ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
08 вересня 2010 року
м. Київ
Справа N 15/312/09
Про стягнення збитків та моральної шкоди
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Дунаєвської Н.Г.,
суддів: Мележик Н.І.,
Владимиренко С.В. - доповідач,
розглянув касаційну скаргу Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (публічне акціонерне товариство) в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Миколаїв" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.04.2010 р. та рішення господарського суду Миколаївської області від 16.03.2010 р. у справі N 15/312/09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтік енд Орієнтал Україна" до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (публічне акціонерне товариство) в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Миколаїв" про стягнення збитків та моральної шкоди на суму 285038,74 грн.,
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України О. Шульги від 06.09.2010 р. N 02.02-10/422 у зв’язку з відпусткою судді Самусенко С.С., утворено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дунаєвська Н.Г., судді - Мележик Н.І., Владимиренко С.В., для перегляду в касаційному порядку даної справи.
За участю представників:
- позивача: ОСОБА_1, дов. б/н від 07.09.2010 р.;
- відповідача: ОСОБА_2, дов. N 09-32/513 від 11.09.2009 р.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Балтік енд Орієнтал Україна" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом, додатковими поясненнями та заявою про зменшення позовних вимог до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (публічне акціонерне товариство) в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Миколаїв" про стягнення 219004,07 грн. збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди), 10000 грн. матеріального відшкодування моральної шкоди, 56034,67 грн. реальних збитків.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.03.2010 р. у справі N 15/312/09 (суддя Ржепецький В.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (публічне акціонерне товариство) в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Миколаїв" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтік енд Орієнтал Україна"- суму збитків в розмірі 56034,67 грн., державне мито в розмірі 560,34 грн., 61,43 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 676,57 грн. витрат на оплату судової експертизи. В решті позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.04.2010 р. у справі N 15/312/09 (колегія суддів у складі головуючого судді Таценко Н.Б. суддів Сидоренка М.В., Мишкіної М.А. ) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтік енд Орієнтал Україна" задоволено частково. Пункт 3 резолютивної частини рішення господарського суду Миколаївської області від 16.03.2010 р. по справі N 15/312/09 щодо відмови в стягненні 219004,07 грн. збитків скасовано. Стягнуто з п/р Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (публічне акціонерне товариство) в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Миколаїв" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтік енд Орієнтал Україна" 219004,07 грн. збитків. В решті судове рішення залишено без змін. Стягнуто з п/р Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (публічне акціонерне товариство) в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Миколаїв" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтік енд Орієнтал Україна" 2750,39 грн. державного мита, сплаченого за подачу позову, 301,54 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1095,02 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги, 2626,78 грн. витрат на оплату судової експертизи. Апеляційну скаргу Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (публічне акціонерне товариство) в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Миколаїв" залишено без задоволення.
Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та уточненням до неї, в яких, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.04.2010 р. повністю, рішення господарського суду Миколаївської області від 16.03.2010 р. в частині стягнення з ПАТ Промінвестбанк в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Миколаїв" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтік енд Орієнтал Україна" суми збитків в розмірі 56034,67 грн., державного мита в розмірі 560,34 грн., 61,43 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 676,57 грн. витрат на оплату судової експертизи, в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити TOB "Балтік енд Орієнтал Україна" в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу з уточненням до неї, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як з’ясовано попередніми судовими інстанціями, 28.09.2004 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Миколаїв" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтік енд Орієнтал Україна" (клієнт) було укладено договір банківського рахунку N 268/10, за умовами якого банк зобов'язувався, зокрема: надавати позивачу послуги, пов'язані з прийманням, зарахуванням грошових коштів на рахунок, переказом грошей з рахунку (на рахунок) позивача (п. 1.1); здійснювати розрахункові операції відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" та нормативних актів Національного банку України (п. 5.1.1); виконувати розрахункові документи, прийняті від позивача протягом операційного часу (п. 5.1.2).
При цьому, апеляційним господарським судом зазначено, що за умовами п. 8.1, 8.2 цього договору банк звільняється від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов’язань за цим договором, якщо таке невиконання сталося внаслідок випадку або обставин непереборної сили, зокрема повені, пожежі, бурі, землетрусу, іншого стихійного лиха або військових дій, блокади, масових заворушень, терористичного акту, неплатоспроможності інших банків, через які здійснюють розрахунки клієнти банку та їх контрагенти, неплатоспроможності банків-кореспондентів банку, а також інших обставин, які виникли після підписання сторонами цього договору в результаті дій (подій) непередбаченого характеру, що знаходяться поза волею банку (далі форс-мажорні обставини). Клієнт не має права вимагати від банку відшкодування понесених ним збитків внаслідок невиконання банком своїх зобов’язань за цим договором через настання для банку форс-мажорних обставин.
