встановлені п. 275.1. ст. 275 розд. XIII ПК України.

Для порівняння попередні ставки і ставки, вживані з 2011 року по ПК України, зіставимо (табл. 1).

Таблиця І

Як бачимо з таблиці. 1, ставки податку збільшені у 3,2 рази.

Проте ставки оподаткування, визначені в абсолютних значеннях, можуть періодично змінюватися. Згідно з розд. XIX «Завершальні положення» ПК України щорічно до 1 червня у Верховну Раду України можуть вноситися проекти закону про внесення змін до цього Кодексу по ставках з урахуванням індексів споживчих цін, індексів цін виробників промислової продукції, у тому числі і з податку за земельні ділянки, НГО яких не проведена.

У населених пунктах, віднесених Кабінетом Міністрів України до курортних, до ставок податку, вказаних в п. 275.1 ПК України (табл. 1), застосовуються наступні коефіцієнти (п. 275.2 ст. 275 ПК України):

- на південному узбережжі Автономної Республіки Крим - 3;

- на південно-східному узбережжі Автономної Республіки Крим - 2,5;

- на західному узбережжі Авто-номної Республіки Крим - 2,2;

- на Чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської і Херсонської областей - 2;

- у гірських і предгірних районах Закарпатської, Львівської, ІваноФранківської і Чернівецької областей - 2,3, окрім населених пунктів, віднесених відповідно до законодавства до категорії гірських;

- на узбережжі Азовського моря і в інших курортних місцевостях -1,5.

Ці коефіцієнти залишилися на рівні колишніх.

Ставки податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь і земель лісогосподарського призначення) диференціюють і затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із ставок податку, наданих в табл. 1, функціонального використання і місцезнаходження земельної ділянки, але не більше триразового розміру цих ставок податку, з урахуванням коефіцієнтів, встановлених п. 275.2 ст. 275 ПК України (тобто в залежності тільки від курортного статусу).

У Законі про плату за землю податок не міг бути вищий ніж в два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, встановлених ч. 2 і ч. 3 ст. 7, тобто залежно від груп населених пунктів і причетності до курортного статусу.

В цілому, розмір ставок фактично збільшився більш ніж у 4,2 рази.

Податок за земельні ділянки, нормативна грошова оцінка
яких проведена (незалежно від місцезнаходження)

Ставка податку за земельні ділянки, НГО яких проведена, встановлюється у розмірі 1% від їх НГО, за виключенням*:

- земельних ділянок сільськогосподарських угідь (незалежно від місцезнаходження);

- земельних ділянок, наданих на землях лісогосподарського призначення (незалежно від місцезнаходження);

- земельних ділянок в межах населених пунктів (ст. 276 розд. XIII ПК України встановлений особливий порядок оподаткування);

- земельних ділянок, наданих підприємствам промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони, розташованих за межами населених пунктів.

Оренда земельних ділянок, окремих
будівель або їх частин

Основою для нарахування орендної плати за земельну ділянку являється договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 розд. XIII ПК України). У договорі оренди встановлюються розмір і умови внесення орендної плати.

Органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування, що укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого надавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки списки орендарів, з якими укладені договори оренди землі на поточний рік, і інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що йде за місяцем, в якому сталася вказана зміна.

Як і раніше, платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

При цьому річна сума платежу не повинна виходити за рамки, встановлені п. 288.5 ст. 288 розд. XIII ПК України.

Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.

На окрему увагу заслуговує п.276.5 ст. 276 розд. XIII ПК України. У разі надання в оренду земельних ділянок (в межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками і землекористувачами іншим суб'єктам, земельний податок за площі, надані в оренду, розраховуватиметься від НГО, визначеної з урахуванням застосування відповідного коефіцієнта функціонального використання цих площ залежно від виду економічної діяльності орендаря.

Раніше цієї норми не було. Виходить, що у випадку якщо земельна ділянка надана в оренду, необхідно буде зробити перерахунок НГО і застосувати коефіцієнт функціонального використання цих площ залежно від виду економічної діяльності орендаря. При цьому помітимо, що такий збіг повинен мати місце не в сенсі точної відповідності кодів КВЕД, а у відповідності коефіцієнтів, що характеризують функціональне використання земельної ділянки, які, у свою чергу, залежать від коду розділу КВЕД і можуть бути однаковими для декількох однотипних розділів.

