ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
26.03.2014 N К/9991/35316/12
(Постанову скасовано на підставі Постанови
Верховного Суду України
N 21-259а14 від 16.09.2014)
Про скасування податкових повідомлень-рішень
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі - Лосєва А. М., Бившевої Л. І., Шипуліної Т. М. (за участю: секретаря - Титенко М. П., представників позивача - не з'явився, відповідача - М. З. А.), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби, правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів, на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.03.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.05.2012 у справі N 2а/0570/1071/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів, про скасування податкових повідомлень-рішень, встановила:
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.03.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.05.2012, частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" (надалі - позивач, ТОВ "Краснолиманське") до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів (надалі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку): визнано протиправними дії СДПІ по роботі з ВПП в м. Донецьку щодо донарахування ТОВ "Краснолиманське" податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2011 року та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.01.2012 N 0000011312/258/10/15-16-23/3. Суд відмовив у задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 10.10.2011 N 0000851312/39294/10/15-16-23/3 та рішення Державної податкової адміністрації в Донецькій області від 20.12.2011 N 23170/10/25-113-1 про результати розгляду скарги.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.02.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 в частині задоволення позову та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких обґрунтовує законність прийнятих судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.09.2011 СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТОВ "Краснолиманське" у податковій звітності з податку на додану вартість, про що складено акт N 603/15-16-23/3-32281519. Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок віднесення до складу податкового кредиту за липень 2011 року сум податку на додану вартість по податкових накладних, щодо яких виявлено порушення порядку реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.
На підставі акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 10.10.2011 N 0000851312/39294/10/15-16-23/3, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на 5131109,14 грн., в тому числі: за основним платежем - 4104887,31 грн., за штрафними санкціями - 1026221,83 грн.
За результатами розгляду скарги позивача в адміністративному порядку ДПА у Донецькій області було прийнято рішення, яким скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку від 10.10.2011 N 0000851312/39294/10/15-16-23/3 в частині визначення зобов'язання з податку на додану вартість у сумі - 3381731,28 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 845432,82 грн.
З урахуванням зазначеного рішення податкового органу вищого рівня відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.01.2012 N 0000011312/258/10/15-16-23/3, яким позивачу визначено суму податку на додану вартість у розмірі 723156,03 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 180789,00 грн.
Задовольняючи позов частково, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що всі податкові накладні, виписані продавцем позивачеві у липні 2011 року, були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних без порушень строків, визначених абз. 7 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. Відтак, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту витрати, понесені у зв'язку з придбанням товарів за вказаними податковими накладними. Відмовляючи у задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 10.10.2011 N 0000851312/39294/10/15-16-23/3, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що таке рішення податкового органу є відкликаним внаслідок скасування його податковим органом в частині та винесення нового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму податкового зобов'язання.
Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про помилковість висновків судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент формування податкового кредиту) вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно абз. 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Положеннями статті 201 цього Кодексу визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, що є підставою для включення вказаних у ній сум податку до складу податкового кредиту за умови дотримання інших вимог Кодексу щодо формування податкового кредиту. При цьому при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (абзац 2 п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу).
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
В порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ "Краснолиманське" до складу податкового кредиту за липень 2011 року віднесено суми податку на додану вартість по податкових накладних, які були зареєстровані в іншому податковому періоді та були отримані покупцем до їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 N 1002, ведення зазначеного реєстру здійснюється безпосередньо платниками податків.
Тобто, під час проведення камеральної перевірки податковим органом взято до уваги дані, зазначені самим платником податків в електронному реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, що підтверджує позицію податкового органу про внесення ТОВ "Краснолиманське" інформації про спірні податкові накладні до власного реєстру отриманих податкових накладних до моменту їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Суди попередніх інстанцій наголосили на необхідності застосування в даному випадку норми абз. 7 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, яка передбачає, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.
Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає таку позицію невірною з огляду на те, що в періоді виникнення права позивача на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, тобто в липні 2011 року, Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011 N 3609-VI, який і передбачив введення двадцятиденного строку реєстрації податкових накладних після дати їх виписки, набрав чинності лише з 06.08.2011, тобто в іншому податковому періоді.
Виходячи з викладеного, станом на липень 2011 року покупець мав право на формування податкового кредиту у разі отримання ним податкових накладних лише після їх реєстрації продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних або, у випадку порушення продавцем порядку їх заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі, у разі звернення платника податків до податкового органу із заявою зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із позицією податкового органу про недотримання позивачем положень п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту у липні 2011 року за рахунок сум податку на додану вартість в податкових накладних, щодо яких було порушено порядок їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та не було подано позивачем скарги на постачальника, який допустив таке порушення.
Не зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи встановлено повно та всебічно, помилкове застосування судами зазначених норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи та винесення незаконних судових рішень, що підлягають скасуванню в частині задоволення позову.
Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Частиною шостою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що у матеріалах справи немає відомостей про понесення відповідачем будь-яких із судових витрат, передбачених ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав вирішувати питання щодо розподілу судових витрат немає.
Керуючись ч. ч. 2, 6 ст. 94, ч. 3 ст. 160, ст. ст. 210, 214, 215, 220, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів постановила:
1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби задовольнити.
2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.03.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.05.2012 у справі N 2а/0570/1071/2012 скасувати: в частині визнання протиправними дій Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Донецьку щодо донарахування ТОВ "Краснолиманське" податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2011 року; та в частині скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Донецьку від 04.01.2012 N 0000011312/258/10/15-16-23/3. Прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
В решті постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.03.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.05.2012 у справі N 2а/0570/1071/2012 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий, суддя А. М. Лосєв
Судді:
Л. І. Бившева
Т. М. Шипуліна