Місцевим та апеляційним господарськими судами з’ясовано, що 01.10.2008 р. позивач надав відповідачу платіжне доручення N 455 від 06.10.2008 р. про перерахування на п/р ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" 163783,62 грн., з призначенням платежу: "сплата за перевалку бокситу рах. 1280334051 від 30.09.08 р. ПДВ 27297,27", які були списані з рахунку позивача, але не надійшли на рахунок ТОВ "Миколаївський глиноземний завод". Це спричинило звернення позивача до банку з листом за вих. N 17-10.8/СА від 17.10.2008 р. з метою розшуку грошових коштів. Листом N 08-03-10/379 від 23.10.2008 р. банк сповістив клієнта про проведення повернення за розпорядженням тимчасового адміністратора Промінвестбанку коштів в національній валюті, списаних з рахунків платників з 2 по 6 жовтня 2008 р., з подальшим блокуванням цих коштів до особового розпорядження тимчасового адміністратора. Судом першої інстанції встановлено, що списані банком кошти на суму 163783,62 грн. були повернуті 22.10.2008 р. на рахунок позивача, що підтверджено випискою по рахунку позивача.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач вважаючи вказані дії відповідача незаконними, 21.11.2008 р. звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом, за результатами розгляду якого 04.02.2009 р. господарським судом Миколаївської області було прийнято рішення у справі N 4/399/08 про задоволення позовних вимог з зобов'язанням банку виконати, зокрема, платіжне доручення N 455 від 06.10.2008 р. Дане рішення суду не було оскаржене Промінвестбанком та було виконано ним у добровільному порядку 13.02.2009 р. Кошти на суму 163783,62 грн. були перераховані на рахунок ТОВ "Миколаївський глиноземний завод".
Поряд з цим, місцевим господарським судом зазначено, що позивач, вказав про співпрацювання ним протягом 2007-2008 р.р. ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" та ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" за укладеними договорами, надання ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" послуг з транспортно-експедиційного обслуговування перевалки у Дніпро-Бузькому морському порту (структурний підрозділ ТОВ "Миколаївський глиноземний завод") імпортованих ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" бокситів. Судом першої інстанції зазначено, що за умовами договорів з ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", останній перераховував позивачу суми коштів, достатні для здійснення розрахунків з третіми особами з метою доставки бокситів з Дніпро-Бузького морського порту до ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", а позивач від власного імені здійснював усі ці розрахунки з третіми особами (в тому числі з ТОВ "Миколаївський глиноземний завод"); сума коштів, яка залишалась у позивача після здійснення розрахунків з третіми особами і складала прибуток (дохід) позивача.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.10.2008 р. на виконання умов договорів з ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" та ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", позивач надав Промінвестбанку платіжне доручення N 455 про сплату на р/р ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" коштів на суму 163783,62 грн. - плати за перевалку у Дніпро-Бузькому морському порту бокситів ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", які були зараховані на рахунок ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" лише 13.02.2009 р.
Водночас попередніми судовими інстанціями з’ясовано, що 10.02.2009 р. ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до ТОВ "Балтік енд Орієнтал Україна" про стягнення 55363,34 грн. пені, інфляційних збитків та 3% річних за прострочення сплати 163783,62 грн., за результатами розгляду якого 30.04.2009 р. господарським судом Миколаївської області прийнято рішення у справі N 3/79/09, залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2009 р., яким вказаний позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з ТОВ "Балтік енд Орієнтал Україна" 55363,54 грн., а також 553,63 грн. - державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Поряд з цим, місцевим та апеляційним господарськими судами з’ясовано, що 05.10.2009 р. Центральним відділом Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Миколаївської області у справі N 3/79/09 від 07.08.2009 р., щодо стягнення з ТОВ "Балтік енд Орієнтал Україна" на користь ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" 55363,34 грн. (з яких: 13757,82 грн. - збитки від інфляції, 1642,32 грн. - 3% річних, 39963,2 грн. - пеня), а також 553,63 грн. - держмита, 118 грн. - витрат на ІТЗ судового процесу, загалом - 56034,97 грн. 07.10.2009 р. ТОВ "Балтік енд Орієнтал Україна" дана сума була перерахована на рахунок Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції. 13.10.2009 р. Центральним відділом Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження по виконанню вищезазначеного наказу у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення суду за виконавчим документом.
Розглядаючи заявлені позивачем вимоги у даній справі, пославшись на приписи до частин 1, 2 ст. 22, ст.ст. 611, 1073 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 56034,67 грн. реальних збитків, з чим погодився суд апеляційної інстанції.