Але як це буде реалізовано на практиці, сказати поки складно. Очевидно, повинні послідувати роз'яснення податківців і Держкомзему. Часу на це предостатньо, оскільки, згідно з п. 1 розд. XIX «Завершальні положення» ПК України, такий порядок вводиться з 1 січня 2015 року.

Отже, як ми помітили, статус орендаря, а саме вид його економічної діяльності, може впливати на розмір податку (п. 276.5 ст. 276 розд. XIII ПК України).

Терміни нарахування і сплати податку

Як і раніше (згідно зі ст. 15 Закону про плату за землю), власники землі і землекористувачі вносять плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 розд. XIII ПК України). У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю вноситься за фактичний період перебування землі у власності або користуванні в поточному році.

Врегульовано питання моменту початку сплати земельного податку під час переходу права власності на будівлю, споруду (їх частину). Податок в цьому випадку сплачується з урахуванням прибудинкової території на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.6 ст. 287 розд. XIII ПК України).

У разі надання в оренду земельних ділянок (в межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками і землекористувачами податок розраховується з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (п. 287.7 ст. 287 ПК України).

Терміни сплати податкового зобов'язання з плати за землю також не змінилися (п. 287.3, п. 287.4 ст. 287 розд. XIII ПК України). Податкові зобов'язання, визначені в податковій декларації на поточний рік, а також по новій звітній податковій декларації, у тому числі за знов відведені земельні ділянки, сплачуються власниками і землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, рівний календарному місяцю, щомісячно впродовж 30 календарних днів, що йдуть за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Власник нежитлового приміщення (його частини) у багатоквартирному житловому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами), з урахуванням пропорційної частини прибудинкової території, з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Що змінилося, так це термін сплати податку фізичними особами. Вони сплачують цей податок впродовж 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п. 287.5 ст. 287 розд. XIII ПК України). Раніше податок сплачувався до 15 серпня і 15 листопада.

Звітність

Згідно з п. 286.2 ст. 286 розд. XIII ПК України, так само як і раніше в ст. 14 Закону про плату за землю, визначено, що платники плати за землю (окрім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щорічно за станом на 1 січня.

До 1 лютого поточного року вони полають органу ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік.

Відмінність полягає в порядку надання декларації. Платник плати за землю тепер має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію впродовж 20 календарних днів місяця, що йде за звітним (п. 286.3 ст. 286 розд. XIII ПК України). Так само було і раніше (ч. 2 ст. 14 Закону про плату за землю). Але тепер це звільняє платника від обов'язку подавати податкову декларацію до 1 лютого поточного року, тобто річну декларацію можна не подавати. Такий варіант дозволить уникнути подання уточнювальних декларацій, оскільки річна декларація подається наперед, а в щомісячних деклараціях вже враховані усі зміни. Хоча, з іншого боку, одну декларацію простіше подати, ніж 12.

Також ПК України встановлено нове правило при поданні першої декларації з початку діяльності в якості платника плати за землю. Разом з декларацією слід подати довідку (виписку) про розмір НГО земельної ділянки. Надалі така довідка подається у разі затвердження нової НГО землі.

Як і раніше, за знов відведені земельні ділянки або за знов укладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію також впродовж 20 календарних днів місяця, що йде за звітним (п. 286.4 ст. 286 розд. XIII ПК України).

З приводу переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого впродовж календарного року в ПК України з'явилася нова норма (п. 286.5 ст. 286 розд. XIII ПК України). Податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на вказану земельну ділянку. Новий власник починає платити з місяця, в якому у нього виникло право власності. Орган ДПС після отримання інформації про перехід права власності направляє новому власнику податкове повідомлення-рішення.

Форма податкової декларації з плати за землю і порядок її заповнення поки надані в проекті наказу, який розміщений на офіційному сайті ДПАУ.

Список використаних документів

ПК України - Податковий кодекс України

Закон про плату за землю - Закон України від 03.07.1992 р. N 2535-XII «Про плату за землю» (втратив чинність)

Закон про оцінку земель - Закон України від 11.12.2003 p. N I378-IV «Про оцінку земель»

Закон про статус ветеранів війни - Закон України від 22.10.1993 р. N 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»

Закон N 875 - Закон України від 21.03.1991 р. N 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»

“Консультант бухгалтера” N 3 (595) 17 січня 2011 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)

Документи що посилаються на цей

• Плата за землю з 2011 року (Частина II)