Судами попередніх інстанцій також зазначено, що висновком судово-економічної (бухгалтерської) експертизи Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз N 4571-4573 від 10.12.2009 р., складеним за результатами дослідження документів бухгалтерського обліку ТОВ "Балтік енд Орієнтал Україна", в тому числі, договору N 307Д (2007) від 14.02.2007 р. (та додаткових угод до нього) між ТОВ "Балтік енд Орієнтал Україна" та ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", актів виконаних робіт за даним договором, платіжних доручень, договору N 100-Н від 01.11.2006 р. (та додаткових угод до нього) між ТОВ "Балтік енд Орієнтал Україна" та ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" тощо, встановлено, що дохід отриманий позивачем від операцій по перевалці бокситів за 1-й квартал 2008 р. становить 219005,07 грн.
При цьому, суд першої інстанції вказав про ненадання позивачем доказів, що ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" та ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" у разі, якщо банк не порушив би умов договору банківського рахунку, безумовно уклали б (продовжили дію на новий строк) договорів з позивачем на тих самих умовах, в тому числі, стосовно ціни договору, обсягів наданих послуг тощо.
Поряд з цим, місцевим господарським судом з листа ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" від 24.12.2008 р. з’ясовано наявність згоди останнього на продовження дії договору N 100-Н від 01.11.2006 р., за умови погашення заборгованості. Врахував ненадання позивачем суду доказів, підтверджуючих прийняття ним цих умов, місцевий господарський суд визнав необґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, з відмовою позивачу у їх задоволенні.
Однак апеляційний господарський суд з таким висновком суду першої інстанції не погодився, пославшись на приписи ч. 1 ст. 1066, ст.ст. 1073, 1074, ч. 1 ст. 1088, ч. 1 ст. 1089, ч. 1 ст. 1091, ст. 1092 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", ст.ст. 174, 224 ГК України, вказав, що підставою стягнення збитків є несвоєчасне виконання банком платіжного доручення N 455, що знаходиться в причинному зв’язку з подальшим неодержанням позивачем доходів, а наявність збитків товариства у вигляді неодержаних доходів на суму 219004,07 грн. підтверджується матеріалами справи, в т. ч. безпосереднім змістом п. 7.1 договору з ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" N 100-Н від 01.11.2006 р., за яким договір вважається автоматично продовженим на кожний календарний рік за відсутності певних дій сторін, листом ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" N 2871/101-05-117-05 від 24.12.2008 р. про надання згоди на продовження дії цього договору за умови погашення заборгованості. З огляду на зазначене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що дія вказаного договору на 2009 р., котра попередньо автоматично продовжена сторонами на 2008 р. на тих же самих умовах, ставилась ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" у залежність виключно від погашення заборгованості, що виникла внаслідок несвоєчасного виконання платіжного доручення N 455, тобто ненадходження платежу по ньому, блокування грошових коштів клієнта банком призвели до неукладення договору з ТОВ "Миколаївський глиноземний завод", в подальшому і договору з ВАТ "ЗВАК". При цьому, апеляційним господарським судом зазначено, що вина банківської установи в порушенні умов договору банківського рахунку N 268/10 від 28.09.2004 р. встановлена чинним рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.02.2009 р. по справі N 4/399/08.
Разом з цим, судом апеляційної інстанції не прийняті до уваги посилання відповідача на постанову Правління НБУ N 308 від 07.10.2008 р. "Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (ЗАТ)" та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 07.10.2008 р. в підтвердження правомірного невиконання платіжного доручення N 455 позивача із зазначенням, що зі змісту ст. 1, ч. 1 ст. 67, ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" випливає, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором.
Врахував вищевикладене, висновок судово-економічної (бухгалтерської) експертизи Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз N 4571-4573 від 10.12.2009 р., зазначив, що саме відповідачем допущене неналежне виконання зобов’язань по договору банківського рахунку, та відповідач відповідно до ст. 610, ч. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати завдані збитки у вигляді неодержаного доходу в певному розмірі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 219004,07 грн. збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди), внаслідок чого скасував рішення суду в цій частині вимог.
Поряд з цим, врахував приписи ч.ч. 1, 2 ст. 23, п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, абз. 5 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, місцевий господарський суд вказав, що моральна шкода підлягає відшкодуванню лише у випадках, встановлених законом, позивачем не доведено наявності обставин, з якими Закон пов’язує можливість застосування в даному спорі положень ст. 23 Цивільного кодексу України. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди на суму 10000 грн., обґрунтованої позивачем невиконанням банком зобов’язань по договору банківського рахунку, з відмовою позивачу у задоволенні цих позовних вимог. З даним висновком суду першої інстанції підставно погодився суд апеляційної інстанції, додатково вказавши, що тільки несвоєчасне виконання умов договору щодо перерахування певних платежів контрагенту, не призводе до приниження ділової репутації юридичної особи.
Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині стягнення реальних збитків на суму 56034,67 грн. та збитків у вигляді неодержаного прибутку на суму 219004,07 грн., та вважає їх передчасними з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів. Відшкодування збитків як санкція може бути застосовано в усіх випадках порушення цивільно-правових зобов’язань, коли внаслідок такого порушення потерпіла сторона несе збитки.
Згідно з приписами ст. 22 ЦК України, ч. 2 ст. 224 ГК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.
Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Натомість, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, розглядаючи заявлені позивачем вимоги щодо стягнення реальних збитків на суму 56034,67 грн, належним чином не дослідили наявності та/або відсутності повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника, хоча це має значення для правильного вирішення спору у вказаній частині вимог.
Водночас, судами попередніх інстанцій вказано про надання позивачем платіжного доручення N 455 від 06.10.2008 р. для виконання банку 01.10.2008 р., без з'ясування на підставі належних та допустимих доказів дійсної дати його подання банку для виконання.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції, задовольняючи вимогу позивача щодо стягнення з відповідача збитків у вигляді неодержаного прибутку на суму 219004,07 грн., всупереч приписів ст. 43 ГПК України, не встановив, в чому полягає протиправність поведінки відповідача (в його протиправних діях чи бездіяльності) при наявності введеного постановою Правління НБУ N 308 від 07.10.2008 р. "Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (ЗАТ)" мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 07.10.2008 р.
При цьому, апеляційним господарським судом не враховано, що стягненню підлягають збитки, які є об’єктивним наслідком (результатом) протиправної поведінки особи (дії чи бездіяльність), що зумовила виникнення збитків.
Крім того, суд апеляційної інстанції не визначив, в якій формі у заподіювача шкоди виникла вина та її ступінь, яка є умовою відповідальності.
Викладене свідчить про неправильність висновку суду апеляційної інстанції щодо встановлення вини відповідача рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.02.2009 р. по справі N 4/399/08.
Крім того, у відповідності до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (зі змінами та доп.) мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
За приписами ч. 1 ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (зі змінами та доп.) з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.
Згідно ч. 2 ст. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (зі змінами та доп.) банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
У відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (зі змінами та доп.) протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно ч. 4 ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (зі змінами та доп.) після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.
За приписами ч. 5 ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (зі змінами та доп.) після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.
Натомість суди попередніх інстанцій розглядаючи вказані позивачем вимоги щодо стягнення реальних збитків на суму 56034,67 грн. та збитків у вигляді неодержаного прибутку на суму 219004,07 грн., не врахували приписів вказаних норм матеріального права, та всупереч приписів ст. 43 ГПК України з урахуванням введеного постановою Правління НБУ N 308 від 07.10.2008 р. "Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (ЗАТ)" мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 07.10.2008 р., не з'ясували існування на дату введення мораторію заявлених позивачем до сплати відповідачем реальних збитків на суму 56034,67 грн. та збитків у вигляді неодержаного прибутку на суму 219004,07 грн.
Викладене свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо стягнення реальних збитків на суму 56034,67 грн. та збитків у вигляді неодержаного прибутку на суму 219004,07 грн.
Отже неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи, є порушенням вимог: ст. 47 ГПК України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; ст. 43 ГПК України, за якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, межі перегляду справи у касаційній інстанції, визначені ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, прийняті у справі рішення та постанова в частині стягнення реальних збитків на суму 56034,67 грн. та збитків у вигляді неодержаного прибутку на суму 219004,07 грн. підлягають скасуванню з передачею даної справи у цій частині на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суду, з залишенням без змін в решті оскаржених судових актів, у зв’язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, дати належну правову оцінку усім документам у справі, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення з дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12), Вищий господарський суд України
постановив:
Касаційну скаргу Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (публічне акціонерне товариство) в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Миколаїв" задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.04.2010 р. та рішення господарського суду Миколаївської області від 16.03.2010 р. у справі N 15/312/09 скасувати в частині стягнення реальних збитків на суму 56034,67 грн. та збитків у вигляді неодержаного прибутку на суму 219004,07 грн., в цій частині справу N 15/312/09 передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області в іншому складі суду, в решті постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.04.2010 р. та рішення господарського суду Миколаївської області від 16.03.2010 р. у справі N 15/312/09 залишити без змін.
Головуючий
Судді